Матяш І.Б. (ред.) Хрестоматія з архівознавства

Подождите немного. Документ загружается.

ЗА Розділ 1. Архівознавство як наука

літературними джерелами механічного походження. Тільки в архівах

зберігаються ті документи, що несуть оригінальний, незамутнений

механічними, повторними імпульсами заряд особистої духовної енер-

гетики автора. У цьому сенсі архіви завжди невичерпні, вони над-

лишкові за своєю інформаційною ємністю. В них фіксуються не лише

результати праці, але й «тонкі механізми» творчого мислення автора,

якщо досліджувати увесь комплекс рукописної, епістолярної спадщи-

ни творця... У цьому плані сьогодні саме особисті архіви, архіви осо-

бового походження цілком закономірно виходять на перший план.

Проте і фонди суспільні, а також державно-установчі, природно, не

втрачають свого старого «джерелознавчого» значення. Просто вони

- якщо користуватися порівнянням сучасного французького історика

і наукознавця М. Ферро - позбавляються свого привілейованого ста-

новища в суворій системі радянського ієрархічного «кортежу» дже-

рел, коли попереду всіх, поза шеренгою, йдуть священні тексти «ос-

новоположників»; потім його очолюють «державні архіви», відкриті

для цитування; після них - «друковані видання» і юридичні тексти, з

яких знято гриф обмеження користування, і лише в самому хвості, на

останньому місці - «джерела локальної історії, свідчення окремих

осіб», тобто, за нашою термінологією, документи особового похо-

дження

. Тепер архіви всіх категорій повинні складати єдиний відкри-

тий архівно-інформаційний простір і функціонувати на загально-

обов'язковій для всіх категорій і видів архівів правовій основі.

Таким чином, архіви повинні нарешті стати надбанням не одного

відомства [...]. Архіви слід вивести зі сфери політики й ідеології, зі

сфери боротьби партійних, групових або навіть державних інтересів.

Інакше вони ніколи не стануть надійним засобом радикального підви-

щення поінформованості суспільства і людини про них самих, най-

важливішим джерелом самопізнання людини взагалі. Перехід до тако-

го розуміння ролі і місця архівів можливий, на наш погляд, тільки при

якісно новій концептуальній дефініції, тобто за умови, що ми будемо

бачити в них не сховище «мертвих» відходів діловодства, а сукупну

інформаційну відкриту багаторівневу систему, що є по своїй суті істо-

рико-соці о культурним феноменом загальнолюдського масштабу.

Сьогодні найбільшу актуальність має той специфічний елемент

Дефініції, що виражений поняттям «багаторівнева система». З погля-

ду архівознавства, ми вкладаємо в нього дуже простий зміст: йдеться

Ро принципово рівне право на формування і функціонування будь-

яких архівних зібрань і фондів - від архівів, що стихійно створюються,

«особового походження», включаючи зібрання і колекції документів

окремих невидатних громадян, до централізовано формованих архівів

Могутніх «багатофункціональних» відомств, яким за старої системи

ХРЕСТОМАТІЯ З АРХІВОЗНАВСТВА

експертизи цінності документів автоматично присвоювалася перша

або вища категорія і, відповідно, переважне право на «безсмертя», на

«вічне збереження». Очевидно, при такому розумінні ролі і місця

архівів кожний фондоутворювач сам формує свій архів, наймає відпо-

відних фахівців, шукає оптимальний характер його збереження і ви-

користання тощо. Держава може придбати в нього нові фонди у

власність або купити право на доступ до них, може включити їх до

системи централізованого обліку й пошуку на прохання фондоутри-

мувача, але сам архів при цьому народжується самостійно, з ініціати-

ви, так би мовити, знизу. Ні про яке загальнообов'язкове комплекту-

вання в рамках Єдиного Державного архівного фонду в даному ви-

падку не може бути й мови. Мова повинна йти саме про комплекс

архівів найрізноманітнішого характеру й рівня, на бажання фондо-

утримувача та по можливості об'єднаних у єдину інформаційну систе-

му обліку й пошуку. Архівіст у даному випадку виступає не творцем

«якісно нової інформації палеогенного характеру» на базі застарілих

документів поточного діловодства, а фахівцем із локалізації наро-

джуваного масиву інформації в межах окремого фонду і введення

інформації про його існування в більш-менш централізовані обліко-

во-пошукові системи всіх рівнів. У даному випадку «багаторівневий»

