Лекції з агролісомеліорації / Автор невідомий

Подождите немного. Документ загружается.

вологість грунту в відкритому степу і на захищених смугами полях приблизно

однакова, лісові смуги сприяють підвищенню температури повітря і грунту. В

засушливі періоди підвищені запаси вологи в грунті на захищених полях

сприяють більш високому рівню транспірації чим на відкритій місцевості, що

обумовлює зниження температури повітря і грунту та створює більш

сприятливий мікроклімат. Дальність захисної дії лісової смуги на зміну

температури повітря не перевищує 5-7Н.

В регіонах достатнього зволоження, де багато вологи, але мало тепла,

зниження інтенсивності турбулентного обміну на захищених полях сприяє

підвищенню температури повітря і грунту, покращує мікроклімат на полях.

Полезахисні насадження тут здійснюють інший меліоративний вплив чим в

посушливих умовах півдня, де спостерігається недостаток вологи, а тепла

надлишок. Затримуючи північні холодні вітри, полезахисні смуги сприяють

підвищенню температури повітря на 1-3 С, а грунту – на 5С. Через це

відбувається збільшення сум активних і ефективних температур і створюється

сприятливий мікроклімат для росту і розвитку сільськогосподарських культур.

Вплив лісових смуг на захищену територію спостерігається на протязі цілого

року. В зимній період вони рівномірно затримують сніг на полях, сприяють

додатковому зволоженню грунту, захищають посіви сільськогосподарських

культур від вимерзання. Ранньою весною грунт на полях захищених лісосмугами

краще прогрівається, що сприяє кращому засвоєнню органо-мінеральних добрив,

ефективності їх застосування.

Таким чином, полезахисні лісові смуги здійснюють позитивний вплив на

елементи мікроклімату полів, що в кінцевому результаті сприяє створенню

кращих умов для росту, розвитку та формування продуктивності

сільськогосподарських культур.

ЛЕКЦІЯ № 5

ТЕМА: «СТВОРЕННЯ ТА ВИРОЩУВАННЯ ПОЛЕЗАХИСНИХ СМУГ»

1. Конструкції лісових смуг.

2. Посадка та агротехніка догляду за лісосмугами.

3. Розташування лісосмуг на території господарства.

1. Конструкції лісових смуг. За однакових географічних, метеорологічних та

інших умов ефективність впливу лісових смуг залежить від їх конструкції. Під

конструкцією лісової смуги розуміють їх будову по поздовжньому профілю.

Характеризується вона ажурністю, або процентним відношенням площі просвітів

у поздовжньому профілі лісових смуг до загальної площі цього профілю.

Ажурність визначають коли дерева вкриті листям. За ступенем ажурності та

характером розміщення просвітів розрізняють три основних види конструкції:

щільну, ажурну та продувну.

Лісовим смугами щільної конструкції вважають ті, які у поздовжньому профілі

не мають наскрізних просвітів або кількість їх при рівномірному розміщенні не

перевищує 10 % загальної площі. Це, як правило багаторядні лісові смуги

складної будови з густокроних дерев і густокроного підліску. Крізь такі смуги

вітер майже не проникає, а АН завітряних узліссях спостерігається повний

затишок.

А ж у р н у конструкцію мають лісові смуги, в яких у поздовжньому профілі

рівномірно розміщені наскрізні просвіти загальною площею 15—45 % усієї його

площі. Це порівняно вузькі (не більше семи рядів) лісові смуги, що складаються з

рідкокронних або рідко розміщених дерев з негустим підліском або без нього, але

з низько опущеними кронами (до землі) у дерев крайніх рядів. Такі лісові смуги

рівномірно продуваються вітром. Основна частина повітряного потоку проходить

крізь них, не змінюючи напрямку, але зменшуючи швидкість. На завітряному

узліссі швидкість вітру різко знижується, але не до штилю.

П р о д у в н у конструкцію мають лісові смуги, в яких у середній та верхній

частинах поздовжнього профілю немає наскрізних просвітів або кількість їх не

перевищує 10 % усієї площі цієї частини профілю, а в нижній приземній є

суцільний просвіт, що створює ажурність понад 60 %. Це в основному вузькі

смуги (до семи рядів) з густокронних порід без чагарників або з низьким

чагарниковим підліском, який не досягає нижньої частини крон дерев.

