Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Бажання — виявлення інтенцій щодо прийняття чи неприйняття

рішень.

Біхевіоризм (від англ. поведінка) — у буквальному розумінні —

наука про поведінку. Або: 1) один із методів вивчення суспільних

явищ із позиції психології поведінки людини; 2) один із напрямків

аналізу соціальних і політичних явищ на Заході.

Б. виник в американській психології наприкінці ХІХ ст., досяг

розквіту в 20-х роках ХХ ст.; зараз відновлюється й називається цей

науковий напрямок необіхевіоризм. Б. визначає механізми ціннісно-

нормативних сторін міжособистісної і групової поведінки, розгляда-

ючи людину та її поведінку як наслідок психологічних і психобіоло-

гічних особливостей, а не тільки як наслідок впливу соціальних і по-

літичних інститутів. Соціальна поведінка, з позицій Б., є засобом

пристосування людини до соціального середовища за допомогою

психологічних механізмів.

Блок політичний — об’єднання сил (держав, політичних партій,

рухів тощо) для досягнення загальної мети. Б. п. можуть створюва-

тися під час виборчих кампаній, у парламентах партійні фракції

об’єднуються в блоки для підтримки або відхилення певних законо-

проектів, рішень, розподілу депутатських місць. Б. п. можуть бути

тимчасовими і довготривалими.

Боротьба політична — одна з форм взаємодії різних політичних

сил між собою з метою досягнення певних політичних інтересів.

В основі Б. п. лежать інтереси соціальних спільнот як суб’єктів

політичних відносин. Об’єктом Б. п. виступають насамперед відно-

сини влади, бо саме через неї забезпечуються інтереси людей. Б. п.

може набувати різних форм: революція, громадянська війна, парла-

ментська діяльність, змагання політичних партій на виборах.

Бюрократ (від франц. burcaucrate — особа, що належить до коле-

гіального органу й виконує свої обов’язки формально, на шкоду

справі) — формаліст, марудник.

Бюрократія (влада канцелярії) — система управління, що здій-

снюється за допомогою апарату, відірваного від народу, що стоїть

над народом. Стиль бюрократичного управління ігнорує інтереси

народу, користується переважно адміністративним впливом; прояв-

ляється Б. у чинопоклонінні, кар’єризмі, бездушності у ставленні до

людей. Б. в такому вигляді є гальмом розвитку суспільних відносин

і прогресу. Б. сприяє швидкому розростанню управлінського апарату.

321

Програма боротьби з бюрократією повинна, крім психоаналізу,

містити в собі розмаїття напрямків: модифікацію економічних зв’яз-

ків і розвиток недержавних форм власності; роботу інститутів гро-

мадянського суспільства; політичну освіту народу та залучення його

до управління; контроль громадськості за всіма ланками управлін-

ського процесу; удосконалення підбору й розстановки кадрів та їх-

ню систематичну змінність; використання гласності й посилення від-

повідальності за справи тощо.

Відповідальність — виконання обов’язків відповідно до законів

чи прийнятих рішень.

Відчуття — пізнавальний психічний процес, відображення лю-

диною окремих властивостей предметів і явищ при їхньому безпосе-

редньому впливові на органи відчуттів.

Віра — ставлення людини до певних суджень, уявлень, ідей, істи-

ни, якій не потрібна перевірка пізнавальною діяльністю.

Виборці — це громадяни, що мають право безпосередньо голосу-

вати за того чи іншого кандидата на посаду глави уряду чи до пар-

ламенту, а також у місцеві органи влади.

Влада політична — здатність соціального суб’єкта (індивіда, гру-

пи, прошарку) нав’язати й проводити свою волю за допомогою пра-

вових і політичних норм, а також спеціального інституту — держави.

До універсальних властивостей В. п. належать всезагальність,

властивість проникати в усі види діяльності, єднати людей чи про-

тиставляти їх один одному, використовувати примус.

Геніальність (від лат. genialis — плідний) — найвищий рівень роз-

витку здібностей людини, що роблять її видатною особистістю у відпо-

відній галузі діяльності, часто причина конфліктності особистостей.

Громадська думка — це стан масової свідомості, що містить у со-

бі приховане або явне ставлення різних соціальних спільнот до проб-

лем, подій, фактів дійсності, що торкаються їхніх потреб та інтересів.

