Лекції з дисципліни Бюджетна система

Подождите немного. Документ загружается.

Кількість ліжок характеризується кількість

лікарських місць. Розрізняють нормативну потребу й

фактичну їхню наявність. Нормативна потреба

визначається, виходячи із чисельності жителів населеного

пункту й показника госпіталізації розраховуючи на рік.

Кількість ліжко-днів - це добуток від множення кількості

ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка в

день.

Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом

розподілу чисельності жителів у районі обслуговування на

середню кількість відвідувань поліклінік у рік (приблизно

30 разів).

Система заробітної плати медичних працівників

установлюється в розрізі категорій: лікар, середній і

молодший медичний персонал, адміністративно-

управлінський і обслуговуючий персонал.

Система зарплати лікарів ґрунтується на встановленні

ставки зарплати і її систем підвищення, а також надбавок.

Ставка зарплати залежить від посади (лікар-хірург, лікар-

інтерн або лікарі інших спеціальностей) і кваліфікаційної

категорії. Крім того, у частині надбавки ставка може

залежати від місця розташування лікарні (місто або

сільська місцевість). Надбавка до зарплати встановлюється

також за шкідливі й небезпечні умови праці (інфекційні

лікарні, ренгенокабвнети), за роботу у вихідні й святкові

дні й нічний час.

Ставки зарплати середнього медичного персоналу

залежать від посади (медсестра, акушерка, фельдшер,

зубний лікар), категорії й стаж роботи. Для молодшого

медичного персоналу ставки встановлені залежно від

посади (сестра операційна, сестра господарка, сестра-

ванниця). На середній і молодший медичний персонал

поширюються надбавки за шкідливі умови праці, за роботу

у вихідні й святкові дні й нічний час.

161

Для медичних працівників зарплата розраховується,

виходячи з обсягу роботи – 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,25; 1,5

ставки. Дозволяється сполучати обов'язку медсестри й

санітарки. Для адміністративного й обслуговуючого

персоналу встановлені тверді ставки зарплати.

Фонд зарплати розраховується шляхом множення

кількості посад на середню ставку зарплати. Середня

ставка зарплати медперсоналу встановлюється на підставі

тарифікаційного списку. Кількість посад лікарів

визначається в розрізі стаціонару й поліклініки:

 По стаціонарі - виходячи з нормативу кількості

ліжок на одного лікаря (15-30 ліжок), диференційованого в

розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне й т.д.);

ураховуються також посади завідувачів відділеннями,

лікарів-інтернів і лікарів-фахівців;

 У поліклініці - на підставі кількості лікарських

відвідувань у розрізі фахівців у встановлених нормативів

прийому на один лікаря; у поліклініці також

передбачається посади завідувачів відділеннями (при

наявності певної кількості лікарів даного профілю).

Кількість посад середнього медперсоналу

визначається по стаціонарі, виходячи з кількості

цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу,

установлюється відповідно до нормативів кількості ліжок

на один пост, диференційованим у розрізі відділень, і

встановлюються окремо для денних і нічних годин.

Кількість посад на один пост визначається шляхом

розподілу річного балансу часу в годинниках (365 х 24) на

кількість годин роботи однієї медсестри в рік. Крім того,

ураховуються посади старшої медсестри, медсестри для

організації індивідуального догляду за важкохворими й

посади медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. У

поліклініці кількість посад медсестер установлюється по

162

нормативах відповідно кількості посад лікарів (як правило,

1:1 і більше).

Кількість посад молодшого медперсоналу

визначається аналогічно середньому медперсоналу.

Відмінність укладається в тім, що норматив кількості ліжок

на один пост трохи більше. Кількість посад обслуговуючого

персоналу встановлюється по типовим штатним розклади.

Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування

медичних установ можуть бути доходи, що надходять від

підприємств, організацій і установ по укладених договорах

на проведення медичного обслуговування їхніх

працівників, доходи від надання платних послуг (видача

довідок і ін.), надходження від спонсорських і благодійних

внесків.

