Різун В.В. Теорія масової комунікації

Подождите немного. Документ загружается.

251

Додаток 2.

Література про автора

1996

Феллер Мартен. Едитологія і проблеми якості твору // Квалілогія книги: Доп. і повід.

Міжнародна науково-практична конференція, 23—25 жовтня 1996.— Львів, 1996.— С. 6.

2002

Наукова школа професора В. В. Різуна // Вісник. Журналістика / Київ. нац. ун-т ім. Т.

Шевченка.— 2002.— Вип. 10.— С. 5—6.

Імена України. Біографічний щорічник. 2001.— К.: Фенікс, 2002.— С. 472.

Хто є хто в економіці, культурі, науці. Київ та регіони. IV випуск. 2002—2003.— К.:

2002.— С. 69.

Наука в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на зламі тисячо-

літь.— К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002.— С. 114—115.

2003

Імідж-календар 2004.— К.: Преса України, 2003.— С. 213.

2004

Зернецька О. Лекції з теорії масової комунікації для ВНЗ // Освіта України.— 2004.— 27

січня.— С. 4.

Інститут журналістики // Київський національний університет імені Тараса Шевченка.—

К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004.— С. 122—127.

2005

Гай Олекса. Про журналістику без прикрас // Вітчизна.— 2005.— № 3—4.— С. 157—

158.

Вчені Академії наук Вищої школи України. 1992—2005.— Харків: НТУ “ХПІ”, 2005.—

С. 236—237.

2006

Гусєв Олег. Відкритий ринг.— К.: ПП “ЕКМО”, 2006.— С. 252, 255 (фото)

Івшина Лариса. Мої університети.— К.: Вид-во ЗАТ “Українська прес-група”, 2006.— С.

60 (фото), 65 (репліка).

Освіта в Україні.— К.: Новий світ; Українське наукове товариство геральдики та векси-

лології, 2006.— С. 14.

Хто є хто на Чернігівщині. Видатні земляки. Вип. 3.— К.: Укр. академ. геральдики, то-

варного знаку та логотипу; Укр. наук. товариство геральдики та вексилології, 2006.— С. 55.

Мащенко І. Г. Енциклопедія електронних мас-медіа. У 2-х томах. Т. 1: Всесвітній відео-

аудіолітопис: дати, події, факти, цифри, деталі, коментарі, персоналії.— Запоріжжя: Дике

поле, 2006.— С. 170.

2007

У колі друзів. Присвячено 50-літтю від дня народження В. В. РІЗУНА 12 лютого 2007

року / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка; За ред. В. І. Набруска.— К., 2007.— 142 с.

Імідж Володимира Різуна на сторінках газет (2006—2007) / Наукова бібліотека імені М.

Максимовича.— К., 2007.— 16 с.

Журналіст України.— 2007.— № 1.— С. 1 (фото), 6, 11.

Ярмиш Юрій. Журналіст, науковець, педагог // Вітчизна.— 2007.— № 1—2.— С. 162—

164.

Studenti iz Kijeva gosti Danasa // Danas.— 2007.— 15 maj.— С. 36 (фото і згадка про

підписання угоди в Бєлград. ун-ті)

Біографічні довідки деканів факультету журналістики та директорів Інституту

журналістики // Пам’ять століть.— 2007.— № 3.— С. 89—91.

Різун Володимир Володимирович // Імена України 2007.— К.: Фенікс, 2007.— С. 430.

Різун Володимир Володимирович // Київ: Історико-біографічний енциклопедичний до-

відник.— К.: Фенікс, 2007.— С. 915.

Різун Володимир Володимирович. Матеріали до бібліографії (до 50-річчя з Дня наро-

дження) / Упоряд. О. Г. Кириленко, І. І. Тіщенко; Наукова бібліотека імені М. Максимо-

вича.— К., 2007.— 26 с.

Сорока Микола. Інституту журналістики Київського національного університету імені

Тараса Шевечнка — 60! // Дивосвіт.— 2007.— № 2.— С. 2—3.

Бідзіля Ю. Володимир Різун — почесний доктор Ужгородського університету // Науко-

вий вісник Ужгородського університету. Серія “Філологія”. Вип. 15.— 2007.— С. 146—148.

Судин Андрій. Володимир Різун — почесний доктор Української академії друкарства //

Поліграфіст.— 2007.— № 11.— С. 31.

