Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 231 —

виникає, наприклад, при додержанні суб’єктом приписів пра-

ва, що містять у собі певні заборони.

3) Акти реалізації прав і обов’язків — це дії суб’єктів щодо здій-

снення приписів правових норм. Реалізація прав і обов’язків

може відбуватися як у межах певних правовідносин (купівля-

продаж, даріння тощо), так і в окремих актах (право суб’єкта

розпоряджатися річчю, що йому належить). Слід зауважити,

що існує низка явищ, які на всіх його етапах суттєво впли-

вають на процес правового регулювання суспільних відно-

син. Такими чинниками є: а) законність; б) правосвідомість;

в) правова культура.

Процес правового регулювання — це досить складне і довготривале

явище. Він має декілька стадій: 1. Правова регламентація суспільних

відносин — це стадія, на якій проходить розробка юридичних норм як

загальнообов’язкових правил поведінки. 2. Виникнення суб’єктивних

прав і юридичних обов’язків — це стан переходу від загальних при-

писів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних

суб’єктів. 3. Реалізація (фактичне використання) суб’єктивних прав

і юридичних обов’язків.

Крім цього, у процесі правового регулювання можлива (але

необов’язкова) стадія застосування норм права, яка виявляється у

виданні державно-владного акта, що забезпечує виникнення, зміну

або припинення правових відносин.

Місце і роль держави у функціонуванні механізму

правового регулювання суспільних відносин

Характер зв’язків держави і механізму правового регулювання

обумовлений нерозривним зв’язком між державою і правом. Саме

держава як апарат політичної влади здійснює через свої органи право-

творчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність. Тому діяльність

державних органів є необхідною умовою функціонування механізму

правового регулювання суспільних відносин.

У функціонуванні механізму правового регулювання особли-

ву роль відіграє правозастосовча діяльність державних органів, яка

уособлює її діяльність щодо реалізації відповідних владних повно-

важень. Правозастосування стає необхідним тоді, коли для виник-

нення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків наявності самої

норми права недостатньо, і виникає потреба у виданні відповідними

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 232 —

державними органами додаткових індивідуальних актів, що надають

чинності механізму правового регулювання. Завдання правозасто-

совчої діяльності — продовжити загальне нормативне регулювання,

що запрограмоване правотворчістю, за допомогою норм права. Як до-

поміжний інструмент тут виступає індивідуальна регламентація, що

здійснюється за допомогою актів застосування права і знаходить свій

вираз в уточненні правового положення суб’єктів у реальному право-

вому відношенні. Отже, правозастосовча діяльність держави неначе

доповнює процес правового регулювання, створюючи можливості

для реалізації прав і обов’язків суб’єктів у випадках, коли це немож-

ливо без додаткових індивідуальних актів державних органів.

Так, конституційною нормою закріплено право громадян України

на житло. Але для здійснення цього права необхідне видання держав-

ними органами індивідуальних актів, що засвідчують факт наявнос-

ті підстав для отримання житла (рішення про взяття на квартирний

облік) і засвідчення права на отримання саме цього житла (видача

ордера на квартиру).

Ефективність правового регулювання суспільних відносин

Метою видання правових приписів є досягнення необхідного

суспільно корисного результату. Саме тому суспільство зацікавле-

но, щоб юридичні норми досягали мети, визначеної при їх виданні.

Аналіз цих питань і становить проблему ефективності правового ре-

гулювання.

Термін “ефективність” застосовується у значенні результату на-

слідку якогось явища. Тому ефективність органічно пов’язана з ре-

зультативністю, дієвістю певних заходів, дій, приписів. Критерієм

ефективності правових норм (і права в цілому) є міра досягнення ці-

лей, поставлених перед ними. Вони поділяються на близькі і кінцеві,

прямі і непрямі і т. ін. Але загальним у всіх випадках є визнання того,

що цілями правового регулювання виступає:

а) закріплення за допомогою юридичних засобів уже існуючих

суспільних відносин;

б) стимулювання тих, що вже існують і які відповідають загаль-

ному інтересу суспільства;

в) створення умов для виникнення і розвитку нових форм сус-

пільних відносин;

г) вилучення з практики соціально небезпечних відносин.

