Реферат - СРСР у Другій світовій війні (Війна, яка стала Великою і Вітчизняною)

Подождите немного. Документ загружается.

СРСР у Другій світовій війні

(Війна, яка стала Великою і Вітчизняною)

Історики ще довго будуть ламати списи, дискутуючи про больові точки

Великої війни, чимало пройде круглих столів, сотні книг ще будуть написані

про ті важкі дні, і, тим не менше, пам'ять про страждання і жертви буде

жива, лише поки її зберігають люди, далекі від кафедр, архівів та

дисертаційних залів наукових бібліотек.

Война, ставшая Великой и Отечественной: о

восприятии Второй мировой войны в российском

обществе

О.Н. Каменчук, В. В. Федоров

І Події на радянсько-німецькому фронті 1941-42 рр.

Радянсько-німецька угода про ненапад, укладена 23 серпня 1939 р. строком на десять років, як

навели подальші події, не могло бути гарантом надійної безпеки для народів СРСР. 18 грудня 1940 А.

Гітлер підписав секретну директиву № 21 під кодовою назвою «план Барбароса». Це був план знищення

Радянського Союзу і перетворення його території у життєвий простір для Німеччини.

1.1. План Барбароса – план нападу і ведення війни проти Радянського Союзу – був затверджений

Гітлером 18 грудня 1940 р. німецьке командування розраховувало провести операцію "Барбароса" за 3-4

місяці.

(Витяг)

Німецькі збройні сили повинні бути готові до того, щоб ще до закінчення війни з Англією перемогти шляхом

швидкоплинної військової операції Радянську Росію (варіант "Барбароса").

Для цього армія повинна буде використовувати всі, що перебувають у її розпорядженні з'єднання, з тим лише

обмеженням, що окуповані області повинні бути захищені від будь-яких несподіванок. (...)

Наказ про наступ на Радянську Росію я дам в разі потреби за вісім тижнів перед наміченим початком операції.(...)

Особливу увагу слід звернути на те, щоб не було розгадано намір провести напад.

Приготування верховного головнокомандування повинні вестися виходячи з наступних основних положень:

Загальна мета

Військові маси російської армії, які знаходяться в західній частині Росії, повинні бути знищені в сміливих

операціях з глибоким просуванням танкових частин. Слід перешкодити відступу боєздатних частин у простори

російської території.

Потім шляхом швидкого переслідування повинна бути досягнута лінія, з якою російська авіація вже не буде в

змозі здійснювати напади на німецькі області. Кінцевою метою операції є відгородитися від азіатської Росії по

загальній лінії Архангельськ – Волга. Таким чином, у разі необхідності залишається у Росії остання промислова

область на Уралі зможе бути паралізована за допомогою авіації.

У ході цих операцій Балтійський флот російських швидко втратить свої опорні пункти і таким чином перестане

бути боєздатним. (...)

У цей день у 1940 році Адольф Гітлер підписав Директиву 21, призначену для підготовки війни

проти СРСР (план "Барбароса"). Відповідно до цього плану 22 червня 1941 нацистська Німеччина

напала на СРСР.

План був розроблений і схвалений Гітлером у директиві № 21 у листопаді 1940 року, і, починаючи з

18 грудня 1940, йшов під кодовою назвою "Операція Барбароса". Передбачалося, що підготовка до

бліцкригу буде завершена до 15 травня 1941 року, а до осені того ж року німці дійдуть до лінії, що

проходить від Архангельська до Волги.

Необхідність Німеччини втрутитися на Балканах у війну проти Греції та Югославії відсуває

вторгнення на 7 тижнів. 22 червня 1941 почалася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років.

79 німецьких дивізій при підтримці фінської та румунської армій перейшли кордон трьома

основними угрупованнями – група армій "Північ" вторглася з Східної Пруссії до Ленінграду, група

армій "Центр" розпочала наступ на Мінськ і Смоленськ у напрямку Москви, група армій "Південь"

ударила в напрямку Києва, басейну річки Дон і узбережжя Чорного моря. 30 вересня 1941 почалася

операції "Тайфун" – головна мета плану "Барбароса", тобто напад вермахту на Москву. Операцію

очолив фельдмаршал фон Бок.

1.2. Напад Німеччини на СРСР. Реалізація нацистських планів світового панування почалася

раптовим нападом на СРСР 22 червня 1941 р. У основу війни проти радянських народів була покладена

стратегія блискавичної військової кампанії, розрахованої на кілька місяців.

Напад на Радянський Союз здійснювали три групи армій:

 група армій «Північ» здійснювала наступ на Ленінград і Прибалтику;

 група армій «Центр» – на Москву і центральні області Росії;

 група армій «Південь »на Україну і Кавказ.

