Лекции - Охорона праці в торгівлі

Подождите немного. Документ загружается.

Охорона праці в торгівлі

Охорона праці в торгівлі – нормативна дисципліна, яка вивчається з метою

формування у майбутніх фахівців із вищою освітою необхідного в їхній подальшій

професійній діяльностірівня знань та умінь із правових та організаційних питань

охорони праці, основ фізіології гігієни праці виробничої санітарії, безпеки процесів

праці та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами

освіти, а також активною позицією щодо практичної реалізації принципу

пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників щодо результатів діяльності

торговельних підприємств.

Мета дисципліни – сформувати у студентів теоретичні і практичні знання з правових,

економічних і організаційних питань, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності

людини на виробництві.

Лекція № 1.

Законодавча та нормативна основа охорони праці в

. галузі Управління охороною праці на підприємствах

.галузі

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв’язаних нормативних

актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-

економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і

працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та

спеціальних законодавчих актів. Загальними законами України, що визначають основні положення з

охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про

охорону праці».

Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є

Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у

законодавчих актах.

У Конституції України, прийнятій на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 19964р.

підкреслюється, що людина, її життя і здоров’я… недоторканість і безпека визначаються в

Україні найвищою соціальною цінністю (ст.43); кожен має право на належні, безпечні та здорові

умови праці (ст.443); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на

забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати

годувальника (ст.446); права і свободи людини захищаються судом (ст.455).

Кодекс законів про працю (КЗпП) України

проголошує правові засади та гарантії здійснення

громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці;

регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду

діяльності й галузевої належності.

Правове регулювання охорони праці розглядається не лише у главі ХІ «Охорона праці» Кодексу

законів про працю

. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП

України, таких як «Трудовий договір» (глава ІІІ), «Робочий час» (глава ХІV), «Час відпочинку (глава

V), «Праця жінок» (глава VІІ), «Праця молоді» (глава XІІI), «Професійні спілки» (глава XVI), «Нагляд

і контроль за додержанням законодавства про працю» (глава XVІІI).

Закон України «Про підприємства в Україні» (ст.425) визначає, що підприємство зобов’язано

забезпечити всім працюючим на ньому безпечні та нешкідливі умови праці й несе відповідальність у

встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров’ю і працездатності.

Законом України «Про колективні договори і угоди» (ст.47) передбачено, що в колективному

договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо охорони праці, а ст.48 визначає, що в

угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми

реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.

14 жовтня 19924р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці»

, дія якого

розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й

видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих

підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права

працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності; регулює за участю

відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і

гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в

Україні.

Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційно-технічні,

санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.

Соціально-економічними заходами щодо охорони праці передбачаються такі економічні методи

управління охороною праці:

― обов’язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків

(ст.45);

― збереження середнього заробітку за працюючим за період простою в разі відсторонення його

від дорученої роботи, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я його

самого або для людей, які його оточують (ст.46);

― виплата вихідної допомоги при розриві трудового договору за власним бажанням, якщо

власник не виконує вимог законодавства або умов колективного договору з питань охорони праці

(ст.46);

― безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги і компенсації

працівникам, що зайняті на роботах з важкими й шкідливими умовами (ст.47);

― безплатна видача працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів

індивідуального захисту на роботах із шкідливими й небезпечними умовами (ст.48);

― відшкодування власником шкоди у зв’язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я

працівника (або його сім’ї у разі смерті потерпілого), пов’язаним з виконанням трудових обов’язків,

а також моральної шкоди (ст.49).

Організаційно-технічні заходи і засоби щодо охорони праці покликані забезпечити такий рівень

організації праці на підприємстві й такі технічні рішення з охорони праці для всього технологічного

процесу, окремого обладнання, інструментів, які виключали б вплив на працівників небезпечних

виробничих факторів, а також виключали б або зменшували б до допустимих норм вплив на

робітників шкідливих виробничих факторів.

До організаційних заходів з охорони праці належать: правильна поведінка працівників, чітке й

своєчасне проведення інструктажів і контролю знань з охорони праці (ст.-18); правильне планування

робочих місць; правильна організація праці; застосування безпечних способів праці; дотримання

встановленого ходу технологічного процесу; справний стан засобів колективного та індивідуального

захисту.

