Плахтій Д.П., Чинник О.С., Кобринська С.В. Екологія. Основні терміни, поняття та означення

Подождите немного. Документ загружается.

Д.

П.

Плахтій, О.С Чинчик, СВ. Кобринська

Експлуатація природних ресурсів - один із основних елементів при-

родокористування - добування або інше (для відпочинку, відновлення

здоров'я, підтримки екологічного балансу, очистки повітря) викорис-

тання природних благ з метою соціально-економічного розвитку сус-

пільства.

Експульверизація - винесення з екосистеми розпилених вітром міне-

ральних та органічних речовин та їх розподіл на значних територіях і

відстанях від джерела емісії (перенесення часточок грунту під час пи-

лових бур, морської солі штормовими вітрами тощо).

Екстразональність - розміщення біотичних угрупувань за межами

відповідної географічної зони, поза своїм основним ареалом. Напр.,

екстразональна деревна рослинність трапляється у вигляді ізольованих

лісових масивів у степовій зоні, лучні степи - в підзоні широколистих

лісів тощо.

Елемент радіоактивний - хімічний елемент, ядра атомів якого є не-

стійкими, радіоактивними, що самочинно перетворюються на ядра ато-

мів інших елементів та елементарні частинки.

Елементи водного балансу - складові рівняння водного балансу, які

характеризують надходження, витрати і зміни запасів води.

Елізія - поступове зникнення виду з угрупування внаслідок зміни умов

існування.

Елюація - процес обробки мулу шляхом його промивання або чистою

водою, або промисловими, частково очищеними стічними водами для

зниження лужності мулу, особливо при усуванні аміачних сполук, що

знижує кількість необхідних коагулянтів.

Емерджентність - наявність у системного цілого особливих власти-

востей, непритаманних його підсистемам і блокам, а також сумі еле-

ментів, не об'єднаних системоутворювальними зв'язками. Принцип Е.

обов'язково необхідно враховувати при екологічній експертизі й еколо-

гічному прогнозуванні, він позбавляє сенсу галузевий, однокомпонент-

ний підхід до природних явищ.

Еміграція - масове виселення організмів з певної території (популяції)

внаслідок перенаселення чи інших причин.

Емісія - 1) викид в навколишнє середовище газоподібних відходів і/

або тепла; 2) сукупність різнорідних газо-димових викидів двигунів

транспортних засобів, промислових установок, літальних апаратів то-

що,

які чинять істотний вплив на екологічні властивості середовища та

його мешканців.

72 -

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

Ендемізм - явище приуроченості рослин і тварин окремих видів, родів,

родин та інших систематичних категорій до певної відносно обмеженої

географічної території.

Ендемік - місцевий вид, який проживає тільки в даному регіоні (без

обмеження площі - Е. континенту і Е. острова, вершини гори тощо) та

не,

живе в інших.

Ендемія - постійне існування або періодичний прояв деяких захворю-

вань людини, переважно інфекційних (малярія, холера), на певній те-

риторії.

Ендобіосфера - теоретично можливий біосферний комплекс (сполу-

чення організмів і придатного для їх життя, перетвореного ними серед-

овища), який утворюється не на поверхні, а в глибині космічного тіла

(при відсутності на поверхні).

Ендоекологія - розділ науки, що вивчає взаємовідносини мікроіндиві-

да з його внутрішніми симбіонтами і цих симбіонтів між собою. Напр.,

людини з власною кишковою мікрофлорою і видів цієї мікрофлори між

собою в кишечнику людини.

Ендозоохорія - один із способів розповсюдження насіння, плодів або

спор рослин чи грибів тваринами, які їх споживають і виділяють не-

ушкодженими з екскрементами.

Ендопаразит - організм, який паразитує всередині господаря (в по-

рожнинах його тіла, тканинах або кишечнику).

Ендофіти - рослини, які зростають всередині якогось субстрату, напр.,

кам'яної породи (свердлувальні водорості), в тріщинах скель, каміння,

тканин інших рослин (ендомікориза) або тварин (більшість бактерій).

