Малюк Л.П. Сервісологія і сервісна діяльність

Подождите немного. Документ загружается.

1. У чому полягає сутність "трудової теорії" антропосоціогенезу?

2. Що таке етологія і як вона допомагає виявити потреби у первісному

суспільстві?

3. Покажіть зв’язок проблематики потреб з первісними табу.

4. Які потреби Лао Цзи вважав хибними і чому?

5. Який вплив моральної концепції конфуціанства на розробку

духовних потреб людини?

6. Чим характеризується відношення до потреб у Давній Індії?

7. Які духовні потреби висвітлюють заповіді Декалогу?

8. До якої групи потреб належать смертні гріхи у християнстві?

9. Які роздуми про потреби відображені у філософській спадщині

Платона та Аристотеля?

10. У чому полягає сутність вчення про потреби Епікура?

11. Як проблематика Бога та людини у Середньовіччі вплинула на

розвиток уявлення про потреби?

12. Яке значення мають погляди французьких матеріалістів XVIII

століття для розвитку теорії потреб?

У теоріях українських мислителів та культурних діячів на протязі

культурної історії, починаючи з часів прийняття християнства можна

прослідкувати наголошення на важливості духовних потреб у сфері

людського життя, причому спочатку духовні настанови стають

актуальними в сфері світського життя (Володимир Мономах), потім

збагачуючись теорією "нерівної рівності" та принципом "духовного

господарства" (Сковорода, Гоголь) духовний світ взаємодіє з

матеріальним, залежить від правильного обраного життєвого шляху,

роду діяльності, недопущення омертвілості душі, нарешті в теорії

ноосфери Вернадського весь комплекс потреб людини стає вписаним у

взаємопроникні рівні існування Всесвіту, виводячи проблематику на

рівень наукового осмислення й дослідження.

Контрольні запитання

13. Охарактеризуйте погляди І. Канта, Г. Гегеля та Л. Фейєрбаха на

виникнення та функціонування потреб у людському суспільстві.

14. Які моральні чесноти можна виділити на матеріалі "Повчання"

Володимира Мономаха?

15. У чому полягає сутність теорії "нерівної рівності" Григорія

Сковороди?

16. Як ви розумієте думки М.В. Гоголя про "господарство душі"?

17. Як вплинула на розвиток наукових досліджень про потреби

ноосферна теорія В.І. Вернадського?

1. Конкретизуйте схему теорії потреб Епікура. Проаналізуйте та

складіть порівняльну таблицю, які його положення лишаються актуальними,

а які є застарілими для сучасної людини.

2. За допомогою матеріалів з курсу "Філософія" зробіть порівняльний

аналіз концепцій потреб XVII та XVIII століття.

3. Розробіть анкету за теорією "нерівної рівності" Сковороди, яка б

містила у собі сучасний спектр духовних потреб людини.

4. На прикладі роздумів М.В. Гоголя зробіть порівняльний аналіз свого

бюджету за певний проміжок часу за групами потреб.

Тренінгові завдання

РОЗДІЛ 3

СУЧАСНІ НАУКОВІ

КОНЦЕПЦІЇ ПОТРЕБ ЛЮДИНИ

У сучасних наукових концепціях потреб насамперед

акцентується увага на людині як соціальному суб'єкті, у якому

переломлюються культурні традиції, суспільні норми, зразки

соціальної поведінки, рівень і ступінь соціалізації особистості в

суспільстві. Потреби в такому ракурсі постають складною

багаторівневою системою, виражають діалектичну єдність стану

суб'єкта й об'єктивно існуючого нестатку, необхідності. У концепціях

А. Маслоу, К. Обухівського, П.В. Симонова й П.М. Єршова потреби

стають основою мотиваційної поведінки людини, яку необхідно

враховувати при аналізі будь-якої діяльності, пов'язаної з комплексним

задоволенням потреб людини, у тому числі в сервісології та сфері

послуг.

3.1 Потреби у філософському, соціологічному й психологічному

дискурсах XX століття

У вітчизняній соціологічній думці протягом останніх десятиліть

поширений соціально-філософський розгляд концепції потреб з позицій

розкриття суспільної значущості й цінності потреб, виявлення механізму

їхнього соціального функціонування. Потреби в роботах А.І. Самсіна,

Є.А. Донченко, Л.В. Сохань, розглядаються як структурний елемент

свідомості особистості або соціальної групи, що формує певний вид

соціальної поведінки, тобто споживчої поведінки.

