Колодюк А.В. Інформаційне суспільство. Шлях України

Подождите немного. Документ загружается.

Інформаційне Суспільство

Шлях України

231

Інформаційне Суспільство Шлях України

безробітні, батькиодинаки, жінки. Вони не можуть дозволити собі придба

ти нову цифрову інтерактивну техніку, працювати в комп’ютерних мережах,

мати мультимедійні продукти.

Є ще одна причина “соціального виключення” з інформаційного сере

довища. Нові медіа вимагають від людей нових якостей – високого рівня

абстрактного мислення, швидкої реакції, готовності до постійного підви

щення освітнього рівня. Традиційна культура засобів комунікації в аграрно

му та індустріальному суспільствах була заснована на прямих людських

контактах, літературній освіченості та “паперовій інформатиці”, на базі ста

рих методів збереження, пошуку та поширення інформації (бібліотек, руч

них методів пошуку та аналізу, пошти, телеграфу). Сучасна віртуальна ко

мунікація змінює як поведінку користувачів, так і засоби репрезентації ін

формації (бази даних, інформаційнопошукові системи, комп’ютерні ме

режі, супутниковий зв’язок, волоконнооптичні кабелі, системи обробки

текстів, локальні обчислювальні мережі, автоматизовані робочі місця).

Для подолання нерівності потрібна продумана політика, що допоможе

запобігти виникненню дворівневого інформаційного суспільства. Інфор

матизація повинна вміщувати в собі не тільки комп’ютеризацію, але й мо

делювання інформаційних процесів, перебудову організаційних структур,

юридичних норм, а також підготовку і перепідготовку кадрів. Це – свідома

перебудова соціального інформаційного середовища, створення знань,

ефективних методів інтелектуальної діяльності. Вона передбачає ради

кальний крок людства у вирішенні надзвичайно важливої проблеми ефек

тивного використання людського потенціалу та новітніх інформаційних

технологій.

Зміст інформатизації – забезпечення соціальних, економічних, право

вих, культурних і технологічних умов зберігання та активізації нових ідей та

створення умов для людської творчості, доступності інформації кожній лю

дині для її використання.

Світовий досвід свідчить про різноманітні шляхи вирішення проблем ін

форматизації. США вже 40 років створює інформаційну індустрію. Країни

Західної Європи понад 30 років будують сучасну інформаційну структуру.

Японія за рахунок державної науковотехнічної політики ліцензування вирі

шила цю проблему менше, ніж за 20 років. Країни ПівденноСхідної Азії

(Південна Корея, Бірма, Таїланд, Сінгапур) широко використали досвід

розвинутих країн світу та в умовах регулюючої ролі держави – 10 років ус

пішно реалізовують національні програми інформатизації.

Деякі держави (США, Японія, Північна Корея) мають на меті втілення в

життя ідеї створення інформаційного суспільства самостійно. Розвинуті

європейські країни в своїх національних програмах передбачають об’єдна

ти ресурси та спільно координувати програми інформатизації. Водночас з

національними програмами існують програми та концепції, прийняті між

народними організаціями та спільнотам.

Досвід Європейського Союзу привертає особливу увагу в контексті

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 231

Інформаційне Суспільство

Шлях України

232

Інформаційне Суспільство Шлях України

глобальної орієнтації національної стратегії України на співробітництво з

ЄС та подальшу інтеграцію в Європу.

Проте, за даними експертів Ради Міністрів ЄС, в Європі повільно вико

ристовуються новітні інформаційні технології, порівняно зі США та Японі

єю. Персональні комп’ютери в Європі мають лише 20% сімей, що у два ра

зи менше, ніж в США, де в чотири рази більше, ніж в Європі сімей отриму

ють послуги в режимі реального часу. Європейці менше користуються пос

лугами електронної пошти. США є визнаним лідером сучасного етапу ін

формаційної революції. Тут активно експлуатуються мультимедійні техно

логії, користуються інформаційними послугами і відповідно створюють но

ві корпорації – мультимедійні гіганти. Починаючи з 1990 р., у структурі аме

риканського бізнесу відбулися зрушення на користь компаній, які спеціалі

зуються в інформаційній галузі. Сьогодні вони посідають домінуюче місце

в американській економіці і вважаються символом могутності Америки.

