Реферат - Психолого-педагогічні дії, спрямовані на підвищення успішності студентів. Психологічні основи формування професійного системного мислення. Психологічні особливості виховання студентів та роль студентської групи

Подождите немного. Документ загружается.

 конкретність, абстрактність.

Розглянемо етапи професійного шляху по Сьюпер.

Весь професійний шлях Сьюпер розділив на п'ять етапів.JУ першу

чергу автора цікавило з'ясування індивідом своїх схильностей і здібностей та

пошук підходящої професії, актуалізують професійну "Я-концепцію".

1.JЕтап зростання (від народження до 14 років).JУ дитинстві починає

розвиватися "Я-концепція".JУ своїх іграх діти програють різні ролі, потім

пробують себе в різних заняттях, з'ясовуючи, що їм подобається і що у них

добре виходить.JУ них виявляються якісь інтереси, які можуть вплинути на

майбутню професійну кар'єру.

2.JЕтап дослідження (від 15 до 24 років).JЮнаки та дівчата намагаються

розібратися і визначитися у своїх потребах, інтересах,Jздібностях, цінностях і

можливостях.JГрунтуючись на результатах такого самоаналізу, вони

прикидають можливі варіанти професійної кар'єри.JДо кінця цього етапу

молоді люди зазвичай підбираютьJвідповіднуJпрофесію і починають її

освоювати.

3.JЕтап зміцнення кар'єри (від 25 до 44 років).JТепер працівники

намагаються зайняти міцне положення в обраній ними діяльності.JУ перші

роки свого трудового життя вони ще можуть змінювати місце роботи або

спеціальність, але в другій половині цього етапу спостерігається тенденція до

збереження обраного роду занять.JУ трудовій біографії людини ці роки часто

виявляються найбільш творчими.

4.JЕтап збереження досягнутого (від 45 до 64 років).JПрацівники

намагаються зберегти за собою те положення на виробництві або службі,

якого вони добилися на попередньому етапі.

5.JЕтап спаду (після 65 років).JФізичні і розумові сили тепер уже літніх

працівників починають спадати.JХарактер роботи змінюється, з тим, щоб він

мігJвідповідатиJзниженням можливостей людини.JЗрештою,Jтрудова

діяльністьJприпиняється.

В даний час, коли відбувається оновлення всіх сторінJжиттяJнашого

суспільства, все більш очевидним стає необхідність глибокої наукової

розробкиJпсихологічних основ формування сучасного професійного

мислення фахівця.

3. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ТА

РОЛЬ СТУДЕНТСЬКОЇ ГРУПИ

Гідне виконання своїх професійних обов'язків вимагає від викладача

взяти відповідальність також за виховання особистості майбутнього фахівця

змістом науки і конкретного навчального предмета, засобами педагогічного

співробітництва і педагогічного спілкування.

Проблема виховання майбутнього фахівця з вищою освітою набуває

зараз особливої актуальності і гостроти. Річ у тім, що технічний прогрес

автоматично не веде до духовного прогресу, наслідком чого є загострення

глобальних проблем людства: небезпека екологічної катастрофи, загроза

світової атомної війни, поширення міжнародного тероризму та ін.

Виховання в широкому значенні слова - процес і результат засвоєння та

активного відтворення соціальними суб'єктами (учнями, студентами)

соціокультурного досвіду, моральних норм і цінностей унаслідок взаємодії з

соціальним середовищем. Виховання у вузькому смислі - процес

цілеспрямованого і систематичного впливу одного суб'єкта виховання

(педагога, викладача) на іншого суб'єкта (вихованця, студента), щоб набути

останнім якостей, які відповідають виховній меті й завданням.[4]

У Законі України «Про вищу освіту» визначено, що спеціаліст з вищою

освітою повинен мати професійні, світоглядні й громадянські якості [5].

Виховні завдання визначено також «Національною доктриною розвитку

освіти в Україні»: «Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах

навчання дітей і молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність і

цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на

цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури,

виховання громадянина, здатного до самостійного мислення, суспільного

вибору та діяльності, спрямованої на процвітання України»[6].

Кінцева мета виховання студентів: навчити молоду людину переборю-

вати саму себе, володіти своїми пристрастями, самому обирати свій життєвий

шлях, вирішувати та нести відповідальність за свій вибір.

Основні напрями реалізації функції виховання студентів вищих

навчальних закладів.

Ілюстративний напрям. Студенти повинні наочно бачити реалізацію

соціальних норм у поведінці людей навколо, особливо тих, з якими вони

зустрічаються у стінах ВНЗ. Роль викладача - бути зразком виконання своїх

обов'язків і трудової дисципліни, культури взаємин і професійно-

педагогічного спілкування.