Повітряний потік, підходячи до смуги, розділяється на дві частини: верхня

переходить через насадження, а нижня з підвищеною швидкістю проникає через

просвіт під кронами дерев. При цьому в лісовій смузі та на її узліссі, у тому числі

й на завітряному, швидкість вітру буває навіть вищою, ніж у відкритому полі.

Найбільш ефективними у вітрозахисному відношенні є лісові смуги продувної

конструкції, найменш ефективні — смуги щільної конструкції, ажурні —

займають проміжне місце. Ефективність продувних і ажурних лісосмуг залежить

від ступеня їх ажурності. 5—7-рядні продувні смуги найбільш ефективні при

середній ажурності 30—35, ажурні — 35—40, дворядні алейні —20—25 %.

Крім основних конструкцій полезахисних лісових смуг, розрізняють ще й

проміжні. Найбільш ефективною з них є ажурно -прод увн а, яка в приземній

частині має суцільний просвіт ажурністю понад 60 %, а в середній і верхній

рівномірно розміщені просвіти становлять 15— 35 %. Найменшою ефективністю

характеризуються смуги, щільні у нижній і ажурні у верхній частинах.

Вплив лісових смуг на швидкість вітру. Основним фактором, що впливає на

дальність вітрозахисної дії, є висота дерев: чим вища смуга, тим більша зона

зниження швидкості вітру. Дальність впливу лісових смуг на зниження швидкості

вітру виражають у їх висотах (Н).

За даними Я. А. Смалько, вітрова тінь, що утворюється біля лісових смуг,

досягає висоти від 1 до 5 Н, по горизонту в навітряний бік — від 5 до 15 і в

завітряний — від 30 до 60 Н. Коливання довжини вітрової тіні залежить від

погодних умов, висоти, конструкції, ажурності, ширини та інших захисних

параметрів лісових смуг.

2. Посадка та агротехніка догляду за лісосмугами. Полезахисні лісові смуги

повинні бути високорослими, довговічними і стійкими. Цього досягають певним

добором деревних і чагарникових порід та схемами їх змішування відповідно до

біологічних властивостей дерев і грунтово-кліматичних умов.

Зона захисної дії смуги залежить від її висоти, тому деревні породи, з яких

формують перший ярус, у певних природних умовах повинні відзначатися

високим ростом.

Основою лісової смуги є головна деревна порода, що в даних лісорослинних

умовах відзначається найбільшою висотою та іншими лісомеліоративними

властивостями і забезпечує вирощування та формування лісової смуги з високою

захисною дією.

Супутні або допоміжні деревні породи сприяють кращому росту головних

порід, поліпшують захисні властивості лісосмуг і підвищують стійкість насаджень.

Чагарники в лісосмугах мають велике, ґрунтозахисне значення. В місцевостям

з хвилястим рельєфом і підвищують стійкість насаджень у посушливих районах

південного Степу з мінливим сніговим покривом.

У відповідних природних районах при доборі деревних та чагарникових порід

слід враховувати їх екологічні та лісомеліоративні властивості.

Полезахисні смуги створюють за певними схемами змішування з урахуванням

лісорослинних умов, місця садіння та біологічних властивостей деревних порід.

За складом лісові смуги бувають простими, що складаються з однієї деревної

породи, і змішаними —з декількох деревних або з деревних і чагарникових порід.

Прості за складом смуги доцільні для створення вузьких вітроломних ліній з

швидкорослих порід і густою кроною (тополі) або насаджень

у специфічних лісорослинних умовах (бідні піщані грунти, заболочені

місця вздовж зрошувальних каналів тощо), асортимент дерев для яких

обмежений.

Полезахисні лісові смуги створюють здебільшого змішаними, які

характеризуються кращим ростом і вищою біологічною стійкістю порівняно з

простими за складом насадженнями.

При складанні схем змішування лісових смуг слід пам'ятати, що головна

порода у змішаних насадженнях повинна займати не менше 50—60 % посадочних

місць. Головні і допоміжні породи планують, як правило, чистими рядами;

чагарники чергують через одне посадочне місце із допоміжною або

ажурнокронною породою. З погіршенням лісорослинних умов від Лісостепу до

південного Степу кількість деревних порід у складі лісових смуг зменшують,

обмежуючись головною та допоміжною породою з найбільш невибагливих дерев.

