Ріяка В.О. Конституційне право зарубіжних країн (укр. мова)

Подождите немного. Документ загружается.

414 Глава 22

вимагають згоди абсолютної більшості всіх депутатів і абсолютної

більшості всіх сенаторів, а прийняття конституційного закону та

схвалення міжнародного договору вимагає згоди більшості, що

становить три п'ятих усіх присутніх депутатів і три п'ятих усіх

присутніх сенаторів.

Законопроекти подаються на розгляд до Палати представників.

Уряд має право висловити свою думку про всі законопроекти.

Активну участь в обговоренні та підготовці окремих законопроектів

беруть комітети та комісії.

Схвалений Палатою представників законопроект негайно

передається до Сенату. Сенат обговорює законопроект і приймає

рішення про схвалення, відхилення його або повертає його до Палати

представників з проектом поправок. Сенат може не розглядати

законопроект. Якщо Сенат протягом ЗО днів не приймає рішення,

законопроект вважається схваленим.

Остаточне рішення щодо поправок, внесених Сенатом у

законопроект, приймає Палата представників.

Прийнятий палатами законопроект Голова Палати представників

передає Президентові Республіки. Президент може схвалити цей

закон або має право повернути прийнятий закон (крім

конституційного), тобто голова держави має право на відкладальне

вето. Повернений закон Палата представників ставить на

голосування. Якщо Палата представників приймає повернений закон

абсолютною більшістю голосів усіх депутатів, вважається, що

президентське вето переборене.

Конституція передбачає право Сенату приймати законодавчі

акти. Це право у Сенату виникає тоді, коли Палату представників

розпущено. Пропонувати Сенату приймати законодавчі акти має

право тільки Уряд. Сенат приймає законодавчі акти з невідкладних

питань, які в іншому разі потребують прийняття закону.

Законодавчий акт, прийнятий Сенатом, має бути схвалений

Палатою представників на першій її сесії. Без затвердження

Палатою представників такий акт надалі втрачає чинність (ст. 33

Конституції).

Палата представників заслуховує звіти Уряду і може виразити

йому недовіру; в окремих випадках Голова Палати представників

подає Президентові Республіки кандидатуру Прем'єр-міністра;

контролює діяльність Уряду шляхом інтерпеляції Уряду або його

окремих членів з питань, які належать до їхньої компетенції.

Палати беруть участь у формуванні інших органів державної

влади. Так, за згодою Сенату Президент Республіки

призначає суддів Конституційного суду (ст. 84 п. 2 Конституції), за

поданням Палати представників Президентом Республіки

призначаються Голова та заступник Голови Контрольної палати (ст. 97

п. 2 Конституції).

У Конституції записано ряд повноважень парламенту у сфері

зовнішньої політики. Він приймає найбільш важливі міжнародні

договори, вирішує питання про стан війни у випадках, якщо на Чеську

Республіку вчинено напад або якщо необхідно виконувати зобов'язання

про спільний захист від агресії.

Парламент шляхом прийняття закону або Конституційного закону

регулює розділ республіки на муніципалітети. Вищими одиницями

місцевого самоврядування є землі або області. Вони утворюються або

ліквідуються виключно конституційним законом.

Внутрішня структура парламенту визначається ст. 29,30 та 31

Конституції. Тимчасово, до прийняття регламенту палат робота

окремих палат проходила згідно з регламентом Чеської Національної

ради, який був прийнятий ще 1969 року.

Згідно з ст. 29 Конституції, Палата представників обирає і звільняє

Голову і заступників Голови Палати представників. Сенат обирає та

звільняє Голову та заступників Голови Сенату.

Голова Палати представників чи Сенату керує діяльністю

відповідної палати. Палати провадять сесії постійно. Сесія Палати

представників скликається Президентом Республіки не пізніш як через

30 днів з дня виборів. Якщо він цього не робить, засідання сесії

розпочинається на 30-й день після виборів. Сесію будь-якої палати може

бути припинено резолюцією палати на строк не більш як 120 днів

протягом одного року. У цьому разі сесія може бути скликаною

достроково Головою Палати представників чи Сенату. Вони ж повинні

скликати сесію достроково на вимогу Президента Республіки, Уряду чи

не менш як однієї п'ятої депутатів чи сенаторів. Голова Палати

представників скликає спільну сесію обох палат, на якій, зокрема,

обирається Президент Республіки; він також складає присягу перед

Головою Палати представників.

