Лекції з дисципліни Бюджетна система

Подождите немного. Документ загружается.

11.3 Сутність, фактори й форми державного

кредиту.

Державний кредит являє собою досить специфічну

ланку державних фінансів. Він не має окремого фонду

фінансових ресурсів; кошти, які мобілізуються за його

рахунок, проходять через бюджет. В окремих випадках з

його допомогою залучаються кошти у фонди цільового

призначення або під цільові проекти.

Державний кредит може виступати у двох формах:

- ощадна справа;

- державні позики.

Ощадна справа ставиться до державного кредиту,

якщо притягнуті кошти направляються в доходи бюджету.

Разом з тим ощадні банки, незалежно від форми власності,

діють на комерційній основі, а мобілізовані ними кошти

формують їхні кредитні ресурси. Частина цих ресурсів

може направлятися на придбання державних цінних

паперів.

Державні позики є основною формою державного

кредиту. По правовому оформленню розрізняють:

- державні позики, надавані на підставі договорів;

- державні позики забезпечені випуском цінних

паперів.

Договорами оформляються, як правило, кредити від

урядів інших країн, міжнародних організацій і фінансових

інститутів. За допомогою цінних паперів мобілізуються

кошти на фінансовому ринку.

Оформлення державних позик може здійснюватися

двома видами цінних паперів - облігаціями й

казначейськими зобов'язаннями (векселями). Облігація

являє собою боргове зобов'язання держави, по якому у

встановлений термін вертається борг і виплачується дохід

181

у формі відсотка або виграшу. Вони можуть бути

знеособленими (на покриття бюджетного дефіциту) і

цільовими (під конкретні проекти). Казначейські

зобов'язання (векселя) мають характер боргового

зобов'язання, спрямованого тільки на покриття

бюджетного дефіциту. Виплата доходів провадиться у

формі відсотків.

Казначейськими зобов'язаннями, як правило,

оформляються короткострокові позики (іноді

середньострокові - казначейськими нотами), облігаціями -

середньо- і довгострокові.

Залежно від місця розміщення позик їх розділяють на

внутрішні (надаються юридичними й фізичними особами

даної країни й зовнішні (надходять ззовні - від урядів,

юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних

організацій і фінансових інститутів).

По строках погашення заборгованості розрізняють

кредити:

- короткострокові (строк погашення до 1 року);

- середньострокові ( від 1 до 5 років);

- довгострокові (понад 5 років).

По характері виплати доходів державні позики

діляться на :

- процентні;

- виграшні;

- дисконтні (з нульовим купоном).

По процентних позиках дохід установлюється у

вигляді позикового відсотка. При цьому може

встановлюватися як твердо фіксована на весь період

позики ставка, так і плаваюча, тобто изменяющаяся в

залежності від різних факторів, насамперед попиту та

пропозиції на кредитному ринку. Виплата процентного

доходу здійснюється на купонній основі. Вона може

провадитися щорічно, 1 раз у стать року, щокварталу. У

182

виграшних позиках виплата доходів провадиться на

підставі проведення тиражів виграшів. Дисконтні позики

характеризуються тим, що державні цінні папери

купуються йз знижкою, а погашаються по номінальній

вартості. Зазначена різниця формує дохід кредитора.

Державний кредит є сукупністю різноманітних форм і

методів фінансових відносин. Такий підхід спрямований на

створення благополучних умов для залучення коштів як

для держави, так і для її кредиторів. Розмаїтість форм

дозволяє максимально враховувати різнобічні інтереси

юридичних і фізичних осіб.

Залучення позик повинне мати в основі 2 фактори:

- мінімізацію вартості позики;

- установлення стабільності державних цінних

паперів на фінансовому ринку.

Мінімізація вартості позики досягається, в - перших,

за рахунок процентної політики, в - других, за рахунок

умов випуску й погашення. Процентна політика

відображає при цьому 2 протилежних фактору: мінімізацію

вартості позики й максимализацию його привабливості,

що, у свою чергу, залежить від досить високого відсотка.

На фінансовому ринку державні цінні папери мають

найбільш низький відсоток, що виступає свого роду

індикатором цього ринку.

Стабільність державних цінних паперів досягається за

рахунок оптимізації насиченості або фінансового ринку.

Цінних паперів, з одного боку, повинне бути досить для

максимализациии надходжень від державних позик, а з

іншого боку - не повинен мати місце їхній надлишок, що

може привести до падіння курсової ціни.

11.4. Державний борг і видатки на його

обслуговування.

183

Використання державою у своїй фінансовій політиці

притягнутих коштів на кредитній основі приводить до

формування державного боргу й необхідності чіткої

системи керування їм.

