Ріяка В.О. Конституційне право зарубіжних країн (укр. мова)

Подождите немного. Документ загружается.

позиції про положення Конституції РФ. ІД пропозиції підлягають

обов'язковому розгляду Державною Думою (Див. Федеральний

закон 1999 року "Про внесення змін і доповнень у Федеральний

закон "Про статус членів Ради Федерації і статус депутата

Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації" — ст.

11). Право законодавчої ініціативи належить Уряду, законодавчим

(представницьким) органам суб'єктів федерації; Конституційному

Суду, Верховному Суду федерації та Вищому Арбітражному суду

Федерації тільки з питань їх компетенції.

Законопроекти вносяться у Державну Думу (ст. 104 Конституції

РФ). Закони приймаються Державною думою більшістю голосів від

загальної кількості членів цієї палати або якщо протягом 14 днів його

не було розглянуто Радою Федерації. Якщо Державна Дума не

погодилася з рішенням Ради Федерації, федеральний закон

вважається прийнятим при повторному голосуванні, коли за нього

проголосувало не менше двох третин від загальної кількості

депутатів Державної думи.

Прийнятий федеральний закон протягом п'яти днів

направляється Президенту для підписання та обнародування. У разі

відхилення закону Президентом палати знову розглядають його, і він

вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менш як дві

третини членів Ради Федерації та депутатів Державної думи.

Конституція передбачає також федеральний конституційний

закон, який вважається прийнятим, якщо він схвалений більшістю

— не менш як трьома чвертями голосів від загальної кількості членів

Ради Федерації і не менш як двома третями голосів від загальної

кількості депутатів Державної Думи.

Федеральні конституційні закони приймаються з питань,

передбачених Конституцією. До таких питань належать:

надзвичайний стан; прийняття до федерації та утворення в її складі

нового суб'єкта федерації; зміна статусу суб'єкта федерації;

введення режиму воєнного стану, введення на території Російської

Федерації або в окремих місцевостях надзвичайного стану; порядок

діяльності Уряду; установлення судової системи; установлення

повноважень, порядку утворення і діяльності Конституційного Суду,

Верховного Суду, Вищого Арбітражного суду Федерації; скликання

Конституційних зборів.

Повноваження Ради Федерації закріплені ст. 102 Конституції РФ. До

відання Ради Федерації належать: затвердження змін кордонів між

суб'єктами федерації, затвердження указів Президента про введення

воєнного стану, про введення надзвичайного стану; рішення питання

про можливість використання збройних сил Російської Федерації;

призначення виборів Президента; усунення Президента з посади;

призначення за поданням Президента на посади суддів Конституційного

Суду, Верховного Суду, Вищого Арбітражного Суду, а також

призначення і звільнення з посади Генерального прокурора федерації,

заступників Голови Рахункової палати та половини складу її членів.

Основною формою діяльності Ради Федерації є її засідання, які

провадяться відкрито. Рада Федерації може прийняти постанову про

закрите засідання.

Для керівництва своєю працею Рада Федерації обирає зі свого

складу Голову Ради Федерації та трьох його заступників.

До повноважень Державної думи за Конституцією віднесено: дачу

згоди Президенту РФ на призначення Голови Уряду федерації;

вирішення питання про довіру Уряду; призначення на посаду і

звільнення з посади (за пропозицією Президента) Голови Центрального

банку федерації; призначення на посаду і звільнення з посади (за

пропозицією Президента) Голови Рахункової палати та половини її

складу; призначення на посаду і звільнення з посади Уповноваженого з

прав людини; оголошення амністії; висунення обвинувачення проти

Президента для усунення його з посади.

Державна дума збирається на перше засідання на 30-й день після

обрання (тобто автоматично). Президент РФ може скликати її

засідання раніше цього строку. Перше засідання Державної думи

відкриває старіший за віком депутат. Державна дума обирає зі свого

складу Голову Державної думи та 9 заступників від кожної фракції і

депутатської групи. У штаті Державної думи є 1883 співробітники.

