Посібник українського хлібороба за 2011 р. Научно-практическое издание

Подождите немного. Документ загружается.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РОСЛИННИЦТВА ім.В.Я.ЮР'ЄВА

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЩОРІЧНИК

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Віктор Васильович

КИРИЧЕНКО

Редактор, директор Інституту рослинництва ім.В.Я.Юр’єва,

доктор с.-г. наук, професор, академік НААНУ

Іван Петрович

КОНЮШЕНКО

Заступник редактора

Віктор Михайлович

ТИМЧУК

Відповідальний секретар, завідувач лабораторією Інсти-

туту рослинництва ім.В.Я.Юр’єва, кандидат с.-г. наук

Віра Павлівна

ПЕТРЕНКОВА

Заступник директора з наукової роботи Інституту рослинни-

цтва ім.В.Я.Юр’єва, доктор с.-г. наук, член–кореспондент

НААНУ

Віктор Степанович

ГОЛІК

Головний науковий співробітник Інституту рослинництва

ім.В.Я.Юр’єва, доктор с.-г. наук, академік НААНУ

Михайло Романович

КОЗАЧЕНКО

Головний науковий співробітник Інституту рослинництва

ім.В.Я.Юр’єва, доктор с.-г. наук

Віктор Михайлович

КОСТРОМІТІН

Головний науковий співробітник Інституту рослинництва

ім.В.Я.Юр’єва, доктор с.-г. наук, професор

Юрій Гаврилович

КРАСИЛОВЕЦЬ

Головний науковий співробітник Інституту рослинництва

ім.В.Я.Юр’єва, доктор с.-г. наук, професор

Леонід Васильович

КОЗУБЕНКО

Головний науковий співробітник Інституту рослинництва

ім.В.Я.Юр’єва, доктор с.-г. наук, професор

В’ячеслав Михайлович

СОКОЛОВ

Директор Селекційно–генетичного інституту НЦНС,

кандидат с.-г наук, член–кореспондент НААНУ

Ольга Вадимівна

БАБАЯНЦ

Зав.відділом фітопатології та ентомології Селекційно–

генетичного інституту НЦНС, кандидат с.-г наук

Микола Антонович

ЛИТВИНЕНКО

Завідувач лабораторією Селекційно–генетичного інституту

НЦНС, доктор с.-г наук, професор, академік НААНУ

В’ячеслав Іванович

СІЧКАРЬ

Завідувач лабораторією Селекційно–генетичного інституту

НЦНС, доктор с.-г наук, професор

Микола Онисимович

КІНДРУК

Завідувач лабораторією Селекційно–генетичного інституту

НЦНС, доктор с.-г наук, професор

Володимир Васильович

МОРГУН

Директор Інституту фізіології і генетики НАНУ, доктор с.-г.

наук, професор, академік НАНУ

Віктор Федорович

САЙКО

Директор ННЦ Інституту землеробства, доктор с.-г. наук,

професор, академік НААНУ

Віктор Францович

КАМІНСЬКИЙ

Завідувач лабораторією ННЦ Інституту землеробства,

доктор с.-г. наук

Святослав Антонович

БАЛЮК

Директор Інституту ґрунтознавства та агрохімії

ім.О.Н.Соколовського, доктор с.-г. наук, академік НААНУ

Петро Іванович

КОВАЛЕНКО

Директор Інституту гідротехніки і меліорації, доктор техн.

наук, професор, академік НААНУ

Орест Іванович

ФУРДИЧКО

Директор Інституту агроекології, доктор с.-г. наук, проф

есор,

академік НААНУ

Євген Макарович

ЛЕБІДЬ

Завідувач відділом Інституту зернового господарства,

доктор с.-г. наук, професор, академік НААНУ

Анатолій Васильович

ЧЕРЕНКОВ

Директор Інституту зернового господарства,

доктор с.-г. наук, член–кореспондент НААНУ

Василь Флорович

ПЕТРИЧЕНКО

Директор Інституту кормів, доктор с.-г. наук, професор,

член–кореспондент НААНУ

Анатолій Олександрович

БАБИЧ

Завідувач лабораторією Інституту кормів, доктор с.-г. наук,

професор, академік НААНУ

Андрій Антонович

ОСИПЧУК

Завідувач відділом селекції Інституту картоплярства, док

тор

с.-г. наук, професор

Микола Володимирович

РОЇК

Директор Інституту цукрових буряків, доктор с.-г. наук,

професор, академік НААНУ

Олександр Олексійович

ІВАЩЕНКО

Заступник директора з наукової роботи Інституту цукрових

буряків, доктор с.-г. наук, академік НААНУ

Григорій Васильович

ДРОНИК

Директор Буковинського інституту агропромислового вироб-

ництва НААНУ, доктор с.-г. наук, професор, академік НАА-

НУ

Віктор Володимирович

ВОЛКОДАВ

Радник Верховної Ради України, кандидат с.-г. наук, член-

кореспондент НААНУ

Валерій Олександрович

ДУБРОВІН

Директор Навчально-наукового технічного Інституту НУБіП,

доктор техн. наук, професор

Людмила Валеріївна

ДАЦЬКО

Заступник директора Державного технологічного центру

охорони родючості ґрунтів Міністерства аграрної політики

України, кандидат с.-г. наук

Віктор Євгенович

АНДРІЄВСЬКИЙ

Директор Інституту розвитку аграрних ринків, кандидат

техн. наук

Віктор Іванович

АРТИШ

Доцент кафедри світового сільського господарства та зов-

нішньо-економічної діяльності НУБіП, кандидат екон. наук

Федір Микитович

ПАРІЙ

Завідувач кафедрою генетики, селекції рослин та біотехно-

логії Уманського державного аграрного універси

тету, доктор

біол. наук

Олександр Михайлович

ЛАПА

Заступник генерального директора, начальник відділу про-

даж компанії «СИНГЕНТА», кандидат с.-г. наук

Адреси редакцій:

м.Київ: м.Харків:

ФОП Конюшенко І.П.

тел./факс: (044) 522-32-19;

моб.тел.: (067) 242-90-04;

(044) 353-12-04

E-mail: 3531204@ukr.net

Інститут рослинництва ім.В.Я.Юр'єва НААНУ

Московський пр.т, 142, м. Харків, 61060

тел.: (057) 392-13-43, 392-00-50,

факс: (057) 779-84-17

E-mail: yuriev1908@gmail.com

Придбати «Посібник українського хлібороба 2011» можна в редакції чи передплатити

через УКРПОШТУ, передплатний індекс - 74068. Вартість передплати – 100 грн. Елект-

ронна версія - на сайті Інституту рослинництва ім.В.Я.Юр'єва НААНУ:

www.yuriev.com.ua

Науково-практичний щорічник заснований у 2008р. Виходить 1 раз на рік. Засновник –

І.П.Конюшенко. Тираж 2011р. - 1000 прим.

Надруковано: ТОВ „АКАДЕМПРЕС” тел.: (044)286-4238; «ПРИНТ ЛАЙН» тел.: 592-7073

Шановні аграрії, запрошуємо Вас поділитися досвідом з інноваційного

землеробства,

екологічних та енергозберігаючих технологій, соціального облаштування села.

Публікації в наступне видання приймаються до 30.12.2011р. Автори мають дотриму-

ватись вимог ВАК.

Науково-методична рада агробіологічного факультету НУБіП рекомендує науково-

практичний щорічник Посібник українського хлібороба використовувати для студен-

тів як навчальний посібник (протокол №2 від 10.03.2009).

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ІННОВАЦІЇ

ІННОВАЦІЙНІ СОРТИ ІНСТИТУТУ КОРМІВ НААНУ

О.Г.Тараріко

ҐРУНТОЗАХИСНА КОНТУРНО-МЕЛІОРАТИВНА СИС-

ТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА

Ю.Я.Верменко

СОРТОЗАМІНА І СОРТООНОВЛЕННЯ – ОСНОВНІ

ЧИННИКИ РЕНТАБЕЛЬНОГО КАРТОПЛЯРСТВА

Л.Р.Медведєва

ІННОВАЦІЙНІ СОРТИ СОЇ КІРОВОГРАДСЬКОГО ІН-

СТИТУТУ АПВ НААНУ

Н.Н.Кутіщева

ІННОВАЦІЙНІ РОЗРОБКИ З СЕЛЕКЦІЇ СОНЯШНИКА

ІНСТИТУТУ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР НААНУ

РОЗДІЛ 2. МЕНЕДЖМЕНТ

В.Є.Андрієвський, Н.В.Сеперович

НОВІ ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСУВАННЯ ПІД МАЙБУТ

НІЙ

УРОЖАЙ. БРАЗИЛЬСЬКИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ

СИСТЕМИ CPR. МОЖЛИВОСТІ ТА РЕАЛІЇ ДЛЯ УКРАЇ-

НИ

В.Є.Андрієвський, Т.О.Осташко, Н.В.Сеперович,

О.О.Протченко, В.П.Колісник

ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮ-

ВАННЯ ЕКСПОРТУ І ЕКСПОРТНИХ ЦІН НА РИНКУ ЗЕ-

РНОВИХ ТА ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

В.Є.Скоцик, О.М.Бовсуновський, С.О.В’ялий

«АУТСОРСИНГ» В АГРАРНОМУ БІЗНЕСІ

М.С.Шевченко, В.С.Рибка, О.М.Шевченко, Н.О.Ляшенко,

В.І.Приходько

АГРОТЕХНОЛОГІЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПРІОРИТЕТИ

ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В ТЕХНОЛОГІЯХ

ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ У СТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРА-

ЇНИ

Н.А.Цандур, В.Г.Друз’як, С.І.Бурикіна

АДАПТАЦІЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА ДО АНОМАЛЬНИХ ПО-

