Хміль С.В. Акушерство

Подождите немного. Документ загружается.

обстеження порожнини матки, кесарський розтин, гестози вагітності, екстрагенітальна патологія,

загроза переривання вагітності, аборти після 5-6 тижнів вагітності, позаматкова вагітність.

Імуноконфлікт по системі АВО проявляється частіше при наявності у матері 0(1) групи крові, а у

плода А(ІІ) рідше В(ІІІ) групи. Присутність АВО гемолізинів свідчить про сенсибілізацію навіть при

низькому титрі аглютинінів.

Імунні антитіла (антирезус або групові) проникають із кровотоку вагітної до плоду, відбувається

реакція з еритроцитами (атиген-антитіло). Це призводить до гемолізу еритроцитів та утворення

непрямого білірубіну, який є токсичним. Розвивається гемолітична хвороба плоду. В результаті

розрушення еритроцитів виникає анемія, нерямий білірубін приводить до виникнення жовтяниці, які

є основними симптомами гемолітичної хвороби. Непрямий білірубін є жиророзчинною речовиною і

має здатність накопичуватись у ядрах клітин головного мозку, багатого на ліпіди. З'являються

симптоми білірубі-нової енцефалопатії — ядерна жовтяниця. Анемія та інтоксикація ведуть до

серцевої недостатності, гіпопротеїнемії, порушення функції печінки, підвищення проникливості

стінок судин, до анасарки.

Антенатальна діагностика гемолітичної хвороби

Діагностика гемолітичної хвороби плоду базується на вивченні анамнезу, визначенні антирезусних

або групових антитіл, даних ультразвукового обстеження, серцевої діяльності плоду, характеру

навколоплодових вод.

Прогностичне несприятливим для плоду є: наявність у анамнезі жінки з резус-від'ємною кров'ю

мимовільного переривання вагітності, антенатальної смерті плоду або народження дитини з явищами

гемолітичної хвороби.

Кількість антитіл виявляють шляхом визначення їх титру, який може бути 1:2; 1:4; 1:8; 1:16 і т.д.

Під час вагітності титр може наростати або підйоми можуть періодично чергуватись зі спадами, що є

несприятливою прогностичною ознакою. Несприятливою ознакою є також різке падіння титру

антитіл.

Ультразвукове дослідження доцільно проводити у 20-22 тижні, 24-26, 30-32, 34-36 тижнів

вагітності та перед пологами. При гемолітичній хворобі виявляють потовщену плаценту, збільшену

печінку, «подвійні» контури голівки та тулуба плоду.

Важливе діагностичне значення має амніоцентез та дослідження навколоплодових вод.

Ведення вагітності

При першому зверненні до лікаря жіночої консультації усім вагітним із невідомим резус-

фактором необхідно його визначити. У випадку наявності резус-від'ємної крові проводиться

дослідження на наявність антитіл та їх титр. У жінок, які вагітні вперше, резус-антитіла визначають

один раз на два місяці. При повторних вагітностях з явищами сенсибілізації до 32 тижнів титр

визначають щомісячно з 32 до 35 тижнів — 2 рази на місяць, а потім — кожен тиждень.

Неспецифічну десенсибілізуючу терапію необхідно проводити всім вагітним із резус-від'ємною

кров'ю навіть при відсутності в них у крові антитіл.

Лікування проводять у термінах вагітності 10-12, 24-25 та 32-33 тижні. Тривалість курсу

лікування — 10-12 днів. Призначають глюкозу 2 мл, кокарбоксилазу 100 мг, метіонін по 0,25,

глюконат кальцію по 0,5 тричі на день, прегнавіт по 1 капсулі

2 рази, токоферолу ацетат по 10 мг, антигістамінні препарати — супрастин,дімедрол.

У вагітних з обтяженим акушерським анамнезом та вираженою сенсибілізацією з 26-27 тижня

вагітності до пологів доцільно призначити малі дози преднізолону - по 2,5 мг 2 рази на день.

