Реферат - Слово про закон і благодать митрополита Іларіона
Подождите немного. Документ загружается.
Отже, справжня мета «Слова про закон і благодать» Іларіона не в
догматико-богословському протиставленні Старого та Нового завітів, як
вважали деякі його дослідники. Протиставлення двох завітів - лише основа, на
якій будується визначення історичної місії Русі.
На думку деяких істориків це «учений трактат на захист
Володимира».HІларіон прославляє Русь і її «просвітителя»
Володимира.HМитрополит викладає вчення про рівноправність всіх народів,
свою теорію всесвітньої історії як поступового і рівного залучення всіх народів
до культури християнства.
Таким чином, весь твір Іларіона від початку до кінця є струнким та
органічним розвитком єдиної патріотичної думки.HІ важливо, що ця патріотична
думка Іларіона аж ніяк не відрізняється національною обмеженістю.HАвтор весь
час підкреслює, що російський народ тільки частина людства.
Поєднання богословської думки і політичної ідеї створює жанрову
своєрідність «Слова» Іларіона.HУ своєму роді це єдиний твір.
3. ПАМ’ЯТКА ДАВНЬОКИЇВСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ
Твір Іларіона – одне з найкращих творінь раннього середньовіччя не
тільки у вітчизняній, але й у світовій літературі. Його відрізняють єдність
патріотичної ідеї та широкого універсалізму загальнолюдського звучання. Він
являє собою яскравий приклад «естетичного способу філософствування», що
став найважливішою відмінністю вітчизняної культури на довгий час. «Слово
про закон і благодать» - це зразок ораторської прози, визначне творіння
стародавньої публіцистики і разом з тим глибокий історіософський твір.
Перш за все, впадає в око багата ерудиція автора. В «Слові про закон і
благодать» він виявляє себе не лише як знавець Старого і Нового Завіту, а й як
автор, що добре обізнаний з творами Георгія Амартола, Козьми Пересвітера,
Климента Охридсього та багатьох інших авторів стародавніх часів. Він виявляє
знайомство з багатьма апокрифтичними творами. Деякі дослідники
припускають знайомство Іларіона не лише з візантійською, болгарською,
чеською, а й західноєвропейською культурною спадщиною. У своєму творі,
Іларіон використовує багатющий набір властивих Священному Писанню та
церковній літературі засобів художньої виразності.HЦе і поетичні тропи
(метафори, порівняння, уподібнення, символи, гра співзвучними словами), і
поетичні фігури (запитування, вигуки, звертання, протиставлення), і ритмічна
організація тексту (синтаксичний паралелізм, анафоричні повтори, дієслівні
рими, асонуючі дієслова). Це і щедре застосування біблійних образів, цитат і
парафраз, фрагментів з церковних співів, а також різних запозичень з інших
джерел.
І все ж, значимість творіння Іларіона аж ніяк не обмежується трансляцією
здобутків світової культури. Іларіон передусім оригінальний мислитель, що
зробив предметом своїх роздумів долю всього людства, відтворивши тим самим
вперше в давньоруській культурі цілісний образ історії, головних тенденцій і
рушіїв її розвитку. Тим самим «Слово про закон і благодать» набирає в
культурі Київської Русі значення зразкового твору, прообразу, на який в
подальшому спирається вітчизняна історіософська думка. В подальшому твір
списували, переробляли, вкорочували і компілювали його протягом восьми
віків. Про це засвідчує п’ятдесят два списки «Слова про закон і благодать», що
збереглись і до сьогодні.
Зразковим твір митрополита є й в тому, що відображає деякі риси, що
визначили в подальшому своєрідність вітчизняної філософської думки. Щодо
цього характерним є виразне спрямування твору до поєднання найзагальніших
міркувань щодо історії людства в цілому із проблемами злободенного
суспільно-політичного життя, тієї реальної суспільної дійсності, до якої
належав автор.
Складові частини «Слова про закон і благодать» нерозривно пов'язані в
одну ідейно цілісну оповідну будівлю. Ця будівля, як видно, відрізняється
бездоганною стрункістю змістової і композиційної структури.HАле разом з тим
воно володіє і високими художньо-стилістичними якостями, орнаментально
розгалуженою красою зовнішнього декору.HТвору притаманні яскрава
образність, урочиста патетика, емоційна схвильованість, публіцистична
загостреність, піднесена сила біблійного мови та співвідношення з контекстом
християнської думки.
Отже, «Слово про закон і благодать» є багатожанровим, стилістично
різноманітним, складним за своєю композицією твором, який безперечно
відіграв визначну роль у формуванні історіософського бачення в культурі
Давньої Русі.
ВИСНОВКИ
У середині XI століття митрополитом Київської Русі став пресвітер
Іларіон. Незважаючи на короткий строк його перебування та цій посаді, важко
переоцінити роль цієї людини в історії Русі. Іларіон увійшов в історію не тільки
як перший руський, що очолив митрополичу кафедру, а й як видатний
культурний діяч і філософ. Його праці, що збереглися до наших днів, мали
велике значення у розвитку філософії на давній русі.
Найвидатніше творіння Іларіона – «Слово про закон і благодать» є не
церковно-богословським трактатом, як здається на перший погляд. Це
політичний твір, що тільки базується на релігійних ідеях. Його справжньою
метою є прославлення давньоруських князів, їх подвигів та заслуг. Зокрема
автор багато розповідає про досягнення князя Ярослава, що не дивно, адже у
Іларіона і Ярослава були спільні думки і переконання. Доказом цього можна
вважати «Статут Ярослава», написаний ними в співавторстві.
Також, «Слово про закон і благодать», є визначною пам’яткою
давньокиївської філософської думки, в якій розповідається про історію всього
людства в цілому, в поєднанні з проблемами суспільства. Твір мав великий
вплив на розвиток давньокиївської літератури і визначення в подальшому
своєрідності вітчизняної філософської думки.
Праця Іларіона була високо оцінена сучасниками і нащадками.HПолітико-
юридичні проблеми, що порушуються в ньому, неодноразово порушувалися в
руській політичній і філософській літературі ще протягом багатьохHстоліть.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Горський, В.С. Філософія в українській культурі (методологія та історія).
– Філософські нариси [Текст]: / В.С. Горський. – К.: Центр практичної
філософії, 2001. – 236с.
2. Давньоруські любомудри [Текст]: / В.С. Горський, О.М. Вдовина, Ю.С.
Завгородній, О.К. Киричок. – К.: КМ Академія, 2004. – 300с.
3. Громов, М.Н., Козлов Н.С. Русская философская мысль X-XVII
веков[Текст]: Навчальний посібник / М.Н. Громов, Н.С. Козлов. – М.:
МГУ, 1990. – 288с.
4. Замаліїв, А.Ф., Зоц, В.А. Мыслители Киевской Руси [текст] : / А.Ф.
Замаліїв, В.А., Зоц. – К.: Вища школа, 1987. – 184с.
5. Молдован, A. M. Слово о законе и благодати Илариона [Текст]: / А. М.
Молдован. — К.: Вища школа, 1984. – 192с.
6. Вікіпедія. Вільна енциклопедія [Електронний ресурс] // електронний
портал – режим доступу: http://www.uk.wikipedia.org/ - 02.12.09 – загл. з
екрану.
7. Електронні публікації інституту російської літератури (пушкінського
дому) РАН [Електронний ресурс] // електронний портал – режим доступу:
http://www.pushkinskijdom.ru/ – 02.12.09. – загл. з екрану.