Г. д. — не механічна сума окремих думок, а синтез різних позицій,

які поділяє більшість і які виникають унаслідок широкого обгово-

рення проблем, взаємного обміну думками. Формування і функціо-

нування громадської думки може відбуватися стихійно під впливом

322

життєвих умов, досвіду, традицій. Проте воно ще більше відчуває ці-

леспрямовану дію з боку соціального оточення, держави, політич-

них організацій, рухів, засобів масової інформації. Г. д. формується

на основі наукової та буденної свідомості, тому і може мати як дос-

товірне, так й ілюзорне уявлення про дійсність.

Суб’єкти громадської думки — суспільство, класи, групи, їхні

складові частини незалежно від змісту і спрямувань. У зв’язку з цим

Г. д. може бути моністичною (одностайною) та плюралістичною, що

складається з точок зору, які не збігаються.

Г. д. виконує експресивну, контрольну, консультативну та дирек-

тивну функції. У зв’язку з цим Г. д. може бути реальним соціополі-

тичним інститутом здійснення політичної влади, одним із важливих

механізмів прийняття політичного рішення на всіх рівнях.

Однак не в кожному суспільстві Г. д. виконує роль політичного

інституту. Така можливість визначається не стільки соціально-

економічним розвитком суспільства, скільки рівнем його демокра-

тизації, реальністю в ньому свободи. Ці ж умови слугують гарантією

дієвості громадської думки.

Громадянин — індивід, що належить до конкретної держави,

перебуває під її владою і користується її заступництвом. Держава на-

діляє громадянина правами, гарантує їх реальність і захищає Г. за

кордоном. У свою чергу Г. зобов’язаний виконувати приписи держа-

ви (закони, постанови тощо). Спільність прав та обов’язків Г. ста-

новить його політико-правовий статус.

Права й обов’язки Г. отримує від дня народження (природні пра-

ва: право на життя, власність, медичне обслуговування та ін.). Інші

права набуває з досягненням певного віку (право на працю, політич-

ні права та ін.). Г. несе відповідальність перед державою й суспільс-

твом за порушення прав інших громадян, невиконання своїх

обов’язків.

Г. є не тільки об’єктом політичного впливу з боку держави. Він

активний суб’єкт політичного процесу.

Громадянство — юридично зафіксований правовий зв’язок лю-

дини з державою. Громадянин користується захистом з боку держа-

ви. Громадянство передбачає певні обов’язки громадянина щодо

своєї держави.

Кожен громадянин України має широкі громадські й політичні

права, а також права економічні, соціальні, екологічні та культурні.

323

Відносно новими для громадян України стануть права свободи пере-

сування, вибору місця проживання, а також право вільно виїздити з

України в інші країни й повертатися додому.

Гнучкість (керівника) — ситуативне маневрування, здатність

пристосовуватися до нових ситуацій.

Групи тиску — підприємницькі, профспілкові, релігійні, культурні

та інші організації, що прагнуть впливати на громадську думку, ад-

міністрацію, управлінців для забезпечення своїх специфічних інтере-

сів, не претендуючи на високу владу в країні.

Існування таких груп відповідає природі демократичного сус-

пільства, вони досить поширені у політичній практиці багатьох кра-

їн. Одним із різновидів Г. т. є лобізм.

Термін Г. т. з’явився в науці США на початку ХХ ст. як відобра-

ження реальності, що склалася в країні на той час. Цій практиці від-

повідала концепція американського політолога А. Бентлі “процес

державного управління”, згідно з якою процес державного управління

визначається інтересами впливових груп. Оскільки їхні інтереси, як

правило, на збігаються, між ними завжди виникає протистояння, що

викликає тиск на всі гілки влади; за Бентлі, рівновага групового тис-

ку, що створюється, надає стійкості суспільству і зводить роль дер-

жави до нівелювання та поєднання інтересів, властивих групам у

державі.

За офіційними даними в США функціонує кількасот оформлених

груп тиску, що представляють інтереси різних соціальних прошар-

ків: впливових бізнесменів, службовців, робітників, фермерів, про-

мисловців, фінансистів, військових та ін.

Дебюрократизація — процес реалізації системи заходів щодо по-

долання бюрократизму. Такі заходи психоаналітики ділять на: а)

універсальні (потрібні в будь-якому сучасному суспільстві); б) специ-

фічні (властиві конкретним типам суспільств); в) ситуативні (акту-

альні для конкретних соціальних обставин).