Становить інтерес із погляду дослідження потреб людини концепція

ускладнення потреб залежно від ускладнення структури суспільного

виробництва, вперше запропонована в марксистській філософії. Як писав

К. Маркс, "як первісна людина, щоб задовольняти свої потреби, зберігати й

відтворювати своє життя, повинна боротися із природою, так повинна

боротися й цивілізована людина, повинна у всіх суспільних формах і за всіх

можливих способів виробництва. З розвитком людини розширюється це

царство природної необхідності тому, що розширюються її потреби; але в той

же час розширюються й продуктивні сили, які служать для їхнього

задоволення".

Потреби сучасної людини стають опосередкованими комплексом

суспільних відносин і культурних модифікацій, важливу роль у яких

відіграють міжособистісні, групові відносини, відносини в різних

колективах, у яких людина безупинно перебуває протягом всієї

життєдіяльності.

Оскільки повної самореалізації особистість може досягти лише

гармонійно поєднуючи відносини в родині, колективі, соціальній групі,

суспільстві в цілому, на підтримку цих інфраструктур повинні бути

спрямовані зусилля державних і громадських організацій, виховних установ.

Духовні потреби людини становлять різноманітний спектр

можливостей самореалізації, що відкривається людині після задоволення

потреб матеріальних.

В історії людства, у культурних архетипах кожної нації міститься

чимало прикладів жертв матеріальним добробутом заради духовного, заради

життя суспільства. В українській культурі це життєвий і творчий шлях

Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Лесі Українки і багатьох ін.

Завдяки духовним потребам цементується сфера людської культури, ці

потреби в принципі безмежні й перевершують можливості їхнього

задоволення окремою особистістю, але здатні зробити життя окремої

особистості повнокровним і насиченим, реалізовувати потенціал людини й

людства, пророкування їхнього розвитку стає ефективною формою

соціального прогнозування.

У радянській соціології була поширена думка, що людина здатна

усвідомити й виділити свої об'єктивні потреби, відповідно вони реалізуються

в матеріальних і соціальних інтересах і можуть контролюватися суспільством

з метою їхнього формування в необхідному напрямку.

За думкою вітчизняного дослідника Є.А. Донченко, "потреби знаходять

своє суб'єктивне вираження в психіці людини у формі установок, інтересів,

бажань, прагнень, потягів, цілей, переконань, мотивів, норм моральності,

ціннісних орієнтацій. Усі перераховані психічні утворення – це те, що

привноситься людиною, багато в чому залежить від неї в процесі

усвідомлення об'єктивних потреб. Оскільки свідомість являє собою ідеальну

форму діяльності, у процесі усвідомлення потреб у специфічну саме для

даної людини картину оформляються цілепокладання й мотиви окремих

вчинків, емоційна оцінка ситуації й передбачення результатів своїх і чужих

дій, розумне контролювання поведінки й управління нею".

Така концепція соціального управління, незважаючи на правильну

вказівку на суспільну цінність потреб, як відомо, зазнала невдачі, тому що не

враховувала вільну волю особистості, що володіє потребою всіх

особистісних проявів як необхідного різновиду духовних потреб. Як указує

польський психолог К. Обухівський, проблема об'єктивації й

підпорядкування своїх потреб залежить від самої особистості, тільки сама

людина здатна підкорити свої потреби й управляти ними, причому в

сучасному суспільстві це вдається не всім, а тільки тим, хто володіює

необхідним рівнем розвитку, освіти й саморефлексії.

На те, що духовний переворот у людині повинен відбуватися не

шляхом соціальних перетворень і поліпшення життєвих умов, а шляхом

морального вдосконалення самого себе, вказував у циклі романів

Ф.М. Достоєвський. Він же в "Записках з підпілля" відзначав крихкість

ідеалу соціальної гармонії, коли за волю й дії особистості беруть на себе

відповідальність інші, показуючи, що це приведе до тиранії й насильства.

В аналізі потреб необхідно спиратися на висновок про те, що низка

потреб, накопичуючись, зникаючи й переформовуючись, поступово утворює

стійку структуру особистості, за допомогою мотивації й інтересів переходячи

в сферу діяльності.

