Курсовая работа - Экономическая деятельность ООН в Южной Африке

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КУРСОВА РОБОТА

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ООН В ПІВДЕННІЙ

АФРИЦІ У ХХІ СТ.

Виконала

студентка ІІ курсу

група ___________________

П.І.Б._______________

Науковий керівник:

___________________

(наукове звання, П.І.Б)

Робота здана:______________

Дата, реєстраційний номер.

Робота перевірена:

Дата_______________

ЗАХИСТ:___________

Дата, підсумкова оцінка

Дніпропетровськ

2010

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Стратегія ООН у сфері економічного та соціального розвитку

1.1. Передумови формування соціально-економічної стратегії ООН

1.2. Система органів ООН з соціально-економічного розвитку

Розділ 2. Діяльність ООН в Південній Африці: соціально-економічний

вимір

2.1. Проблеми подолання бідності у Південній Африці

2.2. Боротьба ООН щодо подолання залишків расизму на континенті

Розділ 3. Перспективи діяльності ООН у Південній Африці

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Розділ 1. Стратегія ООН у сфері економічного та соціального розвитку

1.1. Передумови формування соціально-економічної стратегії ООН

1.2. Система Органів ООН з соціально-економічного розвитку

Основними структурними підрозділами системи органів економічного

співробітництва в рамках ООН є три із шести головних органів, зазначених у

Статуті[1], а саме: Генеральна Асамблея, Економічна і Соціальна Рада й

Секретаріат.

Генеральна Ассамблея ООН

Генеральна Асамблея ООН — головний дорадчий, директивний та

представницький орган Організації Об'єднаних Націй, створений у 1945 р.[5]

Згідно із статутом ООН. Генеральна асамблея Складається з 192 членів ООН і

являється форумом для багатостороннього обговорення всього спектру

міжнародних питань, викладених у Статуті[1]. Вона також грає велику роль в

процесі встановлення та кодифікації норм міжнародного права. Одна держава-

член організації має в Генеральній Асамблеї один голос. Кожна країна

представлена в ГА дипломатом високого рангу, але час від часу міністри

закордонних справ і навіть голови держав також відвідують сесії ГА. Рішення

по окремих важливих питаннях, таких, як рекомендації відносно миру і безпеки

і вибори членів Ради Безпеки, приймаються більшістю в дві третини держав-

членів; рішення ж по інших питаннях приймаються простою більшістю голосів.

ЕКОСОР ООН

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) допомагає Генеральній Асамблеї

ООН у сприянні міжнародного економічного і соціального співробітництва та

розвитку.[4] ЕКОСОР складається з 54 членів ООН, всі з яких обираються

Генеральною Асамблеєю ООН на трирічний термін. Президент ЕКОСОР

обирається строком на один рік і вибирається серед малих та середніх держав,

представлених в ЕКОСОР. Рада проводить засідання один раз на рік в липні,

сесії тривають чотири тижні. З 1998 року вона почала проводити іще одне

засідання - кожної квітня з міністрами фінансів та представниками, які

очолюють ключові комітети Світового банку і Міжнародного валютного фонду

(МВФ). В функції ЕКОСОР входить збір інформації, консультування членів

Організації Об'єднаних Націй, вироблення рекомендацій та координування

роботи спеціалізованих комітетів ООН. Крім того, ЕКОСОР добре

вправляється в наданні консультаційних політичних спорів-рішень і веде

координацію та дублювання деяких функцій органів ООН в області

допоміжних секторів і саме в цій ролі ЕКОСОР найбільш активний.

ЭКОСОС в останні роки бере на себе провідну роль у ключових

стратегічних областях:

-Етап засідань високого рівня 2003 року по темі "Заохочення комплексного

підходу до розвитку сільських районів у країнах , що розвивати з метою

викорінювання вбогості й забезпечення сталого розвитку" сприяв відродженню

уваги до цієї проблеми й початку здійснення відповідної ініціативи на

Мадагаскарі.

-У результаті розгляду питання про розвиток Африки на етапі засідань

високого рівня 2001 року було вперше офіційно схвалене на міжнародному

рівні Нове партнерство в інтересах розвитку Африки (НЕПАД).[10]

Секретаріат ООН

Секретаріат забезпечує дослідження, збір інформації і коштів, необхідних

органам Організації Об'єднаних Націй для проведення своїх засідань та

регламентних дій.[6] Він також виконує завдання за вказівками від ООН, Ради

Безпеки ООН, Генеральної Асамблеї ООН, Економічної і Соціальної Ради ООН

та інших органів ООН. Секретаріат наділений обов'язками, що включають:

сприяння вирішенню міжнародних суперечок, являється керуючим органом в

операціях з підтримання миру, та проводить й організовує міжнародні

конференції, наводить збір інформації про виконання рішень Ради Безпеки, і

проводить консультації з урядами держав-членів по відношенню до різних

ініціатив ООН.

Розділ 2. Діяльність ООН в Південній Африці: соціально-економічний

вимір

Південна Африка багата на мінеральні та сировинні ресурси, але це не

вирішує проблеми економіки, а тим паче соціального положення в країнах.

