Понад 13,5 млн. пудів українського зерна з врожаю 1922 р. пішло на
експорт. Проте й ця невелика кількість могла полегшити становище голоду-
ючих в степових губерніях України.
Розділ 2. Голодомор, та українське суспільство в голодне лихоліття .
Вкрай негативні наслідки більшовицької продовольчої політики
виявилися вже восени 1921 р. Саме в цей період почали надходити тривожні
звістки з місць. На початку жовтня були зареєстровані перші випадки го-
лодних смертей . Кількість голодуючих зростала з кожним днем. У степових
губерніях України з грудня 1921 р. по травень 1922 р. їх кількість зросла
більш ніж у тричі — з 1,2 млн. до 3,8 млн. чол.., а по всіх губерніях — до 5,6
млн. чол., що становило 25% їх жителів. Проте ці цифри, на думку
О.М.Мовчан, відображають тільки крайню межу голодування і не дають
повної уяви про масштаби лиха, оскільки враховувалися тільки селянські
господарства, які розорилися внаслідок голоду. В цілому населення районів
України, де лютував неврожай, становило майже 9 млн.
Масовим стало використання голодуючими різноманітних харчових
сурогатів, які часто були неїстівними та шкідливими для здоров'я. До таких
відносились полова, стебла, корні та листя різноманітних рослин, особливі
сорти глини, падаль тощо. В деяких місцевостях селяни поїли усіх котів та
собак. Були зареєстровані випадки, коли голодні люди варили юшку з упряжі
та шкіри, а в їдальнях гризли столи. Як і селяни, голодували і мешканці міст.
Лише шахтарі Донбасу регулярно отримували продовольче
забезпечення.За роки двох воєн та революційних подій людське життя знеці-
нилось, що неминуче привело до падіння моральності в українському
суспільстві. Небувалого розмаху набула злочинність. Жорстокість й прости-
туція охопила, насамперед, дітей. Матері, не маючи засобів прогодувати
дітей, залишали їх у дитячих будинках, а іноді і просто вулиці. Дитячі
притулки та лікарні були переповнені та не мали продовольства, ліків й