При створенні лісових смуг з участю однієї з ажурнокронних головних порід

(береза, горіх чорний, модрина, акація біла, гледичія) до них треба додавати

(відповідно до лісорослинних умов) певні щільнокронні допоміжні породи.

При розміщенні полезахисних смуг на суглинкових та глинистих грунтах і

схилах крутістю понад 2° і на супіщаних крутістю 3—4° до складу насаджень

слід вводити чагарникові породи.

Садіння та сівбу лісових смуг провадять навесні і восени, краще рано навесні.

Восени потрібно висаджувати сіянці при достатній вологості грунту після

закінчення вегетації дерев, у лісостепових районах України приблизно з другої

половини жовтня, а в степових — на 2—3 тижні пізніше.

Садіння (сівбу) лісових смуг проводять в основному лісосадильними

машинами та сівалками ССН-1, СЛНУ-1 і СЖУ-1, в окремих випадках

(доповнення, невеликий обсяг робіт) — вручну під меч Колесова або лопату.

Під час садіння лісосмуг дотримуються таких вимог: коріння сіянців добре

ущільнюють грунтом так, щоб воно не висмикувалось при легкому потягуванні

за стовбур; коріння сіянців закопують у грунт на всю глибину і не загинають;

кореневі шийки сіянців при весняному садінні закопують нижче поверхні грунту

на 2—3 см та на 3—5 см — при осінньому; посадочні (посівні) місця розміщують

рівномірно; у кожне посівне місце висівають певну кількість жолудів або горіхів,

передбачених схемою; глибина загортання горіхів—10—12 см, жолудів при

весняній сівбі — 6—8 см, осінній — 8—10.

Спеціалісти колгоспів, радгоспів, лісгоспзагів, лісомеліоративних станцій

повинні бути обізнані не тільки з окремими операціями, з яких складається весь

процес створення і вирощування полезахисних лісових смуг різного складу і

будови, а й знати, які машини та знаряддя застосовують для цього, скільки

коштів витрачається по видах робіт, а також які загальні витрати на вирощування

1 га лісової смуги. Ці дані можна знайти в розрахунково-технологічних картах,

які розробляють під час проектування лісових смуг.

Догляд за ґрунтом починають безпосередньо після садіння (посіву) лісових

смуг. Перший раз розпушують його боронами з високими зубами. Залежно від

грунтово-кліматичних умов рекомендується певна кількість суцільних доглядів у

лісосмугах. Кількість доглядів за грунтом залежить також від схем змішування

деревних і чагарникових порід. В однакових лісорослинних умовах крони дерев у

швидкорослих тополей та березовій смугах змикаються швидше, ніж у дубовій, у

зв'язку з повільним ростом головної породи. Тому в останньому випадку їх буває

більше. Конкретні строки і кількість доглядів встановлюють залежно від стану

грунту, інтенсивності росту та кількості бур'янів.

Механізований догляд за грунтом у рядах здійснюють при необхідності аж до

змикання крон дерев. Для знищення бур'янів у рядах можна застосовувати

гербіциди, рекомендовані Державною комісією по хімічних засобах боротьби з

хворобами рослин і бур'янами у сільському господарстві.

Рекомендовані для полезахисних лісових смуг головні деревні породи

характеризуються різними біологічними, морфологічними та екологічними

властивостями. Їх необхідно враховувати при створенні лісових смуг, тому що від

них залежить успіх вирощування і формування, насаджень.

З дуба, модрини, берези, акації, гледичії, горіха чорного більш високорослі,

стійкіші та ефективніші полезахисні лісові смуги виростають у мішаних

насадженнях, а з тополі, сосни, лоха — у чистих за складом.

При вирощуванні ефективних полезахисних смуг з рекомендованих головних

деревних порід треба враховувати деякі особливості агротехніки.

Дуб звичайний у змішаних насадженнях краще росте, біологічна стійкість його

вища, ніж у чистих. Вводять його до лісосмуг рядково-ямковим способом з

висівом по 2—3 жолуді в ямку або стрічковим — по 4—5 жолудів на 1 м рядка.