Відповідно до стратегії розвитку “Європейського інформаційного сус

пільства”, прийнятої наприкінці 1999 р., Європейський Союз робить енер

гійні зусилля для подолання відстані від США в інформаційній сфері. Серед

пріоритетних напрямів досліджень, що активно фінансуються Комісіями

ЄС, важливе місце відводиться розвитку індустрії інформації, передусім,

електронних засобів для її передачі, нагромадження і обробки, а також

програмного забезпечення. Розвиток інформатики стимулюється також

тим, що 55% промислової продукції та 62% робочих місць в країнах ЄС за

лежать від новітніх інформаційних технологій.

Надаючи пріоритетну роль інформаційній сфері економіки, стратегія

Євросоюзу відзначається своєю відвертою соціальною спрямованістю. На

відміну від США, де перевага надається технологічним аспектам інформа

ційної супермережі, в Європі робиться акцент на соціальному вимірі. Так,

саме соціальні складові розвитку стоять на першому плані у дослідженні,

підготовленому Європейською Комісією “Робота та життя в інформаційно

му суспільстві”. У цій “зеленій книзі” підкреслюється, що сучасні техноло

гічні трансформації створюють складні соціальні проблеми, що пов’язані зі

сферою зайнятості: чи зможуть люди адаптуватися до змін в умовах, коли

інформаційні та телекомунікаційні технології руйнують робочі місця? Інша

проблема – інформаційний розрив між індустріальними та менш розвину

тими країнами, молодим та старим поколінням. Також у дослідженні зазна

чається, що втрата соціальної орієнтації технологічного розвитку загрожує

також посиленням контролю над особистістю, маніпуляцією масовою та

індивідуальною свідомістю з боку тих, хто володіє знаннями , має доступ

до інформації.

З позиції визначення знань своєю головною цінністю та маючи на меті

інтеграцію усіх прошарків населення в інформаційне суспільство, Євро

пейська Комісія розпочала широке обговорення ідей інформаційного сус

пільства. Форуми ЄС з інформаційного суспільства проводяться з весни

1995 р. двічі на рік, у яких беруть участь представники влади, промисло

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 232

Інформаційне Суспільство

Шлях України

233

Інформаційне Суспільство Шлях України

вості та культури.

Діяльність форумів відбувається, головним чином, по підгрупах, де об

говорюються проблеми економіки та зайнятості, людських цінностей та

демократії. Зокрема, робота підгрупи “Майбутнє культури та ЗМІ ”скон

центрована навколо питань нейтралізації негативного впливу ЗМІ на сус

пільну свідомість і психіку громадян. З метою збереження європейської

ідентичності запропоновано: вдосконалити відповідне законодавство;

зберегти систему державного мовлення в практиці інформаційного сус

пільства; ввести обмеження на свободу поширення негативної інформації,

зокрема насильства та порнографії, на рівні національних рішень, орієнту

ючись на загально гуманістичні та спільно європейські ідеали; підвищити

роль медіаосвіти в суспільстві.

Європейська Комісія підкреслює на значення дискусії про інформацій

не суспільство для подальшого розвитку демократії, освіти, суспільної зла

годи. Дискусія спрямована і на залучення до участі в ній представників біз

несу. Саме на їх фінансову підтримку розраховано основні програми ство

рення нових інформаційних структур.

З 1 січня 1998 р. телекомунікаційний простір Європейського Союзу від

крито для вільної конкуренції. Перехід до політики лібералізації здійсню

ється з метою створення майже мільйона нових робочих місць упродовж

найближчого десятиріччя та підвищення конкурентоспроможності євро

пейського бізнесу. Через лібералізацію забезпечується залучення приват

ного сектора економіки до фінансування конкретних проектів побудови ін

формаційного суспільства. Так, чисельні оператори телефонних та

комп’ютерних мереж мають право пропонувати нові інформаційні та кому

нікаційні послуги (передача даних, кабельне телебачення), створювати

конкуренцію колишнім монополістам – національним Телекомам. Цей про

цес розпочався ще до формального початку лібералізації в Європі. На єв

ропейському та світовому ринках лідерами стали два транснаціональних

об’єднання: “Глобал Уан”, до якого увійшли “ФрансТелеком”, “ДойчеТе

леком” і корпорація “СПРІНТ”(США) та “Юнісос”, у якому здійснюють спів

працю американська “Ейті енд ті” та телекомунікаційні компанії Швеції,

Швейцарії, Нідерландів, Італії.

