ГЛОСАРІЙ
Адаптація (від лат. аdaptare – пристосовувати) – пристосування до навколишнього се)
редовища як на біологічному рівні, так і психологічному (пристосування людини до існу)
вання в суспільстві відповідно до вимог цього суспільства і власних потреб, інтересів та мо)
тивації).
Адекватність (від лат. adaeguatus – прирівняний, рівний, відповідний) точність і повно)
та пізнання психічної реальності; відповідність суб’єктивного образу об’єкта його реально)
му оригіналу. Прикладом неадекватності може бути ілюзія сприймання.
Анамнез (греч. anamnesis – спогади) – сукупність відомостей, які повідомляє хворий лі)
карю і які використовуються при встановленні діагнозу та прогнозу захворювання.
Деприваційна ситуація – це така життєва ситуація дитини, в якій нема можливості за)
довольняти найважливіші психічні потреби.
Деприваційний досвід – індивідуальний досвід переживання деприваційної ситуації.
Деприваційний механізм вступає в дію в ситуації депривації і у специфічний спосіб
видозмінює структуру дитячої особистості, що розвивається.
Деприваційні наслідки – результат особливої індивідуальної переробки стимульного
збіднення, якого зазнала дитина в деприваційній ситуації, зовнішній прояв якої (в тому чис)
лі і поведінковий) має характерні, специфічні ознаки.
Депривація (від лат. deprivatio – втрата, позбавлятися кого, чого) – ізоляція від зовніш)
ніх подразників. Депривація психічна – психічний стан, який виникає внаслідок таких
життєвих ситуацій, в яких суб’єкт позбавляється можливості задоволення деяких його базо)
вих психічних (вітальних) та соціогенних потреб відчутною мірою та впродовж достатньо)
го часу.
Модель усунення деприваційних наслідків – запропонована Й. Лангмейєром, З. Ма)
тейчеком. Включає чорити рівні: реактивація, перенаучіння, реедукація, ресоціалізація.
Перенаучіння, що здійснюється на основі позитивного підкріплення адекватних реак)
цій та способів поведінки, а також формування нових, більш доцільних і відторгнення неба)
жаних шляхом тренінгу та вправ.
План соціального супроводу – це план спільних дій соціального працівника та при)
йомних батьків щодо соціалізації прийомних дітей та підтримки прийомних сімей.
Порушення прихильності – відсутність здатності до створення тривалих та значу)
щих стосунків. Мері Єйнсворт виділяє чотири типи прихильності: міцна, слабка (з реакцією
уникнення), слабка (з реакцією опору), нестабільна. Порушення прихильності розвивається
внаслідок перешкод до встановлення близьких, ефективних взаємодій із значущими дорос)
лими*. Цими перешкодами можуть бути: довготривале перебування дитини в умовах інсти)
туціонального утримання, де діє “чинник множинної нерозмежованості доглядаючої осо)
би”, здійснення насильства над дітьми, браку близьких емоційних стосунків з батьками то)
що. Такі діти бувають пригніченими, агресивними, лякливими, не здатними до адекватної
взаємодії.
Психотерапія – комплекс психологічних заходів, спрямованих на підвищення адапто)
ваності індивіда до середовища, інтеграцію та розвиток його здібностей, якостей – тобто ко)
рекція особистості клієнта (когнітивної, поведінкової, емоційно)вольової сфер).
90