Курсова робота - Історія одягу та матеріальної культури

Подождите немного. Документ загружается.

3 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1 Загальні вимоги

Текст пояснювальної записки курсової роботи повинен мати

смислову завершеність, цілісність і логічну пов’язаність. Оформлення

пояснювальної записки повинно відповідати вимогам Єдиної системи

конструкторської документації (ЄСКД) та стандартів [26-28].

Пояснювальну записку та додатки оформляють на одному боці

аркуша білого паперу формату А 4 (210 мм  297 мм) рукописним або

машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом.

За рукописного способу оформлення висота букв основного тексту

повинна дорівнювати не менш як 2,5 мм, інтервал між строчками 7,5-8 мм.

За комп’ютерного способу оформлення текст роботи друкують,

використовуючи текстовий редактор Word for Windows, шрифт Times New

Roman, розмір 14 пунктів (пт), звичайний, з полуторним міжрядковим

інтервалом. Дозволяється використовувати шрифти розміром 10 пт або 12 пт

з одинарним міжрядковим інтервалом тільки для оформленні підписів під

ілюстраціями.

Незалежно від способу оформлення слід дотримуватись одного

кольору (як правило чорного), рівномірної щільності, контрастності і чіткості

зображення тексту впродовж усього документа.

Кожен аркуш пояснювальної записки (за виключенням титульного

аркуша та додатків) повинен мати рамку чорного кольору.

Від рамки до тексту на початку строчки слід залишати 5 мм, а в кінці

строчки – не менше 3 мм. Відстань від верхньої або нижньої строчки тексту

відповідно до верхньої або нижньої рамки повинна бути не менше 10 мм.

Абзаци в тексті починають відступом, який дорівнює 12-15 мм.

Обсяг основного тексту курсової роботи повинен становити 25-30

сторінок друкованого тексту. До основного тексту роботи не входять

додатки, список використаних джерел та рисунки, які повністю займають

всю площу сторінки. Всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають

нумерації на загальних засадах.

Вписувати в текст окремі слова, умовні позначення можна чорнилом

або пастою того самого кольору, який використано при написанні тексту

роботи, при цьому щільність і контрастність вписаного тексту мають бути

наближеними до щільності і контрастності основного тексту.

Ілюстрації, надруковані за допомогою комп’ютерної техніки,

повинні відповідати формату А 4, їх включають до пояснювальної записки

або розміщують в додатках.

Не допускаються різного роду текстові вставки та доповнення, які

розміщені на окремих сторінках або на зворотному боці сторінки.

Друкарські помилки, огріхи та графічні неточності можна

виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням

на те саме місце виправленого тексту. Однак кількість виправлень повинна

бути мінімальною: на сторінку не більше п’яти виправлень від руки.

3.2 Мова і стиль викладання текстового матеріалу роботи

Мові і стилю викладення текстового матеріалу в курсовій роботі слід

приділити серйозну увагу. Адже саме мовно-стилістична культура текстового

матеріалу роботи найкраще виявляє загальну культуру її автора.

Стиль викладення текстового матеріалу в роботі має свої

особливості. Загальним стилем мови курсової роботи є безособовий монолог,

тому викладення тексту ведеться від третьої особи. Іншими словами,

займенники «я» і «ми» не вживаються. Тому в тексті роботи слід

використовувати конструкції з неозначено-особові реченнями. Наприклад,

«Під час створення нових моделей одягу до уваги взято прямий та

трапецевидний силуети, притаманні одягу трипільської культури».

Можна використовувати також форму викладу від третьої особи

(«Автор вважає, що...»). Аналогічну функцію виконують речення з

пасивними дієприкметниками («Розглянуто основні види одягу, які...»), в

якому відпадає потреба у фіксації суб'єкта дії, що дає змогу уникати в тексті

особових займенників.