характер архівної інформації зумовлений як місцем її утворення,

так і ступенем її включеності в окремі структури автоматизованих

систем обліку і пошуку, які потенційно становлять собою створюва-

ну незалежно від людини загальнопланетну систему сукупного архі-

ву людства.

[...]. Останнім часом серед філософів замість ейфорії з приводу

пріоритету Вернадського у створенні нового віровчення, що поляга-

ло в проголошенні нового світлого майбутнього, яке людина буде ви-

будовувати свідомо, за власним планом і не лише в загальнопланетно-

му, але й у космічному масштабі, настав етап критичного осмислен-

ня терміна «ноосфера». При цьому виявилося, що ледве не кожний із

них (філософів) трактує його по-своєму. Можна набрати колекцію

буквально з десятка визначень сфери розуму, починаючи від Е. Леруа

і Т. де Шардена до академіка Н. Моісеєва й сучасних «синергетиків».

Очевидно, що основний елемент наукового визначення нового яви-

ща в тлумаченні сучасного архівознавця і спеціаліста в галузі інфор-

матики К. Б. Гельмана-Виноградова

не є однозначним, тим більше

що вчення В. І. Вернадського - різновид цілої системи наукових по-

глядів «космістів»

. Крім того, в опублікованих ученим статтях,

на наш погляд, відчутне вже не просто містичне ставлення, а пряме

«обожнювання» документа як якогось всепоглинаючого і всюдису-

щого єства, що саме по собі проникає під землю, під воду, у небеса й

ЗА Розділ 1. Архівознавство як наука

у космос... Проте в архівознавчому плані статті К. Гельмана-Вино-

градова чи не єдина спроба в останні десятиліття подивитися на

архіви з позицій, не обмежених емпірикою або догматично-соціоло-

гічним підходом. У всякому разі, його підхід спонукає до переосмис-

лення таких фундаментальних, давно усталених категорій і термінів

архівознавства, як «архів», «документ», «цінність» документа і кри-

терії відповідної експертизи, «інформаційна ємність фонду». Крім

того, уводяться нові поняття: «співвідношення соціального і духов-

ного в архівах», «сукупний архів людини», відбиток у ньому гумані-

тарного просторово-тимчасового континууму, що є середовищем

людської діяльності в загальнопланетному масштабі, та ін. Очевид-

но, такий підхід вимагає вже сьогодні спробувати визначити місце

вітчизняного архівіста в майбутньому світовому інформаційному

співтоваристві. [...]. Відтак, змінюється сама суть архівознавства; воно

буде комплексною науковою дисципліною, що вивчає архіви як ін-

формаційну метасистему загальнопланетного масштабу. Архіви - це

сукупний банк даних усього людства, замкнута в загальнопланетну

інформаційну мережу багаторівнева система з окремих ланок, кліти-

нок, елементів, кожен з яких становить цінність для даної конкретної

системи.

Архівіст традиційної школи міг обмежуватися у своїй роботі дер-

жавного чиновника формальними правилами й інструкціями. Архі-

вісту нового типу доведеться крім техніки «практичного архівознав-

ства» удаватися до своїх запасів духовного багажу, моральності,

совісті, до критеріїв загальнолюдських уявлень про культурні цінності

тощо, в тому числі до того, що так переконливо «викривали» у на-

вчальних посібниках «класики» радянського архівознавства.