Оскільки реалізація великих інформаційних та телекомунікаційних про

ектів – досить ризикований бізнес, держава не має права вкладати у цю

сферу гроші . Тому всі ризики покладаються на акціонерів, а держава тіль

ки створює умови для діяльності приватного бізнесу. Бажання бути ліде

ром на ринку, перемагати конкурентів – природне прагнення бізнесменів.

Якщо держава не контролює цей процес, то відбувається монополізація

ринку. Підтримка конкуренції та боротьба з монополізмом окремих вироб

ників є наріжним каменем державного регулювання. В європейських краї

нах в галузі телекомунікацій об’єднання різних компаній на національному

та міждержавному рівнях відбувається обов’язково з дозволу відповідних

органів. Вони визначають, чи не призведе це об’єднання до монополії, яка

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 233

Інформаційне Суспільство

Шлях України

234

Інформаційне Суспільство Шлях України

не тільки зведе нанівець конкуренцію, але й знизить якість послуг, приве

де до зростання цін.

Європейська політика лібералізації телекомунікацій сьогодні є складо

вою частиною глобальної стратегії, ухваленої Світовою організацією тор

гівлі. СОТ – це багатосторонній форум, де обговорюються та приймаються

угоди, що руйнують бар’єри, які стоять на перешкоді міжнародній торгівлі.

В лютому 1997 р. під егідою СОТ 69 країн світу, що становлять 90% ринку

телекомунікацій, підписали договір про його лібералізацію. Таким чином,

європейська позиція наближується до американської. Але в довгостроко

вій перспективі підхід Європейського Союзу засновується на суспільних

пріоритетах – демократичних цінностях та правах людини, освіті, підви

щенні зайнятості.

Використання новітніх інформаційних технологій в Європі зорієнтовано

на досягнення соціальних цілей. Вивільнюючи шлях приватним ініціативам,

Європейський Союз залишає за собою право визначати суспільні пріори

тети та основні напрямки спільної політики переходу до інформаційного

суспільства. Так, у 1995 р. “Велика сімка” провела в Брюсселі нараду, прис

вячену проблемам інформаційного суспільства, де було висунуто ідею

“глобальної інформаційної інфраструктури”, у створенні якої країни “сімки”

покликані відігравати провідну роль.

Високого ступеню інтегрованості у світовий інформаційний простір мо

жуть досягти лише країни з високим науковотехнічним потенціалом і куль

турноосвітнім рівнем населення. Про це свідчить факт, що на розвинуті

країни світу припадає майже 90% усіх наукових кадрів і приблизно 94% су

марних витрат на науку, що врештірешт і забезпечило стрімку інформати

зацію цього регіону. Перспективи інтеграції до глобальної інформаційної

інфраструктури переважно залежать від ставлення суспільства до специ

фічного інформаційного ресурсу. Саме така залежність зумовлює дисба

ланс, нерівномірність соціальноекономічного розвитку країн світу та ство

рює в геополітичному плані напругу та протистояння.

Усвідомлення вирішальної ролі інформаційного ресурсу державами,

що прагнуть інтегруватися у світове інформаційне співтовариство у най

ближчому майбутньому, стає важливою передумовою здійснення інтегра

ційних процесів. Становлення інформаційного суспільства супроводжуєть

ся потужним соціальним замовленням на ринку інформаційних послуг.

Створюються всі умови для придбання засобів інформатизації та користу

вання послугами за доступними цінами. Кінцевою метою такої політики по

винен стати такий самий попит на засоби інформатизації, який існує на те

лефонний зв’язок. Нове інформаційне середовище стає природним сере

довищем для людей.

