Лекции по экологии (на укр. яз)

Подождите немного. Документ загружается.

органи екобезпеки. При перевищенні встановлених норм військові частини – водокористувачі є

порушниками згідно Водного кодексу України.

Згідно із вимогами Водного кодексу України та Державних санітарних правил і норм,

затверджених МОЗ України, а також будівельними нормами (ДБН 360-92) передбачені організаційно-

будівельні заходи щодо попередження забруднення водоймищ і водостоків, які полягають в організації

зон санітарної охорони водних об’єктів.

Зона санітарної охорони (ЗСО) – це територія, що прилягає до водного об’єкта, на якій з метою

запобігання забруднення, засмічення та виснаження вод встановлюється спеціальний режим

господарської діяльності, який забезпечує санітарно-епідеміологічну надійність води із обов’язковим

дотриманням норм ГДК речовин у водних об’єктах.

ЗСО організуються на усіх водопроводах, незалежно від їх відомчої належності, що постачають

воду із поверхневих або підземних водних джерел, що використовуються для господарсько-питних

потреб.

У ЗСО заборонено будівництво складів ПММ, автопарків, пунктів технічного обслуговування і

миття техніки, розташування звалищ, розміщення тваринницьких комплексів, очисних споруд та інших

об’єктів, які негативно впливають на якість води.

Конкретні розміри водоохоронних зон та смуг визначаються залежно від довжини річки,

кліматичних і місцевих умов .

Таблиця Розміри водоохоронних зон та берегових водоохоронних смуг

Довжина річок, км

Ширина, м

водоохоронної зони

берегової водоохоронної

смуги

До 10

10...50

50...100

понад 100

15-20

100

200

300

15-20

понад 20

50-100

Зони санітарної охорони водних об’єктів повинні включати ЗСО джерела водопостачання, в тому

числі каналу, по якому подається вода, та майданчиків водопровідних споруд (водоводів).

ЗСО складається з 1 та 2 поясів.

На території 1 поясу (поясу суворого режиму) забороняються: всі види будівництва; проживання

людей; випуск стічних вод; купання; водопій; рибна ловля; прання білизни; застосування хімікатів,

органічних та деяких видів мінеральних добрив. Будівлі, які знаходяться не території першого поясу

ЗСО, повинні бути обов’язково обладнані каналізацією, а ця територія повинна мати відвід

поверхневого стоку за її межі. Територія першого поясу ЗСО водопостачання (майданчики

водопровідних споруд, а також ділянки водопостачальних каналів) у межах населених пунктів повинна

бути огороджена та озеленена. Необхідно також передбачити постійну сторожову охорону або

сторожову сигналізацію (технічні засоби охорони).

Межі 1 поясу ЗСО поверхневих джерел водопостачання повинні встановлюватися в залежності

від місцевих санітарно-гігієнічних та гідрологічних умов в радіусі 100-200 м. При цьому забороняється

розташування тваринницьких ферм ближче, ніж на 500 м від лінії урізу води в водоймах при

найвищому рівні води. Також забороняється в береговій смузі водоймищ ближче 100 м від лінії урізу

води розташовувати стійла та випаси (стійбища) тварин.

Границя (межа) 1 поясу ЗСО для підземного водопостачання повинна встановлюватися в

залежності від забруднення і гідрологічних умов на відстані не менше 30-50 м в радіусі від водозабору.

При цьому забороняється розташовувати тваринницькі ферми ближче ніж на 300 м від межі першого

поясу; розташовувати стійла і випасати тварин ближче ніж 100 м від межі першого поясу ЗСО.

Відповідно до природоохоронного законодавства України військові частини, підприємства,

організації та установи зобов’язані не допускати забруднення (засмічення) поверхневих і підземних

водних джерел виробничими, побутовими та іншими стоками, відходами, нафтопродуктами та

хімічними речовинами. Винні в порушенні законодавства посадові особи притягуються до

адміністративної та кримінальної відповідальності.

ЗАНЯТТЯ 10. ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ГІДРОСФЕРИ.

