Курсова робота - Депозитарний фонд бібліотеки, організація депозитарного фонду

Подождите немного. Документ загружается.

Курсова робота

на тему:

«Депозитарний фонд бібліотеки,

організація депозитарного фонду»

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Формування депозитарних фондів бібліотек.

2. Функції депозитаріїв. Система бібліотек-депозитаріїв. Використання

документів з депозитарних бібліотечних фондів.

3. Способи зберігання документів у депозитаріях.

4. Депозитарний фонд Закарпатської ОУНБ.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Бібліотечний фонд - упорядковане зібрання документів, призначене для

зберігання і громадського використання з метою задоволення наукових,

культурних і освітніх потреб фізичних та юридичних осіб.

Бібліотечний фонд - поняття збірне. Вони надзвичайно різноманітні за

своїм складом. Найчастіше вважають, що бібліотечні фонди складаються з

книг. Дійсно, книги є їх основою. Але книги це лише один з видів видань -

документів, що пройшли редакційно-видавничу обробку, отриманих

друкуванням або тисненням, поліграфічно самостійно оформлених, які

мають встановлені вихідні відомості та призначених для поширення

міститься в них. Для того, щоб мати узагальнююче поняття для будь-яких

інформаційних матеріалів, що становлять бібліотечні фонди, був прийнятий

термін "документ", який визначається як "соціальна інформація, зафіксована

на будь-якому матеріальному носії з метою її зберігання, розповсюдження та

використання".

"Бібліотечний фонд має складну структуру і класифікується за різними

ознаками, характерним для документів, які його утворюють.

Фонд бібліотеки - систематизоване зібрання документів, що формується

відповідно до завдань бібліотеки по задоволенню інформаційних потреб її

користувачів з урахуванням типу бібліотеки на основі профілю

комплектування.

1. Формування депозитарних фондів бібліотек.

Сформована в СРСР система депозитарного зберігання бібліотечних

фондів функціонує більш як 25 років. Основні положення концепції

організації та впровадження цієї системи в практику бібліотек, розроблені

провідними бібліотекознавцями країни в 1970-і рр.., Не втратили своєї

актуальності до початку третього тисячоліття. Дана концепція 70-х рр..

створена в процесі вивчення проблем формування і використання фондів

наукових бібліотек. За результатами дослідження був зроблений висновок,

що мережа бібліотек-депозитаріїв, організована на базі діючих великих

наукових бібліотек, дозволить подолати так звану "книгозберігальну кризу" і

буде сприяти більш оперативному інформаційному обслуговуванню діячів

науки, культури і техніки.

"Положення про організацію депозитарного зберігання книжкових

фондів бібліотек країни", затверджене Міністерством культури СРСР,

Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по науці і техніці, Президією АН

СРСР і Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти СРСР у лютому

1975 р., Так визначив основні цілі введення депозитарного зберігання

бібліотечних фондів - більш раціональна організація, зберігання та

використання, а також планомірне розміщення їх по економіко-географічним

районам країни [1].

У вересні 1975 р. Міністерство культури СРСР видало і поширило по

бібліотеках країни "Інструкцію про порядок відбору та передачі

маловикористовувані літератури", попередньо узгодивши її з Міністерством

вищої і середньої освіти СРСР, Міністерством охорони здоров'я СРСР,

Міністерством сільського господарства і Президією Академії наук СРСР [2].

Роботу з мало використовуваною і дублетної літературою в бібліотеках

пропонувалося вести на основі науково обґрунтованих критеріїв відбору

видань на депозитарне зберігання і в обмінні фонди. Був рекомендований

територіально-ступінчастий порядок передачі інформації про мало

використовувану літературу в депозитарії з бібліотек-депонентів і

відправлення документів за запитами депозитаріїв. В Інструкції визначався

не тільки порядок відбору, перерозподілу мало використовуваної літератури,

а й облік її передачі.

Передача літератури на депозитарне зберігання бібліотеками та

органами НТІ стала проводитися безоплатно відповідно до постанови Ради

Міністрів СРСР від 05.01.1959 р. № 11 "Про використання книжкових фондів

бібліотек".

У 1975 р. була також підготовлена "Тимчасова інструкція про порядок

виявлення, відбору, передачі і прийому мало використовуваної літератури та

документації для депозитарного зберігання в органах науково-технічної

інформації та науково-технічних бібліотеках". Новий варіант цієї інструкції в

якості документа Міжвідомчого комісії з координації діяльності спеціальних,

наукових і технічних бібліотек виданий в 1976 р.

Відповідно до затверджених Урядом переліками бібліотек-депозитаріїв

вони стали функціонувати на федеральному і регіональному рівнях.

Депозитарії створювалися не тільки на базі універсальних, а й науково-

технічних, сільськогосподарських, медичних, вузівських та інших галузевих

бібліотек, органів НТІ. Керівництво діяльністю депозитаріїв та їх

матеріально-технічне забезпечення покладалося на відповідні міністерства і

відомства країни.