Треба пам'ятати, що життєві смисли, цінності не можуть передаватися

так само, як і наукові знання. Для цього є єдиний шлях - через приклад

власних переживань із боку викладача (діє механізм емоційного «зараження»

або наслідування авторитетному викладачеві). Тому емоційний образ

викладача, його імідж справляє сильний вплив на емоційну сферу

особистості студентів, на ефективність сумісної навчальної роботи.

Декларативний напрям - це вербалізація норм, роз'яснення сутності

правил, аргументація їхньої значущості, доказовість необхідності їхнього

виконання. Педагогічним методом для цього слугує переконання.

Аргументування, роз'яснювання - це альтернатива примусу або наказу.

Виховна сила аргументів вимірюється здібністю «похитнути» стару

мотиваційну систему людини, що чинить опір новим зовнішнім впливам.

Тактика викладача полягає в тому, щоб «звільнити» студента з його стійкого

ідейно-світоглядного кола і спрямувати в іншу сферу, де він, хоча і не буде

одразу таким незворушливо впевненим, проте в нього можуть виникати якісь

розвивальні особистісні зміни.[3]

Виховна аргументація повинна спрямовувати особистість у її майбутнє,

у напрямку знань, яких для цього бракує. Метод переконань не завжди

одразу викликає очікувані результати, бо є індивіди, які не чутливі до

зовнішніх впливів або недбалі щодо творення власного образу «Я».

Умови ефективного переконання студента:

1. Знання індивідуального емоційного стану студента.

2. Забезпечення єдності думки, почуття та вольового стимулювання.

3. Переконання треба підкріплювати вправами (вчинками), які закріп-

люють знання норм і правил поведінки.

Переконати - це довести фактами, аргументами, власним утілен-

ням норм у життя. Форми переконання: бесіда, особистий приклад, віра

в істинність того, у чому переконуємо інших. Провідна роль у мораль-

ному вихованні студентів має належати методу дискусії на гіпотетичні

моральні теми. У курсах гуманітарних наук ефективним є застосування

методики ділової гри, що є поглибленням «теорії дискусії» завдяки

переміщення акценту на її організаційний момент.

Переконання тісно пов'язане з навіюванням, яке непомітно здійснює

вплив на підсвідомість людини, безконтрольно проникає у психологічну

структуру особистості і реалізується в повсякденному житті у вигляді

вчинків, прагнень і настанов. Це тактовне і тонке здійснення індивідуального

підходу до вихованців. За допомогою педагогічного навіювання можна

збуджувати почуття радості або пригнічення, віри в себе або зневіру, інтерес

або нудьгу, довіру або підозрілість тощо. Ці хвилювання викликають не

стільки змістом висловлювання викладача, скільки його інтонацією,

виразністю і яскравістю мовлення, а також підкріпленням його жестами,

мімікою, рухами, які і впливають на почуття студента. Наприклад, поганий

настрій викладача, як хвиля, «захльостує» студентську аудиторію. Викладач,

який налаштований на негативне сприймання студента, сам стає полоненим

цієї настанови. У зв'язку з цим викладач повинен володіти технікою

навіювання, що може бути мимовільним і довільним.

Викладач повинен бути спостережливим за тим, що більше впливає на

того чи іншого студента, особливо при педагогічних невдачах. Аналізувати

своє проведене заняття: пригадати власні негативні емоції та визначити

причин їхнього виникнення, не допускати фіксування поганих настанов щодо

себе. Учитися керувати своїми емоціями, уміти підбирати точну словесну

форму для виявлення своїх почуттів.

Вплив авторитетного викладача пов'язують із процесом наслідування,

через яке студент приймає цінності педагога в різних ситуаціях: при

розв'язанні певної моральної проблеми, при міжособистісному спілкуванні

(наприклад, під час бесіди) тощо.

Щоб підтримувати ефективність процесу наслідування, можна за-

стосувати прийом педагогічного здивування. Наприклад, викладач просить

студентів допомогти йому опанувати такими моральними якостями, якими

він, за переконанням студентів, володіє бездоганно. Це викликає у студентів

незвичний емоційний стан, максимально активізується їхня внутрішня

психічна діяльність: вони висловлюють здивування, розмірковують над

проханням викладача, пропонують способи виховання тощо. Після цього

викладач повертає думку студентів на самих себе такими запитаннями: «Чи

притаманні їм ці якості?», «Як їх можна в себе виховати?» та ін.[4]

Викладачеві потрібно також ураховувати потребу студента у груповій

взаємодії. Якщо студент порушив певну моральну норму, доцільно ви-

користати прийом протиставлення групи та ії окремого члена. Важливо

створити у студентському колективі атмосферу помірної групової від-

чуженості від цього студента, зниження інтенсивності контактів із ним,

особливо з референтними однокурсниками. Це збуджує в порушника почуття

пригніченості, засмученості, прикрості й прагнення повернути звичне

почуття приємності від групової взаємодії.