Напад фашистської Німеччини на Радянський Союз почався нанесенням масованих авіаційних

ударів по аеродромах, залізничних станцій і вузлів, військово-морських баз, місць розквартирування

військових частин і мирним містах на глибину 250-300 км від державного кордону, та артилерійської

підготовки. В межі Радянської держави вторглися головні сили німецько-фашистської армії. Разом з

німецькими збройними силами у бойове зіткнення з частинами Червоної Армії вступили війська Італії,

Румунії, Фінляндії, Угорщини.

Першими удар прийняли прикордонні війська та дивізії, що розташовувалися в прикордонних

районах СРСР. Перевага ворога над радянськими військами було чотириразовим і більше. Відбиваючи

переважаючі сили противника, особовий склад багатьох застав загинув повністю.

Розпочався перший період війни. Він охоплює період із 22 червня 1941 р. по 18 листопада 1942 і

визначається так: Стратегічна оборона Радянських Збройних Сил. Розгром фашистських військ під

Москвою. Зрив спроби гітлерівської коаліції розтрощити Радянський Союз в блискавичній війні.

Були захоплені території Латвії, Литви, частина Естонії, значна частина України, майже вся

Білорусія, Молдавія. Ворог вдерся і у межі західних областей Російської Федерації, вийшов на далекі

підступи до Ленінграду, загрожував Смоленську і Києву. Власне кажучи, під загрозою виявилося

існування Радянської держави.

Влітку і восени 1941 р. запеклі бої тривали. На московському напрямку розгорнулося Смоленська

битва, що почалося 10 липня і тривало до 10 вересня. Головна мета радянських військ у цій битві

полягала в тому, щоб не допустити прориву німецько-фашистських військ на Москву. Смоленська

битва, що розгорнувся на фронті до 650 км і до 250 км у глибину, стало важливим етапом зриву

гітлерівського плану блискавичної війни проти СРСР. Вперше у другій світовій війні німецько-

фашистські війська були змушені перейти до оборони на головному напрямку. Гітлерівський план

невпинного наступу на Москву був зірваний. Одночасно в липні-серпні радянські війська вели запеклі

бої і на південно-західному напрямку, де фашисти рвалися до Києва і до дніпровських переправ.

Київська оборонна операція проводилася з 7 липня по 26 вересня 1941 Упертий опір радянських військ

призвів до тривалої затримки наступу німців на київському напрямку. Ця операція тривала понад два з

половиною місяців на території понад 300 км по всьому фронту і близько 600 км у глибину. Вона також

зіграла важливу роль у зриві німецького плану блискавичної війни.

Героїчна оборона Ленінграда, Києва, Одеси, Севастополя, Смоленська битва сприяли зриву

німецько-фашистського плану блискавичної війни проти Радянського Союзу. Після провалу плану

захопити Москву з ходу в перші тижні війни гітлерівське командування на початку вересня 1941 р.

віддало наказ про перехід своїх військ до тимчасової оборони і підготувало велику наступальну

операцію по захопленню радянської столиці під кодовою назвою "Тайфун". Наступ німецько-

фашистських військ за планом "Тайфун" почалося 30 вересня, але в результаті важких оборонних боїв

радянськими військами був зупинений. Коли стало ясно, що наступальні можливості ворога вичерпані,

без оперативної паузи 5-6 грудня 1941 р. почався контрнаступ радянських військ.

Розгром німецько-фашистських військ під Москвою був вирішальною військово-політичною

подією першого року Великої Вітчизняної війни і першою великою поразкою фашистської Німеччини з

початку Другої світової війни. Під Москвою радянські війська зірвали план блискавичної війни,

розвіяли міф про непереможність німецької армії, вирвали з рук німецько-фашистського командування

стратегічну ініціативу. Керівники рейху були поставлені перед необхідністю ведення затяжної війни.

Чутливими були і моральні збитки ворога – в ході зимової кампанії гітлерівські військові трибунали

засудили 62 тис. солдатів і офіцерів за дезертирство, самовільне відхід, непокору. Були усунені від

займаних постів 35 генералів. Московська битва мала велике міжнародне значення. Вона сприяла

зміцненню антигітлерівської коаліції – військово-політичного союзу держав і народів, що боролися в

період другої світової війни проти блоку держав-агресорів, які розв'язали цю війну – Німеччини, Італії,

Японії та їх сателітів. Перемога радянських військ, її результат змусили правлячі кола Японії та

Туреччини утриматися від виступу на боці Німеччини. Перемога у битві за Москву справила великий

вплив на розвиток руху опору німецькому фашизму народів Європи

1.3. Об'єктивні і суб'єктивні причини невдач Червоної армії в перший період Великої

Вітчизняної війни. Початок боїв для Червоної армії було вкрай несприятливим. Цілий ряд об'єктивних

і суб'єктивних причин зумовили важкі поразки Червоної армії протягом першого періоду Великої

Вітчизняної війни (червень 1941 – листопад 1942 рр..), Зокрема на одному з трьох стратегічних наступів

– південному.