Технологічними (інженерними) заходами і засобами охорони праці є: застосування технічно

досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів

колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв, блокування сигналізації, системи

дистанційного управління, спеціальних засобів).

Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці передбачають дослідження впливу виробничих

факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях,

визначення конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також відповідності

умов на робочих місцях вимогам нормативних документів.

Лікувально-профілактичними заходами щодо охорони праці є відповідні попередні та

періодичні медичні огляди працівників; переведення працівників на легшу роботу за станом

здоров’я; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників на роботах

з тяжкими і шкідливими умовами праці; відшкодування потерпілому працівникові витрат на

лікування; особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Серед законодавчих актів, що регулюють охорону праці слід виділити Закон України «Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

і Закон «Про страхові тарифи на

загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» регулює

взаємовідносини:

― потерпілих на виробництві, роботодавців і страховика з питань відшкодування шкоди,

заподіяної життю та здоров’ю працівника під час виконання ним трудових обов’язків;

― роботодавців і страховика з питань усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Основними принципами Закон проголошує:

― обов’язковий порядок страхування всіх працівників, учнів та студентів навчальних закладів,

коли вони набувають професійних навичок, а також добровільне страхування для осіб, які

забезпечують себе роботою самостійно;

― сплату страхових внесків лише роботодавцями;

― формування й витрачання страхових коштів на солідарній основі;

― управління страхуванням представниками працівників, роботодавців та державних органів на

основі соціального партнерства і на паритетних засадах під наглядом держави;

― економічну заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов та безпеки праці;

― надання державних гарантій застрахованим громадянам у реалізації їх прав.

Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються

підзаконними нормативними актами: указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями

уряду України, нормативними актами міністерств та інших центральних органів державної

виконавчої влади.

Державні нормативні акти з охорони праці

Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП).

Це4— правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність

правових норм, обов’язкових для виконання.

Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати:

― умови праці на кожному робочому місці;

― безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання й інших засобів виробництва;

― стан засобів колективного та індивідуального захисту;

― санітарно-побутові умови.

Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві та

галузеві.

Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці4— це ДНАОП загальнодержавного

користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від

відомчої (галузевої) належності та форм власності.

Таблиця 6.1

ДЕЯКІ МІЖГАЛУЗЕВІ НОРМАТИВНІ АКТИ

Позначення

нормативного

акта

Назва

нормативного акта

ДНАОП

0.00-4.03.93

Положення про розслідування та облік

нещасних випадків

ДНАОП

0.00-4.04.93

Положення про порядок накладання

штрафів на підприємства, установи й

організації за порушення нормативних

актів про охорону праці

ДНАОП

0.00-4.21.93

Типове положення про службу охорони

праці

ДНАОП

0.00-4.09.93

Типове положення про комісію з питань

охорони праці підприємства

Галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на

підприємства, установи, організації певної галузі.

ДНАОП 7.1.00-1.01-96 (НПАОП 52.0-1.01-96) Правила охорони праці для об"єктів роздрібної

торгівлі.

ДНАОП 7.1.00-1.03-96 Правила охорони праці при експлуатації баз, складів і сховищ, виконанні

вантажо-розвантажувальних робіт на об’єктах оптової торгівлі

НПАОП 52.0-7.02-80 Типовые отраслевые нормы бесплатной выдачи специальной одежды,

специальной обуви и других средств индивидуальной защиты работникам государственной

торговли

НПАОП 52.21-1.02-77 Правила техники безопасности и производственной санитарии на

плодоовощных предприятиях

НПАОП 52.47-1.02-96 Правила охорони праці для підприємств книжкової торгівлі

НПАОП 52.72-1.09-97 Правила охраны труда при работах по установке, ремонту и

техническому обслуживанию бытовой радиоэлектронной аппаратуры

НПАОП 52.72-1.09-97 Правила охорони праці при роботі щодо установлення, ремонту і

технічного обслуговування побутової радіоелектронної апаратури

Інструкція з охорони праці для касира торгівельного залу

Інструкція з охорони праці для продавця непродовольчих товарів

Інструкція з охорони праці для продавця продовольчих товарів

Інструкція з охорони праці для продавця м’ясних продуктів

Инструкция по технике безопасности по обращению с контрольно-кассовым аппаратом

НАОП 5.1.11-1.12-79 Правила техники безопасности и производственной санитарии на

предприятиях розничной торговли

Управління охороною праці на підприємствах галузі.

