Голіна В.В (ред.) Кримінологія. Загальна та Особлива частини

Подождите немного. Документ загружается.

181

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

§ 2. Причини та умови вчинення

злочинiв у сфері службової діяльності

Тривалий час у радянськiй кримiнологiї існування службових

злочинiв пояснювалося наявністю дефектiв у психологiї індивідів

i соцiальних спiльнот, тобто службова злочиннiсть пояснювалася ви-

ключно суб’єктивними факторами. Об’єктивнi ж фактори, пов’я занi

з економiчним буттям суспiльства, роллю i становищем службових ос

iб

у системi суспiльних вiдносин, розглядалися лише як умови службових

злочинiв.

Такий погляд на причини службових злочинiв зустрічається іноді

й нинi. Він уявляється нам недостатнім. Зрозумiло, що соцiально-

психологiчнi моменти вiдiграють важливу роль у генезi iндивiдуальної

злочинної поведiнки, але

визнавати їх головними є помилкою, адже

у взаємодiї суспiльного буття i суспiльної свi домостi визначальною

є роль суспiльного буття. Таке тлумачення причин службової

злочинностi не може і правильно пояснити змiни у динамiцi цих

злочинiв, і гарантувати цiннiсть практичних рекомендацій щодо бо-

ротьби з

ними, яка обмежується переважно рекомендацiями морально-

виховного характеру або посиленням кримiнально-правової репресiї.

Глибокий кримiнологiчний аналiз причин службових злочинiв

можливий передусiм з урахуванням базисних економiчних процесiв

i становища службових осiб у системi існуючих суспiльно-економiчних

вiдносин. Крим

iногеннi фактори, якi визначають причини і умови

службових злочинiв, досить численнi, рiзноманiтнi і визначені наперед

істотними змiнами у соцiально-економiчному життi суспiльства. За

сутнісною характеристикою їх можна розподілити на п’ять основних

груп: полiтичнi, економiчнi, органiзацiйно-управлiнськi, соцi

ально-

психологiчнi, правовi фактори.

Специфiка дiї полiтичних факторiв в Українi обумовлюється ра-

дикальним переходом суспiльства вiд партiйно-тоталiтарної системи

до демократичної, соцiальної, правової держави. При цьому

гiпертрофованi командно-адмiнiстративнi методи i функцiї управлiння

рiзними сферами сусп

iльного життя (закритiсть державного апарату,

вiдсутнiсть ефективного громадського контролю за його дiяльнiстю,

тотальнiсть державного регулювання тощо) не були зміненi вiдповiдно

до обраного шляху реформування полi тичного та соцiально-

економiчного життя держави.

182

Особлива частина

Стратегiчнi помилки, допущенi в процесi переходу вiд бюрокра-

тично-планового регулювання економiки до регулювання, що базуєть-

ся на ринкових вiдносинах, призвели до специфiчних проявів корпо-

ративного та локального регулювання, якi не вдалося вчасно усунути

або нейтралiзувати. Вплив на економiчнi i полiтичнi процеси

в сусп

iльствi почали здiйснювати корпоративно-бю рок ратичнi струк-

тури (клани), що призвело до дисбалансу в системi розподiлу ресурсiв

i, як наслiдок, до появи сфер дiяльностi з надприбутками (бiзнес у сферi

виробництва та торгiвлi металобрухтом, енергоносiями, банкiвська

дiяльнiсть тощо) та сфер з

низькою концентрацiєю ресурсiв

(сiльськогосподарське виробництво, виробництво товарiв народного

споживання тощо).

Наслiдком цього стала активiзацiя економiчних факторів службо-

вих злочинів: виникнення сфер економiки з одержанням надприбуткiв;

утворення монопольних об’єднань i надання їм переваг у фiнансуваннi

та креди туваннi з боку

державних чиновникiв; створення фiнансових

структур для обслуговування економiчної дiяльностi, пов’язаної з над-

прибутками; протиправне перекачування державних ресурсiв недер-

жавним суб’єктам пiдприємницької дiяльностi; створення фiнансової

бази для організації корпоративно-бюрократичних струк тур; перекоси

в цiноутвореннi; значний спад виробництва у сферi економi

ки з низь-

кою концентрацiєю ресурсiв; наявнiсть великих нефiксованих коштiв

в органiзованих злочинних угруповань, що використовуються для

пiдкупу осiб, уповноважених виконувати функцiї держави.

