Контрольна робота - Реформізм: вимушена поступка робітничому рухові чи свідома соціально-економічна стратегія західних демократій
Подождите немного. Документ загружается.
Міністерство освіти і науки України
***
Кафедра всесвітньої історії
РЕФОРМІЗМ: ВИМУШЕНА ПОСТУПКА РОБІТНИЧОМУ РУХОВІ
ЧИ СВІДОМА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СТРАТЕГІЯ ЗАХІДНИХ
ДЕМОКРАТІЙ
2008
Опрацювавши наукову літературу, присвячену політиці
реформізму в країнах Заходу в 30-ті рр. ХХ ст., я дійшла
висновку, що цілком однозначно, вибравши при цьому одне із
тверджень, відповісти на поставлене питання просто
неможливо. Чому? Для того, щоб переконатися у цьому,
потрібно зробити узагальнений огляд основних подій кінця
20-х–30-х рр. й проаналізувати їхній зміст:
кінець 1929р. – початок 30-х рр. – розпочалася економічна
криза в індустріальних країнах Заходу, яка мала одним із
наслідків шалене безробіття; уряди країн зберігають
спокій, вважаючи це явище тимчасовим або взагалі, як
адміністрація президента Гувера в США, заперечували
саму наявність кризи, тому не шукали шляхи виходу з неї;
1931-1932рр. – підйом робітничого руху з вимогою
проведення енергійних заходів у соціальній та
економічній сферах;
1932-1939рр. – наростання соціальної напруженості, що
могла призвести до конфліктів із непередбачуваними
наслідками (н-д, спроби фашистського перевороту у
Франції). Спроба придушити силою виступи населення (н-
д, уряд США розігнав пікет ветеранів Першої світової
війни у Вашингтоні, видання урядом Великобританії
реакційного закону «Про підбурювання до бунту» тощо)
зазнали краху. Отож, політики, з метою недопущення
подальшої соціальної конфронтації та поляризації
політичних сил, розпочинають рішучі кроки на шляху
реформування соціально-економічної сфери.
Як бачимо, простий аналіз перебігу подій в
капіталістичних країнах Заходу у 30-ті рр. ХХ ст., яскраво
засвідчує, що політика реформізму розпочалася під тиском
робітничого руху (хоча не варто недооцінювати роль інших
факторів, які підштовхнули уряди різних країн до різних форм
реформізму – загроза фашистського перевороту у Франції,
фермерський рух в США та діяльність комуністичної партії у
країні та ін.) як вимушена поступка, однак, враховуючи
позитивні зрушення на шляху до виходу із кризи, стала
свідомою стратегією західних демократій.
Яскравим свідченням останнього твердження є те, що
державне регулювання стало основою модернізованої
капіталістичної системи й утвердилося в ній як невід'ємна
риса економічного й соціального розвитку і після того як
криза була подолана.