Колоніалізм, війни, боротьба за незалежність – все це не могло не відбитися на

самих громадянах. Найгостріше постають проблеми бідності та расизму в

колишніх колоніях. ООН намагається якомога більше уваги приділяти

вирішенню цих питань. Була створена економічна комісія для Африки (1958р.),

фахівцями якої була розроблена Монровийська стратегія розвитку Африки, яка

дала величезний позитивний імпульс із погляду перспектив розвитку

континенту.[3] До складу цієї комісії на сучасний час входять 50 африканських

країн. У 1989р. був прийнятий важливий документ, що визначав економічну

політику держав континенту – «Основа африканської альтернативи програм

структурного коректування для економічного оздоровлення й трансформації»

(ААФ-САП). По загальному визначенню, «Альтернатива» є реальною базою

для призупинення сповзання Африки в нині економічну кризу, що

заглиблюється. ААФ-САП має чотири розділи:

1. посилення й диверсифікованість виробництва. Цей розділ в основному

присвячений розвитку сільського господарства, зокрема здійсненню земельної

реформи, а також розвитку дрібних і середніх промислових підприємств;

2. збільшення доходів держави й поліпшення системи їхнього розподілу

(тут мова йде про цілий пакет мер, що передбачають розширення податкової

бази, а також скорочення до мінімуму військових видатків і адміністративного

апарата);

3. модель видатків для задоволення потреб (розділ цієї програми містить

комплекс мір, що передбачають розвиток економічної самостійності

африканських країн у тому числі різке нарощування бюджетних коштів, що

направляються для цілей соціального розвитку; тут же плани по розширенню

межамериканского торговельного й валютного співробітництва, зниження

виплати відсотків по зовнішній заборгованості й ін.);

4. створення інститутів у підтримку «Альтернативи», що припускає

залучення населення в її здійснення.

2.1. Проблеми подолання бідності у Південній Африці

Бідність та навіть злидні є в світі нещастям, упоратися з яким надзвичайно

важко, а то й неможливо. Згідно зі Звітом про людський розвиток Програми

розвитку ООН, оприлюдненим 2003 року, відсоток людей, що живуть у

злиднях, зменшився з 29,6 % у 1990 році до 23,2 % у 2000 році.[7] Але ж за цей

період кількість людей, що живуть на 1 долар на день, зменшилась незначно: з

1,29 мільярда до 1,17 мільярда. У звіті ООН про так званих "Цілях тисячоріччя"

по викорінюванню бідності й голоду до 2015 року говориться, що в Африці, до

півдня від Сахари, люди стають усе бідніше.

В 2000 році ООН установила вісім цілей, одна з яких - зниження дитячої

смертності.

Фахівці з'ясували, що щороку вмирають 11 мільйонів дітей молодше п'яти

років, багато хто з них - від, що запобігають або виліковних хвороб, таких як

малярія або кір.

Декларація тисячоліття ООН проголосила намір захистити світ від бідності. Як

багаті, так і бідні країни висловили готовність викорінювати злидні,

створювати сприятливі умови для виховання у людей гідності, сприяти

досягненню рівності, миру та екологічної рівноваги. Економічне зростання

змушує країни задля збільшення доходів переходити від натурального

господарства та продажу сировини до розвитку виробництва зі значною

часткою переробки, а також послуг. Агентство ООН по розвиткові затверджує,

що якщо продовжувати діяти нинішніми темпами, то поставлені цілі по

боротьбі з голодом, зниженню дитячої смертності й поліпшенню утвори

досягнуті не будуть. У звіті агентства говориться, що хоча в цілому у світі

рівень бідності знижується, мільйони людей, що проживають в Африці до

півдня від Сахари, стають усе бідніше. По усьому світу недоїдають більш 800

мільйонів людей, а в країнах , що розвиваються, більш чверті дітей молодше

п'яти років не одержують досить їжі. ООН вважає, що для досягнення мети по

зниженню смертності серед дітей молодше п'яти років на дві третини

необхідно добитися різкого зниження дитячої смертності в Африці й Південній

Азії.

25 листопада 2008р. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун виразив

стурбованість із приводу важкої гуманітарної ситуації в Зімбабве, заявивши,

що побоюється її подальшого погіршення в найближчі місяці.[23] Він призвав

лідерів цієї країни прискорити формування нового уряду й приступитися до

вирішення проблем, з якими зустрічається населення.

"Пан Гі Мун глибоко стурбований тим, що майже половині з 12- мільйонного

населення країни може знадобитися міжнародна продовольча допомога, а

також повідомленнями про те, що багато родин щодня скорочують свій

щоденний раціон харчування", - говориться в заяві, з яким від імені глави ООН

виступила його прес-секретар. Генеральний секретар заявив, що стривожений

руйнуванням системи охорони здоров'я й утвору в Зімбабве, а також

ескалацією спалаху холери в країні.

