Кукурудза С.І. Біогеографія. Лабораторний практикум

Подождите немного. Документ загружается.

Рис. 24. Види флори бореального типу: / - сосна звичайна (Рігшз

ЗІІУЄЗІГЇЗ);

2 - ялина європейська (Рісеа аЬіез); 3 - яловець звичайний (Ішіірегиз

соттипіз); 4 - брусниця (Уассіпіит

УІІІЗ

ійеа); 5 - хвощ польовий (Еяиізеїит

агуепзе); 6 - чорниця (Уассіпіит тугііііиз); 7- береза звисла (Веіиіа реіиіиіа);

5 - вероніка польова (Уегопіса агуепзіз); 9 - підмаренник справжній (Саііит

уегит); 10 - незабудка болотна (Муозоііз раїизігіз); II - осока жовта (Сагех

Пауа); 12 - калина звичайна (УіЬигпит ориіиз); ІЗ - пухівка піхвова (Егіо-

рпогит уа§іпашт); 14 - вероніка дібровна (Уегопіса сЬатоедгуз).

Рис.25. Види флори європейського типу: / - дуб звичайний (<3иегси« гооиг);

2 - липа серцелиста (ТШа согсіаіа); 3 - граб звичайний (Сагріпиз Ьеіиіиз);

4 - живокіст лікарський (8утруіит оГГісіпаїе); 5 - наперстянка великоцвіта

(Оідііаііз §гагк1Шога); 6 - герань лучна (Оегапіит ргаїепзе); 7 - дзвоники

ріпчастовидні (Сатрагшіа гарипсиїоіїїез); 8 - медунка темна (Риїтопагіа

оЬзсига); 9 - підлисник європейський (Запісиїа еигораеа); /0 - переліска

багаторічна (Мегсигіаііз регеппіз).

Рис.26. Види флори аркто-альпійського типу (а): 1 - купина багатоквіткова

(Роїу^опашт тиііійогит); 2 - верес звичайний (Саііипа \аі1§агІ8); З - андромеда

багатолиста (Апйготесіа роїііоііа); 4 - верба попеляста (8а1іх сіпегеа); 5 - дріада

восьмипелюсткова фгуаз осіореіаіа); б - малина (КиЬиз Маєш); 7 - журавлина

чотирипелюсткова (Охусосеиз ^иас1^іре1а^и$);

Види флори степового типу (б): / - костриця борозниста. Типчак (Ресіиса

зиіцаїа); 2 - ковила волосиста (8ііра саріїїаіа); 3 - осока волосиста (Сагех

рапісиїаіа); 4 - горицвіт весняний (Асіогш уегпаїіз).

^^ДЦ^щ^ . . ••

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10

Тема: Біогеографічне районування й екологічне зонування вод

Світового океану.

В обґрунтуванні біогеографічного районування Світового океану

більшого значення є порівняно з біотичним районуванням суходолу

набувають такі чинники, як температура і хімізм води, зокрема, солоність,

насиченість киснем, вуглекислим газом та органічними частками, наявність

течій і орографічних перешкод на їхньому шляху, глибина водної товщі та

її світлопроникність тощо.

. Своєрідність районування Світового океану така: якщо насуходолі

від місця до місця природні умови змінюються досить різко (дискретно), то

у водному середовищі ці зміни переважно є поступовими (континуальними).

Деяке послаблення діагностичних ознак водного середовища для про-

ведення меж біогеографічних областей (підобластей) зумовило посилення

впливу зональних (екзогенних) чинників районування з урахуванням явищ

біополярності та амфібореальності. Зрозуміло, що і самі межі між

виділеними регіонами (акваторіями) досягають значної ширини (десятки й

сотні кілометрів), де простежується поступова зміна фізико-географічних

параметрів водних мас.

Ще одна складність біогеографічного районування Світового

океану пов'язана з тим, що систематичні групи океанічних тварин (а саме:

вони, на відміну від біотичного районування суходолу, є в основі виділення

біогеографічних областей) дають не цілком чітку картину для проведення

меж акваторій. Це пояснюється тим, що, наприклад, ссавці - як найбільш

високорозвинуті тварини, в океані представлені дуже бідно. Проте

біогеографічне районування Світового океану переважно проводять на

основі поширення морських ссавців, риб і птахів, як найліпше вивчених

організмів.

Якщо порівнювати особливості існування організмів та їхніх

угруповань в океанах і внутрішніх водоймах, то особливу увагу треба

звернути на те, що водні маси водойм переважно ізольовані і тому їхні

фізико-хімічні характеристики можуть не тільки різко відрізнятися від

океанічних а, й сусідніх водоймищ.

Завдання перше: на контурній карті світу провести межі біо-

географічних областей та підобластей Світового океану і схарак-

теризувати одну з областей.

Продовження рис. 27.

