Коваленко Д.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

241

Тема 11. Комерційні банки та їх основні операції

За станом на 01.01.2008 р. ліцензію Національного банку України

на здійснення банківських операцій в Україні отримали 198 банків.

Із загальної кількості діючих банків 141 банк (71% від загальної кіль-

кості діючих банків) є акціонерними товариствами. З них: 101 банк

(51%) — відкриті акціонерні товариства і 42 банки (21%) — закриті

акціонерні товариства). Решта 32 банки (16%) — товариства з обме-

женою відповідальністю (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

Найбільші та великі банки України станом на 31.12.2007 р.

Назва банку Активи, тис. грн

Група 1

ПриватБанк 20 014 395

Аваль 17 285 870

Промінвестбанк 13 840 452

Укрсоцбанк 9 479 699

Укрсиббанк 8 833 081

Укрексімбанк 7 787 642

Ощадбанк 7 728 627

Райффайзенбанк Україна 5 377 003

Надра 4 687 154

Брокбізнесбанк 3 844 989

Група 2

Фінанси та Кредит 4 025 294

Укрпромбанк 3 798 957

Форум 3 359 739

Перший Український Міжнародний

банк

2 702 662

Кредитпромбанк 2 253 765

Укргазбанк 1 976 066

Правекс-Банк 1 971 308

ВАБанк 1 957 275

Південний 1 939 677

Хрещатик 1 918 784

242

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

Продовження табл. 11.2

Кредитбанк (Україна) 1 760 304

Експрес-Банк 1 647 510

Донгорбанк 1 618 125

ІНГ Банк Україна 1 596 404

Джерело: Офіційний сайт Національного банку України // www.bank.gov.ua

Національний банк України розподіляє банки на 4 групи: най-

більші, великі, середні та малі.

За даними НБУ, на 31.12.2007 р. нараховувалося 10 найбільших

(6% від загальної кількості), 14 великих (9%), 31 середні (19%) та 108

малих (66%) банків, що мали банківську ліцензію. Перелік найбіль-

ших та великих банків наведено в табл. 11.2.

За розміром активів виділяють банки I групи (найбільші), II

групи (великі), III групи (середні), IV групи (малі). Національний

банк України кожного року переглядає граничне значення активів

для кожної з груп банків і затверджує на рік рішенням Комісії Націо-

нального банку України з питань нагляду та регулювання діяльності

банків.

Важлива економічна роль банків суттєво розширила сферу їхньої

діяльності.

Вони виконують такі основні функції:

1) мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворен-

ня їх в капітал;

2) кредитування підприємств, держави та населення;

3) випуск кредитних засобів обігу (кредитних грошей);

4) здійснення розрахунків та платежів в господарстві;

5) емісійно-засновницька діяльність;

6) консультування, надання економічної та фінансової інформації.

Виконуючи функцію мобілізації вільних грошових коштів і пере-

творюючи їх у капітал, банки акумулюють грошові доходи і заоща-

дження у вигляді вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді

відсотка або наданих банком послуг. Сконцентровані у вкладах за-

ощадження перетворюються на позиковий капітал, що використову-

ється банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям.

243

Тема 11. Комерційні банки та їх основні операції

Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил

країни в цілому. Користувачі позик вкладають кошти в розширення

виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів. В результаті

за допомогою банків заощадження перетворюються на капітал.

Кредитні можливості банків залежать від розмірів накопичення

грошових коштів населення та збільшення власних грошових коштів

підприємств. Постійне зростання цих коштів у промислово розвину-

тих країнах і потреба в кредитних ресурсах з боку підприємств ство-

рюють умови для розширення кредитування.

Важливе економічне значення має функція кредитування підпри-

ємств, держави і населення. Пряме надання в борг вільних грошових

капіталів їх власниками користувачам позик у практичному госпо-

дарському житті ускладнено. Банк виступає як фінансовий посеред-

ник, отримуючи грошові кошти в кінцевих кредиторів і передаючи їх

кінцевим користувачам кредитів.