Велика Вітчизняна війна проходила в умовах другої світової війни. Особисті помилки Сталіна у

визначенні термінів початку війни і оцінці планів Німеччини привели до дезорганізації армії,

військового командування, всього радянського народу. Плануючи відстрочити початок війни до 1942-

1943 рр., Сталін ігнорував дані розвідки і відмовлявся віддати наказ про приведення військ у бойову

готовність. Військова концепція не відповідала ситуації і була спрямована виключно на ведення

контрнаступальних операцій і війну на чужій території.

До початку бойових дій з Німеччиною Червона Армія виявилася знекровлена репресіями проти

командного складу. Молоді командири не відрізнялися досвідом і бойовою підготовкою, 75% з них до

початку війни перебували на своїй посаді менше року. Не було проведено до кінця переозброєння

військових частин. У цілому, оперативна раптовість німецького вторгнення стала результатом

політичних і військово-стратегічних прорахунків радянського керівництва. Головним тут з'явилася

порочність і ущербність самої системи сталінської диктатури, в умовах якої прорахунки вождя призвели

до трагічних наслідків для всієї країни.

Основні причини невдач Червоної армії в перший період війни можна назвати наступні:

 зосередження і розгортання військ з урахуванням нових кордонів не було завершено до

початку війни;

 велику роль зіграв фактор раптовості нанесення першого удару;

 кращі командні і командирські кадри Червоної армії у 1937-1941 рр. були репресовані (до

75% командного складу); в цілому по лінії наркомату оборони було репресовано не менше

3,5 млн. осіб;

 на стані військ у повній мірі відбилася паралізуюча атмосфера культу особистості Й.

Сталіна;

 радянська військова доктрина ґрунтувалася на тезі, схваленій Й. Сталіним, в якій мова йшла

про те, що майбутня війна буде вестися на ворожій території;

 до початку війни не було завершено переозброєння Червоної армії;

 значно послабили боєздатність Червоної армії ліквідація перед початком війни

механізованих корпусів та створення кавалерійських дивізій;

 радянське військо-політичне керівництво прорахувалося у визначенні можливого напрямку

головного удару противника; як пріоритетний в Генеральному штабі Червоної армії

розглядалося київський напрямок, а Мінськ-смоленсько-московський – як другорядний;

 народ країни, керівні кадри, були психологічно дезорієнтовані договорами СРСР з

Німеччиною 1939 р.; у багатьох політичних, державних, військових діячів, пересічних

громадян були занадто великі ілюзії з цього приводу.

ІІ Корінний перелом у війні: 19 листопада 1942 р. – кінець 1943 р.

2.1. Фактори, що сприяли корінному перелому у війні.

Партизанський рух. Вже наприкінці червня – початку липня 1941 р. РНК і ВКП(б) прийняли

постанову про організацію боротьби в тилу німецьких військ. На окупованій радянській території

розгорнулася діяльність партизанських загонів (3500) і підпільних груп опору. У жовтні відбулися

запеклі бої за р. Дніпро, що завершилися 6 листопада визволенням Києва (за героїзм при форсуванні

Дніпра 2438 солдатів і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу). З 1942 р. партизани,

що активізували свої дії, сковували значні сили ворога (в середині 1942 р. – не менше 10% німецьких

військ). Дієвою формою партизанської боротьби була так звана рейкова війна, в ході якої партизани

тільки з жовтня 1942 р. по березень 1943 р. вчинили 1,5 тис. диверсій на залізницях. Влітку 1943 р.

німецьке командування було змушене збільшити до 25 число дивізій для охорони тилу. До осені 1943 р.

було виведено з ладу понад 2 тис. км залізничних доріг. У 1943 р. 24 партизани були удостоєні звання

Героя Радянського Союзу.

Радянський тил. Цілям забезпечення перемоги над німецько-фашистськими військами була

віддана робота тилу в роки війни. У 1942 р. була введена трудова мобілізація всього міського і

сільського населення, який досяг 14 років, посилені заходи щодо зміцнення трудової дисципліни,

робочий день був збільшений до 11 годин. Важливою проблемою в умовах війни була масова евакуація

на схід великих промислових підприємств і мільйонів людей. Всього за роки війни було евакуйовано з

прифронтових областей 2593 заводів і більше 10 млн. чоловік. Було здійснене переміщення цивільного

сектора промисловості на випуск військової продукції. У 1942 р. обсяг валової продукції промисловості

зріс у 1,5 рази в порівнянні з 1941 р. З 1943 р. почався загальний підйом виробництва. За роки війни

радянська промисловість випустила 103 тис. танків і самохідних артилерійських установок, 112 тис.

літаків, 482 тис. гармат, німецька відповідно – 46, 90 і 320 тис. Основою продовольчої бази в роки війни

були райони Поволжя, Сибіру, Казахстану, Середньої Азії.