Енергія (сонячна) - промениста (електромагнітна) і корпускулярна

енергія, яка надходить від Сонця і падає на поверхню Землі із серед-

ньою інтенсивністю 1,95 кал/см

в хв.

Енергетики (альтернативна) - отримання енергії не з традиційних її

джерел (вугілля, нафта, сланці, газ), а від Сонця, з геотермальних дже-

рел шляхом використання різниці температур, вітру чи іншим шляхом.

Іноді до Е.а. зараховують атомну енергетику.

Енергетика (вторинна) - отримання енергії з низькопотенціальної

побічної теплової енергії енерговиробників або енергоспоживачів. Як

правило, утилізується на цих самих підприємствах у підготовчих або

вторинних гехнологічних процесах (для підсушування сировини, гото-

вої продукції, пгдігріву води тощо).

=^===========^^=======^========== 73

Д.П.

Плахтій, О.С. Чинчик, СВ. Кобринська

Енергомісткість (господарська) - кількість енергії, погрібної для

отримання одиниці продукції чи послуги.

Ентропія (екологічна) - необоротне розсіювання енергії екосисте-

мами, що відбувається двома шляхами: звичайної втрати тепла через

різницю температур між біотою, грунтом і навколишнім середовищем,

або втрати тепла організмами і їх біоценозами в процесі дихання й бро-

діння у зв'язку з вивільненням енергії при екзотермічних реакціях.

Ентомофілія - перехресне запилення рослин за допомогою комах, які

переносять пилок на своєму тілі.

Епігенема - поверхнева оболонка Землі, де рельєф, землі, грунти, рос-

линність, мікробний і тваринний світ найактивніше взаємодіють між

собою. Поняття близьке до біогенетичного покриву і фотосфери (фото-

біосфера).

Епідемія - масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі

та просторі у межах певного регіону, яке значно перевищує звичайний

рівень захворюваності, який реєструється на цій території.

Епілімніон - нерідко теплі, переважно багаті киснем поверхневі шари

озера або іншої водойми.

Епіойкія - форма коменсалізму, за якою один організм селиться на

поверхні тіла іншого, не завдаючи шкоди останньому (прикріплення

деяких морських організмів до тіла плаваючих тварин, гніздування на

деревах, обростання стебла чи листків водоростями тощо).

Епіфіти - рослини, що живуть на інших рослинах, використовуючи їх

лише як місце прикріплення, а живляться самостійно. В угрупуваннях

є ланками консорцій. Поширені по всій земній кулі, особливо в тропіч-

них лісах (орхідеї).

Ера - час, з якого запроваджується система літочислення; один з най-

більших відрі :ків часу в хронології геологічної історії Землі.

Ерадикант - загальна назва всіх препаратів, які використовуються для

знищення шкідливих організмів.

Ергономіка - наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в

конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві.

Еремофіти - рослини пустель, що мають різко виражені ксероморфні

властивості.

«Ерочійність» дощу - потенційна здатність дощу викликати поверх-

неву ерозію. Залежить від інтенсивності дощу, кількості опадів, що ви-

падають, розміру й енергії (швидкості падіння) дощових крапель.

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

Ерозія (антропогенна) - руйнування грунту у зв'язку з неправильним

землекористуванням: велика розораність земель, непродумана конфігу-

рація полів, недотримання сівозмін, екологічно нестабільний обробіток

грунту, відсутність лісосмуг та ін.

Ерозія (водна) - руйнування Грунту під дією на нього весняних, дощо-

вих або зливових вод. Характерна для пересіченої місцевості. Особли-

во сильна Е.в. виникає в гірських районах. Е.в. буває поверхневою, або

площинною, та яружною. Е.в. в горах - це селеві потоки та оповзні, які

виникають внаслідок вирубування гірських лісів, надмірного випасан-

ня худоби, яка копитами руйнує рослинний і ґрунтовий покрив.