ГОДНИХ УМОВ

С.І.Чернишов, М.М.Кулєшов

СТРАХУВАННЯ ВРОЖАЮ

РОЗДІЛ 3. ЗЕМЛЕРОБСТВО

ГЛАВА 1. ГРУНТОЗНАВСТВО

М.В.Присяжнюк, С.І.Мельник, В.А.Жилкін, В.О.Греков,

М.І.Майстренко, А.І.Мельник, Ю.І.Кривда, В.М.Панасенко,

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

І.І.Кадієвський, І.М.Гульванський, А.М.Демчишин,

М.І.Зінчук, Г.А.Макарова, О.В.Морозов, В.І.Пасічняк,

В.А.Трембіцький, Л.В.Бойко, В.П.Ситник, М.Д.Безуглий,

А.С.Заришняк, С.А.Балюк, В.В.Медведєв, А.І.Фатєєв,

М.М.Мірошниченко, М.В.Лісовий, Р.С.Трускавецький,

О.М.Дрозд, М.Є.Лазебна, О.А.Носоненко, І.В.Пліско,

Є.В.Скрильник, В.Б.Соловей, Д.О.Тімченко,

А.О.Христенко, Ю.Л.Цапко, В.В.Шимель, Г.Ф.Момот,

А.Д.Балаєв, О.Л.Тонха

НАЦІОНАЛЬНА ДОПОВІДЬ ПРО СТАН РОДЮЧОСТІ

ҐРУНТІВ УКРАЇНИ

О.Бовсуновский, С.Чорный

ЕЩЕ РАЗ О МИНЕРАЛЬНОМ ПИТАНИИ, ИЛИ НОВЫЙ

ВЗГЛЯД НА ПЛОДОРОДИЕ ПОЧВЫ

І.С.Шаповал, О.В.Демиденко

БАЛАНС ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН В СІВОЗМІНАХ З КО-

РОТКОЮ РОТАЦІЄЮ НА ЧОРНОЗЕМАХ ЛІВОБЕРЕЖ-

НОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ГЛАВА 1. РІЛЬНИЦТВО

О.В.Демиденко

СТРАТЕГІЯ ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ СУЧАС-

НОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА ЧЕРКАЩИНИ

Ю.П.Манько, С.П.Танчик, О.І.Примак, І.Д.Примак

ЕВОЛЮЦІЯ ТА СУЧАСНИЙ ЗМІСТ ПОНЯТТЯ СИСТЕ-

МИ ЗЕМЛЕРОБСТВА

М.П.Косолап,О.П.Кротінов

ПРОМІЖНІ (ПОКРИВНІ) КУЛЬТУРИ В СИСТЕМІ ЗЕМ-

ЛЕРОБСТВА NO-TILL

ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР ОХОРОНИ РО-

ДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ

ПОДБАЙ ПРО ЗЕМЛЮ – І ВОНА ВІДДЯЧИТЬ

РОЗДІЛ 4. ЗРОШЕННЯ І МЕЛІОРАЦІЯ

Р.А.Вожегова, Ю.О.Лавриненко, П.В.Писаренко,

С.В.Коковіхін

ОПТИМІЗАЦІЯ РЕЖИМІВ ЗРОШЕННЯ СІЛЬСЬКОГОС-

ПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР З ВРАХУВАННЯМ СПЕЦІАЛІ-

ЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВ ТА ГОСПОДАРСЬКО-

ЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ

П.В.Писаренко, Р.А.Вожегова, Ю.О.Лавриненко,

С.В.Коковіхін

ВИМОГИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ДО

РЕЖИМУ ЗРОШЕННЯ

А.О.Лимар

ЗРОШЕННЯ, ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ АГРОЕКОЛОГІ-

ЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

100

І.Т.Слюсар

ОСНОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПО-

ДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА НА ЗЕМЛЯХ ГУМІДНОЇ

ЗОНИ

102

В.С.Паштецький, В.І.Ляшевський

РОЗВИТОК МЕЛІОРАЦІЇ В АР КРИМ: МИНУЛЕ, СЬО-

ГОДЕННЯ ТА МАЙБУТНЄ

103

РОЗДІЛ 5. АГРОЕКОЛОГІЯ

Л.І.Моклячук, А.М.Ліщук, І.М.Городиська, Г.Д.Матусевич,

О.А.Слободенюк, В.М.Грибіниченко, М.В.Драга,

Ю.О.Зацарінна, В.М.Глєбова, О.П.Розворська

ЗАБРУДНЕННЯ СТІЙКИМИ ПЕСТИЦИДАМИ ҐРУНТІВ

ТА ЇХ РЕМЕДІАЦІЯ. ПРОБЛЕМА ХІМІЧНОЇ ДЕ

ГРАДАЦІЇ

ҐРУНТІВ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРО-

ЕКОСИСТЕМ

105

О.П.Ольхович

ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ АНТРОПО-

ГЕННО-ТРАНСФОРМОВАНИХ ВОДОЙМ СУЧАСНИМИ

ФІТОІНДИКАЦІЙНИМИ МЕТОДАМИ

112

РОЗДІЛ 6. АГРОХІМІЯ

І.У.Марчук, Л.А.Ященко

ЗАСТОСУВАННЯ ТУКОСУМІШЕЙ У СІЛЬСЬКОМУ ГО-

СПОДАРСТВІ УКРАЇНИ

114

Т.П.Шепілова

ВПЛИВ ДОБРИВ ТА ІНОКУЛЯЦІЇ НАСІННЯ НА УРО-

ЖАЙНІСТЬ СОЇ

116

Т.П.Шепілова, В.О.Курцев

ВПЛИВ МІКРОДОБРИВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ РОС-

ЛИН СОЇ

117

Т.П.Шепілова

ВПЛИВ CПОСОБІВ ТА СТРОКІВ ВНЕСЕННЯ МІНЕРА-

ЛЬНИХ ДОБРИВ НА УРОЖАЙНІСТЬ СОЇ

119

РОЗДІЛ 7. ЗАХИСТ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУР ВІД

ХВОРОБ, ШКІДНИКІВ І БУР’ЯНІВ

В.Є.Симонов

ДЕРЖАВНІ КАРАНТИННІ ЗАХОДИ 2010

120

П.О.Мельник, В.Я.Даньков, М.П.Соломійчук

АГРОТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ З УПЕРЕДЖЕННЯ РИЗОМА

НІЇ

БУРЯКІВ

121

В.Я.Даньков, П.О.Мельник, М.П.Соломійчук

СТІЙКІСТЬ ГІБРИДІВ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ДО ХВО-

РОБ КОРЕНЕПЛОДІВ

123

С.В.Волошенко, Н.П.Граніца, Л.І.Григорова

АМБРОЗІЯ У НАСІННІ СОНЯШНИКА

124

В.З.Улинець, Н.Б.Свєтлова, О.О.Панюта, В.В.Ганчурін

ЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ РОСЛИН ЗА ДІЇ ПАТОГЕНІВ ТА ЇХ

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

126

В.Н.Белава

СИСТЕМАТИКА, МОРФОЛОГІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ЗБУД-

НИКА ЦЕРКОСПОРЕЛЬОЗУ

127

С.В.Волошенко, Н.П.Граніца, Л.І.Григорова

ПРОБЛЕМА ВАЖКОВІДОКРЕМЛЮВАНИХ БУР’ЯНІВ У

НАСІННІ РІПАКА

130

М.М.Тимофєєв, І.М.Зарудняк

ФІТОЦЕНОТИЧНІ ЗАЛЕЖНОСТІ ПОШИРЕННЯ ОДНО-

РІЧНИХ БУР’ЯНІВ В ПОСІВАХ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ТА

ЯЧМЕНЮ ЯРОГО

131

РОЗДІЛ 8. МІКРОБІОЛОГІЯ

О.В.Надкернична

МІКРОБНІЙ ПРЕПАРАТ ДІАЗОБАКТЕРИН ДЛЯ ПІД-

ВИЩЕННЯ УРОЖАЮ І ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ЗЕРНА

ОЗИМОГО ЖИТА

134

Т.О.Бова, І.В.Демчук, І.В.Волкова

ОТРИМАННЯ ОЗДОРОВЛЕНОГО НАСІННЄВОГО МА-

ТЕРІАЛУ СОРТІВ КАРТОПЛІ МЕТОДАМИ БІОТЕХНО-

ЛОГІЇ

135

В.М.Венгер, І.В.Якубенко, С.П.Надкерничний,

Є.П.Копилов, В.С.Воробей

ВПЛИВ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ ХЕТОМІКУ І КЛА-

ДОСТИМУ НА РОЗВИТОК РОСЛИН ХМЕЛЮ

136

В.В.Савранчук, І.М.Семеняка, А.Л.Андрієнко,

Н.Л.Умрихін

КОРИСНІ І ЕФЕКТИВНІ МІКРООРГАНІЗМИ ДЛЯ ВЕ-

ДЕННЯ СТІЙКОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА

ВІДНОВЛЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

137

О.Є.Найдьонова, О.І.Маклюк, О.В.Доценко

ЗАСТОСУВАННЯ БІОПРЕПАРАТУ КОМПЛЕКСНОЇ ДІЇ

МІКРОГУМІНУ В ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЯРОГО

ЯЧМЕНЮ НА ЧОРНОЗЕМІ ТИПОВОМУ В УМОВАХ ЛІ-

ВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

151

І.Д.Ткаліч, Т.П.Шепілова

ВПЛИВ СПОСОБІВ СІВБИ, НОРМ ВИСІВУ І БАКТЕРІ-

АЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ФОРМУВАННЯ БУЛЬБОЧ-

КОВИХ БАКТЕРІЙ І УРОЖАЙНІСТЬ СОЇ

154

Н.Б.Свєтлова, О.В.Калініченко, О.І.Серга, .О.Стороженко,

В.З.Улинець, Н.Ю.Таран, Л.М.Токмакова, А.О.Трепач

РОЛЬ БАКТЕРИЗАЦІЇ НАСІННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

МІКРООРГАНІЗМАМИ З ФОСФАТМОБІЛІЗУЮЧОЮ

ЗДАТНІСТЮ

155

Н.Ю.Таран, Л.М.Бацманова, М.М.Мусієнко, Л.М.Кононюк

ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ КЛІМАТУ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕН-

НЯ АДАПТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОЦЕНОЗІВ

157

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

О.М.Григор’єва

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНОКУЛЯЦІЇ СОЇ ПЕРСПЕКТИВНИМИ

