Ріяка В.О. (ред.) Конституційне право зарубіжних країн
Подождите немного. Документ загружается.
Основи конституційного права Польщі 451
Завдання постійних комісій Сенату визначаються інакше, ніж
Сейму. Так, Регламент Сенату зазначає, що комісії Сенату є
органами, які утворюються для розгляду та підготовки питань за
власною ініціативою або переданих їм Сенатом, Маршалом Се
нату чи Президією Сенату. Комісії в межах своєї компетенції об
говорюють і передають Сенату висновки щодо законів, прийня
тих Сеймом.
Президент Республіки. Порядок його обрання, повноваженD
ня та відповідальність. Інститут президентства не є якимось но
вим державним органом для Польщі. Його передбачали ще Кон
ституції 1921 та 1935 років.
Законодавчий Сейм, який діяв з 1947 по 1952 рр., прийняв у
грудні 1947 р. Конституційний закон про обрання Президента
Республіки Польща. Тоді Президент обирався Законодавчим Сей
мом терміном на сім років. Закон не обмежував строку для його
переобрання. Кандидатура на посаду Президента могла бути ви
сунута за підписом не менш як 50 депутатів. Обраним вважався
той кандидат, який дістав абсолютну більшість голосів депутатів
Законодавчого Сейму.
Інститут президентства діяв до прийняття Конституції 1952 р.,
коли його замінили колегіальним главою держави – Державною
радою.
Державна рада тоді стала вищим колегіальним постійно дію
чим органом, який утворював Сейм із числа своїх депутатів. Вона
мала великі повноваження і фактично підміняла Сейм, оскільки
він працював протягом двох коротеньких сесій протягом року.
У квітні 1989 р. Сейм прийняв закон «Про зміну Конституції
ПНР», за яким замість Державної ради був утворений інститут
президентства. Президент обирався на спільному засіданні Сей
му та Сенату, об’єднаних у Національні збори. Цей спосіб обран
ня Президента був змінений законом 1990 р. про обрання Прези
дента, а потім і Конституційним Законом «Про відносини між
законодавчою та виконавчою владою Республіки Польща, а та
кож – територіальне самоврядування» від 17 жовтня 1992 р. Пре
зидент з того часу став обиратися виборцями безпосередньо.
Згідно зі ст. 126 діючої Конституції, Президент Республіки
Польща є вищим представником Республіки Польща і гарантом
безперервності державної влади. Президент слідкує за додержан
452 Розділ 27
ням Конституції, стоїть на варті суверенітету і безпеки держави,
а також недоторканності й цілісності її території.
Президент Республіки обирається нацією на загальних, рівних,
прямих виборах таємним голосуванням строком на п’ять років і
може бути обраний повторно лише один раз. Президентом Рес
публіки може бути обраний польський громадянин, якому випов
нилося на день виборів 35 років і який володіє повнотою вибор
чих прав до Сейму. Правом висувати кандидатів у Президенти
користуються не менш як 100 тисяч громадян, які мають право
обирати до Сейму.
Вибори Президента Республіки призначає Маршал Сейму на
день, який припадає на період не раніше 100 днів і не пізніше 75
днів до завершення строку повноважень Президента, який обіймає
цю посаду, а у випадку вакантності посади Президента – не
пізніше 14го дня після того, як стала вільною посада Президен
та. У цьому разі вибори мають відбутися через 60 днів після їх
призначення.
Обраним Президентом Республіки вважається той кандидат,
який дістав понад половину поданих дійсних голосів виборців.
Якщо під час першого туру жоден з кандидатів не дістав необхід
ної кількості голосів, то на 14й день після першого голосування
проводиться повторне голосування. У цьому голосуванні беруть
участь ті два кандидати, які під час першого голосування дістали
по черзі найбільшу кількість голосів. Якщо один із цих двох кан
дидатів відмовився балотуватися, втратив виборче право або по
мер, на його місце при повторному голосуванні на вибори допус
кається кандидат, який дістав по черзі найбільшу кількість голосів
під час першого голосування.
Обраним Президентом вважається кандидат, який у другому
голосуванні дістав найбільше голосів. Під час виборів 2000 р.
Президентом Республіки Польща був обраний на другий строк
ще в першому турі лідер лівих сил Олександр Квасьневський.
Дійсність обрання Президента Республіки підтверджується Вер
ховним Судом.