Ерозія ґрунтів - руйнування і перенесення верхніх найродючіших го-

ризонтів і підстилаючи порід вітром (вітрова ерозія) або потоками води

(водна ерозія). До ерозійних процесів належать також промислова еро-

зія (руйнування с/г земель під час будівництва і розробки кар'єрів), вій-

ськова ерозія (воронки, траншеї), пасовищна ерозія (при інтенсивному

випасанні великої рогатої худоби), іригаційна (руйнування грунту при

прокладанні каналів і порушень норм поливу).

Ерозія (іригаційна)

—

змивання і розмивання ґрунту при його зрошенні.

Може спостерігатися вторинна Е.і. при засоленні ґрунтів (водна і вітро-

ва).

Форма антропогенної ерозії і ерозії фунтів.

Ерозія (ярова) - тип ерозії схилу, при якій під дією концентрованих

потоків води утворюються вибалки, розмиви і глибокі лінійні западини

(яри),

згладжувані і незгладжувані (залежно від ступеня розмиву по-

верхні землі) в процесі с.-г. обробітку ґрунту.

Ескери - горби і гряди, утворені водно-льодовиковими відкладеннями:

знизу - озерними (стрічкові глини, піски, фавій, галька), зверху -

льодовиково-річковими (валуни і гальковики).

Естуарій - широке однорукавне лійкоподібне гирло річки, яка впадає

в океан або море, що характеризується меншою, ніж у морі, солоністю

води і своєрідними флорою і фауною.

Еталони (природи) - ділянки простору (поверхневі шари літосфери,

територія і акваторія), які віддзеркалюють стан природи, який при-

ймається за природний (нормальний). Розрізняють власне природний,

"незайманий", доантропогенний стан природи, тобто у фазі екологіч-

ного клімаксу, який умовно розвивається в рамках чисто природно-

еволюційної (вікової) динаміки, і природно-антропогенний стан при-

роди і суспільства.

— - 75

Д.П.

Плахтій, О.С Чинчик, СВ. Кобринська

Етногенез - еволюційно-історичне походження, виникнення і роз-

виток народів світу під впливом внутрішніх соціально-економічних

механізмів і навколишнього соціального та природного середовища.

Історичний розвиток етносів поділяють на 4 фази: порівняно коротку

фазу історичного становлення, фазу історичного існування (з підфазою

розквіту), фазу історичної інерції і фазу етнічних реліктів.

Етнос - біосоціальна, еколого-соціально-економічна й історична

єдність значної групи (популяції) людей, які об'єктивно складають і

усвідомлюють себе як єдине ціле і протиставляють свою спільність ін-

шим подібним групам. Взагалі для Е. характерна спільність території

і мови.

Етологія - наука про поведінку організмів в умовах екосистем, части-

на екології тварин.

Еукаріоти - вищі організми, клітини яких містять чітко сформовані

ядра з оболонками, що відділяють їх від цитоплазми; спадкова речо-

вина зосереджена в хромосомах. Надцарство Е. складається з трьох

царств: грибів, рослин і тварин.

Еутрофи (гр. еи справжній і trophc - живлення) — рослини вимогливі

до наявності в фунті поживних речовин. До них належить переважна

більшість рослин заплавних лук і широколистяних лісів. Безумовно,

ступінь еутрофності у них різний.

«Ефект групи»

—

поліпшення фізіологічних процесів, що ведуть до

підвищення стійкості і життєздатності особин за сумісного існування.

Ефект парниковий - 1) підвищення температури й вологості в те-

плиці, зумовлене тим, що прозоре накриття добре пропускає сонячні

промені всередину, а теплове випромінювання й водяну пару назовні

- гірше; 2) природна властивість атмосфери (тропосфери) Землі утри-

мувати теплове випромінювання земної поверхні, зумовлене наявністю

в ній вуглекислого газу. Збільшення кількості С0

та інших оптично ак-

тивних газів внаслідок діяльності людини (спалювання вугілля, торфу,

нафти, природного газу тощо) в останні роки створює передумову Е.п.,

що може призвестидо зміни теплової рівноваги в природі.