Останніми роками зростає попит на кредит. Підприємствам необ-

хідні додаткові грошові кошти для оновлення капіталу і розширення

виробничих потужностей. Для задоволення попиту з боку підпри-

ємств комерційні банки розробляють нові форми кредитування, удо-

сконалюють його механізм.

Випуск кредитних грошей є специфічною функцією, що відрізняє

банки від інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової

емісії пов’язаний з двома поняттями: банкнотна та депозитна емісія.

Відповідно грошова маса виступає в готівковій (банківські білети та

розмінна монета) і безготівковій (грошові кошти на рахунках і депо-

зитах у комерційних банках та інших кредитних установах) формах.

Частка готівкових грошей в промислово розвинутих країнах ста-

новить близько 10%, причому спостерігається її подальше зменшен-

ня. Банкнотну емісію здійснює емісійний (центральний) банк, який

має монопольне право на випуск грошей. У структурі грошового обо-

роту переважає безготівковий оборот, а основними емітентами гро-

шей є не центральні, а комерційні банки.

Комерційні банки здійснюють депозитну емісію — випуск кре-

дитних інструментів обігу на основі створення банком вкладів (де-

позитів), які утворюються в результаті видачі позик клієнту. Грошо-

ва маса збільшується, коли банки видають позики своїм клієнтам, і

зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.

244

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

Позика, що надається клієнту, зараховується на його рахунок в бан-

ку, тобто банк створює депозит (вклад до запитання). При цьому збіль-

шуються боргові зобов’язання банку. Власник депозиту може отримати

в банку готівкові кошти в розмірі вкладу: таким чином, банк створює

гроші проти вимог клієнта і відбувається збільшення грошей в обігу.

За наявності попиту на банківські кредити сучасний емісійний

механізм дозволяє розширювати грошову емісію, що підтверджує

зростання грошової маси в промислово розвинутих країнах. Банків-

ський кредит став однією з головних причин цього зростання. Разом

з тим економіка потребує необхідної, але не надлишкової кількості

грошей, тому комерційні банки функціонують у рамках обмежень,

передбачених державою в особі центрального банку. Ці обмеження

повинні регулювати процес кредитування і, відповідно, процес ство-

рення грошей та здійснювати контроль за цим процесом.

11.3. Операції комерційних банків

Операції комерційних банків поділяються на такі види: пасивні,

активні, акцентні, розрахункові, факторингові, лізингові, трастові,

торгово-комісійні (рис. 11.1). Розглянемо їх окремо.

Банківські операції

Пасивні

Активні

Лізингові Трастові

Факторингові

Торгово-комісійні

Розрахункові

Акцентні

Рис. 11.1. Операції комерційних банків

245

Тема 11. Комерційні банки та їх основні операції

Пасивні операції — це операції, за допомогою яких банки утворю-

ють свої ресурси (пасиви). Пасиви банків складаються з їхніх влас-

них капіталів і притягнутих засобів.

Власний капітал індивідуального банку — це капітал, що нале-

жить банкіру. Власний капітал акціонерного банку належить акці-

онерам. Він складається з акціонерного, резервного капіталів і не-

розподіленого прибутку поточного року. Акціонерний капітал — це

капітал, мобілізований шляхом продажу акцій. Його сума дорівнює

номінальної вартості випущених акцій. Резервний капітал складаєть-

ся з установчого прибутку, що являє собою різницю між курсовою і

номінальними вартостями випущених акцій, а також із щорічних від-

рахувань від поточної прибутку.

Власний капітал комерційного банку становить незначну частку

всіх його пасивів — менше 10%. Це пояснюється тим, що комерцій-

ний банк виступає в ролі посередника в кредиті і власному капіталі,

слугує лише основою для залучення чужих засобів. З розвитком ка-

піталізму частка власних засобів скорочується. Так, власний капітал

усіх комерційних банків США в 1875 р. становив 35%, у 1900 р. — 20,

у 1920 р. — близько 12, а в даний час — майже 7–8% усіх пасивів. В

Англії власні капітали комерційних банків у 1900 р. становили 18%,

а зараз — менше 3% їхніх пасивів. У великих банків частка власних

капіталів менша, ніж у дрібних.

