Навчальній посібник Джерелознавство історії України

Подождите немного. Документ загружается.

воєвод, ухвали конфедерацій, універсали, побори, огляди

посполитого рушення, люстрації, тобто всі більш-менш

важливі приватні й публічні справи. Такі книги,

комплектні чи некомплектні матеріали з яких збереглися в

Архіві бернардинському, і становили основу публікації

серії "Акти гродські і земські" ("Akta grodskie і ziemskie").

Однак 1-й том і кілька наступних мали збірний характер і

не були прив'язані до певного суду. Наприклад, у 1-му томі

вміщені різні акти від королівських надань (пожалувань) і

привілеїв до списку посполитого рушення і касових книг.

Але вже 11-й том "Akta grodskie і ziemskie" повністю

присвячений судам Сянока. Так само низка інших томів

складена за принципом прив'язки до міст — центрів

гродських і земських судів. Але якщо матеріал з якогось

міста зберігся гірше і його не вистачало на стандартний

том, робилися томи по двох містах. По місту Галичу (—

Львів, 1887. — Т. 12.) відображені документи земського

суду, матеріали ж гродського суду цього міста збереглися в

малій кількості, вони також вміщені у т. 12. Перші

документи стосувалися 1435 р., останні — 1475 р.

Оскільки справи і записи підкоморного суду за змістом

мало чим відрізнялися від справ і записів земського суду, в

томі вони розміщені не окремо, а за хронологічним

принципом, за роками: "У межах землі" ("Termini

terrestres") 1435 р., "Termini terrestres" 1436 р. тощо. Всього

в 12-му томі по судах Галича міститься 3865 вписів. Певна

група матеріалів підкоморних судів за 1460-1475 рр.

вміщена окремо під номерами 3866 до 4202 і під

заголовком "Фрагменти вписів підкоморних Судів"

("Fragmenta inscriptionum Camenariorum"). Так само під

заголовком "Фрагменти вписів гродських судів"

("Fragmenta inscriptionum Castrensium") вміщені справи

гродського суду (фрагменти).

Том по Сяноку вирізняється тим, що в ньому дуже

багато матеріалу про селянські стосунки, хлопів і кметів.

Окремі вписи стосуються назв категорій селян, їхніх

повинностей, імен, форм селянського самоуправління,

певних привілеїв. Усі вписи — латинською мовою.

Том 13-й охоплює акти судів Перемишля. Трапляються

певні хронологічні прогалини в актах земських (від 1436

р.), особливо в актах гродських, що починаються від 1462

р. У томі долучені акти (фрагменти) Переворського суду. Є

особливий розділ: вічеві перемиські акти. Це унікальні

акти. З усіх інших міст вони не збереглися.

В судових справах містяться згадки про "Сеймик у

Мостиську" ("Conventio in Mosciska"), куди з'їжджалася

шляхта з усієї Червоної Русі й розв'язувалися спірні

питання у найвищій інстанції. Один раз такий з'їзд названо

Галицькі збори (Conventio generalis) (1437 р., № 379).

Згадуються також Conventio Leopoliensis і Conventio

Premisliensis. Матеріали вписів дають змогу

реконструювати адміністративний поділ Червоної Русі

станом на ті чи інші роки.

Згадуються дистрикти: districtus Striensis (Стрийський,

№№ 2494, 5808); Drohobicensis (Дрогобицький, №№ 2686,

3115), а також Lanczuthensis, Przeworscensis, Grodecensis,

Samboriensis, Jaroslawiensis тощо. Часто йдеться про такі

посади, як возьний: возьний дрогобицький, возьний

ярославський.

За опублікованими актами є можливість реконструювати

суди, акти з яких не збереглися: філії Галицького суду в

Коломиї, Теребовлі та ін.

Актам львівських судів присвячений т. 14-й 1440-1456

рр. Однак по Львову здебільшого збереглися Akta grodskie,

а земські лише фрагментарно. Як писали укладачі тому,

"Львівські земські акти збереглися в найсмутнішому стані і

то до такого ступеня, що навіть про їх впорядкування не

можна мислити".

У Львівському першому (порядковому 14-му) томі

зберігаються відомості про судівництво в Городку,

Глинянах, Жидачеві, Олеську, Сокалі, Щирці, Коломиї,

Теребовлі; фігурують повіти Олесько, Самбір, Снятии,

Теребовля, Коломия. Під № 2300 вжито топонім "Покуття"

("Pokucze"). Немало матеріалу про сеймики. Під 1443 р.