Обранi способи приватизацiї та її фактичне здiйснення призвели

до перерозподiлу державної власностi на користь корпоративно-

бюрократичних

структур. У результатi вiдбулися рiзке зменшення

валового нацiонального продукту та вiдповiдне зменшення прибутко-

вої частини бюджету, що зумовило потребу збiльшувати видатки на

соцiальний захист осiб з низькими доходами, кiлькiсть яких неухиль-

но зростала. Для вирiшення цих проблем були обрані

не зовсiм

виправданi шляхи, а саме: посилення податкового пресу на суб’єктів

пiдприємницької дiяльностi; значне розширення цiльових фондiв;

збiльшення кiлькостi контрольно-фiнансових органiв.

Цi та iншi обставини зумовили рiзке розшарування суспiльства за

рiвнем доходiв, що призвело до знец

iнення чесної працi, поляризацiї

населення за соцiальним статусом, появи нової соцiальної верстви

надбагатих людей i вiдповiдно зростання їх впливу на полiтичну сфе-

ру, включаючи їх безпосереднє проникнення у владнi структури.

183

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

Зазначенi обставини не дали можливостi створити ефективну систему

полiтичних, економiчних i соцiальних iнститутiв, а навпаки, призвели

до ще бiльшого загострення суперечностей, якi сприяли значному

зростанню злочинності, у тому числі й службової.

До органiзацiйно-управлiнських факторів, що безпосередньо зу-

мовлюють службовi злочини в Українi, належать

недолiки меха нiзму

функцiонування системи державного управлiння та формування його

апарату, а саме:

– система державного управлiння залишається спрямованою на

державне регулюванням широких сфер суспiльного життя, особливо

в економiцi, без реальної на те необхiдностi;

– дiяльнiсть державного апарату здiйснюється без належної

її

регламентацiї, що в багатьох випадках дає можливiсть службовим осо-

бам використовувати свої повноваження всупереч iнтересам служби;

– у нормативних актах необґрунтовано закріплюється альтернатив-

ність при прийняттi того чи iншого рiшення без чiтко визначених

критерiїв такого вибору;

– управлiнська вертикаль формується за принципом особистої

вi

дданостi працiвникiв;

– вiдсутня система детального регламентування пiдбору та роз-

становки кадрiв апарату управлiння на конкурсних засадах з урахуван-

ням їх професiйного рiвня та належних моральних якостей;

– недооцінюються механiзми, якi б обмежували можливiсть роби-

ти полiтичну кар’єру лiдерам

i членам злочинних угруповань

i вiдповiдно впливати на управлiнський апарат держави;

– вiдсутнiй механiзм постiйної ротацiї та горизонтального пере-

мiщення державних службовцiв.

Соцiально-психологiчнi фактори виявляються, зокрема, в тому, що:

– система соцiального контролю за дiяльнiстю органiв

державної

влади i мiсцевого самоврядування, їх службових осiб не є дiйовою i не

забезпечує виконання покладених на неї функцiй;

– система державного контролю розвивається екстенсивним шля-

хом;

– фактично поза державним контролем залишається дiяльнiсть

службових осiб у таких важливих сферах, як формування i викорис-

тання бюджету, приватизацi

я, лiцензування, дiяльнiсть митних i по-

даткових, правоохоронних i судових органiв;

– у системi державних органiв, покликаних здiйснювати соцi альний

контроль, має мiсце тенденцiя до створення замкнутого середовища

184

Особлива частина

з певною системою взаємопiдтримки та самозбереження, корупцiйними

зв’язками контролюючих i контрольованих органiв;

– вiдсутнiй належний механiзм залучення громадян до здiй снення

соцiального контролю за дiяльнiстю службових осiб органiв влади

i мiсцевого самоврядування;

– засоби масової iнформацiї недостатньо виконують у

сферi гро-

мадського контролю притаманні їм функцiї «четвертої влади».

Соцiально-психологiчна обстановка в суспiльствi сприяє зростан-

ню корупцiї і характеризується такими явищами, як наявнiсть негатив-

них поглядiв у груповiй та iндивiдуальнiй свiдомостi щодо можливостi

лише шляхом корупцiї добитися

певних благ; де мо ралiзацiя значної

частини державних службовцiв та працiвникiв правоохоронних органiв

i, що особливо небезпечно, деморалiзацiя тих, якi займають

вiдповiдальне або особливо вiдповiдальне становище; змiна стереотипiв

поведiнки багатьох державних службовцiв, їх готовнiсть без

вагань

порушити закон, норми моралi та профе сiйної честi за винагороду;

девальвацiя в суспiльствi низки моральних цiнностей та втрата

соцiально-вартiсних орiєнтирiв; невiра громадян у здатнiсть органiв

державної влади i органів мiсцевого самоврядування розв’язувати їх

проблеми i зумовлене цим намагання

вирiшувати їх незаконним шля-

хом; суперечності мiж потребами державних службовцiв, зумовленими

їх соцiальним статусом, та можливостями їх задоволення офiцiйним

шляхом.