Члени Ради Федерації і депутати Державної думи мають до п'яти

помічників, які працюють за трудовим договором і до ЗО помічників, які

працюють на громадських засадах. У Державній думі скликання 1999—

2003 років 745 помічників депутатів у Москві і 1856 — у регіонах.

Державна дума є постійно діючим органом. Основною формою

діяльності Думи є її засідання.

372 Глава 20

Палати Федеральних зборів засідають окремо. їх засідання

відкриті. У випадках, передбачених Регламентом палати, можуть

провадитися закриті засідання. На спільні засідання палати можуть

збиратися для заслуховування послань Президента РФ, послань

Конституційного Суду РФ, виступів керівників іноземних держав.

Палати утворюють комітети та комісії. Між палатами є

відмінність у порядку формування, діяльності, в повноваженнях, і

вони впливають на формування і правовий статус комітетів і комісій.

З урахуванням згаданих особливостей Державної думи, її задач та

функцій і утворюються комітети та постійні комісії. Так, керуючись п.

З ст. 101 Конституції РФ і Регламентом, Державна дума створила зі

складу депутатів 28 комітетів, серед яких: по законодавству і судово-

правовій реформі; по труду і соціальній політиці; по справах

ветеранів; по охороні здоров'я; по бюджету, податках, банках і

фінансах; по економічній політиці; по власності, приватизації і

господарській діяльності; по будівництву, промисловості, транспорту

та енергетиці; по екології; по обороні; по безпеці; по міжнародних

питаннях; по питаннях Співдружності неза^ лежних держав і зв'язках

зі співвітчизниками; по питаннях національностей; по питаннях

федерації і місцевої політики тощо.

При формуванні комітетів і комісій враховується принцип

представництва депутатських об'єднань. Посади керівників комітетів

також залежать від кількості членів депутатської фракції.

Кількісний склад комітету та комісії установлюється Державною

думою. Він залежить від обсягу функцій, які-вико-; нуються

комітетом чи комісією. Так, найменша кількість може бути 12

депутатів. А комітет по бюджету, податках, банках і фінансах

нараховує 43 депутати. Кожний комітет має свою сферу

повноважень. Комітет готує і першим розглядає проекти законів і

проекти рішення палати, проводить парла-, ментські засідання.

Рішення комітетів мають рекомендацій-, ний, а іноді контрольний

характер.

Державна дума створює зі складу депутатів комісії: мандатну, по

етиці та інші.

Рада федерації створює такі комітети: по конституційному

законодавству і судово-правових питаннях; по питаннях безпеки й

оборони, по бюджету, податковій політиці, фінан-

совому, валютному та митному регулюванню; банківській діяльності; по

питаннях федерації, федеративному договору тощо.

Конституція РФ передбачила для кожної палати Федеральних Зборів

властиві повноваження, які виконуються ними самостійно. Але деякі

повноваження виконуються палатами спільно. Це прийняття

федеральних законів і федеральних конституційних законів, рішення

про усунення Президента РФ з посади, прийняття поправок до глав 3

—8 Конституції РФ.

Уряд Російської Федерації. Згідно зі ст. ПО Конституції РФ,

Уряд Російської Федерації здійснює виконавчу владу республіки. Уряд

— колегіальний орган виконавчої влади, до складу якого входять

Голова Уряду, заступники Голови Уряду та федеральні міністри. Спосіб

формування уряду залежить від форми правління, співвідношення

політичних сил та історичних традицій країни. Залежно від форми

правління уряд формується парламентським або позапарламентським

способом. Парламентський спосіб формування уряду застосовується у

країнах з парламентською формою правління (наприклад, Болгарія,

Греція, Німеччина). Право на формування уряду в цих країнах належить

тій політичній партії (коаліції), яка має найбільшу кількість місць у

парламенті (якщо він складається тільки з однієї палати) або в нижній

двопалатного представницького органу.

Позапарламентський спосіб формування уряду використовується у

президентських, наприклад у СІЛА, республіках, де президент очолює

виконавчу владу в разі відсутності посади прем'єр-міністра.

Російська Федерація є президентською республікою. Формування

уряду має свої особливості. Конституція РФ не передбачає

парламентського порядку утворення уряду.