2008

Журналісти з Київського університету. Спогади. Світлини. Імена.— Фастів: “Полі-

фаст”, 2008.— С. 286, 349.

Мамалига А. Освітянські віхи журналістикознавчих досліджень проф. В. Різуна //

Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіапросторі: За матеріалами ХІІІ міжнародної

науково-практичної конференції з проблем функціонування і розвитку української мови /

Присвячується Року науки в Інституті журналістики; За редакцією В. В. Різуна; Упорядн. Д.

Данильчук, Ю. Єлісовенко, І. Забіяка, А. Мамалига / Київ. нац. ун-т; Ін-т журналістики.—

К., 2008.— С. 234—240.

252

Додаток 3.

Про автора

Директор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса

Шевченка.

Доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки журналістів України.

Голова Науково-методичної комісії з журналістики та інформації при МОН України,

член експертної ради ДАК України.

Голова експертної ради ВАК України з соціальних комунікацій.

Ведучий і автор кількох телепередач “Живе слово”. Автор першої та ще двох телепере-

дач “Говоримо українською”. Нині автор та ведучий радіопрограми “Право на слово” на ра-

діо “Промінь” (прямий ефір) та Першому національному каналі радіо, ведучий програми

“Вечірній променад” (щосереди з 20.00 по 23.00) на радіо “Промінь” або 105 FM.

Народився в селі Бахмачі Чернігівської області 12 лютого 1957 року в сім’ї залізничника

Різуна Володимира Арсентійовича та Катерини Микитівни. Був єдиним сином в сім’ї.

З тринадцяти років активно друкувався в районній і обласній газетах. У 1972 році закін-

чив Бахмацьку музичну школу, а в 1974 — Бахмацьку середню школу № 2 з золотою медал-

лю. Того ж року вступив до Київського університету ім. Тараса Шевченка на українське від-

ділення філологічного факультету й закінчив навчання у 1979 році.

Під час навчання в університеті займався науковою роботою, відвідував літературну сту-

дію імені М. Рильського, а також, навчаючись на денній формі, працював за сумісництвом

спочатку старшим лаборантом Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом акад.

О. С. Мельничука, згодом учителем середньої школи № 56 м. Києва. Спеціалізувався з кри-

тики художнього перекладу у професора В. В. Коптілова.

Після закінчення університету згідно з направленням працював викладачем кафедри ук-

раїнської мови Кіровоградського педінституту (1982—1982).

Після одруження переїхав до Києва, де працював викладачем української мови в Київсь-

кому міському педучилищі № 1 і за сумісництвом на кафедрі стилістики факультету журна-

лістики Київського університету. А з 1984 року перейшов на цю кафедру працювати на пос-

тійній основі.

Працюючи на факультеті журналістики, керував студентською науковою роботою та ро-

ботою молодих учених, був організатором і став начальником інформаційно-обчислюваль-

ного сектора факультету. Цю посаду за сумісництвом займав аж до обрання директором

Інституту журналістики.

У 1999 році відкрив спеціальність “видавнича справа та редагування” в Інституті

журналістики. У 2000 році заснував кафедру видавничої справи та редагування. У 2002

році заснував кафедру теорії масової комунікації (нині соціальних комунікацій), яку й очо-

лює. У 2001 році ініціював відкриття відділення менеджменту ЗМК.

17 травня 1988 року — рішенням ради при Київському державному університеті ім. Т. Г.

Шевченка присуджено науковий ступінь кандидата філологічних наук після захисту дисер-

тації “Визначення теми тексту: проблема редакторського аналізу” (науковий консультант —

акад. АН України, член-кор. АН СРСР О. С. Мельничук).

21 листопада 1991 року — рішенням Державного комітету СРСР з народної освіти при-

своєно вчене звання доцента кафедри стилістики і редагування.

21 березня 1996 року — рішенням спеціалізованої вченої ради Київського університету

ім. Тараса Шевченка присуджено науковий ступінь доктора філологічних наук після захи-

сту докторської дисертації “Моделювання і технологія редакторських систем” (науковий

консультант завідувач кафедри видавничої справи та редагування КПІ, проф., доктор філо-

логічних наук Р. Г. Іванченко).

253

3 лютого 1997 року — рішенням вченої ради Київського університету присвоєно вчене

звання професора кафедри журналістської майстерності та редакційно-видавничої справи.