Важливими для подолання бюрократичного засилля є перехід до

недержавних форм власності, громадський контроль, функціонуван-

ня права для всіх і підвищення духовності.

Генеральна лінія Д. — досягнення переваг впливу в управлінні та

політиці народу над бюрократами.

324

Делегування влади (від лат. посилати, доручати) — добровільна

передача влади від одного суб’єкта до іншого на основі взаємної до-

мовленості. Д. в. — одна з умов функціонування політичної влади.

Демократизація (від грецьк. народовладдя) — одна з основних

характеристик політичного життя суспільства. Д. визначає різні сто-

рони суспільного життя, тому існує кілька підходів до її визначення:

• Д. — це форма організації й функціонування суспільства, що

самоуправляється, на основі рівного права всіх громадян на

участь в управлінні.

• Д. — це сфера управління, форма державно-політичного устрою,

при якому є реальним доступ народу до процесів управління.

• Д. — це вид політичного режиму, для якого характерні плюра-

лізм, багатопартійність, розподіл влади, децентралізація влади,

гласність, свобода слова, преси тощо.

• Д. — це соціальний рух, спрямований на досягнення демократич-

ного ідеалу.

Д. незріла може під тиском крайніх політичних сил переродитися

в тоталітаризм.

Демократія “комп’ютерна” — форма безпосередньої участі грома-

дян в управлінні суспільством за допомогою комп’ютерної техніки.

Основою Д. “к.” є єдина мережа телетрансляції (телематика). Д. “к.”

вперше була використана в 70-х роках у США в штаті Огайо. Гро-

мадяни, чиї будинки були обладнані кабельною телесистемою зі

зворотним зв’язком, отримали можливість спостерігати за діяльніс-

тю місцевої адміністрації, не виходячи з дому. Більше того, вони

могли обговорювати міські справи за допомогою кнопкового голо-

сування, тим самим виявити своє ставлення до обговорюваних

проблем. Така практика є вже в Новій Зеландії, на Гаваях, у Лос-

Анджелесі.

Депресія (від лат. depressio — пригнічую) — стан душевного роз-

ладу, що характеризується втомою й зниженням активності особис-

тості; людина переживає внутрішньоособистісний конфлікт.

Деструктивність (від лат. destructio — руйнування) — негативне

сприйняття людиною себе чи когось, що проявляється в оцінних ха-

рактеристиках.

Діалог (від грецьк. dialoyo — розмова між двома) — обмін реплі-

ками.

Діяльність — специфічна форма ставлення до навколишнього

світу, змістом якої є доцільні зміни та перетворення предметів, явищ

325

в інтересах людей; умова існування суспільства; включає в себе мету,

засоби, процес і наслідок.

Досвід — сукупність знань і навичок, їх набуття, що виникає на

основі й у процесі безпосередньої практичної взаємодії людей із зов-

нішнім світом.

Екстраверсія та інтроверсія — спрямованість реакцій та діяль-

ності особистості назовні, на інших (екстраверти) або на самого се-

бе, на свій внутрішній стан, переживання й уяву (інтроверти).

Життєва програма — сукупність стратегічних (віддалених) і

близьких цілей життя людини, а також способів їх досягнення.

Заздрість — негативне сприйняття суб’єктом чиєїсь вищості, не-

приязнь і бажання заподіяти шкоду об’єкту заздрості.

Здібності — специфічні властивості людини, її інтелекту, що про-

являються в трудовій, науковій та інших видах діяльності і є необхід-

ною умовою її успіху.

Зовнішнє середовище — об’єктивні обставини, фактори, що ото-

чують організацію в суспільстві (державі, світі), до яких вона має

пристосуватися.

Етика організації — система моральних принципів, яка зо-

бов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної.

Ефективність — означає співвідношення між досягненням цілей

і витраченими ресурсами.

Імідж (від англ. image, від лат. imago — образ, зображення) — су-

купність уявлень, що склалися в громадській думці про те, як повин-

на поводитися людина відповідно до свого статусу, як повинні спів-

відноситися між собою права й обов’язки в цьому статусі.

Імпічмент (від англ. звинувачення, осуд) — процедура усунення в

деяких країнах (Англії, США, Японії та ін.) з посади після осуджен-

ня за державну зраду, хабарництво та інші злочинні дії.

326

Потреба імпічменту повинна розглядатися у виняткових випад-

ках.