Багаторівневий характер організації архівів, що входять окреми-

ми елементами в загальнолюдський, сукупний архів інформаційних

даних, дає можливість для їхнього виявлення і використання будь-

яким споживачем, що має доступ до автоматизованих систем обліку

и пошуку. Таким чином, важливим індикатором рівня цивілізованості

и демократичності тієї або іншої соціальної структури може стати,

очевидно, ступінь доступності архівів для споживачів і широта спис-

ку їхніх фондоутворювачів.

Давно назріло і потребує вирішення пекуче питання про психоло-

оетичні взаємодії між архівістом і архівом. Адже не тільки (а мож-

ливо, навіть і не стільки) архівіст формує архіви, але і документи, у

яких матеріалізовано дух минулого, формують особистість архівіста.

Дина, що відчула свою силу і владу над унікальним свідченням

минулого, сама неминуче потрапляє в потужне енергетичне поле до-

кумента. Відбуваються надзвичайно цікаві й абсолютно недосліджені

ХРЕСТОМАТІЯ 3

АРХІВОЗНАВСТ^д

процеси становлення нових (або деформації старих) особистісних

якостей архівіста. Звідси - особливі вимоги до тих, хто вступає на

важкий шлях архівної діяльності.

Однак ці питання мають аналізуватися в межах майбутньої науки -

«архівософії», оскільки для нині чинного архівознавства навіть по-

становка проблем у такому аспекті просто неможлива.

З книги: Труды Историко-архивного института.-

Т. 33.- М„ 1996,-С. 177-191.

Переклад з російської

І.

Б. Матяиі

Порівн.: Jenkinson. A manual of archive - Оксфорд, 1922 -

42. Порівн. також: Fournier.

Conseils pratiques pour le classement et l'inventaire des archives et l'édition des docum.

Historiques écrits.- Paris - 1924- pag. 1.

Kaminski S. Pojçcie nauki і klasyfikacja nauk- Lublin, 1961- S. 6.

Archivmitteilungcn- I960 - № 4 - S. 135.

Bachulski A., Konarski K„ Wolf A. Polski Slownik Archiwalny.-Warszawa, 1952.- S. 5.

Archeion.- 1962,- T. XXVIII,- S. 3.

Черепнин Л. В. Русские феодальные архивы XIV-XV веков / Отв. ред. С. В. Бахру-

шин.- М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1948,- Ч. 1,- С. 455-456.

Шепелев

Л.

Е. Архивные разыскания и исследования - М.

Высш. школа, 1971.- 144 с.

Архив ВНИИДАД. Материалы Ученого совета. Д. 4(12). 1969 г.

Ерошкин Н. П. Министерства России первой половины XIX века - фондообразовате-

ли ГАФ СССР: Учеб. пособие для студентов ФАД МГИАИ,- М.: МГИАИ, 1980,- С. 2.

О комплектовании государственных архивов материалами общественных организа-

ций//Советские архивы- 1973.-№4.-С. 36-41

;

Степанский А. Д. Общественные орга-

низации России на рубеже XIX-XX вв.: Автореф. дис.... д-р ист. наук - М., 1982 - 36 с.

ЛитвакБ. Г., Соболева Н. А. Специальные исторические дисциплины и их значе-

ние в работе архивистов // Материалы Всесоюзной конференции «Архивы СССР периода

развитого социалистического общества».- М., 1979- Ч. I - С. 84-89.

Проблемы полевой археографии: материалы конф./Под ред.

В.

А. Черных,

С.

О. Шмид-

та-М.: Археограф, комис. ИИ АН СССР, ВООПИК, 1979 - 163 е.; Шмидт С. О. Некоторые

итоги и перспективы развития археографии отечественной истории // Археография и источ-

никоведение / Сев. археографический сборник- Сыктывкар, 1977 - Вып. 4,- С. 4-22;

Його ж. Советская археография и се современные задачи // Материалы Всесоюзной науч-

ной конференции «Архивы СССР периода развитого социалистического общества»,- М.,

1979,-Ч. 1.-С. 90-99.

Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни: ко-

роткий курс: Уч. посіб.- Київ: Радянська школа, 1963.- 208 е.; Зимин А. А. Вспомогатель-

ные исторические дисциплины и их роль в работе историков-архивистов // Тр. Научной

конференции по вопросам архивного дела в СССР.- М., 1965 - Т. 1.- С. 124-132; Комен-

цева Е. И. История вспомогательных исторических дисциплин: Учеб. пособие.- М.:

МГИАИ, 1979.- 42 е.; Ті ж. Русская хронология (Справочное пособие) / Отв. ред. А. А. Зи-

мин- М.: МГИАИ, I960 - 85 е.; fi ж. Хронология. Учеб. пособие - М.: Высш. школа,

1967.- 187 с.; Каменцева Е. И., Луцкий Е. А., Николаева А. Т. Вспомогательные истори-

ческие дисциплины [Рец. на кн.: Вспомогательные исторические дисциплины-Л., 1968-

Т. ЦП Советские архивы - 1968 - № 4 - С. 109-112; Каменцева Е. И., Устюгов Н. В.

Русская сфрагистика и геральдика: Учеб. пособие, 2-е изд., доп.- М.: Высш. школа, 1974.-

264 е.; Колесников И. Вспомогательные исторические дисциплины и их значение для ис-

ЗА Розділ 1. Архівознавство як наука

тории и архивной работы // Архивное дело - 1940 - № 2(54).- С. 12-28; № 3(55).- С. 32-

43. Його ж. Палеография документальной (архивной) письменности // Архивное дело.-

1939 - № 4(52).- С. 15-35; Липок Б. Г., Соболева Н. А. Специальные исторические дис-

циплины и их значение в работе архивистов // Материалы Всесоюзной конференции «Ар-

хивы СССР периода развитого социалистического общества».- M., 1979 - Ч. 1- С. 84-89;

Николаева А.

Т.

Русская палеография: Учеб. пособие / Отв. ред. А. А. Зимин - М.: МГИАИ,

1980 - 94 е.; Пронштейн А. П. Использование вспомогательных исторических дисциплин

при работе над источниками: Учеб.-методич. пособие - Ростов н/Д

Изд. Рост, ун-та, 1972-

118 с.; Його ж. Истолкование исторических источников // Вопр. истории - 1969 -№ 10-

С. 69-86.; Його ж. Методика исторического источниковедения, 2-е изд., доп. и исправл-

Ростов н/Д.: Сев.-Кавк. Научн. центр высш. школы, 1976 - 479 е.; Його ж. О предмете

источниковедения как научной исторической дисциплины // История СССР- 1975-

№ 1- С. 161-173; Пронштейн А. П., Кияшко В. Я. Хронология: Учеб. пособие / Под ред.

B. J1. Янина- М.: Высш. школа, 1981- 191 е.; Соболева Н. А. Российская городская и

областная геральдика XVIII-XLX вв. / Отв. ред. В. И. Буганов - М.: Наука, 1981 - 236 е.;

Черепнин Л. В. Русская палеография: Учеб. пособие- М.: Госполитиздат, 1956- 616 е.;

Його ж. Русская палеография и другие вспомогательные дисциплины // Проблемы палео-

графии и кодикологии в СССР- М., 1974- С. 8-29; Його ж. Русская хронология: Учеб.

пособие / Под ред. А. И. Андреева-М.: ИАИ, 1944.-94 е.; Шепелев

Л.

Е. Источниковеде-

ние и вспомогательные исторические дисциплины: к вопросу о их задачах и роли в исто-

рическом исследовании//Вспомогательные исторические дисциплины.-Л., 1982-Т. 13.-

C. 3-22.; Його ж. К вопросу о методах и источниках изучения государственных учрежде-

ний России XIX - начала XX в. // Археографический ежегодник за 1970 год - М., 1971-

С. 161-173.

ВаршавчикМ. А. О предмете и основных принципах марксистско-ленинской методо-

логии исторического источниковедения // Актуальные проблемы источниковедения истории

СССР, специальных исторических дисциплин и их преподавания в вузах: Тез. докл. III

Всесоюзной конф- Новороссийск, М., 1979-Ч. 1.-С. 14.