Термін повноважень Президента розпочинається з дня всту
пу на посаду, але до цього він повинен прийняти присягу перед
Національними зборами. Президент не може обіймати ніякої
іншої посади або виконувати якінебудь публічні функції, за ви
нятком тих, що пов’язані з виконанням своєї посади.
Основи конституційного права Польщі 453
Конституція Республіки Польща та інші закони надають Пре
зидентові дуже значні повноваження в усіх галузях державного
життя.
Президент призначає вибори до Сейму і Сенату на день,
вільний від праці, скликає перше засідання Сейму і Сенату; може
розпустити Сейм у випадках, передбачених Конституцією, після
того, як вислухає думку Маршала Сейму та Маршала Сенату.
(Такими випадками є: нерозгляд Сеймом протягом чотирьох
місяців з дня передачі йому Радою Міністрів для прийняття про
екту закону про бюджет; відмова в затвердженні складу уряду,
який був сформований за дорученням Президента; відмова Сей
му у вотумі довіри уряду. В умовах надзвичайного стану Прези
дент не має права розпускати Сейм.)
У день оголошення постанови Президента про розпуск Сейму
закінчується строк повноважень і Сейму, і Сенату, Президент
може звернутися з посланням до Сейму, Сенату або до Національ
них зборів. За посланнями дебати не відбуваються.
Президент бере активу участь у законодавчій діяльності. Про
це свідчить хоча б той факт, що Конституція надає йому право
законодавчої ініціативи (а таким правом користуються президен
ти небагатьох країн). Прийнятий Сеймом і Сенатом закон Мар
шал Сейму передає Президентові для підпису. Президент може
мотивованою постановою повернути його Сейму для повторного
розгляду.
Президент може перед підписанням закону звернутися до Кон
ституційного трибуналу з пропозицією перевірити, чи відповідає
цей закон Конституції. Конституція надала Президентові не
тільки право відкладального вето, а й право вибіркового вето
(ст. 122, п. 4 Конституції).
Президенту також надане право за згодою Сенату з винятково
важливих державних питань призначати референдум.
Президент має деякі повноваження і у сфері управління. Він
призначає Голову Ради Міністрів, приймає відставку уряду, є
Верховним Головнокомандуючим Збройних сил, призначає та
звільняє Начальника Генерального штабу Війська Польського і
командуючих родами Збройних сил, призначає Першого голову і
голів Верховного Суду, вносить до Сейму пропозиції про призна
чення Голови Національного банку Польщі, надає польське гро
мадянство та вирішує питання про вихід із нього.
454 Розділ 27
Важливі повноваження має Президент у галузі зовнішніх
відносин. Він здійснює загальне керівництво у сфері міжнарод
них відносин, призначає і звільняє дипломатичних представників
в іноземних країнах, приймає вірчі та відкличні грамоти акреди
тованих при ньому дипломатичних представників іноземних дер
жав, а також ратифікує та денонсує міжнародні договори, про що
ставить до відома Сейм і Сенат.
Президент здійснює загальне керівництво у галузі внутрішньої
та зовнішньої безпеки. Дорадчим органом при Президентові ви
ступає Рада національної безпеки. Президент має повноваження
ввести воєнний стан на частині або на всій території країни, оголо
сити часткову чи загальну мобілізацію, ввести надзвичайний стан.
Посада Президента стає вакантною внаслідок його смерті,
відмови від посади; недійсності виборів Президента; рішення
Національних зборів про визнання нездатності тривалий час ви
конувати свої обов’язки за станом здоров’я. Постанова приймаєть
ся не менш як двома третинами голосів у присутності не менш як
половини всіх членів Національних зборів.
Президент звільняється з посади постановою Державного три
буналу. Тимчасово, до зайняття посади новообраним Президен
том, його функції виконує Маршал Сейму, а якщо він не може їх
виконувати, – Маршал Сенату (ст. 131 Конституції).
За порушення Конституції або законів, а також за вчинення
злочину Президент може бути притягнутий до відповідальності
Державним трибуналом. Постанова про притягнення Президен
та до відповідальності може бути прийнята Національними збо
рами не менш як двома третинами голосів від законної кількості
членів і за умови, що пропозиція про це буде внесена не менш як
однією чвертю всіх членів Національних зборів. Від моменту
прийняття постанови про висунення обвинувачення проти Пре
зидента він відсторонюється від виконання своїх функцій.