Притягнуті засоби комерційних банків складаються в основно-

му з внесків юридичних і фізичних осіб. Внески комерційних банків

утворюються:

із внеску вкладниками готівки (реальні внески); —

з банківських кредитів, які зачислюються на поточний рахунок —

позичальника, наданих у межах установленого ліміту (уявні

вклади). Необхідність у створенні уявних вкладів об’єктивно

викликається потребами товарообігу, що розширюється, у за-

собах платежу.

За умовами вилучення внески поділяються на термінові і без-

строкові чи вклади до запитання.

Однією з необхідних передумов для ефективного функціонуван-

ня банків та їх фінансової стійкості є стабільність і достатність ре-

сурсної бази банків.

246

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

Протягом 2006 р. продовжувала зростати ресурсна база банків

України, що супроводжувалося структурними змінами в зобов’язан-

нях банків.

Протягом 2006 р. зобов’язання банків зросли на 57,9% (за 2005 р. —

на 62,5%) і за станом на 01.01.2007 р. становили 298 млрд грн, з них

зо бов’язання перед нерезидентами — 23,7% (рис. 11.2).

Рис. 11.2. Динаміка зобов’язань системи банків

Основними ресурсами формування зобов’язань банків є:

кошти фізичних осіб — 106,1 млрд грн (35,6% від зобо в’я- —

зань);

кошти суб’єктів господарювання — 76,9 млрд грн (25,8%); —

строкові вклади (депозити) інших банків і кредити, що отри- —

мані від інших банків, — 67,9 млрд грн (22,8%).

Про підвищення довіри населення до національної банківської

системи свідчить постійне зростання депозитів населення в банках.

Кошти фізичних осіб у 2006 р. зросли на 46%, або на 34 млрд грн (у

2005 — на 76%), із них кошти фізичних осіб до запитання зросли на

40%, строкові — на 48%; частка строкових коштів фізичних осіб зрос-

ла на 1 п.п. з 76,2 до 77,2%, до запи тання — відповідно зменшилася з

23,8 до 22,8%.

Строкові вклади — це внески, що можуть бути вилучені вкладни-

ком тільки після закінчення часу, на яке вони були поміщені, чи через

визначений час після повідомлення банку про їхнє вилучення. Примі-

247

Тема 11. Комерційні банки та їх основні операції

щення строкових вкладів оформляється видачею банком вкладнику

одного з наступних трьох документів: вкладної й ощадної чи книжок

вкладного посвідчення — сертифіката. Спосіб оформлення внеску за-

лежить від того, хто є вкладником.

Строкові вклади підприємств — це тимчасово вільні грошові ка-

пітали, що перевищують необхідний мінімум платіжних засобів на

поточному рахунку. Оскільки по внесках на поточні рахунки банки

відсотків не платять, то їх власникові вигідніше надлишок засобів пе-

ревести на строковий вклад. Вкладні сертифікати бувають із правом

і без права передачі.

Перші можуть переходити з рук у руки за допомогою передатного

напису — індосаменту. Ощадні вклади громадян містяться у формі

покупки чи сертифікатів на ощадну книжку, у якій вказуються умови

вміщення внеску і відбиваються вилучення і надходження грошей.

Відсоткові ставки комерційних банків за ощадними вкладами трохи

нижчі від відсоткових ставок ощадних банків. Незважаючи на це ба-

гато вкладників поміщають внески в комерційні банки, тому що їхній

розмір не обмежується, і потрібно менше часу для попереднього по-

відомлення банку про вилучення внеску.

Строкові вклади більш стійкі порівняно з безстроковою части-

ною позикових засобів банку. Тому вони можуть бути джерелом не

тільки короткострокових, а й середньо- і довгострокових позичок, а

також джерелом інвестицій у цінні папери. Відсоток, виплачуваний

за строковими вкладами, залежить від терміну, на який поміщений

внесок. Чим більший термін, тим вище відсоток.