У травні 1997 року — нагороджено Почесною грамотою Міністерства освіти України.

У 2000 році — нагороджено відзнакою МВС України “Срібне перо”.

У червні 2001 року — нагороджено медаллю до 2000-ліття хрещення України-Руси

Українською православною церквою Київського патріархату.

11 грудня 2001 року нагороджено премією та медаллю МВС України “За сприяння

органам внутрішніх справ України”.

20 грудня 2002 року нагороджено Почесною грамотою Київського міського голови.

21 грудня 2002 року Президією АН ВШ України присуджено нагороду Ярослава

Мудрого за значний здобуток у галузі науки і техніки.

2002 рік — визнано кращим освітянином року Радою представників установ-засновників

газети “Освіта” і присуджено освітянську відзнаку “Лиш храм збудуй”.

У травні 2002 року до 55-річчя Інституту журналістики колектив інституту нагороджено

Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

9 квітня 2003 року Указом Патріарха київського і всієї Руси-України Філарета нагоро-

джено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III-го ступеня.

Указом Президента України від 4 червня 2003 року присвоєно почесне звання “Заслу-

жений працівник освіти України”.

Рішенням президії “Фонду суспільного визнання” від 15 жовтня 2003 року нагородже-

ний почесною орденською відзнакою “Суспільне визнання” 3 ступеня. Цим же рішенням

очолюваний колектив Інституту журналістики удостоєний як лауреат Міжнародного

конкурсу “Золоті торгові марки — 2003” Почесного звання “Золота торгова марка” .

Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 10 вересня 2004 року за № 982 на-

городжено Почесною грамотою Верховної Ради України.

Лауреат премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у номінації “За кра-

щий твір у радіомовній сфері”. Наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення

України від 5 листопада 2004 року № 237.

Рішенням президії “Фонду суспільного визнання” від 22 листопада 2004 року нагоро-

джений почесною орденською відзнакою “Суспільне визнання” 2 ступеня.

30 червня 2005 року Указом Патріарха київського і всієї Руси-України Філарета наго-

роджено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого II-го ступеня.

7 листопада 2005 року нагороджено відзнакою третього ступеня Державного комітету

телебачення і радіомовлення України за заслуги в розвитку інформаційної сфери.

15 листопада 2005 року нагороджено Почесною грамотою Київського міського голови з

нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку.

Рішенням Вченої ради КНУ імені Тараса Шевченка від 6.02.06 нагороджено премією

імені Тараса Шевченка за монографію “Нарис з історії українського журналістикознавства”

(у співавторстві з Трачук Т. А.).

23 травня 2006 року нагороджено Почесною грамотою Державного комітету телебачен-

ня і радіомовлення України.

23 травня 2006 року нагороджено нагрудним знаком Національної ради України з

питань телебачення і радіомовлення “За розбудову телеінформаційного простору України”.

2 березня 2006 року рішенням Вченої ради Ужгородського національного уні-

верситету присвоєно звання Почесний доктор.

19 квітня 2006 р. рішенням вченої ради ТНУ ім. В. І. Вернадського присвоєно

звання почесного професора ТНУ (диплом № 9).

10 лютого 2007 року Подяка Кабінету Міністрів України № 6497.

12 лютого 2007 року нагороджений почесним знаком НСЖУ.

254

22 лютого 2007 року ухвалою вченої ради Волинського державного університету

імені Лесі Українки (протокол № 6) обрано почесним професором.

Рішенням вченої ради КНУ імені Тараса Шевченка нагороджується відзнакою 2

ступеня.

25 травня 2007 року нагороджено “Нагрудним знаком Укрінформу”

Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета від 20 червня 2007

року за № 160 нагороджено Орденом Святого Юрія Переможця.

Лауреат загальнонаціонального конкурсу “Українська мова — мова єднання” 20.08 2007

року.

25 вересня 2007 року Вчена Рада Української академії друкарства присвоїла ступінь

“Почесний доктор”. Диплом № 006.