записано про Conventio generalis у Львові. Є записи про

привілеї німецьким осадникам на німецькому праві, про те,

що "хлопи не хочуть переходити" на німецьке право (1444

р., № 1107) та інші сюжети.

Львівським судовим актам також присвячений т. 15 (за

1457— 1500 рр.), а т. 16-й — актам судів Сянока за 1463-

1552 рр.; т. 17-й — знову актам судів землі Львівської до

1506 р.; т. 18-й — актам судів Перемишля за 1468-1506 рр.;

т. 19-й — своєрідний заключний з воєводств Руського і

Белзького. В ньому містяться акти земські Переворська,

акти гродські й-земські Галича, акти земські й акти

гродські Белза.

Т. 20-й, що вийшов у Львові 1909 р. і був опрацьований

А.Прохаскою, має справи Вишенського сейму: Landa

sejmikowe (ухвали сеймиків). Як відомо, сейм у Вишні

спочатку був генеральним сеймом для всього Руського

воєводства, а потім став таким лише для Львівської землі

Великі блоки джерел з історії України зберігаються в

архівах Вільно. Достатньо сказати, що тут лише у фонді

Трибуналу Великого князівства Литовського, Руського та

Жемайтійського Віленського архіву числиться 6 тис. справ.

Публікації литовських джерел містилися здебільшого в

археографічних виданнях Росії XIX ст.

Отже, польські та литовські архіви зберігають

величезну кількість історичних документів з історії

України XIV-XVIII ст.

Так само цінними є численні документи, опубліковані в

польських археографічних виданнях. Історик України

давнього періоду в дослідницькій діяльності їх обходити

не може.

ЛІТЕРАТУРА

"Великая хроника" о Польше, Руси и их соседях. ХІ-ХІИ вв. —

М., 1987. Законодательные акты Великого княжества

Литовского XV-XVII ст. — Л., 1936.

Хроника Галла Анонима // Щавелева Н.И. Польские

латиноязычные средневековые источники. Тексты,

перевод, комментарий. — М., 1990. С. 40-75. Хроника

магистра Винценти Кадлубека // Там само. — С. 76—140.

Akta grodskie i ziemskie z czasуw Rzeczpospolitej

Polskiej... — Lwow, 1868-1939. — Т. 1-24.

Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijуw-Braclaw //Zrуdla dziejowe.

— Warszawa, 1894. — T. 21.

Volumina Legum.—Warszawa, 1732-1782.—T. 1-8; —

1888. —T. 9, 1952.— T. 10.

Антонович В.Б. Курс лекцій з джерелознавства. 1880-1881.

— К., 1995. — Вип. 1.

Ковальский Н.П. Известия по истории и географии

Украины XVI в. в "Хронике Сарматии Европейской

Александра Гваньини" //Некоторые проблемы

отечественной историографии и источниковедения. —

Днепропетровск, 1972. — С. 107-128.

Ковальский Н.П. Источники по истории Украины XVI—

первой половины XVII в. в Литовской метрике и фондах

Приказов ЦГАДА. — Днепропетровск, 1979.

Ковальский Н.П. Источники по истории Украины XVI

—первой половины XVII в. во львовских

археографических изданиях XIX—начала XX в. // Анализ

2Про 1 1 новознайдених документів Б. Хмельницького у 1996

р. опублікував статтю Ярослав Федорук (Україна модерна. — Ч.

1 . — С. 135-145).

3Про 1 1 новознайдених документів Б. Хмельницького у 1996

р. опублікував статтю Ярослав Федорук (Україна модерна. — Ч.

1 . — С. 135-145).

публикаций источников по отечественной истории. —

Днепропетровск, 1978. — С. 20-30.

Ковальский Н.П., Мыцык Ю.А. Анализ архивных

источников по истории Украины XVI-XVII вв. —

Днепропетровск, 1984.

Мицик Ю.Я. Джерела до вивчення історії антифеодальної

та визвольної боротьби українського народу наприкінці

XVI—у першій половині XVII ст. у фондах архівів ПНР

//Архіви України. — 1986. — № 5. — С. 55-61.

Мицик Ю.А. Джерела з польських архівосховищ до

історії України другої половини XVII ст. //Укр. археограф,

щорічник. — 1992. — Т. 4. — Вип. 1. — С. 72-93.

Щавелева Н.И. Польские латиноязычные

средневековые источники. Тексты, перевод, комментарий.

— М, 1990.

Мишко Д.І. Перший Литовський статут і його історичне

значення // Іст. джерела та їх використання. — 1969. —

Вип. 4. — С. 14-24.