Управління — це сукупність дій, спрямованих на підтримання та поліпшення функціонування

об’єкта відповідно до існуючої програми чи мети функціонування. У процесі управління орган

управління одержує певну інформацію про стан об’єкта управління та стан навколишнього

середовища, в якому він перебуває. На основі цієї інформації виробляється рішення, за яким

здійснюється вплив на об’єкт управління.

В узагальненому вигляді процес управління охороною праці повинен передбачати такий алгоритм

дій, виконуваних за замкнутим циклом: діагностику (аналіз та оцінку) стану системи прогнозування

виробничого ризику й можливих наслідків планування запобіжних заходів прийняття управлінських

рішень; організацію виконання; контроль за виконанням, процесом виробництва і діями персоналу

діагностики.

Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та

працездатності людини під час трудової діяльності. Мета управління може бути досягнута

шляхом виконання певних функцій управління. Функція управління — це комплекс взаємозв’язаних

видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління при цілеспрямованому впливі на об’єкт

управління. Управління охороною праці забезпечує виконання таких функцій:

― організацію й координацію робіт з охорони праці;

― контроль стану охорони праці;

― облік, аналіз та оцінку показників стану умов і безпеки праці;

― планування та фінансування робіт з охорони праці;

― стимулювання забезпечення високого рівня охорони праці.

Управління охороною праці має включати виконання таких основних завдань:

― навчання працівників безпеці праці та пропаганду питань охорони праці;

― забезпечення безпеки виробничого обладнання;

― забезпечення безпеки виробничих процесів;

― забезпечення безпеки будівель і споруд;

― нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;

― забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

― забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;

― організацію лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

― санітарно-побутове обслуговування працівників;

― професійний відбір працівників за певними спеціальностями.

Під час виконання зазначених завдань власник (уповноважений ним орган) має керуватися ст.-153,

160, 161, 163—168 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про охорону праці», а

також нормативними актами з перелічених питань, розробленими й затвердженими відповідними

органами та зареєстрованими в установленому порядку в Державному реєстрі міжгалузевих і

галузевих нормативних актів про охорону праці.

Функціональна повнота СУОП підприємства досягається реалізацією таких видів забезпечення

безпеки та охорони праці

― нормативно-методичного забезпечення, тобто створення на підприємстві нормативно-

правової бази з охорони праці;

― організаційного, що передбачає таку організацію процесу виробництва, контролю за

дотриманням вимог нормативних документів з охорони праці, контролю за технічним станом і

експлуатацією устаткування й інструментів, будівель, споруд, яка виключала б вплив на працівників

небезпечних виробничих факторів, а також усувала б або знижувала до допустимого рівня вплив на

працівників шкідливих виробничих факторів;

― технічного — сукупності технічних засобів і технічних заходів, які забезпечували б безпечну

експлуатацію устаткування й технологічних процесів, безпечні та нешкідливі умови праці;

― санітарно-гігієнічного — проведення аналізу впливу виробничих факторів на здоров’я

працівників, визначення фактичних значень конкретних параметрів небезпечних і шкідливих

виробничих факторів;

― лікувально-профілактичного — періодичного контролю за станом здоров’я працівників,

наданням медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків на виробництві, організацією

лікувально-профілактичного харчування працівників;

― соціально-економічного забезпечення — дотримання прав і соціальних гарантій працюючих,

надання пільг та компенсацій особам, зайнятим на роботах із шкідливими і небезпечними умовами

праці, створення умов для економічної заінтересованості власника та працівників у поліпшенні умов

і безпеки праці.

Найважливішими функціями СУОП на підприємстві є такі:

― організація та координація роботи в галузі охорони праці;

― планування роботи й прогнозування виробничого ризику (ступеня небезпеки);

― кадрове і професійне забезпечення;

― проектно-конструкторське забезпечення;

― технологічне забезпечення;

― технічне забезпечення;

― енергетичне забезпечення;

― забезпечення безпечної експлуатації гідротехнічних та інженерних споруд;

― матеріально-технічне забезпечення;

― метрологічне забезпечення;

― нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці, лікувально-профілактичне й соціальне

забезпечення;

― правове забезпечення;

― інформаційне, нормативно-медичне і методичне забезпечення;

― економіко-цільове регулювання та мотивація безпечної роботи;

― контроль за станом охорони праці;

― облік, аналіз і оцінка показників стану охорони праці та функціонування СУОП.