У страховій медицині об'єктом медичного

страхування виступає здоров'я громадян. На відміну від

особистого страхування, де також об'єктом страхування

може бути здоров'я громадян, страхове відшкодування

виплачується не безпосередньо застрахованому, а у вигляді

платежу за лікування в медичній установі. Існують 2

форми медичного страхування: обов'язкове й добровільне.

Як правило, мінімум медичних послуг забезпечується

обов'язковим страхуванням, додаткові -добровільним.

Страхувальником може бути держава (обов'язкове

страхування) і недержавні страхові компанії,

страхувальниками виступають держава (за рахунок

бюджету); роботодавці й громадяни – за рахунок своїх

коштів.

10.3.5. Фінансування культурно-просвітніх

установ.

Фінансування культурно-просвітніх установ

здійснюється як бюджетним фінансуванням так і за

рахунок платних послуг.

163

Установи культури можуть здійснювати свою

фінансову діяльність, як на основі кошторисного

фінансування, так і комерційного розрахунку. У

кошторисному порядку фінансуються ті установи

культури, які не мають реальних можливостей самостійно

заробляти гроші й послуги яких повинні мати доступний

характер, - бібліотеки, музеї, заповідники. Клуби, палаци й

будинки культури в цей час фінансуються на мінімальному

рівні.

Комерційний розрахунок може бути повним або

частковим. Повний розрахунок передбачає повну

самооплатність і одержання прибутку, частковий

характеризується покриттям витрат як за рахунок

бюджетних асигнувань, так і за рахунок надання платних

послуг. Такий метод фінансової діяльності встановлюється,

наприклад, відносно театрів загальнонаціонального

значення.

Фінансування бібліотек ґрунтується на показнику

бібліотечних фондів. Фонд заробітної плати бібліотекарів

визначається множенням кількості посад, розраховане по

встановлених нормативах бібліотечного фонду на одну

посаду, на середню ставку заробітної плати. Фонд

заробітної плати обслуговуючого персоналу бібліотек

установлюється по типовим штатним розклади.

В аналогічному порядку фінансуються музеї.

Чисельність штатних працівників-фахівців визначається по

нормативах музейних фондів на одного працівника, посади

обслуговуючого персоналу - по типових штатних

розкладах. Частина витрат на утримання музею

здійснюється за рахунок установленої вхідної плати.

Клуби, палаци й будинку культури фінансуються в

змішаному порядку, тобто за рахунок бюджету й

отриманих доходів від платних послуг. За рахунок

бюджету фінансується лише заробітна плата. Штатний

164

розклад розробляється окремо для кожної установи

залежно від того, які кружки, секції в ньому функціонують.

10.3.6. Порядок фінансування установ соціального

забезпечення.

Фінансування установ соціального забезпечення

укладається в надання фінансового забезпечення або

допомоги тим громадянам, які внаслідок об'єктивних

причин не можуть мати достатніх власних доходів або не

перебувають на чиємусь содержании.

У систему соціального забезпечення входять:

 Будинки-інтернати для старих і інвалідів;

 Притулки для неповнолітніх;

 Дитячі установи-інтернати (для дітей з різними

відхиленнями в здоров'я).

Фінансування зазначених установ здійснюється по

кошторисах. В основі складання кошторисів лежать

показники кількості ліжок і ліжко-днів (аналогічно

фінансуванню установ охорони здоров'я.).

ТЕМА 11. Видатки бюджету на оборону, керування

й на обслуговування державного боргу.

11.1. Видатки на оборону.

11.2. Видатки на керування.

11.3 Сутність, фактори й форми державного

кредиту.

11.4 Державний борг і видатки на його

обслуговування.

11.1. Видатки на оборону.

165

Фінансування оборони залежить від прийнятої в

державі військової доктрини.

Існують три основні її типи:

1. Повна відмова від військових видатків

(Андорра, Монако, Австрія).

