Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 3

вінь, пожежа, землетрус тощо), війни. Сторони можуть включити до

форс-мажорної обмовки й інші події (військові перевороти, страй-

ки, зміна законодавства). При настанні форс-мажорних обставин у

контракті повинен бути передбачений механізм сповіщення іншої

сторони про таку подію і правила надання документального під-

твердження факту настання форс-мажору (як правило, свідоцтво

національної торгової або торговельно-промислової палати). В та-

кому разі термін виконання зобов’язань за контрактом або перено-

ситься на термін дії форс-мажорної обставини, або після закінчення

встановленого терміну контракт анулюється.

7. Розгляд спорів. У цьому розділі приводиться порядок

пред’явлення і розгляди неврегульованих претензій, порядок плате-

жів за претензіями, розгляд спірних питань в арбітражі. Вказується,

правом якої держави регулюватимуться відносини за контрактом.

8. Санкції. В цьому розділі передбачаються санкції за неналеж-

не виконання зобов’язань сторін (наприклад, за невчасну поставку,

за невчасний платіж тощо), а також за поставку товару неналежної

якості і в неналежній кількості.

9. Інші умови операції. У цьому розділі вказуються умови контр-

акту, які не увійшли до попередніх розділів, але є важливими для

його виконання (гарантійні зобов’язання, ліцензійні платежі, тех-

нічна допомога, наладка і монтаж обладнання, навчання персоналу,

інформаційні та інші умови).

10. Адреси покупця і продавця. Вказуються повні юридичні і по-

штові адреси, контактний телефон, факс.

11. Підписи сторін. Вказуються підписи осіб, уповноважених ор-

ганізаціями – продавцем і покупцем на підписання контракту. Вони

повинні бути розшифровані з вказівкою прізвища, імені, побатькові,

посади і завірені печаткою.

При оформленні зовнішньоторговельної бартерної операції

обов’язково повинні вказуватися:

•

дата висновку і номер зовнішньоторговельної бартерної опе-

рації;

•

номенклатура, кількість, якість, ціна товару за кожною товар-

ною позицією, терміни та умови експорту (імпорту) товару;

•

перелік послуг, робіт, інтелектуальної власності, їхня вартість,

терміни надання послуг, виконання робіт, передачі виняткових прав

на об’єкти інтелектуальної власності або надання права на викорис-

тання об’єктів інтелектуальної власності;

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

•

перелік документів, які надаються фізичній або юридичній

особі для підтвердження факту надання послуг, виконання робіт,

передачі виняткових прав на об’єкти інтелектуальної власності або

надання права на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Зовнішня торгівля товарами, послугами й інтелектуальною влас-

ністю з використанням зовнішньоторговельних бартерних операцій

може здійснюватися тільки після оформлення відповідного паспор-

та зовнішньоторговельної бартерної операції, в якому, зокрема ,вка-

зуються відомості про платежі з використанням грошових і (або)

інших платіжних засобів у випадку, якщо зовнішньоторговельна

бартерна операція здійснюється з частковим використанням грошо-

вих і (або) інших платіжних засобів.

Запитання і завдання для самоперевірки

Дайте визначення зовнішньоекономічної діяльності підприємства.1.

Визначте місце зовнішньоторговельної діяльності в економіці 2.

країни.

Назвіть основні принципи державного регулювання зовнішньо-3.

торговельної діяльності.

Перерахуйте і охарактеризуйте основні методи державного регу-4.

лювання зовнішньоторговельної діяльності.

Дайте характеристику митно-тарифного методу регулювання зо-5.

внішньоторговельної діяльності.

Назвіть основні види мит.6.

Назвіть основні види ставок мит.7.

Дайте характеристику особливих режимів здійснення зовнішньо-8.

торговельної діяльності – прикордонній торгівлі й особливих еко-

номічних зон.

Що таке зовнішньоторговельний бартер? Які основні умови його 9.

здійснення?

Назвіть основні види контрактів і дайте їх характеристику.10.

Назвіть основні розділи контракту і дайте їх коротку характерис-11.

тику.

Назвіть основні групи базисних умов поставки відповідно до між-12.

народних правил тлумачення стандартних формулювань умов по-

ставки товару.

Які основні правила оформлення зовнішньоторговельної бартер-13.

ної операції?

Тема 3

Тести для перевірки знань

1. Які з перерахованих факторів зовнішнього середовища безпосе-

редньо впливають на підприємство:

а) економічні, політичні;

б) ринкові, технологічні;

в) міжнародні, правові;

г) транснаціональні, регіональні.