Така помірна густота забезпечує біологічну стійкість його і у майбутньому

звільняє господарство від зайвих рубок догляду, що мають місце при густій сівбі

жолудів. Вводячи дуб у смугу сіянцями, їх розміщують у рядку на відстані 0,7—1

м.

Для тополі оптимальні умови створюються у вузьких чистих за складом

вітроломах та алеях з відносно вільним розміщенням посадочних місць. Швидкий

ріст тополі, висока її конкурентна здатність призводять до пригнічення і загибелі

інших деревних порід. До однієї смуги не рекомендується вводити два види

тополі. Швидке вистовбурювання її та очищення від нижніх гілок дозволяє

формувати продувну конструкцію смуги за 5—6 років. Щоб уникнути

негативного впливу сильно розвинутої поверхневої кореневої системи на прилеглі

поля, тополеві смуги розміщують уздовж постійних доріг.

Недоліком берези звислої з лісомеліоративної точки зору є її ажурна крона, яка

не забезпечує надійного притінення грунту та, формування досить щільного

пологу в середній і верхній частинах поздовжнього вертикального профілю

смуги. У зв'язку з цим до березових смуг вводять одну з щільнокронних деревних

порід (клен гостролистий або польовий, липу, явір, грушу дику).

Модрина, горіх чорний, акація біла, гледичія ростуть у різних грунтово-

кліматичних умовах, але об'єднуються в одну групу, тому що мають ажурну

крону. В полезахисні смуги з участю цих порід слід вводити й інші деревні

породи з щільною кроною.

Акація та гледичія мають добре розвинуту поверхневу кореневу систему, яка

негативно впливає на сільськогосподарські культури у присмуговій зоні, тому їх

висаджують у внутрішні ряди лісосмуг.

Горіх грецький вводять у садо- і полезахисні смуги напівсадовим способом,

тобто з рідким розміщенням. Для прискореного змикання крон горіх висаджують

у рядах з проміжною плодовою породою, на півдні України — однією з

кісточкових (персик, мигдаль), у Лісостепу —з зерняткових (груша, яблуня). Для

формування штамба горіха і надання йому продувної конструкції у перші роки

після садіння на саджанцях зрізують бокові бруньки.

Після того, як у молодих лісових смугах крони дерев і чагарників

розростуться, гілки зімкнуться в рядах і міжряддях, догляд за грунтом у них

(прополювання, розпушування) припиняють. Ці насадження затіняють грунт

густим пологом, під яким пригнічується ріст бур'янів, захищають грунт від

перегрівання, надмірного висушування, розтріскування і ущільнення.

Щоб лісосмуги якнайшвидше виросли і мали максимальні захисні властивості,

потрібне активне втручання спеціалістів-лісоводів або агролісомеліораторів у

розвиток насаджень.

Після чотирьох-п'яти років не тільки чагарники, а й численні деревні породи

набувають кущоподібної форми крон. Після зімкнення крон допоміжні породи

(клен гостролистий і польовий, липа тощо), введені до смуг для створення

другого ярусу, у молодому віці часто переганяють у рості головні, затінюють їх

кронами настільки, що вони починають відставати у рості і навіть гинуть.

На полях України є значна кількість смуг старшого віку, до складу яких

входять клен ясенелистий, ясен пухнастий та інші малоцінні породи. Дуб у них

майже відсутній, хоч його і висаджували. Пояснюється це тим, що він майже

повністю загинув під пологом крон допоміжних порід.

Якщо насадження серйозно не пошкоджуються снігопадом, а дерева не

пригнічуються, то і в цих умовах лісівничий догляд за ними необхідний. Відомо,

що на одному гектарі лісових смуг залежно від розміщення дерев або після сівби

сходить від п'яти до десяти тисяч і більше рослин. У молодому віці площі

живлення для них вистачає і вони ростуть нормально. Коли деревця підростають,

на цій площі уже не вистачає поживних речовин, вологи і сонячного світла. Ріст

насаджень стає повільним, а то й зовсім припиняється, дерева починають хиріти.