Подяка ВАК України за підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації, а також з нагоди

Дня науки, 2008, травень

Наказом ДКМСД МВС України від 01 жовтня 2008 р. № 13 нагороджений відзнакою

ДКМСД МВС України — медаллю “За сприяння протидії правопорушенням у дитячому

середовищі”

255

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

Аудиторія-як-агент, 169

Аудиторія-як-маса, 169

Аудиторія-як-об’єкт, 169

Бернард Берельсон, 228

Брайант Дж., 163, 168, 188, 207, 239

Взаєморозвиток масовоінформаційної та масовокомунікаційної індустрії в умовах

глобалізації медіа, 139

Види трансформації систем масової комунікації, 137

Вимоги до наукових методів, 238

Вплив, 8, 22, 23, 26, 29, 31, 34, 35, 38, 45, 48, 49, 54, 57, 62, 86, 92, 94, 97, 99, 110, 113, 114,

115, 116, 125, 126, 127, 134, 136, 142, 143, 144, 145, 147, 148, 150, 151, 152, 172, 178, 185,

186, 190, 192, 198, 199, 201, 202, 204, 208, 211, 212, 213, 214, 215, 218, 219, 221, 225, 226,

227, 228, 229, 230, 247

Гарольд Лассвелл, 209, 227

Глобалізація системи масової комунікації, 133, 136

Ґобан-Клас Т., 87, 223

Годе Г., 190

Демонстрація та розвага як форми масової комунікації, 32

Джеймс Лалл, 13, 65, 77, 87, 88

Джозеф Клаппер, 228

Дослідники, 191, 213, 227

Ефект бумеранга, 182

Ефект гуртування, 181

Ефект десенсибілізації, 182

Ефект довіри, 181

Ефект культивації, 182

Ефект ореолу, 181

Ефект переконання, 182

Ефект праймінгу, 181

Ефект самодостатності у прийнятті рішень, 181

Завдання ТМК, 11

Заколисуючий ефект, 182

Зернецька О. В., 61, 123, 133, 134, 135, 137, 138, 139, 140, 160, 161, 188, 189, 190, 195, 239,

251

Іванов В. Ф., 195, 244

Інститут журналістики, 9, 11, 195, 197, 198, 202, 252, 253

Інституційні форми масової комунікації, 28

Інформаційний — інформативний, 200

Інформаційна інтенція, 200

Кара-Мурза С. Г, 79, 152, 239

Карл Говленд, 227

Квіт С., 188, 197, 207, 239, 249

Кількісний і якісний аналіз, 236

Комунікант, 8, 24, 25, 26, 30, 40, 51, 53, 64, 102, 106, 110, 111, 126, 139, 146, 147, 152, 153,

165

Комунікат, 24, 26, 29, 41, 44, 61, 151, 160, 171, 181

Комунікаційна інтенція, 201

256

Комунікаційна ситуація, 54

Комунікаційний — комунікативний, 200

Курт Левін, 219, 228

Лазарсфельд П., 208, 227

Ле Бон, 65, 70, 73, 78

Маклюен М., 213

Маніпуляція, 8, 31, 69, 143, 145, 151, 152, 201

Маса, 19, 20, 24, 41, 47, 65, 66, 68, 71, 72, 74, 75, 78, 89, 95, 96, 144, 148, 156, 157, 204, 230

Маси, 7, 65, 68, 71, 112, 130, 240, 247

Мас-медіа в системі управління масовою комунікацією, 127

Масова інформація як засіб впливу, 169

Масова комунікація, 5, 7, 13, 16, 22, 23, 28, 29, 30, 33, 37, 38, 39, 45, 54, 62, 89, 101, 124, 130,

149, 164, 195, 202, 203, 228, 229

Масова рефлексія, 202

Масова саморегуляція, 202

Масове наслідування, 201

Масовокомунікаційна маніпуляція, 201

Масовокомунікаційна регуляція, 202

Масовокомунікаційне зараження, 201

Масовокомунікаційне навіювання, 201

Медіа як засіб “соціальної телепатії”, 156

Мета-аналіз, 237

Метод, 142, 175, 176, 235, 248

Метод "промивання мізків", 175

Метод «наклеювання ярликів», 175

Метод асоціативного формування позитивного ефекту, 175

Метод маркування маси, 176

Метод переконання, 175

Методи в рекламі, 175

Методи нейролінгвістичного програмування, 176

Механізм керування масою, 155

Механізм масифікації, 76

Міф, 53, 79, 83, 100, 116, 128, 131, 183, 184, 185, 192, 240

Мовець як автор, 17

Модель всесильної пропаганди, або модель Чакотіна, 217

Модель двоступеневого припливу інформації та думки, або модель Каца — Лазарсфельда,