ШТАМАМИ БУЛЬБОЧКОВИХ БАКТЕРІЙ В УМОВАХ

ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

160

С.В.Лапа, Н.В.Житкевич, Л.Г.Жмурко

БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ СОЇ ВІД БАКТЕРІАЛЬНИХ

ХВОРОБ

162

РОЗДІЛ 9. ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ С/Г

КУЛЬТУР

В.В.Савранчук, А.Л.Андрієнко, І.М.Семеняка,

О.О.Андрієнко

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ УРОЖАЙНОСТІ ТА ОПТИМІЗА-

ЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОНЯШНИКА В

СТЕПУ УКРАЇНИ

164

А.Л.Андрієнко, В.Т.Маткевич, О.О.Андрієнко,

С.Т.Андрощук

БАГАТОЦІЛЬОВЕ ВИКОРИСТАННЯ КАПУСТЯНИХ ТА

БОБОВИХ КУЛЬТУР У КОРМОВИРОБНИЦТВІ

184

В.А.Іщенко, О.А.Бєлякова

ГОРОХ: ЕЛЕМЕНТИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ

БЕЗЛИСТОЧКОВИХ (ВУСАТИХ) СОРТІВ В УМОВАХ

ПІВНІЧНОГО СТЕПУ

200

О.В.Демиденко, І.С.Шаповал

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ

ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ НА ЧЕРКАЩИНІ

212

І.М.Кифорук, О.М.Бойчук, В.М.Іванюк, О.М.Стельмах,

Г.Д.Чорній, В.М.Булавінець

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИРОЩУВАННЯ ГІРЧИЦІ В УМО-

ВАХ ПРИКАРПАТТЯ

216

В.М.Соколов, А.І.Паламарчук, О.М.Хохлов, А.О.Албул

ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ТВЕ-

РДОЇ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ - ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ЗБІ-

ЛЬШЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

222

Т.П.Шепілова

ВПЛИВ СПОСОБІВ СІВБИ І НОРМ ВИСІВУ НАСІННЯ

НА ЧИСТУ ПРОДУКТИВНІСТЬ ФОТОСИНТЕЗУ СОЇ

227

В.Ф.Клочко

МИНЕРАЛЬНЫЕ УДОБРЕНИЯ ОТ НПФ «НОВОФЕРТ»

228

РОЗДІЛ 10. СЕЛЕКЦІЯ І НАСІННИЦТВО

А.М.Шевченко, І.А.Шевченко

ВИСОКОАДАПТИВНІ З ВІДМІННИМИ ПОКАЗНИКАМИ

ЯКОСТІ УРОЖАЮ СОРТИ ЛУГАНЩИНИ

229

В.В.Дудченко, Д.В.Шпак

СОРТОВІ РЕСУРСИ РИСУ В УКРАЇНІ

231

Л.В.Козубенко, Л.М.Чернобай, Т.П.Камишан,

І.П.Барсуков, О.В.Сікалова, Т.В.Івлєва, С.В.Васьківська

ВИРОЩУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНИХ ГІБРИДІВ КУКУР

УДЗИ

– ЗАПОРУКА ВИСОКИХ ТА СТАБІЛЬНИХ УРОЖАЇВ

233

С.М.Косолап

АДАПТИВНІ ГІБРИДИ СОНЯШНИКА

234

І.М.Страхоліс, О.В.Сердюк

ДЕТЕРМІНАНТНІ СОРТИ ГРЕЧКИ СЕЛЕКЦІЇ СУМСЬ-

КОГО ІНСТИТУТУ АПВ

236

РОЗДІЛ 11. ЯКІСТЬ ЗЕРНА

А.Л.Андрієнко, І.М.Семеняка, Ю.В.Мащенко

ВАЛОВІ ЗБОРИ СОЄВОГО БІЛКА ТА ЖИРУ ЗАЛЕЖНО

ВІД СИСТЕМ УДОБРЕННЯ ТА НАСИЧЕННЯ СІВОЗМІН

БОБОВИМ КОМПОНЕНТОМ

237

М.М.Мірошниченко, А.І.Фатєєв, О.В.Доценко,

В.С.Залізовський, С.І.Попов, М.К.Клочко, Р.С.Арцих

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЗЕРНА ЯЧМЕНЮ

239

ВИПРОБУВАЛЬНА ЛАБОРАТОРІЯ ОЦІНКИ НАСІННЯ

УКРДЕРЖНАСІНІНСПЕКЦІЇ

ІНСТРУКЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАМОВНИКІВ ТА

ВИДАЧІ МІЖНАРОДНИХ СЕРТИФІКАТІВ ІСТА

242

РОЗДІЛ 12. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

ГАЛУЗЕЙ АПК

ГЛАВА 1. ЗЕРНОВЕ ГОСПОДАРСТВО

А.В.Черенков, В.С.Рибка, М.С.Шевченко,

В.О.Компанієць, А.О.Кулик, Н.О.Ляшенко, О.В. Ковтун

ЕКОНОМІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ

ПРІОРИТЕТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ВИРОБ-

НИЦТВА ЗЕРНА В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

244

О.В.Бабаянц

НАУКОЄМНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ ЯК ОСНОВА ДЛЯ

УПЕРЕДЖЕННЯ ВТРАТ МАЙБУТНЬОГО ВРОЖАЮ

247

ГЛАВА 2. КАРТОПЛЯРСТВО

В.П.Купріянов, Ю.В.Данько, Т.Б.Мілютенко,

Н.І.Горбаченко, Г.В.Гайструк

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КАРТОПЛЯРСТ-

ВА НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

249

ГЛАВА 3. ГРИБНИЦТВО

О.В.Бабаянц

РЕЙШІ - ГРИБ ДОВГОЛІТТЯ, ГРИБ ЗДОРОВۥЯ

251

О.В.Бабаянц

ГРИБИ-МАКРОМІЦЕТИ НА ВАРТІ ВАШОГО ЗДОРОВۥЯ

252

В.Титков

ГРИБОПРОИЗВОДСТВО - СОЗДАЕМ УСПЕШНЫЙ БИ-

ЗНЕС

254

ГЛАВА 4. ВИНОГРАДАРСТВО

С.І.Мельник, М.Ф.Агафонов; В.М.Костенко, В.О.Греков,

Л.В.Дацько, А.М.Ілляш, В.М.Панасенко, М.П.Литвинов,

М.І.Майстренко, В.Т.Зубоченко, І.Ю.Григорик, Л.Й.Лінчук,

О.О.Пелех, О.Ф.Яхонтов, Ю.Б.Гудзій, Г.А.Капустіна,

В.Ф.Голубченко, Г.А.Макарова, М.М.Попова,

Ю.Ю.Пензеник, А.В.Фандалюк, О.В.Морозов, І.С.Брощак,

В.Б.Гаврилюк, А.І.Мельник, І.М.Гульванський,

В.І.Пасічняк, С.Ф.Швидь, М.М.Якимів, Л.В.Бойко

ВИНОГРАДНИЙ КАДАСТР УКРАЇНИ

256

М.С.Константинова

ЗАХИСТ ВИНОГРАДНИХ НАСАДЖЕНЬ ВІД ХВОРОБ В

ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ПОГОДНИХ УМОВАХ

276

ГЛАВА 5. ТВАРИННИЦТВО

В.В.Савранчук, Ю.В.Кернасюк, І.В.Владов, В.О.Костіна

ПРОПОЗИЦІЇ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБ-

НИЦТВА ТВАРИННИЦЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ДО ПРОГРА

МИ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КІРОВО-

ГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА 2011-2015 РР.

277

В.В.Савранчук, Г.М.Подрєзко, Ю.В.Кернасюк,

В.О.Костіна

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ РЕСУРСООЩАДЛИ-

ВОГО ВЕДЕННЯ ГАЛУЗІ М’ЯСНОГО СКОТАРСТВА В

УМОВАХ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

284

Л.А.Явтушенко, І.В.Владов, В.А.Костіна, В.В.Савранчук,

Т.І.Нетреба, М.В.Сизоненко

НАУКОВО-ОБҐРУНТОВАНА СИСТЕМА РОЗВЕДЕННЯ

СВИНЕЙ У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

287

В.В.Савранчук, Г.М.Подрезко, Ю.В.Вдовиченко

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ ВНУТРІШНЬОПОРОДНИЙ ТИП ПОЛІ-

СЬКОЇ М’ЯСНОЇ ПОРОДИ

296

О.М.Кравчук

ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ПОВНОЖИРОВОЇ СОЇ В

ГОДІВЛІ ТВАРИН

299

ГЛАВА 6. ТЕХНІКА АПК

Л.І.Нечуйвітер, Ю.В.Копейченко, В.Л. Нечуйвітер

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ҐРУНТООБРОБНОЇ

МАШИНИ З ГОРИЗОНТАЛЬНОЮ ВІССЮ ОБЕРТАННЯ

РОТОРНОГО РОБОЧОГО ОРГАНУ

303

Ю.І.Гринь, О.О.Мавлютдінов

ДОЩУВАЛЬНІ МАШИНИ В УКРАЇНІ

305

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

ІННОВАЦІЇ

РОЗДІЛ 1. ІННОВАЦІЇ

О.Г.Тараріко, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат

Державної премії України в галузі науки і техніки, академік НААНУ

ҐРУНТОЗАХИСНА КОНТУРНО-МЕЛІОРАТИВНА СИСТЕМА

ЗЕМЛЕРОБСТВА

Перед агропромисловим комплексом України, який як ві-

домо має високий агробіоресурсний потенціал, ставиться за-

вдання забезпечити не тільки національну продовольчу без-

пеку, але й стати одним з провідних постачальників високо-

якісного продовольства у світі. Досягти цієї мети можливо

лише за умови охорони та відтворення родючості ґрунтів. На-

самперед необхідно вирішити проблему захисту ґрунтів від

водної і вітрової ерозії, які є найнебезпечнішими чинниками

зниження їх родючості, погіршення екологічного стану агро-

ландшафтів та зниження продуктивності агроекосистем.

Призупинення, на протязі останніх 20 років, загальнодер-

жавних, обласних і районних програм захисту ґрунтів від еро-

зії, порушення протиерозійної організації території, паювання

земель без еколого-ландшафтного обґрунтування, недотри-

мання науково-обґрунтованих сівозмін та технологій обробіт-

ку, призвели до інтенсифікації ерозійної деградації ґрунтів на

величезній площі (майже 16 млн. га). Катастрофічно збільшу-

ється ступінь еродованості ґрунтів в Степовій зоні, де активно

діє як водна ерозія, так і дефляція. Водночас не розроблено

механізмів контролю розвитку цього негативного явища, еко-

номічного стимулювання застосування протиерозійних захо-

дів та відповідних санкцій за порушення законодавства з охо-

рони ґрунтів. Розроблена в Україні в 90-х роках минулого сто-

ліття ґрунтозахисна контурно-меліоративна система земле-

робства, яка при виробничому випробуванні показала високу

ґрунтозахисну, економічну і екологічну ефективність, не реа-

лізована на практиці.