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 233 —

Співвідношення фактичних результатів дії юридичних норм з

цілями, що ставилися при їх виданні, виявляє ефективність або не-

ефективність юридичної норми. Досягнутий рівень цих цілей і буде

визначати рівень ефективності норми права. Інакше кажучи, при ви-

значенні ефективності беруться до уваги дві обставини: а) цілі, що

були поставлені при виданні норми права; б) реально досягнуті ре-

зультати. Основними чинниками, що забезпечують ефективність

правового регулювання, можна вважати:

1. Відповідність вимог норм права рівню соціально-економічного

розвитку суспільства. Норми права обумовлюються економіч-

ними чинниками не автоматично. Право є продуктом свідомої

діяльності людей, тому економічні закономірності розвитку

суспільства можуть або вірно визначатися й відображуватись

у праві, або спотворюватися в ньому. Це призводить до ви-

никнення норм, що не відповідають економічним та іншим

соціальним вимогам даного етапу розвитку суспільства. Такі

обставини пояснюються, насамперед, об’єктивними трудно-

щами пізнання реальної дійсності, а також суб’єктивістськими

підходами до правотворення. Досвід показує, що такі правові

акти, як правило, з часом доопрацьовуються відповідно до ре-

альних вимог соціально-економічного розвитку суспільства

або повністю скасовуються.

2. Рівень досконалості законодавства. Чим досконаліше зако-

нодавство, тим швидше і повніше будуть досягатися цілі, ви-

значені при виданні конкретних юридичних норм. Якщо ж у

праві існує неузгодженість окремих норм, прогалини, а окремі

норми не мають реальних санкцій, то все це суттєво впливає

на рівень ефективності правового регулювання.

3. Рівень правової культури громадян. Ця умова досить міст-

ка. Вона охоплює і режим законності при правотворчості та

правозастосуванні, і рівень правосвідомості та низку інших

явищ. Сутність правової культури виявляється в тому, що всі

суб’єкти суспільних відносин мають бути обізнані зі змістом

правових норм, чітко уявляти свої суб’єктивні права та юри-

дичні обов’язки, неухильно дотримуватися їх. Без цих вимог

не можуть бути ефективними правові вимоги.

Всі суб’єкти правових вимог поділяються на дві групи: а) суб’єкти,

для яких знання законодавства є службовою вимогою і необхідне для

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 234 —

виконання службових обов’язків; б) всі інші суб’єкти. Суб’єкти пер-

шої групи одержують інформацію про нормативні акти по службовій

лінії з офіційних джерел, а суб’єкти другої групи — з інших джерел,

насамперед, із засобів масової інформації.

Однак саме по собі знання права суб’єктами правових відносин

не забезпечує його ефективності. Необхідні ще й умови для його вті-

лення у життя (за В. Копєйчиковим).

Завдання 3.2.8. Опрацювавши рекомендовані (наведені нижче) та

інші наукові джерела, підготуйте, зорово спираючись на від-

повідний алґоритмічний припис (див. 3.2.2), реферат-огляд за

обраною із запропонованих згідно з фахом і науковими інтер-

есами темою. Здійсніть після цього самоконтроль виконаної

роботи та відповідне редагування реферату-огляду. З’ясуйте,

наскільки якісно ви засвоїли алґоритмічний припис.

3.2.8.1. Тема: Історія діяльності Наукового товариства

ім. Т. Шев ченка (НТШ)

Література

Наконечна Г. В. До історії унормування української науково-тех-

нічної термінології// Мовознавство. — 1992. — № 6. — С. 41–47.

Панченко С. Термінологія в її історичному розвитку // Вісник:

Проблеми української термінології. Матеріяли 6-ї Міжн. наук. конф.-

Львів, 2000. — № 402. — С. 82–84.

Панько Т. І. Теоретичні засади українського термінотворення//

Науково-технічне слово: Бюлетень видавничо-термінологічної комі-

сії Львівського політехнічного інституту. — 1992. — № 1. — С. 5–10.

Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство:

Підручник. — Львів, 1994. — С. 89–110.

Рицар Б. ...Щоб наше слово не вмирало // Науково-технічне сло-

во: Бюлетень видавничо-термінологічної комісії Львівського полі-

технічного інституту. — 1992. — № 1. — С. 31–38.

