154
Усі уроки технології. 10 клас
го — за цікавити їх і самим процесом розв’язання проблеми. Педа-
гогічні погляди Д. Дьюі значною мірою можна розглядати як
теоретичну основу методу проектів. Ті методи навчальної роботи,
що без посередньо випливають із його педагогічних та психологіч-
них міркувань, мають усі ознаки цього методу. Головною з цих оз-
нак є розв’язання певних проблем, які мають зв’язок із практич-
ним життям культурної людини та з інтересами дитини.
Послідовником школи Джона Дьюі був інший американський
педагог Вільям Херд Кілпатрик. Розроблена ним схема освіти і ви-
ховання відкинула принципи класно-лекційної системи і предмет-
не навчання, а ґрунтувалась на інтересах і самостій ності мислення
дитини. Він вважав, що основою навчальної роботи учнів повинна
бути їх активність, яку вони вибирають самі. Дитині може принес-
ти користь тільки така діяльність, яка виконується нею з великим
захопленням. Автори цього методу спираються на переконання,
що молодь найефективніше вчиться того, що її практично ціка-
вить. Згідно цього методу, виконання різноманітних проектів,
максимально пов’язаних із життєвими ситуаціями, є найкращою
підготовкою до самостійної праці.
В. Х. Кілпатрик виділив три типи проектів: виробництва (про-
дукція чогось), споживання (естетичні враження), проблем (подо-
лання інтелектуальних труднощів), справності (осягнення справ-
ності в якійсь діяльності). Навчання повинно будуватися в процесі
вирішення учнем проблеми, яка його зацікавила. У його основі —
дитячі інтереси, що є ефективним засобом формування потрібних
суспільству моральних якостей.
Можна виділити два типи проектів, здійснених у ті роки.
Перший — робота сільських шкіл, де вдавалося дійсно побу-
дувати систему проектів, які повністю базувалися на реальному
житті. Особливо цікавий експеримент був виконаний під керівни-
цтвом Е. Колінгса в одній із сільських шкіл у 1917–1921 роках, де
всю роботу школи побудували за методом проектів. Робота школи
за проектною системою носила синтетичний, комплексний харак-
тер. Необхідні освітні відомості й навички з рідної мови, математи-
ки й інших галузей знань діти одержували під час ро боти над про-
ектами.
В експериментальній школі переважали колективні проек ти.
Робота за проектами починалася і закінчувалася груповими на-
радами. Проекти пропонувалися самими учнями. Пропозиції
надходили від окремих учнів або від цілої групи. Якщо було де-
кілька пропозицій, групова нарада обговорювала їх та зупи-
нялася на найбільш цікавій. Значний вплив на вибір проектів
здійснював учитель.
Після чотирьох років результати експериментальної школи були
узагальнені і порівняні з результатами двох контрольних шкіл, що
працювали в однакових із нею умовах, але за звичайною програмою
й системою роботи американської народної школи. Одержали такі
результати: учні експериментальної школи не відстали від учнів
контрольних шкіл у здобутті знань і навичок із найголовніших ос-
вітніх предметів, хоча вони і не займалися їх систематичним вивчен-
ням. А поряд із цим експерименталь ній школі вдалося перемогти ту
відчуженість, яка в неї була до 1917 року, тобто до початку роботи
за проектною системою. Вона перетворилася на соціальний центр,
що впливав на життя населення, поліпшуючи його культурні, побу-
тові та економічні умови. Школа перетворилася на культурну уста-
нову, яка не тільки вивчала оточуюче життя, але і змінювала його.
Зрозуміло, що контрольні школи, які працювали за колишньою сис-
темою, не могли досягти потрібних результатів. У цьому полягає ве-
личезна заслуга проектної системи.
Другий тип проектів — це проекти, що здійснювалися, в основ-
ному, у міських школах. Основна маса їх базувалася більше на са-
мому навчальному предметі (декількох навчальних предметах)
і відштовхувалася від них та від інтересів учнів. Це не завжди
проекти-справи, частіше вони носили навчальний характер або
були проектами «уявних справ». Це ігри, що імітували реальні
справи, літературні проекти, географічні подорожі. Такі проекти
часто були способом комплексного вивчення тієї чи іншої теми,
на яких акцентувалася увага школярів. При цьому відзначимо,
що важливою умовою було виникнення інтересу і захоплення в ді-
тей, щоб основні види шкільних робіт концентрувалися на живо-
му та життєвому матеріалі; зверталося багато уваги на спільну
діяльність школярів, на стосунки між ними, на їхнє вміння роз-
биратися в реальному житті.
Але на цьому історія використання та впровадження методу
проектів у педагогічній практиці зарубіжних шкіл не завер шується.
Цей метод знайшов своє відображення в педагогічній теорії і прак-
тиці різних країн — це Велика Британія, США, Німеччина, Бель-
гія, Фінляндія, Італія, Нідерланди, Бразилія, Японія і багато ін-
ших країн, де ідеї гуманістичного підходу до освіти Д. Дьюі, його
метод проектів знайшли широке поширення і набули великої попу-
лярності в силу раціонального поєднан ня теоретичних знань і їх
практичного застосування для вирішення конкретних проблем.