Якщо посада Президента Республіки звільняється, то до Голови

Палати представників переходить здійснення таких функцій

Президента, як призначення та звільнення Прем'єр-міністра та інших

членів Уряду і прийняття відставки; скликання засідання Палати

представників; розпуск Палати

416

Глава 22

представників; призначення членів Ради Чеського Національного

банку тощо. Якщо в цей час Палату представників розпущено,

здійснення цих функцій переходить До Голови Сенату (статті 66, 62

Конституції).

Голова Палати представників разом з Президентом Республіки

та Прем'єр-міністром підписують закони.

Важливу роль у законотворчій і контролюючій сфері відіграють

комітети та комісії, що створюються палатами як допоміжні органи.

Виходячи з ролі Палати представників, яка контролює, зокрема,

діяльність Уряду, вона може утворювати слідчу комісію для

розслідування справи, що стосується державних інтересів. Вони

надають допомогу в діяльності парламенту.

Формування комітетів і комісій здійснюється пропорційно

кількості депутатів політичної партії чи громадського об'єднання.

Парламентська більшість чинить великий вплив на формування

комітетів. її члени входять до складу комітетів, а головуючими всіх

12 комітетів є депутати правлячої коаліції. До складу комітетів та

комісій обираються депутати чи сенатори-фахівці тієї чи іншої

сфери діяльності.

Хоча Конституція (ст. 26) закріпила принцип виконання

депутатами чи сенаторами своїх повноважень особисто, згідно з

присягою вони не повинні підкорятися ніяким директивам,

дисципліна в комітетах дуже сувора. Члени комітету, комісії

голосують так, як голосує керівник цього комітету. Окремі депутати

одержують інструкції від своїх партійних клубів. У цьому

проявляється принцип партійної дисципліни, вірність партії, від якої

залежить доля кандидата під час виборів депутатів у пропорційній

виборчій системі, у якій виборці голосують за партійні списки, де

доля кандидата в депутати залежить від місця в цьому виборчому

бюлетені.

Парламентські клуби можуть приймати свої власні устави

Президент Республіки — глава держави, Інститут

президентства є традиційним для держави. Він був передбачений із

самого початку утворення незалежної Чехословач-чини і зберігався

навіть протягом усього періоду існування комуністичного ладу, коли

в більшості країн Східної Європи

Див.: Конституционное право // Восточноевропейское обозрение. — № 2 (11).

- 1995. - С, 24-26.

під впливом радянської державно-правової системи був замінений на

колегіальний державний орган — Президію Народних (Національних)

зборів чи Державну раду.

Конституція Чеської Республіки відносить Президента до виконавчої

галузі влади. Його правове становище висвітлюється, головним чином,

у розділі 3 "Виконавча влада". Деякі його повноваження закріплені в

розділах 2 "Законодавча влада", 4 "Судова влада" та 5 "Контрольна

палата".

Президент обирається на спільному засіданні Палати представників

та Сенату строком на п'ять років, і нікого не може бути обрано більш як

на два строки підряд (1993 року і протягом кількох подальших років

Сенат не обирався, і Президент був обраний тільки Палатою

представників, яка тимчасово виконувала функції Сенату. За

кандидатуру Президента проголосували 109 з 200 депутатів).

Строк повноважень Палати представників, Сенату та Президента

різний. На нашу думку, це невипадково. Різними строками повноважень

вищих органів держави наче підкреслюється деяка незалежність

Президента, який, можливо, обиратиметься в майбутньому, але вже

іншим складом парламенту.

Президентом може бути обраний чеський громадянин, який

користується виборчим правом і досяг 40-річного віку. Таким чином,

Конституція Чеської Республіки зберегла традиційний спосіб обрання

президента парламентом, що, на думку деяких чеських політичних

діячів, сприяє зваженому взаємовідношенню Президента з

парламентом і урядом.

Загальні вибори Президента утворюють другий центр вищої влади,

що нерідко сприяло конфлікту між двома гілками влади.

Право висувати кандидата в президенти має група не менш як

десяти депутатів Палати представників чи десяти сенаторів.

Президентом обирається кандидат, який дістав абсолютну більшість

голосів усіх депутатів Палати представників і абсолюту більшість

голосів усіх сенаторів.