2.2. Початок корінного перелому в ході війни. Сталінградська битва. Другий період на

радянсько-німецькому фронті охоплював дві кампанії: зимову 1942/43 р. і літньо-осінню 1943 Восени

1942 р. почався перелом у ході війни. До цього часу німецькі війська перейшли в наступ в напрямку

Волги та Кавказу. 19 листопада 1942 почалася Сталінградська битва, в ході якої передбачалося

розгромити німецькі війська на південному напрямку і поліпшити положення під Москвою і

Ленінградом. У наступі брали участь війська Південно-Західного (командуючий М. Ф. Ватутін),

Донського (командувач К. К. Рокосовський) і Сталінградського (командуючий А. І. Єременко) фронтів.

У боях за Сталінград німецька армія втратила 700 тис. вбитими і пораненими, більше 1 тис. танків і 1,4

тис. літаків. Було взято у полон 91 тис. чоловік, у тому числі 24 генерала на чолі з генерал-

фельдмаршалом Ф. Паулюсом.

У результаті Сталінградської битви стратегічна ініціатива остаточно перейшла до рук радянських

Збройних Сил, чим було покладено початок корінного перелому в ході другої світової війни.

В наслідок загального наступу радянських військ у січні 1943 р. була прорвана блокада Ленінграда.

Завершення корінного перелому у війні. Курська битва. Влітку 1943 р. командування вермахту

для заповнення втрат перекинуло на східний фронт понад 34 дивізій, чим полегшило дії англо-

американських військ у Північній Африці і Італії. Чергову стратегічну наступальну операцію

(Цитадель) німецьке командування планувало провести в районі Курського виступу за участю 50

дивізій, з них 20 танкових і моторизованих чисельністю 900 тис. чоловік.

Активно готувалися до літньої кампанії і радянські війська. Ставка зосередила на Курській дузі

масштабне угруповання військ, що перевершувала за чисельністю (1,3 млн. чоловік) сили супротивника.

Радянське командування вирішило перейти до навмисної оборони з метою розгрому танкових

угруповань і переходу в контрнаступ. У проведенні контрнаступу брали участь війська Центрального

фронту (командуючий генерал К. К. Рокосовський), Воронезького (командувач генерал М. Ф. Ватутін),

Степового фронтів (генерал І. С. Конєв). У ході Курської битви (5 липня – 23 серпня), яка поклала

кінець стратегічної ініціативи німецьких військ, було звільнено Орел, Бєлгород, Харків.

2.3. Союзницькі відносини. У 1943 р. військові успіхи СРСР та інших держав антигітлерівської

коаліції визначили процес розширення співробітництва країн-учасниць.

Союзницькі поставки за цей період не перевищували 4% від радянського промислового

виробництва. Але по танках і літаках вони були дуже значні, складаючи відповідно 10 і 12%.

Необхідних фронту і тилу автомобілів по ленд-лізу надійшло в п'ять разів більше, ніж було випущено

вітчизняними заводами. Загальний обсяг продовольчої допомоги склав 4,3 млн. т. Всього було надано

допомоги на загальну суму 11 млрд. доларів.

У той же час союзники зволікали з відкриттям другого фронту в Європі. У листопаді 1943 р.

відбулася Тегеранська конференція керівників трьох великих держав – Великобританії (У. Черчілль),

США (Ф. Рузвельт), СРСР (І. В. Сталін), на якій була досягнута домовленість про проведення операції

Оверлорд по висадженню союзницьких військ у Франції в травні 1944р., проговорювалися питання

післявоєнного устрою світу (включаючи, визнання лінії Керзона в якості майбутнього кордону Польщі;

згоду союзників на передачу СРСР Східної Пруссії з м. Калінінградом і анексію Прибалтійських

держав).

2.4. Італія в період Другої світової війни. Військово-економічна слабкість фашистської Італії,

ненадійність її тилу, перевага англійських і французьких сил на Середземному морі спонукали

Муссоліні не поспішати зі вступом у Другу світову війну, яка була розв'язана гітлерівською

Німеччиною 1 вересня 1939 року. В очікуванні розвитку подій фашистська Італія продовжувала активно

готуватися до війни. Лише 10 червня 1940 року, коли гітлерівські війська вже окупували Норвегію,

Данію, Нідерланди, Бельгію і вступили на територію Франції, Італія оголосила війну Франції та

Великобританії.

Німці не брали до поваги своїх італійських союзників. Відомо, що Муссоліні дізнався про рішення

Гітлера напасти на СРСР всього за день до початку вторгнення. Тим не менш, 22 червня 1941 року

Італія оголосила війну СРСР. У 1941 році на Східний фронт був кинутий Італійський експедиційний

корпус, який у серпні 1942-го був поповнений і перетворений в армію.

1942 ознаменувався перемогою радянських військ у Сталінградській битві.