Рада міністрів. Компетенція Ради міністрів. Конституція пе
редбачає порядок формування, повноваження та відповідальність
Ради міністрів. Право формування уряду доручається тій полі
тичній партії або партійній коаліції, яка перемогла на виборах і
дістала більшість депутатських мандатів у Сеймі (парламентсь
кий спосіб формування уряду).
Схематично Конституція передбачає такий порядок формуван
ня уряду: Президент доручає сформувати уряд лідеру партії або
Основи конституційного права Польщі 455
партійної коаліції, яка має більшість депутатів у Сеймі, – майбут
ньому кандидату на посаду Голови Ради міністрів. Утворений уряд
подає Сейму програму своєї діяльності, яка повинна бути схвале
на абсолютною більшістю депутатів. Якщо уряд не дістав вотуму
довіри, призначення кандидатури на посаду Голови Ради мініс
трів, якому доручається формування уряду, переходить від Пре
зидента до Сейму. Склад такого уряду також вимагає абсолютної
більшості голосів депутатів. А якщо й цей уряд не дістав вотуму
довіри, право рекомендувати кандидатуру на посаду Голови Ради
міністрів знову переходить до Президента. Утворений в такий
спосіб уряд може бути затверджений не абсолютною, а простою
більшістю голосів депутатів. Такі самі вимоги пред’являються
Конституцією і до уряду, створеному Головою Ради міністрів, кан
дидатура якого висунута Сеймом. Якщо Уряд не створений, Пре
зидент розпускає Сейм і призначає нові вибори.
Сейм за пропозицією не менш як 46 депутатів (одна десята
частина всього складу) може прийняти вотум недовіри уряду аб
солютною більшості голосів й одночасно обрати нового Голову
Ради міністрів, якому Президент доручає створити уряд. Прези
дент, приймаючи відставку Ради міністрів, доручає голові вико
нувати обов’язки до часу призначення нової Ради міністрів.
На відміну від конституцій, наприклад Франції, Італії, Іспанії
та інших країн, які лаконічно закріплюють компетенцію уряду,
Конституція Польщі закріплює її дуже докладно (ст. 146).
Рада міністрів здійснює внутрішню та зовнішню політику, керує
всією державною адміністрацією, схвалює рішення з питань
державної політики, якщо Конституція не відносить останні до ком
петенції Президента або іншого державного органу чи територіаль
них органів самоврядування; забезпечує виконання законів; прий
має постанови; здійснює законодавчу ініціативу щодо бюджетного
законодавства, закону про тимчасовий бюджет тощо.
До компетенції Ради міністрів входить також керівництво,
координація та контроль за діяльністю всіх органів державної
адміністрації, одночасно Рада міністрів несе відповідальність за
їх діяльність перед Сеймом.
Голова Ради міністрів пропонує Сейму розпустити компетент
ний орган місцевого самоврядування, якщо він грубо порушує
Конституцію або закони (ст. 171 Конституції).
456 Розділ 27
Члени Ради міністрів несуть відповідальність перед Держав
ним Трибуналом за порушення Конституції або законів, а також
за злочини, вчинені у зв’язку із займаною посадою.
§ 3. Конституційний трибунал, державний трибунал,
найвища палата контролю.
Уповноважений з прав громадян
Розділи VIII–IX Конституції закріплюють, зокрема, групу
органів, покликаних забезпечити законність у діяльності держав
них органів, посадових осіб та охорону прав і свобод громадян.
Серед них такі, як Конституційний трибунал, Державний трибу
нал. Конституція закріплює найвищу палату контролю, яка є най
вищим органом державного контролю, та Уповноваженого з прав
громадян.
Важливою властивістю Конституції є її главенство у правовій
системі, інституції притаманна вища юридична сила порівняно з
іншими правовими актами. Це означає, що всі інші юридичні акти
повинні їй відповідати. Юридичний акт, що суперечить їй, вва
жається недійсним і не може бути застосований.
Конституційний контроль – це перевірка нормативних актів з
точки зору їх відповідності Конституції, особлива форма діяль
ності спеціальних органів і одна з ознак правової держави.
Таким органом у Польщі є Конституційний трибунал. Він по
чав діяти з 1966 р. Членів Конституційного трибуналу обирає
Сейм на дев’ять років з осіб, які володіють високими правовими
знаннями. Повторне обрання до складу Конституційного трибу
налу не допускається. Члени Конституційного трибуналу неза
лежні, підлеглі лише Конституції.