3.2.8.2. Тема: Роль Інституту української наукової мови та

журналу “Рідна мова” в розбудові української термінології

Література

Гавриш І. Українська наукова мова: проблеми і перспективи

розвитку // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць /

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 235 —

НАН України, Інститут української мови, Комітет наукової терміно-

логії. — К., 1998. — С. 60–62.

Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство:

Підручник. — Львів,1994. — С. 111–130.

Симоненко Л. Роль НАН у розбудові української наукової тер-

мінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць /

НАН України, Інститут української мови, Комітет наукової терміно-

логії. — К., 1998. — С. 5–9.

3.2.8.3. Тема: Екологія наукової мови як сучасна проблема

Література

Кікець М., Кікець З. Деякі проблеми нормування та стандартиза-

ції лексики гуманітарних знань (на матеріалі української та англій-

ської мов)// Вісник: Проблеми української термінології. — Львів,

2002. — № 453. — С. 17–20.

Кочерга О. Магнет чи магніт? Спроба об’єктивного аналізу //

Вісник: Проблеми української термінології. Матеріали 5-ї Міжн.

наук. конф. — Львів, 1998. — № 336. — С. 3–6.

Кузьмінський Ю. “Зовнішньоекономічна діяльність” чи “міжна-

родна економічна діяльність”: диференціація понять // Українська

термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. — Вип. IV. — К., 2001. —

С. 128–130.

Микитюк О. До унормування наукових назв “термінний — тер-

мінологічний”, “синонімний — синонімійний — синонімічний” //

Вісник: Проблеми української термінології. Матеріали 5-ї Міжн.

наук. конф. — Львів, 1998. — № 336. — С. 61–62.

Микульчик Р. Щодо вживання термінів “керування” та “управлін-

ня” // Вісник: Проблеми української термінології. — Львів, 2002. —

№ 453. — С. 241–243.

Місник Н., Симоненко Л. Про “стан здоров’я” мови медицини

(термінологічний аспект)// Вісник: Проблеми української терміно-

логії. — Львів, 2002. — № 453. — С. 262–269.

Моргунюк В. Про деякі вимоги до термінів, встановлені ДСТУ

3966–2000 // Вісник: Проблеми української термінології. — Львів,

2002. — № 453. — С. 194–202.

Онуфрієнко Г. С. Гібридизація терміна як динамічна тенденція

розвитку лексики мови науки і техніки // Вісник ЗДУ. Філологічні

науки. — 2002. –№ 4. — С. 110–114.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 236 —

Онуфрієнко Г. С. Словотвірний потенціал запозичень у національ-

ній термінології // Актуальні проблеми українського словотвору /

За ред. Василя Ґрещука. — Івано-Франківськ, 2002. — С. 501–512.

Онуфрієнко Г. С. Термінологічна компетенція правника як ре-

гулятивний та стабілізуючий фактор правотворчого процесу //

Право і лінгвістика: Матеріали міжн. наук.-практ. конф. — Сім-

ферополь, 2003. — Ч.1. — С. 219–225.

Онуфрієнко Г. С. Термінологічний потенціал мови спеціальності

як потужний чинник професійної підготовки правника // Українське

право. — 2002. — № 1. — С. 235–238.

Онуфрієнко Г. С. Французькі запозичення в юридичній терміно-

логії східнослов’янських мов: парадигматичний і синтагматичний ас-

пекти// Мовознавство. — 2002. — № 1. — С. 60–62.

Пшенична Л., Моргунюк В. Визначення чи означення (який

має бути український відповідник термінові дефініція) // Вісник:

Проблеми української термінології. Матеріяли 6-ї Міжн. наук.

конф. — Львів, 2000. — № 402. — С. 45–46.

Рожанківський Р. Щодо українського стилю фахової мови//

Вісник: Проблеми української термінології. Матеріали 5-ї Міжн.

наук. конф. — Львів, 1998. — № 336. — С. 43–46.

Сапальова Н. Використання в українському перекладі науково-

технічних термінів іншомовного походження // Вісник: Проблеми

української термінології. Матеріяли 6-ї Міжн. наук. конф. — Львів,

2000. — № 402. — С. 163–165.

Сербенська О. Сучасна українська термінографія і проблеми еко-

логії мови // Вісник: Проблеми української термінології. — Львів,

2002. — № 453. — С. 17–20.

