Контрольная работа - Основы отраслевых знаний

Подождите немного. Документ загружается.

2005 рік. За кілька днів до настання цього року з його бюджету урядом В.

Януковича самочинно вилучається позиція про державне фінансування соціально

значущих видань.

2005 рік. Жовтень. На зустрічі прем'єр-міністра нового уряду України з

групою видавців ішлося про необхідність внесення змін у проект Закону України

«Про Державний бюджет України на 2006 рік», які б дали можливість відновити

положення Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в

Україні» (в частині, що стосується пільги з податку на прибуток для книжкових

магазинів та видавництв) у первісному вигляді, як було проголосовано 28

листопада 2002 року і в якому він набрав чинності з 1 липня 2004 року.

3. Виды редакционной специализации

ХАРАКТЕР И УСЛОВИЯ ГАЗЕТНОГО ТРУДА

Основная функция редакционного коллектива - производство общественно

значимой информации для определенной аудитории. Поэтому, структура

редакции зависит от функций, выполняемых ее сотрудниками, складывается из их

действий, составляющих последовательный рабочий процесс, из их социальных и

индивидуальных особенностей.

Редакционный план - это конкретная программа действий журналистов на

определенном отрезке времени.

Виды редакционных планов условно подразделяются на:

 долговременный,– перспективный,

 месячный,

 недельный,

 план номера,

 план целевого номера,

 индивидуальный план,

 план газетной компании.

При подготовке плана номера необходимо соблюдать следующие условия:

широту географии публикаций, разнообразие жанров, разномасштабность,

соотношение проблемных и информативных публикаций, сбалансированность

критических и положительных материалов, шрифтовое разнообразие,

неповторяемость макетов полос, разнообразие социального состава авторов,

соответствие материалов по тематике полосы.

 Принципы редакционного планирования включают: системный подход,

 сочетание перспективности и оперативности, – комплексность, гибкость, –

учет обратной связи.

В отличие от труда писателя, который работает самостоятельно, от начала

до конца создания литературного произведения, деятельность газетчика носит

двойственный характер, с одной стороны, он как творческий работник свободен в

сборе материала, разработке темы, выборе художественных средств при

написании материала, то есть он создает свое произведение в соответствии со

своими склонностями, индивидуальными особенностями.

С другой стороны, его материал является лишь элементом в общем

построении газеты, в системе газетного номера, который создается коллективно.

Его дорабатывают сообща.

При отборе фактов и построении журналистского произведения мастерство

журналиста заключается в том, насколько он умеет убеждать фактами, обобщать,

анализировать. Уже сам отбор факта говорит о многом. Видеть за фактом явление

- одно из важнейших профессиональных качеств журналиста. Факты отобраны,

систематизированы. Теперь предстоит изложить их читателю.

На помощь приходит сюжет- средство организации материала.

Журналистский сюжет-логика развития мыслей, система событий, история

постановки и решения актуальной общественной проблемы в соответствии с

социальной целью, конкретной идеологической задачей.

Выделим коммуникативные характеристики, которым должен

соответствовать подготовленный журналистом материал:

– своевременность-соответствие социальной установке;

– доступность-степень усвоения текста аудиторией;

– этичность;

– полнота;

– степень представления ситуации;

– представительность - общественная значимость текста, достоверность;

– новизна - неизвестные ранее выводы и факты.

Чем сложнее задачи, стоящие перед газетой, чем шире охват общественной

жизни, тем разветвленнее структура ее редакции. В качественных газетах есть

отделы по важнейшим проблемно-тематическим вопросам: политика, экономика,

международная информация. Массовые бульварные коммерческие издания не

стремятся освещать насущные политические проблемы. У них на первом месте

развлекаловка, сенсация. В этих газетах на первом месте стоят отделы новостей,

им нужна только изюминка.

В целом, функциональная подструктура редакции строится по типу звезды.

Каждый сотрудник в отделе и каждый отдел независимо от других выполняет

определенный объем работы. Труд не является продолжением работы еще кого-

то, а в готовом виде поступает в единый интегрирующий центр - секретариат.

Обязанности секретариата редакции:

 оперативное руководство газетой;

 планирование работы редакции;

 выпуск номера газеты;

 руководство работой собкоров и спецкоров;

 руководство работой технических служб редакции;

 координация деятельности работы отделов.

Выпуск газеты начинается с макетирования. Макет номера - это

графический рисунок будущей газеты, лист на экране монитора компьютера,

вертикальные линии обозначают количество текстовых колонок на полосе,

горизонтальные - каждые 10 строк, конкретного шрифта, (А-2 6-10 колонок, А3-4-

6 колонок). Макетирование удобнее начинать с крупных материалов, первыми

рисуются внутренние страницы.