Навчальні питання:

1. Види забруднення.

2. Речовинний склад забруднювачів.

1.Види забруднення.

Гідросфера, або водяна оболонка Землі, — це її моря й океани, крижані шапки приполярних

районів, річки, озера й підземні води. Запаси води на Землі величезні — 1,46 109 км3 (0,025 % її маси).

Але це переважно гірко-солона морська вода, непридатна для пиття й технологічного використання.

Прісна вода становить усього 2 % її загальної кількості на планеті, причому 85 % її зосереджено в

льодовикових щитах Гренландії та Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. І лише 1 % прісної

води містять річки, озера й підземні води; саме ці джерела й використовує людство для своїх потреб.

Вода, як елемент глобальної екосистеми, виконує дуже важливі функції:

– вода — це основна складова частина всіх живих організмів (тіло людини, наприклад, на 70 %

складається з води, а деякі організми, такі як медуза або огірок, на 98—99 %);

- з участю води здійснюються численні процеси в екосистемах (наприклад, обмін речовин,

тепла);

- води Світового океану — основний кліматоутворюючий фактор, головний акумулятор сонячної

енергії й «кухня» погоди для всієї планети;

– вода — один із найважливіших видів мінеральної сировини, основний природний ресурс, що

споживається людством (сьогодні води використовується в тисячі разів більше, ніж нафти чи вугілля).

Величезну роль відіграє гідросфера у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, у розвитку

екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, ерозія, карст тощо), в перенесенні хімічних

речовин, у тому числі й забруднювачів довкілля.

Забруднення вод – це зміна їх фізичних, хімічних, біологічних властивостей, які можуть стати

причиною шкідливої дії на людину або природне середовище.

В результаті діяльності людей гідросфера змінюється: кількісно (зменшення кількості води,

придатної для використання) та якісно (забруднення). Серед забруднень розрізняють фізичне, хімічне,

біологічне й теплове.

Фізичне забруднення води відбувається внаслідок: накопичення в ній нерозчинних домішок —

піску, глини, мулу в результаті змивання дощовими водами з розораних ділянок (полів); надходження

суспензій з підприємств гірничорудної промисловості; потрапляння пилу, що переноситься вітром за

сухої погоди, тощо. Тверді частинки знижують прозорість води, пригнічують розвиток водяних

рослин, забивають зябра риб та інших водяних тварин, погіршують смакові якості води, а іноді роблять

її взагалі непридатною для споживання.

Хімічне забруднення відбувається через надходження у водойми зі стічними водами різних

шкідливих домішок неорганічного (кислоти, луги, мінеральні солі) та органічного (нафта й

нафтопродукти, мийні засоби, пестициди тощо) складу. Шкідлива дія токсичних речовин, що

потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту (прогресуюче

збільшення вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга). Так, у

фітопланктоні концентрація шкідливої сполуки часто виявляється в десятки разів вищою, ніж у воді, у

зоопланктоні (личинки, дрібні рачки тощо) — в десятки разів вищою, ніж у фітопланктоні, в рибі, яка

харчується зоопланктоном, — ще в десятки разів вищою. А в організмі хижих риб (таких, як щука чи

судак) концентрація отрути збільшується ще в десять разів і, отже, буде в десять тисяч разів вищою,

ніж у воді.

Особливої шкоди водоймам завдають нафта й нафтопродукти, які утворюють на поверхні води

плівку, що перешкоджає газообмінові між водою та атмосферою й знижує вміст у воді кисню. В

результаті розливу 1 т нафти плівкою покриється 12 км2 води. Згустки мазуту, осідаючи на дно,

вбивають донні мікроорганізми, які беруть участь у процесі самоочищення води. Внаслідок гниття

донних осадів, забруднених органічними речовинами, виділяються шкідливі сполуки, зокрема

сірководень, що отруюють усю воду в річці чи в озері.

До основних забруднювачів води належать хімічні, нафтопереробні й целюлозно-паперові

комбінати, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість. Серед забруднювачів води

особливе місце посідають синтетичні мийні засоби. Ці речовини надзвичайно стійкі, зберігаються у

воді роками.