Пропозиція щодо кандидатури Голови Уряду РФ вноситься не

пізніше двотижневого строку після вступу на посаду новообраного

Президента РФ чи після відставки Уряду РФ або протягом тижня з дня

відхилення кандидатури Державною думою.

У практиці діяльності Державної думи був випадок, коли Президент

запропонував на її розгляд не одну, а три кандидатури на посаду Голови

Уряду, даючи нижній палаті можливість вибрати на свій розсуд одну з

них. У разі трикратно-

374 Глава 20

го відхилення Державною думою поданих кандидатур Голови Уряду

Президент РФ призначає Голову Уряду, розпускає Державну думу і

призначає нові вибори (п.4 ст. 3 Конституції РФ). У п. 4 цієї статті

йдеться не про одну й ту саму кандидатуру, яка була відхилена

Державною думою, а про різні кандидатури, які повинні

пропонуватися Президентом Б. Єльциним, але він уперто вносив

тричі одну і ту саму кандидатуру, що було відвертим порушенням

Конституції.

Призначений Голова Уряду подає Президентові РФ пропозицію

про структуру Кабінету міністрів та кандидатури на посади

заступників Голови Уряду та федеральних міністрів. Склад Уряду

встановлюється Указом Президента, до якого входять перші

заступники, заступники Голови Уряду, федеральні міністри, державні

комітети (наприклад, Державний митний комітет, Комітет РФ по

друку. Голова Держподатко-вої служби).

Особи, які входять до окладу Уряду, не можуть займати ніякої

другої посади у державних, комерційних, громадських організаціях, не

мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також іншою

платною працею, окрім викладацької, наукової діяльності. Член

Уряду не може одночасно бути депутатом Державної думи.

Уряд припиняє виконання своїх повноважень у випадках,

передбачених Конституцією: при вступі на посаду знову обраного

Президента або прийняття Президентом рішення про відставку

Уряду на свій розсуд.

Напружений фінансовий та економічний стан держави й особисті

амбіції змусили Президента Єльцина двічі протягом 1998 року

приймати рішення про відставку Уряду в повному складі.

Діяльність Уряду може припинитися тоді, коли Державна дума

вирішує питання про недовіру і Президент погоджується з цим

рішенням, проголошує про відставку Уряду і вживає заходів для

утворення нового його складу, Президент може не погодитися з

рішенням Державної думи. У цьому разі Уряд продовжує

виконувати свої функції у такому самому складі. Якщо Державна

дума протягом трьох місяців повторно виразить недовіру Уряду,

Президент оголошує про відставку Уряду або розпускає Державну

думу.

Голова Уряду може поставити перед Державною думою питання

про довіру Уряду. Якщо Державна дума відмовляє у

довірі, Президент протягом семи днів приймає рішення про відставку

Уряду або про розпуск Державної думи та призначення нових виборів.

Стаття 114 Конституції РФ закріплює основні повноваження Уряду.

Уряд розробляє і подає Державній думі федеральний бюджет і

забезпечує його виконання; подає Державній думі звіт про виконання

державного бюджету; забезпечує проведення у федерації єдиної

фінансової, кредитної та грошової політики; забезпечує проведення у

федерації єдиної державної політики у галузі культури, науки, освіти,

охорони здоров'я, соціального забезпечення, екології; здійснює

управління федеральною власністю; вживає заходи для забезпечення

оборони країни, державної безпеки, реалізує зовнішню політику;

вживає заходи для забезпечення законності, прав і свобод громадян,

охорону власності та громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

На підставі Конституції РФ, Федеральних законів, нормативних Указів

Президента виносить постанови та розпорядження, забезпечує їх

виконання. Уряду РФ належить право законодавчої ініціативи.

§ 4. Конституційний Суд Російської Федерації

Конституційний Суд РФ є складовою частиною судової влади. Він

був заснований у грудні 1990 р. Його теперішнє становище закріплено

главою 7 Конституції РФ 1993 року та Конституційним законом 1994

року "Про Конституційний Суд Російської Федерації". Згідно з главою

7 Конституції, Конституційний Суд — це вищий судовий орган захисту

конституційного ладу країни, орган і конституційного контролю.

