Корми і кормовиробництво. Вип. 67

Подождите немного. Документ загружается.

рудза на зелений корм та силос – по чизельному обробітку. Вказані попе-

редники із різним вегетаційним періодом суттєво впливали на агрофізичні

показники ґрунту. Відомо, що незалежно від способу обробітку рівноваж-

на щільність орного шару ґрунту на чорноземах протягом всього вегета-

ційного періоду рослин повинна бути в межах 1,1-1,3 г/см

[4]. Слід зазна-

чити, що по всіх попередниках щільність орного шару ґрунту в посівах

озимої пшениці при обох способах основного обробітку була в межах оп-

тимальних значень. Використання чизельного знаряддя ПЧ-4,5 для безпо-

лицевого обробітку під попередники озимої пшениці призводило до зрос-

тання щільності ґрунту, особливо в частково не розпушених смугах (гре-

бенях) орного шару, зокрема у культур з більш тривалим вегетаційним пе-

ріодом. Перед сівбою озимої пшениці при застосуванні комплексного агре-

гату для мілкого обробітку щільність ґрунту в посівному (0-10 см) шарі на

ділянках, де проводили оранку під попередники, коливалась в межах 1,05-

1,08 г/см

, а по чизельному обробітку – 1,06-1,08 г/см

. Після гороху і ку-

курудзи на зелений корм по оранці щільність ґрунту в шарі 10-20 см скла-

дала 1,14-1,15 г/см

, а після сої на зерно та кукурудзи на силос відповідно

1,18 та 1,20 г/см

, а по чизельному обробітку відповідно – 1,20-1,21 г/см

. У

шарі ґрунту 20-30 см після кукурудзи молочно-воскової стиглості спосте-

рігалось зростання показників щільності незалежно від способу основного

обробітку і становило 1,28 г/см

. По оранці, що застосовували під сою в

даному шарі щільність ґрунту складала 1,26 а по чизельному обробітку –

до 1,28 г/см

. Слід зазначити, що при використанні оранки під попередни-

ки, а мілкого обробітку – під сівбу озимої пшениці обумовлювало осідання

та ущільнення всього профілю орного шару. За чизельного обробітку рих-

лення відбувалось, в основному у вертикальній площині ґрунту в зоні дії

робочих органів, а ущільнення відбувалось в гребеневому просторі.

Погодні умови за роки проведення досліджень різнилися, що дало

можливість повною мірою охарактеризувати вплив попередників та спосо-

бів основного обробітку ґрунту на зернову продуктивність озимої пшениці.

За роки досліджень найбільш сприятливим за зволоженням виявився веге-

таційний період 2004–2005, 2008–2009 рр., помірним – 2006–2007, 2007–

2008 рр., а 2005–2006 рр. – сильно посушливим.

За умов недостатнього зволоження важливим фактором, який суттє-

во впливає на продуктивність озимої пшениці є рівень вологозабезпечено-

сті протягом всієї вегетації культури. Осінній період в останні роки харак-

теризувався посушливими погодними умовами. Доцільність використання

тих чи інших попередників під озиму пшеницю визначалось, в першу чер-

гу, запасами вологи в ґрунті, які залишалися після їх збирання. Тому пов-

нота сходів озимої пшениці суттєво залежала від попередників та способу

основного обробітку. Визначення запасів продуктивної вологи в посівному

шарі (0-10 см) під час сівби озимої пшениці показало, що їх рівень в серед-

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67

ньому за роки досліджень після гороху, кукурудзи на зелений корм був до-

статнім, а по кукурудзі на силос та сої був нижчим, а в окремі роки навіть

недостатнім для повноцінного одержання сходів. Після таких попередни-

ків сходи озимої пшениці затримувались на 3-4 дні та повнота сходів була

дещо нижчою. В півтораметровому шарі ґрунту на варіантах з полицевим

обробітком, що застосовували під попередники, вологи було більше. Кращі

умови за вологозабезпеченням озимини відмічались після таких поперед-

ників, як кукурудза на зелений корм по оранці 144 мм і чизельному обро-

біткові 131 мм та по гороху відповідно 124 мм незалежно від способу ос-

новного обробітку, що виконувався під даний попередник. Короткий пері-

од вегетації і ранній строк збирання попередників обумовлювали більший

час для накопичення вологи. Такі попередники, як кукурудза на силос і соя

мали на 30-35 днів більш тривалий період вегетації та пізній строк збиран-

ня. Використання цих попередників, обумовлює менше на 28,5- 32,6 % по-

повнення запасів вологи до сівби озимих порівняно із кукурудзою на зеле-

ний корм.