Реалізацію всіх цих функцій здійснюють відповідні служби і підрозділи.

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню

організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих

на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Система управління охороною

праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством, установою.

Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів

підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони

праці.

Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення

безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці підприємства або установи в цілому

здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники або головні фахівці.

Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Завдання служби охорони праці та її функції

викладені в Типовому положенні про службу охорони праці.

Служба охорони праці підприємства створюється на підприємствах, установах і організаціях

незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних,

санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на

запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:

а) здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів,

устаткування, будівель і споруд;

б) забезпечувати працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

в) забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони

праці, вести пропаганду безпечних методів праці;

г) забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;

д) вимагати професійного добору виконавців для визначених

видів робіт.

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із кількістю

працюючих 50 і більше осіб. В організаціях із чисельністю до 50 працюючих цю службу може

представляти інженер, призначений за сумісництвом. При чисельності до 20 працюючих для

виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних

засадах, які мають відповідну підготовку. На підприємстві, де працює 50 осіб і більше, чисельність

служби охорони праці визначається згідно Рекомендації щодо структури та чисельності служби

охорони праці, що є доповненням до типового положення про службу охорони праці. Працівники

служби охорони праці повинні мати вищу спеціальну освіту з охорони праці, а також практичний

досвід роботи у відповідній галузі виробництва. По важливості діяльності та оплати праці вони

прирівнюються до працівників провідних відділів та служб підприємства або установи.

Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо власнику.

Система управління охороною праці підприємства (СУОП) включає службу охорони праці та

керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і

про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про

службу охорони праці.

Основними функціями управління охороною праці, що розробляє і втілює служба охорони праці, є:

1. Створення ефективної системи управління (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності

кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.

2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці.

3. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці

та виробничого середовища або їх підвищення (якщо вони досягнуті), а також підготовка розділу

"Охорона праці" колективного договору

4. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці.

5. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та

іншими нормативними актами.

6. Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки.

7. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві.

8. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також

розрахунок шкоди від них.

9. Участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці.

10. Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та

нешкідливих умов праці.

11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.

12. Пропаганда та агітація безпечних і нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій,

конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці.

13. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці

посадових осіб.

14. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних

матеріалів та реалізації її рекомендацій.

15. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального

ремонту.

16. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та

небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами,

санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій,

пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці.

17. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства щодо використання праці

неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та

інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства.

18. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних

актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням

приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин

нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань.

19. Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів,

устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів проти аварійного колективного

та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної документації на робочих місцях.

Для виконання перелічених вище функцій служба охорони праці повинна мати відповідну

інформаційну базу, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерне забезпечення і

висококваліфікований інженерний штат працівників. Крім того, служба охорони праці повинна мати

засоби впливу на виробничу діяльність підприємства, що передбачається Положенням про службу

охорони праці. Так, працівники служби охорони праці мають право видавати роботодавцям,

керівним органам підприємств, установ, організацій та їх підрозділам обов'язкові для виконання

приписи щодо усунення наявних недоліків (припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про

зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована

служба охорони праці); вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які не

пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, або не мають

допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охорону праці; надсилати

керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, що порушують

вимоги з охорони праці.

Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не

передбачених Законом "Про охорону праці" і Типовим положенням про службу охорони праці.

Лекція №2.

. Загальна характеристика умов праці в галузі

Нормалізація виробничого середовища та трудового

.процесу на підприємствах галузі

Умови праці4— це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізичних,

естетичних і соціальних чинників конкретної праці, зумовлених розвитком продуктивних сил

суспільства, що визначають стан виробничого середовища і вплив на здоров’я і працездатність людини.