2. До факторів прямої дії зовнішнього середовища на підприєм-

ство належать:

а) споживачі продукції й послуг;

б) благодійні організації;

в) конкуренти;

г) ринок робочої сили.

3. Тарифний метод включає в себе:

а) нетарифне регулювання;

б) митно-тарифне регулювання;

в) заборону й обмеження зовнішньої торгівлі послугами й інте-

лектуальною власністю;

г) заходи економічного й адміністративного характеру, які

сприяють розвитку зовнішньоторговельної діяльності.

4. Нетарифний метод передбачає:

а) нетарифне регулювання;

б) заборону й обмеження зовнішньої торгівлі послугами й інте-

лектуальною власністю;

в) митно-тарифне регулювання;

г) заходи економічного й адміністративного характеру, яки

сприяють розвитку зовнішньоторговельної діяльності.

5. В Україні застосовуються такі особливі мита:

а) місцеві;

б) сезонні та компенсаційні;

в) спеціальні;

г) антидемпінгові.

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

6. В Україні застосовуються такі види ставок мит:

а) адвалерні;

б) специфічні;

в) традиційні;

г) комбіновані.

7. При оформленні зовнішньоторговельної бартерної операції

обов’язково повинні вказуватися:

а) дата висновку і номер зовнішньоторговельної бартерної опе-

рації;

б) номенклатура, кількість, якість, ціна товару за кожною то-

варною позицією, терміни і умови експорту (імпорту) товару;

в) перелік послуг, робіт, інтелектуальної власності, їхня вар-

тість, терміни надання послуг, виконання робіт;

г) перелік документів, що надаються фізичній або юридичній осо-

бі для підтвердження факту надання послуг, виконання робіт.

8. Які з перерахованих розділів обов’язково повинні бути в контр-

акті:

а) предмет контракту;

б) транспорт поставки;

в) розгляд спорів;

г) санкції.

9. За термінами розрізняють короткострокові контракти на:

а) півроку;

б) один рік;

в) два роки;

г) три роки.

10. За термінами розрізняють довгострокові контракти на:

а) 3—5, а іноді і до 10 років;

б) 5—7, а іноді і до 12 років;

в) 5—10, а іноді і до 15 років;

г) 7—12, а іноді і до 20 років.

Тема 3

Використана та рекомендована література

Ахновська І.О. Методи регулювання платіжних взаємовідносин

суб’єктів господарської діяльності // Економіка промисловості. – 2004. –

№4. – С. 114—121.

Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник.

– К.: Вища шк., 2003. – 719 с.

Бодров В.Г. Державна підтримка малого і середнього підприємництва

в процесі формування приватного сектора перехідної економіки України

// Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та

світовий досвід: Зб. наук. пр. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – С. 26—34.

Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних рин-

кових трансформацій: Моногр. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 392 с.

Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навч. посібник / П.С. Єщенко, Ю.І.

Палкін. – К.: Вища шк., 2005. – 327 с.

Крикавський Є. Промисловий маркетинг: Підручник / Є. Крикавський,

Н. Чухрай. – 2-ге вид. – Львів: «Львівська політехніка», 2004. – 472 с.

Романенко С., Импортная экспансия Европы в Украину // Інвестиції:

практика та досвід. – 2006. – 14 серпня (№15). – С.5—7.

Терещенко О.О. Гармонізація державної політики фінансової підтрим-

ки підприємств із законодавством Європейського союзу // Фінанси Украї-

ни. – 2004.– №10. – С.108—117.

Чемодуров О. Зовнішні джерела фінансування модернізації україн-

ських підприємств// Економіка України. – 2005. – № 9.– С.54—61.

Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи

розвитку: Експертна доповідь. – К.: НІСД, 2007.– 264 с.

ТЕМА 4

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

План

4.1. Механізм і функції управління підприємством.

4.2. Управлінські технології.

4.3. Організаційні структури управління підприємством.

4.1. Механізм і функції управління підприємством

Управління підприємством – процес планування, організації,

мотивації, контролю й регулювання дій персоналу, постановки стра-

тегічних цілей і тактичних завдань підприємства, ухвалення управ-

лінських рішень і забезпечення їх виконання.