Используются следующие приемы при макетировании газетной полосы:

 – планово-композиционный прием - по последовательности плана;

 – гвоздевой, постановка в чердаке и подвале наиболее крупных

материалов, которые по диагонали уравновешивают полосу.

Виды верстки полосы подразделяются:

– смешаная,

– прямая,

– ломаная;

– по расположению текстов вертикальная,

– горизонтальная.

В газете используются следующие формы подачи материалов на газетных

полосах:

 подборка,

 тематическая страница,

 разворот,

 газета в газете,

 страница-плакат,

 сменная страница (для регионов),

 обменная страница,

 объединенный номер,

 тематический номер,

 – несколько выпусков одного номера.

Виды правок материалов, которые встречаются в редакционной практике:

 – обработка - сохранение стиля автора;

 – сокращение - при этой правке важно не исказить мысль автора;

 – переделка -материал меняется в корне, убираются лишние факты,

меняется жанр, обычно это материалы новичков; вычитка.

Сегодня некоторые стадии полиграфического производства - набор текста и

подготовка иллюстрации благодаря внедрению компьютерной технологии

перенесены из типографии в стены редакции. С помощью специальных

компьютерных издательских программ все допечатные процессы ведутся в самой

редакции.

Типографский процесс выпуска номера

Главную роль в этом процессе играет полиграфическая техника, благодаря

которой текст и иллюстрации наносятся на бумагу и тиражируются.

Существует три вида печати - высокая, глубокая, плоская. При высокой печати

все печатающие элементы, на которые наносится краска, возвышена над

непечатающими. Бумага прижимается только к выступающим частям -литерам,

клише, которые и оставляют оттиск. Этот вид печати используется для печатания

газет и журналов. При глубокой печати ее печатающие элементы углублены,

непечатающей является сама поверхность печатной формы. Перед печатанием

краска наносится на всю форму, затем убирается с ее поверхности и остается в ее

углублениях, имеющих конфигурацию литер и клише.

Если краска с печатной формы наносится на бумагу непосредственно

соприкасаясь с газетным листом, это обычная печать, а если сначала на

резиновую поверхность, а потом на бумагу, это офсетный способ.

4. Специализации издательского дела

На основі вивчення українського та зарубіжного досвіду книговидання

можна визначити наступні типи сучасних видавництв та їх систем.

В основу візьмемо такі головні ознаки:

 форма власності;

 форма об'єднання майна засновників;

 спосіб формування статутного фонду;

 економічна природа господарювання;

 обсяг випущеної продукції;

 тематичний репертуар видань;

 читацьке коло;

 знаковий принцип творення видання;

 структурна підпорядкованість.

Коротко охарактеризуємо кожну з цих ознак.

За формою власності типологічна картина видавництв сьогодні значно

відрізняється від тієї, яка існувала за радянської доби. Залежно від форм

власності, передбачених цивільним законодавством, в Україні можуть

створюватися й діяти видавництва, як складові підприємств, таких видів:

 державне, що діє на основі державної власності;

 комунальне, що діє на основі комунальної власності територіальної

громади;

 приватне, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта

видавничої діяльності (юридичної особи);

 колективне, що діє на основі колективної власності.

У відповідності з чинним законодавством усі видавництва, незалежно від

форми власності, мають однакові права та обов'язки, в тім числі й щодо участі у

виконанні різноманітних державних програм.

За формою об'єднання майна засновників розрізняють: акціонерні

товариства (AT), товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариства з

додатковою відповідальністю (ТДВ).

В акціонерних товариствах статутні фонди поділені на визначену кількість

акцій однакової номінальної вартості. AT несе відповідальність за зобов'язання

тільки майном товариства, а акціонери – в межах вартості належних їм акцій. На

відміну від AT, у товариствах з обмеженою відповідальністю статутні фонди

поділені на частки, розмір яких визначається установчими документами. ТОВ

несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, як і в попередньому випадку,

тільки своїм майном, а учасники товариства – у межах своїх вкладів. Зобов'язання

у товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) значно більші: власне майно, а

в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну

відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному

розмірі до вкладу кожного з учасників.

За способом формування статутного фонду видавництва можуть бути

унітарними та корпоративними. Унітарним видавництвом є таке, що створюється

одним засновником. Він виділяє для цього майно, формує статутний фонд,

затверджує статут, на засадах трудового найму формує штат працівників,

безпосередньо або через найнятого фахівця керує колективом. Корпоративне

видавництво утворюється спільним рішення двох або більше засновників. Діє

воно на основі спільної діяльності засновників чи на основі об'єднання майна.