Творча, перетворююча діяльність людини виявляється тісним чином

пов'язана як з матеріальними, так і з духовними потребами, допомагає

людині зберігати свою індивідуальність, реалізувати її й у сфері соціальних

відносин. Вимогливість до себе, життя для задоволення потреб у

саморозкритті особистості, для повного прояву якостей індивідуальності стає

важливим прогностичним завданням розвитку соціуму, що функціонує за

демократичним правилом: "Не людина для держави, а держава для людини".

В осмисленні проблеми потреб, що проводились у рамках психології, в

радянській науковій літератури була поширена наступна схема еволюції

потреб. Усі потреби людини ведуть своє походження від мотивацій, що

забезпечують індивідуальне й видове самозбереження; потребам у їжі, одязі,

житлі, продовженні роду й захисту від зовнішніх шкідників належить

основна роль. Для того, щоб робити все необхідне для життя, люди змушені

об’єднуватися, формуючи співтовариства з певною внутрішньою

організацією, що й веде до виникнення соціальних потреб. Оскільки

вдосконалення технології виробництва матеріальних благ вимагає

поповнення знань про навколишній світ, удруге розвиваються потреби

пізнання цього миру, допитливість, орієнтовно-дослідницька поведінка.

У рамках дослідження вищої нервової діяльності в працях фізіолога

П.К. Анохіна досліджувалися винятково біологічні джерела потреб, тому

вона не могла дати адекватного пояснення всього різноманіття потреб

людини, включаючи потребу в пізнанні, потребу в самоактуалізації й, як

відзначалося в теорії В.І. Вернадського, потребу в оволодінні новими

територіями, новими сферами дійсності, потребу виходу з біосфери в

ноосферу.

Такій тенденції протистояла школа психофізіології П.В. Симонова, що

продовжувала традиції І.М. Сеченова, що, розвиваючи думки І.П. Павлова,

вважав потреби вихідним пунктом організації поведінки, первинним

імпульсом будь-якої дії людини.

"Життєві потреби порождують бажання, і вже ці ведуть за собою дії;

бажання буде тоді мотивом або метою, а рух – дією або засобом досягнення

мети... Без бажання як мотиву або імпульсу рух був би взагалі безглуздим".

І.М. Сеченов

Як ми вважаємо, висування на чільне перше місце соціального

аспекту проблематики потреб було неправомірним. Тільки комплексний

системний розгляд потреб, не тільки із соціологічної, але й психологічної, і

загально філософської точки зору дозволяє враховувати все різноманіття й

різнорідність даної проблематики, пов'язаної з індивідуальним життєвим

шляхом кожної людини, з його творчою реалізацією та не безпосереднім, а

опосередкованим характером вчинків і дій людини у зв'язку із

задоволенням тієї або іншої потреби вищого порядку.

На дослідження потреб і мотивів людської діяльності як на

першочергове завдання сучасної психології вказували відомі радянські

психологи Л.С. Виготський і С.Л. Рубінштейн. Так, за твердженням

Л.С. Виготського, "сама думка народжується не з іншої думки, а з

мотивуючої сфери нашої свідомості, що охоплює наші потяги й потреби,

наші інтереси й спонукання, наші афекти й емоції".

С.Л. Рубінштейн, відзначаючи важливість розробки проблематики

потреб, писав у фундаментальній праці "Проблеми загальної психології"

(1976) про те, що "поняття потреби повинно буде на противагу поняттю

інстинкту зайняти... у психології велике місце, увійшовши в інвентар її

основних понять. На основі поняття потреби все вчення про мотивацію

людської поведінки одержує принципово іншу постановку, ніж та, котра

йому звичайно дається на основі вчення про інстинкти й потяги".

Закордонна психологія також велику увагу приділяла проблематиці

потреб, причому на основі біологічних закономірностей намагалася прийти

до загально філософських висновків.

Відомий психіатр неофрейдистського напрямку Е. Фромм, в

основному, займався розробкою вищих, соціально-детермінованих потреб,

досліджуючи духовну сферу життєдіяльності людини.