У цей же час англійці оволоділи Тріполі – останньою цитаделлю колоніальної імперії Муссоліні в

Північній Африці. До весни 1943 року економічне становище Італії було катастрофічним. Не маючи

достатньої сировинної і паливної бази, італійська промисловість виявилася не в змозі забезпечити

подальше ведення війни. Правлячі кола Італії охопила паніка. Король і його оточення, а також

найближчі соратники Муссоліні почали будувати плани виходу Італії з війни. Конкретні кроки в цьому

напрямку були зроблені після висадки військ антигітлерівської коаліції в Сицилії 10 липня 1943.

Муссоліні звернувся за допомогою до Гітлера, але під час зустрічі з ним 19 липня не отримав сприяння.

24 липня зібрався Велика фашистська рада, на якій діяльність Муссоліні була піддана різкій критиці. На

наступний день диктатор був відправлений у відставку і заарештований.

ІІІ. Останній період війни – січень 1944 – травень 1945 р.

3.1. Завершення визволення території СРСР. У цей період перед Радянською Армією постало

завдання остаточного розгрому ворога на радянській території і переходу до звільнення європейських

країн від окупантів. Виконанню цієї задачі сприяло і те, що 6 червня 1944 р. був відкритий другий

фронт у Європі – війська союзників під командуванням генерала Д. Ейзенхауера висадилися в

Нормандії (операція Оверлорд).

На початку 1944 р. була остаточно знята блокада Ленінграда. У січні 1944 р. була проведена

Корсунь-Шевченківська операція (24 січня – 17 лютого), в ході якої військами Південно-Західного

фронту були звільнені Правобережна Україна, на початку травня – Крим.

Влітку 1944 р. почалося широкомасштабний наступ в Карелії (10 червня – 9 серпня), Білорусії (23

червня – 29 серпня), на Західній України (13 липня – 29 серпня) і в Молдавії (20 – 29 серпня). У ході

Білоруської операції (кодова назва Багратіон, 23 червня – 29 серпня 1944 р.) була розгромлена група

армій Центр і звільнені Білорусія, Латвія, частина Литви, східна частина Польщі. Радянські війська

вийшли до Східної Пруссії.

У ході Львівсько-Сандомирської операції (13 липня – 29 серпня 1944 р.) були звільнені західні

області України та південно-східні райони Польщі. У ході Яссько-Кишинівської операції (22 – 29 серпня

1944р.) Були знищені 22 німецькі дивізії, звільнена Молдова і виведена з війни на боці Німеччини

Румунія.

3.2. Другий фронт збройної боротьби проти фашистської Німеччини, який США і

Великобританія відкрили 6 червня 1944 вторгненням своїх військ у Північно-Західну Францію.

Проблема Другого фронту існувала з моменту нападу фашистської Німеччини на СРСР 22 червня 1941.

Відкриття Другого фронту на заході було необхідно для відволікання значних сил німецько-

фашистських військ з головного радянсько-німецького фронту і досягнення найшвидшої перемоги

союзників по антифашистській коаліції. Проте правлячі кола США та Великобританії відповідно до їх

політики, яка була спрямована на взаємне виснаження СРСР і Німеччини та створення умов для

встановлення свого світового панування, зволікали з відкриттям Другого фронту. Замість цього, англо-

американське командування в листопаді 1942 висадило війська в Північній Африці, в липні 1943 – у

Сицилії, а потім в Південній Італії. Ці дії по суті не означали відкриття Другого фронту і відволікали

незначні сили супротивника. Великі перемоги радянських військ над німецько-фашистськими

військами в 1943-44 показали, що Радянські Збройні Сили здатні самі звільнити народи Європи від

гітлерівського ярма, і це спонукало англо-американське командування 6 червня 1944 висадкою 43

дивізій в Північно-Західній Франції нарешті відкрити Другий фронт . Це призвело до серйозного

погіршення стратегічного становища фашистської Німеччини, однак радянсько-німецький фронт

продовжував залишатися головним і вирішальним: у початку липня 1944 тут діяло 235 дивізій

Німеччини і її союзників, а на Заході – лише 65 дивізій. У липні-серпні в ході Фалезської операції 1944

союзні війська прорвали оборону німецько-фашистських військ і, маючи в своєму розпорядженні

значну перевагу в силах і засобах, протягом місяця за активної підтримки французьких партизанів

визволили всю Північно-Західну Францію і Париж. 15 серпня 1944 американо-французькі війська

висадилися в Південній Франції і, швидко просуваючись, до 10 вересня визволили Південну і Південно-

Західну Францію. У вересні 1944 союзники провели Голландську операцію 1944, але звільнити

Нідерланди і обійти лінію Зігфрида їм не вдалося. На початку 1945 радянсько-німецький фронт як і

раніше відволікав головні сили ворога: на 1 січня тут діяло 195,5 німецько-фашистських дивізій, на