Діяльність КС поширюється на всю територію країни. Він самостійно і

незалежно виконує свої функції.

Конституційний Суд складається з 19 суддів. Суддею може бути

громадянин Російської Федерації, якому виповнилося на день обрання

не менш як 40 років і який може виконувати свої повноваження до 70-

річного віку. Кандидатури членів КС обговорюються по особливій

процедурі судовими інстанціями, науковою громадськістю і вносяться

Президенту, який остаточно вносить їх на затвердження Ради

Федерації. Під час обговорення проекту Закону "Про Конституційний

Суд" вносилася пропозиція, щоб кандидати в члени

Глава 20

КС висувалися не тільки Президентом, а й Державного думою.

Обґрунтовуючи свою точку зору, ініціатори зверталися за досвідом

зарубіжних країн, в яких кандидатури на посади членів КС

висувалися не тільки парламентом І вищими судовими інстанціями.

Згідно із Законом "Про Конституційний Суд РФ", суддя

обирається строком на 12 років без права повторного переобрання.

Членами КС можуть бути особи з вищою юридичною освітою та

стажем роботи за фахом не менше 15 років. Серед діючих членів КС

сім фахівців з конституційного права, три цивілісти, сім

криміналістів, два фахівці в галузі міжнародного права.

Голова КС обирається таємним голосуванням строком на три

роки.

КС складається з двох палат. Вони рівноправні, розглядають

справи по черзі. На пленарному засіданні у повному складі дається

тлумачення Конституції, розглядаються суперечки про відповідність

Конституцій республік і статутів інших суб'єктів федерації

Конституції РФ; буде встановлений порядок імпічменту

Президенту РФ.

Стаття 125 Конституції закріпила перелік суб'єктів, які можуть

звертатися до Конституційного Суду із запитами про вирішення справ

про відповідність нормативних актів Конституції РФ. Це Президент

РФ, Рада Федерації, Державна Дума, одна п'ята частина членів Ради

Федерації або депутатів Державної думи, Уряд РФ, Верховний Суд,

Вищий Арбітражний Суд, органи законодавчої і виконавчої влади

суб'єктів федерації.

Конституція РФ 1993 року позбавила КС права розглядати

питання про відповідальність Конституції актів на власний розсуд.

Таке право було притаманне КС до прийняття Конституції 1993

року. Скористувавшись цим правом, 21 вересня 1993 року КС

прийняв рішення про невідповідність Конституції Указу Президента

РФ "Про поетапну конституційну реформу у Російській Федерації" №

1400, відомого як "розстрільний указ" і звернення до громадян Росії.

Це рішення могло бути причиною для усунення Президента Єльцина

з посади. Доля цього рішення КС була незвичайною. Колишній

Президент не був усунений з посади, а, навпаки, звільнив Голову КС і

припинив діяльність КС майже на півтора роки.

Основи конституційного права Російської Федерації_______377

За поданням вищезгаданих суб'єктів КС вирішує справи-' про

відповідність Конституції Рф федеральних законів, нор- .<, мативних

актів Президента РФ, Ради Федерації, Державної думи, Уряду РФ,

Конституцій республік, статутів, а також: законів та інших

нормативних актів суб'єктів федерації, виданих з питань, що

належать до відання органів державної влади федерації та органів

Державної влади суб'єктів федерації; договорів між органами

державної влади федерації та органами державної влади суб'єктів

федерації, договорів між органами державної влади суб'єктів

федерації, міжнародних договорів федерації, які не набули чинності.

КС розв'язує суперечки про компетенцію: між федеральними

органами державної влади, між органами державної влади федерації

та органами державної влади суб'єктів федерації; між вищими

державними органами суб'єктів федерації.

Конституційний Суд "за скаргами про порушення конституційних

прав і свобод громадян і за запитами суддів перевіряє

конституційність закону, який застосовується чи має. бути

застосований у конкретній справі.