Проводять пересадку шкірного клаптика від чоловіка 2-3 рази, починаючи з 7-8 тижня вагітності,

повторно — по мірі відторгнення попереднього алотрансплантата. Можна проводити плазмофорез,

гемосорбцію. Доцільно з метою покращення білірубінзв'язуючої функції печінки призначати зіксорін

за 5 днів до пологів.

У 34-36 тижнів вагітності необхідна госпіталізація у пологовий будинок для вирішення питання

про необхідність завчасного розродження, яке доцільно проводити при 37 тижнях вагітності. Якщо

погіршується стан плоду, розродження можна проводити у 35-36 тижнів.

Гемолітична хвороба новонароджених

Розрізняють 3 форми захворювання — анемічна, жовтушна, набрякова. Основні методи лікування

гемолітичної хвороби новонародженого - замінне переливання крові, фототерапія, терапія

фенобарбіталом.

Профілактика резус-сенсибілізації

- Обов'язковим є збереження першої вагітності.

- Після пологів протягом перших 48 годин, а після абортів -після його закінчення жінці вводять

антирезус-імуноглобулін у дозі 20 мкг.

- В обмінній карті та у виписці із історії хвороби акушерка повинна зробити відмітку про

введення антирезус-імуноглобуліну.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА В АКУШЕРСТВІ

У практичній діяльності фельдшера, акушерки чи медичної сестри можуть зустрітись випадки, де

необхідно надати невідкладну акушерську допомогу до прибуття лікаря чи акушерської бригади.

Щоб максимально запобігти таким ситуаціям, слід своєчасно (до 12 тижнів) взяти вагітну жінку

на диспансерний облік, виявити групи ризику щодо акушерської чи екстрагені-тальної патології і

направити її у пологовий будинок (відділення патології чи ЦРЛ для подальшго обстеження і

профілактичного лікування).

Якість надання медичної допомоги вагітним і роділлям на ФАЛ залежить від рівня кваліфікації

персоналу, а також від забезпечення необхідними медичними препаратами, інструментами.

Медичний персонал ФАП повинен мати чітко розроблені плани надання акушерської допомоги на всіх

етапах — при ускладненнях вагітності, пологів та у післяпологовому періоді.

У відділення патології вагітності пологового будинку чи ЦРЛ слід своєчасно направляти

вагітних жінок із наступною акушерською патологією:

1. Обтяжений акушерський анамнез (перенесені мимовільні аборти, особливо ускладнені, кровотечі

при попередніх пологах, наявність рубців на матці після операцій, перенесені септичні захворювання

після пологів чи абортів, перенесений мі-хуровий занесок).

2. Великий плід.

3. Багатоплідна вагітність.

4. Переношена вагітність.

5. Анемія та порушення згортання крові.

6. Вузький таз.

7. Антенатальна смерть плода.

8. Передчасні пологи.

9. Резус-негативний тип крові.

10. Екстрагенітальна патологія.

Допологовій госпіталізації підлягають також жінки, що багато разів народжували чи мали багато

абортів, а також якщо перша вагітність у жінки понад ЗО років.

Якщо вдома або на ФАЛ відбувається II період пологів, фельдшер, акушерка чи медсестра повинні

уміти прийняти пологи (захист промежини) та здійснити перший туалет новонародженого.

У III періоді пологів надається наступна допомога: якщо крововтрата досягла 300 мл і

продовжується, необхідно випустити катетером сечу, перевірити наявність ознак відшарування

плаценти і, якщо вони позитивні, видалити послід зовнішніми прийомами (Абуладзе, Гентера, Креде-

Лазаревича). Якщо видалити послід зовнішніми прийомами не вдалось, слід видалити його рукою (під

знеболенням).

У тому випадку, коли кровотеча продовжується, а ознак відокремлення плаценти немає, слід

зробити ручне відшарування плаценти і масаж матки на кулаці.

Одночасно вводять утеротонічні засоби (внутрішньовенне або внутрішньом'язово 1 мл

метилергометрину чи окситоци-ну).

