Творчї роботи та робочі матеріали
Ось, наприклад, коли Бог послав ізраїльському народу пророка
Мойсея для спасіння їх із єгипетської неволі, то вони не зрозуміли
мети такої допомоги, не покаялися у своїх гріхах, не стали покірними,
а продовжували вірити в язичницькі скульптури й зневажати вказівки
Бога. Та щоб Якось людям дати зрозуміти, що потрібно вибачати один
одному, не бути заздрісними й жорстокими, а жити праведно, Бог по-
силає ізраїльтянам свого улюбленого Сина—Ісуса Христа. Спаситель,
незважаючи на людську гордість, зневажливість, мав терпіння й повчав
народ життєвим істинам, Божим заповідям. Син Божий виконував волю
Творця — розвивати й прищеплювати духовні цінності людям. Отже,
Всевишнім була визначена ціна людського гріха й можливості, за якими
б народ став кращим.
Я, майбутня випускниця, замислююся над питанням: а які духов-
ні цінності ми, український народ, маємо, як реалізуємо їх у своєму
житті, що нам у цьому допомагає? Я дуже вдячна своїм батькам, які
виховали в мені прагнення жити по совісті. Пригадую, що з дитинства
мені не була притаманна жорстокість: завжди було шкода голуба
з переламаною ніжкою, вуличних тваринок, а також моїх подружок, які
зростали в багатодітних родинах, не мали повноцінного харчування
й дуже часто хворіли. Думаю, що одна із рис духовності — любов до
ближнього — залишається в мені й по сей день. Допомагають мені
зберегти її не тільки батьки, а й твори з української літератури. При-
кладом вселюдської любові є вчинок Климка з однойменної повісті
Гр. Тютюнника, який заради порятунку від голоду вчительки Наталі
Миколаївни та її маленької доньки подолав велику відстань пішки бо-
сим, постійно наражаючись на небезпеку, аби принести сіль і молоко. І
виконав свій обов'язок до кінця. Також велику любов до оточуючих, не
зовсім порядних однолітків, виявив і Павлик з оповідання «Маленький
горбань» С. Черкасенка. Захарко був дуже злим хлопчиком: руйнував
пташині гнізда, ображав дітей, постійно бив Павлика, хлопчика з фі-
зичною вадою. Та, незважаючи на це, Павлик пробачав задиркуватому
ровеснику й прохав свого дідуся не наказувати кривдника.
Читаючи духовні настанови Ісуса Христа про слухняність, любов
до батьків, зберігаю їх у собі, розповідаю своїм друзям. Цінність цих
повчань безмірно велика для нашого сьогодення. А пригадаймо, вивча-
ючи біографію Лесі Українки, що в сім'ї Косачів ці заповіді свято бе-
регли. Леся свою маму називала найніжнішими словами: «мамочкою»,
«лебідочкою», «голубонькоюріднесенькою», «матусенькою». До свого
батька майбутня письменниця відчувала теплі й сердечні почуття: під
37