Основне поповнення запасів вологи у ґрунті в посівах озимої пше-

ниці відбувається за осінньо-зимовий період [2]. Відмінності у забезпечен-

ні рослин озимої

пшениці вологою в період осінньої вегетації зумовлені

впливом різних попередників та способів основного обробітку ґрунту,

який виконувався під ці культури. Дані щодо запасів вологи в 0-150 см ша-

рі ґрунту в період поновлення весняної вегетації рослинами озимої пшени-

ці свідчать, що вони були більшими у варіантах при застосуванні оранки

під кукурудзу на зелений корм і становили 230 мм, що

забезпечувалось

кращим поглинанням опадів ґрунтом в осінньо-зимовий період. Дещо ни-

жчі запаси продуктивної вологи формувались по гороху (214 мм), а най-

мен

ші (199 та 203 мм) – по сої та кукурудзі на силос за чизельного обробі-

тку (табл. 1).

У весняно-літній період на час викидання колосу запаси вологи ско-

ротились більше ніж вдвічі і найменше були використані на зріджених по-

сівах озимини по кукурудзі на силос, що виявилось у формуванні різної

продуктивності рослин та структури врожаю. Поліпшення умов зволожен-

ня посівів озимої пшениці

при використанні оранки під попередні культу-

ри з коротким періодом вегетації (кукурудза на зелений корм, горох) дало

змогу збільшити густоту продуктивного стеблостою на 5,2-18,7 %, масу

зерна з колосу – на 0,3-0,6 г, виповненість зерна (маса 1000 зернин) – на

6,7-7,3 % відносно посівів озимих, розміщених після попередників з більш

тривалим періодом вегетації, за умови застосування під них безполицевого

обробітку ґрунту.

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67

Попередник

Спосіб об-

робітку

ґрунту

Строки визначення

перед сів-

бою

поновлення

вегетації

викидання

колосу

перед зби-

ранням

Горох

О* 124 214 83 88

Ч** 124 203 88 89

Кукурудза на

зелений корм

О 144 230 84 91

Ч 131 214 83 99

Кукурудза на

силос

О 103 209 97 99

Ч 95 203 96 98

Соя

О 97 206 84 95

Ч 95 199 83 96

Примітки:* О – оранка на 25-27 см; ** Ч – чизельний обробіток на 25-27 см

Найбільшу урожайність зерна озимої пшениці (3,45 т/га) на фоні мі-

лкого обробітку ґрунту було одержано при застосуванні під кукурудзу на

зелений корм оранки, а найменшу (2,19 т/га) – де застосовували чизельний

обробіток під кукурудзу на силос (табл. 2). Для визначення впливу попере-

дників, особливо зернобобових, на продуктивність озимої пшениці резуль-

тати наведені без підживлення посівів.

Застосування чизельного обробітку ґрунту під попередні культури

сприяло зменшенню рівня врожайності озимої пшениці порівняно з оран-

кою після гороху і кукурудзи на зелений корм на 3,3 і 9,0 %, а після куку-

рудзи на силос і сої відповідно – на 5,6 і 4,6 %.

2. Вплив попередників та способів основного обробітку ґрунту на

урожайність озимої пшениці ( 2005-2009 рр., т/га)

Спосіб обробітку ґрунту

Попередник

горох

кукурудза на

зелений корм

кукурудза на

силос

соя

Оранка на 25-27 см 3,32 3,45 2,32 2,80

Чизельний обробіток

на 25-27 см

3,21 3,14 2,19 2,67

НІР

0,05

т/га А – 0,06-0,16; В – 0,04-0,12; АВ – 0,09-0,21

Висновки. У результаті проведених досліджень використання оран-

ки під різні попередники сприяло створенню кращих умов для росту і роз-

витку та формування зернової продуктивності озимої пшениці. Соя, як по-

передник під озиму пшеницю, була кращою за кукурудзу на силос і набли-

жалась за ефективністю до гороху.

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67

1. Запаси продуктивної вологи в 0-150 см шарі ґрунту в посівах

озимої пшениці залежно від попередників та способу основного

обробітку (2004 – 2009 рр., мм)

Бібліографічний список

1. Лебідь Є. М. Основні напрямки та шляхи подолання кризового

стану в зерновиробництві / Є. М. Лебідь, В. С. Рибка, [та ін.] // Бюл. Ін-ту

зерн. госп-ва. – Дніпропетровськ, 2003.– № 21–22. – С. 3-11.