У його класифікації виділяється п'ять основних вищих потреб: потреба

у зв'язках з людьми; розширення буття в нескінченність; прагнення до стійкої

соціальної організації; потреба ототожнення себе із класом, націями,

релігією, модою; потреба пізнання.

У західній психології погляди на винятково біологічну вмотивованість

потреб знайшли особливо яскраве відображення в теорії американського

психолога Б. Скіннера. З погляду цього психолога, основним і єдиним

ціннісним критерієм оцінки є виживання (збереження особи, потомства,

виду, соціальної групи, цивілізації в цілому), відповідно до якого будуть

судити й про цивілізацію, тому будь-яка практика, що обґрунтовує

виживання, має значущість і не може бути негативно морально оцінена.

У широко відомій книзі "По ту сторону волі й достоїнства" (1971)

Скіннер розвиває ідею механістичного детермінізму. Оскільки вчинки

особистості цілком визначені обставинами виховання й зовнішніх чинників,

особистість не відповідальна за вчинки, задоволення потреб обмежується

суспільством лише в тій мірі, у якій воно здатне заохочувати або карати за

вчинки. Відповідно вилучаються із соціальної практики поняття "вільної

волі" і "моральної відповідальності", задоволення потреб обмежується тільки

страхом соціального покарання.

Проти зведення Скіннером усього багатства людської особистості до

умовних рефлексів з позицій гуманістичної психології емоційно протестував

біолог, лауреат Нобелівської премії Джон Екклз: "Я вірю, що як людські

істоти ми маємо волю й достоїнство. Теорія Скіннера й техніка

інструментальних умовних рефлексів засновані на його експериментах з

голубами й пацюками. Так нехай вони їм і належать!"

3.2 Системоутворюючі теорії потреб: становлення парадигми потреба-

мотивація-діяльність

3.2.1 Психоаналітична теорія особистості й потреб Зиґмунда

Фрейда

Серед класиків закордонної психології першим найбільш повно

виробив уявлення про сутність потреб Зиґмунд Фрейд (1856-1939) -

австрійський психіатр і засновник психоаналітичної школи, напрямку в

психології, який постулює теорію, відповідно до якої невротичні розлади

людини викликані багатокомплексними взаємовідносинами несвідомих і

свідомих процесів. Потреби людини в розробленій ним концепції особистості

Фрейд пов'язував з інстинктами, які з'являлися в його теорії як основна

тенденція життя, мали джерело, певного виду енергію, або рушійну силу,

мету й об'єкт.

Показово, що теорія особистості Зиґмунда Фрейда, незважаючи на

величезну роль несвідомого, належить до числа раціоналістичних теорій, які

претендують на повне й вичерпне пояснення людського психічного життя.

Тому його теорія мотивації особистості людини зводить всі потреби до

фізіологічних або біогенних у своїй основі.

Такі основні життєві потреби, як необхідність у їжі й питві, потреба в

сні й статевих відносинах створюють, за думкою Фрейда, загальну

психологічну напругу особистості індивіда, і це змушує його шукати

розрядки шляхом задоволення даних потреб. З одного боку, дійсно, теорія

Фрейда, дозволяє пояснити первинні потреби, з іншого, зводить і духовні

Сучасні теорії потреб поступово відмовляються від зведення

всього комплексу потреб людини до біологічних інстинктів,

дотримуються думки про те, що існує обмежений перелік базових

потреб або груп потреб, змістовний аналіз яких може прояснити

мотивацію діяльності людини в багатьох сферах її соціальної

поведінки, а дослідження спектра соціальних і духовних потреб

необхідно для галузей знання й діяльності, пов'язаних з наданням

послуг населенню.

потреби до біологічного підгрунтя (теорія сублімації).

Інший підхід припускає розглядати виникнення потреб у результаті

прагнення людини опановувати навколишнє середовище і зазнавати

насолоди від отримання нового досвіду. У концепції мотивації та потреб

А. Маслоу обидва ці підходи поєднані, у його розумінні у разі дефіциту

потреби індивід намагається зменшити напругу, а у разі зростання нової

потреби, навпаки, підсилює психологічну напругу, для того щоб реалізувати

свій потенціал як особистості.