З метою активізації роботи з організації системи депозитарного

зберігання бібліотечних фондів в країні при Управлінні у справах бібліотек

Міністерства культури СРСР у лютому 1977 р. була створена міжвідомча

робоча група з розробки методів спільної діяльності універсальних та

галузевих депозитаріїв.

Постановою Ради міністрів СРСР "Про затвердження списку бібліотек-

депозитаріїв республіканського (СРСР) і міжобласного значення № 473 від

15 серпня 1975 р. були визначені 18 великих наукових бібліотек СРСР, які

стали виконувати функції територіальних універсальних депозитаріїв

республіки. За кожним з цих депозитаріїв закріплювалася зона

обслуговування з урахуванням адміністративного та економіко-

географічного районування. Як центральна бібліотека зони універсальний

депозитарій повинен був брати участь у перерозподілі мало

використовуваної літератури, формувати депозитарний фонд документів і

забезпечувати його доступність користувачам.

У теорії та практиці бібліотек стали надзвичайно актуальними

проблеми вторинного відбору літератури, критерії відбору видань на

депозитарне зберігання, профілі комплектування депозитарних фондів.

Фонди депозитарного зберігання в бібліотеках-депозитаріях

пропонувалося формувати з таких джерел:

- власних фондів шляхом виявлення мало використовуваної літератури в

ході ретроспективного відбору;

- поточних надходжень обов'язкового примірника, імовірно віднесених

до мало використовуваної літературі;

- надходжень мало використовуваних видань з інших бібліотек на основі

запиту бібліотеки-депозитарію.

Чимала увага приділялася методичного забезпечення організації

депозитарного зберігання бібліотечних фондів. Специфіка і складність

методичної роботи бібліотек в нових умовах визначалися міжвідомчої

структурою депозитарної системи, необхідністю врахування взаємодії в ній

територіального і галузевого принципів.

Перші методичні документи з питань депозитарного зберігання фондів

були розроблені ГБЛ [3]. ГПБ до вивчення даних проблем підключилася в

1977 р., коли в ній організували групу, а потім сектор депозитарного

зберігання. У 1977 р. при ГПБ була створена загальнореспубліканських

міжвідомча робоча група з впровадження системи депозитарного зберігання

та координації діяльності універсальних та галузевих депозитаріїв.

Перед Сектором депозитарного зберігання ГПБ ставилися завдання

надання методичної допомоги 16 зональним (міжобласним) депозитаріям

Росії в їх роботі по створенню депозитарних фондів і перерозподілу мало

використовуваної літератури. Серед цих бібліотек-депозитаріїв були

Красноярська, Приморська, Ставропольська, Хабаровська КБ, Воронезька,

Горьковская, Іванівська, Іркутська, Кіровська, Куйбишевська, Ростовська,

Свердловська, Челябінська ПРО, ГПБ КАССР, ДПНТБ СВ АН СРСР і НБ

СГУ.

Діяльність Сектора депозитарного зберігання ГПБ в кінці 70-х рр.. була

тісно пов'язана з функціонуванням загальнореспубліканської міжвідомчої

робочої групи з цього напрямку бібліотечної справи, до складу якої входили

працівники Управління бібліотек МК РРФСР і керівники бібліотек-

депозитаріїв республіки.

Основними аспектами роботи Сектора в ті роки були підготовка і

проведення нарад-семінарів у різних економіко-географічних районах Росії з

питань організації депозитарного зберігання бібліотечних фондів та

перерозподілу мало використовуваної літератури. Такі наради в 1977-1980

рр.. були проведені у Воронежі, Ставрополі, Пскові, Іркутську, Куйбишеві,

Новосибірську й Челябінську.

Одночасно Сектор розробляв макет нового інформаційного бюлетеня -

"Списку літератури, пропонованої бібліотекам РРФСР для депозитарного

зберігання". Вже до кінця 1978 р. була визначена можливість скороченого

опису видань у "Списку ...", вживання в ньому Сигла бібліотек, що

використовуються в системі науково-технічної інформації, а також вибору

шляху передачі карткової інформації про мало використовуваної літературі в

ГПБ з зональних депозитаріїв. У результаті в 1978 р. вийшли перші два

випуски "Списку ...", інформували бібліотеки-депозитарії про літературу,

безоплатно пропонованої їм 13 бібліотеками республіки, в тому числі

науковими бібліотеками Ленінграда.

Співробітники Сектора в 1978 р. брали участь у проведенні курсів

фахівців УНБ Росії, відповідальних за впровадження системи депозитарного

зберігання книжкових фондів у Москві, склавши для слухачів цих курсів

методичні рекомендації "Депозитарій - раціональна система організації,

зберігання та використання бібліотечних фондів" (М., 1978).