Правовi фактори — це перш за все недосконалiсть чинного зако-

нодавства, яка знаходить свiй вияв у тому, що воно не передбачає

цiлiсної

системи заходiв протидiї корупцiї, необхiдного впливу на її

причини та умови; окремi чиннi правовi норми мимоволі сприяють

хабарництву; вiдсутнi спецiальнi правовi норми, якi б передбачали

вiдповiдальнiсть юридичних осiб за їх участь у службових злочинах;

залишаються неврегульованими вiдносини особи з

державою у сферi

контролю за доходами та видатками, у тому числi вiдсутнiй обов’язок

особи доводити правомiрнiсть одержаних дохо дiв; мають місце значні

недоліки в діяльності правоохоронних органiв щодо виявлення,

розслiдування та судового розгляду фактiв корупцiї.

Причини та умови службових злочинiв

вiдображають як загальний

стан суспiльства, об’єктивно iснуючi в ньому суперечності, так

i суб’єктивнi фактори, у тому числi недостатнiсть полiтичної волi ке-

рівних найвищих органiв державної влади вести рiшучу боротьбу з цим

негативним соцiальним явищем.

185

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

§ 3. Запобігання злочинам

у сфері службової діяльності

Запобігання службовим злочинам становить узгоджену систему

заходів політичного, економічного, соціального, організаційно-

правового характеру, спрямованих на випередження появи передумов

цих злочинів, їх послаблення, нейтралізацію та усунення. Здiйснення

цих заходiв повинно сприяти реалiзацiї анти кри мi ногенного потенцiалу

суспiльства, його окремих інститутів. Тільки таким шляхом має бути

закладено підґрунтя успішної роботи зі зменшення службових зло-

чинів до мінімального рівня.

Запобіжні заходи політичного характеру зводяться до програмо-

ваностi та предметностi у впровадженнi демократичних засад у рiзних

сферах суспiльної органiзацiї, зокрема у системі управлiння

суспiльством; виховання у службовцiв патрiотичних почуттiв, мораль-

них, професiйних якостей, розумiння, що службова злочиннiсть

пiдриває авторитет i силу держави, етичнi основи суспiльної свiдомостi;

послідовності й активiзацiї проведення анти корупцiйної полiтики щодо

службовцiв, схильних до корупцiйних вчинкiв; створення громадських

формувань, незалежних державних структур для участi населення

у боротьбi зі службовими злочинами.

В економiчнiй сферi заходи із запобігання службовим злочинам

включають:

– визначення чiтких критерiїв державного фiнансування еко номiки

i вiдповiдальностi за нецiльове використання бюджетних коштiв;

– сурове дотримання встановлених механiзмiв обмеження лега-

лiзацiї «брудних» грошей;

– розроблення системи заходiв щодо зменшення сфери i обсягу

тiньової економiки, для чого, зокрема, слід створити умови для при-

родної конкуренцiї та законної приватизацiї;

– створення сприятливих умов для внутрішнього iнвестування

легальної економiки;

– запровадження ефективної системи контролю за доходами і ви-

датками державних службовцiв та iнших осiб через систему оподат-

кування;

– забезпечення поступового зменшення готiвкових розрахункiв

у цивiльному оборотi за участю громадян;

– запровадження загальнонацiонального iнформацiйного комплек-

су, в рамках якого — постiйний монiторинг кредитно-фi нан сового

становища та грошових операцiй населення;

186

Особлива частина

– вдосконалення порядку реєстрацiї суб’єктiв пiдприємницької

дiяльностi i запровадження практики продажу примусово вилученого

майна, а також майна пiдприємств, оголошених банкрутами, шляхом

публiчних торгiв;

– звуження перелiку видiв пiдприємницької дiяльностi, якi пiдля-

гають лiцензуванню;

– органiзацiю гласних і

конкурентних систем державного замов-

лення, приватизацiї, оренди державного майна;

– передбачення можливостi повної або часткової деприватизацiї,

якщо приватизацiя здiйснена з порушенням передбачених законом умов

та порядку її проведення.

