Лекции - Рекультивація земель

Подождите немного. Документ загружается.

МЕТОДИ СТВОРЕННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ЛІСОВИХ

КУЛЬТУР НА РЕКУЛЬТИВОВАНИХ ЗЕМЛЯХ.

План.

1. Методи створення лісових культур на рекультивованих землях.

2. Технологія вирощування лісових культур на рекультивованих землях.

2.1. Підготовка ґрунту.

2.2. Способи сівби лісових культур.

2.3. Способи садіння лісових культур.

2.4. Принципи формування типів лісових насаджень.

Основними методами створення лісових культур на рекультивованих землях

є сівба і садіння. У практиці лісового господарства найбільшого поширення

набуло садіння. Садівний матеріал - сіянці та саджанці - залежно від

вирощування, може мати відкриту або закриту кореневу систему. Садівний

матеріал з відкритою кореневою системою вирощують звичайним способом.

Сіянці та саджанці із закритою кореневою системою вирощують у горщиках,

контейнерах, брикетах. Корені рослин до і під час садіння містяться у

незруйнованій грудці землі або субстраті.

Сіянці та саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища

порівняно зі сходами, які з'являються з насіння. Культури, створені садінням,

менше терплять від конкуренції трав'янистої рослинності і вимагають меншої

кількості агротехнічних доглядів.

Посіви часто пошкоджуються птахами, гризунами, іншими дикими

тваринами. Водночас лісові культури ,створені насінням, довговічніші. Коренева

система дерев глибше проникає у ґрунт, коріння не пошкоджується під час

пересаджування. Процес сівби технологічно простий і менш трудомісткий

порівняно із садінням.

Для садіння переважно використовують сіянці 1-3-річного віку. Вони

повинні бути добре розвинутими, висотою 10-60см, довжиною кореневої системи

10-30 см. Державними стандартами передбачено також товщину сіянця біля

кореневої шийки (див. табл. 6.6.).

Таблиця 6.6

У деяких випадках доцільно створювати культури садіння. Вони

поділяються на два сорти: 1-й і 2-й. Довжина кореневої системи саджанців

повинна становити не менше 20 см для шпилькових порід і не менше 25 см - для

листяних.

Садівний матеріал, завезений на рекультивовані ділянки, негайно загортають

землею, запобігаючи тим самим навіть незначному висиханню коренів. Сіянці

загортають у рівчаки на глибину, що становить 1/4 їх висоти, саджанці - 20-30 %

висоти їх надземної частини.

Найкраща пора для садіння - рання весна. У цей період спостерігається

найінтенсивніше коренеутворення рослин. Корені починають рости раніше, ніж

надземна частина рослин, і продовжують рости упродовж весни і на початку літа.

В серпні, вересні, а іноді, в разі висихання ґрунту, - ще й у липні спостерігається

повне припинення росту. Пізно восени корені знову починають рости, однак

інтенсивність росту значно нижча, ніж на весні.

Весняне садіння слід починати якомога раніше, до початку весняної вегетації

рослин у період, коли верхні шари розкривних порід мають достатню кількість

вологи. Запізнення із садінням неодмінно призводить до загибелі частини рослин і

зниження інтенсивності росту рослин, що прийнялись.

Восени садівний матеріал висаджують за умови достатнього зволоження

розкривних порід, сприятливого температурного режиму. Строки осіннього

садіння тривають до листопада, що відповідає початку другого періоду росту

рослин.

Технологія вирощування лісових культур на рекультивованих землях.

2.1. Підготовка ґрунту.

Підготовка ґрунту під лісові культури, що вирощуються на рекультивованих

землях, значною мірою обумовлена грунтово-гідрологічними та кліматичними

умовами регіону, фізичним станом розкривних порід, забур'яненістю навколишніх

територій тощо.