Пан Гі Мун призвав лідерів Зімбабве забути про свої політичні протистояння й

прийти на допомогу знедоленим шляхом сприяння наданню їм допомоги, у

тому числі міжнародної. Генеральний секретар призвав політиків Зімбабве,

тих, що зібралися на зустрічі в Південно-Африканський Республіці,

прискорити досягнення домовленостей про формування нового уряду. "Народ

Зімбабве не може дозволити собі ще однієї невдачі політичних лідерів у

досягненні слушного й здійсненного угоди, яка дозволить Зімбабве впоратися

із проблемами", - відзначається в заяві.

Кенія вже найближчим часом зіштовхнеться з гуманітарною кризою, якщо

політична ситуація в цій країні не нормалізується. Про це заявив у вівторок

журналістам заступник генерального секретаря ООН по гуманітарних питаннях

Джон Холмс.[25] У бельгійській столиці Брюсселі він проводить консультації

по цій проблемі з керівництвом Євросоюзу й депутатами Європарламенту,

передає ІТАР-ТАРС.

Нагадаємо, безладдя в Кенії почалися після, що відбулися 27 грудня 2007 року

президентських виборів. Перемогу на виборах одержав Мваи Кибаки,

випередивши свого найближчого конкурента, кандидата від опозиції Раила

Одингу. Останній не погодився з підсумками виборів, що привело до

ускладнення ситуації в країні.

У результаті збройних зіткнень 300 тисяч кенийцев виявилися на положенні

переміщених осіб, відзначив британський дипломат. "Ситуація особливо

ускладнилася в останні дні", - констатував він, додавши, що це різко погіршує

можливості гуманітарних поставок у країну. У понеділок міністри закордонних

справ країн ЄС прийняли в Брюсселі заява, у якім говориться, що розрахована

на п'ять років програма європейської допомоги Кенії обсягом 383 млн євро (563

млн доларів) може бути заморожена, якщо криза там не буде врегульована.

Відзначимо, колишній генсек, що прибув у Кенію, ООН Кофи Аннан раніше

намагався врегулювати конфлікт шляхом переговорів. Він призивав президента

Кенії Кибаки й опозиціонера Раила Одинга сісти за стіл переговорів, щоб

зупинити бойню. Однак зусилля Аннана поки не приносять очікуваних

результатів.

7 січня 2010р. ООН прийшла на допомогу жертвам повені в Кенії.[24] Її

гуманітарні установи направили в цю країну медикаменти й інші товари

першої необхідності для 30 тисяч людей, що постраждали в результаті

стихійного лиха.

Заливні дощі й масштабні повені в центральних, північних і західних

районах Кенії привели до руйнування доріг, мостів, будинків житлових

будинків, шкіл і лікарень. При цьому багато їхніх цих районів до цього

пережили затяжну посуху, нанесшую непоправна шкода сільському

господарству. Керування ООН по координації гуманітарних питань

повідомляє, що в результаті повені були знищені величезні площі посівів і

насаджень. Вода віднесла пожитки населення. Експерти ООН ще не склали

повну картину втрат і потреб населення в допомозі. Але вже сьогодні

очевидно, що жертви стихії бідують, у першу чергу, у продовольстві й

медикаментах. Поки ООН приступилася до роздачі продуктових пайків серед

осіб, оказавшихся без даху. Тим часом Дитячий фонд ООН доставив у райони

нещасть медикаменти й предмети санітарії, яких вистачить для 30 тисяч людей

протягом місяця. У наборі є таблетки для очищення води, що дозволить значно

скоротити число випадків можливих інфекційних захворювань серед

потерпілих.

Протягом багатьох років зусилля Організації Об'єднаних Націй по

забезпеченню миру здійснювалися у всіляких формах, включаючи кампанію

боротьби проти апартеїду в Південній Африці, що тривав протягом трьох

десятиліть, активну підтримку процесу переходу Намібії до незалежності, 16

операцій по підтримці миру й цілий ряд місій по наданню підтримки в

проведенні виборів. Організація Об'єднаних Націй допомагала репатріації

біженців у Мозамбіку, надавала гуманітарну допомогу в Сомалі й Судані й

уживала дипломатичні зусилля по відновленню миру в районі Великих озер.

Недавно на прохання Ради Безпеки Генеральний секретар підготував

всеосяжний аналіз конфліктів у країнах Африки разом з рекомендаціями щодо

сприяння встановленню міцного миру.

16 квітня 2010р. Верховний комісар ООН по справах біженців (УВКБ)

Антонью Гутерриш вітав розв'язок влади Танзанії надати громадянство 160

тисячам біженців з Бурунді, які покинули свою батьківщину більш трьох

десятиліть назад.[26]

Антонью Гутерриш разом з танзанійським міністром внутрішніх справ

відвідав село Кенсва на заході країни, де в наметових таборах проживає більша

група бурундійських біженців. Гості привезли із собою повідомлення про

надання їм танзанійського громадянства. Приблизно 218 тисяч жителів Бурунді

бігли в Танзанію ще в 1972 році в результаті спалаху в країні внутрішнього