Якщо жоден з кандидатів не дістав абсолютної більшості голосів

депутатів і сенаторів, то не пізніше як через 14 днів провадиться другий

тур виборів, в якому беруть участь кандидат, який дістав найбільшу

кількість голосів у Палаті представників, і кандидат, який дістав

найбільшу кількість голосів у Сенаті.

Глава 22

Обраним вважається кандидат, який дістав абсолютну більшість

голосів присутніх депутатів і абсолютну більшість голосів присутніх

сенаторів. Якщо президента не обрано у другому турі, то провадиться

третій тур, в якому обраним вважається той кандидат з другого туру,

який дістав абсолютну більшість голосів присутніх депутатів і

сенаторів. Якщо президента не обрано у третьому турі, то

провадяться нові вибори.

Президент розпочинає виконувати свої повноваження після

прийняття присяги. Президент складає присягу перед Головою

Палати представників на спільній сесії обох палат.

Відмова Президента складати присягу або принесення присяги із

застереженням має своїми наслідками його необрання.

Конституція надала Президентові Республіки повноваження у

сфері взаємовідношень з парламентом, Урядом та іншими

державними органами, а також у зовнішніх відносинах.

У сфері взаємовідносин з парламентом Президент Республіки

призначає вибори до палати представників не пізніш як через ЗО днів

після встановлення строку виборів; скликає засідання Палати

представників; розпускає її, якщо палата представників виражає

вотум недовіри новопризначеному Уряду; якщо Прем'єр-міністр був

призначений Президентом Республіки за поданням Голови Палати

представників; якщо вона неспроможна протягом трьох місяців

прийняти рішення щодо урядового законопроекту, з обговоренням

якого Уряд пов'язує питання довіри; немає кворуму довше ніж три

місяці. Однак Палата представників не може бути розпущена в

останні три місяці, що передують закінченню строку, на який її

обрано.

Президент Республіки має право брати участь у сесіях обох

палат парламенту, їх комітетів і комісій. Він має право повертати до

парламенту прийняті закони (крім конституційних законів).

Президентське вето нерідко схиляє парламент до співробітництва з

президентом.

Повернений Президентом із зауваженнями закон Палата

представників ставить на голосування. Якщо вона його приймає

абсолютною більшістю голосів усіх депутатів, Президент повинен

підписати закон.

У відносинах з виконавчими, судовими та іншими державними

органами Президент Республіки призначає і звільняє Прем'єр-

міністра та інших членів Уряду і приймає їх відставку. Прем'єр-

міністр призначається за поданням Голови

Основи конституційного права Чеської Республіки__________ 419

Палати представників; призначає суддів Конституційного суду, його

Голову та заступників Голови за згодою Сенату; призначає з числа

суддів Голову та заступників голови Верховного суду. Судді

призначаються Президентом Республіки на необмежений строк;

призначає Голову та заступника Голови Контрольної палати за

поданням Палати представників. Президент Республіки представляє

державу у зовнішніх відносинах; веде переговори та ратифікує

міжнародні договори; приймає глав дипломатичних місій; акредитує та

відкликає глав дипломатичних місій.

У сфері особистого статусу Президент Республіки призначає та

підвищує у званні генералів і надає та вручає державні відзнаки; має

право оголошувати амністію.

Президент Республіки має право здійснювати також повноваження,

які конституційний закон чітко не визначає, але це зумовлено

законом.

Президент Республіки не несе відповідальності за здійснення своїх

функцій. За рішення Президента Республіки, що вимагають підпису

Прем'єр-міністра або члена Уряду, відповідає Уряд.

Позбавлення посади Президента Республіки відбувається у зв'язку

із закінченням строку його повноважень; відмови скласти присягу або

прийняття її із застереженням; відмови від посади Президента

(політичній історії відомі випадки відмови від своєї посади з політичних

міркувань — Е. Бе-неш або під натиском обставин — А. Новотний, Г.

Гусак) внаслідок нездатності виконання обов'язків через серйозні

причини, або внаслідок переслідування Конституційного суду на підставі

обвинувального акта Сенату за державну зраду.

Уряд. Розділ третій Конституції Чеської Республіки регулює

питання виконавчої влади. До неї належать Президент Республіки,

який є главою держави, та Уряд — найвищий орган виконавчої

влади.