У процесі обробітку ґрунту розв'язуються такі питання:

- надання розкривним породам відповідної структури шляхом механічного

подрібнення їх на невеликі грудочки;

- поліпшення водного режиму порід, у т. ч. у посушливих умовах -

нагромадженням вологи, а в умовах надмірного зволоження - її зменшенням;

- поліпшення теплового режиму;

- сприяння активізації життєдіяльності ґрунтової мікрофауни,

що забезпечує активізацію мінералізації запасів органічної речовини, і

нагромадження необхідних для рослин мінеральних поживних елементів у

доступній для їх засвоєння формі.

Велику роль в обробітку рекультивованих земель відіграє його глибина.

Найпотужнішою є глибина на 30-40 см, яка забезпечується 4-5-корггусними

плугами марки ПН-4-35, ГОШ-4-35, ПЛН-5-35 або 1-3-корпусними ШШ-3-35,

ПН-2-30В, ПН-ЗОР.

У тих випадках, коли на відпрацьовані відвали нанесено родючий грунт або

потенційно родючі породи шаром менше 40 см, проводять поглиблення орного

шару спеціальними пристосуваннями-Д-162, РТ-2, РТН - 2-35 та ін.

Системи і способи обробітку розкривних порід під лісові культури

вибирають відповідно до умов природної зони, в якій здійснюються лісокультурні

роботи. Наприклад, у лісостеповій зоні та у північній частині степової зони

застосовують звичайну зяблеву оранку, а в центральних і південних районах

степу - систему чорного пару, яка найкраще забезпечує накопичення вологи і

знищення бур'янів. В умовах Південного Степу і напівпустель виправдовує себе

плантаж.

Обробіток може бути суцільним або частковим. За суцільного обробітку

обробляють всю лісокультурну площу, а за часткового -смуги, борозни тощо.

2.2. Способи сівби лісових культур.

Посівний спосіб використовують у створенні деревних культур, що мають

грубе насіння (дуб, бук та ін.). Сівба проводиться декількома способами:

рядковим, рядково-ямковим, стрічковим і біогрупами.

*Рядкова сівба передбачає загортання насіння у ґрунт у посівну борозну

рядками, що розташовані на певній відстані одна від одної. Відстань між

насіннями у рядку також рівномірна і залежить від породи дерев.

*Рядково-ямкова сівба передбачає посівні місця у вигляді ямок із

заглибленням у субстрат діаметром 8-12 см і глибиною, відповідною до глибини

висівання насіння даної породи. У кожну ямку висівають по три-сім насінин.

Ямки розташовують рядами на певній відстані одна від одної. Залежно від

прийнятої густоти культур, ця відстань може становити від ЗО до 75 см. Відстань

між рядами також залежить від природної зони, прийнятої густоти культур і

габаритних розмірів механізмів, що застосовуються під час доглядів за

створеними культурами. Вона може становити 2-5 м.

*Стрічкова сівба передбачає зближене розміщення декількох рядів. Вона

може бути 2-4-рядною, коли стрічка утворюється відповідно з двох, трьох або

чотирьох рядів. Відстань між рядами у стрічці 40-50 м, а між стрічками 2-5 м.

*Сівба біогрупами здійснюється шляхом висівання насіння на заздалегідь

підготовлені площі розміром 1x1 м. На кожну площу висівають 20-50 насінин. На

1га лісокультурної території розміщують 200-670 площ. Сівбу проводять ранньою

весною або восени. Кращі наслідки дають весняні посіви. Глибина загортання

жолудів дуба залежить від складу породної суміші і природної зони та становить

6-12 см. На 1га посіву у рядковій і рядково-ямковій сівбі витрачається 100-125 кг

жолудів, а у сівбі біогрупами і стрічковій 125 кг.

2.3. Способи садіння лісових культур.

Садіння лісових культур можна проводити трьома способами:

механізованим, автомеханізованим і вручну. У механізованому й

автомеханізованому садінні використовують лісосадильні машини з ручним та

автомеханізованим поданням садівного матеріалу в затискачі саджального

апарата.