Ковальченко И. Д. Исторический источник в свете учения об информации: К поста-

новке вопроса // История СССР- 1982.- № 3 - С. 138.

Воробьев

Г.

Г. Информационная теория документа: Автореф. дис.... д-р техн. наук.-

М., 1979- 28 е.; Михайлов А. И., Черный А. И., Гиляревский

Р.

С. Основы информатики, 2-е

изд., перераб. и доп.- М.: Наука, 1968 - 756 с.

У Франції є історики, які стверджують, що «архівістика як наука народилася у се-

редні віки», оскільки вже тоді зустрічалися спеціальні архівні приміщення, спеціальні

меблі, цілком розумні описи (інвентарі), складені «професійними архівістами». Див.:

Delsalle

Le sort des archives sous l'Ancien Régime // Le Information historique - 1993-

Vol. 55 - № 2,- P. 57. Докладніше див.: Delsalle

Une histoire de i'Archivistique. Québec,

1998.

Langlois Ch.

V.,

Seignobos Ch. Introduction aux études historiques - Paris, 1898. Є росій-

ський переклад. Див.: Ланглуа Ш., Сеньобос Ш. Введение в изучение истории - СПб.,

1899.

Giry A. Manuel de diplomatique- Paris, 1893.

Muller

S.,

FeithJ. A.. Fruin R. Handleidung voor het orbenen Beschrijven van archieven-

Groningen, 1898.

Loher F. Archiviehre. Grundzuge der Geschichte. Aufgeben und Einrichtung unserer

Archive.- Paderborn, 1890.

Langlois

Ch.

La science des Archives // Revue internationale des Archives, des bibliotèques

des musées.- Paris, 1895.

Самоквасов Д. Я. Централизация государственных архивов Западной Европы в свя-

зи

с архивной реформой в России - М., 1899 - С. 17.

^ " Источникрведение. Теория. История. Метод. Источники российской истории.- М.,

ХРЕСТОМАТІЯ 3

АРХІВОЗНАВСТ^д

Автократов В. Н. Архивоведение: Методологическая характеристика и типология

исследований // История СССР- 1972 - № 3 - С. 4.

Беленький И. Л. Разработка проблем теоретического источниковедения в советской

исторической науке (1960-1984 гг.). Аналитический обзор- М., 1965 - С. 5.

Старостин Е. В. Техника социологических исследований (социологическое источ-

никоведение) // Аннотации докладов. XXVI научно-исследовательская конференция

МАДИ.-М., 1968 - С. 31-32; Кибрик А. Е. Методика полевых исследований (к постанов-

ке проблемы).-М., 1972; Клейн Л. С. Археологические источники-М., 1978; Катков О. И.

Лингвистическое источниковедение и история русского языка - М., 1980; Белъчиков Н. Ф.

Литературное источниковедение.- М., 1983; Источниковедение истории философии //

Емельянов

Б.

В., Любутин КН. Введение в историю философии-М., 1987.-С. 57-91 идр.

Шмидт С. О. Некоторые итоги и перспективы развития археографии отечествен-

ной истории // Археография и источниковедение. Сев. археограф. Сб.- Сыктывкар, 1977.-

Вып. 4 - С. 8; Передр. у кн.: Шмидт С. О. Археография, архивоведение и памятниковеде-

ние,- М., 1994,- С. 29-50.

Кабанов В. В. Источниковедение истории советского общества.- М., 1997.

Старостин Е. В. Архивология // Реализм исторического мышления: проблемы оте-

чественной истории периода феодализма. Чтения, посвященные памяти А. Л. Станислав-

ского. Тезисы докладов - М., 1991- С. 240.

Кабанов В. В. Указ. соч.- С. 41-43.

Старостин Е. В. Указ. соч.-С. 240. Див. також: Старостин Е. В., Чудиновских

В.