Для тексту роботи характерними є смислова завершеність, цілісність

і пов'язаність. Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків тут є

спеціальні функціонально-синтаксичні засоби, що вказують на:

 послідовність розвитку думки («спочатку», «насамперед», «потім»,

«по-перше», «по-друге», «отже», «таким чином»);

 заперечення («проте», «але», «тоді як», «однак»);

 причинно-наслідкові відношення («таким чином», «тому», «завдяки

цьому», «внаслідок цього», «крім того», «до того ж»);

 перехід від однієї думки до іншої («раніше ніж перейти до»,

«звернімося до», «розглянемо», «зупинимось на», «розглянувши»,

«перейдемо до», «варто розглянути»);

 результат, висновок («отже», «таким чином», «все сказане дає

змогу зробити висновок», «підсумовуючи», «слід сказати»).

Засобами логічного зв'язку в тексті можуть виступати займенники,

прикметники і дієприкметники («даний», «той», «такий», «названий»,

«вказаний»).

У мові курсової роботи досить поширені вказівні займенники «цей»,

«той», «такий». Вони не тільки конкретизують предмет, але й визначають

логічні зв'язки між частинами висловлювання, наприклад, «Зазначені

історичні факти служать достатньою підставою для висновку...».

Слід зауважити, що займенники «щось», «дещо», «що-небудь» через

неконкретність їх значення в тексті курсової роботи не використовуються.

При написанні курсової роботи бажано використовувати

складнопідрядні, а не складносурядні речення. Це пояснюється тим, що

підпорядковуючі конструкції відбивають причинні, часові, наслідкові, умовні

і подібні відношення, а також тим, що окремі частини у складнопідрядному

реченні тісно пов'язані між собою.

3.3 Основні написи

Всі аркуші пояснювальної записки (за виключенням титульної

сторінки та додатків) повинні мати основні написи, які на аркушах формату

А4 розміщують уздовж короткої сторони аркуша.

Основний напис, в якому розписуються автор та керівник роботи,

розміщують на другій, після титульного аркуша, сторінці (на рис. 1).

Всі наступні аркуші пояснювальної записки утримують основний

напис, зображений на рис. 2.

Рисунок 1 – Основний напис для пояснювальної записки

Рисунок 2 – Основний напис для проміжних аркушів пояснювальної записки

В колонках основних написів зазначають:

у колонці 1 – назву курсової роботи;

у колонці 2 – позначення документа;

у колонці 7 – порядковий номер аркуша;

у колонці 8 – загальну кількість аркушів роботи;

у колонці 9 – індекс навчального закладу та навчальної групи;

у колонці 10 – характер роботи, що виконується особами, які

підписують документ;

у колонці 11 – прізвища осіб, які підписали документ;

у колонці 12 – підписи, осіб, прізвища які зазначені у колонці 11;

у колонці 13 – дату підписання документа.

3.4 Побудова тексту пояснювальної записки

Текст основної частини курсової роботи ділять на розділи,

підрозділи, а якщо необхідно, то і пункти, які нумерують арабськими

цифрами без знака «№.» і без крапки.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього

документа. Кожний розділ повинен починатись з нової сторінки.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного

розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера

підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не

ставлять.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу

або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, порядкового

номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою.

Після номера пункту крапку не ставлять.

Якщо розділ чи підрозділ складається з одного пункту, він також

нумерується.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти можуть мати

заголовки. Заголовки мають чітко і коротко відображати зміст структурного

елемента.

Заголовки друкують з абзацного відступу, з великої літери без крапки

в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках не допускається.

Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою.

Заголовки розділів друкують великими літерами з абзацного відступу

без крапки в кінці.

Заголовки підрозділів та пунктів, друкують маленькими літерами

(крім першої великої) з абзацного відступу.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має

бути не менше ніж два рядки.

Приклад

2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОСТЮМА ІНДІЇ

2.1 Фактори, які впливали на розвиток костюма

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також

пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено

тільки один рядок тексту.

Структурні елементи роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ»,

«ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нумерують, починають з нової сторінки, а їх

назви правлять за заголовки, які друкують посередині сторінки великими

літерами.

Сторінки роботи слід нумерувати, додержуючись наскрізної

нумерації впродовж усього тексту. Нумерацію сторінок виконують

арабськими цифрами без знака «№.». Номер сторінки проставляють у

колонці 7 (рис. 1-2).