Необхідно визнати, що вирішення питання захисту ґрунтів

від ерозії є надзвичайно актуальним і дуже складним для ви-

конання. Але без його вирішення не реальним видається до-

сягнення мети та завдань з різкого нарощування обсягів ви-

робництва зерна, технічних та енергетичних культур, яке пла-

нується державою на ближню перспективу. Отже, сталий роз-

виток сільськогосподарських територій, підвищення конкурен-

тоздатності аграрного виробництва і навіть якість продукції

залежать від вирішення проблеми деградації ґрунтів, в т.ч.

шляхом запровадження консолідованих системних заходів у

вигляді ґрунтозахисної контурно-меліоративної системи зем-

леробства. Її основою є диференційоване використання ор-

них земель з урахуванням рельєфу шляхом їх поділу на три

еколого-технологічні групи (ЕТГ).

До І ЕТГ відносяться землі з повнопрофільними і слабо-

еродованими ґрунтами, розташованих на рівнинах і схилах до

3 градусів, характер рельєфу і якісний стан яких дозволяє ви-

рощувати всі культури, включаючи і просапні.

До ІІ ЕТГ відносяться землі розміщенні на схилах 3-5

гра-

дусів в комплексі з слабо- і середньозмитими ґрунтами. Тут,

запроваджуються ґрунтозахисні зерно-трав’яні і трав’яно-

зернові сівозміни, що мають високу ґрунтозахисну здатність.

Відтворення родючості ґрунтів досягається за рахунок наси-

чення сівозмін багаторічними травами (до 50 і більше відсот-

ків), запровадження ґрунтозахисних технологій обробітку ґру-

нту та застосування підтримуючих доз добрив.

До земель ІІІ ЕТГ відносяться схили крутизною понад 5

градусів, з середньо- та сильноеродованими ґрунтами. Їх ви-

водять з обробітку і із складу орних земель на постійно з на-

ступним залуженням або залісненням.

КОНТУРНО-СМУГОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ

Основою контурної організації території є розмежування

земельних угідь в залежності від ерозійної небезпеки. Лінійні

рубежі контурно-смугової організації території розміщуються в

напрямі наближеному до горизонталей місцевості. Загальний

напрям обробітку і посіву здійснюється в напрямі горизонта-

лей і залежить від форми та крутості схилів. Контурні рубежі

фіксуються на місцевості різними засобами постійного упоря-

дкування території (валами різних типів, лісосмугами, буфер-

ними смугами із багаторічних трав). При цьому враховується

існуюча гідрографічна мережа, яка в основному виконує фун-

кції водотоків по безпечному скиданню надлишку талих і зли-

вових вод (залужені улоговини, днища балок, річки, ставки,

водоймища, озера). Така організація території є одним з най-

важливіших протиерозійних заходів постійної дії, яка знижує

інтенсивність ерозійних процесів до 50%.

ЗАХИСНА РОЛЬ РОСЛИННОСТІ

В природі рослини виконують основну роль у захисті ґру-

нту від водної і вітрової ерозії. Покритий природною

трав’яною та деревно-чагарниковою рослинністю ґрунтовий

покрив мінімально зазнає руйнівної шкоди крапель дощу,

змиву ґрунту поверхневими водами та дії вітру, а розгалуже-

на її коренева система підвищує його протиерозійну стійкість.

Ґрунтозахисна контурно-меліоративні система землеробс-

тва передбачає максимальне використання захисної ролі ро-

слинності на протязі року:

• в сівозмінах, в залежності від природних умов (рельєфу міс-

цевості, кількості і характеру опадів, напрямку і швидкості віт-

рів), що сприяють розвитку ерозійних процесів, передбачається

насичення сівозмін культурами з високою протиерозійною стій-

кістю;

• на парових площах, в залежності від зональних природно-

кліматичних умов, використовуються сидеральні пари замість

чорних;

• на чорних парах застосовуються буферні смуги із багаторіч-

них трав і куліс із високостебельних культур, смугове розмі-

щення парів і просапних культур з культурами високої захисної

здатності;

• на площах відкритих від рослинності після збирання врожаю

до посіву і розвитку наступної культури застосовуються пожни-

вні, післяукісні і проміжні посіви культур;

• важливе значення має захисна рослинність полезахисних лі-

сових смуг та інших захисних лісових насаджень.

СТРУКТУРА ПОСІВНИХ ПЛОЩ І СІВОЗМІНИ

Проектування сівозміни при контурно-меліоративній сис-

темі землеробства базується на принципах підвищення їх

ґрунтозахисної ролі, дотримання повернення культур на по-

переднє місце вирощування з урахуванням їх протиерозійної

здатності та розміщення по оптимальних попередниках. Зага-

льним принципом формування системи сівозмін є спромож-

ність їх створювати оптимальний фітосанітарний стан, забез-

печити високу урожайність культур, попереджувати ерозійні

процеси, ефективно використовувати вологу, відновлювати

родючість ґрунту, зокрема підтримувати бездефіцитний ба-

ланс гумусу.

Інтенсивні сівозміни проектуються на І ЕТГ, тобто на пов-

нопрофільних високородючих ґрунтах, плато і схилових діля-

нках до 3 градусів. При необхідності підвищення ґрунтозахис-

ної ефективності польових сівозмін, особливо на полях за-

йнятих парами і просапними культурами, використовується

смугове розміщення парів і просапних культур з культурами

високої ґрунтозахисної здатності або розміщення на них вузь-

ких (в 2-3 проходи посівного агрегату) буферних смуг із бага-

торічних трав. Для підтримання, як мінімум, бездефіцитного

балансу гумусу в цих сівозмінах використовуються всі резер-

ви органічних добрив, в тому числі відходи рослинництва,

гній, компости, сидерати. При неможливості забезпечити без-

дефіцитний баланс гумусу при зазначених умовах, змінюєть-

ся набір культур в сівозміні в напрямі зменшення питомої ваги

просапних і збільшення зернових колосових, бобових культур

та багаторічних трав. Ефективним біотехнологічним засобом

захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії в полях сівозмін є

проміжні, післяжнивні і післяукісні посіви.

На території ІІ ЕТГ земель з слабо- і середньоеродовани-

ми ґрунтами розміщуються зерно-трав’яні сівозміни з наси-

ченням багаторічними травами до 40-60% та культурами су-

цільного посіву – однорічними травами, зерновими колосови-

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

ІННОВАЦІЇ

ми. Землеробство на цих землях базується на біологічних

принципах, а відтворення гумусу здійснюється за рахунок ба-

гаторічних трав та рослинних решток.

СМУГОВЕ РОЗМІЩЕННЯ КУЛЬТУР І АГРОФОНІВ

Смугове розміщення агрофонів – це розміщення в полях

сівозмін в міжряддях садів культур з низькою спроможністю

захисту ґрунтів в чергуванні із культурами високої захисної

здатності. З метою захисту ґрунтів від водної і вітрової ерозії,

суховіїв цей прийом застосовується на схилах протяжністю

понад 150-200 м і крутизною більше 2-3

впоперек схилу або

контурно. Протидефляційні смуги розміщуються перпендику-

лярно до пануючих вітрів.

Ширина смуг корегується з урахуванням крутизни схилу,

агрофону, особливостей ґрунту і кратності проходу посівних

агрегатів. На схилах до 3

в розрізі агрофонів ширина смуг, як

правило, становить 60-70 м.

БУФЕРНІ СМУГИ ІЗ БАГАТОРІЧНИХ ТРАВ

Буферні смуги в полях сівозмін, кварталах садів створю-

ються шляхом залуження багаторічними травами вузьких

смуг, розташованих контурно вздовж напрямку горизонталей.

Між буферними смугами розміщують основну культуру, яка

передбачена в сівозміні на даному полі, кварталах садів. Та-

кий прийом дозволяє суттєво знизити швидкість потоку води і

частково затримати твердий стік, що зменшує втрати дрібно-

зему від ерозії.

Ширина буферних смуг на схилах до 3

з суглинковими

ґрунтами повинна бути не меншою 11-12 м, а на супіщаних

ґрунтах – 14-16 м. Їх ширина може корегуватись шириною за-

хвату (від 1-2 до 3-4 проходів) посівного агрегату. Не можна

проводити будь-які роботи на буферних смугах, окрім зни-

щення бур’янів, а також необхідно слідкувати щоб не завдати

шкоди корисним ентомофагам та птахам.

ВІДТВОРЕННЯ ГУМУСНОГО СТАНУ ЕРОДОВАНИХ

ҐРУНТІВ

Важливо чітко розмежовувати втрати гумусу внаслідок

ерозії та його мінералізації. В середньому по Україні внаслі-

док ерозії втрачається гумусу щорічно 0,5-0,6 тонн з гектару.

В цих умовах основний шлях до покращення гумусового стану

ґрунтів є зменшення інтенсивності ерозійних втрат гумусу.

Регулювання балансу органічної речовини в агроекосис-

темах здійснюється таким чином:

1. На землях І ЕТГ в інтенсивних польових сівозмінах з ви-

соким насиченням просапними культурами дефіцит гумусу

повинен поповнюватися за рахунок органічних добрив, в т.ч.

гною, нетоварної частини урожаю, соломи, сидератів, біомаси

проміжних культур або збільшення питомої ваги в сівозмінах

багаторічних трав.

2. На землях ІІ ЕТГ в ґрунтозахисних кормових і зерно-

трав’яних сівозмінах, насичених на 40-50% і більше багаторі-

чними травами і культурами суцільного сіву, бездефіцитний і

позитивний баланс гумусу в основному досягається за раху-

нок біологічних особливостей цих культур і використання як

органічних добрив нетоварної частини урожаю, що також під-

вищує протиерозійну стійкість агрофонів.