Забруднення води речовинами, що містять фосфор, сприяє бурхливому розмноженню синьо-

зелених водоростей і «цвітінню» водойм, яке супроводжується різким зниженням у воді вмісту кисню,

«заморами» риби, загибеллю інших водяних тварин. Під час «цвітіння» Каховського та інших

«рукотворних» морів на Дніпрі стоїть сморід, а хвилі викидають на берег трупи риби, що задихнулася.

Біологічне забруднення водойм полягає в надходженні до них зі стічними водами різних

мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спор грибів, яєць гельмінтів і т. д., багато з яких є хвороботворними

для людей, тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-

побутові стоки (особливо, якщо вони не очищені або очищені недостатньо), а також стоки цукрових

заводів, м'ясокомбінатів, підприємств з обробки шкір, деревообробних комбінатів. Особливо

небезпечне біологічне забруднення водойм у місцях масового відпочинку людей (курортні зони на

узбережжях морів). Через поганий стан каналізаційних систем та очисних споруд останніми роками

нерідко закривалися пляжі в Одесі, Маріуполі та інших містах на узбережжях Чорного й Азовського

морів, оскільки в морській воді було виявлено збудників таких небезпечних захворювань, як холера,

дизентерія, вірусний гепатит та ін.

Теплове забруднення води відбувається внаслідок спускання у водойми підігрітих вод від ТЕС,

АЕС та інших енергетичних об'єктів. Тепла вода змінює термічний і біологічний режими водойм і

шкідливо впливає на їхніх мешканців. Як показали дослідження гідробіологів, вода, нагріта до

температури 26—30 °С, діє на риб та інших мешканців водойм пригнічувано, а якщо температура води

піднімається до 36°С, риба гине. Найбільшу кількість теплої води скидають у водойми атомні

електростанції.

2.Речовинний склад забруднювачів.

Водоспоживання нашої країни складає близько 8% від світового і перевищує зараз 3000 км3/рік.

На ріки і озера покладають зараз дві протилежні функції, з якими вони з часом все менше

справляються, з одного боку - це джерела водоспоживання для побутових та технічних потреб, з друго-

го - пе водойми для скидання побутових та промислових стоків. В результаті вода в річках така, що без

відповідного очищення використовувати її вже не можна. Якщо до цього ми увесь час звертали увагу

на майже мертві Великі озера в СІНА чи річку Рейн, в якій розчинено близько 60000 різних хімікатів,

то тепер доводиться констатувати, що ми знаходимося не в кращому стані у цьому питанні. До речі, в

колись мертвих Великих озерах СІЛА вже водиться риба! А як же у нас?

Отже, всі стоки поділяються на:

промислові, що утворюються в результаті технологічних процесів;

побутові:

атмосферні або зливові стоки.

Розглянемо найважливіші технологічні процеси, при проведенні яких утворюються стоки:

Процес травлення, за допомогою якого виділяють з поверхні металів окалину. Суть його полягає

в тому, що обролювану металеву деталь опускають в водні розчини мінеральних кислот (H

, HC1,

HNO3, HF та інші). Це або 25%-ий розчин H2SO4 при температурі 80-90°С. або 20%-ий розчин НС1

прп температурі 60°С. Іноді додають HNO3 і НР кислоти (прп травленні корозійно стійких

сталей):Fe

+ 3H

 Fe

(SO

)

+ 3H

FeO + 2HC1 -> FeCl2 + H2O

CR2O3 + 6HNO3 -> 2Cr(NO3)3 - 3H2O.

Але при цьому частково розчиняється і сам метал:Fe+H2SO4->FeSO4+H2.

Щоб цього не відбувалось у травильні розчини додають інгібітори (в основному органічні

речовини). Через деякий час вміст кислот в травильних розчинах зменшується і його замінюють

свіжим, а відпрацьований скидається в стоки. Але процес кислого травлення має певні недоліки - довга

тривалість процесу, втрата металу, низька якість високолегованих сталей і т. д.