У теорію особистості Фрейд вніс революційні зміни порівняно з

поглядами психологів і філософів XIX і попередніх століть, коли вважалося,

що людина є у своїй основі істотою розумною і повністю усвідомлює свою

поведінку. Відкриття Фрейдом сфери несвідомого, котре панує над

інстинктами й потребами, неусвідомлюваного в повсякденному житті, яке

займає головне місце в психічному житті індивіда, розробка й доказовість

теорії зробили австрійського психоаналітика однією з тих особистостей, які

вплинули на хід людської історії.

Ґрунтуючись на тому, що значення й причини поведінки людини рідко

бувають доступними свідомості, Фрейд розробив модель особистості, у якій

можна виділити три рівні: свідомість, передсвідоме й несвідоме. У першій

праці, що одержала широку популярність, "Тлумачення сновидінь" (1900) він

розглядав механізми психічного несвідомого, показав, що воно, хоч і не

усвідомлюється людиною, впливає на все її наступне життя, формуючи

неусвідомлювані потреби, нездатність задовольнити які приводить до

дисфункцій і психічного розладу особистості.

Починаючи з 20-х років XX століття у працях "Лекції з вступу до

психоаналізу" (1920), "Я і Воно" (1923), Фрейд модифікує свою теорію,

структуруючи особистість як складену з трьох компонентів – Воно, Я та

Понад Я.

Необхідним для задоволення потреб Фрейд вважав стан психічного

здоров'я, що для дорослої й відповідальної особистості полягає у здатності

продуктивно працювати (ставити перед собою довгострокові віддалені цілі

й досягати їх) і підтримувати комплекс міжособистісних відносин з

навколишніми.

Воно функціонує в сфері несвідомого й пов'язане з біологічними

інстинктивними спонуканнями, які трансформують поведінку людини й

визначають її подальшу діяльність. Воно є центром особистості протягом

всього життя людини, наповнено біологічно обумовленими агресивними

й сексуальними спонуканнями й потребами.

100

Якщо їх не вдається задовольнити, вони створюють психологічну

напругу в бутті особистості. При задоволенні виникає, за думкою Фрейда,

так званий принцип задоволення, якому й підлегле Воно. Сфера Воно

повністю підлегла первинним потребам, вимагає їхнього задоволення, але не

може розрізняти між реальним об'єктом або предметом, що задовольняє

потребу, і його образом. Тому якщо не з'являться зовнішні джерела

задоволення потреб, особистість може загинути. Тому для людини, а

особливо дитини перших місяців життя неможливо відкласти задоволення

первинних потреб. Лише коли дитина усвідомлює, що крім її бажань і потреб

існує навколишній світ, виникає наступна структура особистості – Я.

Перетворити несвідомі прагнення Воно відповідно до норм і правил

соціуму, задовольнити напругу реалізацією потреби стає не завжди

досяжним на практиці, але необхідним прагненням Я. Така ціль змушує

людину вчитися задовольняти потреби, міркувати, запам'ятовувати,

приймати різні рішення, тобто розвивати власну особистість, перетворюючи

несвідомі спонукання в соціальну реальність буття особистості.

Я повинне як би примиряти Воно, Понад Я й зовнішню навколишню

дійсність, обираючи, з одного боку, можливості задоволення інстинктивних

потягів, що виходять від Воно, з іншого, задовольняти їх, не порушуючи

норм, цінностей і приписів суспільства й культури, вимога дотримання яких

виходить від Понад Я, що виконує функцію внутрішнього заступника

суспільної етики.

Понад Я виникає в процесі соціалізації особистості й ґрунтується на

системі цінностей і норм, обумовлених навколишньою людині культурою. На

думку Фрейда, Понад Я не є вродженою структурою психіки, а виникає в

міру виникнення суспільної особистості, у віці від трьох до п'яти років, коли

в дитини формується модель поведінки "погано", відбиваючи батьківські

вимоги, і закріплюється в системі цінностей і світогляді.

Я в теорії Фрейда є як би "свідомість при денному світлі", важлива

структура особистості, що приймає рішення й діє. Я намагається надати

рівноваги бажанням й потребам Воно відповідно до вимог і обмежень, які

накладає весь комплекс впливу зовнішнього світу на можливість їхнього

задоволення.

Понад Я є як би колективною вимогою соціуму, пропонованою

через батьків, учителів і всю систему виховання в суспільстві

конкретному індивідуумові.