Реферат - Театр - це вид мистецтва
Подождите немного. Документ загружается.
Міністерство науки і освіти України Полтавський національний
технічний університет
імені Юрія Кондратюка
Кафедра українознавства і гуманітарної підготовки
Театр – це вид мистецтва
Культурологічне есе
Виконала:
Студентка групи 101-СЕ
Чудан К.А.
Перевірила:
Доцент Кочерга Н.К.
Полтава 2007
ПЛАН
I. Вступ:
1.1 Театр – це вид мистецтва.
II. Основна частина:
2.1 „ Лісова пісня „ – один з найвизначніших творів Лесі
Українки;
2.2 Кохання лісової красуні і сільського хлопця;
2.3 Від зради до вічного кохання.
III. Висновки.
Театр — це вид мистецтва, який образно відбиває дійсність, художньо
опановує світ через драматичну дії, що здійснюється акторами на очах у
глядача.
Природа мистецтва театру синтетична, адже його художній образ
виникає завдяки синтезу драматургії, архітектури, живопису, скульптури,
музики, майстерності актора.
Театр має свої родові модифікації: театр ляльок, драматичний, опери
та балету, оперети, дитячий, театр пантоміми.
Нещодавно ми всією групою відвідали театр і продивилися п’єсу Лесі
Українки “ Лісова пісня ” . Леся Українка — видатна українська письменниця:
поетеса-лірик, драматург, талановитий прозаїк, також перекладач,
літературний критик, музикознавець, історик. Про життя Лесі Українки
писало багато письменників, але найбільшу увагу привертає до себе роман
Миколи Олійника “Дочка Прометея”. ”Лісова пісня” Лесі Українки посідає
виняткове місце не лише у творчості поетеси, а взагалі в усій
українській літературі початку ХХ століття. 25 липня 1911 року в
Кутаїсі була дописана остання сторінка цієї драми, твору, який по
праву вважається одним з найвищих мистецьких досягнень поетеси.
Звернувшись у своєму творі до вічного, невичерпного джерела –
фольклору рідного краю, вона сягнула справжніх верховин
драматичного мистецтва. В п'єсі оспівується духовне багатство рідного
народу, стверджується перемога добра і краси в людському житті.
Центральним образом «Лісової пісні» є образ Мавки. Народжена багатою
фантазією українського народу, виношена в думках і серці протягом
багатьох років геніальною українською поетесою, лісова красуня Мавка
здобула безсмертя. Адже вона втілює ідеали гармонійної людини, вічного
людського хисту, краси. Актриса зуміла добре виразити такі індивідуальні
властиві їй риси характеру, як волелюбність, незалежність думки,
ніжна любов до людей.
У початкових сценах першого акту ми зустрічаємося з Мавкою ,
коли вона прокинулася від зимового сну, розбуджена Лукашевою
грою на сопілці. Мавка постала перед глядачами юною лісовою
дівчиною з багатою душею і чутливим серцем, сповненим любові і
надії. А Лукаш був сином простої селянки – вдови, небіж доброго і
мудрого дядька Лева. З самого початку п’єси глядачі зрозуміли, що
Лукаш був музично обдарованим юнаком. Дитина лісу і сільський
хлопець закохалися. Коли Мавка покохала Лукаша , то її почуття
були вірними , глибокими і сильними - це кохання вільної з
вільним. Мавка не могла уявити собі , що якась стороння сила
може втрутитися в їх почуття. Згодом вона зіткнулася з поняттями ,
не властивими світові , що не знає влади приватної власності. Мавка
заради кохання залишила ліс і пішла між люди і переступивши поріг
Лукашевої хати перетворилася на наймичку , мусила коритися іншим ,
діяти наперекір велінню серцю. Мати Лукаша була настроєна до неї
вороже , намагалася прищепити Мавці свої поняття краси , мати
змушувала її змінити одяг і “ зачесатися чепурненько ”. І ось , перед
нами постала переодягнена Мавка , яка вже не була схожою на
лісову красуню. Життєрадісна Мавка , яку ми знали з першого акту ,
поступово втрачала веселість; натомість приходить зосередженість,
сумовитість, стриманість, яка часом проривається протестом-вибухом. На
початку драми Мавка при розмові з Лукашем все посміхалася, а вже
в другому акті вона смутно дивиться в очі Лукашеві , коли той замахується
на молоденьке деревце, смутно-закохано дивиться на нього , просячи
заграти або пригорнути. І тут же спалахує гнівом, коли бачить, що її
коханий Лукаш у якійсь мірі поділяє обивательські принципи своєї матері.