Сучасне виробниче підприємство – це складний комплекс, ди-

намізм і злагодженість роботи якого забезпечуються механізмом

управління, що встановлює внутрішні зв’язки і враховує діяльність

усіх ланок та працівників підприємства – від робітника до директо-

ра. Група керівників і фахівців, на яку покладені відповідальність за

вироблення і реалізацію управлінських рішень, становлять апарат

управління, який розподіляється на категорії (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Управлінський персонал підприємства

Категорії Керівники Спеціалісти Службовці

Посади Директор

Керуючий

Заступники

директора,

начальники

структурних

підрозділів

Заступники

начальників

структурних

підрозділів

Бухгалтер

Інженер з організації

праці

Інженер з підготовки

кадрів

Інженер з організації

управління

виробництвом

Техніки з планування

Техніки з праці

Інженер за якістю

Інженер-технолог

Технік-технолог тощо

Агент з

постачання

Секретар-

референт

Експедитор

Касир

Оператор

диспетчерської

служби тощо

Тема 4

Загальні

вимоги

до посади

Наявність

вищої освіти,

стаж роботи у

відповідній галузі

3—5 років тощо

Наявність вищої та

середньої спеціальної

освіти, а в окремих

випадках – стаж роботи

Наявність за-

гальної середньої

освіти і спеціаль-

ної короткостро-

кової підготовки

Управління в прямому сенсі слова є дія на працівників з метою

досягнення мети, яка стоїть перед підприємством і його колективом.

Воно грунтується, з одного боку, на багатьох галузях знань, таких як

економіка і політологія, соціологія й психологія, інженерні дисци-

пліни і статистика, а з іншого – на узагальненні практичного досвіду

управління різними підприємствами, організаціями й компаніями.

Система управління включає такі компоненти:

• принципи і завдання управління;

• організаційна структура апарату управління;

• правові основи та економічні методи управління;

• інформація й технічні засоби їх обробення.

Управління підприємством складається з ряду функціональних

підсистем. Ними є:

• стратегічне і поточне управління (підприємством);

• планування;

• управління персоналом;

• управління виробництвом;

• управління маркетингом;

• управління фінансами;

• управління інвестиціями.

Завданням стратегічного управління є забезпечення економіч-

ного зростання підприємства, підвищення його конкурентоспро-

можності. В основі стратегічного управління лежить необхідність:

• стратегічного аналізу змін зовнішнього середовища (на ринку,

в політиці, законодавстві тощо) і умов для формування цілей, по-

тенційних можливостей підприємства (ресурси, проекти, ідеї, наяв-

ність команди тощо);

• вибору стратегії розвитку підприємства й альтернативних ва-

ріантів;

• реалізації вибраної стратегії розвитку.

До завдань поточного управління належить забезпечення непе-

рервності і синхронності роботи всіх ланок підприємства, спрямо-

ваних на виконання встановлених поточних завдань.

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

В завдання управління персоналом відповідно до стратегії розви-

тку підприємства і поточними потребами виробництва входять:

• забезпечення підприємства кадрами необхідної кваліфікації

заданого професійного складу і чисельності;

• навчання працівників відповідно до прийнятої на підприємстві

технології й організації виробництва продукції;

• розстановка персоналу за робочими місцями;

• проведення об’єктивної оцінки і оплати результатів діяльності

кожного працівника як основи ефективної мотивації його праці;

• забезпечення прав і соціального захисту;

• забезпечення безпеки і нормальних умов праці.

З метою реалізації вказаних завдань до системи управління

персоналом на великому підприємстві, як правило, входять від-

діли кадрів, навчання, оцінки персоналу й оплати праці, техніки

безпеки.

Основним завданням підсистеми управління виробництвом є

організація виготовлення і постачання продукції необхідної якос-

ті й встановленої собівартості в заплановані терміни. На практиці

це означає, що органи даної підсистеми управління повинні забез-

печувати дотримання технологічної дисципліни, принципів ресур-

созберігання, виробничого режиму шляхом відповідної організації

виробництва і праці.

Управління маркетингом є однією з найважливіших підсистем

управління підприємством. Від неї залежить, з одного боку, правиль-

ність визначення того, яку продукцію виробляти в якій кількості й

в який термін, а з іншого – ефективність постачання підприємства

факторами виробництва за цінами, що не сприяють зростанню ви-

трат виробництва, формування ринку збуту продукції в необхідно-

му обсязі та за цінами, які забезпечують отримання прибутку.