А.

Архивы и архивное дело в зарубежных странах - Свердловск, 1991- С. 8-10.

Див.: Степанский А. Д. К 225-летию русской археографии // Отеч. архивы - 1992.

№6.

Див.: Медушевская О. М. Источниковедение и гуманитарная культура // Отеч. архи-

вы,-

1992

- № 4.

Див.: Источниковедение XX столетия: Тез. докл. и сообщ. М.: РГГУ: ИАИ, 1993;

Казаков

Р.

Б. Источниковедение XX столетия // Кентавр - 1993 - № 2.

Див.: Ферро М. Кино и история // Вопр. истории - 1992 - № 21.- С. 47.

Див.: Гельман-Виноградов К. Б. Перспективное направление развития архивоведе-

ния // Вести, архивиста.- 1991.- № 5; Його ж. Пространственная одиссея документов как

глобальное явление // Отеч. архивы.- 1992.- № 6.- С. 24—30; Його ж. Документальная

память ноосферы как новый объект познания (к постановке проблемы) // Междунар. фо-

рум по информации и документации. Науч. журн. междунар. федерации по информации и

документации. 1992.-Т. 17.-№ 1.-С. 8-10.

Див.: Русский космизм // Антология философской мысли. М., 1993.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1. Порівняйте визначення архівознавства як науки, сформульоване різними

авторами, знайдіть спільне й відмінне. Сформулюйте своє визначення архіво-

знавства.

2. З'ясуйте «точки дотику» архівознавства та документознавства, архівознав-

ства та археографії] архівознавства та кодикологіі, архівознавства та історії

державних установ тощо, аргументуйте й прокоментуйте їх.

3. Встановіть періодизацію розвитку архівознавства в Україні. Обґрунтуйте свої

висновки.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон України від 13 грудня

2001 р. [зі змінами] // Відомості ВР України - 2002 - № 11.- Ст. 81.

ЗА Розділ 1. Архівознавство як наука

2. Архівознавство: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. Я. С. Кала-

кури та І. Б. Матяш.- К.: Видави, дім «КМ Академія», 2002 - С. 163-180.

3. Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І. Б. Матяш та К. І. Климо-

вої - К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2002 - 612 с.

4. Архівістика: Термінолог. словник / ГАУ при КМ України. УДНДІАСД; Авт.-упоряд.:

К. Є. Новохатський (кер. авт. кол.), К. Т. Селіверстова, Н. I. Гончарова та ін,- К.,

1998 - 106 с.

5. Романовський В. Нариси з архівознавства: Історія архівної справи на Україні та

принципи порядкування в архівах-X.: Вид-во ЦАУ УРСР, 1927 - 170 с.

6. Веретенников В. Архівознавство: Лекція І / Всеукр. ін-т підвищення кваліфі-

кації педагогів - X.; О.: Вища школа, 1931- 21 с.

7. Архівознавство: Елементарний підручник. Ч. 1.: Посіб. для самоосвіти і для

учбових закладів / Авт.: В. Барвінський, В. Веретенников, Ф. Герасименко та

ін,- X.: Рад. школа, 1932 - 22 с.

8. Теория и практика архивного дела в СССР: Учеб. для вузов / Под ред. Ф. И. Дол-

гих и К. И. Рудельсон - 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Высш. школа, 1980.- 343 с.

9. Бастьен Эрве. Спорные вопросы архивистики // Труды Историко-архивного ин-

ститута,- М„ 1996,- Т. 33.- С. 294-305.

10. Калакура Я. Архівознавство: наука чи система наукових знань? II Студії з архів-

ної справи та документознавства - 1996 - Т. 1- С. 43-49.

11. Хорхордина Т. И. От архивоведения к архивософии? К постановке проблемы II

Труды Историко-архивного института.- М., 1996 - Т. 33 - С. 177-192.