Полезахисні лісові смуги, за якими не проводять лісівничого догляду, мають

непродувну конструкцію. Такі смуги характеризуються найбільш низькими

полезахисними властивостями.

Якщо ж за лісосмугами встановлено правильний догляд, вони набувають

продувної та ажурної конструкції.

Рубки догляду не лише поліпшують властивості лісових смуг, а й помітно

впливають на стан самих насаджень. Після видалення з них чагарникового

підліску і частини дерев (а в тих, що залишились, нижніх гілок) зменшується

кількість рослин на одиницю площі.

У продувних смугах краще розростається крона головних і допоміжних

порід, збільшується кількість листків. Незважаючи на те, що кожне дерево

більше витрачає вологи, насадження в цілому використовують її менше, бо

кількість їх на одиницю площі значно зменшується.

Але при неправильному і надмірному зрідженні смуг освітленість грунту під

пологом насаджень різко збільшується, що призводить до розростання великої

кількості трав. В результаті утворюється щільна дернина, грунт висушується,

від чого приріст дерев зменшується і вони починають всихати.

Слід зауважити, що необхідно пам'ятати про те, що лісівницькі догляди за

лісосмугами не слід перетворювати в рубки для одержання деревини.

На основі наукових досліджень і вивчення передового досвіду співробітники

Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і

агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького розробили систему рубок догляду в

полезахисних лісових смугах, спрямовану на вирощування стійких насаджень з

високими захисними властивостями. Ця система приурочується до трьох

основних періодів розвитку лісових смуг до повного зімкнення насаджень,

інтенсивного росту їх, послаблення фізіологічних процесів і зниження

приросту. Тривалість періодів та особливості рубог догляду визначається

біологічними особливостями деревних порід і умовами росту.

У п е р ш и й п е р і о д основним завданням рубок догляду є поліпшення умов

росту головних порід, запобігання пригніченню їх допоміжними породами і

чагарниками. Цього досягають освітленням — садінням чагарників на пень,

підрізанням гілок на допоміжних породах, які затіняють головні.

Перший раз чагарники вирубують восени на третьому році життя. Одночасно

старанно доглядають за грунтом у міжряддях і рядах. Наступні рубки чагарників

проводять через кожні 2—3 роки. Низькорослі і ті, що стелються, вирубують

рідше.

Після рубки молоді пагони чагарників, що відростають з коріння, краще

розгалужуються, і утворюють низький суцільний полог. Цим Збільшується

ажурність смуги, забезпечується рівномірний розподіл снігу на прилеглих полях.

У насадженнях віком від 3 до 15 років змикаються крони у рядах і міжряддях.

Швидкорослі допоміжні породи в цей час можуть випереджати у рості дуб,

затіняти його і пригнічувати. Тому важливо не запізнюватись з першим

освітленням смуг, під час якого вирубують гілки і дерева допоміжних порід, які

затіняють дуб і пригнічують його ріст. Одночасно вирубують сухі і дуже

пошкоджені дерева усіх порід, на вилоподібних стовбурах — двійчатку і

трійчатку, При рядково-ямковій сівбі дуба у кожній ямці залишають по одному

кращому деревцю, а решту видаляють.

У смугах, де головними породами є береза, модрина, біла акація, тополя і

горіх, пригнічення одних дерев іншими, як правило, не спостерігається, тому

освітлення тут не потрібне. В них для омолодження періодично вирубують

чагарники.

У д р у г и й п е р і о д розвитку лісосмуг основним завданням є вирощування

стійких, високорослих і найбільш ефективних полезахисних насаджень

продувної конструкції. В цьому періоді спостерігається найбільш інтенсивний

ріст дерев.

Дерева, що швидко розростаються, починають пригнічувати одне одного,

насадження дуже ущільнюються. Для усунення цих явищ і надання смугам

продувної конструкції провадять прорідження деревоста-ну, обрізують гілки на

стовбурах і омолоджують чагарниковий підлісок. Під час проріджування смуг

враховують роль кожного дерева. Розрізняють три категорії дерев: І —

найкращі; II — допоміжні; III — дерева, що заважають рости найкращим та

допоміжним.

Найкращі дерева (як правило, головні породи) відзначаються кращим ростом

і розвитком, становлять основу смуги і визначають її захисну висоту. їх