Розділ 5

АКТОВІ ТА ДІЛОВОДНІ ДЖЕРЕЛА XVII-

XVIII СТ.

5.1. Актові та діловодні документи

з доби Козацької держави (документи

Б. Хмельницького, гетьманські універсали

XVII-XVIII ст., царські актові матеріали,

правові пам'ятки XVIII ст., кампути

і ревізії, матеріали Генерального слідства

про маєтності, Рум'янцевський опис)

Формування джерел XVII ст. українського державного

походження пов'язане з виникненням держави Богдана

Хмельницького.

Основним видом документа законодавчого характеру за

гетьманування Богдана Хмельницького був гетьманський

універсал. У виданні "Документи Богдана Хмельницького"

(К, 1961), що підготували І.Крип'якевич та І.Бутич,

опубліковано близько 475 документів, підписаних у свій

час Б.Хмельницьким. З них 148 документів належать до

джерел законодавчого або нормативного характеру, в тому

числі 115 універсалів. Найбільшу за кількістю частину

документів видання становлять листи — 320. Вважалося,

що І. Крип'якевич і І. Бутич використали для видання

практично всі відомі на той час оригінали, копії чи

передруки документів українського гетьмана. Оригіналів

збереглося 169, архівних копій — 156 та ін. За останні

майже чотири десятиріччя виявлені деякі нові документи*.

За змістом, а також у багатьох відношеннях за видовою

формою універсали гетьмана відповідали основним

вимогам державотворчих законодавчих документів свого

часу. Щоправда, зауважували укладачі збірника, чимало

документів, наприклад, листів до російського уряду,

спочатку писалися в довільній формі. Можливо, саме через

це у березні 1649 р. російський уряд передав українському

гетьманові "образцовое письмо", за формою якого він мав

листуватися з російським царем. Поступово форма листів

Б. Хмельницького набула стабільності. Вони починалися, з

невеликими варіаціями, приблизно так: "Божиею

милостию великому государю царю и великому князю

Алексею Михайловичу, все Великия и Малыя России

самодержцу, государю и обладателю, Богдан

Хмельницкий, гетман с Войском твоего царского

величества Запорожским, до лица земли ниско челом бьет"

(15 вересня 1654 р., з табору під Крилівцями). Форма

основної частини (змісту) листа здебільшого була

довільною, але зі стандартним закінченням: "писан в

таборе под Крыловцами, сентября в 15 день лета 1654.

Вашему царскому величеству во всем нижайшие слуги и

верные подданные, Богдан Хмельницкий, гетман с

Войском вашего царского величества Запорожским". Часто

за аналогічними підписами листів Б. Хмельницького (ще

від 1648 р.) до польського короля, турецького султана,

інших володарів держав можна простежити процес

самоусвідомлення гетьманом зміни свого правового

становища від прямої залежності від короля і королівських

сановників до здобутого силою суверенітету.

В листі (17)27 червня 1648 р. Б. Хмельницького до Адама

Киселя гетьман залишався вірним прийнятому тоді етикету

і підписував листа: "Вельможності вашої, пана нашого

милостивого доброзичливі слуги й підніжки Богдан

Хмельницький, старший з Військом Запорозьким, власною

рукою (гека^ вша}". Однак уже в листі до гетьмана Януша

Радзівілла з 19(9) лютого 1649 р. Б. Хмельницький і за

формою до "підніжків" себе не відносить.

Щоправда, вживання слова підніжок Б.Хмельницьким при

підписуванні своїх листів різним володарям було радше

даниною формі тодішнього етикету. Наприклад, у листі до

турецького султана Мухамеда від 27 листопада (7 грудня)

1651 р. він підписався: "Вашої цісарської милості, мого

милостивого пана, покірний підніжок Богдан

Хмельницький, гетьман Війська Запорозького".

Звичайно, всі документи Хмельницького як історичні

джерела мають велике значення. Саме за ними можна

визначити головні напрями внутрішньої та зовнішньої

політики Козацької держави у питаннях державного

будівництва, формування військово-адміністративних

органів управління, власне військового будівництва, в

селянському питанні, формуванні козацтва як соціального

стану, церковних і монастирських справах, ставленні до

шляхти, іновірців та ін.