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок але

номер сторінки на ньому не проставляють.

3.5 Правила подання ілюстрацій

Для пояснення тексту, що викладається в розділах курсової роботи,

використовують ілюстрації. Ілюструвати текст роботи необхідно, виходячи з

загального задуму (теми і мети роботи) та за продуманим планом, який

допомагає уникнути випадкових ілюстрацій, зв’язаних з другорядними,

несуттєвими деталями роботи. Кількість ілюстрацій повинна бути

достатньою для детального і вичерпного пояснення тексту.

Ілюстрації слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони

згадуються вперше, або на наступній сторінці. До всіх ілюстрацій

обов’язково повинні бути пояснення або коментарі в тексті.

Ілюстрації, які розміщені на окремих сторінках, включають до

загальної нумерації сторінок роботи.

Всі ілюстрації в роботі повинні бути пронумеровані.

Ілюстрацію позначають словом «Рисунок» і нумерують арабськими

цифрами без знака «№» послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій,

поданих в додатку.

Номер ілюстрації повинен складатись з номера розділу і порядкового

номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: «Рисунок 1.2»

(другий рисунок першого розділу).

Ілюстрації можуть мати назву, яка повинна відображати її зміст, бути

конкретною і стислою.

Назву ілюстрації друкують з великої літери і розташовують під

ілюстрацією.

Приклад

Рисунок 3.1 – Чоловічий фрак початку XIX ст.

Ілюстрація може мати пояснювальні дані, які подають безпосередньо

після графічного матеріалу перед назвою ілюстрації.

3.6 Посилання на використані літературні джерела

Під час написання роботи використовують певний бібліографічний

апарат, який є ключем до літературних джерел, використаних автором при її

написанні. Бібліографічний апарат представляють цитуваннями,

посиланнями та переліком посилань (списком використаних джерел).

Цитати використовують для підтвердження власних аргументів

посиланнями на авторитетне джерело, а також для критичного аналізу того

чи іншого друкованого твору. При цьому необхідно точно відтворювати

цитований текст, бо будь-яке його скорочення може спотворити авторську

думку.

Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення

авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень,

абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і

позначається трьома крапками.

Кожна цитата обов'язково повинна супроводжуватись посиланням на

джерело. Якщо треба виявити особисте ставлення до окремих слів або думок

з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або

знак запитання.

Коли використовують відомості, матеріали з книг, оглядових статей,

інших джерел, що мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні слід

точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке

дано посилання в роботі.

У тексті роботи обов’язково необхідно давати бібліографічні

посилання на літературні джерела, матеріали з яких наводяться в роботі.

Посилання слід зазначати порядковим номером за переліком посилань,

виділених двома квадратними дужками. Наприклад: «У роботах [1–4]

зазначено…».

При посиланні на розділи, підрозділи, ілюстрації та додатки

зазначають їх номери.

Наприклад, при посиланні на розділи, підрозділи, додатки слід

писати: «Як зазначено у розділі 2…», «… відповідно до 2.3 …», «… дивись

2.1», «Описаний костюм представлено у додатку (рис. Д.1)».

Посилаючись у тексті на ілюстрацію, вказують її порядковий номер

у круглих дужках – «(рис. 1.3)» або використовують зворот типу «Як видно з

рис. 1.3…», або «Як показано на рис. 1.3…».

3.7 Оформлення переліку посилань

Перелік посилань – це елемент бібліографічного апарату, який

містить бібліографічні описи усіх використаних в роботі джерел. Складання

переліку посилань становить одну із важливих і суттєвих складових курсової

роботи. Перелік посилань відображає рівень фундаментальності проведених

студентом досліджень.

Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за

яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є

посиланнями в тексті.

Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до

чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи [28-29].

Бібліографічний опис книжки, довідника, монографії повинен

містити: прізвища та ініціали авторів, назву, відомості про повторюваність

видання, місце видання, видавництво та рік видання, кількість сторінок.

Приклад

1. Бердник Т.О. Дизайн костюма / Т.О. Бердник, Т.П. Неклюдова. –

Ростов н/Д: Феникс, 2000. – 448 с.