Державна підтримка процесу інформатизації має забезпечуватись від

повідною національною політикою. Держава повинна чітко визначити своє

ставлення до проблеми і конкретизувати дії й наміри уряду в досягненні

поставлених цілей. Аналіз закордонної практики регулювання інформацій

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 234

Інформаційне Суспільство

Шлях України

235

Інформаційне Суспільство Шлях України

ної сфери суспільства дозволяє виділити низку основних напрямків діяль

ності державних органів, а саме:

— заохочення до конкуренції: боротьба з монополізмом, контроль за кон

центрацією власності в одних руках;

— юридичне та технологічне забезпечення права та технічних можливос

тей на доступ до інформації та інформаційних ресурсів для всього на

селення;

— реалізація концепції універсального доступу, що передбачає гарантію

держави на інформаційні та телекомунікаційні послуги своїм громадя

нам (телефон, електронна пошта, мультимедійна освіта);

— дотримання свободи слова незалежно від технологічного середовища

розповсюдження інформації;

— захист інтересів національних меншин, молодого покоління в інформа

ційній сфері, особливо в сфері моральності;

— зміцнення національної культури, мови, протистояння експансії інших

держав;

— переорієнтація системи освіти з врахуванням вимог інформаційного

суспільства, поширення дистанційної освіти;

— широке використання телемедицини для надання послуг населенню

віддалених регіонів;

— забезпечення інформаційної безпеки особи і суспільства, зокрема бо

ротьба з комп’ютерною та високотехнологічною злочинністю;

— охорона інтелектуальної власності;

— цілеспрямоване використання новітніх інформаційні технологій для

формування відкритої, демократичної держави, поширення діалогу з

громадянами.

В Україні стан і темпи впровадження новітніх інформаційних технологій

не відповідають світовим тенденціям розвитку, національна інформаційна

інфраструктура знаходиться на початковому рівні. Наявні лише розрізнені

мережі, що не складають загальну систему. Створення технологічної бази

інформаційного суспільства в Україні затяглося: рівень інформатизації ук

раїнського суспільства порівняно з розвинутими країнами Заходу стано

вить лише 2–2,5%. Паростки інформаційного суспільства виявляються у

вигляді базової інформаційної та телекомунікаційної інфраструктури. Про

те у відриві від перетворень у соціальній та економічній галузі вони так і за

лишаться паростками.

З іншого боку, відбувається процес уніфікації масової свідомості, ос

кільки в Україні через канали телебачення “споживають” практично ті самі

новини та серіали, йде масована пропаганда способу життя західної, тех

ногенної цивілізації. Окрім того відомі випадки, коли через мережу Інтер

нет поширюються інструкції по виготовленню вибухівки в домашніх умо

вах, поширення порнографії та інша шкідлива інформація. Особливо силь

но цей механізм діє на молодь. Відповідно через років десять виросте по

коління агресивних молодих людей, що повністю поділятимуть стереотипи

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 235

Інформаційне Суспільство

Шлях України

236

Інформаційне Суспільство Шлях України

західного суспільства. Тут йдеться не про технічний бік інформатизації, а

про соціальні, правові аспекти інформаційної безпеки країни. В Україні іс

нує гостра необхідність у введенні національних пріоритетів в інформацій

ній сфері, які потрібно контролювати.

Вирішити ці питання в країні може лише держава. На державному рівні

необхідно захистити інформаційний ринок України, надати державну під

тримку підприємствам, що впроваджують новітні технології в галузі інфор

маційного обслуговування, діяльність яких спрямована на розвиток інфор

маційних мереж на рівні стандартів високорозвинених країн світу.

Маючи багатий людський потенціал, Україна стоїть перед завданням

розробки інноваційної політики та стратегії, що сприятимуть ефективному

зростанню власного багатого історичного потенціалу. Держава координує

всі процеси, які перетворюють основи суспільства. Здебільшого, це стосу

ється зовнішнього напряму її діяльності. Тут український уряд працює дуже

активно. Сьогодні Україна представлена в таких впливових міжнародних

організаціях, як Міжнародний Союз електрозв’язку, Європейська конфе

ренція Адміністрацій зв’язку, Європейський інститут телекомунікаційних

стандартів та Регіональне співтовариство в галузі зв’язку. Досягненням є

також підписання Паризького меморандуму взаєморозуміння стосовно

розвитку Інформаційного суспільства, за яким високий пріоритет у взає

мовідносинах між Європейською Комісією і Україною належить побудові в

Україні інформаційного суспільства.