2. Зернові культури / [Н. А. Федорова, В. А. Кононюк, Г. Р. Пікуш та

ін.]; Під ред. Г. Р. Пікуша, В. І. Бондаренк

а. – К.:Урожай, 1985. – 272 с. –

(Б-ка агронома).

3. Бабич А., Побережна А. Соя – головна білково-олійна культура

світового землеробства / А. Бабич , А. Побережна // Пропозиція. – 2000. –

№ 4. – С. 42-45.

4. Медведєв В. В. Оптимізація грунтово-агрохімічних і агротехнічних

факторів / В. В. Медведєв // Вісн. аграр. науки. – 2001. – № 2. – С. 9-11.

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67

УДК 635.655.631.8.631.531.043

В .Ф. Камінський, доктор сільськогосподарських наук

Н. П. Мосьондз

ННЦ «Інститут землеробства НААНУ»

ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД АГ-

РОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО ЛІСО-

СТЕПУ УКРАЇНИ

Представлено результати досліджень з впливу елементів технології

вирощування: мінерального удобрення, передпосівної інокуляції, способу

сівби на продуктивність сої в умовах північного Лісостепу України.

Ключові слова: соя, урожайність, способи сівби, міжряддя, інокуля-

ція, мінеральні добрива.

Проблема рослинного білка залишається однією з основних у сільсь-

кому господарстві. Зростання його дефіциту в продуктах харчування лю-

дей і кормах для тварин збільшується. Вчені намагаються зменшити цей

дефіцит за рахунок селекції високобілкових культур, які для формування

одиниці продукції вимага

ють додаткового внесення великої кількості мі-

неральних поживних речовин, особливо азоту [6].

Із культур, які використовуються у сучасному світовому землеробст-

ві, за кількісним складом білка, а та

кож рослинної олії, соя займає одне із

провідних місць. Її насіння містить: 20-25% - олії, білка 35-45%, вуглеводів

- близько 27%, клітковини – 2,9-11, золи – 4,5-6,8, води – 6-29, лецитину 1-

3,5, фітину – 1,8-2,6.

Соєвий білок містить 10 замінних та 8 незамінних амінокислот і

майже ідентичний за якістю тваринному білку, при цьому легко засвою-

ється. Він на 88-95% представлений водорозчинною фракцією глобулінів

(60-81%), альбумінів (8-25%), важкорозчинних глобуліні

в (3-27%). Гліци-

нін – основна маса білка в сої – відноситься до групи глобулінів, склада-

ється з глобуліну А та глобуліну В. Це майже єдиний повноцінний рослин-

ний білок, який містить всі амінокислоти необхідні для нормального росту

організму. Таким чином, соя є багатим джерелом фізіологічно цінного і

добре засвоюваного білка.

Соя - це не тільки джерело білка. Вона також багата іншими пожив-

ними речовинами, такими як кальцій, залізо, цинк. Соєва олія містить 15%

насичених жирних кислот. Близько 50% жирів в соєвій олії - лінолева кис-

лота, ліноленова 2-3 %, 15,0-35,6 % олеїнова, 2,4-11,0 % пальмітинова, та

2-7,4,0 % стеаринова. Лінолева кислота - полінасичена жирна кислота, си-

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67

нтезується лише рослинними організмами і вважається незамінною для

тварин і людей. В соєвій олії міститься 8% лінолевої кислоти або жирної

кислоти Омега – 3, яка має властивість знижувати ризик захворювання се-

рцевими хворобами і навіть захворювання на рак.

За кількістю кальцію і фосфору соя переважає зернові культури, і як

джерело заліза вона може конкурувати з багатьма продуктами харчування

(до 80 % заліза сої біологічно доступне). В насінні сої знайдені різноманіт-

ні ферменти, які являються біохімічними каталізаторами живих організмів,

зокрема добре вивчений фермент уреаза. Водний екстракт сої використо-

вують, як звичайний реактив, для кількісного визначення сечовини в сечі і

крові. Крім ферментів у насінні сої містяться найголовніші вітаміни (А, В1,

В2, В6, К).

Завдяки цьому продукти її переробки мають великий попит на світо-

вому ринку. Застосування інтенсивної технології, яка передбачає поєднан-

ня дії агротехнічних заходів та внесення гербіцидів для знищення бур’янів,

забезпечує інтенсивний ріст сої і одержання стабільного врожаю насіння та

зеленої маси [7].

