Колодюк А.В. Інформаційне суспільство. Шлях України

Подождите немного. Документ загружается.

Інформаційне Суспільство

Шлях України

241

Інформаційне Суспільство Шлях України

ції. Якщо одна фірма з певним рівнем самоорганізації взаємодіє з ін

шою фірмою в процесі створення та використання нової технології, то

їх спільна адаптація до цієї технології створює новий більш складний

тип самоорганізації, як цієї мережі, так і кожної з цих фірм, що сприяє

адаптації та розвитку нових технологій і збільшенню конкурентоспро

можності продукції.

Ефективність виробничої поведінки даного типу більшою мірою

починає залежати від державної інноваційної політики, яка повинна

створювати сприятливе інституційне бізнесове середовище для всез

ростаючої кількості кооперативних зв’язків між фірмами регіону, кра

їни, решти світу. В цьому процесі значно зростає роль стимулюючих

важелів, які може запропонувати держава, наприклад у вигляді подат

кових пільг, для стимулювання не просто окремого підприємства, а ці

лої виробничої системи, яка може помітно вплинути на економічний

розвиток регіону, країни. І, навпаки, намагання поставити дані мере

жеві системи під жорсткий лінійний контроль державної бюрократії

може настільки збільшити трансакційні витрати її членів, що зникне

внутрішня мотивація для самоорганізації і, таким чином, дана мережа

перестане бути економічно ефективною.

Оцінити результати економічної політики країн і регіонів щодо ус

піхів на теренах підвищення конкурентоспроможності можна за допо

могою індексу конкурентоспроможності різних країн. Подальший ана

ліз буде здійснено за допомогою розрахунків таких індексів, які що

річно представляються у міжнародному аналітичному виданні "Звіт

про глобальну конкурентоспроможність", який видає організація Сві

товий економічний форум (The Global Competitiveness Report – 2002.

– World Economic Forum).

Загальний індекс конкурентоспроможності (GCI  Growth Competi

tiveness Index) визначається з параметрів поточної економічної дина

міки для вимірювання спроможності національної економіки досягати

сталого розвитку у середньостроковому періоді. Цей композит не

враховує короткострокові коливання реального бізнесциклу. Тому

при визначенні рейтингу країни враховуються фактори, які визнача

ють економічне зростання внаслідок збільшення економічного потен

ціалу країни. Останні дослідження засвідчили, що можна виділити

певні загальні фактори, які впливають на економічний розвиток будь

якої країни, а саме: технології, суспільні інституції, та макроекономіч

не середовище. Загальний індекс зростання конкурентоспроможнос

ті країн був у даному аналізі визначений для 80 країн, до яких увійшла

і Україна. Ми зробили вибірку країнаналогів для України, переважно

за принципом сусідства та історичних зв’язків, а також маючи на ува

зі необхідність представництва основних груп країн. Місця вибраних

країн за підсумковим індексом конкурентоспроможності, як і окремо

за його трьома компонентами, наведено у Таблиці 1.

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 241

Інформаційне Суспільство

Шлях України

242

Інформаційне Суспільство Шлях України

Як бачимо, і Україна, і її сусіди втрачають позиції конкурентоспро

можності. Можна звернути увагу, що, перш за все, це обумовлено низь

ким рейтингом технологічного фактору, який сьогодні є вирішальним у

глобальному змаганні країн. Тому без суттєвої зміни своєї інноваційно

технологічної конкурентоспроможності, годі й мріяти про перемоги у

світовому конкурентному “змаганні”. Серед колишніх “соціалістичних”

країн, найбільше зростання конкурентоспроможності було в Угорщині.

Але ми можемо бачити і її високе місце за індексом технологічних змін.

Іншим позитивним прикладом для нас може бути Португалія – найбідні

ша країна Європейського Союзу, яка проте завдяки розвитку техноло

гічного фактору динамічно покращує свою конкурентну позицію.

Фактор технологічного прогресу має дуже важливе значення саме

для середньо і довгострокового економічного розвитку. Хоча без тех

нологічних змін країна може підняти стандарти життя, наприклад, шля

хом збільшення інвестування, але це не забезпечує сталість розвитку.

Економічна література останнього двадцятиріччя переконливо довела,

що тільки фактор технологічних змін забезпечує сталий розвиток країни,

незалежно від її місця у світовому рейтингу розвитку.