Західному фронті і в Італії – 107. За другу половину 1944 на радянсько-німецький фронт з країн Європи

було перекинуто 59 німецько-фашистських дивізій і 13 бригад, а з радянсько-німецького фронту на

захід вибуло лише 12 дивізій і 5 бригад. Користуючись величезним перевагою в силі і озброєнні, союзні

війська в 1945 провели ряд успішних операцій (найбільш великі – Маас-Рейнська і Рурська) і до

початку травня вийшли на р. Ельбу і в західні райони Австрії та Чехословаччини, де зустрілися з

радянськими військами; було також завершено звільнення Італії. Другий фронт зіграв відому роль у

війні, проте далеко не настільки велику, як намагається представити буржуазна історіографія.

3.3. Участь у звільненні країн Європи. Після вигнання загарбників з радянської землі тривали

військові операції по звільненню держав Центральної Європи.

Перемога радянських військ на Балканах створила сприятливі умови для звільнення до кінця 1944 р.

Югославії, Греції, Албанії.

У ході Вісло-Одерської операції (12 січня – 3 лютого 1945 р.) була розгромлене вороже

угруповання, що боронилося на території Польщі (в ході операції загинуло 600 тис. радянських солдатів

і офіцерів). 3Wлютого 1945 радянські війська вийшли до Одеру, що забезпечило вигідні умови для

нанесення вирішального удару по Берліну. У кінці березня – першій половині квітня були звільнені

Угорщина, східна частина Австрії.

З 16 квітня – 8 травня 1945 р. проходила заключна Берлінська операція, керівництво якої

здійснювали маршали Г. К. Жуков, К. К. Рокосовський і І. С. Конєв. 8 травня 1945 був підписаний Акт

про беззастережну капітуляцію Німеччини. 9 травня радянські війська звільнили Прагу. З припиненням

військових дій завершилася Велика Вітчизняна війна.

– Я не можу погодитися з тим, щоб мій мер віддавав уклін червоній зірці. Вона символ тоталітаризму. Це

потребує засудження, – такими словами Марчін Валдох, голова товариства Arcana Historii в місті Хойніце,

завершив недільну лекцію "Звільнення або нова окупація.

– Я не кожен рік схиляю голову від імені городян, але пам'ятаю про ці майже три тисячі загиблих радянських

солдатів. І це я зробив для того, щоб вшанувати їх пам'ять, – заявив у відповідь на звинувачення мер

Хойніце Арсеніуш Фінстера.

– Я поважаю погляди, відмінні від моїх. Доказом цього є те, що я надав міський будинок культури для

проведення лекції та вистави. І нехай професор мені не вказує, що я повинен робити. Я мер і в п'ятницю, і в

неділю, і вдень, і вночі. Я знаю, що робили радянські солдати. Від їхніх рук загинув один з членів моєї сім'ї. Я

не вважаю, що так поводилися люди, поховані тут. А червона зірка – це символ армії. Прошу поважати і мою

думку.

Найбільш високий рівень інформованості та актуалізації (обговорення вдома, збереження пам'яті)

спостерігається в країнах пострадянської групи, найнижчі значення за цим показником – серед держав, що

входили в гітлерівську «Вісь». «Західній» групі найбільш властива стратегія „витіснення” як підхід до складного

минулого.

Так, німці та австрійці практично і не говорять про трагедію Другої світової війни (у 5 разів рідше українців і

росіян), і найбільше бажають забути про злочини, вчинені їхніми співвітчизниками в той період (49 і 46% в Австрії

та Німеччині «проти» 12% у Росії). Поляки, угорці та словенці знаходяться в зоні «переходу від збереження до

витіснення» – у цих державах суспільство ділиться навпіл у питанні про те, зачіпати перемогу над нацизмом у

розмовах з близькими чи ні. Певною мірою це пояснюється складністю оцінки підсумків звільнення своїх держав

Червоною Армією. Так, не виявляться сюрпризом дані, отримані в ході першого з процитованих крос-країнових

досліджень (що пройшло під егідою агентства «Євразійський монітор» у 14 країнах колишнього СРСР).

Висловлюючи згоду-незгоду з парами суджень, росіяни і прибалти (останніх за використовувалася типології

коректніше буде віднести до третьої групи в тому, що стосується обговорення болючих точок Другої світової

війни) суттєво розійшлися в оцінках ряду подій, зокрема в оцінці звільнення Червоною Армією Східної Європи від

нацистів (звільнення або окупація). Цікаво, що за даними питань українське суспільство досить консолідовано –

не спостерігається істотних розбіжностей в інтерпретаціях ні в залежності від віку, ні від рівня освіти, ні від

політичних уподобань (див. табл.).

Таблиця

Скажіть, з яким із двох представлених на картці думок і суджень Ви згодні більшою мірою?

