10
Лекція № 1. Історичний огляд розвитку комп’ютерних видавничих систем
контрольно-вимірювальне обладнання (еталонні кольорові атласи, ден-
ситометри, спектрофотометри, переглядові столи і бокси, мікроскопи та
інше обладнання).
Видавничі системи залежно від вивідного пристрою та якості виготовленої
продукції умовно поділяють на дві категорії: малі і великі. Перші призначені для
виготовлення фотоформ (оригіналу-макета) чорно-біло-півтонового, штрихового
та кольорового плашкового друку. Така система складається, як правило, з недо-
рогого планшетного сканера, графічної станції і лазерного принтера як вивідного
пристрою. Цього цілком достатньо для друкування більшості чорно-білих газет,
бланкової продукції тощо.
До великих видавничих систем належать системи, в яких вивідним пристро-
єм є фотоскладальний автомат (ФСА). Комплектується така система найчастіше
високоякісними барабанними або планшетними сканерами, потужними графіч-
ними станціями, спеціальними моніторами, пристроєм кольоропроби (цифрової
чи аналогової), різноманітною комп’ютерною периферією.
На основі великого видавничого комплексу можлива підготовка фотофор-
ми для будь-якого типу друку — як чорно-білого, так і кольорового. Головними
користувачами великих видавничих систем є редакції ілюстрованих видань,
рекламні агентства, поліграфічні комбінати.
Описані системи належать до традиційної технології підготовки друкарсько-
го видання з виготовленням фотоформи і ФОПД. Однак завдяки швидким темпам
технологій, які виключають стадії виготовлення фотоформи (система «computer
to film») і ФОПД (система «computer to plate»), користувач має можливість без-
посередньо з комп’ютера відправляти зверстаний матеріал на вивідний пристрій
для тиражування видання.
1.3. Мережі та мови опису сторінок
Під час роботи видавничого комплексу будь-якого масштабу постійно від-
бувається обмін даними між робочими станціями. Як правило, це текст і графіка.
І якщо текст займає відносно небагато місця на диску, то розміри графічних
файлів досягають десятків або й сотень мегабайтів.
У малих видавничих системах переважно використовують «Enternet» на
тонкому коаксіальному кабелі, з’єднуючи комп’ютери в ланцюжок. Для більш
потужних систем таке рішення непридатне як через технічні і причини (загасання
сигналу на відстані), так і через проблеми, що виникають від підвищення на-
вантаження на мережу при підмиканні великої кількості мережних пристроїв.
До технічних рішень слід віднести насамперед перехід з «Ethernet» на су-
часні швидкісні технології — такі, як FDDI/CDDI, «Fast Ethernet» (вона ж «10
Base-T»), «AnyLAN» (вона ж «100VG») або АТМ. Однак просте встановлення
нових плат не дає бажаного результату, оскільки з’являється неузгодженість у