Тому часто використовують лужні процеси травлення (особливо для відділення керамічної

окалини):Fe2O3 - 2NaOH -> 2NaFeO2 + H:O:

SO2+ 2NaOH->Na2SiO3 – H2O:

Ci2O3 + 2NaOH -> 2NaCrO2 + H2O.

Крім відпрацьованих кислих травлень розчинів з солями металів в стоки викидається і вода від

промивки деталей пісня травлення.

Під час виробництва кальцинованої соди в результаті технологічного процесу на тонну готової

продукції утворюється 10-12 м дистилірної рідини (суспензії CaSO3, CaSO4, Ca(OH)2 пісок). Цю

рідину закачують на полігони і таким чином утворюються "білі моря". Щороку в світі утворюється

близько 200 млн. м3 цієї рідини, а методи її вторинної переробки ше не розроблені.

Але найнебезпечнішимн ч промислові стоки із вмістом токсичних речовин (ціаніди, сполуки

ртуті, кадмію, свинцю і т.д.). Промислові стоки утворюються при мокрій очистці газових викидів

чорної металургії ТЕС, а також в радіопромисловості та машинобудуванні (скрізь, де є цехи

гальванопокриття). Найбільш якісним електролітом для покриття деталей Zn. Au, Ag, Cd, Cu є ціаністі

електроліти. Але з часом відпрацьовані електроліти і промивні води потрапляють в стоки, потім у

водойми і так далі. А токсичність піанідів для живих істот полягає в подавленні здатності клітини

поглинати кисень і призводить до швидкої смерті.

Технічним методом отримання каустику і газоподібного хлору є електроліз кухонної солі на

ртутних електродах. На кожну тонну товарного хлору втрати ртуті разом з відходами складають 100-

150г. А далі, при потраплянні у водойми, розвиваються процеси, аналогічні "хворобі Мінамо-то".

Який вклад сільське господарство внесло у водне забруднення? В основному пе вимивання з

грунтів пестицидів, хімічних сполук, які містять Cl, P. Hg, As та інші. Пестициди застосовуються для

знищення шкідливих комах (інсектициди), бур'янів (гербіциди). Проте, з нашою невисокою культурою

сільськогосподарського виробництва значна їх частина потрап-

Очевидно, майбутнє все-таки за біологічними методами захисту рослин. Цікавий приклад

винахідливості в цій справі показала така країна, як Ізраїль. При такій малородючій землі вона

добилась того, що повністю забезпечує себе чистими продуктами, ще н експортує їх. І все завдяки

організації крапельного зрошування. Поливається тільки культурна рослина, а бур'ян під палючим

сонцем просто не росте.

ЗАНЯТТЯ 11. ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ВОДИ ГОСПОДАРСЬКО-ПИТНОГО

ПРИЗНАЧЕННЯ.

Навчальні питання:

1. Показники якості води.

2. Контроль якості води.

1.Показники якості води.

З метою забезпечення якості води централізованого господарсько-питного водопостачання та

виконання Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”

Міністерством охорони здоров’я України з цього приводу практично розроблені:

гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання;

порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за якістю води у системах

централізованого господарсько-питного водопостачання в звичайних та екстремальних ситуаціях;

відповідальність за недотримання даних вимог.

Ця інформація опрацьована відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням

досвіду роботи у цій галузі протягом останніх років і вміщується в Державних санітарних правилах і

нормах (надалі – ДСанПІН), затверджених наказом МОЗ України № 383 від 23 грудня 1996 року.

Згідно з цим документом державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням

санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм усіма організаціями і установами,

посадовими особами та громадянами на всій території України покладено на органи, установи та

заклади державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вимоги цього ДСанПІНу є обов'язковими для всіх органів, установ, організацій та закладів

незалежно від форм їх власності, посадових осіб та громадян причетних до забезпечення водою

населення України.

Порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також

невиконання виданих на їх основі приписів органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду

тягне за собою відповідальність відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та

епідемічного благополуччя населення".