2. Створення могутньої військової

супердержави (США, Англія, Німеччина, Франція).

3. Фінансування оборони за принципом

мінімальної достатності (Україна, Казахстан і т.д.).

Фінансування видатків на оборону в Україні

здійснюється на підставі 3-го принципу. Більша частина

видатків у нашій країні фінансується з Держбюджету.

Місцеві бюджети забезпечують утримування військових

комісаріатів.

Видатки на національну оборону включають:

 Утримування Збройних Сил;

 Закупівлю озброєння й військової техніки;

 Капітальне будівництво;

 Науково-дослідні роботи;

 Інші видатки.

Утримування армійських частин здійснюється на

підставі кошторису. Основні статті видатків кошторису -

це видатки на грошове втримування військовослужбовців і

заробітної плати вільнонайманих. Планування цих видатків

здійснюється за загальноприйнятою методикою: кількість

посад множиться на середній розмір грошового

втримування солдата або ставку офіцера. Кількість посад

визначається кількістю військових підрозділів (взводів,

рот, батальйонів і т.д.). Розмір грошового втримування

залежить від двох факторів - посади й військового звання.

Крім того, установлюється надбавка за вислугу років.

Важливе місць у кошторисі займають видатки на

утримання військовослужбовців - харчування,

166

обмундирування, видатки на проведення бойової

підготовки (навчання, стрілянини, польоти).

Фінансування на придбання озброєння й військової

техніки визначається потребам, пов'язаними з постійною

заміною техніки й озброєння у зв'язку із закінченням

строків їхньої експлуатації й моральним старінням.

В умовах реформування Збройних сил України при

формуванні оборонного бюджету виникають певні

труднощі. І тут рятуйте! прийти закордонний досвід.

Відомо, що одним з факторів, що визначає оборонні

видатки країни, є рівень військової погрози й безпеки, адже

існує чимало політичних, економічних, територіальних і

інших державних розбіжностей. Зберігаються й значні

запаси ядерного й іншого видів зброї, чимало держав

містить численні збройні сили. Існує більша ймовірність

затяжних соціально-політичних криз і виникнення гострих

конфліктів, які вирішуються лише збройним шляхом.

Особливо боротьба з тероризмом. Виходячи із цього,

можна зробити висновок про можливості військової

погрози для України. Тому необхідно науково

обґрунтувати заходи щодо забезпечення військової безпеки

на такому рівні, який би, з одного боку, відповідав

обороноздатності держави, а із другого, не мав потребу в

значних фінансових і матеріальних ресурсах.

Для забезпечення необхідного рівня військової

безпеки України потрібно мати певні фінансові ресурси,

які повинні враховуватися й визначатися законодавчим

шляхом у відповідних оборонних бюджетах.

Зазначене питання неодноразово розглядали у своїх

наукових працях такі досвідчені науковці в області

військової сфери, як Б. Андресюк, В. Романенко та інші.

Таким чином, обсяг оборонного бюджету

визначається рівнем безпеки, залежить від ступеня

оснащеності й підготовленості військ і законодавче

167

затверджений у Військовій доктрині держави. На етапах

формування оборонного бюджету й визначення видатків на

оборону, а також перерозподілу коштів необхідно

врахувати рівень військової безпеки, що досягається за

рахунок фінансово-економічного стану армії, а також

відносин з іншими країнами.

Із цього видно, що стратегічна мета діяльності армії

більшою мірою буде направлятися не на підготовку до

ведення війни, а на запобігання її. Фінансове забезпечення

армії нині залежати від збалансованості всіх складових

фінансового механізму й структури військ, які буде

зорієнтовані на швидке реагування й стримування

ймовірного агресора, ефективне врегулювання

розбіжностей на початкових стадіях конфліктів.

Слід зазначити, що оборонний бюджет України - це

сукупність економічних відносин щодо розподілу й

перерозподілу державних коштів, пов'язаних з

формуванням цільових фінансових ресурсів і їхнім

подальшим використанням на потреби військ. Зрозуміло,

що існування нашої армії цілком залежить від обсягів її

фінансування".