Таблиця 1

Загальний індекс конкурентоспроможності

(GCI - Growth Competitiveness Index) вибраних країн та

їх місця у рейтингу 80 країн, для яких робився аналіз

у “Звіті про глобальну конкурентоздатність”

(Світовий форум, 2002).

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 242

Інформаційне Суспільство

Шлях України

243

Інформаційне Суспільство Шлях України

Індекс технологічного фактору як компонент загального індексу кон

курентоспроможності (GCI) розраховувався для двох груп країн: країн

ключових інновацій та неключових. До першої групи зараховано країни,

щодо компаній яких зареєстровано 15 і більше використаних патентів,

виданих у США, на мільйон населення. Таких країн виявилося 24. Інші

країни зараховано до неключових інноваційнотехнологічних країн. Ін

декс технологій є композитом з таких субіндексів: індекс інновацій, який

відображає інновації, які сприяють економічному зростанню, індекс ін

формаційних та комунікаційних технологій, та індекс технологічного

трансферу, який також враховує ліцензії на іноземні технології.

Важливу роль щодо ефективності впровадження інновацій відіграє

бізнесове середовище, яке сприяє чи гальмує адаптацію передових іно

земних технологій. Проведені дослідження багатьох країн показали, що

можна виділити в країнах, що розвиваються, три головні бар’єри, які не

дозволяють їм ефективно впроваджувати нові технології. Перший – не

достатня законодавча та інституційна база для стимуляції динамічної

незалежної ризикової підприємницької конкуренції. Другий бар’єр –

скорочення кількості підприємців, у яких виникає бажання (мотивація)

працювати на ринку високих технологій. Третій – низький рівень доходу

на душу населення, що не створює стимулів і фінансових можливостей

працювати на довгострокову перспективу.

Однією з головних проблем впровадження концепції знаннєвої еко

номіки є висока вартість її реалізації. Збільшення розриву між бідними і

багатими країнами в умовах розгортання нового, інформаційного, етапу

науковотехнічної революції, також були обумовлені тим, що для роз

витку знаннєвої економіки потрібні значні фінансові ресурси, які пере

важно концентруються в багатих країнах. Утворилося “зачароване ко

ло”: розвиток залежить від ефективної реалізації науковотехнологічних

інновацій, для створення і розповсюдження яких потрібне фінансування,

обсяги якого прямо залежать від рівня розвитку країни. Тому сьогодні

безсумнівну перевагу отримали багаті країни, які притримуються стра

тегії розбудови знаннєвої економіки.

У цих умовах динамізм економік країн, що розвиваються, та, відпо

відно, їх регіонів прямо залежить від спеціальних неординарних зусиль і

спеціальної політики проривного типу. Цей висновок є дуже важливим

для українських реалій, де економічна політика поки що характеризуєть

ся тільки деклараціями щодо прихильності до “інноваціного вектору еко

номічного зростання”, продовжуючи зволікати із запровадженням дію

чих заходів для стимулювання прогресивної структурної перебудови

економіки та з проведенням ефективного реформування сфер освіти,

науки, інноваційної діяльності.

Треба відзначити високі темпи нарощування обсягів фінансування

науковотехнічної сфери країнамиаутсайдерами ЄС та малими країна

ми – лідерами розбудови знаннєвої економіки (Фінляндії та Ірландії).

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 243

Інформаційне Суспільство

Шлях України

244

Інформаційне Суспільство Шлях України

Так, за даними Євростату, зазначені витрати у середньорічному вимірі

зростали з 1995 року так: у Фінляндії – 13,5%, Греції – 12,0%, Португалії

– 9,9%, Ірландії – 8,2%, Іспанії – 6,9%, при середньому темпі ЄС – 3,4%.

Це ілюструє основний методологічний висновок концепції знаннєвої

економіки для політики економічного зростання у середньо доходних

країнах та країнах, що розвиваються. Мова йде про необхідність для

менш розвинутих держав застосовувати в економічній політиці підходи і

філософію зростання передових країн, які борються за світове лідерс

тво.

