История изучения клетки
Подождите немного. Документ загружается.
ЦІКАВО ПРОЧИТАТИ
Із винайденням електронного мікроскопа (1931) і застосуванням його для біологічних досліджень, цитологія зробила значний крок уперед. У середині ХХ ст.
вченими з використанням електронного мікроскопа була описана субмікроскопічна будова клітини та її компонентів. У 40-50-х роках ХХ ст. розвиток науки у
передових країнах досяг такого рівня, що відкриття і дослідження структур клітини і її органел за допомогою електронного мікроскопа здійснювалося
дослідниками різних країн майже одночасно. Так, Р. Портер, А. Клод і Е. Фулман описали ендоплазматичну сітку (1945-1946), А. Далтон, Е. Фелікс, Ф. С.
Шестранд і Ц. Нансон дослідили електронномікроскопічну будову комплексу Гольджі (1953-1954). К. Р. Дюв з використанням фракційного центрифугування
виявив лізосоми, Родін відкрив пероксисоми (1954). Більш детально були описані субмікроскопічні структури клітини у 60-70-х рр. ХХ ст.
У наш час учені продовжують досліджувати біологію клітини, поглиблюючи знання про її будову, хімізм, функції, розвиток, диференціацію, старіння, генетику і
патологію. Генна інженерія клітини, суть якої полягає у виділенні і штучному функціонально активних генетичних структур (генів, їх блоків та рекомбінованих
молекул ДНК) з наступним введенням їх в організм з метою цілеспрямованої перебудови його генотипу, стала об’єктом детального вивчення.
1906 р. Камілло Гольджі і Сантьяго Рамон-і-Кахаль роблять відкриття в галузі структури нейронів
1908 р. Ілля Мєчніков і Пауль Ерліх відкривають фагоцитоз (Мєчніков) і антитіла (Ерліх).
1930 р. Карл Ландштейнер відкриває групи крові
1931 р. Отто Варбург відкриває природу і механізми дії дихальних ферментів цитохромоксидаз
1946 р. Герман Меллер відкриває мутації
1953 р. Гонс Кребс відкриває цикл лимонної кислоти
1959 р. Артур Корнберг і Северо Ороа відкривають механізми ДНК і РНК.
1962 р. Френсіс Крик, Морис Вілкінсон і Джеймс Вотсон відкривають молекулярну структуру нуклеїнових кислот та їх значення для передачі інформації в
живих системах
1963 р. Франсуа Факоб, Андре Львов і Жак Моно відкривають механізм синтезу білка
1968 р. Хар Гобінд Корана, Маршал Ніренберг і Роберт Холлі розшифровують генетичний код і його роль в синтезі білка.
1970 р. Джуліус Аксельрод, Бернард Кац і Ульф фон Ейлер відкривають гуморальні медіатори нервових закінчень і механізмів їх зберігання, виділення та
інактивації.
1971 р. Ерл Сазерленд відкриває вторинного посередника цАМФ і його ролі в механізмі дії гормонів.
1974 р. Крістіан де Дюв, Альбрт Клад і Джордж Паладе роблять відкриття, що стосуються структурної та функціональної організації клітин (ультраструктура
і функціональна організація лізосом, комплексу Гольджі, ендоплазматичної сітки).