Судження 1: Розгромивши фашистських агресорів, Радянський Союз не тільки відстояв свою свободу і

незалежність, а й зіграв вирішальну роль в позбавленні народів Європи і Азії від загрози фашистського

поневолення.

Судження 2: Для народів Східної Європи перемога Радянського Союзу означала зміну одній окупації інший.

(2009 р.)

 Згоден з першим судженням

 У рівній мірі згоден і з першим, і з другим

 Згоден з другим судженням

 Важко відповісти

Азербайджа

Білорусь

Вірменія

Грузія

Естонія

Казахстан

Киргизстан

Латвія

Литва

Молдова

Росія

Таджикистан

Узбекистан

Україна



49 66 55 27 22 65 63 28 12 40 70 67 66 60



15 17 13 12 9 11 17 18 23 17 15 13 13 17



18 10 11 44 51 11 9 35 46 23 9 5 4 17



19 7 21 17 18 13 11 19 19 20 6 15 17 6

Оценка событий (Украина)

0,1

0,0

-0,8

0,7

0,2

0,3

0,4

0,0

-0,2

-0,3

0,1

-0,1

0,0

-0,3

0,1

-0,3

0,1

0,0

-0,1

-0,8

-0,7

0,7

0,2

0,4

-0,1

-0,2

0,2

-0,2

-0,1

-0,2

0,2

-0,3

0,2

-1,0 -0,8 -0,6 -0,4 -0,2 0,0 0,2 0,4 0,6 0,8 1,0

Февральская революция 1917 г.

Октябрьская революция 1917 г.

Политические судебные процессы 1937-38 гг.

Нападение Германии на СССР в июне 1941 г.

Капитуляция Германии перед СССР в мае 1945 г.

Создание в СССР ракетно-ядерного оружия в 50-е годы

Заключение Варшавского договора 1955 г.

ХХ съезд КПСС 1956 г., осуждение культа личности Сталина

Принятие Программы построения коммунизма в СССР

Перестройка в 1985-90 гг.

Распад Советского Союза 1991 г.

IV Универсал Центр. Рады в янв. 1918 года. Провозглашение независ. УНР

Коллективизация и индустриализация в Советском Союзе в 20-30-е гг.

Ввод Красной Армии в Западную Украину и ее объединение с УССР в 1939 г.

Вооруженная борьба ОУН-УПА против сов. власти в Зап. Украине в 40-50-х гг.

Референдум о независимости 1991 г., подтверждение акта о независ. Украины

Выборы президента Украины в 2004 г. "Оранжевая революция"

Признание Голодомора 1932-1933 годов на Украине актом геноцида укр. народа

средняя нормированная оценка

Украина (все население)

Украина (молодежь до 30 лет)

Сприйняття населенням нових незалежних держав

історії радянського та пострадянського періодів

//Євразійський монітор. 2009. Звіт доступний на сайті:

http://www.eurasiamonitor.org/rus/files/154/file/090610.rar

3.4. Німецьке питання. На конференціях великої трійки в Ялті (4-11 лютого 1945 р.), палац

Лівадія, та Потсдамі (липень – серпень 1945 р.) в центрі уваги перебували питання, пов'язані з долею

Німеччини. Були узгоджені плани остаточного розгрому Німеччини, умови її капітуляції, порядок її

окупації, механізм союзного контролю. Метою окупації і контролю оголошувалося «знищення

німецького мілітаризму і нацизму і створення гарантій в тому, що Німеччина ніколи більше не буде в

змозі порушувати мир всього світу». План «трьох Д» (демілітаризація – роззброєння, денацифікація –

ліквідація німецької військової промисловості і фашистської партії – і демократизація Німеччини)

об'єднав інтереси трьох великих держав. За наполяганням радянської делегації до окупації Німеччини

на рівних правах з іншими великими державами залучалася і Франція. Союзники визнали також

пред'явлені СРСР вимоги з репарацій Німеччини (10 млрд. дол.). Країна ділилася на чотири окупаційні

зони. Конференція прийняла «Декларацію про звільнену Європу», де було заявлено про необхідність

знищити сліди нацизму та фашизму в звільнених країнах Європи і створити демократичні установи за

власним вибором народів. Особливо були виділені польський і югославський питання, а також

комплекс далекосхідних питань, у тому числі передача СРСР Курильських островів і повернення йому

Південного Сахаліну, захопленого Японією в 1904 р. На конференції в Криму було остаточно вирішено

питання про створення Організації Об'єднаних Націй для забезпечення міжнародної безпеки в

післявоєнний роки.