Ручне садіння має такі різновиди: садіння сіянців і саджанців з відкритою

кореневою системою під меч Колесова або клиноподібну лопату; садіння сіянців і

саджанців з відкритою кореневою системою під звичайну лопату; садіння сіянців

і саджанців із землею під звичайну або пристосовану лопату; садіння саджанців із

закритою кореневою системою типу "Брика" і "Брикет" вручну з використанням

саджального інструменту "Ліліпут".

У процесі садіння корені треба щільно загортати землею, не допускаючи

згинання їх у породі, утворення порожнин біля них. Добре загорнений сіянець

важко вийняти з породного субстрату.

Глибина садіння деякою мірою залежить від конкретних умов формування

відвалів розкривних порід і біологічних особливостей деревних рослин. Вона

визначається глибиною розміщення кореневої системи. На важких і сильно

зволожених розкривних породах коренева шийка повинна заглиблюватися у

ґрунтову суміш на 1-2 см. На легких субстратах глибина садіння дещо

збільшується. Залежно від лісорослинних зон глибина загортання рослин

становить: у лісовій зоні - 1 -2 см; лісостеповій - 3-4 см; степовій - 5-7 см.

2.4. Принципи формування типів лісових насаджень на рекультивованих

землях.

Типи лісових культур на рекультивованих землях розрізняються за складом

деревних порід, розміщенням рослин, їх кількістю на одиниці площі та

особливостями обробітку ґрунту.

Найбільшого успіху у створенні лісових культур на рекультивованих землях

можна досягти за умови правильного

І добору асортименту порід. При цьому до складу лісових культур І вводяться

головні, супутні та чагарникові породи.

Враховуючи це, в сучасному лісовому виробництві практикуються такі

три змішування порід: деревно-чагарниковий, деревно-тіньовий і комбінований.

* Деревно-чагарниковий тип змішування полягає в тому, що на

рекультивованій ділянці кожна рослина головної породи чергується з чагарником.

Цей тип має два варіанти: двочагарниковий та одночагарниковий. У

двочагарниковому варіанті головна порода (Г) чергується з низьким чагарником

(Ч), потім іде високий чагарник (Вч), відтак низький і знову порода:

Г-Ч-В

-Ч-Г-Ч-....

Ч-ГЧ-В

-Ч-Г-...

В одночагарниковому варіанті, який більш поширений, використовується

один вид чагарнику, і схема змішування має такий вигляд:

Г-Ч-Г-Ч-Г-Ч-...

Ч-Г-Ч-Г-Ч-Г-Ч-Г-...

* Деревно-тіньовий тип змішування передбачає чергування головної

породи не з чагарником, а з підгінною супутньою породою (С):

Г-С-Г-С-Г-С-...

С-Г-С-Г-С-Г-...

* Комбінований тип змішування поєднує принципи деревно-чагарникового

та деревно-тіньового типів змішування за схемою:

Г-Ч-С-Ч-Г-Ч-С-Ч-Г-...

Ч-Г-Ч-С-Ч-Г-Ч-С-Ч-....

У формуванні типів лісових культур на рекультивованих землях велике

значення має густота культур. По суті, з нею пов'язана біологічна стійкість і

продуктивність майбутніх насаджень. Адже за умов заниженої густоти

залишається не використаною потенційна продуктивність рекультивованих

земель; за завищеної густоти культури відстають у рості, а можуть бути випадки

їх загибелі або депресії. Знижена густота відтягує також період зімкнення лісових

культур, що потребує проведення більшої кількості доглядів. Подіючас більша

густота вимагає використання більшої кількості сидівпого матеріалу, що збільшує

собівартість лісових культур.

Отже, вибір оптимальної густоти - один з найвідповідальніших Моментів у

створенні лісових культур на рекультивованих землях. Вихиляється, вона є

динамічною і змінюється з часом, оскільки лісові дерева з віком вимагають щораз

більшого життєвого простору. Враховуючи це, базою для регулювання густоти у

процесі росту є початкова густота, тобто кількість посадкових місць під час

садіння або сівби лісових культур. У свою чергу початкову густоту визначають з

урахуванням таких чинників:

- біологічні та лісівничі властивості деревних порід, коли для світлолюбних

порід приймається менша густота, для тіневитривалих більша, для

швидкорослих - менша, для повільнорослих - більша;

- едафічні, або ґрунтові умови, причому у більш сухих умовах і на бідніших

ґрунтах (породах) приймається більша густота,

оскільки дерева тут ростуть повільніше, а в оптимальних

умовах вологості та родючості ґрунту (порід) густота може

бути меншою, оскільки дерева тут ростуть інтенсивніше.