У 1978 р. з'явилися два бібліотечних документа, затверджених ЦК СРСР

з науки і техніки та МК СРСР. Це "Положення про взаємодію регіональних

галузевих та універсальних депозитаріїв" [4] та "Положення про взаємодію

універсальних і науково-технічних бібліотек" [5], що дозволили зміцнити

міжвідомча взаємодія регіональних універсальних та галузевих депозитаріїв

Росії.

У 1979-1980 рр.. Сектором депозитарного зберігання ГПБ були

підготовлені для широкого обговорення бібліотечних працівників проекти

таких документів:

Положення про республіканську систему депозитарного зберігання

фондів бібліотек РРФСР;

Положення про зональної міжвідомчу робочу групу по впровадженню

системи депозитарного зберігання бібліотечних фондів;

Положення про республіканську (АРСР), крайовий, Обласна

міжвідомча робоча група по впровадженню системи депозитарного

зберігання бібліотечних фондів;

Положення про міжобласному універсальному депозитарії;

Положення про організацію депозитарного зберігання національній та

краєзнавчої літератури в республіканській (АРСР), крайовий, обласній

бібліотеці.

Пізніше ці документи увійшли до збірки "Система депозитарного

зберігання бібліотечних фондів в РРФСР", виданий ГПБ в 1988 р. [6].

У 1980 р. ГПБ були опубліковані роботи, підготовлені Сектором

депозитарного зберігання:

"Зведений профіль комплектування бібліотек-депозитаріїв зони: Метод.

рекомендації "[7];

"Депозитарій - раціональна система організації, зберігання та

використання бібліотечних фондів: Метод. рекомендації "[8].

Однак процес впровадження депозитарної системи в перші роки

функціонування Сектора депозитарного зберігання ГПБ здійснювався

повільно. Слабо вирішувалися питання зміцнення матеріально-технічної бази

бібліотек-депозитаріїв необхідними приміщеннями, штатами і технічними

засобами. У той же час від бібліотечних працівників були потрібні висока

якість виконуваної ними відбору мало використовуваної літератури і

відповідальний підхід до списання застарілих видань. Необхідно було

встановити чітке планування та облік проведеної роботи, активізувати

методичне керівництво нею в зонах. Певні зміни в темпах впровадження

депозитарної системи відбулися тоді, коли в регіональних бібліотеках-

депозитаріях стали створюватися сектори (відділи) депозитарного зберігання,

З'явилася можливість придбання додаткових приміщень для розміщення

фондів і був організований випуск необхідних інструктивних матеріалів.

До початку 80-х рр.. депозитарні фонди 16 зональних депозитаріїв

РРФСР склали 6 млн. прим. видань. З пропонованих їм мало

використовуваної видань було відібрано 19 тис. прим., 34,5 тис. прим. було

рекомендовано до списання на місці.

Понад 48,8 тис. карток-пропозицій на мало використовувану літературу,

надісланих у зональні депозитарії з більш ніж 200 бібліотек, було передано в

ГПБ.

З 1983 р. в роботу бібліотек-депозитаріїв було внесено низку доповнень.

Удосконалено механізм перерозподілу мало використовуваних

документів. Визначено шляхи передачі інформації про мало запитуваних

виданнях і самих видань з бібліотек різних відомств. Уточнено критерії

відбору книг і періодичних видань на депозитарне зберігання.

Розроблено зведені профілі депозитарного зберігання краєзнавчої

літератури.

Складено зведені профілі комплектування та депозитарного зберігання

фондів великих бібліотек зон України і Російської Федерації. Перший з таких

документів було видано Іванівської ОУНБ [9].

Організовано Міжвідомча школа передового досвіду з депозитарного

зберігання фондів для російських бібліотек на базі ГПБ і БАН.

Деякі підсумки організаційної та методичної роботи з удосконалення

депозитарної системи в РРФСР були підведені ГБЛ у збірнику "Депозитарне

зберігання бібліотечних фондів: Інструкції та методичні вказівки" [10].

Період другої половини 80-х - початку 90-х рр.. у збагаченні

депозитарних фондів бібліотек-депозитаріїв характеризується такими

показниками:

- більше 100 тисяч бібліотек всіх систем і відомств (наукових та

масових) беруть участь у перерозподілі літератури в рамках депозитарної

системи;

- в результаті вторинного відбору бібліотеки Росії звільнили свої фонди

від 30 млн. прим. мало використовуваних та застарілих видань.

Зараз створюються нові проекти концепції розвитку депозитарної

системи, засновані на логічних висновках, загальні закономірності

бібліотечної справи з урахуванням сучасного зарубіжного досвіду (зокрема,

мається на увазі проект РДБ). Однак практика часто випереджає теорію,

підказує можливі шляхи виходу з знову відчувається "книгозберігальної

кризи". Дійсно, мережа бібліотек-депозитаріїв треба скорочувати, якщо вона

невиправдано розгалужена і малоефективна. Але там, де депозитарне

зберігання динамічно розвивалося протягом багатьох років і потребує хоча б

невеликого додаткового фінансування, необхідно знайти кошти, щоб

підтримати такі депозитарії.