2. Нанн Джоанн. История костюма. 1200-2000 / Джоанн Нанн;

Перевод с англ. – М.: ООО Астрель, 2003. – 343 с.

Опис статті із журналу повинен утримувати наступне: прізвище та

ініціали автора, назву статті, найменування журналу, рік видання, номер

журналу, номера сторінок статті.

Приклад

1 Матюнина В.И. Спорт – законодатель моды // Швейная

промышленность. – 2000. – № 2. – С. 25-29.

2 Краснюк Л.В., Троян О.М., Демко О.О. Дослідження стильового

вирішення сучасного одягу // Вісник Технологічного університету Поділля. –

2004. № 1. Ч. 1. – С. 98-105.

Опис електронного джерела інформації з мережі Internet повинен

утримувати прізвище та ініціали автора, назву статті, назву електронного

джерела (книжки, журналу тощо), рік видання, номер журналу, номера

сторінок статті, електронну адресу.

Приклад

1. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні

ресурси науці, культурі та освіті: (Підсумки 10-ї міжнар. конф. «Крим-2003»)

[Електронний ресурс] / Л.І. Костенко, А.О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін, І.А. Пав-

луша // Бібл. Вісн. – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до журн.:

http://www.nbuv.aov.ua/articles/2003/03klinko.htm.

2. Етнографічне районування України / [Електронний ресурс] /

Галина Лозко // Українське народознавство. – Режим доступу: http://storinka-

m.kiev.ua/article.php.id=101.

3.8 Правила оформлення додатків

Додатки оформлюють у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у

порядку появи посилань у тексті роботи. Додатки повинні мати титульну

сторінку, на якій під назвою роботи замість слів «Пояснювальна записка»

великими літерами друкують слово «ДОДАТКИ».

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української

абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: «Додаток А»,

«Додаток Б».

Ілюстрації та інші матеріали, що є у додатку, слід нумерувати в

межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять

позначення додатку (літеру), які розділяють крапкою.

Наприклад, «Рисунок А.4» – четвертий рисунок додатку А.

4 ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

4.1 Підготовка до захисту курсової роботи

Повністю підготовлену до захисту роботу (пояснювальну записку,

додатки та графічну частину) представляють керівнику, який перевіряє її і

виносить рішення щодо допуску до захисту.

Після цього студент повинен приділити достатньо уваги останньому

етапу – підготовці до захисту роботи.

Процедура захисту включає:

 доповідь студента про зміст роботи;

 запитання до автора;

 оголошення керівника про оцінку роботи.

Доповідь студента на захисті роботи не повинна перевищувати 7-8

хвилин. Необхідно зазначити, що викласти основний зміст роботи за такий

обмежений час досить важко, тому необхідно звернути увагу на наступне:

- доповідь повинна бути добре аргументованою за змістом;

- під час доповіді слід широко використовувати ілюстративний

матеріал графічної частини та додатків;

- в доповіді слід уникати надмірних подробиць;

- в доповіді слід використовувати прості слова та прості розповідні і

стверджувальні речення.

За структурою доповідь можна умовно поділити на три частини.

Перша частина доповіді будується на основі стислого викладення

перших чотирьох розділів роботи. Студент дає загальну характеристику

епохи, описує художній стиль епохи, зазначає основні фактори, що впливали

на формування костюма, коротко описує найбільш характерні чоловічі та

жіночі костюми.

Друга частина доповіді вміщує опис зовнішнього вигляду та

композиційний аналіз історичного костюма, зображеного в графічній частині.

Завершується доповідь заключною частиною, де студент основну

увагу повинен приділити опису зовнішнього вигляду та композиційному

аналізі розроблених нових моделей одягу. Тут необхідно наголосити на тих

елементах новизни, які є авторськими.

Слід зазначити, що текст доповіді необхідно вивчити напам'ять. Це

обумовлено тим, що, по-перше, за браком часу не можна допускати

імпровізацію; по-друге, відпрацьований текст доповіді дозволить позбавити

мову студента від слів-паразитів і, головне – вивчена напам’ять доповідь

дозволить студенту зосередити увагу не на підборі слів та фраз, а на стилі

викладення, демонстрації ерудиції, високого рівня теоретичної підготовки, а

також уміння використовувати ілюстративний матеріал.