Конституція висвітлює порядок утворення, взаємовідносини Уряду

з Парламентом і Президентом Республіки. Конституція не закріплює

детально повноваження Уряду. Вона обмежується тільки загальним

визначенням: Уряд є найвищим органом виконавчої влади.

Президент Республіки призначає Прем'єр-міністра та за його

поданням інших членів Уряду і доручає їм керівництво міністерствами

та іншими органами управління.

ШыйМё^Ш^/Малт^^!^

!А;'.їі^^і£і^п^Ш^ікї^£іі^^^^^^

418

420

Глава 22

На практиці Президент Республіки доручає формування Уряду

лідеру політичної партії, яка отримала найбільшу кількість дійсних

голосів виборців, або лідеру коаліції політичних партій. На виборах

до Палати представників у травні 1996 року перемогла права

коаліція політичних партії, серед яких Громадянська демократична

партія отримала найбільшу кількість дійсних голосів виборців.

Президент Республіки доручив формування Уряду лідеру цієї партії.

Але цей Уряд існував недовго. Були розкриті темні джерела

фінансування Громадянської демократичної партії під час виборів і

хабарництво при проведенні приватизації. Це спричинило відставку

Уряду. Після невдалих спроб утворити Уряд на партійній основі

Президент Республіки змушений був доручити формування Уряду

безпартійній особі. Цей Уряд, утворений наприкінці грудня 1997

року, діятиме до проведення дострокових парламентських виборів.

Конституція докладно (як, наприклад, Конституція Болгарії або

Угорщини) не закріплює повноваження Уряду. Вона обмежується

вказівкою на те, що Уряд є важливішим органом державної влади.

Проте вона детально закріплює взаємовідношення між парламентом

і Урядом та між Президентом Республіки і Урядом.

Відповідно до Конституції, Уряд має бути представлений Палаті

представників протягом ЗО днів з часу його призначення, для того

щоб він отримав вотум довіри.

Палата представників може виразити Уряду недовіру за

пропозицією не менш як 50 депутатів, поданою письмово. Для

прийняття цієї пропозиції потрібна згода абсолютної кількості всіх

депутатів.

Уряд має право звернутися до палати представників про

вираження йому довіри.

Законопроекти вносяться на розгляд до палати представників,

зокрема Урядом, а внесення законопроектів про Державний бюджет і

проект фінансового річного балансу пек даються тільки Урядом.

Конституція передбачає ще одне виключне право Уряду вносити

законопроекти. Це може бути тоді, коли у зв'язку з розпуском

Палати представників Сенат приймає законодавчі акти з

невідкладних питань, які в іншому разі потребують прийняття

закону. Однак Сенат не може приймати законодавчі акти, стосовно

Конституції, про

вибори, державний бюджет тощо, і в цьому разі пропонувати законодавчі

акти Сенату може тільки Уряд (ст. 33 Конституції).

Уряд як орган, який керує економічним, соціальним та культурним

життям, має право бути в курсі законопроектів, що вносяться іншими

органами та депутатами. Тому йому надано право висловлювати свою

думку про всі законопроекти.

Уряд може вимагати від Голови Палати представників чи Сенату

скликання сесії, якщо її робота була припинена достроково. Член Уряду

має право бути присутнім на засіданнях обох палат, їхніх комітетів і

комісій.

Прем'єр-міністр підписує прийняті закони.

Взаємовідносини Президента Республіки та Уряду. Як уже

зазначалося, Президент Республіки призначає та звільняє Прем'єр-

міністра та інших членів Уряду і приймає їхню відставку, звільняє Уряд

і приймає його відставку; доручає Уряду, який він звільнив або відставку

якого він прийняв, тимчасово виконувати їхні функції до призначення

нового Уряду. Уряд або окремий член Уряду провадять за дорученням

Президента переговори щодо міжнародних договорів, підписують

рішення Президента Республіки і беруть на себе відповідальність за їх

виконання.

Якщо посада Президента Республіки звільняється, і нового

Президента не обрано, або він ще не склав присягу, а також якщо

Президент Республіки нездатний виконувати свої обов'язки через

серйозні причини, Прем'єр-міністр виконує функції Президента

Республіки, викладені в окремих пунктах ст. 63 Конституції. Він

представляє державу у зовнішніх відносинах, є Головнокомандуючим

Збройними Сила-Ми, приймає глав дипломатичних місій тощо.