12. Калакура Я. Національні історико-архівні традиції як чинник українського дер-

жавотворення 1917-1921 рр. // Архівна та бібліотечна справа в Україні доби

визвольних змагань (1917-1921 рр.): 36. наук, праць - К., 1998 - С. 5-11.

13. Українські архівісти: Біобібліограф, довід. У 3-х вип. Вип. 1. XIX ст.- 1930-ті рр. /

ГАУ при КМ України. УДНДІАСД; Ін-т укр. археографії та джерелознавства

ім. М. С. Грушевського; Упоряд.: О. М. Коваль, І. Б. Матяш, В. С. Шандра.- К.,

1999 - 367 с.; Вип. 2. 1940-1960-ті роки І Держкомархів України. УДНДІАСД;

Упоряд.: T. В. Портнова.-К., 2002-254с.; Вип. 3:1970-1990-ті роки/Держком-

архів України. УДНДІАСД; Упоряд.: Л. М. Федорова - К., 2003 - 284 с.

14. Матяш І. Б. Архівна наука і освіта в Україні 1920—1930-х років / Держкомархів

України. УДНДІАСД,- К„ 2000,- 591 с.

15. Матяш І. Б. Особа в українській архівістиці: Біографічні нариси / Держкомархів

України. УДНДІАСД; HAH України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства

ім. М. С. Грушевського,- К., 2001 - 226 с.

16. Матяш І. Б. Українська архівна періодика 1920-1930-х рр.: історія, бібліографія,

бібліометрія / HAH України. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; УДНДІАСД.-

К., 1999,- 477 с.

17. Калакура Я. Історичне архівознавство в Україні // Архівознавство. Археографія.

Джерелознавство: Міжвід. зб. наук, праць - К., 2001 - Вип. 3: Джерелознавчі

Дисципліни,- С. 8-17.

18• Старостин Е. В. Методология истории архивов: периодизация // Архівознав-

ство. Археографія. Джерелознавство: Міжвід. зб. наук, праць.- К., 2001.- Вип.

19 У

Студіі на

пошану Руслана Пирога - С. 223-234.

•Хорхордина Т. Наука об архивах и проблемы исторического образования //

Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвід. зб. наук, праць- К.,

20 л

ВИП

4: Студі| на

пошану Руслана Пирога - С. 234-267.

•

Автократов В. Н. Теоретические проблемы отечественного архивоведения /

оссийский государственный гуманитарный ун-т- М„ 2001,- 392 с.- (История

память).

РОЗДІЛ 2

Архівна система та система

архівних установ

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ

КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ

1. Державний комітет архівів України (Держкомархів Ук-

раїни) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Ка-

бінету Міністрів України.

Держкомархів України забезпечує проведення державної політики

у сфері архівної справи та діловодства, здійснює управління архів-

ною справою, несе відповідальність за її стан і подальший розвиток,

координує діяльність архівних установ України.

2. Держкомархів України у своїй діяльності керується Конституцією

України, законами України, актами Президента України і Кабінету

Міністрів України та цим Положенням.

Держкомархів України узагальнює практику застосування законо-

давства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропо-

зиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку

вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів

України. У межах своїх повноважень Держкомархів України організо-

вує та систематично контролює виконання актів законодавства.

3. Основними завданнями Держкомархіву України є:

участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері архів-

ної справи та діловодства;

розроблення та забезпечення виконання державних програм роз-

витку архівної справи;

нормативно-методичне забезпечення ведення архівної справи та

діловодства;

здійснення контрольно-наглядових та дозвільно-реєстраційних

функцій у сфері архівної справи, діловодства, охорони і використання

документальних пам'яток історії та культури.