Цей ДСанПІН регламентує гігієнічні вимоги до якості питної води і поширюється на воду, яка

подається централізованими системами господарсько-питного водопостачання і використовується для

питних та побутових цілей, виробництва харчових продуктів. ДСанПІН призначений для організацій,

які здійснюють проектування, будівництво, реконструкцію та експлуатацію об'єктів централізованих

систем водопостачання, а також для органів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби,

які здійснюють державний сані-тарно-епідеміологічний нагляд за ними.

ДСанПІН встановлює такі вимоги до питної води, які забезпечують її безпеку для здоров'я

людей і сприятливі органолептичні властивості.

Він не поширюється на бутильовану питну воду та воду з місцевих вододжерел при їх

нецентралізованому використанні без розвідної мережі.

Розробка галузевих документів, виробничих регламентів, схем технологічного контролю роботи

об'єктів централізованих систем водопостачання, які регламентують вимоги до засобів та системи

контролю якості питної води, здійснюється тільки на підставі гігієнічних нормативів, встановлених

цим ДСанПІНом.

Експлуатація об'єктів централізованих систем господарсько-питного водопостачання, що не

забезпечують дотримання гігієнічних нормативів, встановлених цим ДСанПІНом, дозволяється тільки

після проведення спеціальних заходів (реконструкції) у терміни, узгоджені із територіальними

органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Головний державний санітарний лікар України, отримуючи інформацію від територіальних

органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду про забруднення води у джерелах

централізованого господарсько-питного водопостачання, впроваджує додатковий спеціальний

контроль за якістю питної води на даній території. Служби, які здійснюють спостереження та контроль

за станом навколишнього природного середовища, водними об'єктами, виникненням надзвичайних

ситуацій, аварій та катастроф, що призводить до забруднення джерел водопостачання, зобов'язані

подавати інформацію про забруднення водних джерел небезпечними речовинами у територіальні

органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Гігієнічні вимоги до якості питної води

Гігієнічні вимоги, що визначать придатність води для питних цілей, включають:

безпеку в епідемічному відношенні;

нешкідливість хімічного складу;

сприятливі органолептичні властивості;

радіаційну безпеку.

Якість питної води залежить від її складу та властивостей:

у вододжерелі;

при надходженні у водопровідну мережу;

в точках водорозбору.

Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається показниками, що характеризують з

достатньо високою вірогідністю відсутність в ній небезпечних для здоров'я споживачів бактерій,

вірусів, інших біологічних включень.

За мікробіологічними показниками питна вода має відповідати вимогам, наведеним у табл.

Таблиця Мікробіологічні показники безпеки питної води

№ Найменування показників Одиниці виміру Нормативи

Число бактерій в 1 куб.см води, що

досліджується

Число бактерій групи киш-кових паличок в

1 куб.дм води, що досліджується

Число термостабільних киш-кових паличок

в 100 куб.см води, що досліджується

Число патогенних мікроор-ганізмів в 1

куб.дм води, що досліджується

Число коліфагів у 1 куб.дм води, що

досліджується

Мікроорганізми /

куб.см

Мікроорганізми /

куб.дм

Мікроорганізми /

100 куб.см

Мікроорганізми /

куб.дм

Бляшкоутворюючі

одиниці / куб.дм

Не більше

100

Не більше 3

Відсутність

За паразитологічними показниками (клітини, цисти: лямблій, криптоспоридій, а також у разі

епідемічних ускладнень – дизентерійних амеб, балантидій, хламідій та ін.; клітини, личинки, яйця

гельмінтів) питна вода має відповідати вимогам, наведеним у табл.

Таблиця Паразитологічні показники безпеки питної води

№ Найменування показників Одиниці виміру Нормативи

Число патогенних кишкових

найпростіших у 25 куб.дм води,

що досліджується

Число кишкових гельмінтів у 25

куб.дм води, що досліджується

(Клітини, цисти) /

25 куб.дм

(Яйця, личинки) /

25 куб.дм

Відсутність

Нешкідливість хімічного складу питної води визначається показниками, які з достатньо високою

вірогідністю характеризують відсутність у ній небезпечних для здоров'я речовин, що зустрічаються в

природних водах, з'являються у воді внаслідок забруднення вододжерел або у процесі водообробки.