Риби: 1 - лин (Тіпса ііпса); 2 - щука звичайна (Езох Іисіиз); 3 - в'язь (Ьеисізсш

ісіиз); 4 - краснопірка (ЗсогсЧшиз егуїпгоріоіпаїтиз); 5 - карась круглий

(Сагаззіиз сагаззіиз); 6 - йорж (Асегіпа сепші); 7 - вугор річковий (Ап§иі11а

ап§иі11а); 8 - лящ (АЬгатіз Ьгата). Земноводні: 9 - тритон звичайний (Тгіїігаз

уи1§агіз); 10- кумка червоночерева (ВотЬіпа ЬотЬіпа); 11 - жаба озерна (Яапа

гісІіЬипда). Плазуни: 12 - вуж водяний (Каїгіх Іеззеїіаіа); 13 - черепаха болотяна

(Етуз огЬісиїагіз); 14 - ящірка живородяча (Ьасегіа уіуірага). Птахи: 15 -

журавель сірий (Огиз §гиз); 16 - чайка (Уапеїіиз уапеїіиз); 17 - мартин звичайний

(Ьагаз гісііЬітсіиз); 18 - лиска (Риііса агга); 19 - крижень (Апоз рІаІігіпсЬоз); 20

- гуска сіра (Ашег апзег); 21 - лелека білий (Сісопіа сісопіа); 22 - чапля сіра

(Агсіеа сіпегеа); 23 - лунь болотний (Сігсиз аеги^іпозиз); 24 - сова болотяна

(Азіо Яаттеиз). Ссавці: 25 - кутора водяна (№отуз Гооїіепз); 26 -нічниця

водяна (Муоііз йаиЬепіопі); 27 - видра річкова (Ьиіга Іиіга); 24? - ондатра

(Опйаіга 2ІЬеіЬіса); 29 - полівка водяна (Агуісоїа Іеггезігіз).

Пояснення. Виконуючи це завдання, треба пам'ятати, що біо-

географічні області Світового океану охоплюють як бентальну (придонну),

так і пелагіальну (океанічну) частини акваторії. Тоді як підобласті

виділяють окремо на бенталі й пелагіалі. Для виконання завдання скорис-

тайтеся рис.31. Межі областей наведіть суцільними, а підобластей -

пунктирними лініями. Характеристику однієї з областей дайте за таким

планом:

а) географічне положення, глибини, течії;

б) фізико-хімічні характеристики водної товщі;

в) домінантні, ендемічні та реліктові родини, роди й види морських

організмів;

г) біогеографічні підобласті та причини їх виділення.

Завдання друге: намалювати схему глибинних зон океану і схарак-

теризувати приурочені до них екологічні групи організмів.

Пояснення. Глибина океанічної товщі вод та характер донних

відкладів значно впливають на розселення живих організмів. Загально-

визнанної всіма країнами схеми екологічного зонування океану немає. В

пострадянських державах переважно використовують схему, показану на

рис.32. У бенталі, тобто придонній частині водної товщі, виділяють таке:

супралітораль - зону заплескування штормових хвиль; літораль -

припливно-відпливну зону; сублітораль - зону шельфу, або материкової

Рис. 28. Фауна соснових лісів. Земноводні: 1 - ропуха звичайна (ВиГо ЬиГо).

Плазуни: 2 - ящірка прутка (Ьасегіа а§Шз); 3 - вуж звичайний (Каїгіх паіхіх).

Птахи: 4 - тетерев середньоєвропейський (Ьугигиз (еНіх); 5 - шеврик лісовий

(Апіпиз Ігіуіаііз); б - дрімлюга звичайна (Саргіти1§из еигораеиз); 7 - дрізд

співочий (Тигсіиз рЬіІотеїоз); 8 - сова вухата (Азіо оіиз); 9 - лелека чорний

(Сісопіа пі§га). Ссавці: 10 - бурозубка звичайна (8огех агапеиз); 11 - вечірниця

руда (дозірна) (Иусіаіиз посіиіа); 12 - лисиця звичайна (Уиірез уиірез); ІЗ -

козуля європейська (Саргеоіиз саргеоіиз); 14 - заєць русак (Ьериз еигореиз);

15 - білка (Зсіигиз уи1§агіз); 16 - полівка лісова (Сіеіпгіопотуз §1агео1из).

Рис. 29. Фауна мішаних лісів і чагарників. Земноводні: І - жаба ставкова

(Папа езсиїепіа); 2 - тритон гребенястий (Тгіїігиз сгізіаіиз). Плазуни: 3- мідянка

(Согопеїіа аизігіаса); 4 - веретінниця ламка (Апциіз Гга§і1із). Птахи: 5 - куріпка

середньоєвропейська (Регсііх регйіх); 6 - сойка (Оаггиіиз §1ап<іагіи5); 7 - шуліка

чорний (МіЬшз когзсЬип); 4? - зяблик європейський (Ргіп§і11а соеІеЬз); 9 - дятел

великий строкатий (Оепсігосороз таіог ріпеїогит). Ссавці: 10 - їжак звичайний

(Еїіпасеиз еигораеиз); 11 - куниця лісова (Магіез тагТез); 12 - тхір темний

(звичайний) (Риіогіиз риіогіиз); 13 - борсук звичайний (Меіез теїез); 14 - свиня

дика (8из зсгоГа); 15 - ласка південна (Мизіеіа гіуаііз).