Якщо кровотеча триває у ранньому післяпологовому періоді, слід зробити ручну ревізію

порожнини матки і масаж матки на кулаці (під знеболенням) і також увести утеротонічні засоби.

Знеболення в цих умовах можна провести шляхом введення 2 мл 50% розчину анальгіну разом із 2

мл 1% розчину ді-медролу та 1 мл промедолу.

Бажано додатково зробити венепункцію і налагодити внутрішньовенне введення 5% розчину

глюкози, поліглюкіну чи реополіглюкіну.

Якщо кровотеча продовжується, необхідно, очікуючи приїзду акушерської бригади, притиснути

аорту до хребта пальцями чи кулаком. Одночасно слід викликати донорів (залучивши до цього

санітарку, родичів).

Кровотеча при передчасному відшаруванні нормально розміщеної плаценти

При підозрі на передчасне відшарування плаценти (постійний біль внизу живота, при пологах —

між переймами, локальна болючість і випинання в одній з ділянок матки, порушення або відсутність

серцебиття плоду, симптоми кровотечі або кров'янисті виділення із піхви), необхідно негайно

викликати акушерську бригаду. До приїзду бригади слід:

1) налагодити внутрішньовенне вливання 5% ЕАКК, жела-тинолю, 5% розчину глюкози;

2) ввести 2 мл 1% розчину вікасолу;

3) ввести 2 мл 50% анальгіну, І мл 2% дімедролу ;

4) визначити групу крові;

5) викликати донорів.

Транспортування вагітної до приїзду лікарської бригади протипоказане.

Лікарська допомога на місці залежить від загального стану жінки та акушерської ситуації.

1. Якщо загальний стан жінки нетяжкий, необхідно розкрити плодовий міхур, спостерігати за

динамікою пологів та станом жінки.

2. У випадку, коли відшарування відбулося в кінці І періоду пологів або на початку II періоду —

необхідно негайно завершити пологи накладанням щипців, витягуванням плоду за тазовий кінець чи

плодоруйнівною операцією. Вручну відокремлюють плаценту, щоб зменшити можливість

крововтрати, а також упевнитись у цілості стінок матки. Після цього призначають утеротонічні

засоби.

При важкому стані жінки і відсутності можливостей для завершення пологів за життєвими

показаннями слід негайно зробити кесарський розтин (у пристосованому приміщенні або в

найближчій дільничній лікарні).

Якщо з'являються ознаки ДВЗ-синдрому, необхідно зробити екстирпацію матки з одночасним

вливанням теплої донорської крові, сухої чи замороженої плазми, кріопреципітату, контрикалу чи

трасилолу.

Передлежання плаценти

Якщо виникає кровотеча, пов'язана з передлежанням плаценти (на тлі повного благополуччя, без

пологової діяльності, нерідко вночі), фельдшер, акушерка чи медсестра повинні:

7. Негайно викликати лікарську акушерську бригаду.

2. Забезпечити строгий ліжковий режим.

3. Налагодити внутрішньовенне введення 5% розчину ЕАКК, 5% розчину глюкози, желатинолю.

Ввести 2 мл 1% розчину вікасолу.

4. Визначити групу крові (якщо це не було зроблено раніше) і викликати донорів.

Транспортування вагітної протипоказане.

Після приїзду лікарської бригади тактика визначається в залежності від різновидності

передлежання, інтенсивності кровотечі і стану жінки.

При готовності до операції проводять огляд дзеркалами, щоб виключити можливість кровотечі

із варикозно розширених вен, пухлини шийки матки і т.д. Потім роблять вагінальне дослідження.

При боковому чи крайовому прикріпленні плаценти розкривають плодовий міхур для самостійного

розродження. При центральному передлежанні плаценти здійснюють кесарський розтин у

пристосованому приміщенні.

Незалежно від різновиду передлежання кесарський розтин роблять при крововтраті 400 мл і

більше, а також при менш значних крововтратах, якщо вони повторюються більше 2-3 разів. Після

операції обов'язково відновлюють крововтрату, призначають утеротонічні засоби.