Старовойт Ю. Обережно — термінологія // Вісник: Проблеми

української термінології. Матеріяли 6-ї Міжн. наук. конф. — Львів,

2000. — № 402. — С. 154–155.

Сулім Г. Про періодизацію у розвитку мов та перспективи на-

ціональної науки // Вісник: Проблеми української термінології.

Матеріяли 5-ї Міжн. наук. конф. — Львів, 1998. — № 336. — С. 3–6.

Трубчанінова І. Українська термінологія лінгвістики тексту//

Вісник: Проблеми української термінології. — Львів, 2002. — № 453. —

С. 97–100.

Шаблій О. Термінологічні “псевдодрузі перекладача” // Вісник:

Проблеми української термінології. — Львів, 2002. — № 453. —

С. 122–126.

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 237 —

Шаповал О. Мовна норма як спосіб усунення деформації мате-

матичного поняттєвого простору // Вісник: Проблеми української

термінології. — Львів, 2002. — № 453. — С. 315–320.

3.2.8.4. Тема: Українська термінологія та термінографія за

роки Незалежності

Література

Дубічинський В. Організація термінографічної праці в Україні //

Вісник: Проблеми української термінології. Матеріяли 6-ї Міжн.

наук. конф. — Львів, 2000. — № 402. — С. 3–5.

Космеда Т., Вороновська І., Абашина В. Спроба укладання тлу-

мачного словника перекладознавчих термінів // Вісник: Проблеми

української термінології. Матеріяли 6-ї Міжн. наук. конф. — Львів,

2000. — № 402. — С. 127–130.

Лещук Т. Концептуальні засади розвитку науково-технічної тер-

мінології (досягнення і перспективи) // Вісник: Проблеми україн-

ської термінології. Матеріяли 6-ї Міжн. наук. конф. — Львів, 2000. —

№ 402. — С. 160–162.

Медведів А., Задорожний В. Якою бути українській науково-

технічній термінології? // Вісник: Проблеми української терміноло-

гії. — Львів, 2002. — № 453. — С. 34–39.

Онуфрієнко Г. С. Навчальні правничі словники в термінографіч-

ному просторі близькоспоріднених мов // Вісник: Проблеми україн-

ської термінології. Матеріали 5-ї Міжн. наук. конф. — Львів, 1998. —

№ 336. — С. 261–264.

Онуфрієнко Г.С. Продуктивний чинник термінологічної дерива-

ції // Вісник: Проблеми української термінології. — Львів, 2004. —

№ 503. — С. 71–74.

Онуфрієнко Г. С. Синонімічні номінанти зі спільним коре-

нем іншомовного походження у сфері національної термінології //

Мовознавство. — 2000. — № 2–3. — С. 73–76.

Онуфрієнко Г. С. Фахова термінологія як національна лінгвомо-

дель системи фахових понять у науковому інформаційному просторі

(на матеріалі джерел української правничої термінографії) // Вісник

ЗЮІ. — Запоріжжя, 1999. — № 2 (7). — С. 235–252.

Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство:

Підручник. — Львів, 1994. — С. 131–142.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 238 —

Полюга Л. Здобутки і втрати української термінології та терміно-

графії за десять років Незалежності // Вісник:Проблеми української

термінології. — Львів, 2002. — № 453. — С. 21–24.

Симоненко Л. Українська наукова термінологія: стан та перспек-

тиви розвитку // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук.

праць. — Вип. IV. — К., 2001. — С. 3–8.

Симоненко Л. Українська термінографія 90-х років XX століття //

Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць/ НАН України,

Інститут української мови, Комітет наукової термінології. — К.,

1998. — С. 228–232.

Сологуб Н. Словники 20-х років і сучасна українська терміно-

логія // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. —

Вип. V. — К., 2001. — С. 14–17.

Стешко Г. Наукові засади термінознавства // Вісник: Проблеми

української термінології. Матеріяли 6-ї Міжн. наук. конф. — Львів,

2000. — № 402. — С. 71–75.

3.2.8.5. Тема: Романо-германська правова сім’я

Література

Бержель Жан-Луи. Общая теория права: Пер. с фр. — М., 2000.

Бланкенбург Э. Юристы и правовые инновации в Германии и

США (сравнительный анализ) // Государство и право. — 1997. —

№ 5. — С. 100–108.