219

Модель контактування, або модель Якобсона, 218

Модель кубиків, 222

Модель Левіна, або топологічна модель (модель комунікації як припливу інформації), 219

Модель мозаїчної культури, або модель Молеса, 220

Модель селекції, або модель Вестлея—Макліна, 219

Модель хвилі, або модель HUB, 222

Новина як засіб масового впливу, 170

Ознаки масового спілкування, 58

Ознаки технологій масового впливу в рамках концепту “четверта влада”, 160

Ольшанский Д. В., 50, 51, 52, 55, 62, 66, 69, 70, 71, 72, 73, 76, 77, 78, 79, 80, 85, 86, 87, 90, 92,

96, 98, 99, 157, 171, 182, 183, 240

Організована маніпуляція як форма масової комунікації, 31

257

Організована сугестія як форма масової комунікації, 31

Організоване зараження як форма масової комунікації, 31

Основний механізм поведінки мас, 146

Особистість як об’єкт масового впливу, 144

“Офіційна” історія, 225, 226

Павлов И. П., 74, 80, 240

Переглянута версія історії медіавпливу, 226

Переконання, 32, 45, 49, 57, 82, 105, 107, 111, 113, 117, 118, 150, 151, 168, 173, 175, 182, 189,

208, 217, 227, 228

Перше відчуження твору від автора, 17

Підходи, 235

Повідомлення як засіб масового впливу, 171

Порозуміння як основний результат масового спілкування, 57

Послідовники, 229

Почепцов Г. Г., 166, 240

Предмет, 11, 14, 68, 85, 90, 94, 120, 170, 189, 233

Призначення масифікатора, 146

Причини масифікації особистості, 78

Рівні масової комунікації, 55

Різун В. В., 3, 195, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 252

Роздуми як форма масової комунікації, 33

Розповідь як форма масової комунікації, 32

Роль держави в трансформації медіасистем, 138

Роль ЗМК в масифікації людини, 81

Роль просвітителів у системі масового спілкування, 147

Самуель Стауффер, 228

Синтетична модель, або модель Ґобана-Класа, 223

Соціально-когнітивна теорія і більш широка теорія соціального навчання Бандури, 214

Соціально-психологічні фактори комуніканта, 40

Соціально-психологічні фактори комуніката, 44

Соціологічна модель, або модель Рилеїв, 219

Спічрайтер президента США Р. Ніксона Р. Прайс, 13

Суб’єктно-об’єктна форма масової комунікації, 28

Сугестія, 8, 31, 32, 145, 150, 201

Суспільно-культурна модель, або модель Тудора, 220

Тард Г., 16, 22, 70, 73, 85, 94, 208, 227

Теорії на основі психодинамічної моделі К. Говленда, 211

Теорія “порядок денний”, або теорія визначення пріоритетності новин, 214

Теорія використання і задоволення, 213

Теорія Г. Лассвелла, 209

Теорія двоступеневого впливу, 208

Теорія дифузії інновацій, 208

Теорія ефекту третьої особи, 215

Теорія змови, або теорія “пропагандистська модель”, 215

Теорія культивації, 213

Теорія масового суспільства і сильних медіа, 207

Теорія медійної гегемонії, 213

Теорія медійної грамотності, 215

Теорія медійної залежності, 215

258

Теорія модернізації Лернера, 213

Теорія праймінгу, 216

Теорія розширення відчуття Маклюена, 213

Теорія самореференції Лумана, 215

Теорія фреймінгу, 215

Теорія чотирьох функцій, 209

Уілбур Шрамм, 228

Уявлення про масову комунікацію в науці, 54

Факт, 18, 50, 51, 55, 57, 68, 70, 81, 82, 110, 113, 152, 158, 159, 161, 162, 170, 171, 172, 174,

188, 207, 214, 221

Фактор валідності засобу спілкування, 48

Фактор валідності технології спілкування, 52

Фактор надійності каналу спілкування, 52

Фактор простору, 54

Фактор третьої особи, 54

Фактор часу, 54

Фактори діяльності комуніканта (активні чинники), 42

Фактори поведінки комуніката (пасивні чинники), 46

Фрейд З., 41, 73, 78

Френсіс Фентон, 227

Функції масової комунікації, 57

“Четверта влада” як основний концепт технології масового впливу, 158

Шість теорій преси (нормативні теорії преси), 209

Шкляр В. І., 83

259

260