Мета досліджень полягала у виявленні особливостей росту і розвит-

ку та формування продуктивності сортів сої залежно від моделей техноло-

гії її вирощування в умовах північного Лісостепу України.

Методика досліджень. Дослідження проводили протягом 2006-2008

рр. у стаціонарному досліді

лабораторії інтенсивних технологій зернобо-

бових, круп'яних і олійних культур на темно - сірих опідзолених ґрунтах.

Дослід включає сім варіантів удобрення: 1). Контроль (без добрив); 2).

; 3). N

+ урахування післядії побічної продукції; 4).

+ підживлення азотом у дозі N

та комплексним добривом

Ekolist макро 6-12-7; 5). N

+ N

/1т побічної продукції; 6). Ураху-

вання післядії побічної продукції + N

/1т соломи; 7). N

+ піджив-

лення азотом у дозі N

Позакореневе підживлення азотними добривами та добривами

Ekolist макро 6-12-7 проводили у фазі бутонізації сої. Попередниками були

просо і гречка. Норма висівання насіння за широкорядного способу сівби

(ширина міжрядь 45 см) - 1,0 млн. шт./га, за звичайного рядкового (ширина

міжрядь 15 см) – 0,8 млн. шт./га. Дослід закладений згідно методики про-

ведення польових досліджень за Доспеховим [1]. Площа облікових ділянок

30 м

за 4-х разової повторності.

На реалізацію потенціалу продуктивності сортів сої суттєвий вплив

мають ґрунтово-кліматичні умови. Тому науково-обґрунтована технологія

вирощування сої базується на дотриманні певних принципів, зокрема ство-

рення для рослин оптимальних умов живлення, водоспоживання, газооб-

міну, оптимізація кислотності ґрунтового розчину та інші. При врахуванні

цих закономірностей можна досягти найбільшої продукти

вності [5, 8, 9].

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67

Як бобова рослина, вона збагачує ґрунт азотом, при дотриманні пра-

вильної технології вирощування, соя добре затінює ґрунт, у результаті чого

поле після неї залишається чистим, тому це чудовий попередник для інших

культур, (врожайність озимих підвищується на 10-15 %).

Особлива роль у біологізації сучасних агротехнологій відводиться

ґрунтовим мікроорганізмам. За умови ресурсного забезпечення одним із

шляхів оптимізації агроекосистеми є застосування біологічних препаратів

на основі азотофіксувальних та фосфоромобілізівних бактерій [2].

Інокулювання насіння, як правило, призводить до збільшення роз-

мірів симбіотичного апарату [10].

Як вважає А. К. Лещенко [4], соя не реагує на пряме внесення азот-

них добрив і що під нею доцільніше вносити азотні добрива в невисоких

дозах. Для отримання високих врожаїв насіння і зеленої маси сої, як висо-

кобілковій рослині, необхідна значна кількість азоту з відповідним розпо-

ділом за фазами, а життєдіяльність бульбочкових бактерій не завжди збері-

гається на необхідному рівні.

Після збирання сої на 1 га накопичується до 80 кг легкодоступного

азоту. Введення цієї культури в сівозміну сприяє поліпшенню структури і

родючості ґрунту, підвищенню культури землеробства. При належному

догляді за нею, соя залишає поле чистим від бур’янів.

Важливи

ми елементами сортової агротехніки сої є спосіб сівби і гу-

стота рослин, причому в останні роки густоті рослин приділяється все

більше уваги. Від цього в значній мірі залежить не тільки урожайність, а й

затрати на її вирощування [3].

Результатами досліджень Полтавської СГА встановлено, що залежно

від способу сівби періоди вегетації сої можуть змінюватися на 1-6 днів

[11

]. Зазначені фактори істотно вплинули на ріст і розвиток рослин сої,

формування і функціонування симбіотичного апарату.

Результати досліджень. Урожайність насіння сої сорту Єлена у се-

редньому за роки досліджень по попереднику просо за звичайного рядко-

вого способу сівби (ширина міжрядь 15см) ст

ановила на контрольному ва-

ріанті (без застосування добрив) 2,49 т/га, за широкорядного – 2,85 т/га.

Передпосівне інокулювання насіння сприяло формуванню урожайності ві-

дповідно до способів сівби 2,46 і 2,85 т/га.