За токсикологічними показниками питна вода має відповідати вимогам, наведеним у табл.

Таблиця Токсикологічні показники питної води

№

Найменування

показників

Одиниці

виміру

Нормативи,

не більше

Клас

небезпеки

Неорганічні речовини

Алюміній

Барій

Миш’як

Селен

Свинець

Нікель

Нітрати

Фтор

мг/куб.дм

0,2

0,1

0,01

0,1

45,0

1,5

Органічні компоненти

Тригалометани:

хлороформ

дибромхлорметан

тетрахлорвуглець

Пестициди

мг/куб.дм

0,1

0,06

0,01

0,002

0,0001

* – перелік контрольованих пестицидів встановлюють з урахуванням конкретної ситуації.

При використанні у процесі водопідготовки коагулянтів, дезинфектантів чи інших реагентів,

дозволених Міністерством охорони здоров'я України для застосування у практиці господарсько-

питного водопостачання, їх залишкові кількості у питній воді не мають перевищувати відповідних

нормативних значень.

Органолептичні показники якості питної води.

Сприятливі органолептичні властивості питної води визначаються сукупністю значень, що

регламентуються органолептичними показниками якості та фізико-хімічними характеристиками води.

Органолептичні показники та гранично допустимі концентрації компонентів, що нормуються за

їх впливом на органолептичні властивості питної води, наведені у табл.

Вода не має містити інші компоненти, спроможні змінювати її органолептичні властивості, –

цинк, поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, феноли в концентраціях, що визначаються

стандартними методами досліджень.

Таблиця Органолептичні показники якості питної води

№ Найменування показників

Одиниці

виміру

Нормативи, не

більше

Клас небезпеки

10.

11.

12.

13.

Запах

Каламутність

Кольоровість

Присмак

Водневий показник, рН, в

діапазоні

Мінералізація загальна (сухий

залишок)

Жорсткість загальна

Сульфати

Хлориди

Мідь

Марганець

Залізо

Хлорфеноли

ПР*

НОМ**

град.

ПР

одиниці

мг/куб.дм

0,5

6,5-8,5

1000 (1500)

7 (10)

250 (500)

250 (350)

1,0

0,1

0,3

0,0003

* – показник розведення (до зникнення запаху, присмаку);

** – нефелометричні одиниці каламутності.

Показники радіаційної безпеки питної води.

Радіаційна безпека питної води визначається за гранично допустимими рівнями сумарної

об'ємної активності альфа- та бета-випромінювачів (природних), наведеними у табл. У разі

перевищення цих рівнів проводять дослідження радіонуклідного складу проб води на відповідність

нормам радіаційної безпеки.

Таблиця Показники радіаційної безпеки питної води

№ Найменування показників

Одиниці

виміру

Нормативи,

не більше

Загальна об’ємна активність

альфа-випромінювачів

Загальна об’ємна активність

бета-випромінювачів

Бк/куб.дм

0,1

1,0

Показники фізіологічної повноцінності якості води.

Показники фізіологічної повноцінності питної води визначають адекватність її мінерального

складу біологічним потребам організму. Вони засновані на доцільності для ряду біогенних елементів

обліку не тільки максимально допустимих, а й мінімально необхідних рівнів їх вмісту у воді.

Дослідження показників, що характеризують фізіологічну повноцінність питної води, рекомендується

проводити в об'ємі, наведеному у табл.

Таблиця Показники фізіологічної повноцінності питної води

№

Найменування

показників

Одиниці

виміру

Рекомендовані

значення

Мінералізація загальна

Жорсткість загальна

Лужність загальна

Магній

Фтор

мг/куб.дм

мгекв/куб.дм

мг/куб.дм

не менше 100,0

не більше 1000,0

не менше 1,5

не більше 7,0

не менше 0,5

не більше 6,5

не менше 10,0

не більше 80,0

не менше 0,7

не більше 1,5

2.Контроль якості води.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за якістю води у системах централізованого

господарсько-питного водопостачання

Якість питної води, що подається споживачам системою централізованого господарсько-

питного водопостачання, має завжди відповідати гігієнічним нормам та бути гарантовано захищена

від випадкового чи систематичного погіршення.