Початкову густоту культур і відповідне розміщення посадкових місць

визначають окремо за лісорослинними зонами, підзонами і лісокультурними

районами.

Наприклад, загально прийнята орієнтовна початкова густота лісових культур

для сосни в сухих і свіжих борах та суборах становить не менше 7 тис. рослин на

1га, у сирих - не менше 5 тис. рослин на 1 га. У садінні великомірними

саджанцями допускається первинна густота 2,5 тис. на 1га і більше. Проте через

несприятливі умови на відвалах розкривних порід, у лісовій рекультивації

початкову густоту доцільно збільшувати до 10-14 тис. шт/га і більше.

За таким принципом можна визначити густоту і для інших лісових культур.

Вирішальною умовою успішної лісової рекультивації є асортимент

лісоутворюючих порід. Саме асортимент зумовлює майбутню господарську

цінність, біологічну стійкість і продуктивність лісових культур.

Добираючи асортимент, визначають цільове господарське призначення

майбутнього деревостану, лісобіологічну взаємну толерантність порід, які

проектуються для спільного зростання, відповідність біологічних особливостей

лісоутворюючих порід едафічним чинникам, притаманних конкретному відвалу

розкривних порід, що підлягає лісовій рекультивації.

Питання для самоконтролю.

1. Як відбувається підготовка ґрунту?

2. Назвіть способи садіння лісових культур.

3. Розповісти про принципи формування типів лісових насаджень на

рекультивованих землях.

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ.

План.

1. Досвід рекультивації земель на Камиш-Бурунському металургійному

комбінаті.

2. Проект відновлення поверхні відвалів Анківського кар'єру у Крив басі.

3. Технологія біологічного відновлення укосів відвалів і кар'єрів на

Соколівсько-Сарбайському гірничо-збагачувальному комбінаті.

На підприємствах чорної металургії рекультивації підлягають землі, що

порушені під час відкритих розробок родовищ залізних і марганцевих руд.

Серед залізорудних підприємств найбільший досвід має Камиш-Бурунський

металургійний комбінат, на території якого порушено понад 4300 га земель

колишнього сільськогосподарського призначення.

Згідно із запропонованим проектом рекультивації на відпрацьованих

відвалах тут було проведено планування поверхні бульдозерами і скреперами з

ухилом не більше 5° і нанесено на них шар родючого ґрунту товщиною 30-35 см,

попередньо знятого на передньому виступі кар'єрів.

Для виконання рекультивованих робіт було створено спеціальний підрозділ-

дільниця, оснащена бульдозерами, скреперами і драглайнами з ковшами ємністю

2 м

Оскільки відвали були відсипані відвальними мостами і являли собою гряди

гребенів з перепадами 5-15 м, планування їх проведено драглайнами у комплексі з

бульдозерами.

Автомобільно-бульдозерні відвали планували з підвезенням порід від

розкривних екскаваторів. Засипання котлованів на відвалах проводили у літній

період, а з настанням зими усі вільні бульдозери і розкривні екскаватори

зрізували відвальні гребені та заготовляли ґрунт. Ґрунт у період розкривного

сезону перевозили на сплановану поверхню. Для рекультивації 1га порушеної

території переміщували від 3200 до 9800 м

ґрунту.

Такі рекультивовані землі, як правило, відводились під ріллю.

Комбінат передав сільськогосподарським підприємствам понад 600 га

відновлених площ, на яких з 1 га одержували до 17 ц зерна пшениці, 280 ц зеленої

маси кукурудзи і понад 60 ц сіна кормових трав. Затрати на гірничотехнічну

рекультивацію 1 га відвалів становили 1200-2200 крб.