Керівництво таким підприємством здійснюється через органи, що створюються

засновниками.

За економічною природою господарювання працюють два види

видавництв: комерційні та некомерційні. Комерційні видавництва розглядають

підготовлену і випущену власними силами видавничу продукцію як товар і мають

головну мету – одержання прибутку. Некомерційні видавництва випускають таку

продукцію здебільшого у виробничих чи пропагандистських цілях,

задовольняючи потреби галузі, громадської організації чи партії.

За обсягом випущеної продукції класифікують великі, середні і малі

видавництва.

Відповідно до європейських мірок, великим видавництвом прийнято

вважати таке, яке упродовж року випускає понад сто назв книг. Середнє – від

десяти до ста. Мале – до десяти назв.

Звичайно, таку кількісну ознаку слід сприймати умовно, зважаючи ще й на

обсяги видань (в обліково-видавничих аркушах) та їх наклади. Окрім кількості

назв, у країнах Євросоюзу статус видавництва у цьому блоці визначається також і

обсягом річного обороту коштів. Малим вважається видавництво, де цей показник

складає менше 10 тис. євро. Середнім – від 10 до 1 млн евро. Великим – понад 1

млн євро.

За тематичним репертуаром видань, які випускають видавництва, їх

можна поділити на вузькоспеціалізовані, специфічної тематики та універсальні.

Вузькоспеціалізоване видавництво здебільшого працює з чітко визначеним

видом фахової літератури (наукова, навчальна шкільна, навчальна для ВНЗ, що

охоплює всі предмети і навчальні дисципліни або якісь окремі їх напрями –

сільськогосподарський, природничий, гірничий, медичний тощо). Це зазвичай

малотиражні (крім шкільних підручників), а тому й дорогі за відпускною ціною

видання, які однак розраховані на свого стабільного споживача. Шукати такого

споживача доводиться не в книгарні, а безпосередньо в навчальному чи

науковому закладі, під час проведення відповідних наукових заходів чи імпрез.

Видавництво специфічної тематики зорієнтоване передусім на таку групу

читачів, до речі, стабільно значну за кількістю, специфіка читацького інтересу

якої зводиться до "споживання" літератури на теми дозвілля, хобі, туризму,

мистецтва, релігії. Видавець цього блока літератури прагне втримувати біля себе

означене коло покупців такими новинками, адже нерідко деякі з них спонукають

до започаткування певної серії – широкої за кількістю назв і тривалої в часі

видання.

Універсальні видавництва роблять погоду на книжковому ринку передусім

літературою широкого профілю – відхудожніх бестселерів до науково-

популярних видань. Вони можуть готувати до друку одночасно літературу з

кількох галузей знань.

За читацьким колом розрізняють видавництва для дітей, для школярів, для

молоді.

На українському книговидавничому ринку міцно утвердилися видавництва,

продукція яких призначається передусім дітям ("Веселка", "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-

Га", "Котигорош- ко"). Видавнича програма "Школяра" і "Ранку" розрахована на

учнів загальноосвітніх шкіл. Понад 80 років у Києві діяло видавництво з

промовистою назвою "Молодь", яке видавало літературу, розраховану на

молодіжну читацьку аудиторію.

За знаковим принципом творення видань видавництва спеціалізуються на

випуску текстових, електронних, нотних, картографічних, мистецьких видань.

Згідно з даними Інституту відкритого суспільства (Будапешт), який

проводив на початку нового тисячоліття дослідження ситуації у видавничій справі

країн Східної Європи, на цих теренах переважають видавництва, які готують і

передають інформацію традиційно – на паперових носіях інформації (80

відсотків), частка електронних версій книги зовсім незначна – становить лише

один відсоток. Але вже є 18 відсотків видавництв, які на сьогодні поєднують ці

два види видань. З нотним способом передачі інформації в Україні працює

переважно видавництво "Музична Україна". Все більше на сьогодні видавництв

за знакову основу творення книги беруть картографію і образотворчі роботи.

За структурною підпорядкованістю можна виділити самостійні

видавництва, філії, представництва.

Самостійне видавництво є юридичною особою, має відокремлене майно,

печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, рахунки в

банківських установах. Філії та представництва не є юридичними особами. Це –

лиш окремий підрозділ, що розташований поза місцезнаходженням самостійного

видавництва і здійснює його інтереси в конкретному регіоні, нерідко – за

кордоном. Аби не втрапити в правову колізію, про цю обставину особливо

важливо пам'ятати тим авторам, хто вступає з керівниками таких підрозділів у