4. Держкомархів України відповідно до покладених на нього завдань:

вивчає та узагальнює інформацію про стан архівної справи, про-

гнозує подальший її розвиток;

розробляє цільові програми розвитку архівної справи, визначає

заходи щодо їх виконання;

бере участь у розробленні проектів Державної програми еконо-

мічного та соціального розвитку України, Державного бюджету Ук-

раїни;

визначає вимоги щодо збереженості документів Національного

архівного фонду, здійснює контроль за дотриманням цих вимог, органі-

зовує зберігання архівних документів, що перебувають у власності

держави, та копіювання їх для страхового фонду;

організовує формування Національного архівного фонду, в тому

числі поповнення його складу документами історико-культурної спад-

щини України, що знаходяться за кордоном, та документами інозем-

ного походження, що стосуються її історії;

організовує приймання на державне зберігання архівних докумен-

тів від органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

державних та комунальних підприємств, установ і організацій, що

ліквідуються без визначення правонаступників;

здійснює контроль за збиранням на території України старовинних

архівних документів, реалізує переважне право держави на придбання

документів Національного архівного фонду в разі їх продажу;

організовує та веде державну реєстрацію документів Національ-

ного архівного фонду;

установлює порядок ведення державного обліку документів На-

ціонального архівного фонду, здійснює контроль за дотриманням цьо-

го порядку;

веде централізований державний облік документів Національного

архівного фонду, документів історико-культурної спадщини України,

Що

знаходяться за кордоном, та документів іноземного походження, що

стосуються історії України;

здійснює контроль за дотриманням права власності на документи

Національного архівного фонду;

організовує роботу, пов'язану з віднесенням документів Національ-

ного архівного фонду до унікальних документальних пам'яток та

включенням їх до Державного реєстру національного культурного над-

бання;

погоджує рішення експертних комісій про виключення документів

Національного архівного фонду;

здійснює контроль і нормативно-методичне забезпечення діловод-

ства та архівної справи в органах державної влади, на підприємствах,

Установах і організаціях, зокрема встановлює порядок передавання

Документів поточного діловодства зазначених юридичних осіб до їх

Рхівних підрозділів і визначає строки зберігання таких документів;

ХРЕСТОМАТІЯ 3

АРХІВОЗНАВСТ^д

організовує в установленому порядку надання державними архів-

ними установами платних послуг юридичним і фізичним особам з

використання інформації архівних документів, забезпечення їх збере-

женості та науково-технічного опрацювання, складання нормативно-

методичних посібників з архівної справи і діловодства, затверджує

порядок ціноутворення на зазначені послуги;

установлює порядок зупинення діяльності архівних установ, які

не забезпечують збереженість документів Національного архівного

фонду або порушують вимоги державної реєстрації цих документів,

здійснює контроль за його дотриманням;

надає юридичним та фізичним особам, які мають документи На-

ціонального архівного фонду, допомогу в зберіганні та реставрації

цих документів, створює копії унікальних документальних пам'яток

для їх страхових фондів та фондів користування;

створює інформаційно-пошукові системи до архівних документів,

у тому числі шляхом впровадження автоматизованих технологій;

установлює порядок користування документами Національного

архівного фонду, що зберігаються в державних архівних установах,

здійснює контроль за дотриманням цього порядку, дає рекомендації

щодо порядку користування документами Національного архівного

фонду, які зберігаються в інших місцях;

інформує громадськість про документи Національного архівного

фонду, інформація яких може бути використана юридичними та фізич-

ними особами;

забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної полі-

тики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у цент-

ральному апараті Держкомархіву України, в установах і організаціях,

що належать до сфери його управління;

публікує документи Національного архівного фонду, видає жур-

нал «Архіви України», наукову, науково-популярну, навчальну, довід-

кову літературу, рекламно-інформаційні матеріали з архівної справи і

діловодства;

організовує і координує науково-дослідну та методичну роботу в

галузі архівознавства, документознавства, археографії, поширює нау-

ково-технічну інформацію з цих питань;

забезпечує ведення та вдосконалення системи звітності та галузе-

вої статистики;

затверджує галузеві стандарти, бере участь у роботах, пов'язаних

зі стандартизацією та сертифікацією в галузі інформації, архівної спра-

ви та діловодства;

погоджує правила, інструкції, методичні рекомендації та навчальні

програми з питань архівної справи і діловодства, розроблені іншими