Ефективність політики розбудови знаннєвої економіки віддзеркалює

динамізм показників, що її характеризують. Так, високі темпи зростання

обсягів фінансування сфери досліджень і розробок (R&D) дозволили

Фінляндії збільшити коефіцієнт наукоємності ВВП з 1,5% у 1985 р. до

3,6% у 2002 р. Ірландія збільшила показник ВВП на душу населення з 12

тис. дол. США в 1990 році до 23 тис. – у 2000 р. Таку саме картину дає

аналіз зміни інших стандартних індикаторів знаннєвої економіки: кіль

кості наукових публікацій та цитування, наукові ступені та міжнародні ви

нагороди, патентна активність, створення нових промислових галузей

високих технологій та частка їх експорту в експорті продукції обробної

промисловості тощо. Серед неєвропейських країн за рівнем динамізму

цих показників особливо вражаючих успіхів досягли Південна Корея, Ки

тай, Ізраїль. Та й традиційні країнилідери (США, Японія) тримають ви

соко планку у цих змаганнях.

Сьогодні важливим критерієм оцінки ефективності політики розбу

дови знаннєвої економіки є її вимір у індикаторах глобальних структур

них змін. Наприклад, це проявляється у зростанні частки продукції галу

зей високих технологій в експорті продукції обробної промисловості.

Фінляндія мала 5% у середині 80х рр. минулого сторіччя, а тепер 20%.

Цей показник був відповідно у 1980 та 1998 рр.: в США – 19% і 27,5% (аб

солютний обсяг високотехнологічного експорту відповідно дорівнював

(у млрд. дол. США): 55 і 190); Південній Кореї – 7,7% і 24,4% (2 і 33); Ки

таї – 5,6% і 15,6% (1 і 27). Причому аналітики відзначають, що в малих

країнах раніше експорт переважно формувала моногалузь, а тепер ви

сокотехнологічний експорт є диверсифікованим. Це забезпечує також

значний позитивний баланс у торгівлі продукцією галузей високих тех

нологій.

Також сильним аргументом на користь кардинального повороту по

літики, як на національному, так і на регіональному рівнях у напрямі роз

будови знаннєвої економіки є тенденції зміни структури світової торгів

лі. Протягом останньої чверті ХХ ст. відбувся значний структурний зсув

світового експорту на користь продукції високо та середньо технологіч

них галузей. Звертає на себе увагу суттєве збільшення у світовій торгів

лі частки наукомісткої продукції та драматичне зменшення частки низь

кодохідних товарів первинної обробки та сировини.

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 244

Інформаційне Суспільство

Шлях України

245

Інформаційне Суспільство Шлях України

Інформаційне суспільство – це акцентування тільки однієї сто-

рони сучасних суспільних трансформацій. Назва “інформаційне

суспільство” вказує лише на один важливий аспект сучасних сус-

пільних перетворень – перехід від широкого застосування знань

до масового використання засобів роботи з інформацією. Постін-

дустріальне, глобальне, відкрите, мережене, суспільство третьої

хвилі технологій – це тільки кілька з багатьох назв для тієї форми

суспільного життя, що народжується в останні десятиліття. Зазви-

чай, суспільні зміни відбуваються за різними аспектами пара-

лельно, але нерівномірно, що призводить до соціального напру-

ження та конфліктів.

Широке застосування саме інформаційних технологій ще не забез

печує інших аспектів створення постіндустріального відкритого демок

ратичного суспільства та успішного входження в глобальний світ.

1.1. Основні аспекти суспільних трансформацій

Суспільні зміни треба розглядати системно, і ми можемо вказати на

основні з них:

• змінюється соціальна структура суспільства, або, точніше, поруч з на-

явними з’являється нова форма його диференціації, яка визначає

спектр соціальних вимог, послуг, робочих місць... Наприклад, щодо

використання технологій це розподіл на нові “страти” – користувачів,

технологів, творців технологій або персональних варіантів користу-

вання, поява нових сфер діяльності, таких як шоубізнес або елек-

тронна комерція;

• змінюється тип культури – від текстової до екранної. Те, що молодь

мало читає, – тільки наслідок цієї зміни, але її, наприклад, не оцінено

належним чином в освіті. Виявом екранної культури є масова орієн-

тація на змішування традиційних форм, орієнтація на виготовлення

персональних культурних коктейлів;

• складається інше уявлення про грамотність – технологічна грамот-

ність, або вміння працювати з інформаційними пристроями стає ос-

новою такого уявлення;

• змінюються форми прийняття політичних рішень – і це не тільки елек-

тронний уряд, а й можливості, скажімо, прямої участі в голосуванні,

що зовсім інакше формулює питання про зміст і форми демократії;

Соціальні та культурні

аспекти створення

інформаційного суспільства

Нанівська В., Нікітін В.