Рис.

ЗО.

Фауна

СУХОДІЛЬНИХ

лук та

ОрНИХ

земель.

Земноводні:

І -

часничниця

звичайна

(РеІеоЬаІез

Гшсиз);

2 -

ропуха зелена (Виґо

УІГІІІІЗ);

3 -

жаба

трав'яна

(Капа

Іетрогагіа). Плазуна: 4 - гадюка звичайна (Уірега Ьегиз). Птахи: 5 - перепел звичайний

(Соїитіх соїитіх); 6 - горлиця звичайна (Зігеріореііа Шгіиг); 7 - грак (Соптз Пи{>і1е$>и5);

8 -

шпак

звичайний

(Зіигпиз уиі^агіз);

9 -

ЩИГЛИК

звичайний

(Сагсіиеііз сапіиеііз);

10 -

жайворонок польовий (Аіаисіа агуепзіз); 11 - плиска біла (Моїасіїїа аІЬа); 12 - шеврик

польовий (АпіЬиз сатрезігіз); 13 - жайворонок чубатий (посмітюха) (Оаіегісіа сгізШа);

14 - вівсянка звичайна (ЕтЬегіга сіїгіпеїіа); 15 - дрізд чорний (Тигсіиз тегиіа). 16 -

горобець

ПОЛЬОВИЙ

(Раззег топіапиз). Ссавці:

17 -

кріт

звичайний

(Таіра еигореа);

18-

вухань (Ріесоїиз аигіїиз); 19 - нетопир малий (Рірізігеїіиз рірізігсіїиз); 20 - миша польова

(Аросіешиз а^гагіиз); 21 - хом'як звичайний (Сгісеїиз сгісеїиз); 22 - полівка звичайна

(Місгоіиз агуаііз).

відмілини (до 200-500 м). Глибше є батіаль - зона континентального схилу

(від 200-500 до 3000 м); ще глибше абісаль - зону океанічного ложа (3-6

км) і найглибше ультраабісаль - зона найбільших глибин.

У пелагіалі вертикальна зональність виражена слабше внаслідок

перемішування вод та вертикальної міграції пелагічних організмів. Такі

міграції простежуються до тисячі метрів завглибшки. Пелагіаль поділяють

на такі зони: епіпелагіаль (0-200 м), мезопелагіаль (200-1000 м) і

глибоководну (понад 1000 м), яку, поділяють відповідно, на підзони -

батіпелагіаль (верхню), абісопелагіаль (середню) і ультраабісаль (нижню).

В епіпелагіалі продукується фітопланктон, тобто утворюється

первинна продукція, яку споживає зоопланктон, що є поживою для більших

тварин. Фауна всіх глибших зон пелагіалі існує завдяки органічній

речовині, що надходить з епіпелагіалі через харчові (трофічні) ланки.

Виняток становлять так звані оазиси життя - поселення тварин на глибинах

2,5-3,0 км поблизу виходів термальних глибинних вод.

Для виконання завдання скористайтеся рис. 32.

Завдання третє: вивчити харчові ланки моря та організми, що

утворюють зооценоз коралового рифу.

Пояснення. У верхній освітленій (сухотичній) зоні численні й

різноманітні планктонні водорості за допомогою сонячного світла

створюють органічні речовини. Такий мікроскопічний фітопланктон

слугує кормом для дрібних тварин (зоопланктону) і деяких дрібних риб,

які, відповідно, є кормовою базою для хижих риб і ссавців (нектону).

Органічні речовини потрапляють на великі глибини або внаслідок

активних добових міграцій (аж до глибини 600 м) мешканців товщі води

або внаслідок занурення мертвих організмів. У мілких шельфових морях в

їжу можуть бути використані також бурі водорості і поживні речовини,

принесені ріками. Після бактеріального розкладу трупів тварин знову

вивільняються мінеральні солі. їх течії виносять у прибережну зону, де

вони знову сприяють посиленому розвиткові фітопланктону.

Для виконання цього завдання уважно розгляньте рис.ЗЗ і за-

пам'ятайте назви організмів, що утворюють харчові ланки моря та зооценоз

коралового рифу (34).

Завдання четверте: вивчити схему вертикального екологічного

зонування озера і схарактеризувати виділені зони.

Пояснення: Зональність в озерах найліпше виражена в помірних