25
додаткову інформацію (нормативно-правові підстави, відповідальних за
виконання осіб тощо).
Основними рівнями дерева цілей є місія, стратегічні цілі, тактичні цілі та
завдання. Кожен наступний рівень є конкретизацією попереднього.
Екологічна місія відображає найбільш узагальнені концептуальні засади
здійснюваної діяльності та відповідає на питання: "Заради кого та чого
реалізовуватиметься програма?". Слід пам’ятати,
що екологічне цілепокладання
є невід’ємною складовою планування сталого розвитку, а, відтак, екологічна
місія має узгоджуватись із соціальною та економічною місіями – в
протилежному випадку все дерево екологічних цілей має великі шанси
лишитися на папері. Прикладами екологічних місій можуть бути:
забезпечення екологічної справедливості;
додержання екологічної доцільності;
економічна ефективність екологічної
діяльності;
екологічне лідерство тощо.
Екологічні цілі описують основні напрями програмної діяльності з
досягнення місії. Ознаками цілей є:
їх узгодженість із місією та взаємопов’язаність між собою;
конкретність;
зрозумілість для всіх суб’єктів управлінського процесу;
вимірюваність;
досяжність (підкріплення ресурсами) тощо.
Екологічні цілі в жодному разі
не можна заміняти (свідомо чи несвідомо)
екологічними бажаннями – напрямами діяльності, які неможливо або в принципі
виконати, або оцінити ступінь виконання.
Ступінь досягнення цілей кількісно оцінюють в тих випадках, коли це
вбачається практично можливим. Зазвичай стратегічні цілі формулюють без
зазначення кількісних показників і строків їх досягнення, а на рівні тактичних
цілей очікувані
результати подають досить докладно.
Екологічні завдання конкретизують екологічні цілі на певних етапах їх
реалізації, тому їх формулюють якомога точніше – із зазначенням максимально
точної, кількісної інформації.
Відповідно до впорядкованих у той чи інший спосіб екологічних завдань
впорядковують і повноваження відповідальних за їх виконання осіб чи
організацій, створюючи організаційну структуру програми. Організаційна
структура не обов’язково повинна точно відтворювати дерево цілей.
Нетривіальність процесу розробки організаційної структури полягає в тому, що
вона має задовольняти дві вимоги, які нерідко суперечать одна одній:
забезпечувати якомога чітку ієрархію – аби уникнути ситуацій, коли в
тієї чи іншої структурної одиниці існують декілька начальників;
забезпечити якомога раціональний розподіл
повноваження між
окремими виконавцями – аби уникнути дублювання функціональних
обов’язків.