Безтермінові вклади — це внески, що виплачуються банком на

першу вимогу вкладника. Вони в основному мають форму внесків на

поточні рахунки. Вкладення внесків на поточні рахунки пов’язано з

функцією банку як посередника в розрахунках. На цих рахунках зо-

середжуються, насамперед, тимчасово вільні грошові капітали підпри-

ємств, що є резервом платіжних засобів. Власники поточних рахунків

одержують у банку чекові книжки. Виписаними на банк чеками влас-

ник поточного рахунка розраховується зі своїми кредиторами, завжди

може одержати гроші наявними, виписавши чек на себе. Внесок на

поточному рахунку утвориться за рахунок внеску грошей наявними,

перекладу грошей з рахунків боржників на основі чеків і векселів, а та-

кож у результаті зарахування на нього кредитів, наданих банком.

248

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

На кожному окремому поточному рахунку залишок засобів увесь

час зменшується чи збільшується, тобто перебуває в поточному ста-

ні. Зменшення засобів на одних рахунках супроводжується збільшен-

ням на інших, тому загальна сума таких внесків у банку не тільки за-

лишається нестабільною, але з розвитком економіки постійно росте.

За внесками на поточні рахунки банки відсотків не платять. Пояс-

нюється це тим, що вони не стягують плати за виконання операцій,

пов’язаних з виробництвом розрахунків через поточний рахунок.

У тих місцях, де банки не мають своїх відділень, вони здійснюють

розрахунково-кредитне обслуговування своїх клієнтів через місцеві

банки-кореспонденти. І якщо один банк здійснює платіж на користь

клієнта іншого банку, то останній стає боржником стосовно першого.

Банки можуть займати засоби один у одного також шляхом застави

цінних паперів чи перезастави векселів. Цим способом комерційні

банки найчастіше займають кошти в емісійних банках.

Письмовий наказ власника поточного рахунка банку про виплату

зазначеної в ньому суми визначеній особі тому, кому ця особа накаже,

чи в окремих випадках пред’явникові, називається чеком. Чек, як і

перекладний вексель, використовується у внутрішньому і зовнішньо-

му платіжних обігах. Однак, на відміну від векселя, він є безстроко-

вим зобов’язанням, що оплачує банк по пред’явленню. Для того щоб

чек мав силу законного боргового зобов’язання, він повинен мати

такі реквізити:

1) указівка на те, кому повинний бути зроблений платіж (визна-

ченій особі чи пред’явникові);

2) сума платежу цифрами і словами;

3) назва і місцезнаходження банку чекодавця;

4) підпис чекодавця.

Залежно від того, хто має право одержати гроші за чеком, чеки

поділяються на іменні та пред’явницькі.

Іменні чеки бувають з правом передачі третій особі (ордерні

чеки) і без права передачі. За чеком без права передачі гроші може

одержати тільки особа, зазначена в чеку. Такою особою може бути

сам чекодавець.

Ордерні чеки — це чеки, за якими гроші може одержати як особа,

зазначена в чеку, так і інші особи, яким чек буде переданий як засіб

платежу за допомогою індосаменту.

249

Тема 11. Комерційні банки та їх основні операції

Пред’явницькі чеки — це чеки, в яких не вказується ім’я одержу-

вача грошей. За якими гроші може одержати будь-яка особа. Найчас-

тіше застосовуються ордерні чеки.

Чеки поділяються на різновиди залежно від того, як чекодавець

може одержати гроші — безпосередньо в банку чекодавця через свій

банк, готівкою чи тільки зарахувати на поточний рахунок з гаран-

тованою оплатою банком. Для запобігання можливості одержання

грошей за підробленими, загубленими чи украденими чеками у роз-

рахунках між клієнтами різних банків застосовуються чеки, за якими

гроші можна одержати тільки через свій банк, здавши чек на інкасо,

але не можна одержати гроші готівкою в банку чекодавця.