В обмін на згоду розпочати війну з Японією (не пізніше, ніж через три місяці після закінчення

військових дій в Європі) Радянський Союз отримував санкцію на повернення Південного Сахаліну і

Курильських островів. Союзники погодилися також з пактом Ріббентропа-Молотова, що автоматично

залишало балтійські республіки у складі СРСР. Східна Пруссія була поділена між СРСР і Польщею, в

результаті до СРСР відійшло м. Кенігсберг (нині Калінінград), а Польща отримала Данциг (Гданськ) і

вихід у Балтійське море. У результаті були визначені нові західні і східні кордони Польщі. За рішенням

союзників створювалася Організація Об'єднаних Націй (ООН) як інструмент підтримки миру і розвитку

співробітництва. Уряди трьох держав прийняли Декларацію про звільнену Європу. Була вироблена

знаменита ялтинська формула принцип одностайності (право вето) великих держав в Раді Безпеки

ООН.

3.5. Розгром мілітаристської Японії. Відповідно до союзницьких зобов'язань 5 квітня 1945 СРСР

денонсував радянсько-японський договір про нейтралітет і 8 серпня 1945 оголосив війну Японії.

Напередодні, 6 і 9 серпня, без будь-якої воєнної необхідності, в значній мірі в цілях залякування

радянської сторони на японські міста Хіросіма і Нагасакі були скинуті американські атомні бомби, що

забрали життя багатьох тисяч людей.

У ході бойових операцій на Далекому Сході (керівництво якими здійснювали командувачі трьох

фронтів – Забайкальського – маршал Р. Я. Малиновський, 1-го Далекосхідного – маршал К. А. Мерецков,

2-го Далекосхідного – генерал армії М. А. Пуркаєв) радянські війська звільнили Маньчжурію, міста

Далекий і Порт-Артур, Північну Корею, оволоділи Південним Сахаліном і Курильськими островами. 14

серпня японський уряд прийняв рішення про капітуляцію. 19 серпня почалася масова здача у полон

японських солдатів і офіцерів.

2 вересня 1945 в Токійській бухті на борту американського лінкора Міссурі представники Японії

підписали пред'явлений союзниками Акт про беззастережну капітуляцію. Участю СРСР у розгромі

японської Квантунської армії завершується період другої світової війни.

IV Підсумки

4.1. Розгром фашизму.

4.1.1. Друга світова війна завершилася повною поразкою німецького фашизму та японського

мілітаризму. Велика Вітчизняна війна радянського народу була її найважливішою складовою

частиною. На радянсько-німецькому фронті були розбиті 607 дивізій супротивника. Німеччина втратила

у війні з СРСР 10 млн. осіб (80% її військових втрат).

4.1.2. Втрати Радянського Союзу були значно вище – 27 млн. чоловік (з них 10 млн. – у

військових діях; 5,7 млн. – в німецькому полоні; від 600 тис до 1 млн. стали жертвами блокади

Ленінграда, 1,5 млн. жертв ГУЛАГу, 2,3 млн. друга хвиля російської еміграції). Була знищена одна

третина національного багатства. Радянський народ проявив найбільший подвиг і героїзм, відстояв

незалежність своєї держави та за підтримкою країн антигітлерівської коаліції вніс вирішальний внесок у

перемогу.

4.1.3. З 20 листопада 1945 – 1 жовтня 1946 р. у м. Нюрнбергу (Німеччина) проходив процес над

головними нацистськими злочинцями. Міжнародний військовий трибунал, створений у червні

1945Wр. у Лондоні Радянським Союзом, Великою Британією, США, Францією, засудив 12 керівників

фашистської Німеччини до смертної кари, решту – до різних термінів тюремного ув'язнення.

4.2. Зростання міжнародного авторитету СРСР. Перемога у війні висунула СРСР в розряд

провідних держав світу, незмірно підняла його престиж на міжнародній арені. Надалі СРСР взяв участь

і став дійсним членом різних міжнародних організацій, насамперед ООН.

4.3. Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин, що склалася після війни,

встановила географічні кордони у Східній Європі, підтверджені Гельсінською угодою 1975.

Результатом повоєнної системи стала нова геополітична ситуація, заснована на побудові двоблокового

протистояння – США та Західної Європи проти СРСР і Східної Європи (куди СРСР прагнув

експортувати сталінську модель соціалізму).

4.4. Характер війни. Джерела перемоги. Велика Вітчизняна війна мала для СРСР визвольний

характер. У боротьбі з фашизмом радянський народ відстояв національну незалежність і територіальну

цілісність, хоча заплатив за Перемогу занадто високу ціну.

Одна з причин цього полягала в трагічних прорахунках радянського керівництва в 1939-1941 рр..

Однак саме у війну змогли реалізуватися можливості самої системи – вищою мірою централізоване

управління, максимальне напруження всіх сил, мобілізація на боротьбу величезних природних і

людських ресурсів. Головним же джерелом перемоги стали стійкість і героїзм народів СРСР.

Перемога у війні і розгром фашизму мали безпосередній вплив на соціально-психологічну

атмосферу в країні. Війна викликала підйом загальнопатріотичного почуття радянських людей, прояв