Державний борг – це сума заборгованості держави

своїм кредиторам. Розрізняють поточний і капітальний,

зовнішній і внутрішній довгі.

Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає

погашенню цього року разом з покладеним до виплати в

цей період відсотками із всіх випущених на даний момент

позик.

Капітальний борг – це загальна сума заборгованості

й відсотків, які повинні бути виплачені по позиках.

Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам

усередині даної держави;

Зовнішній борг – заборгованість кредиторам за

межами даної країни.

Керування державним боргом складається в

забезпеченні платоспроможності держави, тобто

можливості погашення боргів. Це ставиться як до

поточного, так і до капітального боргу. Відносно до

поточного боргу необхідно забезпечити реальні джерела

погашення.

У керуванні внутрішнім і зовнішнім боргами існують

певні специфічні ознаки. Платоспроможність по

внутрішніх позиках забезпечується, як правило, за рахунок

внутрішніх джерел. Платоспроможність по зовнішніх

позиках залежить, насамперед від валютних надходжень.

При недостатній платоспроможності держави можуть

застосовуватися такі способи корекції політики позик:

- конверсія;

- консолідація;

- уніфікація;

- обмін по регресивному співвідношенню;

184

- відстрочка погашення;

- анулювання.

Конверсія державного боргу – це зміна прибутковості

позик. Вона відбувається в результаті зміни ситуації на

фінансовому ринку (наприклад, рівня дисконтної ставки

центрального банку) або погіршення фінансового стану

держави, коли останнє не в змозі виплачувати

передбачений дохід.

Консолідація – це перенесення зобов'язань по раніше

випущеній позиці на новий займ із метою продовження

строку позики. Проводиться у формі обміну облігацій

попередньої (або попередніх) позик на нові. В окремих

випадках може застосовуватися й скорочення строків

позики.

Уніфікація являє собою об'єднання декількох позик в

один займ. Вона спрощує керування державним боргом і

може проводитися як окремо, так і разом з консолідацією.

Обмін по регресивному співвідношенню облігацій

попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення

державного боргу. Це небажана міра, оскільки це не що

інше, як часткова відмова держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення строків

виплати заборгованості. При цьому в даний період виплата

доходів не провадиться.

Анулювання боргів означає повна відмова держави

від своєї заборгованості. Але це не може розглядатися як

припустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого

боржника, залежить від визнання їм своїх боргів і

забезпечення їхнього повного погашення у встановлений

термін.

ТЕМА 12. Державні цільові фонди

12.1. Загальна характеристика цільових фондів.

185

12.2. Пенсійний фонд.

12.3. Фонд соціального страхування через

тимчасову втрату працездатності.

12.4. Фонд загальнообов'язкового державного

страхування на випадок безробіття.

12.5. Фонд соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві й професійних

захворюваннях.

12.6. Фонд Чорнобиля.

12.7. Державний фонд охорони навколишнього

природного середовища.

12.1. Загальна характеристика цільових фондів.

Державні цільові фонди - це форма перерозподілу й

використання фінансових ресурсів, притягнутих державою

для суспільних потреб з певних джерел, які мають цільові

призначення.

Державні цільові фонди розділяють на:

 соціальні;

 економічні;

До найважливіших соціальних фондів в Україні

належать:

 Пенсійний фонд;

 Фонд Чорнобиля;

 Фонд соціального страхування через тимчасову

втрату працездатності;

 Фонд загальнообов'язкового державного

соціального страхування на випадок безробіття;

 Фонд соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві й професійних захворюваннях;

До економічних фондів належать:

 Державний дорожній фонд України (у складі

Державного бюджету України);

186

 Державний фонд охорони навколишнього

природного середовища та інші;

Державні цільові фонди - це сукупність фондів

коштів, які перебувають у розпорядженні центральних і

місцевих органів влади.

Шляхи утворення державних цільових фондів:

 відокремлення видатків Державного бюджету на

певні цілі, які мають першорядне значення для країни в цей

момент;

 формування спеціальних фондів, які мають

самостійні джерела доходів.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні

призначення винятково на конкретні цілі в таких випадках:

 якщо законом передбачене покриття витрат з

конкретно певного джерела надходжень;

 у випадку одержання центральними, місцевими

органами влади або безпосередньо розпорядником

бюджетних коштів дотації, гранта або дарунка у

вартісному розрахунку на конкретну мету.

Рахунки цільових фондів Державного бюджету

створюють відповідно до законів.

Передача коштів з рахунку загального фонду на

рахунки цільових фондів бюджету дозволяється тільки

відповідно до бюджетних призначень.