4.2 Процедура захисту курсової роботи

Захист курсової роботи проводиться в присутності комісії у складі

керівника та двох-трьох викладачів кафедри. Захист розпочинається з того,

що керівник оголошує прізвище, ім’я, по батькові студента та повідомляє

членам комісії наскільки ритмічно студент працював над виконанням

розділів курсової роботи.

Потім слово надається студенту, який будує свій виступ на основі

підготовленої доповіді, використовуючи ілюстративні матеріали графічної

частини та додатків, що сприяє більш повній і аргументованій подачі

результатів виконаної роботи.

Оцінка курсової роботи залежить не лише від її змісту, а й від того,

наскільки впевнено і чітко студент представить її на захисті, наскільки

компетентно відповідатиме на поставлені запитання. Тому, виголошувати

доповідь необхідно впевнено, виразно, дбаючи про оптимальний темп,

гучність, інтонацію. Якість та ефективність виступу значно знижуються,

якщо студент говорить квапливо, ковтаючи закінчення слів, або дуже тихо і

невиразно.

Абсолютно неприпустимим на захисті курсової роботи є порушення

норм літературної мови, зокрема вживання жаргону, використання

неправильних наголосів у словах.

Не доцільно повертатись до пропущеної думки за допомогою слів:

«Я забув сказати, що…»; в такому випадку необхідно постаратись висловити

забуте в іншому місці доповіді.

Після доповіді члени комісії та керівник роботи ставлять студенту

запитання, які можуть торкатись будь-яких аспектів роботи.

На запитання не потрібно відповідати поквапливо, не дочекавшись

його закінчення. Перш, ніж відповідати на запитання, студент повинен

уважно вислухати його, подумати до якого розділу роботи воно відноситься,

постаратись знайти на ілюстраціях графічної частини та додатків матеріал,

який допоможе дати вірну, повну та аргументовану відповідь.

Відповідаючи на запитання, слід уникати двох крайніх випадків: як

зайвої стислості, так і зайвої багатослівності. Тому, на запитання слід

відповідати тільки за суттю справи. Відповіді повинні бути лаконічними і

чіткими, але, разом з тим, достатньо вичерпними. Від правильності і повноти

відповідей залежить сукупна оцінка курсової роботи.

Роблячи доповідь та відповідаючи на запитання, студенту варто

проявляти скромність в оцінці результатів виконаної роботи. У будь-якому

випадку слід так відповідати на запитання, щоб відчувалась доброзичливість,

тактовність стосовно тих, хто ставить запитання. Якими б гострими та

різкими не були запитання та зауваження, студент мусить витримати їх на

високому рівні, виявити витримку та коректність.

Бувають випадки, коли студенту ставлять запитання, яке на його

думку, не має прямого відношення до виконаної роботи. Погано, якщо у

відповіді буде сказано, що це питання виходить за межі роботи та

поставлених завдань. До такої відповіді можна вдаватись лише в самих

крайніх випадках. Набагато кращим є зрозуміти логіку міркувань людини,

яка поставила запитання і знайти ту частину роботи, яка викликала його.

У випадку, коли запитання незрозуміле, можна попросити повторити

або уточнити його.

Слід звернути увагу також на манеру поведінки студента, на його

одяг, зачіску. Студент на захисті курсової роботи повинен мати елегантний,

охайний вигляд; під час виступу не повинен повертатись спиною до

аудиторії, не повинен тримати руки в кишенях. Працюючи з ілюстративними

матеріалами, необхідно користуватись указкою, при цьому лише ненадовго

повертати до них голову, а потім знову звертатись до аудиторії.

На закритій частині засідання члени комісії підводять підсумки

захисту та приймають рішення про оцінку курсової роботи, яке приймається

простою більшістю голосів членів комісії. За умови рівної кількості голосів

голос керівника курсової роботи вважається вирішальним.

Підсумком захисту є оголошення керівником рішення комісії про

оцінку курсової роботи.