Інститут І. є однією з конструктивних гарантій проти авторита-

ризму, зловживання службовим становищем.

За змістом І. можна висловити українським прислів’ям, мовляв,

разом і батька добре бити. Звісно, у тому разі, якщо яблуко від яблу-

ні упало недалеко, і з гадкою про те, що в політичній боротьбі мета

виправдовує засоби. На що натякає і походження терміна, такого

страшного для великих політиків. “Пес” (у родовому “педис”) — по-

латинському “нога”. “Педика” — “петля”, “сильце”, “узи”. У тому

числі й любовні. Пастка для необачних і необережних звіряток. “Ім-

педикаре” — “ловити, захоплювати”, “зв’язувати за ноги”. У фран-

цузькій, в англійській impeach — “хватати”, “притягти до суду”.

А impeachment –“притягнення до суду”. Потім, якщо провина доведе-

на, це ще “звільнення з посади”. Що й відбувається, коли обвинува-

чуваний досить міцно “зв’язаний” за ноги, за руки й інші частини ті-

ла незаконними діловими, політичними і навіть любовними узами. У

такому сповитому виді його найлегше звалити. Особливо застосову-

ючи новітні політичні прийоми — “хитрощі” і “підніжки”. Що в пе-

рекладі на суспільно-політичну мову і називається імпічментом.

Імпульсивність (від лат. impulsivus — спонукальний) — той, що

діє під впливом першої спонуки.

Інавгурація (від лат. inauguratio — початок, посвячення). Останнім

часом це слово причепилось до президентів, як мантія до королів. Та-

ке собі помазання на престол. У точному ж перекладі воно означає

“вступ на посаду авгура”, “авгурування”. Авгур — жрець у Давньо-

му Римі, він ворожив за польотом птахів про поточні долі держави.

По тому, звідки вилітали птахи, і за їхньою кількістю визначалося,

наскільки сприятливим буде військовий похід. “Авгурус”, власне, й

походить від “авіс” — “птах”. Цікаво, чи знають нинішні президен-

ти, а також їхні радники, яким за походженням словом знаменується

вступ у велику політику? Виходить, що їхні програми ґрунтуються не

на зваженому й точному аналізі, а на підвішеній високо в повітрі

зграї птахів.

Індивідуальна ліцензія — переважно разовий дозвіл на ввезення

певного товару, дійсний протягом обмеженого терміну.

Індивідуальність — сукупність неповторно своєрідних рис та

особливостей людини, що відрізняє її від інших людей.

327

Ініціатива — прояв людської активності, яка стимулюється ззовні

й не визначається незалежними від неї обставинами.

Інтелект — сукупність розумових здібностей людини та деяких

вищих тварин. Від інтелекту залежить успіх оволодіння людиною

різними видами діяльності.

Інтерес — спрямованість особистості, мотив, який діє завдяки

своїй усвідомленій значущості та емоційному стану.

Інтрига (від фр. intrigue, від лат. intrico — заплутано) — збиття з

пантелику.

Інтуїція (від лат. intuitio — уважно дивлюся) — здатність відчува-

ти й швидко знаходити правильне розв’язання задачі та орієнтувати-

ся в складних життєвих ситуаціях, а також передбачати хід подій.

Інцидент (від лат. incidents — те, що відбувається) — подія, що

служить “детонатором” конфлікту, приводом для переходу його

суб’єктів до відкритих конфліктних дій.

Кандидат. У Давньому Римі громадянин, який домагався посади,

зобов’язаний був відповідно одягатися. У білу тогу. Тобто бути чис-

тим, яскравим і сліпучим. Адже “кандере” — по-латинському “сія-

ти”. Звідси й термін “кандела” — “свічка”. “Канделябр” — “свіч-

ник”. Іншими словами, кандидат — це людина, що хизується в чис-

тій білосніжній тозі. Як тепер уже здогадуємося, до першої зустрічі з

іншими претендентами на виборну посаду.

Клімат соціально-психологічний — загальна соціально–психоло-

гічна характеристика стану малої групи, особливості людських вза-

ємин, що склалися в ній.

Колектив (від лат. collectivus — збірний) — група людей, пов’яза-

них спільною діяльністю й об’єднаних спільними цілями, підпоряд-

кованими меті суспільства.

Компенсація (від лат. compensatio — винагорода, зрівноваження) —

здатність людини позбутися переживань із приводу власних недолі-

ків за рахунок посиленої роботи над собою та розвитку інших пози-

тивних якостей.