Конституційний трибунал видає рішення про відповідність
Конституції законів, міжнародних договорів та інших норматив
них актів центральних державних органів, про відповідність цілей
і діяльності політичних партій; вирішує спори про компетенцію між
центральними органами, розглядає скарги громадян, якщо права
останніх порушені рішенням судових органів або діями публічної
влади, а також здійснює загальнообов’язкове тлумачення законів.
Прийняте Конституційним трибуналом рішення є остаточним.
Конституція визначає коло суб’єктів, які мають право клопо
тати про відповідність нормативних актів, законів Конституції.
Основи конституційного права Польщі 457
Таким правом володіють Президент Республіки, Маршал Сейму,
Маршал Сенату, не менш як 50 депутатів Сейму, 30 сенаторів,
Голова Найвищої палати контролю, Голова Ради Міністрів, Упов
новажений з прав громадян, Перший Голова Верховного суду,
Голова Верховного Адміністративного суду, Генеральний проку
рор, органи територіального самоврядування, Всепольські проф
спілки. На відміну від Конституційного суду, наприклад Австрії,
який не тільки вирішує питання відповідності законів та інших
нормативних актів Конституції, а й розглядає справи; вищих по
садових осіб федерації та її суб’єктів за допущені ними порушен
ня у зв’язку з офіційною діяльністю, в Польщі для цієї мети утво
рено Державний трибунал.
Державний трибунал вирішує справи про відповідальність
осіб, які займають визначені законом вищі державні посади і які
порушили Конституцію чи закони. Такими особами можуть бути
Президент, Голова Ради міністрів, міністри. Голови комітетів і
комісій Ради міністрів, Голова Найвищої палати контролю, Голо
ва Польського Національного банку. Державний трибунал може
прийняти вирішення про кримінальну відповідальність зазначе
них осіб за кримінальний злочин, вчинений у зв’язку із зайнят
тям вказаних посад. За порушення Конституції або законів, які
не є злочином, Державний трибунал може позбавити особу ак
тивного та пасивного виборчого права, заборонити обіймати
керівні посади, позбавити орденів і медалей, почесних відзнак.
Державний трибунал може позбавити мандата депутата Сей
му, якщо депутат порушує закон, обмежуючий господарську
діяльність з отриманням користі з державного майна.
Державний трибунал обирається Сеймом на строк його повно
важень з осіб, які не є депутатами і сенаторами. Головою Держав
ного трибуналу є Перший Голова Верховного Суду.
Найвища палата контролю. Правовий статус найвищої пала
ти контролю переглядався кілька років. Найвища палата контро
лю була підпорядкована Сейму і Державній Раді, Раді міністрів.
У минулому вона була позбавлена властивих їй функцій.
Тепер, згідно з Конституцією, Найвища палата контролю
(НПК) є вищим органом державного контролю.
НПК контролює діяльність органів державної адміністрації,
Польського Національного банку, державних юридичних осіб та
458 Розділ 27
інших державних організаційних одиниць з точки зору законності,
економічності, доцільності та сумлінності.
Найвища палата контролю підпорядковується Сейму, вона вно
сить пропозицію щодо звітів Ради Міністрів про виконання держав
ного бюджету. Сейм приймає постанову про довіру Раді Міністрів
після заслуховування думки НПК, викладеної її Головою.
Голову НПК призначає Сейм за згодою Сенату строком на
шість років. Він може бути призначений повторно тільки один
раз. Голова НПК не може обіймати другої посади, окрім посади
професора вищої школи і не може займатися іншою професійною
діяльністю. Він не може належати до політичної партії, професій
ного союзу, займатися публічною діяльністю, несумісною з
гідністю його посади.
Уповноважений з прав громадян. Уповноваженого з прав гро
мадян обирають строком на п’ять років за пропозицією Маршала
Сейму або групи не менш як з 35 депутатів. Призначення відбу
вається за згодою Сенату (ст. 27, п. 2 Регламенту Сенату).
Конституція лаконічно визначає функції Уповноваженого: він
стоїть на сторожі прав і свобод громадян, передбачених Консти
туцією та іншими нормативними актами.
Кожний громадянин має право звернутися до Уповноважено
го зі скаргою. Уповноважений розглядає ці скарги, передає їх до
органу, що винен у порушенні прав громадянина або до вищесто
ящого органу. Він вносить до Сейму певні питання, які торкаються
його діяльності, та може виступати з ініціативою перед Консти
туційним трибуналом.