Дмитрієв А. І., Шепель А. О. Порівняльне правознавство: Навч.

посібник / Відп. ред. В. Денисов. — К., 2003.

Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. —

К., 1998.

История политических и правовых учений. — М., 1988.

Мартыненко П. Ф. Сравнительное конституционное право. —

К., 1987.

Марченко М. Н. Курс сравнительного правоведения. — М., 2002.

Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере: воп-

росы теории (от познания к постижению права). — Одесса, 2002.

Очерки парламентского права (зарубежный опыт). — М., 1993.

Очерки сравнительного права. — М., 1981.

Правительства, министерства и ведомства в зарубежных стра-

нах. — М., 1994.

РОЗДІЛ 3. АЛҐОРИТМІЧНІ ПРИПИСИ ЯК РЕГЛАМЕНТОВАНІ СХЕМИ НАВЧАЛЬНИХ

ДІЙ ПРИ АНАЛІТИЧНОМУ ОПРАЦЮВАННІ ІНФОРМАЦІЇ НАУКОВОГО ДЖЕРЕЛА

— 239 —

Рене Давид. Основные правовые системы современности. —

М., 1988.

Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира. Справочник. —

М., 1993.

Савчин М.В. Порівняльне правознавство. Загальна частина: Навч.

посібник. — К., 2005.

Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые

системы современности). — М., 2000.

Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996.

Хартли Л. А. Основы права Европейского Союза. — М., 2000.

3.2.8.6. Тема: Англосаксонська правова сім’я

Література

Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. — К.,

1999.

Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. —

К., 1998.

Зайчук О. В. Правовая система США. — К., 1992.

История политических и правовых учений. — М., 1988.

Носырёва Е. И. Альтернативное разрешение споров в США. —

М., 2005.

Мартыненко П. Ф. Сравнительное конституционное право. — К.,

1987.

Очерки парламентского права (зарубежный опыт). — М., 1993.

Очерки сравнительного права. — М., 1981.

Правительства, министерства и ведомства в зарубежных стра-

нах. — М., 1994.

Рене Давид. Основные правовые системы современности. — М.,

1988.

Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира. Справочник. —

М., 1993.

Савчин М. В. Порівняльне правознавство. Загальна частина:

Навч.посібник. — К., 2005.

Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые

системы современности). — М., 2000.

Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996.

Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. — К., 1993.

НАУКОВИЙ СТИЛЬ Галина

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ОНУФРІЄНКО

— 240 —

Завдання 3.2.9. Підготуйте, не спираючись зорово на алґоритмічний

припис, письмовий реферат-огляд за однією з тем, наведених

з планами. Залучіть до джерельної бази наукового реферату

журнальні статті. Здійність само- та взаємоконтроль вико-

наної роботи з оглядового реферування й відповідне редагуван-

ня реферату-огляду. Проаналізуйте виявлені помилки.

3.2.9.1. Тема: Проблема походження української мови в кон-

тексті слов’янських мов

План

1. Актуальність проблеми генези української мови.

2. Питання походження української мови в наукових досліджен нях

мовознавців XIX ст. (М. Погодін, М. Максимович, П. Житець-

кий, О. Потебня та ін.).

3. Генеза й періодизація української мови в ключових концепціях

та гіпотезах лінгвістів XX ст. (І. Огієнко, Л. Булаховсь кий,

Г. Півторак, Ю. Карпенко, Ю. Шевельов, О. Царук, В. Нім чук).

4. Спільне і відмінне у поглядах видатних лінгвістів на походжен-

ня української мови.

5. Українська мова і санскрит: сучасний погляд.

6. Висновки.

3.2.9.2. Тема: Мовленнєвий феномен запорозьких козаків

План

1. Феномен Запорозької Січі в контексті освітянської проблема-

тики.

2. “Як казали запорозькі козаки”:

а) етимологічний аналіз улюблених козаками фразеологізмів;

б) стилістична та топонімічна мотивація козацьких пріз-

вищних назв;

3. Мовна/мовленнєва спадщина запорозьких козаків у сучасному

контексті.

4. “Запорожці — найдивовижніший народ у світі” (Вольтер).

5. Висновки.

3.2.9.3. Тема: Українська діаспора в світі

План

1. Основні етапи й причини української еміграції.