Чек, оплата якого заздалегідь підтверджена банком, називається

засвідченим, чи акцептованим. Акцепт чека полягає в тому, що на

ньому відповідальна особа банку ставить штамп або пише від руки

слово «акцептований» і свій підпис. Такий чек є зобов’язанням не

тільки чекодавця, а й банку. При акцепті чека банк знімає з поточного

рахунка чекодавця суму чека і зараховує її на рахунок акцептованих

чеків. Вони використовуються тоді, коли чекодавець маловідомий че-

коотримувачеві.

У 1980 р. у США законом санкціоноване відкриття поточних

(чекових) рахунків не тільки комерційними банками, а й ощадними

установами, позикоощадними асоціаціями і кредитними спілками (на

що вони раніше не мали права). Їм же дозволено виплачувати відсо-

тки за поточними рахунками фізичних осіб. Усі обмеження відсотко-

вих ставок і вимоги відомого мінімуму засобів на поточних рахунках

були скасовані в США в 1986 р.

Активні операції — це операції, за допомогою яких банки пуска-

ють в обіг свої ресурси з метою одержання прибутку. Їх можна ропо-

ділити на дві групи: операції, пов’язані з наданням позичок, і з інвес-

тиціями в цінні папери.

Позички класифікують за багатьма ознаками: умовами повер-

нення і термінами, на які вони надаються, характером забезпечення,

методами надання і цільовому призначенню. За умовами повернення

позички поділяються на термінові і безстрокові.

Термінові позички надаються на певний строк, до закінчення яко-

го банк не має права вимагати їхнього повернення. Вони поділяються

на короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного

250

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

до п’яти років), довгострокові (понад п’ять років). Середньо- і довго-

строкові позички звичайно погашаються не одноразовим платежем, а

різними частинами через визначені проміжки часу — місяць чи квар-

тал.

Безстрокові позички — це позички, що надаються без установлен-

ня визначеного терміну погашення. Банк може зажадати їхнього по-

вернення в будь-який час без попередження чи з попереднім повідом-

ленням. Якщо банк не вимагає повернення позичок, то позичальник

погашає їх за своїм бажанням. Такі позички надаються в межах уста-

новленого для позичальника банком ліміту кредитування і біржових

спекулянтів під забезпечення цінними паперами.

Залежно від забезпечення позички поділяються на забезпечені і

незабезпечені. Надання банками позичок пов’язано з певним ризи-

ком непогашення їх у випадку банкрутства позичальника чи ж його

нечесності. Тому якщо банк недостатньо впевнений у платоспромож-

ності чи чесності позичальника, він вимагає забезпечити позичку ви-

значеними цінностями. Характер забезпечення позички залежить від

терміну, на який береться позичка. Так, короткострокові позички за-

безпечуються векселями, товарними документами і цінними папера-

ми, а середньо- і довгострокові — цінними паперами і заставними на

нерухоме майно. Позички під забезпечення векселями поділяються

на два види: облік векселів і позички під їхню заставу.

Позички без забезпечення (бланкові) представляються під зобо-

в’язання самого позичальника — по соло-векселі (від італ. solo, лат.

solus — один). Вони більш обтяжні для позичальника, ніж позички

під забезпечення. За ними банки стягують вищий відсоток. Крім того,

при наданні середньо- і довгострокових позичок без забезпечення

банк накладає певні обмеження на дії позичальника. Він вимагає,

щоб позичальник не знижував розміру оборотного капіталу нижче від

визначеного рівня протягом усього періоду заборгованості, обмежує

цілі, на які використовується позичка, і суму загальної заборгованості

позичальника. Позичальник зобов’язаний періодично представляти

банку звіти, що характеризують результати його господарської

діяльності, для контролю за дотриманням прийнятих ним зобов’язань

і оцінки його фінансового положення. Банки одержують право на

оцінку задовільного чи незадовільного керівництва підприємством-

позичальником.