Уряд держави усвідомлює, що новітні інформаційні технології спро

можні розкрити потенціал України та перетворити її на активного учасника

глобальної економіки. Український уряд надає пріоритетного значення по

літичним ініціативам та законодавчій діяльності, які сприяють приватному

сектору та створенню стимулів для розбудови економіки, заснованої на ін

формаційних технологіях. Особливе значення в цьому плані мають Націо

нальна Програма інформатизації (1998 р.), цілі якої було визначено парла

ментським рішенням у 2000 р.; Закон України “Про інформаційний сувере

нітет та інформаційну безпеку України” та Указ Президента України від 31

червня 2000 р. “Про заходи стосовно розвитку національної складової гло

бальної інформаційної мережі Інтернет та гарантій широкого доступу до ці

єї мережі в Україні”. Нормативноправова база забезпечує підґрунтя для

поширення послуг інформаційних та комунікаційних технологій в країні для

“гарантування прав громадян на інформацію”. Президент визнає важли

вість Інтернету як ключового фактору у державному управлінні, освіті, біз

несі.

Діяльність приватного сектору дуже активна. В містах створюються

сотні інформаційних мереж, інвестори з ризиковим капіталом інтенсивно

вкладають гроші у численні додатки, які з’являються в умовах інформацій

ного вибуху.

Відповідно до Указу Президента, розроблено Програму розвитку Інтер

нету в Україні. Вона зорієнтована на створення на основі Інтернету інфор

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 236

Інформаційне Суспільство

Шлях України

237

Інформаційне Суспільство Шлях України

маційного та економічного середовища, що сприятиме відновленню пози

цій України як активного учасника європейського та світового процесів,

збереженню позицій країни з високим інтелектуальним та технологічним

потенціалом. Важливим фактором є час – відставання становить реальну

загрозу, бо може призвести до втрати конкурентоспроможності на світо

вому ринку з негативними наслідками для економіки, соціальної сфери,

науки, культури та освіти.

З 10 по 12 грудня в Женеві (Швейцарія) проходила перша стадія Всес

вітнього Самміту з питань інформаційного суспільства (ВСІС), який прий

няв документи: “План дій” та “Декларація принципів”, що визначили основ

ні пріоритети розвитку інформаційного суспільства в світі на регіональних,

національних рівнях. Україна брала активну участь у підготовці та прийнят

ті цих документів, згідно з якими усі країни світу до 2005 року мають розро

бити та прийняти національні стратегії розвитку інформаційного суспільс

тва. Під час самміту, був представлений проект “Національної стратегії

розвитку інформаційного суспільства України”. Стратегія складається з чо

тирьох компонентів:

— створення відповідного економічного, а також інституціонального

режиму, що сприяє розширенню й ефективному використанню

локальних і глобальних знань у всіх секторах економіки, зміцнює

розвиток підприємництва і здатний адаптувати і розвивати економічні

та соціальні трансформації, породжені революцією знань;

— створення суспільства грамотних, універсальних і творчих індивідів,

здатних прийняти виклик довічного навчання;

— побудова динамічної інформаційної структури, а також конкурентного й

інноваційного сектору економіки, що стимулює присутність

розходження ефективних і конкурентноздатних інформаційно

комунікаційних послуг і інструментів відкритого доступу. Мається на

увазі не тільки високоякісна інформація або комунікаційні технології,

але й інші базисні елементи самодостатнього інформаційного

суспільства, наприклад: ЗМІ, комп’ютери, а також інші засоби

збереження, обробки і використання інформації;

— створення ефектної інноваційної системи, включаючи фірми, наукові і

дослідницькі центри, університети, а також інші організації, здатні

сприяти розвитку економіки знань, адаптувати дану тенденцію до

локальних особливостей, і використовувати її як ресурс для створення

нових продуктів, послуг і нових шляхів ведення бізнесу.