Визначення балансу поживних речовин в сівозмінах до-

зволяє виявити потребу в добривах та скорегувати динамічну

систему удобрення виходячи з конкретних умов вмісту пожи-

вних речовин в ґрунті і запланованої урожайності. Таким чи-

ном, на схилових землях ІІ ЕТГ проектується ведення рос-

линництва переважно на біологічних принципах. Оптимізація

балансу поживних речовин в значній мірі досягається за ра-

хунок використанням біотехнологічних засобів. В ґрунтозахи-

сних зернотрав’яних сівозмінах, насичених багаторічними і

однорічними травами і культурами суцільного посіву, відчужу-

ваний з урожаєм азот компенсується за рахунок його біологі-

чної фіксації бобовими рослинами. Внаслідок цього відповід-

но зменшується обсяг використання азотних мінеральних до-

брив, знижується небезпека забруднення екосистеми продук-

тами ерозії та азотними сполуками.

Відновлення родючості ґрунтів ІІІ ЕТГ в процесі виведення

їх із складу орних земель при поступовому залуженні чи залі-

сненні йде природним шляхом. Таким чином, застосовується

принципово новий підхід, при якому на еродованих ґрунтах не

планується збільшення доз добрив. Навпаки, максимальні до-

зи добрив передбачається вносити на найбільш родючих ґру-

нтах І ЕТГ, де передбачається отримання максимальної про-

дуктивності інтенсивних сівозмін.

УПРАВЛІННЯ РОСЛИННИМИ РЕШТКАМИ

На орних землях залишення на поверхні поля рослинних

решток є ефективним заходом захисту ґрунтів від ерозії в

осінньо-весняний період, коли поверхня поля залишається

відкритою після збирання врожаю попередника до посіву по-

слідуючої культури. Рослинні рештки захищають поверхню

ґрунту від водної ерозії під час сніготанення, та під час зимо-

вих пилових бурь. При випаданні дощів вони амортизують кі-

нетичну енергію крапель і відокремлення частинок ґрунту

зменшується. Наявність рослинних решток запобігає замулю-

ванню ґрунтових капілярів і утворенню кірки на поверхні в на-

слідок чого зберігається на належному рівні водопроникність

ґрунту, зменшується поверхневий стік. Створенні із рослин-

них решток мікроперепони для поверхневого стоку сприяють

зменшенню швидкості поверхневого стоку і втрати ґрунтових

часток.

У період вегетації рослин збережені рештки попередника

забезпечують фізичне випаровування вологи, а зимою затри-

мують додаткову кількість снігу, що в цілому забезпечує по-

кращення водного режиму ґрунту. Крім того взимку рослинні

рештки зменшують глибину промерзання ґрунту, а влітку,

оберігають його від високих температур.

Кількість рослинних решток на поверхні ґрунту в полях сі-

возмін можна підвищити наступним шляхом:

• збільшення у сівозміні культур суцільного посіву і навпаки

зменшення просапних культур;

• серед групи просапних культур зростанням площі під високо-

стебельними культурами (кукурудза, соняшник) та зменшенням

під низькостебельними (соя, цукрові буряки, картопля);

• підвищення врожайності культур, бо з вищим врожаєм збі-

льшується і кількість рослинних решток;

• проведенням якомога меншої кількості операцій по обробітку

ґрунту;

• зменшення швидкості агрегатів під час обробітку ґрунту.

ҐРУНТОЗАХИСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

На схилових землях всі види обробітку ґрунту, посіву чи

посадки необхідно проводити лише поперек схилу, а при

складному рельєфу по контуру, як це визначається розмі-

щенням контурних меж полів, кварталів садів, робочих діля-

нок, лісопосадок, що дає можливість на 30-40% зменшити стік

талих і дощових вод, змив ґрунту, втрати поживних речовин,

підвищити накопичення продуктивної вологи в ґрунті.

На землях І ЕТГ в зерно-просапних інтенсивних сівозмінах

перевага надається ґрунтозахисному обробітку з використан-

ням чизелів, плоскорізів, дискових знарядь, щілювачів, а та-

кож комбінованих агрегатів з збереженням рослинних решток

на поверхні ґрунту. Конкретні ґрунтозахисні технології обробі-

тку формуються на основі рекомендацій зональних науково-

дослідних установ.

На землях ІІ ЕТГ застосовуються ґрунтозахисні технології

обробітку, які базуються на максимальному накопичені і збе-

реженні рослинних решток на поверхні поля, зарегулюванні

поверхневого стоку.

Використання добрив на еродованих ґрунтах прискорює

розвиток рослин, що також збільшує проективне покриття по-

верхні ґрунту і таким чином опосередковано цей прийом

сприяє зменшенню ерозійних процесів.

ЗАЛУЖЕННЯ ПОВОРОТНИХ СМУГ ПО КРАЯХ ПОЛІВ

Дуже часто на складних, наприклад, поперечно-опуклих

схилах, які обмежуються сусідніми елементами гідрографічної

мережі, при поперечному, або контурному обробітку таких

схилів на краях полів утворюються розворотні смуги, розмі-

щенні від вододілу схилу до його основи. Їх доводиться, після

обробітку основної частини поля, обробляти вздовж схилу

для усунення огріхів у обробітку, а це призводить до приско-

рення швидкості потоку, підсиленню ерозійних процесів, з

можливим утворенням промоїн і, навіть ярів. Для запобігання

діям ерозійних процесів на краях полів необхідно залужувати

ці ділянки багаторічними травами зразу після закінчення посі-

ву. У подальшому ці смуги не обробляються і вони сприяють

утворенню аборигенної рослинності, місцем існування приро-

дної мікро- і мезофауни, інших корисних організмів. Крайові

смуги мають бути достатньої ширини щоб сільськогосподар-

ським машинам і знаряддям було де розвертатися.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

ІННОВАЦІЇ

ЗАЛУГОВУВАННЯ ЕРОДОВАНИХ, ДЕФЛЯЦІЙНО-

НЕБЕЗПЕЧНИХ ТА ДЕГРАДОВАНИХ ЗЕМЕЛЬ

Залуговуванню підлягають середньо- та сильно еродовані

(деградовані) та дефляційно небезпечні орні землі ІІІ ЕТГ, а

також інші деградовані, забруднені і малопродуктивні ґрунти,

які відводяться під постійну консервацію і не віднесенні під

заліснення. При залуговуванні перевага надається бобовоз-

лаковим травосумішкам, які довговічніші і стійкі до витопту-

вання худобою. Склад травосумішок залежить від екологічних

умов їх вирощування (еродованості, кислотності, засоленості,

умов вологозабезпечення). Видовий склад їх формується за-

лежно від призначення травостою (сіножать, пасовище, ком-

біноване використання), з урахуванням районованих сортів.

Для залуговування земель відведених під консервацію в

Лісостепу і Поліссі із злакових компонентів використовують

стоколос безостий, кострицю лучну, райграс високий, пирій

безкореневищний та найбільш посухостійкі – стоколос пря-

мий, пирій сизий, житняк вузьколистий. Із бобових – еспарцет

піщаний і люцерну синьогібридну, а в південних районах –

люцерну жовту і жовтогібридну, на засолених ґрунтах – бур-

кун білий та жовтий.

В Степовій зоні потрібно диференційовано підходити до

підбору і розміщення трав на схилах в залежності від крутиз-

ни і експозиції схилів. Північні, з найбільш родючими ґрунта-

ми, необхідно відводити під вимогливі до ґрунтових умов тра-

ви.

СНІГОЗАТРИМАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ

ТАНЕННЯ СНІГУ

Снігозатримання і регулювання танення снігу є ефектив-

ним заходом по захисту ґрунтів від вітрової ерозії в зимовий

період та проти водної ерозії весною, а також по затриманню

талого стоку і накопиченню вологи в ґрунті. При відсутності

снігового покриву або при його недостатній висоті зростає не-

безпека вимерзання озимих культур, оголюється ґрунтовий

покрив, який при сильних вітрах руйнується, видувається, ви-

никають пилові бурі, які переносять дрібнозем на великі від-

стані, одночасно забруднюючи атмосферне повітря.

СТВОРЕННЯ ПОЛЬОВОЇ ГІДРОГРАФІЧНОЇ МЕРЕЖІ

Польова гідрографічна мережа – це система природних та

штучно створених заходів в сівозмінах по безпечному відве-

денню стоку талих і дощових вод. Польова гідрографічна ме-

режа створюється за індивідуальними проектами землеуст-

рою з контурно-меліоративною організацією території. Вона

передбачає проектування і при необхідності створення на ор-

них землях, масивах багаторічних насаджень та кормових

угідь водорегулюючих земляних валів різних типів, системи

полезахисних лісових смуг та інших захисних лісових наса-

джень, залужених улоговин, а також включення в загальну

систему струмків по днищах балок та інші природні водні

джерела, що є складовими гідрографічної мережі агроланд-

шафтів.

За допомогою польової гідрографічної мережі знижується

швидкість стоку талих і дощових вод, часткове переведення

їх у підґрунтові, а також створюються умови безпечного від-

ведення надлишку поверхневого стоку через природні та

штучно створені залужені водостоки та водоскидні споруди в

річки, ставки та озера і недопущення або зменшення їх заму-

лення та забруднення продуктами ерозії шляхом затримання

твердого стоку в межах водозбору.

ЛІСОМЕЛІОРАТИВНІ ЗАХОДИ

Лісомеліоративні насадження відносяться до протиеро-

зійних заходів постійної дії з тривалим строком окупності, які

за своїми властивостями є багатофункціональними. Вони по-

слаблюють силу вітрів і покращують мікроклімат полів, спри-

яють снігозатриманню і перешкоджають здуванню снігу у гід-

рографічну мережу, затримують і регулюють стік талих і зли-

вових вод, покращують гідрологічний режим території, забез-

печують стійкість агроландшафту, є направляючими для про-

ведення обробітку ґрунту і посіву контурно. Протиерозійні лі-

сові насадження розташовані з урахуванням рельєфу місце-

вості та основного напрямку пануючих вітрів. Прибалкові, при-

яружні та прибережні лісові смуги; суцільні лісові насадження

на землях відведених під консервацію сильноеродованих та

сильнодеградованих сприяють стабілізації агроландшафтів,

покращенню природного середовища.

Лісомеліоративні насадження в комплексі з агротехнічни-

ми заходами ефективно виконують захисні функції круглоріч-

но протягом десятків років. Вони сприяють підвищенню ґрун-

тозахисної ефективності агротехнічних протиерозійних захо-

дів.