§ 4. Конституційний суд

Конституція Чехословацької Республіки 1920 року передбачала

утворення Конституційного суду для того, щоб він контролював

законодавчу діяльність Національних зборів, щоб він приймав рішення

про те, чи відповідають закони ЧСР та закони Сейму Прикарпатської

Русі Конституції.

У Конституції 1948 року органу, подібного Конституційному суду,

вже не було. Чехословацька Конституція 1948 року, як і інші

Конституції колишнього соціалістичного табору, негативно ставилася

до такого державного органу,

422

Глава 22

вважаючи, що він обмежує зверхність Верховної Ради чи

Національних зборів, хоч на практиці вони такими не були. Функції

контролю за конституційністю законів були покладені на найвищий

орган державної влади, а за згаданою Конституцією Чехословацької

Республіки навіть на Президію Національних зборів, який вирішував

питання про те, чи суперечить такий закон або ж закон Словацької

Національної ради Конституції або рішення — закону.

Конституція Чехословацької Соціалістичної Республіки 11

липня I960 року внесла деякі зміни до цього питання. Тільки

Національні збори були уповноважені приймати рішення про те, як

виконуються Конституція та закони держави, та скасовувати закони

Словацької Національної ради, рішення та розпорядження Уряду і

розпорядження обласних національних комітетів, якщо вони

суперечили Конституції або іншим законам.

Передбачені Конституційним законом "Про Чехословацьку

федерацію" від 27 жовтня 1968 року, який був складовою частиною

Конституції 1906 р. Конституційний суд федерації та конституційні

суди її суб'єктів так і не були утворені протягом чверті віку.

У Чеській Республіці, як і в інших країнах, значно зросла кількість

правових норм, більшість яких прийнята згідно з Конституцією 1992

року. Однак це не означає, що деякі з них повністю або частково не

відповідають Конституції. Для цього в Республіці створено

Конституційний суд, який є судовим органом захисту

конституційності. Окрім цього, для судового захисту

конституційності законодавство країни передбачає інші способи

захисту, зокрема, прав громадян. Так, громадяни згідно з Хартією

основних прав і свобод, що є складовою частиною Конституції (ст.

23), мають право чинити опір кожному, хто посягає на

демократичні принципи прав людини й основних свобод,

закладених Хартією, якщо діяльність конституційних органів або

активне застосування правових норм є неможливим.

Існує відповідальність посадових осіб за порушення Конституції

та інших нормативних актів. Особливу роль відіграє

Конституційний суд.

Принципи організації та діяльності Конституційного суду закріплені

в розділі 4 Конституції (статті 83—89 Конституції), тобто він

розглядається як складова частина судової влади.

Конституційний суд складається з 15 суддів; вони призначаються

Президентом Республіки за згодою Сенату строком на десять років.

Членом Конституційного суду може бути будь-який громадянин, що має

право бути обраним до Сенату, має вищу правову освіту та не менш як

десятирічний стаж правової роботи.

Суддя Конституційного суду розпочинає виконувати свої обов'язки

після складання перед Президентом Республіки присяги, в якій бере на

себе обов'язок чесно захищати непорушність природних прав людини і

громадянина, додержуватися конституційних законів і приймати

справедливі рішення.

Якщо суддя відмовляється скласти присягу або складає її із

застереженнями, його призначення вважається недійсним.

Конституційний суд розглядає конституційність актів. Останнє

означає відповідність акта Конституції. Це його не-суперечність

Конституції.

Конституційний суд вирішує справи про скасування законів чи їх

окремих положень, якщо вони суперечать конституційному

законодавству, законодавству або міжнародним договорам,

ратифікованим і схваленим парламентом щодо основних прав і свобод

людини, до яких приєдналася Чеська Республіка; скасовує інші правові

акти чи їхні окремі положення, якщо вони суперечать конституційному

законодавству чи міжнародному договору згідно із ст. 10; розглядає

конституційні скарги органів місцевого самоврядування на незаконне

втручання з боку держави; сумніви щодо втрати депутатом чи

сенатором права бути обраним і несумісності виконання його обов'язків

згідно із ст. 25 Конституції; розглядає конституційний обвинувальний

акт Сенату проти Президента Республіки; пропозицію Президента

Республіки скасувати рішення Палати представників і Сенату згідно із

ст. 66; відповідність діючому законодавству рішення про розпуск

політичної партії, або рішення, що стосується діяльності політичної

партії; спори, які стосуються повноважень державних органів і органів

місцевого самоврядування, тощо.