Невідкладна допомога при емболії навколоплодовими водами

У разі виникнення цієї патології (клініку — див. розділ XIX), фельдшер, акушерка чи медсестра

повинні негайно викликати лікарську бригаду. До її прибуття слід налагодити внутрішньовенне

введення поліглюкіну, ввести серцеві засоби (корглі-кон 0,5 мл 0,06% розчину), еуфілін — 10 мл

2,4% розчину, кортикостероїди: гідрокортизон — 125 мг або преднізолон 30-60 мг, но-шпа 2 мл,

призначити інгаляції кисню.

Загроза розриву матки

При появі ознак загрози розриву матки необхідно:

1. Дати ефірний масковий наркоз до повного припинення пологової діяльності.

2. Негайно викликати лікарську бригаду. Після прибуття лікарсько-хірургічної бригади допомога

надається у такому обсязі:

під глибоким наркозом проводиться

- піхвове дослідження і з'ясування акушерської ситуації;

- транспортування хворої у найближчу лікарню;

- в залежності від акушерської ситуації — негайне розродження (при живому плоді і наявності

умов — можливий кесарський розтин, при мертвому — плодоруйнівна операція). Накладати

акушерські щипці і робити поворот не можна. Після розродження через природні пологові шляхи

слід провести ручне обстеження порожнини матки.

Розрив матки, що відбувся

При розриві матки (після раптового різкого болю внизу живота роділля непритомніє, з'являються

ознаки шоку, швидко наростають явища анемії, припиняється родова діяльність, частини плода

пальпуються під шкірою, серцебиття плоду не прослуховується) єдиним засобом, що може врятувати

життя роділлі, є операція. Слід негайно викликати акушерську хірургічну бригаду. Хвора з розривом

матки не транспортабельна.

Після прибуття лікарської бригади допомогу надають у три етапи:

1. Реанімаційні заходи одночасно з лапаротомією, при якій здійснюють тимчасовий гемостаз,

накладаючи затискачі або перев'язуючи магістральні судини.

2. Операційна пауза для виведення хворої із стану шоку.

3. Завершення операції у необхідному обсязі (зашивання, ампутація чи екстирпація матки. При

масивних гематомах доцільне перев'язування a.hypogastrica).

Невідкладна допомога при еклампсії

Першочерговим завданням при цій патології є зняття нападів судом та запобігання їм. Якщо

судом ще немає (передсу-домний період) необхідно провести інгаляцію фторотану, ввести

дроперидол (2-4 мл) із сибазоном (1-2 мл) чи промедолом (1-1,5 мл 1% розчину).

Під час нападу судом хвору необхідно захистити від падіння і ударів (ковдрами, подушками). З

метою запобігання прикусу язика вводять роторозширювач або вкладають між зуби шпатель,

обмотаний марлею. Після завершення нападу судом проводять інгаляцію кисню. При повторних

нападах еклампсії проводять повторні короткочасні інгаляції фторотану. Якщо на ФАП немає

фторотану, то до приїзду лікарської бригади треба скористатись ефірно-масковим наркозом.

На тлі введення фторотану, дроперидолу та сибазону проводять комплексне лікування гестозу

протягом 12-24 год. При відсутності ефекту від лікування проводять розродження в залежності від

умов.

РОЛЬ ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї В ОХОРОНІ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ

Планування сім'ї — важливий етап у житті жінки, який передбачає народження лише бажаних

дітей. У нашій країні висока частота штучних абортів, що протягом багатьох років традиційно є

ведучим методом планування сім'ї. Виходячи з ускладнень, що виникають після штучних абортів

(запальні процеси органів малого тазу, безпліддя, невиношування, кровотечі, аномалії пологової

діяльності), третина причин материнської смертності, зниження кількості абортів може суттєво

вплинути на акушерську та гінекологічну захворюваність і знизити рівень материнської смертності.

Один із шляхів зниження кількості абортів — широке впровадження засобів контрацепції.