Компроміс (від лат. compomissum — угода, згода) — порозуміння

з противником, що досягається шляхом взаємних порозумінь; прис-

тосування до обставин.

328

Консенсус політичний (від лат. consensus — згода, одностайність) —

узгодження, досягнення спільних поглядів і погоджених позицій між

двома чи кількома суб’єктами щодо найбільш значимих аспектів по-

літичного життя. К. п. — один із основних засобів попередження та

розв’язання політичних і соціальних конфліктів.

Консерватизм (неоконсерватизм) (від лат. conservare — зберегти) —

один із впливових напрямків суспільної думки та політичної практи-

ки. Класичний К. на перше місце ставить порядок, стабільність.

Контроль (від фр. controle — подвійний список) — процес, який

забезпечує порядок у справах.

Конфронтація (від лат. con — разом і fronts — чоло) — проти-

борство, протистояння, зіткнення інтересів.

Культура управління — професійна вправність, що проявляється

у специфічній діяльності, наділеній відповідними інтелектуальними

та загальнокультурними знаннями.

Культура політична — це система, що склалася історично, систе-

ма відносно стабільних політичних знань, оцінок і моделей поведін-

ки, а також цінностей, традицій і норм, що регулюють політичні від-

носини у суспільстві.

К. п. існує на двох рівнях — індивідуальному і колективному. К. п.

включає в себе стереотипи політичної свідомості та поведінки, влас-

тиві певній соціальній спільноті, домінуючі уявлення, типові полі-

тичні цінності та ціннісні орієнтації. Невід’ємний елемент К. п. —

ставлення суб’єкта до політичних подій, політичні установки, які

сприяють переведенню уявлень і цінностей у площину їх політичної

реалізації. Важливим чинником формування К. п. виступають полі-

тичні знання.

Курс політичний — довготривалий напрямок діяльності політич-

них інститутів з реалізації одного чи кількох стратегічних завдань.

К. п. оформляється у вигляді політичних декларацій, політичних

платформ, програмних документів, конституцій як основи політич-

ної діяльності держави, її політичних партій та інших політичних

інститутів.

Лідер (від англ. leader — ведучий) — член групи, якому вона на-

дає право приймати відповідальні рішення у певних ситуаціях.

329

Ліцензія — дозвіл, який дає можливість імпортерові ввезти певну

кількість товару в країну.

Лобізм (від англ. lobby — кулуари) — різновид закулісної тіньової

політики, специфічний механізм впливу на владні структури, засоби

масової інформації з метою забезпечення інтересів певних соціаль-

них прошарків та груп. Як правило, лобісти діють ізсередини владних

структур. Проводять своїх представників у законодавчі та виконав-

чі органи. Впливають не тільки на законодавців, а й на відповідних

чиновників, політичних лідерів, представників преси. Впливають на

громадську думку через засоби масової інформації.

Макіавеллізм — спосіб політичної поведінки, розрахований на

використання будь-яких засобів заради політичної мети. Термін по-

ходить від італійського політичного діяча, вченого ХVІ ст. Нікколо

Макіавеллі, який у своїх працях розглядав політику як сферу люд-

ської діяльності, що має свої “природні причини” та “корисні прави-

ла для передбачення ходу дій”.

Вищим правилом і метою політики, відповідно до ідей Макіа-

веллі, є пошук такого шляху дій, який відповідає часу та специфіч-

ним обставинам. Підготовка ж політичного діяча повинна включа-

ти не тільки вивчення історії, а й знання сучасного життя, вміння

спостерігати й мислити з приводу нових політичних процесів. Ма-

кіавеллі дійшов висновку, що раціональний політик має поєднува-

ти у собі риси лева та лисиці, а в надзвичайних ситуаціях, коли “на-

род розбещений”, застосовувати виняткові заходи, в тому числі й

репресії.

М. використовується для позначення безпринципної та амораль-

ної політики.

Менеджмент — цілеспрямований вплив на діяльність усіх пра-

цівників організації для успішного досягнення визначених ними

ринкових цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного вико-

ристання наявних ресурсів.

Меритократія (від лат. і грецьк. meritocratia — гідний влади) —

буквально: влада, яка заснована на заслугах, що відповідають часу і

потребам.

Термін введений у користування англійським соціологом за анало-

гією та на противагу поняттям “аристократія” та “демократія”. М. —

330