Військово-економічну й нормативно-правову основу

формування оборонного бюджету України представляють

закони України; укази Президента України; постанови

Верховної Ради й Кабінету Міністрів України з питань

оборони; накази й вказівки міністерств економіки й

фінансів України про порядок і строки складання проектів

державного бюджету; накази, директиви й вказівки

Міністерства оборони України по фінансово-економічних

питаннях; штати, які визначають склад, організаційну

структуру, чисельність особового складу й кількість

основної зброї й військової техніки; норми витрати коштів

і матеріальних коштів, ціни й тарифи за наданими

платними послугами; плани бойової й гуманітарної

168

підготовки; господарської, навчальної, наукової й

виробничої діяльності військ; забезпеченість військ

майном і матеріалами; аналіз витрати коштів за поточний і

минулий роки.

Оборонний бюджет специфічний по своєю

структурою і є важливою складовою державного бюджету.

Так, на 2005 і 2006 року на утримання армії передбачене

близько 6,0 і 7,0 млрд. грн., тобто 5,2 і 5,1 % всіх видатків,

передбачених у державному бюджеті на ці роки, які

становлять 114,1 і 137,1 млрд. грн. Хоча військовими була

визначена потреба на ці роки в 7,1 і 9,1 млрд грн, а, як

бачимо, незабезпечення мінімальних оборонних потреб

становить 17 % і 24 % до призначеної суми, тобто ситуація

така ж сама. як і в минулі роки. Однак фактичні оборонні

видатки минулих років завжди були базою для прийняття

закону про державний бюджет на наступний рік, а Уряд

України бере за основу "видатки на оборону попереднього

років", у такий спосіб узаканивая рік у рік необґрунтоване

недофінансування військових.

Оборонний бюджет складається із планових і

позапланових видатків. Планові видатки спрямовані на

утримання військових формувань і представляють основну

частку оборонного бюджету.

Позапланові видатки пов'язані з гонкою озброєнь,

ліквідацією непередбачених наслідків, погашенням

державного боргу за імпортовані озброєння й військову

техніку, пенсію. Структура оборонного бюджету України

за 1997-2005 року приводиться у Таблиці 1.

169

Таблиця 1.

Структура оборонного бюджету України в 1997-2005 роках

Рік

Обсяг

оборонного

бюджету,

млрд грн

Утримування

військового

складу, %

Закупівля

озброєння,

НДДКР,

Бойова

підготовка,

1997

1,7

83,20

13,24

2,03

1,53

1998

1,4

67,38

10,23

1,61

20,78

1999

1,6

85,30

5,87

3,28

5,55

2000

2,2

81,84

3,25

4,33

10,58

2001

2,7

83,40

4,70

2,50

9,40

2002

3,4

82,60

4,50

1,50

11,40

2003

4,3

83,00

6,40

2,40

8,20

2004

4,9

80,3

7,1

2,9

9,7

2005

5,9

81,5

5,9

0,6

12,0

Джерело: складено за розрахунками Департаменту

фінансів Міністерства оборони України.

Зрозуміло, що такий розподіл оборонних коштів не

буде сприяти подальшому реформуванню армії. Хоча на

утримання особового складу направляється понад 80 %

коштів, але і їх не вистачає.

Оборонний бюджет по своєю структурою представляє

сведную кошторис Міністерства оборони, що є основним

правовим документом - головним військовим фінансовим

планом, і визначає обсяг асигнувань за рахунок загального

й спеціального фондів для потреб армії.

У кошторисі приводиться характеристика планових і

позапланових оборонних видатків, які плануються на

наступний рік, окремо по кожному коді програмної

класифікації видатків з 2101010 "Керівництво й військове

керування Збройних сил України" по 2111040 "Субвенція з

державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення

заходів щодо передачі житлового фонду й об'єктів

170