На цьому ж комбінаті набуто певного досвіду й у плані використання

відпрацьованих відвалів для посадки саду. Для цього провели бульдозерне

планування відвалу та оранку на глибину З0 см, після чого посадили фруктово-

ягідні дерева і виноград, за якими вели відповідний догляд. Через 5-7 років дерева

й виноград почали плодоносити і давати гарний урожай.

Повчальним є проект відновлення поверхні відвалів Анківського кар'єру у

Кривбасі, який був запропонований Південгіпрорудою і передбачав виїмку

чорнозему, розміщення його у спеціальні склади з наступним використанням для

покриття підготовлених відвалів до рекультивації. Для розробки чорноземів

використовували екскаватор Е-1004, самоскиди МАЗ-205, бульдозери Д-271 та

самохідні скрепери.

Посаджені на відвалах клен, акація, тополя та інші дерева добре прижились.

Середній приріст дерев становив 0,36-0,6 м за рік. Для догляду за насадженнями

на Північному гірничо-збагачувальному комбінаті створено цех озеленення.

На Соколівсько-Сарбайському гірничо-збагачувальному комбінаті була

запропонована технологія біологічного відновлення укосів відвалів і кар'єрів

методом гідросівби багаторічних трав. Цей метод передбачає нанесення на

відкоси суміші із насіння багаторічних трав, мінеральних добрив, мульчуючого і

плівко-утворюючого матеріалу та води. Суміш готується на спеціальній установці

АН-КВ-20.

У результаті досліджень на одному з відвалів комбінату доведено, що для

запобігання ерозії та пилоутворення найдоцільніше застосовувати 20 %-ну

суспензію латексу.

Значний досвід із рекультивації земель на марганцеворудних родовищах

набутий під час розробки Чіатурського родовища марганцю. Тут застосовується

безтранспортна система розробки, крім того, і специфічні умови району

(неглибоке залягання рудних пластів, невелика щільність покривних порід,

сприятливі кліматичні умови) сприяють прискореному відновленню порушених

земель. Для цього ґрунтовий шар зрізується бульдозерами і складується поруч на

майданчиках, звідки він навантажується на транспортні засоби екскаваторами.

Відпрацьовані відвали плануються бульдозерами, після чого покриваються шаром

родючого ґрунту до 0,5 м, і на них висіваються маловибагливі

сільськогосподарські культури (жито, пшениця, трави) або висаджується ліс і

виноградники.

На Нікопольському марганцевому басейні рекультиваційні роботи

включають зняття ґрунту бульдозерами Д-271 і скреперами Д-547, навантаження

його екскаватором ЕКГ-4,6 на автосамоскиди КрАЗ-256 та укладання на

підготовлену поверхню відвалу. Такі рекультиваційні землі використовуються

переважно для вирощування сільськогосподарських культур.

Питання для самоконтролю.

1. Досвід рекультивації земель на Камиш-Бурунському металургійному

комбінаті.

2. Розповісти про проект відновлення поверхні відвалів Анківського

кар'єру у Крив басі.

3. Яка технологія біологічного відновлення укосів відвалів і кар'єрів на

Соколівсько-Сарбайському гірничо-збагачувальному комбінаті?

4. Розповісти про досвід із рекультивації земель на Чіатурськогму

родовищі марганцю.

5. Якому напрямку рекультивації віддається перевага у Нікопольському

марганцевому басейні?

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ

ПІДПРИЄМСТВАХ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ.

План.

1. Досвід у плані рекультивації земель в Тульській області.

2. Досвід відновлення порушених земель на кар'єрах Звенигородського буро-

вугільного району.

3. Досвід у плані рекультивації земель в Україні.

4. Досвід у плані рекультивації земель у Німеччині.

5. Досвід у плані рекультивації земель в Чехії та США.

У вугільній промисловості набутий найбільший досвід щодо рекультивації

порушених земель. Це стосується як України, так і зарубіжних держав.