Першочергове значення з-поміж усіх документів мають

універсали. За функціональним призначенням їх можна

розділити на такі групи:

— універсали, спрямовані на створення правової

основи державних структур, принципів управління,

адміністративного поділу, формування персонального

складу вищих військово-державних кадрів через

іменування полковників, сотників, керівників підрозділів

гетьманської канцелярії (уряду);

— універсали з регулювання земельних відносин, що

мали закріплювати право власності на землю шляхти,

церкви, монастирів, козаків, а також стримувати,

обмежувати сваволю панів, щоб запобігти масовому

незадоволенню селян;

— універсали, які регулювали станові відносини

шляхти, козаків, духовенства, міщан, панщизняно

залежних селян;

— універсали з регулювання соціальних процесів,

покликані гальмувати революційний потяг селянської маси

до поко-зачення, тримати панщизняно залежних селян у

покорі та страхові;

— універсали, які визначали права промислового і

торговельного міського елементу, регулювали правові

норми занять промислами тощо, захищали певні права

міщан.

Як засвідчує кожен універсал, Б. Хмельницький

домагався мети надзвичайно наполегливо, не зупинявся

перед застосуванням суворих заходів покарання, коли його

накази не виконувалися чи порушувалися.

Гетьманські універсали як актові матеріали у першій

частині — початковому протоколі — відповідали формі

тогочасних актів. Проте основний зміст привілеїв

характеризувався розкованістю форми, в ньому було

більше турботи про суть справи, аніж про дотримання

протокольних правил.

Наведемо універсал від 1 серпня (11) 1650 р. про

заборону чинити утиски ніжинським міщанам:

"Богдан Хмельницкий, гетман Войска его к. м-ти

Запорозского. Паном полковником, сотником, атаманом,

висилком вшеляким од нас в Сівер каждого часу висланим,

до відомости подаємо, іж дошло нас відати, же розниє в

справах войскових в тамтиє краї заехавши в месте его к. м-

ти Ніжине незвичайниє в стаціях податки витягают і в

напоях розниє утяженя і інниє ексцесси пополняют. Прето

хочемо по вас міти, хто би єно колвек по дате сего

універсалу, от нас мещаном ніжинским даного, важился

над слушность і звичай будучи висилкою і мимоїздом

прикроет чинити, уряд мескний зневажати і до шкоди

убогих людей в Ніжине месте приводити, таковий кождий

за однесенєм до нас, а слушним доводом о кождий

виступок незвичайний сурове на горло каран будет, чего

полковник наш тамошній ніжинский пилно постерегати

маєт под строгим каранєм, што для лепшоє ваги при

звиклой печати войсковой і с подписом руки нашоє сей

універсал іним видат розказалем.

Дан у Ірклію, 1 августа 1650.

Богдан Хмельницкий, рука

власна.

Іван Виговский, писар Войска Запорозского, рукою

власною".

В цьому універсалі гетьман виступив на захист міщан.

В універсалі 28 серпня (7 вересня) 1650 р., виданому в

Ямполі, він формулює вимоги шанувати права шляхти: "...а

если би котриє люб с товариства нашого, люб с подданих

кривду найменшою шляхте так релігії руской, яко і

римской чинили і на здорове їх наступовали, такових ми

полковником киевскому і черниговскому сурове на горле

карати позволяем, до нас не одсилаючи..."

Після Богдана Хмельницького, коли Лівобережна Україна

не лише фактично, а й формально вважалася російською

автономією, гетьманські універсали набули ще чіткішої

форми. У верхній частині універсалу ставились ім'я і титул

гетьмана, наприклад: "Пресветлейшего и державнейшего

великого государя, его царского пресветлого величества

войска Запорожского Иоан Мазепа". Далі зазначалося,

кому адресувався універсал, і викладався його зміст.

Підпис під універсалом мав два варіанти на зразок: "Иоанн

Скоропадский, гетман войска его царского величества

рукою власною" або: "Звишменованній гетьман рукою

власною".

Більшість універсалів гетьманів після Богдана

Хмельницького в оригіналах не збереглися; збереглися їх

копії, зокрема у фондах Генерального слідства про

маєтності (оригіналів є декілька у рукописних фондах

Бібліотеки Національної Академії наук України в Києві,

бібліотеці Харківського університету).

Тематичний зміст універсалів другої половини ХУП-ХУШ

ст. — організація виступів козаків у похід, несення

сторожової служби, надання нових і підтвердження прав на

старі маєтності, дозвіл на будівництво млинів, заснування

слобід, ствердження приватних купчих.

Універсали XVIII ст. дають підстави вважати, що ще

задовго до поширення в Україні кріпосного права

російського зразка на початку 80-х років XVIII ст.

панщизняні відносини в Гетьманщині формувалися на