КС дає тлумачення Конституції РФ, але коло суб'єктів, які мають

право порушувати це питання, звужене. Воно належить тільки

Президенту РФ, Раді Федерації, Державній думі, Уряду РФ, органам

законодавчої влади суб'єктів федерації. Це право не належить

Верховному Суду, Вищому Арбітражному Суду, виконавчим органам

суб'єктів федерації.

КС за запитом Ради Федерації дає висновок про додержання

установленого порядку висунення обвинувачення проти Президента

у державній зраді або вчинення іншого тяжкого злочину.

Конституційному Суду належить право законодавчої ініціативи з

питань свого відання.

Рішення КС остаточні і оскарженню не підлягають.

1997 року КС розглянув 130 справ, з яких 74 були пов'я^ зані з

перевіркою конституційності по скаргах громадян, 37 — по запитах

суб'єктів федерації, 4 — по запитах Президента РФ, 8 — по запитах

Державної думи ill по запитах суддів.

§ 5. Місцеве самоврядування

Відповідно до Конституції РФ (п. 2 ст. 3), народ здійснює свою

владу безпосередньо, а також через органи державної

376

378 Глава 20

влади та органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування

— це спосіб організації та здійснення влади на місцях, який

забезпечує самостійне рішення громадянам повноважень місцевої

влади. Місцеве самоврядування забезпечує самостійне рішення

населенням питань місцевого значення, володіння, користування і

розпорядження муніципальною власністю.

Згідно з Конституцією РФ (ст. 12), орган місцевого

самоуправління не входить до системи органів державної влади.

Місцеве самоврядування здійснюється громадянами шляхом

референдуму, виборів та інших форм прямого волевиявлення. До

місцевого самоврядування належать міські і сільські поселення,

частини цих поселень (райони міст, мікрорайонів, квартали,

вулиці тощо).

Система органів місцевого самоуправління є вибірні та інші

органи місцевого самоуправління. Представницькі органи (дума,

муніципальний комітет, збори представників тощо) складаються з

депутатів, обраних на основі загального, рівного та прямого

виборчого права при таємному голосуванні, глави муніципальних

утворень (глава адміністрації, староста і т. п.) обираються або

призначаються.

Органи місцевого самоврядування самостійно управляють

муніципальною власністю, формують, затверджують і виконують

місцевий бюджет, установлюють місцеві податки та збори,

здійснюють охорону громадського порядку, а також вирішують

інші питання місцевого значення.

Конституційні поправки та перегляд Конституції РФ

регулюються главою 9. Процес внесення поправок і перегляд

Конституції дуже складний. Пропозиції про поправки та перегляд

положень Конституції можуть вносити Президент РФ, Рада

Федерації, Державна дума, Уряд РФ, законодавчі (представницькі)

органи суб'єктів федерації, а також не менш як одна п'ята членів

Ради Федерації або депутатів Державної думи. Особливо складний

процес установлює Конституція для перегляду глави 1 (Основи

Конституційного ладу), глави 2 (Права та свободи людини і

громадянина), глави 9 (Конституційні поправки та перегляд

Конституції). Ці три глави (1, 2, 9) взагалі не можуть бути

переглянуті Федеральними Зборами, а якщо пропозицію про

перегляд положень глав 1, 2, 9 було підтримано трьома п'ятими

голосів від загальної кількості членів Ради Федерації та депутатів

Держав-

ної думи, то відповідно до федерального Конституційного закону (він до

цього часу не підготовлений), скликаються Конституційні Збори.

Конституційні Збори або підтверджують незмінність Конституції або

розробляють проект нової Конституції, який приймається

Конституційними Зборами двома третинами голосів від загальної

кількості їх членів чи виноситься на всенародне голосування.

Порядок внесення поправок до глав 7—8 Конституції інший. Такі

поправки до Конституції приймаються у порядку, передбаченому для

прийняття федерального Конституційного закону (він приймається

більшістю — не менш як трьома чвертями голосів від загальної кількості

членів Ради Федерації і не менш як двома третинами голосів від

загальної кількості депутатів Державної думи), і набувають чинності

після їх схвалення органами законодавчої влади не менш як двома

третинами суб'єктів федерації.