Наприклад, великий досвід у плані рекультивації земель під час видобутку

бурого вугілля є в Тульській області, де відновлені землі використовуються для

лісонасаджень. Зокрема, на відвалах розрізу "Кимовський" висаджували сосну

звичайну, березу бородавчасту, в'яз звичайний, смереку, акацію жовту, клен

ясенелистий, дуб літній, тополю, шипшину та ін. Найбільш витривалими серед

них виявились береза бородавчаста і сосна звичайна.

Підготовлені до здачі ділянки приймає комісія у складі районних

землевпорядника та агронома, керівника й агронома підприємства, якому

передаються рекультивовані землі. В акті відзначається, що перші 4-5 років землі

рахуються у меліоративному фонді. Акт затверджується рішенням виконкому

місцевої райдержадміністрації.

Заслуговує уваги також досвід відновлення порушених земель на кар'єрах

Звенигородського буро-вугільного району. Так, на розрізі "Юрківський" частина

розкривних порід представлена вуглистими пісками з великим вмістом сірки у

вигляді залізного колчедану.

Останній підвищує кислотність ґрунту і тим самим пригнічує нормальний

ріст і розвиток рослин. Враховуючи це, на поверхні таких відвалів запропоновано

наносити породи, які не фітотоксичні.

Гірники Придніпровського буро-вугільного басейну у процесі відновлення

земель під сільськогосподарські угіддя на сплановану поверхню наносять шар

родючого ґрунту товщиною 0,5-1,1 м. Для планування поверхні, відсипаної

відвалоутворювачами і транспортно-відвальними мостами, застосовують

драглайни з ковшем ємністю 1,5-2 м

та бульдозери Д-384. На розрізах із без-

транспортною системою розробки планування відвалів здійснюється

бульдозерами і драглайнами ЕШ-4/40. При цьому об'єм планувальних робіт на 1

га сягає до 10 тис. м

. Ґрунт знімають екскаваторами і скреперами. Досвід показує,

що заготовляти ґрунт потужними екскаваторами недоцільно.

На розрізі "Стрижевський" рекультивація внутрішніх відвалів здійснювалась

основним гірничо-транспортним обладнанням. Ґрунтовий шар знімали

бульдозерами і скреперами вздовж фронту робіт. За мінімального наближення

екскаваторної і відвальної опор з поворотом консолі транспортно-відвального

моста на 18° вели виїмку розкривних порід. Слідом за рухом екскаватора

переходили на роботу з нижнім черпанням. Міст встановлювали у положення,

перпендикулярне до осі залізничних колій, а заскладований ґрунт бульдозерами

зсували на укіс верхнього підвиступу, звідки його транспортували на

підготовлену ділянку відвалу. Потім продовжували розкривні роботи, поступово

розвертаючи міст до 18°. Шар ґрунту на поверхні відвалів розрівнювали

бульдозерами і скреперами.

У Німеччині важливим заходом вважається селективна розробка

сприятливих для рекультивації порід і нейтралізація шкідливого впливу

кислотності на майбутню рослинність відновлюваних площ. Наприклад, на буро-

вугільному кар'єрі "Бухгаммер" намір зберегти земельні угіддя призвів до

необхідності розробки розкривних порід двома надвиступами, з яких верхній шар

складений із родючих пісків. При цьому технологією розробки передбачено

укладання токсичних порід нижнього підвиступу в основу відвалу. Потім

транспортно-відвальний комплекс переміщується до верхнього підвиступу і

перекриває токсичні породи. В кінці поверхня відвалів вирівнювалась

бульдозерами.

У Німеччині широко практикується хімічна меліорація відвалів: внесення

вапна і мінеральних добрив з наступним вирощуванням багаторічних трав,

внесення побутових відходів, внесення буро-вугільної золи і мінеральних добрив,

використання стічних промислових вод, що містять велику кількість поживних

речовин. Дослідження показали, що найбільш ефективним є внесення буро-

вугільної золи і вапнування. Для меліорації 1га третинних відвалів потрібно 500-

690 ц СаО або 500 м

буро-вугільної золи. Вапно найкраще заробляти на глибину

50-60 см.