Ствердження інформаційного суспільства буде носити характер біфур

кації – якісної зміни самих основ цивілізації і соціальної природи суспільних

відносин. Відкидаючи, у принципі, будьяку соціальну інженерію, ми не ма

ємо права не уявляти собі можливих наслідків цієї цивілізаційної перебудо

ви, не маємо права ігнорувати можливі небезпеки.

Як і будьякий революційний процес, перехід до інформаційного сус

пільства може мати непередбачувані наслідки. Завдання полягає не в то

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 237

Інформаційне Суспільство

Шлях України

238

Інформаційне Суспільство Шлях України

му, щоб планувати його розвиток, а в тому, щоб запобігти можливим нега

тивним наслідкам. Небезпечний поворот подій цілком ймовірний. Достат

ньо уявити собі ситуацію, що виникне при монополізації планетарної ін

формаційної системи і її підпорядкуванні егоїстичним інтересам окремих

груп людей.

Ось чому проблеми формування інформаційного суспільства – колек

тивна турбота всього людства.

Література

1. Глобалізація і безпека розвитку / Монографія. / Білорус О.Г. та ін.

– К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.

Європа – сервер Європейського Союзу eur

opa.eu.int/

Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і

міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. – 351 с.

Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество:

природа, противоречия, перспективы. – М.: Логос, 2000. – 304 с.

Інформаційна політика країн світу

http://www

.dwinfoserver

.com/otto/highway.shtml

Інформаційна політика регіонів та країн світу

http://www

.unesco.or

g/webworld/observatory/index.shtml

Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика. – К.: Наша

культура і наука, 2000. – 368 с.

Макаренко Є. А. Міжнародні інформаційні відносини. – К.: Наша

культура і наука, 2002. – 452 с.

Макаренко Є.А. Інформаційне суспільство, політика, право в

програмній діяльності ЮНЕСКО. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 385 с.

Новая постиндустриальная волна на Западе / Под ред. В.Л.

Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – 640 с.

Офіс офіційних публікацій Європейської Комісії

eur

op.eu.int/

Офіс проекту Інформаційного суспільства

www.ispo.cec.be/

Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: станом на 1

січня 2001 р. / Упоряд. С.Е. Демський; Відп. ред. С.П. Павлюк. – К.:

Юрінком Інтер, 2001. – 688 с.

Сторінка “ЄСУкраїна” сервера “Європа”

eur

opa.eu.int/comm/external_relation/Ukraine/intro/index.htm

Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку національної

складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення

широкого доступу до цієї мережі в Україні”

Українська мережа Інформаційного суспільства

http://eukr

aine.org.ua/first.htm

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 238

Інформаційне Суспільство

Шлях України

239

Інформаційне Суспільство Шлях України

Концепція знаннєвої економіки сформувалася в процесі аналітично

го узагальнення закономірностей економічного розвитку світової спіль

ноти за останні 1520 років. Цей період характеризується безпрецеден

тним зростанням впливу науки і нових технологій на соціальноеконо

мічний розвиток усіх країн. Виявилося, що неспроможність здійснювати

структурну перебудову національної економіки, у відповідності до вимог

нової технологічної парадигми (укладу) чи зволікання з проведенням та

ких структурних змін, не просто гальмує її розвиток, а й призводить до

економічної деградації. Тому актуальним стало завдання розбудови ін

тегральної національної системи стратегічного управління, спрямованої

на забезпечення високого рівня глобальної соціальноекономічної кон

курентоспроможності країни. Для регіональної політики це завдання не

змінюється, тому що новою важливою особливістю розвитку стало сут

тєве підвищення міжнародної конкуренції не тільки на зовнішньому, але

й на внутрішньому, ринках. Таким чином, розвиток знаннєвої економіки

– це підвищення глобальної конкурентоспроможності виробництва як

країни, так і окремих її регіонів.