Питаннями контрацепції повинні займатись не лише центри планування сім'ї, які останнім часом

широко відкриваються в Україні, але й дільничні лікарі, акушерки, санітарно-просвітницьку роботу з

цього питання можуть проводити медичні сестри, тому вони повинні знати цю проблему.

Застосування контрацептивних засобів має важливе значення для охорони здоров'я жінки

репродуктивного віку ще й тому, що використання деяких з них (презервативи, піхвові

контрацепиви) дають можливість запобігти виникненню інфекцій, що передаються статевим шляхом

— гонореї, хламідіозу, мікоплазмозу, трихомонозу, гарднерельозу, герпетичної і цитомегаловірусної

інфекції, у розвитку яких має значення інфекційний фактор. Пропагуючи контрацепцію,

медпрацівники повинні роз'яснювати, що негативного впливу на народжуваність вони не дають, а

лише попереджують абор-

Вибір методів контрацепції проводиться із врахуванням багатьох факторів — неконтрацептивних

властивостей, які можна використати для покращення здоров'я жінки і профілактики низки

захворювань, ефективності методу, його безпеки, а також індивідуального ставлення жінки до

протизаплідного засобу. Жінку слід детально проінформувати про переваги того чи іншого

контрацептиву, про показання та протипоказання до застосування тих чи інших контрацептивів.

Знання жінки і можливість власного вибору підвищують ефективність методу. Ефективність будь-

якого контрацептиву виражається індексом Перля, який визначається кількістю вагітностей у 100

жінок, що використовували даний метод протягом року.

Серед контрацептивів розрізняють гормональні, внутріш-ньоматкові, бар'єрні, хірургічні і

посткоітальні.

Гормональна контрацепція. З метою гормональної контрацепції використовують:

— контрацептиви комбіновані (естроген-гестагенні) оральні контрацептиви;

— гестагенні оральні контрацептиви (міні-пілі);

— пролонговані ін'єкційні контрацептиви;

— імплатаційні контрацептиви.

За даними ВООЗ оральною гормональною контрацепцією користуються від 100 до 120 млн. жінок

світу щорічно.

Комбіновані оральні контрацептиви (КОК) — високоефективні засоби. В даний час синтезовано біля

500 різновидностей КОК, які відрізняються фазністю, дозуванням і типом гестаге-ну.

У монофазних препаратах (марвелон, мікрогінон, мінізіс-тон, сілест, фемоден) всі таблетки

мають однаковий склад.

Комбіновані двофазні контрацептиви мають постійну дозу естрогенів і різну дозу гестагенного

компоненту в різні фази циклу.

Трифазні препарати містять таблетки трьох різних складів, що відрізняються дозуванням

естрогенного та гестагенного компонентів.

Механізм дії всіх препаратів не залежить від фазності препарату. Основна дія їх полягає у

гальмуванні овуляції. Крім того, вони змінюють характер цервікального слизу та стан ен-дометрію.

Перевагами методу є: висока ефективність, простота застосування, зворотність, наявність

сприятливої контрацептивної дії на репродуктивну функцію і організм жінки в цілому. Регулярний і

тривалий (не менше 2 років) прийом КОК значно знижує частоту злоякісних захворювань матки та

придатків, виникнення мастопатій та постменопаузального осте-опорозу.

Протипоказаннями до вживання КОКє: вагітність; судинні порушення в даний час або в

анамнезі — гіпертензія, тромбофлебіти, ІХС; куріння у віці понад 35 років; захворювання печінки з

порушенням функції; гормонозалежні пухлини; наявність кровотеч невизначеної етіології; виражене

ожиріння.

Схеми вживання. Монофазні таблетки зазвичай вживаються з 1 дня менструального циклу з 7-

денною перервою. При використанні фазних таблеток їх прийом повинен співпадати із фазою.