Мавка знайшла підтвердження своїх догадкам про розхолодження почуттів
юнака. Вона терпіла і страждала , але і в тому стражданні проявилася її
сила. Мавка знемагала і падала , але ніколи не зрікалася того , що
становили суть її життя. Мавка не схилилася перед силою обставин, не
звикла до образ. Якщо в розмові з матір'ю вона стримувалася,
вислуховувала дорікання і не відповідала на образу, розуміючи, що не
може змінити поглядів старої жінки, то в розмові з Лукашем вона рішуче
відкидає забобонні погляди на відносини юнака і дівчини, що , мовляв, останній
«не годиться» першій говорити про своє кохання. Мавка боронить своє і
Лукашеве щастя, переходячи від стриманості до рішучого наступу, від
прохання до вимоги, від хвилинного розпачу до раптового вибуху. Згодом
перед глядачами постала сцена , де Лукаш подавшись на умовляння матері,
одружився на Килині. Яка була самовдоволеною селянкою , жила в
достатку і тому вважала , що має всі переваги перед матір ’ю Лукаша.
За зраду найчистіших своїх почуттів , за зраду кохання Лісовик
перетворив Лукаша на вовкулаку. Цей символічний епізод змушує нас
задуматися про вічні моральні цінності: хто зрікся духовного життя ,
загасив у собі порив до прекрасного , той перестав бути людиною. А
Мавка, яка мала в серці «те, що не вмирає», вирвалася з рук самої
смерті, аби врятувати коханого.
Весна, що настає серед лютої зими, коли Мавка раптом повертається
до Лукаша, говорить нам про невмирущість справжнього почуття, попри
всі зради і людську невдячність.
Після того як закінчилася вистава , знялася буря овацій. Акторам
дарували квіти. І від цієї вистави ми отримали велике задоволення ,
за що були вдячні акторам за їхню гру. Отже , люди які грають в
театрі це талановиті актори , тому що вони вміють показати і
передати глядачам почуття , які втілюються у їхніх героїв. Під
словом “ театр ” ми розуміємо місце , де відбувається чудесне
дійство. Театр - це давнє мистецтво. Протягом багатьох сторіч люди
любили й шанували театр. Тепер усі дуже зайняті , й тому для нас
зручніше влаштовуватися перед телевізором і не виходити з
будинку. Але час від часу потрібно ходити до театру на гарні п’єси ,
опери або балети , щоб активно розвивати ініціативу і творчі здібності
у різних видах діяльності.
Можна сказати , що мистецтво театру цілком слушно вважають
колективною творчістю. Порівняно з мистецтвом музики та хореографії
процес співтворчості в театрі значно ускладнюється: у постановці
безпосередньо беруть участь драматург, режисер, художник,
композитор, актор. І тільки, якщо всі вони, стають співавторами,
спектакль перетворюється на твір мистецтва.
Важлива специфічна особливість театру, яка відрізняє його від
усіх видів мистецтва, полягає у ТОМУ, ЩО глядач має змогу стати
свідком процесу художньої творчості, спостерігати створення
художнього образу власними очима, і навіть бути співавтором
твору.
ПЛАН
IV. Вступ:
1.1 Театр – це вид мистецтва.
V. Основна частина:
2.1 „ Лісова пісня „ – один з найвизначніших творів Лесі
Українки;
2.2 Кохання лісової красуні і сільського хлопця;
2.3 Від зради до вічного кохання.
VI. Висновки.
■