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 245

Інформаційне Суспільство

Шлях України

246

Інформаційне Суспільство Шлях України

• змінюються зміст і форми надання освіти (дистанційна освіта – це змі-

на не тільки форми, а й самого змісту: робота не тільки зі знанням, а

й з інформацією, не тільки уроки, а й робота з тренажерами, не тіль-

ки в дитинстві, а протягом усього життя тощо). Освіта змінює свій

контекст. Так, для останніх століть головним контекстом освіти була

наука та завдання її розвитку, зараз таким контекстом дедалі більше

стають технологічні інновації;

• змінюється ринок робочих місць (часткова зайнятість, кілька робочих

місць одночасно, короткотермінові контракти) та його структура (ви-

никає потреба в нових уміннях);

• змінюються уявлення про національну та персональну безпеку, права

людини (потенційно можливий тотальний контроль і тотальний теро-

ризм)

• змінюється уявлення про стратегічні ресурси (уже не тільки енергія, а

й інформація, вільний час);

• змінюються форми транснаціональних відносин і критерії розвиненос-

ті. Тобто входження в міжнародні мережі є умовою та показником

розвитку з погляду процесів глобалізації;

• з’являються нові форми ризиків для психічного здоров’я та екології.

Інформаційне сміття – це нова і ще не дуже зрозуміла проблема.

Можна й далі визначати не менш значущі зміни в інших аспектах сус

пільного життя або міжнародних відносин, але важливо зауважити, що

інформатизація змінює всі важливі риси суспільства. Ці зміни несуть як

благо, так і руйнацію звичних форм життя, праці, безпеки тощо, і ці змі

ни потрібно організувати так, щоб досягти необхідних результатів, заз

навши якомога менших соціальних і культурних втрат.

1.2. Можливі зміни в базових формах організації сучасного

суспільства

Окремо треба сказати про можливі зміни в системах регулювання

людського розвитку. Є ознаки того, що економічні важелі регулювання

значною мірою доповнюються або навіть заміщаються організаційними.

Наприклад, марні зусилля збереження прав власності та боротьба з так

званим піратством у сучасних мережах можуть свідчити про те, що у від

критих інфраструктурах, які ми називаємо мережами, на відміну від по

ширених закритих інфраструктур транспорту або зв’язку, взагалі не ді

ють принципи власності та закони ринкової економіки.

У технологічному розвитку дуже важливим стає процес перетворен

ня складних структур, таких як знання, суспільні групи, послуги тощо, на

дискретні одиниці. Спроможність організації створювати вільні конфігу

рації з дискретних і рівнозначних одиниць стає ресурсом розвитку, а

вплив на умови організації – чинником регулювання.

Отже, організаційні перетворення стають чимдалі важливішими, і їх

ні форми та стандарти починають впливати на культуру та людські сто

сунки.

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 246

Інформаційне Суспільство

Шлях України

247

Інформаційне Суспільство Шлях України

1.3. Основні спроможності, потрібні для входження в інформа-

ційне суспільство

Для України важливим є виконання наступних умов, що дають змогу

увійти в інформаційне суспільство.

1.3.1. Подолання нерівної спроможності до входження у гло-

бальне інформаційне суспільство

Спроможність до входження в інформаційне суспільство визначаєть

ся такими характеристиками країни:

• наявність власної політики щодо процесів глобалізації та інформати-

зації;

• наявність системи аналізу, оцінювання і моніторингу розвитку інфор-

маційного суспільства та визначення проблем, що виникають;

• наявність розвинених інфраструктур сучасного суспільства – фінансо-

вих, управлінських, інвестиційних, дистанційної освіти, торгівлі тощо,

для яких необхідно розвивати інформаційні інфраструктури;

• система освіти, через яку передаються вміння працювати в умовах ін-

формаційного суспільства;

• поширення технологічної грамотності у суспільстві;

• необхідний набір законів і професійних кодексів, які регулюють нові

форми соціальних відносин;

• необхідний рівень матеріальнотехнічного супроводу процесів інфор-

матизації;

• власні спроможності для засвоєння, ініціювання та впровадження тех-

нологічних досягнень;

• високий рівень інвестицій у пріоритетні напрямки розвитку інформа-

ційного суспільства та соціальні програми адаптації до змін.