Ефективність - показник вміння використовувати гой чи інший

ресурс, виражений відношенням використаних речовин і енергії до

отримуваних або частіше, навпаки, отриманих продуктів і енергії до

використаних; 2) відношення корисної дії до затрачених зусиль, роз-

раховане в умовних одиницях (енергії, валюти тощо) і виражене у від-

сотках або числовим коефіцієнтом; 3) відносний ступінь збереження

рівня ентропії.

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

Ефемери - однорічні рослини з коротким, як правило, весняним, періо-

дом розвитку. Ефемери є і деякі тварини з коротким весняним періодом

розвитку.

Ефузія - вплив лави з глибини Землі на поверхню. Утворює потоки і

покриви.

Ехолокація - здатність деяких тварин випромінювати високочастотні

звукові сигнали й сприймати їх відбиття для виявлення здобичі або пе-

решкод.

Ецидіоклімат - мікроклімат маленької ділянки навколо однієї рослини.

Єгер - фахівсць-мисливець, який керує полюванням і доглядає за тва-

ринами у заповідниках і лісництвах.

Ємність водосховища - об'єм водосховища в м' чи в км

; корисна

Є.в. - кількість води, яка знаходиться між нормальним підпірним рів-

нем і проектним рівнем найбільшого спуску (розрізняють сезонну і

багаторічну Є.в); мертвий об'єм - кількість води, яка знаходиться ниж-

че рівня найбільшого технічно допустимого спуску води; резервна єм-

ність - об'єм, який використовується для "зрізання" повеней і паводків

(вище нормального підпірного рівня).

Ємність господарська (виробництва) територіальна

—

площа зе-

мельної ділянки, необхідної для випуску одиниці певної продукції (у

натуральних або грошових одиницях у перерахунку на капіталовкла-

дення). Напр., млрд. умовних капіталовкладень Є.г. у хімічній про-

мисловості становить 7-8 га, у видобувно-хімічній галузі - 20-22 га, у

промислово-будівельному машинобудуванні - 3-5 га, одна з форм ре-

сурсомісткості виробництва.

Ємність ландшафту - здатність ландшафту забезпечувати нормальну

життєдіяльність конкретної кількості організмів без небажаних нас-

лідків.

Ємність мисливських угідь

—

оптимальна і стійка чисельність тих чи

інших видів тварин в біоценоз, які використовуються для полювання.

Ємність пасовища - кількість домашніх чи диких травоїдних тварин

(як правило, копитних), яких можна прокормити на даному пасовищі

чи на одиниці площі цього пасовища упродовж одного місяця. Визна-

чається на основі добової потреби однієї тварини П (в кг пасовищ-

—= 77

Д.П.

Плахтій, О.С. Чинчик, СВ. Кобринська

ного корму), тривалості випасу - С (=30), площі пасовища - Г (в га),

корисного запасу корму - 3 (в кг/га) і рекомендованого коефіцієнта ви-

користання пасовища - К (в %):

_ (3*Г*К)

Я*С*100

Ємність рекреаційна - здатність сприятливої для відпочинку людей

території чи акваторії забезпечити деякому числу відпочиваючих пси-

хофізіологічний комфорт та спортивно-зміцнювальну діяльність без

деградації природного середовища або антропокультурних комплексів

на цій території. Напр., Є.г. лісів не перевищує 2 осіб на 1га.

Ємність середовища (біологічна) - ступінь здатності природного або

природно-антропогенного довкілля забезпечувати нормальну життєді-

яльність (дихання, харчування, розмноження, відпочинок тощо) кон-

кретному числу організмів і їх груп без помітного порушення самого

довкілля.

Ємність середовища (господарська) - межі фізико-хімічних можли-

востей середовища, вичерпання яких у процесі господарської діяльнос-

ті людини призводять до небажаних змін у ньому. Напр., порушення

екологічної рівноваги.

Ємність території- можливість розширення господарської діяльнос-

ті на даній площі, як без великих додаткових затрат на її обживання,

головним чином шляхом інтенсифікації, комплексного використан-

ня освоєних ресурсів, гак і з додатковими капітальними затратами на

освоєння і залучення в господарське використання нових ресурсів (по-

тенціальна Є.т).