Несприятливою умовою, що перешкоджає функціонуванню виховного

механізму, є внутрішня духовна безпечність (І.Д. Бех), яка й стримує

безперервний процес духовної самозміни особистості з усвідомлення

власного «Образу-Я». Духовна безпечність проявляється в недоречному,

поблажливому ставленні до самого себе.

Діяльнісно-практичний напрям - це організаційно-практичні зусилля

педагогічного колективу на втілення норм і правил у життя, на виховання

поведінки студентів, на виховання їхніх учинків.

Завдання викладачів вищої школи - санкціонувати, стверджувати

культуру поведінки студентів через їхні конкретні вчинки. Психологічна

сила слова викладача може викликати у студента спалах емоцій (наприклад,

сором), а за ним і позитивну зміну його поведінки. Студент повинен

відчувати потребу поводитися, як потрібно майбутньому фахівцеві,

усвідомлювати суспільну й суб'єктивну необхідність культурної моральної

поведінки.

Виховний арсенал сучасного педагога полягає в залученні студентів до

таких учинків (І.Д. Бех):

1. Вчинок «Я-задля Вас» - людина піклується про іншого, хто від-

сутній у момент дії вчинку. Потрібно залучати студентів до прояву таких

моральних учинків, які об'єктивують людські стосунки, а їхні результати

поширюються на групи людей.

2. Вчинок-служіння - безкорисливе служіння, піклування про

інших, коли людина активно протистоїть тим особам, хто поводиться

негідно, і цим допомагає людям навколо стати кращими.

3. Вчинок-відданість, який пов'язаний із наявністю вищих почуттів

як детермінантів моральних дій.

4. Вчинок-вірність - виявлення надійності за різних обставин у кон-

тексті турботливого ставлення людини до іншої людини.

5. Вчинок збереження честі і гідності - пов'язаний із самоцінністю.

6. Вчинок-шанування - це вищий ступінь духовного ставлення

людини до людини.

7. Вчинок-вдячність - емоційно зближує людей.

8. Вчинок-скромність - це внутрішня позиція, яка визначає міру в

потребах, у домаганні, у самоставленні.

9. Вчинок-милосердя - співчутливе ставлення до кого-небудь.

10. Вчинок-шляхетність - прояв благородства як показника особис-

тісної зрілості.

Психологічні вимоги щодо формування вчинків:

1. Вчинки мають набути стійкого характеру, стати звичними.

2. Вони повинні виявлятися серед знайомих і незнайомих людей, у

студентському колективі та професійно-педагогічному середовищі.

Якщо йдеться про особу, яка повністю глуха до гуманістично орієн-

тованих соціальних впливів, у цих умовах можливий також метод покарання.

Проте є вимога - визначаючи форму і міру покарання, потрібно щадити

особистість, не принижувати почуття власної гідності.

Головними підходами у виховній роботі зі студентами, що спрямовані

на формування особистості на моральній, гуманній основі (за І.Д. Бехом):

1. Створення умов для вільного розвитку індивідуальності кожного

студента.

2. Позбавляння студентів від утриманства, зневажання культури, норм

моралі.

3. Завдання студента - знайти смисл свого життя, виховати в собі

самостійність.

4. Підвищувати мотивацію морального розвитку і самовдосконалення.

5. У навчальному процесі посилювати акценти на розвитку

інтелектуального, морального і культурного потенціалу особистості

студента.

6. Забезпечувати тісний взаємозв'язок професійного і морального

виховання студентів, формувати у майбутніх фахівців повагу до

правової культури, до принципів і норм демократичного

громадянського суспільства.

Насамкінець треба зазначити, що виховне значення має кожен на-

вчальний предмет і кожен викладач повинен бути носієм культурної по-

ведінки, виховувати моральну культуру студентів через практику педаго-

гічної взаємодії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Проблеми підвищення успішності і зниження відсіву студентів

«Наша освіта» [Електронний ресурс] – режим доступу:

http://damar.ucoz.ru/publ/20-1-0-213;

2. Сорочан В.В. Психология профессиональной деятельности:

Конспект лекций. - М.: МИЭМП, 2005. - 70 с.;

3. Подоляк Л.Г.JПсихологія вищої школи: Навчальний посібник для

магістрантів і аспірантів /Подоляк Л.Г.,JЮрченко В.І.J– К.: ТОВ

“Філ-студія”, 2006. – 320с

4. Педагогіка і психологія вищої школи. Навчальний посібник / За заг.

ред. О. Г. Мороза. - К.: Нпу, 2003. - 267 с.;

5. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 р.

6. Указ Президента України «Про національну доктрину розвитку

освіти від 17.04.2002 р., № 347/2002.