- планування – вибір засобів та способів дій з метою самовиховання;
- постановка мети – визначення професійно-значущих цілей та завдань
самовиховання;
- самоконтроль – здійснення контролю за результатами самовиховання;
- корекція – внесення необхідних змін у процес роботи над собою.
Соціальним феноменом самовиховання особистості є колективне
самовиховання, важливу роль у якому відіграє лідер, спроможний
активізувати колективні інтереси та колективну відповідальність на
досягнення кінцевого результату, тобто на формування необхідних
соціальних, професійних, особистісних якостей кожного члена групи.
Особливістю колективного самовиховання є колективно розроблені та
затверджені самозобов’язання. В основі таких зобов’язань студентів групи
можуть бути суспільні, трудові, спортивні та інші професійно-значущі
справи, а також заходи щодо розвитку особистості кожного майбутнього
фахівця. Колективні самозобов’язання за змістом представляють собою
колективні вимоги до кожного члена групи, а тому важливим засобом
мобілізації та організації зусиль студентів в їхній спрямованості на кінцевий
результат навчання – стати справжнім, кваліфікованим спеціалістом.
Колективне самовиховання створює умови для критичного і
самокритичного ставлення до життя колективу і кожного його члена, для
переборення елементів формалізму в навчанні, праці, суспільному житті,
воно сприяє виробленню у групі принципової та діяльної суспільної думки.
На суспільному фоні по-іншому усвідомлюється і зміст індивідуального
самовиховання, воно стає більш інтенсивним і результативним, тому що
студент знає, які вимоги до нього поставили оточуючі, чого від нього
чекають; він знаходиться в умовах відповідальної залежності, що є головним
фактором розвитку.
Організацію колективного самовиховання необхідно розпочати з
вивчення стану справ, вияснення професійних та ціннісних орієнтацій
студентів. Для цього необхідно провести спостереження, анкетне