Монофазними препаратами, якщо їх приймати без перерви, можна відстрочити менструацію на 3

тижні. Аналогічну ситуацію можна викликати трифазними препаратами, якщо вживати із наступної

упаковки (після завершення прийому попередньої) таблетки третьої фази. В цьому випадку кро-

вотеча буде відстрочена на 7-8 днів, якщо необхідно ще продовжити відстрочку менструації на

більший термін, то після прийому трифазного препарата можна одразу перейти на прийом

монофазних препаратів і відстрочка кровотечі продовжиться на 21 день.

При порушенні правил прийому таблеток знижується гарантія дії контрацептиву. Слід пам'ятати,

що коли пропустити прийом таблетки менше ніж на 12 годин, треба одразу ж прийняти пропущену

таблетку. Якщо пройшло більше 12 годин — слід прийняти таблетку і вдаватись до додаткових

методів контрацепції протягом 7 днів, при цьому, якщо до закінчення упаковки залишилось не

більше 7 днів, не слід робити 7-денну перерву, а одразу ж переходити до наступної упаковки. Якщо

пропущено 2 таблетки і більше, треба припинити прийом препарату на 7 днів і розпочати нову

упаковку. Оглядати жінку, що приймає КОК, слід через 3 місяці, потім — через півроку, а надалі —

раз на рік.

Гестагенні оральні контрацептиви. До складу цих таблеток не входять естрогени, а лише

прогестини в кількості 1 мг або менше у вигляді похідних нортестостерону — норетісте-рон,

лінестерол, етінодіол-діацетат, левоноргестрел.

Ефективність гестагенних оральних контрацептивів вища у жінок старшого віку. Як і у

комбінованих контрацептивів, надзвичайно важливе значення має дотримання режиму прийому

препаратів.

Ці препарати дають позитивний ефект при болючих і надмірних менструаціях, масталгії,

передменструальному синдромі.

Однією із важливих обставин є те, що гестагенні контрацептиви можна вживати при лактації.

Механізм дії:

1. Ановуляція за рахунок пригнічення лютеїнізуючого гормону.

2. Зміна цервікального слизу, що перешкоджає проникненню сперматозоїдів у матку.

3. Зміни в ендометрії, що не дають оптимальних умов для імплантації.

4. Зміна скоротливої діяльності маткових труб, що перешкоджає процесові запліднення.

5. Вплив на сперматозоїди і їх життєдіяльність.

Показання. Непереносимість естрогенів або наявність побічних ефектів: у жінок понад 35 років, які

курять; період лактації; хворим з гіпертензією, цукровим діабетом.

Протипоказання: вагітність; важкі захворювання серцево-судинної системи у даний час або в

анамнезі; порушення менструального циклу нез'ясованої етіології; стан після міхурово-го занеску.

Правила прийому. Таблетки приймаються з 1 дня менструального циклу, строго в один і той самий

час у безперервному режимі.

'ЗС.Й

При запізненні з прийомом таблетки більше, ніж на 3 години, пропуску прийому чергової

таблетки, наявності блювання або діареї, при прийомі таблетки необхідні додаткові заходи

запобігання.

Таким чином, гестагенні контрацептиви мають обмежене застосування, проте у деяких випадках

можуть бути препаратами вибору.

Пролонговані контрацептиви для ін'єкцій.

У цій групі препаратів найбільш поширеним є Депо-прове-ра.

Механізм дії: запобігає овуляції за рахунок пригнічення секреції гонадотропних гормонів;

викликає зміни у цервікально-му слизі; викликає зміни в ендометрії, що перешкоджають імплантації

яйцеклітини.

Переваги пролонгованих контрацептивів: висока ефективність; відсутність естрогензалежних

побічних ефектів; швидкий і тривалий контрацептивний ефект; можливість вживання під час

лактації.

Під час вживання цього препарату спостерігаються позитивні неконтрацептивні впливи —

зменшення втрати крові під час менструації, зменшення болючості менструації, а також

профілактика раку ендометрію і яєчників. Одночасно слід пам'ятати і про недоліки препарату —

неможливість швидко припинити дію, затримка відновлення фертильності до 6-12 місяців, часті

порушення менструального циклу.