Керування коштами державних цільових фондів є

автономним щодо бюджетів. Керівництво цих фондів

самостійно визначає напрямку витрати коштів відповідно

законодавству.

Цільові фонди певною мірою доповнюють Державний

бюджет, мають строго цільове призначення на інші мети не

використаються.

По суті перераховані фонди є новою складовою

частиною фінансів України, що перебуває в стадії

становлення.

187

12.2. Пенсійний фонд.

Протягом останніх 40 років показники

співвідношення кількості населення пенсійного й

працездатного віку погіршилися (з 0,227 - в1959р., до 0,405

- в 1997 р.., і в перспективі до 0,561 - 2026р.). На сьогодні в

Україні налічується близько 14,5 млн. пенсіонерів, у т.ч. 2

млн. інвалідів.

У цілому їхня частка в загальній кількості населення

досягає 20%. До 1992 р. середня пенсія за віком в 1,7 рази

перевищувала мінімальну зарплату, що відповідало

прожитковому мінімуму населення.

На сьогодні середня пенсія становить 30-40% від

прожиткового мінімуму.

Для забезпечення виконання Закону України «Про

пенсійне забезпечення» в 1992 р. був створений Пенсійний

фонд України як самостійна фінансова структура.

Кошти фонду не входять у Державний бюджет і не

можуть бути використані на інші мети, крім виплати

пенсій і допомоги.

Правовий відносини в сфері пенсійного страхування

базуються на конституції України й регулюються:

 Кодексом законів про працю України;

 Законом України «Про пенсійне забезпечення» з

5.11.91року № 1788-ХП;

 Законом України «Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» з 28.02.1991 року № 796-ХІІ;

 Законом України «Про збір на обов'язкове державне

пенсійне страхування» від 26.06.1997 року (400/97-ВР);

 Указом Президента України «Про невідкладні

заходи щодо погашення заборгованості з виплатою пенсій»

з 31.08.1998 року й інших законодавчих актів.

188

Завдання пенсійного фонду

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

 забезпечення фінансування витрат на виплату

пенсій відповідно законам України;

 збір і акумуляція внесків, призначених для

пенсійного забезпечення й виплати допомоги;

 розширене відтворення коштів пенсійного фонду

України на основі принципів самофінансування;

 участь у фінансуванні програм соціальної підтримки

пенсіонерів, інвалідів і інших категорій населення в

страхуванні здоров'я пенсіонерів через страхові компанії;

 організація міжнародного співробітництва в сфері

пенсійного забезпечення;

 контроль за своєчасним надходженням страхових

внесків у цей фонд;

 контроль за правильною витратою коштів фонду;

 участь у підготовці пропозицій для державних

програм соціального розвитку;

 участь у підготовці нормативних актів, спрямованих

на вдосконалення системи пенсійного забезпечення й

прядка підвищення розміру пенсій у зв'язку зі зміною

індексу споживчих цін і т.п.

Джерела надходжень у Пенсійний фонд

Бюджет фонду формується за рахунок:

 податків на обов'язкове державне пенсійне

страхування;

 коштів Державного бюджету на виплату окремих

видів пенсій;

 відрахувань органами місцевого бюджету відсотків

від суми фіксованого податку (10%), від суми коштів

отриманих від продажу спеціальних торгових патентів

(17%);

189

 перерахувань відділеннями Державного

казначейства України 42% від суми єдиного податку, 68%

від суми фіксованого сільськогосподарського податку;

 суми відсотків за користування тимчасово вільними

коштами Пенсійного фонду;

 додаткових і спеціальних податків;

 добровільних внесків підприємств, організацій,

населення;

 інших надходжень.

Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є

податок на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Платниками збору є:

1. Суб'єкти підприємницької діяльності

незалежно від форм власності, їхнього об'єднання,

бюджетні, суспільні та інші установи й організації,

об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також

фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які

використають працю найманих робітників.

2. Філії, відділення підприємств, які не мають

статусу юридичної особи, розташовані на іншій території.

3. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності, які не використають працю найманих

робітників, а також адвокати, їхні помічники, приватні

нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької

діяльності й займаються діяльністю, пов'язаної з

одержанням доходу.

4. Фізичні особи, які працюють на умовах

трудового договору (контракту), і фізичні особи, які

виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-

правових договорів, у тому числі члени творчих союзів,

творчі працівники, які не є членами творчих союзів і т.п.

Об'єктом оподатковування для платників першої й

другої груп є фактичні витрати на оплату праці

працівників, які включають витрати на виплату основної й

190