Більшість країн світу не мають необхідних спроможностей для вход

ження в інформаційне суспільство на рівних, і тому можуть бути лише

додатком до реалізації чужих програм і проектів.

1.3.2 Створення спроможності реагувати на світові тенденції та

конфлікти

В умовах глобального світу та поширення інформаційних інфраструк

тур фінансові кризи або політичні конфлікти майже миттєво стають сві

товими, і одні країни мають уже готові механізми протидії цим негатив

ним впливам, а інші стають їхніми жертвами. Дуже небезпечна зона пе

реходу становлення механізмів інформаційного суспільства, коли країна

вже увійшла в світові інфраструктури, а механізмів захисту ще не має.

Наслідками цього є те, що країни, втягнені в глобалізацію:

• не мають відповідних інфраструктур;

• зазнають руйнування традиційних для них інститутів, які знову із зу-

силлями відтворюються через органи управління, освіти, організації

життя;

• не мають проектів, програм створення необхідних інфраструктур.

Україна тепер отримала можливість (але дуже частково) бути самос

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 247

Інформаційне Суспільство

Шлях України

248

Інформаційне Суспільство Шлях України

тійним учасником світових процесів глобалізації та інформатизації.

1.3.3. Технологічна спроможність до змін

Треба визначити, що в Україні:

- реальна державна політика не спрямована на процеси модернізації;

- низький рівень матеріальнотехнічного забезпечення процесів інфор-

матизації та модернізації;

- система освіти не має політики змін змісту та форм освіти згідно з

потребами інформаційного суспільства;

- низька загальна технологічна грамотність населення;

- немає реальної політики інвестицій у модернізацію та інформатизацію.

1.3.4. Спроможність культурно “поховати” спадщину індустрі-

ального суспільства

У держави недостатньо фінансових і кадрових ресурсів для забезпе

чення швидкого переходу до створення інформаційного суспільства. Це

вимагає досліджень альтернатив становлення інформаційного суспільс

тва, його плюсів і мінусів, ризиків і необхідних ресурсів, встановлення

пріоритетів для використання ресурсів, тобто створення організаційної

політики розбудови інформаційного суспільства.

Інакше кажучи, треба відповісти на такі запитання:

• як працювати з великими за обсягами та впливом групами населення,

які працюють у сферах старих технологій; як культурно “поховати”

старі технології та все, що їх супроводжує (суспільну підтримку, сис-

теми навчання, матеріальнотехнічну базу)?

• як визначити пріоритетні напрямки створення ресурсів для модерні-

зації та забезпечити їх ефективне та результативне використання?

Яка система управління та організації робіт потрібна?

1.3.5. Впровадження ІКТ торкається усіх сторін суспільного

життя і його законодавче забезпечення потребує системного та

публічного процесу вироблення законодавства

Для нас особливістю цього процесу є те, що звично ми законодавчо

регулюємо розвиток галузей, а тут йдеться про регулювання основних

інфраструктур суспільства, яке не можливо звести до суми галузевих

норм.

Ми вважаємо, що характерною відмінністю інформаційного сус

пільства від індустріального є наголос на створення інфраструктур пос

луг на відміну від опори на галузеве управління виробництвом.

Під інфраструктурою мають на увазі систему, яка забезпечує перемі

щення товарів та послуг від виробників до споживачів. В Україні, де ве

ликою мірою збереглася індустріальна структура економіки, частка інф

раструктурного сектору, є набагато меншою, ніж частка цього сектору в

країнах ЄС та країнах–кандидатах на вступ до ЄС. Ця обставина обме

жує здатність української економіки інтегруватися у спільний європей

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 248

Інформаційне Суспільство

Шлях України

249

Інформаційне Суспільство Шлях України

ський ринок і бути конкурентноспроможною на цьому ринку.

Як вказує сучасний досвід, зовсім не обов’язково спочатку долати

розрив в доходах з розвиненими країнами, а потім починати модерніза

цію та технологізацію. Саме впровадження нових технологій є засобом

подолання такого розриву.

• Треба зазначити, що розвивати інфраструктури в умовах збереження

галузевих форм державного управління є вельми неефективним, бо

зусилля розпорошені по різним відомствам, які не узгоджують пара-

метри інфраструктур та вимоги до них, що веде до несумісності ок-

ремих елементів інфраструктур.