Протипоказаннями є: вагітність; порушення менструального циклу нез'ясованої етіології;

непереносимість.

Відносними протипоказаннями є захворювання печінки з порушенням її функції,

тромбоемболічні стани, цукровий діабет.

Правила вживання. Депо-провера вводиться кожні 3 місяці. Першу ін'єкцію роблять у перші 5

днів менструального циклу або раніше 6 тижня після пологів.

При появі кров'янистих виділень 1-2 цикли можна додатково використовувати КОК. При

продовженні кровотеч слід обстежити пацієнтку на наявність органічної патології.

Останнім часом використовують гестагенний імплантацій-ний препарат «Норпласт», діючою

речовиною якого є лєво-норгестрел. Цей препарат у вигляді капсул імплантують під шкіру. Це

забезпечує контрацептивний ефект протягом 5 років.

Переваги цього методу: безперервність і тривалість контрацепції; швидке відновлення

фертильності після видалення капсул; позитивна неконтрацептивна дія на організм, характерна для

гестагенів.

Протипоказання: вагітність; рак молочної залози; кровотечі нез'ясованої етіології.

Внутрішньоматкова контрацепція (ВМК)

Механізм дії ВМК: зменшує активність і життєздатність сперматозоїдів; посилює сперміцидний

ефект ендометрію;

зменшує термін життєздатності яйцеклітини; призводить до антиперистальтики маткових труб. ВМК

Гайне-Т 380 Слімна-лайн має високу контрацептивну надійність. Індекс Перля складає 0,31 на 100.

У випадку, якщо запліднення відбулось, настанню вагітності перешкоджають: зміна

перистальтики труб і скоротливої активності матки; зміна метаболічних процесів у ендометрії; по-

рушення секреторних перетворень у ендометрії.

Гормоновмісні ВМК, крім того, викликають гормонообу-мовлені контрацептивні ефекти

(Мірена).

Протипоказання до ВМК. Абсолютні: вагітність; онкологічна патологія матки чи шийки матки;

маткові кровотечі нез'-ясованого генезу; інфекції статевого тракту.

Відносні: позаматкова вагітність в анамнезі; наявність кількох сексуальних партнерів.

За наявності фіброміоми матки гормоновмісні ВМК можуть бути методом вибору.

Бар'єрні методи контрацепції. До них відносяться: чоловічі презервативи; вагінальні діафрагми

і цервікальні ковпачки; сперміциди.

Механізм дії бар'єрних контрацептивів: створюють механічні перепони на шляху попадання

сперми у вапну (презерватив) та шийку матки (ковпачок); інактивують сперму.

Останніми роками з'явились нові види бар'єрних контрацептивів, які містять гормони.

Сперміциди існують у різних формах — креми, желе, піно-утворюючі таблетки, губки, плівка-

жінофільм.

Позитивним у вживанні бар'єрних методів є те, що вони до деякої міри запобігають

розповсюдженню статевих інфекцій. Презервативи, виготовлені із латексу, мають високу ефектив-

ність щодо запобігання інфікування ВІЛ і вірусу гепатиту В.

Термальний метод контрацепції

В основі його лежить утримання від статевих актів за 3 дні до і 3-4 дні після передбачуваної овуляції.

Для визначення овуляції користуються тестом базальної температури.

Хірургічна контрацепція

У багатьох країнах світу в наш час це найпоширеніший метод контрацепції. При цьому виді

ефективність контрацепції сягає 100%.

Жіночу стерилізацію проводять шляхом оклюзії маткових труб при лапароскопії, а чоловічу —

шляхом перев'язування сім'явивідного протоку.

Недоліком цього методу є його необоротність.

Посткоітальна контрацепція

Використовується тоді, коли статевий акт був незахищений іншими методами контрацепції.

Використовують КОК — 2-4 табл. не пізніше 72 годин після статевого акту, двічі через 12 годин (із

розрахунку 10-12 мг етинілестрадіолу на прийом).

Даназол — вживається в перші 72 години по 600 мг двічі через 12 годин.