У порядку виконання функцій державного санітарно-епідеміологічного нагляду за якістю води в

централізованих системах господарсько-питного водопостачання та її відповідністю гігієнічним

вимогам до питної води – органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби

погоджують:

- всі види робіт, що проводяться або плануються до проведення на об'єктах водопостачання

(водозабірні споруди, очисні споруди, насосні станції, резервуари, зовнішні системи подачі та

розподілу води, системи внутрішнього водопроводу тощо) та пов'язані з ремонтом, реконструкцією,

змінами технології очистки та знезаражування води;

- графіки періодичності проведення, загальну кількість проб та зміст аналізів лабораторно-

виробничого контролю (з урахуванням місцевих природних і санітарних умов) за якістю води: в місцях

водозабору, в процесі обробки води в очисних спорудах, перед надходженням у зовнішню розподільну

мережу; у системі внутрішнього водопроводу;

- місце та дози введення у підвищеній кількості дезінфектантів (за епідпоказниками) та інших

реагентів в процесі водопідготовки;

- графік контролю за залишковими кількостями спеціальних реагентів, що застосовуються у

процесі водопідготовки;

- плани заходів щодо попередження забруднення навколишнього природного середовища

скидами водоочисних споруд та щодо контролю за цими скидами у зоні санітарної охорони

водопроводу.

Лабораторії територіальних органів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють

контрольні дослідження показників якості води з періодичністю, що визначається:

- типом конкретного вододжерела;

- об'ємами води, що подаються населенню;

- місцезнаходженням точок контролю.

Типи контролю за якістю води.

Повний контроль води: визначення всіх регламентованих ДСанПІНом компонентів.

Загальний фізико-хімічний контроль: визначення у досліджуваній воді речовин (компонентів), які

характеризують показники нешкідливості її хімічного складу.

Скорочений контроль, що включає визначення деяких показників щодо: епідемічної безпеки

води, нешкідливості її хімічного складу (pH, окислюваність (KMn04), нітрати, залізо, залишковий

активний хлор, ТГМ), органолептичної оцінки (каламутність, кольоровість, присмак, запах).

Спеціальний контроль епідемічної безпеки питної води, який включає визначення каламутності,

патогенних мікроорганізмів, коліфагів, вірусологічних (за епідситуації) та паразитологічних

показників.

Спеціальний токсикологічний контроль, що включає визначення особливо токсичних речовин;

при потребі – біотестування.

Спеціальний контроль радіаційної безпеки питної води, який включає визначення сумарної

об'ємної активності альфа- та бета-випромінювачів і при потребі її радіонуклідного складу.

Для проведення спеціальних аналізів, виконання яких вимагає використання складного

обладнання, спеціальної підготовки та особливих засобів захисту персоналу, можуть залучатися на

договірних засадах фахівці дослідних центрів (наукових організацій), акредитованих і атестованих на

їх компетентність у системі Міністерства охорони здоров'я України.

Дослідження показників якості води у централізованих системах господарсько-питного

водопостачання за програмою повного аналізу води – обов'язкові при введенні водопроводів до

експлуатації (нових чи після простою понад 5 діб).

Дослідження показників якості води за програмою скороченого аналізу води є обов'язковими

після капітального ремонту, реконструкції та переустаткування водопроводу і розподільної мережі, при

зміні технології водообробки.

Здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за відповідністю якості води в

централізованих системах господарсько-питного водопостачання гігієнічним вимогам до питної води

включає оцінку якості води за результатами спеціальних лабораторно-виробничих досліджень.

Територіальні установи державного санітарно-епідемічного нагляду використовують аналіз

результатів досліджень води за відповідними показниками при погодженні графіків періодичності

проведення, визначенні загальної кількості проб та змісту аналізів лабораторно-виробничого

контролю.

Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води, що встановлюються

ДСанПІНом, слід враховувати територіальним органам та установам державного санітарно-

епідемічного нагляду при розгляді пропозицій до вибору вододжерела та технології водообробки на

спорудах водопроводу при їх будівництві чи реконструкції.

ТЕМА 3. ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТЗА ТА ЕКОЛОГІЧНЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Заняття 1. Електромагнітний вплив ТЗА на оточуюче середовище.

Навчальні питання:

1. Основні джерела електромагнітного випромінювання.

2. Біологічна дія електромагнітного випромінювання.

3. Захист від дії ЕМВ.

1.Основні джерела електромагнітного випромінювання.

Електромагнітне поле (ЕМП) – особлива форма матерії, за допомогою якої відбувається

взаємодія між електрично зарядженими частинками. Фізичні причини існування електромагнітного

поля пов’язані з тим, що електричне поле Е, яке змінюється в часі, породжує магнітне поле Н, а змінне

Н – вихрове електричне поле: і Е, і Н, змінюючись збуджують одне одного. ЕМП нерухомих частинок,

чи частинок які знаходяться у рівномірному русі, нерозривно зв’язане з ними. При прискореному русі

заряджених частинок, ЕМП “відривається” від них й існує незалежно в формі електромагнітних хвиль,

не зникає при ліквідації джерела (наприклад, радіохвилі не зникають й при відсутності електричного

струму в антені, яка їх випромінює).

Електромагнітні хвилі характеризуються довжиною хвилі – λ (лямбда). Джерело, генерующе

випромінення, характеризується частотою – f.

Міжнародна класифікація електромагнітних хвиль по частотам

Важлива

особливість ЕМП –

ділення його на так

звані “ближню” і “дальню” зони.

В “ближній” зоні, чи зоні індукції, на відстані від джерела r – λ ЕМП можна вважати

квазістатичним. Тут воно швидко спадає з відстанню, обернено пропорційно квадрату r

–2

чи кубу r

–3

відстані.

“Дальня” зона – зона із сформованою електромагнітною хвилею, починаючи з відстані r > 3λ. В

“дальній” зоні інтенсивність поля спадає обернено пропорційно відстані до джерела r

–1

В “дальній” зоні випромінення існує зв’язок між Е і Н: Е = 377Н, де 377 – хвильовий опір

вакууму, Ом.

Серед основних джерел ЕМВ можна виділити:

- електротранспорт (трамваї, тролейбуси, потяги,...);

- лінії електропостачання (міського освітлення,...);

- електропроводка (у будинках, телекомунікації,...);

- побутові прилади;

- теле- і радіостанції (трансляційні антени);

Найменування

частотного діапазону

Межа

діапазону

Найменування

хвильового діапазону

Межа

діапазону

Вкрай низькі, ВНЧ 3 – 30 Гц Декамегаметрові 100 – 10 Мм

Зверхнизькі, ЗНЧ 30 – 300 Гц Мегаметрові 10 – 1 Мм

Інфранизькі, ІНЧ 0,3 –3 кГц Гектокилометрові 1000 – 100 км

Дуже низькі, ДНЧ 3 – 30 кГц Міріаметрові 100 – 10 км

Низькі, НЧ 30 – 300 кГц Кілометрові 10 – 1 км

Середні, СЧ 0,3 – 3 МГц Гектометрові 1 – 0,1 км

Високі, ВЧ 0 – 30 МГц Декаметрові 100 – 10 м

Дуже високі, ДВЧ 30 – 300 МГц Метрові 10 – 1 м

Ультрависокі, УВЧ 0,3 – 3 ГГц Дециметрові 1 – 0,1 м

Зверхвисокі, ЗВЧ 3 – 30 ГГц Сантиметрові 10 – 1 см

Вкрай високі, ВВЧ 30 – 300 ГГц Міліметрові 10 – 1 мм

Гіпервисокі, ГВЧ 300 – 3000 ГГц Дециміліметрові 1 – 0,1 мм