Єрик - вузька протока, що з'єднує річку з озером чи лиманом, а та-

кож озера між собою. Термін поширений у Каспійсько-Азово-Чорно-

морському регіоні.

Жароміцність - здатність конструкцій та матеріалів витримувати

механічні навантаження за високих температур (без істотних дефор-

мацій).

Жаростійкість рослин - здатність рослин вигримувати значні підви-

щення температури порівняно з оптимальною.

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

Жертва - 1) особа, на яку здійснено прямий напад, вбита і повністю

чи частково з'їдена безпосередньо нападником; 2) особа, яка загину-

ла в результаті нападу від прямого вбивства чи за відповідних причин

(напр., викинуті на берег водяні тварини, які загинули через деякий

час в результаті травм, поранень); 3) особа, яка загинула в результаті

дії яких-небудь абіотичних катастрофічних причин (Ж. повені і т.п),

смертельних випадків (напр., отруєння, неправильний стрибок тощо)

чи нападу хижака.

Жива речовина - сукупність живих організмів (біомаси) біосфери, для

якої характерні ріст, розмноження, поширення, обмін речовин і енергії

із зовнішнім середовищем (відкрита система). У цілому жива речовина

забезпечує основну функцію біосфери - колобіг речовин у природі (ци-

клічне перетворення й переміщення води, газу та хімічних елементів).

Живиця, терпентин - в'язка смола світло-жовтого кольору, що виді-

ляється в разі підсочування або пошкодження стовбурів хвойних дерев.

Ж. - основна сировина для виробництва скипидару і каніфолі.

Живопліт - густе насадження в

-3 ряди дерев або кущів з метою за-

хисту шляхів, садів, будівель, розсадників та ін., а також з декоратив-

ною метою. Для Ж. використовують тую, акацію жовту, лох, шипшину,

бузок, граб тощо.

Живучість екосистеми - здатність екосистеми витримувати різкі ко-

ливання абіотичного середовища, масове розмноження або тривале

зникнення окремих видів, великі антропогенні навантаження.

Живцювання - спосіб вегетативного розмноження рослин за допомо-

гою відокремлених від материнської рослини частин - живців (частини

пагонів, коренів, бруньки або вічка). Живці укорінюють у фунт або ви-

користовують для щеплення (окулірування, копулювання).

Житло - будь-яке місце (споруда чи природне утворення), де твари-

ни чи людина знаходять укриття від несприятливих умов середовища.

Розрізняють тимчасове і постійне, мобільне та ін. Ж. При побудові Ж.

для людини необхідно враховувати її екологічні, соціальні та етнічні

потреби.

Життєва форма рослин

—

це зовнішній вигляд (габітус) певних груп

рослин, який формується в онтогенезі в результаті росту і розвитку, що

історично склався у визначених умовах навколишнього середовища як

прояв пристосованості до них (дерева, кущі, трави).

Житт<вий простір - середня площа, що припадає на організм даної

популяції або виду, як правило в межах екологічної ніші, чи його міс-

цезнаходження.

Д.П.

Плахтій, О.С. Чинчик, СВ. Кобринська

Життєвий цикл - унікальний, властивий тільки певному виду орга-

нізмів цикл народження, розвитку й розмноження, обумовлений осо-

бливостями їх адаптації до навколишнього середовища.

Життєвість - більша чи менша біоекологічна стійкість особин рос-

лин і тварин, їх здатність розмножуватися в групі при міжвидових

відносинах, пристосованість до умов даного екотопу. А.А. Гростейм

запропонував наступну п'ятибальну шкалу життєвості рослин: 1) ве-

гетаційні і генеративні здібності сильно пригнічені; 2) вегетативний

розвиток нижче норми, здатність цвісти і плодоносити не втрачена;

3) вегетативний розвиток, цвітіння і плодоношення нормальні; 4) ве-

гетативний розвиток вище нормального, цвітіння і плодоношення під-

вищені; 5) пишний розвиток і підвищення цвітіння та плодоношення.