Діяльність Уповноваженого з прав громадян нагадує діяльність
інституту омбудсмена в деяких країнах.
§ 4. Зміна Конституції
Проект Закону про зміну Конституції може бути внесений не
менш як однією п’ятою передбаченої законом кількості депутатів
Сенату або Президентом.
Перше читання проекту закону про зміну Конституції може
відбуватися лише на 13й день після внесення Сейму законопро
екту. Закон про зміну Конституції приймається Сеймом не менш
як двома третинами голосів у присутності не менш як половини
передбаченої законом кількості депутатів, а також Сенатом – абсо
Основи конституційного права Польщі 459
лютною більшістю голосів у присутності не менш як половини
передбаченої законом кількості сенаторів.
Після прийняття закону, який вносить зміни до розділів І (Рес
публіка), II (Свободи, права й обов’язки людини та громадяни
на), XII (Зміна Конституції), суб’єкти, яким надано право вне
сення проекту закону про зміну Конституції, можуть зажадати
проведення референдуму із затвердження цього закону.
Прийнятий закон про зміну Конституції Маршал Сейму пе
редає Президентові Республіки для підпису. Президент Респуб
ліки підписує закон протягом 21 дня з дня його отримання і дає
розпорядження про його публікацію.
§ 5. Місцеве самоврядування
Конституція Республіки Польща виокремлює спеціальну гла
ву «Місцеве самоврядування». Місцеве самоврядування виконує
суспільні завдання, не закріплені Конституцією чи законом за
іншими органами державної влади.
Стаття 16 Конституції приписує, що всі жителі одиниць ос
новного територіального поділу (воєводства, міста та гміни) скла
дають у силу закону самоврядувальну спільність. Місцеве само
врядування бере участь у виконанні державної влади. Належну
йому в межах законів більшу частину суспільних завдань само
врядування виконує від свого імені та несе за це особисту відпо
відальність.
Конституція визначає, що основною одиницею самоврядуван
ня є гміна (ст. 164). Інші одиниці регіонального та місцевого са
моврядування визначаються законом. Гмінний рівень складає
основу і практично на його долю місцевого самоврядування при
падає найбільше завдань із питань, що не закріплені за іншими
одиницями місцевого самоврядування. Кожна одиниця місцево
го самоврядування володіє правоздатністю; їм належать право
власності та інші майнові права; самостійність цих одиниць підля
гає правовому захисту (ст. 165).
Суспільні завдання, пов’язані з задоволенням потреб самовря
дованої спільності, виконує одиниця місцевого самоврядування
як свої власні задачі. Закон може доручити виконання інших зав
дань, якщо це випливає з обгрунтованих потреб держави. Супе
460 Розділ 27
речки про компетенцію між органами місцевого самоврядування
і урядовою адміністрацією вирішуються адміністративним судом.
Усім одиницям місцевого самоврядування Конституцією за
безпечується участь у державних доходах, виходячи з обсягу по
кладених на них завдань. Доходи одиниць місцевого самовряду
вання, а також спільні та цільові дотації за рахунок коштів дер
жавного бюджету, є їх власними доходами. Одиниці місцевого
самоврядування мають право встановлювати розмір місцевого
оподаткування і місцевих зборів у межах, визначених законом.
До структури самоврядування входять розпорядчі і виконавчі
органи, що формуються шляхом виборів. Вибори є загальними,
рівними, прямими і проводяться голосуванням.
Члени гмінних та інших спільностей можуть вирішувати шля
хом референдуму питання, які стосуються цієї спільності, в тому
числі питання щодо відкликання обраного на прямих виборах
органу місцевого самоврядування.
Діяльність органів місцевого самоврядування підлягає нагля
ду з точки зору її законності. Органами, що наглядають за діяль
ністю одиниць місцевого самоврядування, є Голова Ради Міністрів
і воєводи, а з фінансових питань – регіональні рахункові палати.
Сейм за пропозицією Голови Ради Міністрів може розпустити
розпорядчий орган місцевого самоврядування, якщо той порушує
Конституцію або закони (ст. 170).
Одиниці місцевого самоврядування співпрацюють між со
бою та навіть створюють різного роду спілки. Крім того, мають
право вступати в міжнародні об’єднання місцевих та регіональ
них спілок, а також співпрацювати з місцевими та регіональними
спілками інших держав.