Закон визначає, хто має право внести пропозицію розпочати

процесуальні дії: це Президент Республіки, Уряд, органи місцевого

самоврядування, депутати та сенатори, керівництво політичних партій,

громадяни, права яких порушені діями державних органів.

Рішення Конституційного Суду є обов'язковими для всіх органів і

осіб.

Глава 23. Основи конституційного права Китайської

Народної Республіки

Китайська Народна Республіка (Китай) — розташована в

Центральній і Східній Азії. Китай займає перше місце у світі за

чисельністю населення (близько 1,3 млрд), третє — за розміром

території (після Росії і Канади), друге — за обсягом ВВП (після

США), але 91-е по ВВП на душу населення. Це держава

тоталітарного соціалізму, знаходиться на стадії довгої модернізації.

Невід'ємною частиною Китаю є острів Тайвань з іншим суспільним

ладом. Загальнонаціональною проблемою є питання щодо шляхів

об'єднання Тайваню з материковою частиною Китаю.

Китай є постійним представником ООН. Китайська мова (разом з

англійською, російською і французькою) є офіційною мовою

ООН.

Сучасне державне право Китаю відбиває національну специфіку

та історичну унікальність його державності, особливості

китайського варіанту модернізації тоталітарно-бюрократичного

суспільства.

Конституційне право КНР як галузь національного права має

певну низку особливостей. Перш за все, воно є галуззю

соціалістичного права й пронизано відповідними ідеями. У

конституційному праві відбилися всі основні концепції та постулати

соціалістичного "конституціоналізму", керівна роль комуністичної

партії, соціалістичне народовладдя, соціалістична законність, класова

боротьба та ін. Цілі та завдання конституційно-правового

регулювання визначаються перспективами будівництва соціалізму,

сформульованими у Конституції 1982 року.

Для соціалістичного права характерна насиченість нормативних

актів нормами-принципами, нормами-побажан-нями, різного роду

сентенціями (типу "не трудящий та не їсть"), які створюють

ідеалістичну картину гармонійного суспільства. Все це властиве й

конституційному праву КНР.

Особливістю конституційного права є наявність актів, які

мають експериментальний тимчасовий характер і ви-

Основи конституційного права КНР

даються "у дослідному порядку". Причому такі акти видаються майже

на всіх рівнях органів влади. Практика видання тимчасових актів

обумовлюється складнощами опрацювання оптимального варіанта

правового регулювання суспільних відносин у країні з більш ніж

мільярдним населенням та гострими соціальними проблемами.

Слід зазначити, що в КНР немає чіткої межі між правовим актом

та політичною директивою. Положення неправового змісту

зустрічаються в законах. Ще більшою мірою це характерно для

постанов Постійного комітету ВЗНП та Державної Ради. Складно і

навіть неможливо визначити відмінності за змістом, формою та

наслідками між документами ЦК КПК та, наприклад, актами

Державної Ради.

Головним джерелом державного права Китаю є Конституція

1982 року.

§ 1. Конституція

Чинна Конституція КНР була затверджена Всекитайсь-кими

зборами народних представників (парламентом) 4 грудня 1982 року

і є четвертою в історії країни.

У Преамбулі Конституції 1982 p., яка характеризує підсумки

розвитку КНР, програмні цілі та основні принципи її внутрішньої та

зовнішньої політики, зазначається, що на* далі основне завдання КНР

— "зосередженими силами здійснити соціалістичну модернізацію". В

галузі зовнішньої політики декларовано, що КНР буде дотримуватися

"незалежної та самостійної зовнішньої політики", "п'яти принципів

— взаємної поваги суверенітету та територіальної цілісності, взаємного

ненападу, невтручання у внутрішні справи один одного, рівності та

взаємної вигоди, мирного співіснування", що вона "докладає зусиль в

інтересах збере-t ження миру у всьому світі та сприяння справі прогресу

людства".

Влада в КНР визначена як демократична диктатура народу, з

вказівкою на те, що вона є диктатурою пролетаріату за сутністю (ст.

7).