Затримання лісовими насадженнями і поглинання стічних

вод, що поступають з вище розташованих полів та інших зе-

мельних ділянок, обумовлюється ступенем розпилення стоку і

характером надходження води у насадження та інфільтрацій-

ною властивістю ґрунту. Значну роль при цьому виконує лісо-

ва підстилка, яка забезпечує максимальну водопроникність

ґрунту. Лісові насадження є також акумуляторами твердого

стоку, а прибережні смуги і фільтрами, що запобігають заму-

ленню та забрудненню водних джерел. Для посилення про-

тиерозійної дії лісових смуг в окремих випадках практикується

їх поєднання з гідротехнічними протиерозійними заходами.

ПРОТИЕРОЗІЙНІ ГІДРОТЕХНІЧНІ СПОРУДИ

Використання протиерозійних гідротехнічних земляних

споруд є важливою частиною контурно-меліоративної систе-

ми землеробства в умовах складного рельєфу і високій не-

безпеці прояву ерозійних процесів. Це пов’язано з необхідніс-

тю, в комплексі з іншими протиерозійними заходами, запобіг-

ти змиву і розмиву ґрунту, забезпечити зарегулювання та

безпечний відвід надлишку талих і дощових вод, а також з

необхідністю фіксації на місцевості контурних меж сівозмінних

масивів, меж полів і робочих ділянок.

Необхідно мати на увазі, що ефективність комплексу гід-

ротехнічних протиерозійних споруд на орних землях забезпе-

чується при постійному нагляді за ними після проходження

паводку талих вод, після кожної зливи та своєчасного прове-

дення експлуатаційних робіт.

ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗАМУЛЕННЮ І

ЗАБРУДНЕННЮ РІЧОК ТА ВОДОЙМ ПРОДУКТАМИ

ЕРОЗІЇ

Важливу роль, як завершального етапу в загальному

комплексі по зарегулюванню і використанню місцевого стоку

грають ставки і водойми. Крім господарського призначення, в

тому числі зрошення, риборозведення вони зменшують базис

ерозії, затримують стік талих і зливових вод, запобігають зро-

станню ярів і виносу твердого стоку в річки. Для забезпечення

фільтрації стоків і затримання твердих його часток та звіль-

нення від продуктів ерозії на прибережних земельних ділян-

ках створюються водоохоронні смуги у вигляді кольматуючих

лісових насаджень або залугованих ділянок.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва бе-

реги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний

період) шириною:

• для малих річок, струмків і потічок, а також ставків площею

менше 3 гектарів – 50 метрів;

• для середніх річок, водойм, а також ставків площею понад 3

гектари – 25 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує 3 градуси, мінімальна

ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Правовий

режим використання земель прибережних захисних смуг ви-

значений у Водному кодексі України.

СПРИЯННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДИКОЇ ФАУНИ

Система заходів по захисту ґрунтів від водної ерозії грає

позитивну роль у сприянні життєдіяльності дикої фауни, від-

творенню біорізноманіття. Полезахисні, прияружні, прибалко-

ві та прибережні лісові смуги, суцільні лісові насадження, ді-

лянки під природною трав'яною рослинністю є місцем прожи-

вання або перебування, гніздування, розмноження диких пта-

хів і тварин, а також виконують функції кормової бази. Проти-

ерозійні ставки, місця затримання поверхневого стоку, по-

кращення стоку малих річок створюють кращі умови для про-

живання диких водних тварин та сезонного перебування і гні-

здування перелітних водоплаваючих птахів.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Земля – космічна домівка людини. Це земна суша і океан,

гори і річки, пустелі і болота, поля і ліси, посіви сільськогос-

подарських культур. Це неповторна природа з її біорізнома-

ніттям флори і фауни до якого належить і саме досконале

творіння природи – людина. Все живе на планеті Земля існує

на дуже тонкому і тендітному шарі планети Земля – ґрунті.

Для хліборобів це слово асоціюється з полем, луком, садом.

Ґрунтовий покрив планети і рослини відіграють величезну

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

ІННОВАЦІЇ

роль в отримані ціннішої і життєво необхідної біологічної про-

дукції. Через ґрунт і рослини в процесі фотосинтезу здійсню-

ється акумуляція і розподіл космічної енергії, забезпечується

оптимальний баланс кисню в атмосфері. Ґрунтовий покрив є

біомембраною і екраном, які утримують в біосфері найважли-

віші біогенні елементи, оптимізують водний, повітряний і біо-

логічні режими.

Інтенсивний вплив людини на ґрунт не залишається без

наслідків. Спостерігається погіршення його водно-фізичних

властивостей, дегуміфікація, деградація родючості, підкис-

лення, підтоплення, забруднення, збіднення біорізноманіття.

Але найбільш глобальний негативний вплив на ґрунт здійс-

нює водна і вітрова ерозія, які призводять до його фізичного

знищення, дестабілізації нормального круговороту речовин і

енергії в біосфері, падінню продуктивності агрофітоценозів,

деградації ландшафтів, знищенню малих річок. Під дією цих

факторів втрачається верхній найродючіший шар, який в по-

слідуючому може відновитись тільки протягом сотень років,

збіднюється біорізноманіття ландшафтів.

Запровадження ґрунтозахисної інтегрованої контурно-

меліоративної системи є необхідним етапом екологобезпеч-

ного використання найбільшого нашого національного багат-

ства – ґрунтів і альтернативи цьому немає.

Ю.Я.Верменко, к.с.-г.н.; ІНСТИТУТ КАРТОПЛЯРСТВА НААНУ

СОРТОЗАМІНА І СОРТООНОВЛЕННЯ – ОСНОВНІ

ЧИННИКИ РЕНТАБЕЛЬНОГО КАРТОПЛЯРСТВА

У сучасних умовах вітчизняного картоплярства, зосере-

дженого на дрібних ділянках (майже 98% площ), практично не

можливий ефективний захист насаджень від інтенсивного ін-

фікування рослин збудниками різних хвороб та шкідників, що

в підсумку призводить до різкого зниження продуктивності

культури. Отже, за такої ситуації основна передумова ефек-

тивного картоплярства – використання нових сортів.

Нові сорти, як правило, відзначаються високою продукти-

вністю, в першу чергу за більш високої стійкості проти хвороб.

За узагальненими даними, 1% ураження важкими вірусними

хворобами садивного матеріалу знижує урожай картоплі на

0,5-0,6%.

Приріст урожаю за сортозаміни сягає 50% порівняно з со-

ртами, що тривалий час перебувають у виробництві. Кожна

грошова одиниця, використана на придбання сорту, дає змогу

одержати три одиниці прибутку. Разом з тим необхідно вра-

ховувати, що ринковий попит останнім часом суттєво змінив-

ся. Насамперед, це забезпечення потреб для харчування влі-

тку саме в той час відчувається підвищена потреба у вітамі-

нах та незамінних амінокислотах. Необхідним є також забез-

печення сировиною картопелепереробних підприємств почи-

наючи з другої половини літнього періоду.

Отримання високоякісних продовольчих продуктів із кар-

топлі потребує використання всього різноманіття сортів, на-

самперед нових, оскільки найбільшу віддачу від сорту отри-

мують у перші 5-10 років їх використання. Вирощування нових

сортів картоплі з підвищеною стійкістю проти хвороб і шкідни-

ків за зменшення норм пестицидів сприятиме воднораз збе-

реженню навколишнього природного середовища.

Сорт – невіддільна частина біоенергетичних ресурсів кра-

їни. У міру використання можливостей техногенної оптимізації

умов зовнішнього середовища, значення екологічної стійкості

культивованих сортів у підвищенні ефективності рослинницт-

ва зростає, оскільки забезпечує належний рівень продукцій-

ного процесу та його генетичний захист від лімітів екологічних

чинників, шкідників і хвороб.

ТАБЛИЦЯ 1.СОРТИ КАРТОПЛІ ВНЕСЕНІ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕ-

ЄСТРУ СОРТІВ РОСЛИН, ПРИДАТНИХ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ В

УКРАЇНІ В 2006-2010 РР.

Кількість сортів внесених до Реєстру сортів рослин України в 2006-2010 рр.

В т.ч. вітчизняної селекції

Рік внесен-

ня до Ре-

єстру

Всього

З них Інституту картоплярства та його

Поліської дослідної станції

2006 12 10 5

2007 9 6 4

2008 14 8 7

2009 13 5 3

2010 7 3 3

Всього за

2006-2010

55 32 22

У свою чергу, формування ринкової економіки в аграрно-

му секторі потребує наявності різноманітних щодо їх комер-

ційної цінності сортів.

Сучасний стан картоплярства характеризується значною

різноманітністю сортів, занесених до Реєстру. До Реєстру на

2010 рік внесено 145 сортів, в тому числі: ранніх – 49, серед-

ньоранніх – 42, середньостиглих – 37, середньопізніх – 17. Із

занесених до Реєстру сортів, української селекції – 76, зару-

біжної селекції – 69.

Протягом 2006-2010 років внесено в Реєстр 55 нових сор-

тів, зокрема вітчизняної селекції – 32, з них 22 сорти Інституту

картоплярства і його Поліської дослідної станції. (табл. 1). Бі-

льшість з них відзначається підвищеним вмістом сухих речо-

вин і крохмалю, котрі визначають стабільні показники смако-

вих якостей бульб.

Високий рівень адаптивності кращих вітчизняних сортів,

що поєднують високу продуктивність зі стійкістю проти абіо-

тичних чинників середовища, і, як наслідок, їх високої вро-

жайності, забезпечує ведення рентабельного картоплярства в

напрямі його біологізації і екологізації.

Більшість нових сортів за врожайністю перевищують сор-

ти внесені до Реєстру в минулі роки. Так в дослідженнях Ін-

ституту картоплярства різниця між показниками найбільш ви-

сокого урожаю (сорт Слов’янка) і найбільш низького (сорт За-

рево) становить 18,4т/га. (табл. 2).