Найкращим критерієм життєвості (в рамках вікової динаміки) є ступінь

стійкості виду в біоценозі.

Життєздатність - здатність організму (особини) зберігати своє іс-

нування в мінливих умовах середовища, проявляється у певній інтен-

сивності обміну речовин, інтенсивності росту й тривалості життя при

наявності оптимальних умов зовнішнього середовища.

Життя - найвища форма існування матерії, найхарактернішими ри-

сами якої є обмін речовин, самооновлення, самовідтворення, нагрома-

дження й передача інформації. Ж. існує у формі окремих живих орга-

нізмів і відомі лише на Землі, де виникло приблизно 4,5 млрд. років

тому.

Жорства - продукти фізичного вивітрювання гірських порід, що скла-

даються з гострокутних незцементованих уламків порід або мінералів

розміром 2-Ю мм.

Жорсткість води - властивість води, зумовлена наявністю в природ-

ній воді сполук кальцію та магнію, високий вміст яких робить воду

жорсткою. При нагріванні, випаровуванні води нерозчинні солі відкла-

даються у вигляді накипу на стінках ємностей, водопровідних трубах

тощо.

Забережні - смуги нерухомого льоду, які облямовують береги річок,

озер,

водосховищ і морів при незамерзлій решті частини водного про-

стору. Розрізняють 3. початкові, які утворюються біля берегів; наносні,

які виникають в результаті примерзання льоду і шуги під час льодохо-

80 -

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

ду, і залишкові, які залишаються біля берегів під час танення льоду. На

озерах, водосховищах і морях 3. можуть наростати в результаті нагро-

мадження льодовиків, пригнаних до берегів вітром (при їх вмерзанні

утворюються припаї).

Заболоченість - площа боліт і заболочених земель якої-небудь терито-

рії. Чисельно виражається відсотком площі боліт і заболочених земель

до всієї площі. З поверхні-суші нерівномірна, вона різко збільшується

на низинних рівнинах і зменшується на підвищених рівнинах і плато; є

і зональні відмінності.

Заболочування ґрунтів - процес, пов'язаний зі зміною водного ре-

жиму ґрунтів внаслідок застосування поверхневих вод або підняття

ґрунтових. На заболочування значно впливає господарська діяльність

людини (знищення лісів, будівництво гідротехнічних споруд, надмірне

зрошення земель).

Забруднення - внесення в навколишнє середовище або виникнення в

ньому нових, зазвичай не характерних фізичних чинників, хімічних і

біологічних речовин, які шкодять природним екосистемам та людині.

Забруднення (аерозольне)

—

забруднення повітря рідинами та тверди-

ми речовинами, що перебувають у дрібнодисперсному стані.

Забруднення (антропогенне)

—

забруднення середовища, яке виникає

в результаті господарської діяльності людини. Є основною екологіч-

ною характеристикою сучасної біосфери.

Забруднення (біологічне)

—

випадкове або пов'язане з діяльністю лю-

дини проникнення в екосистеми не притаманних їм рослин, тварин і

мікроорганізмів (бактеріологічне); часто справляє негативний вплив

при масовому розмноженні нових видів.

Забруднення важкими металами --процес локального, регіонального

і глобального нагромадження свинцю, ртуті, кадмію та ін. важких мета-

лів на поверхні землі.

Забруднення (військове), мілітарне утворення та надходження за-

брудників внаслідок діяльності військової промисловості, транспор-

тування військових матеріалів та устаткування, випробування зброї,

функціонування військових об'єктів та комплексу воєнних засобів у

разі ведення воєнних дій (первинне З.в). Розрізняють також вторинне

З.в.. яке виникає внаслідок перебігу ланцюгових реакцій, задимленос-

ті повітря, хімічних реакцій, що супроводжуються утворенням нових

речовин, іноді досить токсичного, радіоактивного активування матері-

алів,

розмноження паразитів, виникнення хвороб тощо.