
вимірювання. Наприклад, якщо вимірюється частота 10f
x
Гц при 1t
0
= с, то
максимальна похибка квантування
%10
%100%100
кч
===δ , що неприпустимо.
110tf
0x
⋅
Таким чином, через великі похибки квантуван низькі без-
осередньо вимірюються цифровим частотоміром із невисокою точністю. Тому
озв’язання завдання зменшення впливу похибки квантування на результати
имірювання завжди було одним із важливих напрямів розробки цифрової час-
отовимірювальної техніки. Перед тим як розглядати мікропроцесорний часто-
омір, який
радикально розв’язує вказане завдання, зупинимось на чотирьох
пособах зменшення похибки квантування при вимірюванні частоти:
1. Збільшення тривалості зразкового часового інтервалу t, тобто часу ви-
ірювання. Але можливості такого способу обмежені, оскільки для одержання
алої похибки квантування (наприклад,
ня частоти
п
р
в
т
т
с
м
м
к
= 0,01%;
x
f
10 Гц) потрібний ду-
е великий час вимірювання: ж
.c1000
1001.0
%100
f
%100
t
xкч
0
=
⋅
=
δ
=
2. Збільшення числа імпульсів, які квантують зразковий часовий інтервал
, що досягається множенням вимірюваної частоти Виконання даного спо-
обу поєднано із застосуванням додаткового блока помножувача частоти, що
складнює і підвищує вартість апаратурної частини.
3. Врахування випадкової природи похибки квантування. Забезпечується
роведення багаторазових вимірювань і усереднення їх результатів. Це ефек-
ивний шлях зменшення впливу випадкової похибки на результат вимірюван-
я.
4. Безпосереднє вимірювання періоду досліджуваного сигналу з
наступ-
обчисленням частоти
0
t
x
f.
с
у
п
т
н
ним
x
. Цей шлях
x
T1f =
дозволяє різко зменшити похи-
ку квантування при вимірюванні низьких частот.
Щоб побачити ефект, який досягається, скористаємось наведеним раніше
прикл
10 Гц. Відповід-
ий період
T = 0.1 с. Сформуємо стробувальний імпульс тривалістю, що дорі-
б
адом. Перейдемо до вимірювання періоду. Частота
=
x
f
н
x
внює періоду
x
T , і проквантуємо його імпульсами, частота проходження яких
0
f = 10 МГц (що звичайно має місце в цифрових частотомірах). У цьому разі
похибка квантування
10
%100
7
kп
===δ
%100
%.
4
−
101.0
fT
0x
⋅
Можна зробити висновок, що непряме вимірювання частоти
xx
T1f =
у
даному випадку дозволило різко підвищити точність порівняно з прямим вимі-
рюванням частоти: похибка квантування зменшилась у 100000 разів.
Однак при вимірюванні високих частот (наприклад,
с, f
0
= 10 Гц) похибка квантування цифрового частотоміра
=
x
f 10
6
Гц, t
0
= 1