Еволюція від низького до середнього, а за тим до високого доходно

го статусу у більшості випадків відбувається шляхом переходу від еконо

міки, що імпортує технології, до економіки, що сама їх генерує. Тому прі

оритети економічної політики небагатої країни, що прагне потужного

зростання, мають бути пов’язаними з розвитком як фізичної інфрас

труктури (порти, телекомунікації, шляхи тощо), так і регулятивних меха

нізмів (митниця, податки, корпоративне законодавство). У цій фазі нова

технологія переважно імпортується, тому важливо сприяти зростанню

прямих іноземних інвестицій. Практика показує, що спочатку вони є

найбільш ефективним у виробництві стандартних товарів і послуг, які

стають конкурентоспроможними перш за все на внутрішньому ринку

країни з поступовою експансією на ринки подібних країн, як правило, су

сідніх. На цій стадії відбувається не тільки асиміляція імпортованої тех

нології, а й її інноваційне удосконалення.

Найважчим є перехід від розвитку, заснованому на імпорті техноло

гій, до розвитку, заснованому на інноваційності. Це потребує прямої

участі держави в забезпеченні високого рівня інновацій за допомогою

бюджетних і приватних інвестицій у дослідження й розвиток, піднесення

рівня освіти, зміцнення ринків капіталу й регулятивної системи, яка

Знаннєва економіка – економіка

конкурентоспроможності

Бажал Ю.М.

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 239

Інформаційне Суспільство

Шлях України

240

Інформаційне Суспільство Шлях України

сприяє появі високотехнологічних підприємств. Учасники ринку часто

об'єднуються в гнучкі виробничорозподільчі системи, які пришвидшу

ють інновації і зміни в розподілі праці. Зростає значення підвищення

кваліфікації персоналу. Дослідники вважають, що сьогодні майбутня

конкурентоспроможність багато у чому залежить від можливостей ство

рення й діяльності регіональних інноваційних кластерів.

Інноваційний розвиток технологій здійснюється шляхом їх постій

ного ускладнення. Але такого ж ускладнення потребують і відповідні

управлінські системи цих виробництв. Емпіричні дослідження еволю

ції організаційних структур передових фірм світу показали, що трива

лий успіх на теренах інноваційних складних технологій знаходиться у

прямій залежності від спроможності фірм до реорганізації своєї орга

нізаційної структури у більш складний управлінський і технологічний

комплекс. Органічним наслідком такого процесу є входження фірми у

взаємодію з іншими фірмами в рамках розгалуженої складної підпри

ємницької мережі. Тому еволюція розвитку інноваційних виробничих

систем відбувається у напрямках пошуку нових організаційних форм,

які дозволяють підвищувати продуктивність залучених ресурсів. Це є

головною ознакою і причиною утворення нових підприємницьких аг

ломерацій, зокрема кластерного типу.

Проте в Україні мало звертається уваги на деякі принципово нові

особливості сучасних підприємницьких мереж. Мова йде, перш за

все, про перехід від лінійноієрархічних систем управління, які обслу

говували вертикальну чи горизонтальну кооперацію виробництв, до

систем, що базуються на реалізації принципу самоорганізації та нелі

нійних управлінських зв’язків. Причиною такої зміни виступає зроста

юча складність виробництва. Випуском складної високотехнологічної

продукції часто вже не може ефективно керувати один генеральний

менеджер. Так само сучасна мережева підприємницька структура не

може ефективно контролюватися з єдиного центру, зокрема, і у регі

ональному аспекті. Деякі економісти вважають, що сьогодні стає де

далі важче забезпечувати ефективність екзогенного (зовнішнього)

управлінського впливу на діяльність виробничої фірми, якщо вона не

сформувалася в режимі самоорганізації, тобто внаслідок дії ендоген

них (внутрішніх) чинників. Українська державна інноваційна політика

залишається концептуально у рамках старої “лінійної” парадигми уп

равління, що не в останню чергу обумовлює її неефективність.

Аналіз свідчить, що утворення нових виробничих структур іннова

ційного типу стає ефективним тільки у разі виникнення їх внутрішньої

потреби і мотивації щодо входження у мережу, тобто у випадку діяль

ності структури в режимі самоорганізації. Самоорганізація відбува

ється як кібернетичний процес із зворотними інформаційними зв’яз

ками, який переважно інтегрує діяльність щодо опанування, створен

ня та реалізації нових знань, які втілюються в науковотехнічні іннова

KNIGA5e.qxd 26.03.2004 15:17 Page 240