На аналог

ічному фоні удобрення по попереднику гречка інокулю-

вання насіння збільшило рівень урожайності за звичайного рядкового спо-

собу сівби на 0,1 т/га, за широкорядного – на 0,07 т/га в порівнянні з не

інокульованими варіантами (2,47 і 2,89 т/га).

Внесення добрив у дозі N

на фоні інокулювання сприяло фо-

рмуванню врожайність 2,68 т/га (звичайний рядковий спосіб сівби) та 3,49

т/га (широкорядний), що перевищувало урожайність на аналогічному варі-

анті без застосування інокулювання відповідно на 0,08 і 0,25 т/га.

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67

Урожайність насіння сої залежно від способів сівби по попереднику

гречка була 2,63 т/га (ширина міжрядь 15 см) і 3,22 т/га (ширина міжрядь

45 см). Застосування інокулювання насіння штамами симбіотичних бакте-

рій підвищило ці показники на 8,0 і 14,3%.

За аналогічної системи удобрення при урахуванні післядії побічної

продукції спостерігалося незначне збільшення урожайності. На варіантах

без застосування інокулювання насіння вона становила по попереднику

просо 2,51 т/га (за звичайного рядкового способу сівби) та 2,69 т/га (за ши-

рокорядного способу сівби). Інокулювання насіння сприяло зростанню рі-

внів урожайності відповідно на 13,1 і 25,3%. По попереднику гречка при-

ріст урожайності від інокулювання становив 4,2% (за звичайного рядково-

го способу сівби) і 3,4% (за широкорядного) в порівнянні із не інокульова-

ними варіантами (2,84 і 3,50 т/га).

На варіантах з основним фоном удобренням N

та підживлен-

ням рослин у фазі бутонізації комплексними добривами Еkolist макро 6-12-

7 і азотом у дозі N

урожайність сої за сівби з шириною міжрядь 15 см без

застосування інокулювання насіння була на рівні 2,95 т/га, за проведення

інокулювання вона зросла до 3,12 т/га. За вказаної системи удобрення і сі-

вби широкорядним способом та інокульованим насінням, формувалась

урожайність на рівні 4,20 т/га що перевищувало відповідний варіант без

інокулювання на 1,08 т/га.

Згадана вище система удобрення позитивно впливала на формування

урожайності насіння сої і по попереднику гречка. Приріст урожайності від

інокулювання насіння порівняно із не інокульованими варіантами (2,46

т/га) за звичайного рядкового способу сівби становив 26%, за широкоряд-

ного (3,21 т/га) – 13,1%.

Органо-мінеральна система удобрення із урахуванням компенсуючої

дози азоту N

/на 1 т побічної продукції і інокулювання насіння сприяла

збільшенню показників урожайності в порівнянні із не інокульованими ва-

ріантами за сівби звичайним рядковим і широкорядним способами відпо-

відно на 0,26 і 0,44 т/га, за абсолютних показників 2,68 і 3,19 т/га.

На аналогічному фоні удобрення по попереднику гречка урожайність

за звичайного рядкового способу сівби була на рівні 2,92 т/га, збільшення

ширини міжряддя до 45 см сприяло збільшенню рівня урожайності до 3,58

т/га. При застосуванні інокулювання насіння відповідно до способу сівби

урожайність була на рівні 2,94 і 3,57 т/га.

За органічної системи удобрення значного підвищення продуктивно-

сті сої не спостерігалося. На варіантах по попереднику просо за звичайного

рядкового способу сівби врожайність становила 2,81 т/га, за широкорядно-

го – 2,49 т/га. Проведення передпосівного ін

окулювання насіння сприяло

формуванню урожайності 2,99 і 2,72 т/га. По попереднику гречка відповід-

но за способом сівби і інокулювання насіння урожайність була 2,82 і 2,65

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67

т/га, що перевищує варіанти з аналогічним фоном удобрення але без засто-

сування інокулювання насіння на 0,17 і 0,06 т/га.

Найкращі умови для росту і розвитку рослин сої створювалися на

фоні удобрення N

та підживлення азотом у дозі N

у фазі бутоніза-

ції. По попереднику просо урожайність становила - 3,37 т/га за сівби зви-

чайним рядковим способом, та 3,85 т/га за широкорядного способу сівби.

Передпосівне інокулювання насіння збільшило показники відповідно до

3,49 і 4,00 т/га. По попереднику гречка максимальний рівень урожайності

спостерігався за інокулювання насіння 3,82 т/га (за ширини міжрядь 45

см), що перевищив показник урожайності на ан

алогічному фоні удобрення

без застосування інокулювання на 0,06 т/га. За звичайного рядкового спо-

собу сівби та інокулювання насіння урожайність становила 3,54 т/га.