• Управління інфраструктурами побудовано на спроможності до управ-

ління стандартами та якістю послуг в міжнародних рамках, що якісно

відрізняється від галузевого управління через плани на обсяги ви-

робництва в межах галузі.

Інформаційно-комунікативна інфраструктура є базою для

створення інших інфраструктур. Через її розвиток можна створити

єдиний простір для управління, фінансового забезпечення та ін-

формаційного обміну.

В Україні зв’язок та інформатизацію розглядають незалежно один від

одного. Цей підхід є помилковим.

Розпорошеність зусиль, спрямованих на виконання відокрем-

лених завдань розвитку зв’язку та інформатизації, є найбільшою

перешкодою на шляху розвитку інформаційно-комунікативної

інфраструктури.

За втілення політики у цих сферах відповідають різні не пов’язані між

собою органи влади: Існуюче законодавство створювалось під окремі

галузеві потреби і не може забезпечити наступні завдання:

• створення інфраструктур інформаційного суспільства;

• виконання вимог до країн, що вступають в ЄС;

• прискорений розвиток інформатизації.

1.3.6. Стан законодавчої бази можливо визначити як неповний

та суперечливий

Основні напрями державної політики у сфері телекомунікацій, на наш

погляд, у свій час були розроблені без урахування реальних ринкових

відносин, без комплексного підходу до їх реалізації і тому вже не відпо

відають умовам сьогодення.

Прийнято багато рішень та документів щодо інформатизації. Розроб

ляються нові. Але, як правило, прийняті програми не забезпечуються

ресурсами, і це стримує їх виконання.

Входження до “електронної Європи” є умовою європейської інтегра

ції і важливим кроком на шляху до входження України в інформаційне

суспільство

Для цього треба зосередитись на наступних пріоритетах, що визна

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 249

Інформаційне Суспільство

Шлях України

250

Інформаційне Суспільство Шлях України

чені європейськими документами:

• Прискорення створення підвалин інформаційного суспільства;

• Більш дешевий, швидкий і надійний Інтернет;

• Інвестування у людей і уміння;

• Стимулювання використання Інтернету.

Ми зробили тільки перші кроки в цьому напрямку – здійснена роз

робка програми “Електронна Україна”. Програма базується на концеп

туальних документах МСЕ, враховує європейські норми, гармонізується

з програмою “Електронна Європа плюс”.

1.4. Виконання цих умов потребує змін в самому підході до ви-

роблення законодавства, яке сьогодні не спирається на аналіз по-

літики, груп інтересів та стратегічне бачення,тобто необхідно за-

безпечити:

• Вироблення загальної стратегії інноваційного розвитку, в рамках якої

виробляються закони;

• Вивчення досвіду розвинених країн та міжнародних вимог до сфери

інформатизації;

• Визначення больових точок та усунення їх за рахунок систем регулю

вання;

• Аналітичне забезпечення законодавчих ініціатив;

• Публічність законодавчого процесу;

• Уся регуляційна структура повинна бути ясна та логічна, щоб гаранту

вати стабільність законодавчого розвитку. Держава має забезпечити

свободу інформації та захист публічних та приватних інтересів.

1.5. Для України важливим є започаткування суспільного діа-

логу як фундаменту для входження в інформаційне суспільство.

Для успішної глобалізації та побудови розвиненого демократичного

суспільства необхідно забезпечити можливість широкого суспільного

діалогу навколо процесу прийняття політичних рішень, і в цьому сенсі ін

формаційні технології є тільки інструментом забезпечення технічної

можливості цього діалогу.

У сучасних демократіях розвиток суспільного діалогу навколо проце

су прийняття політичних рішень обумовлений неможливістю ігнорувати

інтересі різних суспільних груп. Неабияке поширення засобів представ

лення кожної групи суспільних інтересів під час прийняття рішень, особ

ливо в міжнародних проектах і програмах, призвело до створення та ви

користання стандартів процедур і форматів організації цього процесу,

зробило цей процес технологізованим.

Ця технологія на Заході має назву публічної політики. Основними ри

сами публічної політики є робота з групами інтересів, розглядання аль

тернатив, публічні обговорення на всіх етапах підготовки рішення, впро

вадження рішень через управління змінами. Використання цієї техноло

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 250