Основи конституційного права Польщі

381

Глава 21, Основи конституційного права

Польщі

§ 1. Конституція Польщі

У листопаді 1918 року Польща стала незалежною державою, В

березні 1921 року була прийнята демократична Конституція. Але

незалежність польської держави тривала недовго.

1 вересня 1939 року Німеччина здійснила злочинний напад на

Польщу і протягом трьох тижнів розгромила її збройні сили.

Почалася друга світова війна. Гітлерівська Німеччина включила

західну частину Польщі до складу третього рейху, східну перетворила

на генерал-губернаторство, а фактично на колонію, де були утворені

концентраційні табори Майданек, Освенцім, Треблінка. В них було

знищено шість мільйонів чоловік з окупованих країн Європи, серед

яких понад два мільйони поляків. Польський народ розпочав боротьбу

проти окупантів.

Від повного біологічного знищення польську націю врятувала

Червона Армія, яка розгромила німецькі збройні сили і, як відомо,

втратила при звільненні Польщі від загарбників понад 1 млн 188 тис.

солдатів. Владою у країні оволоділи комуністи.

1952 року була прийнята Конституція, яка закріпила належність

влади народові й проголосила Польщу народною республікою.

Майже півстоліття у влади були комуністи. У країні періодично

виникали політичні кризи — 1956, 1968, 1970, 1976, 1981 і 1989

pp. Комуністи з великими труднощами переборювали їх, усували

окремих керівників, які "скомпрометували" себе, та вдавалися до

інших заходів, щоб зберегти владу, але через зроблені помилки та

зловживання владою зазнали краху. Ось деякі найбільш важливі

законодавчі акти, прийняті з 1989 року.

У квітні 1989 року було прийнято закон "Про зміну Конституції

Польської Народної Республіки" і "Положення про вибори до Сейму

ПНР X скликання на період 1989— 1993 pp."; "Положення про

вибори до Сейму Польської Народної Республіки". В законі "Про зміну

Конституції Польської Народної Республіки", зокрема, була підвищена

роль Сейму, утворений Сенат, який було скасовано ще 1946 року; було

створено інститут президентства, замість Державної Ради,

передбаченої Конституцією ПНР 1952 року, замість назви Польська

Народна Республіка держава дістала назву Республіка Польща.

Положення про вибори до Сейму... та Положення про вибори до

Сенату... створили умови для справжньої прояви волі виборців.

Внаслідок переговорів між колишньою правлячою коаліцією, яку

складали Польська об'єднана робітнича партія (панівна партія в цій

коаліції), Об'єднана селянська партія та Демократична партія з

керівництвом профсоюзу "Солідарність", остання була легалізована,

визнана опозицією і включена до політичного життя.

Згідно з домовленістю "За круглим столом" між правлячою

коаліцією та "Солідарністю" під час виборів депутатів Сейму першій

повинно належати 65 відсотків усіх місць у Сеймі, а опозиції — 35. За

цією схемою відбулися у червні 1989 року вибори до Сейму. Про

співвідношення політичних сил того часу свідчать результати першого

туру. Від правлячої коаліції у першому турі було обрано лише два

депутати з 264 за окружними виборчими списками, а 262 депутати було

обрано лише в другому турі. Правляча коаліція зазнала нищівної

поразки, а майже всі кандидати в депутати Сейму від "Солідарності"

були обрані ще в першому турі.

До Сенату не було обрано жодного кандидата від правлячої коаліції.

Незабаром правляча коаліція розпалася; змушений був відмовитися

від посади Президента керівник комуністів В. Ярузельський.

Президентом Республіки Польща на загальних виборах 1990 року був

обраний керівник "Солідарності" Л. Валенса. Політична обстановка у

країні залишалася нестабільною, що знаходило своє відображення на

результатах чергових виборів до Сейму та Сенату. Так, під час виборів

Союз демократичних лівих сил дістав 20,5% дійсних

382

Глава 21

голосів виборців, Польська селянська партія — 15,4% усіх голосів, і,

завдяки системі підбиття підсумків голосування, вони дістали 66

відсотків місць у Сеймі і 73 із ста сенаторів.