Останнім часом у Німеччині використовується ще такий метод

рекультивації. Виступи на кар'єрах створюють у вигляді терас висотою 12-16 м з

кутом eкосу 45°. На терасах вкладають золу електростанцій із розрахунку 250

т/га. Золу розкидають вибухом і заробляють у ґрунт за допомогою культиваторів,

підвішених на стрілі драглайна. Цей метод дає можливість в 1,5 раза зменшити

площу відвалів і знизити на рекультивацію з 15 до 19 тис. марок. Відновлені землі

переважно засівають травами, пшеницею, житом.

У Чехії у процесі відновлення порушених земель перевага віддається

створенню лісонасаджень цільового призначення: лісопарків, парків,

вітрозахисних лісів та ін. Для лісогосподарського використання відводяться

переважно ділянки неправильної форми із сильно пересіченим рельєфом, відкоси

шахтних териконів і кар'єрних відвалів. На низькородючих землях широко

вирощуються трав'янисті та деревно-чагарникові рослини. Затрати на відновлення

1 га землі для лісогосподарського використання становлять 25 тис. крон, а затрати

на відновлення 1га ріллі - 15-23 тис. крон.

У США під час рекультивації територій вугільних кар'єрів основна увага

приділяється створенню озер, пасовищ і лісів. Наприклад, на кар'єрі "Кларіон"

(штат Пенсільванія) ґрунт знімають бульдозером Д-9Ж. Розкривні роботи

проводять драглайном із ковшем ємністю 2,3 м

. Після нанесення ґрунту на

сплановані ділянки висаджують сосновий ліс, або використовують

рекультивовані землі у сільському господарстві.

На одному з вугільних кар'єрів штату Алабама, використовуючи драглайни з

ковшем ємністю 5,3, м

, розкривні породи переміщуються у внутрішні відвали без

попереднього зняття родючого шару ґрунту. Для планування відвалів переважно

використовують колісні бульдозери, проте з появою гусеничного бульдозера НД-

4 з потужністю двигуна 524 к. с, а також трьома ножами різної конфігурації та

навісним розпушувачем інтенсивність робіт із рекультивації земель різко

підвищилась.

Численні експерименти щодо відновлення порушених земель дозволили

визначити раціональні строки проведення гірничотехнічної та біологічної

рекультивації. Планування відвалів проводиться переважно восени до природного

осідання порід, коли їх легше переміщати бульдозерами. Садіння лісу залежно від

погоди і властивостей ґрунту проводиться у зимові та весняні місяці (з 15 лютого

до 15 травня).

Для висівання сумішей трав і дерев на рекультивованих землях американська

компанія "Юнайтед Стейтс Стіл" створила спеціальну гідросівалку, яка являє

собою гідромонітор, що встановлюється на автомобілі-цистерні. Цистерна

наповнюється сумішшю, що складається із води, насіння, зволожувача і добрива.

Зволожувач використовується у вигляді деревного волокна, яке накопичує воду і

постійно забезпечує нею насіння, що прискорює їх проростання, затримує водну

та вітрову ерозії ґрунту та ін.

Гідросівалку можна ефективно використовувати у районах ч достатньою

кількістю води, адже продуктивність цієї гідросівалки становить 8-12 цистерн у

день, тобто 41600-62400 л.

Питання для самоперевірки.

1. Розповісти про досвід у плані рекультивації земель в Тульській області.

2. Який досвід відновлення порушених земель на кар'єрах Звенигородського буро-

вугільного району?

3. Який досвід відновлення порушених земель Придніпровського буро-вугільного

басейну?

4. Як здійснюється рекультивація внутрішніх відвалів

на розрізі "Стрижевський"

5. Розповісти про селективну розробку сприятливих для рекультивації порід та

хімічну меліорацію в Німеччині.

6. Якому напрямку рекультивації віддається перевага у Чехії

7. Розповісти про досвід у плані рекультивації земель в США.