Із Конституції 1982 року усунуто всі згадки про "Культурну

революцію" та її настанови (наприклад, про "продовження революції

при диктатурі пролетаріату"). Водночас ба-

425

426

Глава 23

гато уваги в конституціях приділяється Єдиному фронту, який при

цьому називається не "народно-демократичним" як 1954 року, не

революційним, як 1978 року, а тільки „патріотичним". Знайшло

конституційного закріплення і формулювання про склад Єдиного

фронту, що допускає включення до нього "патріотів", які не стоять на

соціалістичних позиціях, але є прихильниками об'єднання

Батьківщини", тобто возз'єднання КНР і Тайваню. До політики

щодо Тайваню має пряме відношення й конституційне положення

можливості "у разі необхідності" заснувати "особливі

адміністративні райони" (ст. 31), режим яких "з урахуванням

конкретних умов встановлюють Всекитайські збори народних

представників".

Конституція закріпила багатоукладність економіки країни: до

двох соціалістичних секторів додані одноосібний (статті 7, 8, 11), а

у ст. 18 — державно-капіталістичний в особі змішаних китайсько-

іноземних підприємств та іноземних приватнокапіталістичних

підприємств. У першій частині зазначеної статті йдеться про те, що

"дозволяється іноземним підприємством та іншим іноземним

господарським організаціям або окремим особам відповідно до

законів Китайської Народної Республіки вкладати капітал в Китаї,

здійснювати в різних формах економічне співробітництво з

китайськими господарськими організаціями". Закріплюючи

багатоукладність в економіці КНР, Конституція особливо

підкреслює, що "основа соціалістичної економічної системи КНР —

соціалістична суспільна власність на засоби виробництва, тобто

всенародна власність і колективна власність трудящих мас" (ст. 6).

У Конституції значно розширена глава про права та обов'язки

громадян, яка тепер розміщена одразу за першою главою "Загальні

положення". У ній 23 статті замість чотирьох у Конституції 1975

року та 16 — у Конституції 1978 року. Вперше введено статті, що

визначають громадянство КНР (ст. 33) та встановлюють рівність

громадян перед законом (ст. 34).

Конституція 1982 року внесла значні зміни у державну

структуру КНР. По-перше, відновлено інститут Голови КНР; по-

друге, Постійному Комітету Всекитайських зборів народних

представників (ВЗНП) надано фактично такі самі права в галузі

законодавства, як і самим Зборам; по-третє, засно-

вано Центральну військову Раду КНР, що за своїм складом була такою,

як і у Військовій комісії ЦК КПК, по-четверте, відновлено волосну ланку

органів влади та управління, яка відокремлена від народних комун, що

зберігаються дотепер лише як одна з форм організації колективного

господарства на селі; по-п'яте, зазначено строк, що обмежує

перебування деяких вищих державних посадових осіб на своїх постах

(Голови та заступника Голови КНР, Голови та заступників Голови

Постійного комітету ВЗНП, Прем'єра, заступників Прем'єра та членів

Державної Ради (уряду), Голови Верховного народного суду,

Генерального прокурора Верховної народної прокуратури — двома

скликаннями ВЗНД, тобто десятьма роками (статті 66, 75, 87)); по-

шосте, визначено принцип несумісництва членства у постійних

комітетах Зборів народних представників (включаючи й ПК ВЗНП) із

займанням адміністративних, судових і прокурорських посад (статті 65,

103); по-сьоме, засновано у складі урядів різних ступенів системи

ревізійних органів для посилення контролю за фінансовою діяльністю

(ст. 91).

Конституція відновила основні автономні права національних

районів, які раніше проголошувалися Конституцією 1954 року, у тому

числі й права на видання положень про автономії та окремо діючих

положень (місцевих законів, що враховують національну специфіку), на

формування у разі необхідності в межах державної системи військового

будівництва з санкції Державної Ради загонів суспільної безпеки для

охорони громадського порядку в районах національної автономії (ст.

120). Разом з тим, Конституцією вперше встановлено правило посідання

деяких посад в органах самоврядування районів національної автономії

громадянами "тих національностей, які користуються районною

автономією" (ст. 114). їм резервуються пости голів урядів національної

автономії та голів або заступників голів Постійних комітетів Зборів

народних представників цих одиниць. Проте в чинній Конституції КНР,

як і в усіх попередніх, немає визначення права неханьських народів на

самовизначення та державність.

Чинна Конституція КНР названа Основним законом держави і має

найвищу юридичну силу. Структура Конституції: Вступ (Преамбула),

чотири глави (і38 статей).