Профсоюз "Солідарність", який не зміг подолати 5%-й бар'єр, не

був репрезентований у Сеймі. У вересні 1995 року і вдруге 2000

року Президентом Республіки Польща від Союзу демократичних

лівих сил був обраний О. Квасьнев-ський.

У вересні 1997 року маятник політичного життя колихнувся в бік

правого блоку. Перемогу на виборах дістала політична коаліція

"Акція виборча Солідарність" (ABC) на чолі з правоцентристським

Союзом свободи, яка подолала внутрішні розбіжності, виступила

єдиним фронтом і перемогла, дістала 38,8% дійсних голосів

виборців. Союз демократичних лівих сил хоч і дістав 28% дійсних

голосів, зазнав поразки.

Під час цих виборів загородний бар'єр подолали п'ять політичних

партій.

Внаслідок виборів до Сейму 1997 року "Акція виборча

Солідарність" отримала 202; Союз демократичних лівих сил — 156;

Союз свободи — 72; Польська селянська партія — 17, інші політичні

партії — 13 депутатських мандатів.

У 1990-ті роки Сейм приймає ряд важливих законів про подальше

удосконалення органів державної влади, а також органів місцевого

самоврядування та удосконалення виборчого законодавства. Так був

прийнятий Конституційний Закон від 17 жовтня 1992 року "Про

взаємовідносини між законодавчою та виконавчою владами, а також

про територіальне самоврядування", який скасував Конституцію

1952 року за винятком розділів про Конституційний трибунал.

Державний трибунал, Найвищу Палату контролю, Суд і

Прокуратуру, принципи виборчого права, герб, кольори, гімн і

столицю, внесення змін до Конституції... Як зазначається у вступі до

цього Конституційного закону, він ставить за мету удосконалення

діяльності найвищих органів держави до моменту прийняття нової

Конституції.

Були також прийняті Положення про вибори до Сейму 1993

року (зі змінами, внесеними 1995 року). Положення про вибори до

Сенату 1991 року (зі змінами, внесеними в 1993 і в 1995 роках).

У квітні 1992 року був затверджений Конституційний закон "Про

порядок підготовки та прийняття Конституції Республіки Польща",

згідно з яким утворилася Конституційна комісія Національних зборів.

До її складу входили депутати Сейму та сенатори. Визначалися

суб'єкти, які мають право вносити проекти конституції та строки їх

внесення.

До Конституційної комісії Національних зборів було внесено сім

проектів, шість з яких підписані групами депутатів Сейму та Сенату,

сьомий — президентський проект конституції.

У січні 1997 року після тривалих дискусій Конституційна комісія

схвалила проект Конституції, а 2 квітня 1997 року Національні збори

прийняли його необхідною більшістю. На референдумі, який відбувся

25 травня 1997 року, за Конституцію висловилися 56,8 відсотка, проти

— 43,2 відсотка, а всього до урн прийшло 39,8 відсотка тих, хто мав на

це право, тобто, за Основний закон проголосувало трохи більше, ніж

одна п'ята дорослих громадян.

Конституція набрала чинності через три місяці з дня її оголошення

(ст. 243 Конституції 1997 року).

У розділі І Конституції Республіка регулює основи політичного та

громадського устрою. Республіка Польща — проголошує стаття 1

Конституції, — є загальним добром усіх громадян. Республіка Польща

є демократичною правовою державою, яка здійснює принципи

соціальної справедливості. Вона є єдиною державою, в якій найвища

влада належить нації. Нація здійснює владу через своїх представників

або безпосередньо. По питаннях, які мають особливе значення для

держави, може бути проведено загальнопольський референдум.

Конституція передбачає також проведення місцевого референдуму

(статті 125,170).

Органи публічної влади діють на основі і в межах права.

Конституція проголошується верховним правом країни. Норми

Конституції є нормами прямої дії, якщо Конституція не передбачає

іншого.

Устрій Республіки Польща основується на поділі і рівновазі

законодавчої, виконавчої та судової влади. Законодавчу владу здійснює

Сейм і Сенат, виконавчу — Президент Республіки Польща і Рада

Міністрів, а судову — суди і трибунали.