Висновки. Отже врожайність рослин сої змінювалась залежно від

впливу окремих елементів технології її вирощування (системи удобрення,

інокулювання, способу сівби, попередника).

Найкращі умови за обох попередників для формування високих рів-

нів урожайності були створені на двох фонах удобрення із застосуванням

інокулюванням насіння штамами симбіотичних бактерій: N

із пі-

дживленням рослин у фазі бутонізації комплексними добривами Еkolist

макро 6-12-7 і азотом у дозі N

і N

із підживленням рослин у фазі

бутонізації азотом у дозі N

. Де урожайність по попереднику гречка від-

повідно до системи удобрення за звичайного способу сівби становила 3,10

і 3,54 т/га, за широкорядного способу сівби 3,63 і 3,82 т/га. По попередни-

ку просо 3,12 і 3,49 т/га (за ширини міжрядь 15 см) та 4,20 і 4,00 т/га (за

ширини міжрядь 45 см).

За інокулювання насіння штамом азотофіксувальних (B. Japonicum

71T) бактерій раніше з’являються сходи, продовжується тривалість вегета-

ційного періоду на 2-4 дні.

На 11,3-21,8% зростає урожайність від інокулювання; на 27-30%; від

азотних добрив і на 25-30% від Ekolist макро 6-12-7.

Широкорядні посіви забезпечують меншу забур’яненість завдяки

міжрядним обробіткам. Крім того вказаний технологічний прийом сприяє

кращій аерації ґрунту в результаті чого посилюється мінералізація, підви-

щується доступ фосфору і азоту ґрунту, і покращуються умови для симбіо-

тичної фіксації бульбочковими бактеріями азоту повітря.

Проте максимально реалізувати генетичний потенціал продуктивно-

сті сучасних сортів сої можна лише за рахунок моделювання технологій

вирощування. Існуючі технології вирощування сої базуються на викорис-

танні мінеральних добрив, частка яких в енергетично-економічному балан-

сі врожаю складає біл

ьше 30-40%. Тому актуальним завданням при вироб-

ництві високоякісного білка та олії є дотримання основних елементів тех-

нології вирощування та оптимальне використанні мінеральних добрив у

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67

поєднанні із інокулюванням насіння штамами азотофіксувальних та фос-

форомобілізувальних бактерій, та використання препаратів, які містять мі-

кроелементи, що дає змогу підвищити урожайність насіння сої до 2,5-3,5

т/га.

Бібліографічний список

1. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистиче-

ской оброботки результатов исследований). – 5-е изд., доп. и пер. – М.: Аг-

ропромиздат, 1998. – 351 с.

2. Золотар Ю. В. Біологізація технологій вирощування сої // Збірник

наукових праць Ордена Червоного прапора Інституту Землеробства УААН

(випуск 2). - К.: 2002. - С. 60-63.

3. Кулик М. Ф та ін. До питання біологічно-активних речовин сої //

Вісник аграрної науки. - 2005. - № 10. - С. 28-31.

4. Лещенко А. К. Культура сої на Україні. - К.: Видавництво Укр.

акад. с-г наук, 1962. - 236 с.

5. Методичні рекомендації по вирощуванні, переробці та викорис-

тання сої / УААН Хмельницька державна с-г дослідна станція Хмельниць-

кого НВО "Еліта", Підготовка.: В. П. Дерев'янський та ін. - К., 1993. - С. 39.

6. Миндел Э. Соевое чудо. – Санкт-Петербург, ГП "Техническая кни-

га", 1997. - С. 23.

7. Мортук Б. Н. Рослинництво.-К.: Урожай, 1999.- С. 173-188

8. Научные основы устойчивого ведения зернового хозяйства / Под.

ред. В.Ф. Сайка. - К.: Урожай, 1989. - 312 с.

9. Панников В. Д., Минеев В. Г. Почва, климат, удобрение и урожай. -

2-е изд. пер. и доп. - М.: Агропромиздат, - 1987. - 512 с.

10. Фалькова Н. О. Анализ экологической эффективности нитраги-

зации сои / Весник аграрной науки. - 1999. - № 9. - С. 72.

11. Шабаев В. П. и др. Связывание молекулярного азота и урожай

сои при инокуляции // Почвоведение. – 1998. - № 8. – С. 980-987.

Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 67