Управління фінансами підприємства включає організацію і

контроль надходження грошових коштів від реалізації продукції або

стягування сум за попередніми угодами за надані послуги, а також

грошових надходжень від цінних паперів тощо. Найважливішими

завданнями управління фінансами є також оплата постачань сиро-

вини і матеріалів, призначених для виробництва; платежі за рахун-

ками, які підлягають оплаті за раніше придбані товари; платежі за

експлуатаційними витратами (реклама, страхування тощо); випла-

та заробітної плати працівникам підприємства; виплата податків і

здійснення інших платежів до бюджету і позабюджетних фондів.

Тема 4

Управління інвестиціями включає:

• постійне вдосконалення організації виробництва і праці на базі

пошуку, відбору, розробки і впровадження інноваційних пропозицій;

• формування банку інноваційних ідей і варіантів їх рішення;

• організацію процесу виявлення проблем розвитку і їх рішення;

• формування на підприємстві клімату новаторства, пошуку но-

вих ідей.

Перераховані підсистеми управління підприємством реалізують

такі функції:

1) постановка цілей і завдань відповідно до прийнятої стратегії із

специфікою підсистеми;

2) планування необхідних ресурсів для вирішення поставлених

завдань;

3) організація і регулювання процесу виконання відповідно з ме-

тою і поставленими завданнями, які забезпечують об’єднання зусиль

і ресурсів у заданому напрямі;

4) стимулювання працівників, спрямоване на підвищення ефек-

тивності їх праці для досягнення поставленої мети;

5) контроль і коригування діяльності підсистеми і прийняття не-

обхідних заходів для отримання результату.

4.2. Управлінські технології

Ефективність діяльності підприємства, його становища на ринку

принципово залежать від стратегії розвитку, вибору і застосуван-

ня як окремих стратегічних типів управлінських технологій, так і

їхніх різних поєднань. Управлінські технології – це набір управ-

лінських засобів і методів дослідження поставлених цілей організації,

які включають:

• методи і засоби збору й обробки інформації;

• прийоми ефективної дії на працівників;

• принципи, закони і закономірності організації й управління;

• системи контролю.

Для фірм і підприємств, які розрізняються за чисельністю,

організаційно-правовою формою, організацією технологічного про-

цесу, можуть бути ефективні різні типи управлінських технологій.

Залежно від конкретного набору засобів розрізняють декілька осно-

вних управлінських технологій:

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

• управління за цілями;

• управління за результатами;

• управління на базі потреб й інтересів;

• управління на базі активізації діяльності персоналу;

• управління у виняткових випадках;

• управління шляхом постійних перевірок і вказівок;

• управління на базі «штучного інтелекту».

Управління за цілями застосовують для середніх і малих підпри-

ємств із сильним аналітичним підрозділом. Воно буває простим,

цільовим, програмно-цільовим і регламентним. При простому ці-

льовому управлінні керівник організації визначає тільки терміни і

кінцеву мету, але не механізм її досягнення. Мета може бути до-

сягнута в будь-який термін або не досягнута зовсім. Такий спосіб

управління застосовується в основному в товариствах з обмеженою

відповідальністю, що мають чисельність 3–5 чоловік.

Програмно-цільове управління передбачає визначення цілей, ме-

ханізмів і термінів для кожного етапу досягнення мети. Загальна

мета досягається в передбачені терміни. Такий спосіб управлін-

ня застосовується, як правило, в товариствах з обмеженою від-

повідальністю і акціонерних товариствах усіх типів, Регламентне

управління застосовується на рівні економіки в цілому. При цьому

визначаються кінцева мета і обмеження за параметрами і ресурса-

ми. Причому мета досягається обов’язково, але терміни її досягнен-

ня встановити важко.

Управління за результатами грунтується на посиленні функції

координації й інтеграції діяльності всіх підрозділів. Ця технологія

ефективна в середніх і малих організаціях, де невеликий час між

ухваленням рішення і його результатом. Для реалізації технології

необхідне створення в рамках відділів аналітичних груп у галузі

психології, соціології й економіки, що працює в рамках матричної

структури управління. Завдання групи: аналіз поточної інформації,

проведення дослідів, визначення проблем і підготовка пропозицій з

коригування тактичних і стратегічних рішень.

Управління на базі потреб та інтересів засноване на стимулю-

ванні діяльності людини через його потреби й інтереси, до яких

належать основні потреби в їжі, житлі, відпочинку, підтримці

здоров’я, соціальні потреби в творчій праці, сім’ї, порядку й стабіль-

ності, інтереси матеріальні, соціальні та естетичні. Цю технологію

управління рекомендується використовувати в локальному масш-