ТАБЛИЦЯ 2. УРОЖАЙНІСТЬ СОРТІВ КАРТОПЛІ ІНСТИТУТУ КАР-

ТОПЛЯРСТВА НААН В ПІВДЕННІЙ ЧАСТИНІ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

Урожайність, т/га

Назва сорту,

стиглість

Рік

реєстрації

2005р 2006р 2007р

Середнє за

2005-2007 роки

Ранні

Повінь 2000 37,9 38,9 46,6 41,1

Мелодія 2005 40,9 31,8 43,6 38,8

Серпанок 2001 37,6 40,3 50,4 42,8

Середньоранні

Світанок

київський

1987 34,3 30,9 30,6 31,9

Водограй 1995 37,0 32,3 46,5 38,6

Доброчин 1995 32,9 29,6 35,2 32,6

Середньостиглі

Либідь 1993 36,3 29,7 32,5 32,8

Слов’янка 1999 42,1 42,8 59,7 48,2

Явір 2000 33,8 41,4 46,7 40,6

Середньопізні

Зарево 1983 28,1 30,3 31,0 29,8

Червона рута 2005 44,1 35,7 44,9 41,6

Істотно зріс рівень стійкості сучасних сортів картоплі проти

фітофторозу, незважаючи на те, що епідеміологія збудника

хвороби останніми роками значно змінилася щодо шкідливос-

ті. Високою здатністю щодо очищення ґрунту від картопляної

нематоди характеризуються занесені до Реєстру в 2006-2010

роках сорти Загадка, Зелений гай, Левада, Оберіг, Мандрів-

ниця, Партнер, Звіздаль, Дорогинь, Поліська ювілейна, Леге-

нда, Аграрна. Вирощування їх на площах заселених шкідни-

ком, дає можливість отримувати врожайність на рівні 22,0-

24,5т/га.

Дослідженнями, проведеними на Поліссі в Інституті карто-

плярства, встановлено, що за сприятливих погодних умов

урожайність сортів української селекції може сягати 45,0-

60,0т/га, це насамперед такі сорти як Слов’янка, Серпанок,

Повінь, Промінь, Червона рута, Явір, Водограй.

В умовах Лісостепу за випробування на Калинівському

опорному пункті Інституту картоплярства Вінницької області у

2010 році отримано урожай сортів Слов’янка – 61,3т/га, Тирас

– 54,2т/га, Серпанок – 51,5т/га, Скарбниця – 48,1т/га, Загадка

– 47,3т/га. Створено також сорти придатні для виготовлення

картоплепродуктів.

Після трьох місяців зберігання за оптимального режиму та

витримування при 20

С протягом двох тижнів перед викорис-

танням, високу якість чіпсів і картоплі фрі забезпечують сорти

Загадка, Фантазія, Лілея, Зарево, Дзвін, Червона рута; після

семи місяців – Загадка, Фантазія, Зарево – на чіпси, на карто-

плю фрі – Загадка, Фантазія, Лілея. Високою споживчою цін-

ністю за збором поживних речовин,крохмалю та сирого проте-

їну характеризуються сорти Обрій, Повінь, Явір, Світанок ки-

ївський, Доброчин, Зарево.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

ІННОВАЦІЇ

За комплексом показників найпридатніші під час зберіган-

ня при оптимальній температурі для кулінарного використан-

ня впродовж усього періоду зберігання сорти Повінь, Загадка,

Світанок київський, Фантазія, Доброчин, Лілея, Червона рута.

Комплексним поєднанням високих показників вітамінів С,

К, та провітаміну А характеризуються сорти Молодіжна, По-

вінь, Водограй, Світанок київський, Явір, Українська рожева.

Сорти Поліське джерело, Скарбниця, Світанок київський, Во-

дограй, Слов’янка характеризуються підвищеним вмістом ві-

таміну С. Високий вміст каротиноїдів мають сорти Оберіг, Сві-

танок київський, Поліське джерело.

Найбільшою крохмалистістю та крохмалевіддачею відзна-

чаються сорти Червона рута, Світанок київський, Фантазія.

Для дієтичного харчування враховуючи низький вміст крох-

малю (1,5-13,4%), можна використовувати сорти Водограй,

Тирас, Слов’янка, Серпанок, Загадка.

Продуктивність сортів, занесених до Реєстру протягом

останніх років, значно вища порівняно з сортами, що трива-

лий час використовуються у виробництві. Так, як засвідчили

дослідження, проведені в Інституті картоплярства, незважаю-

чи на здійснення насінницьких заходів у процесі продукування

сортів, занесених до Реєстру в 1984-1996 роках, урожайність

їх нижча, щодо середнього показника сортів включених до

Реєстру в 2000-2005 роках на 4,8-15,2 т/га.

Серед сортів, що випробовувалися, в зазначених дослі-

дженнях, найбільш урожайні: Слов’янка, Серпанок, Ольвія,

Червона рута, Повінь. Їх середня урожайність за три роки до-

сліджень становила відповідно 48,2, 42,8, 42,5, 41,6 і 41,1 т/га.

Важливим чинником щодо продуктивності сорту є збір з

одиниці площі найбільш суттєвої складової бульб – крохма-

лю. Збір крохмалю з одного гектара коливався від 4,7 т/га

(сорт Водограй) до 8,1 т/га (сорт Червона рута). Збір крохма-

лю понад 6 т/га встановлено у сортів Явір (6,7 т/га), Повінь та

Ольвія (6,5 т/га), Зарево (6,3 т/га), Ракурс (6,2 т/га) - (табл. 3).

ТАБЛИЦЯ 3. УРОЖАЙНІСТЬ РІЗНИХ СОРТІВ КАРТОПЛІ, ВМІСТ В

БУЛЬБАХ КРОХМАЛЮ ТА ЗБІР ІЗ ОДНОГО ГА (СЕРЕДНЄ ЗА РОКИ

ВИПРОБУВАННЯ)

Назва сорту Рік реєстрації

Урожайність,

т/га

Вміст у бульбах

крохмалю, %

Збір крохма-

лю з 1га, т

РАННІ

Божедар

1996 35,9 13,8 5,0

Повінь

2000 41,1 15,7 6,5

Мелодія

2005 38,8 14,4 5,6

Серпанок

2001 42,8 13,1 5,6

СЕРЕДНЬОРАННІ

Водограй

1995 38,6 12,2 4,7

Доброчин

1995 32,6 16,8 5,5

Невська

1984 33,8 12,4 5,5

Світанок київський

1987 31,9 18,3 5,8

СЕРЕДНЬОСТИГЛІ

Багряна

1998 37,9 15,3 5,8

Либідь

1993 32,8 15,6 5,4

Слов’янка

1999 48,2 12,2 5,9

Явір

2000 40,6 16,6 6,7

СЕРЕДНЬОПІЗНІ

Зарево

1983 29,8 21,1 6,3

Ольвія

1999 42,5 15,4 6,5

Червона рута

2005 41,6 19,6 8,1

Ракурс

1997 36,4 17,1 6,2

За цим показником більшість нових сортів переважають

сорти внесені до Реєстру впродовж 1984-1996 рр. Різниця між

найвищими (5,6-8,1 т/га) та найнижчими показниками збору

крохмалю з одного га становить 0,9-3,1 т/га.

За споживчою цінністю найбільш продуктивні сорти Чер-

вона рута, Явір, Ольвія, Повінь, найменш продуктивні – Водо-

грай, Божедар, Либідь. Найбільш урожайні в Поліській зоні

сорти: Слов’янка, Червона рута, Явір, Водограй, Мелодія,

Серпанок; в Лісостепу: Скарбниця, Слов'янка, Фантазія, Сер-

панок, Загадка.

Для отримання ранньої продукції найбільш доцільно в зоні

Полісся використовувати сорти: Мелодія, Загадка, Повінь,

Тирас , Серпанок, Карлик-04; в Лісостепу: Загадка, Скарбни-

ця, Повінь, Серпанок, Тирас.

Вирощування високоврожайних сортів картоплі з підви-

щеною стійкістю проти хвороб і шкідників за зменшення норм

пестицидів сприятиме воднораз збереженню навколишнього

природного середовища.

Високостійкі сорти можуть обмежувати розмноження шкі-

дників та розвиток і поширення хвороб навіть за умов, що

сприяють їх розвиткові, впровадження таких сортів дає змогу

зменшити застосування пестицидів у 2 – 2,5 рази та підвищи-

ти урожайність на 15-30%.

Відставання в сортозаміні, не тільки стримує на сучасному

етапі повне використання селекційних досягнень, але ще сут-

тєвіше проявить себе у майбутніх врожаях. Адже наразі ми

маємо справу з новими обставинами. З одного боку, різко

зросли можливості щодо конструювання нових форм живого

(шляхом наприклад, клітинної та генної інженерії). Тобто сор-

тозаміна буде відбуватись інтенсивніше з більшим ефектом.

Разом з тим такий захід, як сортозаміна економічно вигід-

ний, оскільки кожна грошова одиниця використана на при-

дбання садивного матеріалу нового сорту, дає змогу отрима-

ти три одиниці прибутку.

Високий рівень адаптивності кращих вітчизняних сортів,

які поєднують високу продуктивність зі стійкістю до біотичних

та абіотичних чинників середовища, забезпечує ведення рен-

табельного картоплярства в напрямі його біологізації і еколо-

гізації.

Відставання в сортозаміні, не тільки стримує на сучасному

етапі повне використання селекційних досягнень, але ще сут-

тєвіше проявить себе у майбутніх врожаях. Адже нині ми ма-

ємо справу з новими обставинами. З одного боку, різко зрос-

ли можливості людей щодо конструювання нових форм живо-

го (шляхом наприклад, клітинної та генної інженерії). Та й ви-

користання традиційних селекційних методів невпинно вдос-

коналюється. З іншого боку, така інтенсивна еволюція синан-

тропних видів, в т.ч. сільськогосподарських рослин та тварин,

істотно вплинула на еволюцію їхніх симбіотичних та парази-

тичних видів, на освоєння цієї великої та стабільної екологіч-

ної ніші (з погляду інших біологічних видів) у своїх інтересах,

тобто переадаптації та переспеціалізації видів «нейтраль-

них». Внаслідок цього різко зростає як чисельність їх, так і ви-

довий набір системи.

В той же час високостійкі сорти обмежують розмноження

шкідників та розвиток і поширення хвороб навіть за умов, що

сприяють їх розвиткові. Впровадження таких сортів дає змогу

зменшити застосування пестицидів у 2 – 2,5 рази та підвищи-

ти урожайність на 25 – 50%.

Варто зазначити, що для картоплі, як культури, що вегета-

тивно розмножується, характерним є те, що за довготривало-

го беззмінного використання насіннєвого матеріалу спостері-

гається прогресуюче з роками зниження врожаю. Зниження

врожаю супроводжується морфологічними змінами рослин

картоплі: вона відстає в рості, листя її втрачає ознаки, типові

для сорту (воно скручується, закручується, зморщується, змі-

нюється забарвленість). Від таких рослин одержують бульби

що відзначаються низькими продуктивними якостями.