Класифікація факторів, які впливають

на формування умов праці

На формування умов праці впливає багато факторів (рис.41)

, основними з яких є соціально-

економічні, техніко-організаційні та природні. Соціально-економічні фактори визначають характер

умов праці. Серед них виділяються підгрупи:

― нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норми і

правила, а також форми адміністративного й громадського контролю за їх виконанням);

― економічні (матеріальне та економічне стимулювання; моральне заохочення, система пільг і

компенсацій за несприятливі умови праці);

― соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, умови оглядів, конкурсів; проведення

«днів охорони праці»);

― суспільно-політичні (форми руху працюючих за створення сприятливих умов праці,

винахідництво і раціоналізація).

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках,

у цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:

― предмети праці та продукти праці;

― технологічні процеси;

― засоби праці;

― організаційні форми виробництва, праці та управління.

Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища, а й

передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організації виробництва і праці. Серед

них виділяються такі підгрупи:

― географічні (кліматичні зони);

― біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);

― геологічні (характер добування корисних копалин).

Соціально-економічні фактори Техніко-організаційні фактори Природні фактори

нормативно-правові

економічні

соціально-психологічні

суспільно-політичні

предметита продукти праці

засоби праці

технологічні процеси

організація виробництва,

праці та управління

географічні

біологічні

геологічні

Умови праці

санітарно-

гігієнічні

психофізіологічні естетичні

соціально-

психологічні

технічні

Вплив умов праці

на здоров’я

та працездатність

людини

на ставлення до праці

і задоволеність працею

на ефективність праці

та інші економічні

показники

на рівень життя

і розвиток людини

Рис. 1. Класифікація факторів формування умов праці, елементи умов праці

та напрямки впливу умов праці на працівника

Усі вказані фактори впливають на формування умов праці одночасно та у нерозривній

єдності, зумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище.

Класифікація факторів, які впливають на формування умов праці, допомагає на рівні

галузі, об’єднання окремого виробництва:

― формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;

― планувати заходи щодо полегшення умов праці;

― розробляти проекти устаткування, споруджень, технологічних проектів,

спрямованих на поліпшення умов праці;

― зосереджувати (фінансові, матеріальні, трудові) ресурси на полегшення умов

праці;

― прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами технології, устаткування,

впровадженням нових матеріалів та технологій

Система елементів умов праці

Система факторів, що впливають на формування умов праці, спричиняє свій

опосередкований вплив на людину через сукупність елементів, які безпосередньо

визначають умови праці на робочих місцях.

Виділяють наступні елементи умов праці, які безпосередньо визначають умови праці

на робочих місцях:

― санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище під впливом

предметів та засобів праці, а також технологічних процесів (промисловий шум, вібрація,

токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря й ін.). Всі вони кількісно

оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом

установлення стандартів, санітарних норм і вимог;

― психофізіологічні елементи, зумовлені змістом праці та її організацією (фізичне

навантаження, пов’язане з динамічною і статистичною роботою; нервово-психічне

навантаження у вигляді напруги зору-— точність роботи; нервово-емоційна напруга та

інтелектуальне навантаження-— обсяг інформації, що переробляється, число виробничо

важливих об’єктів одночасного спостереження; монотонність трудового процесу-— темп

праці; різноманітність тощо. Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і

монотонності, не мають затверджених нормативів;

― естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-

конструкторські якості робочого місця, інструмента, робочого одягу, допоміжних засобів,

архітектурно-художнього оформлення інтер’єра, функціональна музика тощо). Кількісних

оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці

здійснюється за допомогою методів експертної оцінки;

― соціально-психологічні елементи, які характеризують взаємовідносини у трудовому

колективі (соціальний клімат). Вони поки що не мають одиниць виміру, норм і стандартів.

Але соціологічні дослідження у формі усного опитування, анкетування створюють

об’єктивну основу для їх виміру й оцінки;

― технічні елементи (рівень механізації праці).

Класифікація умов праці на виробництві

Умови праці на виробництві диференціюються залежно від фактично визначених рівнів

факторів виробничого середовища порівняно із санітарними нормами, правилами,

гігієнічними нормативами, а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на

стан здоров’я працюючих.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001-р. №-450-р «Про нову

гігієнічну класифікацію праці та показники, за якими надаються пільги і компенсації

працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими та важкими умовами праці» впроваджена

нова гігієнічна класифікація праці.

Згідно з гігієнічною класифікацією праці умови праці поділяються на чотири класи