Тому, як використовуючи нові сорти так і ті, що знаходять-

ся тривалий час у виробництві необхідно застосовувати сор-

тооновлення в науково обґрунтовані строки, використовуючи

високорепродукційний насіннєвий матеріал.

Це зумовлює особливе значення насінництва в стабіль-

ному забезпеченні виробництва картоплі якісним за доступ-

ними цінами репродукційним насіннєвим матеріалом в необ-

хідному сортименті. Якісний репродукційний насіннєвий мате-

ріал забезпечує прибавку врожаю до 5 т/га. Проте це можли-

во тільки за регулярного сортооновлення насіннєвого матері-

алу. В першу чергу це стосується сільськогосподарських під-

приємств різних форм власності. Ефективним є також сорто-

оновлення в особистих господарствах.

Репродукційне насінництво повинно здійснюватися як на

Полісі так і в Лісостепу. Найбільш доцільними є концентрація

виробництва репродукційного насіння в спеціалізованих на-

сінницьких зонах за крупнотоварного його виробництва. Для

цього необхідно організувати в кожному адміністративному

районі одне-два насінницьких господарства, де використову-

ючи еліту вирощувати репродукційний насіннєвий матеріал.

ТАБЛИЦЯ 4. ВИРОБНИЦТВО ЕЛІТИ КАРТОПЛІ В КИЇВСЬКІЙ ОБ-

ЛАСТІ В 2006-2010 РОКАХ.

Вирощено еліти, т

Виробники еліти

2006 2007 2008 2009 2010 Всього

Інститут картоплярства 500 1200 340 340 340 2720

СВК НВП «Росія»,

Макарівського р-ну

360 740 960 580 350 2990

Всього 860 1940 1300 920 690 5710

В даний час репродукційне насіння вирощують 5 госпо-

дарств: Бородянська ДСВС, ТОВ Крафт Фудз Україна – для

власних потреб, РСФГ «Ельдорадо», ТОВ «БіотехЛТД», ТОВ

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

ІННОВАЦІЇ

АФ «Київська». Одночасно є необхідність в збільшенні вироб-

ництва еліти в Київській області до 2,5-3,0 тис.т щорічно. В

даний час еліта вирощується в Інституті картоплярства та

СВК НВП «Росія», Макарівського району. Щорічне виробницт-

во еліти в середньому за 2006-2010 роки становило 1142 т.

(табл. 4)

Зважаючи на такий стан виробництва еліти необхідним є

налагодження виробництва еліти в Лісостеповій частині об-

ласті. Еліту доцільно вирощувати згідно договорів між елітго-

спами та репродукційними насінницькими господарствами.

Зважаючи на результати наукових досліджень з метою

підвищення ефективності картоплярства, в господарствах

всіх категорій сортооновлення необхідно проводити по сліду-

ючій схемі:

1) Зона з відносно низьким ступенем інфекційного наван-

таження (Полісся, північні райони Лісостепу)

• сільськогосподарські підприємства різних форм власності

використовують сертифікований насіннєвий матеріал третьої -

четвертої репродукції.

• особисті господарства населення для власних потреб вико-

ристовують насіннєвий матеріал четвертої – п’ятої репродукцій.

• відповідно урожай четвертої – шостої репродукції не повинен

використовуватися як насіннєвий.

2) Зона з помірним інфекційним навантаження (Південна

частина Лісостепу)

• сільськогосподарські підприємства різних форм власності

використовують сертифікований матеріал першої – третьої ре-

продукцій.

• особисті господарства населення для власних потреб вико-

ристовують насіннєвий матеріал третьої – четвертої репродук-

цій.

• відповідно урожай четвертої – п’ятої репродукції не повинен

використовуватися як насіннєвий.

В насінницьких господарствах, які спеціалізуються на ви-

рощуванні репродукційного насіння вирощують тільки сорти

занесені до Реєстру сортів рослин придатних до вирощуван-

ня в Україні. Разом з тим перевага надається сортам з підви-

щеною адаптивною здатністю в даному регіоні, найбільш ко-

мерційно привабливим, а також на яких надійшло замовлення

з інших регіонів та заключено контракт на їх виробництво.

Вирощування репродукційного насіння повинно проводи-

тися з використанням сучасних технологій спрямованих на

крупнотоварне їх виробництво, що забезпечить попереджен-

ня їх інтенсивного ураження різноманітними фітопатогенами.

В першу чергу це стосується вірусних та мікоплазмових, зва-

жаючи на значне погіршення фітосанітарних умов в зв’язку із

значним погіршенням природно – кліматичних умов для куль-

тури картоплі, і як наслідок наростання численності попелиць,

концентрації виробництва картоплі на дрібних ділянках, де

використовується, як правило, не сертифікований насіннєвий

матеріал із значною кількістю хворих рослин, основного дже-

рела вірусної інфекції.

Репродукування еліти завезеної з науково – дослідних

установ та елітгоспів найбільше доцільно за такими схемами:

1) Зона з відносно низьким ступенем інфекційного наван-

таження (Полісся, північні райони Лісостепу)

Насінницькі господарства щорічно завозять 10 -12 т. еліти

на 100га посівів і дотримуються такої схеми її розмноження:

• 1-й рік – ділянка розмноження – 2,5га, отримують першу ре-

продукцію;

• 2-й рік – ділянка випробування – 7,5га, отримують другу ре-

продукцію;

• 3-й рік – 25га, отримують третю репродукцію;

• 4-й рік – 65га, отримують четверту репродукцію, яку викорис-

товують як садивний матеріал, або як продовольчу картоплю

чи для цілей виготовлення картоплепродуктів.

Із збільшенням обсягів виробництва еліти, починаючи з

2013-2015 років, еліту розмножують до 3-ї репродукції.

2) Зона з помірним інфекційним ступенем навантаженням

(Південна частина Лісостепу)

Насінницькі господарства щорічно завозять 28-30т. еліти

на 100га посівів і дотримуються такої схеми її розмноження:

• 1-й рік – ділянка розмноження – 7,5га, отримують першу ре-

продукцію;

• 2-й рік – насінна ділянка 22,5га, отримують другу репродук-

цію;

• 3-й рік – товарні насінницькі посіви - 70га, отримують третю

репродукцію, яка використовується для отримання продоволь-

чої, технічної картоплі як сировини для виготовлення картопле-

продуктів.

На всіх етапах розмноження насіннєвої картоплі прово-

дять дві три фітопатологічні прочистки на які складають від-

повідний акт.

Всі насінницькі посіви обов'язково підлягають польовій

апробації з оформленням акту апробації сортових посівів.

Здійснюють також бульбовий аналіз садивного матеріалу.

Розмноження сортового насіннєвого матеріалу, одержано-

го з елітгоспів, здійснюється з дотриманням технології, опти-

мальної для даної ґрунтово-кліматичної зони.

Загальними вимогами технологічного процесу є:

• чергування місця вирощування картоплі;

• створення оптимальних умов на важких за механічним скла-

дом ґрунтах шляхом проведення основної підготовки ґрунту

восени;

• напівпаровий обробіток ґрунту в Лісостепу в першу чергу на

полях, засмічених однорічними бур'янами;

• внесення під картоплю на всіх ґрунтах органічних добрив, а

при їх відсутності застосування зелених добрив

• поєднання органічних добрив з повною дозою мінеральних;

• при відсутності достатньої кількості мінеральних добрив вне-

сення їх в рядки при садінні;

• ретельна передпосадкова підготовка насіннєвого матеріалу

(сортування, повітряно-тепловий обігрів, в т.ч. пророщування,

обробіток хімічними препаратами, що запобігають ушкодження

бульб та паростків шкодочинними патогенами);

• загущення посадок картоплі з метою одержання високоякіс-

них насіннєвих бульб однакової маси;

• запобігання травмуванню рослин під час догляду за посіва-

ми, що призводить до їх перезараження шкодочинними патоге-

нами, в першу чергу вірусами;

• обов'язкове застосування фунгіцидів в боротьбі з фітофто-

розом;

• запобігання змішування при садінні та збиранні насіннєвих

бульб при вирощуванні на одному полі різних сортів і репроду-

кцій картоплі, залишаючи незайняті смуги шириною не менше

1,4м;

• проведення за вегетаційний період. 2-3 сортофітопро-чисток

із складанням після кожної акту;

• збирання бульб в ранні строки з попереднім знищенням

картоплиння на початку його відмирання при наявності під ку-

щем не менше70-75% бульб насіннєвої фракції. Бульби вико-

пують не раніше ніж через 14 днів після цього;

• закладання на зберігання насіннєвого матеріалу, який відпо-

відає за посівними якостями вимогам чинного Державного ста-

ндарту з дотриманням умов, що запобігають передчасному

проростанню бульб.

З метою запобігання повторного інфікування вихідних ро-

слин ділянки розмноження розмішують в умовах просторової

ізоляції від джерел та переносників шкодочинних патогенів,

перш за все вірусів та їх основних переносників - попелиць.

Зокрема, джерелами вірусної інфекції є овочеві та бульбові

культури, присадибні ділянки, індивідуальні городи, сади,

кормові та цукрові буряки. Отже, розвиток репродукційного

насінництва в сучасних умовах сільськогосподарського виро-

бництва повинен здійснюватися за концентрації виробництва

садивних бульб в спеціалізованих високотоварних господарс-

твах, за дотримання заходів, що попереджують інфікування

насаджень збудниками хвороб картоплі та шкідниками.

Суттєвим чинником є також налагодження тісних інтегра-

ційних зв'язків між виробниками і споживачами насіннєвого

матеріалу картоплі, на основі контракту відносно сортового

складу і категорії насіння.

Таким чином сортозаміна та сортооновлення забезпечує:

• стабільно високі врожаї картоплі;

• ресурсозбереження, а також економічну доцільність при

умові їх здійснення в науково обґрунтовані строки, використо-

вуючи високопродуктивний насіннєвий матеріал.

При цьому перевага повинна віддаватись сортам, адапти-

вна здатність яких забезпечує динамічність реакцій на ліміту-

ючі чинники середовища зони вирощування та користуються

підвищеним попитом у споживачів.