Заходи запобігання службовим злочинам соцiального характеру перед-

бачають: доведення рiвня оплати працi державних службовцiв до рi

вня

задоволення соцiально значущих потреб вiдповiдно до їх со цiального

статусу; змiну системи соцiального забезпечення населення через змен-

шення питомої ваги виплат на соцiальнi потреби у валовому нацiональному

продуктi, що здiйснюється через державний бюджет та загальнодержавнi

фонди; запровадження дiйових механiзмi

в задоволення окремих потреб

державних службовцiв через довгострокове, у тому числi й поточне, кре-

дитування; реорганiзацiю чинної системи соцiального страхування.

Запобігання службовим злочинам заходами правового характеру

означає:

– запровадження кримiнологiчної експертизи проектiв нормативно-

правових актiв;

– проведення ревiзiй норм чинного законодавства на

предмет ви-

явлення та вилучення положень, якi сприяють проявам корупцiї;

– здiйснення повної систематизацiї антикорупцiйного законодав-

ства;

– законне обмеження повноважень працiвникiв органiв дізнання,

досудового слідства, прокуратури щодо можливостi звiльнення вiд

кримiнальної вiдповiдальностi за нереабiлiтуючих обставин осіб,

сто-

совно яких порушено кримінальну справу.

У сферi державного управлiння з метою запобігання злочинам

необхідно:

– в обов’язковому порядку дотримуватися правил пiдбору та роз-

становки кадрiв, які базуються на конкурснiй основi;

– ввести обов’язкові спецiальні перевiрки кандидатiв на зайняття

вiдповiдальних посад

в органах державної влади, а також осiб, якi

обiймають цi посади, та визначити порядок їх призначення;

187

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

– вдосконалити систему спецiальних обмежень, встановлених для

державних службовцiв, з метою уникнення конфлiкту iнтересiв;

– запровадити практику обов’язкової ротацiї керiвних пра цiвникiв

та iнших працiвникiв правоохоронних органiв;

– чiтко регламентувати процедури прийняття управлiнських рiшень;

– обов’язково розглядати

на засiданнях колегiй мiнiстерств

i вiдомств питання про виконання законодавства про державну службу,

боротьбу з корупцiєю, державну, виконавчу та трудову дис циплiну,

звернення громадян;

– регламентувати умови i порядок правомiрного одержання дер-

жавними службовцями подарункiв;

– установити дисциплінарну вiдповiдальнiсть службових осiб

органiв державної влади та органів мiсцевого самоврядування за ухи-

лення вiд реагування вiдповiдно до закону на критичнi виступи засобiв

масової iнформацiї щодо оприлюднення ними фактiв корупцiї, пору-

шень прав i свобод громадян;

– законодавчо врегулювати механiзм обмеження полiтичного

i управлiнського

лобiзму.

Попри всю важливiсть заходiв запобігання через об’єктивнi та

суб’єктивнi обставини вони не завжди досягають своєї мети. Тому

особливо гострою залишається проблема оптимiзацiї шляхiв виявлен-

ня, розслiдування конкретних фактiв службових злочинiв i притягнен-

ня винних службових осiб до передбаченої законом

вiд повiдальностi.

Виявлення службових злочинiв через специфiку їх прояву стано-

вить надзвичайну складнiсть. Це зумовлює високий рiвень їх

латентностi, перебування поза сферою юридичної вiдповiдальностi

значної кiлькостi осiб, дiяльнiсть яких є суспiльно небезпечною.

У зв’язку з цим є

нагальна потреба в пiдвищенні ефективностi дiяль-

ностi спецiальних органiв по виявленню конкретних фактiв злочинної

поведiнки; проведенні спецiальних оперативно-розшукових заходiв

з метою виявлення злочинiв; забезпеченні цих заходів відповідними

матерiально-технiчними, кримiналiстичними, науково-методичними

розробками та засобами.

метою вдосконалення дiяльностi спецiальних органiв, якi вияв-

ляють і запобігають службовим злочинам, необхiдно:

– переорiєнтувати їх із виявлення незначних фактiв корупцiї на

виявлення найбiльш небезпечних злочинiв та проявiв у най бiльш важ-

ливих сферах життя держави, а також там, де ця

зло чиннiсть набула

найбiльшого поширення;

188

Особлива частина

– розробити і запровадити в дiяльність правоохоронних органiв

необхiднi методики виявлення та збирання iнформацiї про факти

корупцiї на рiзних рівнях державного управлiння, в тому числi на най-

вищих, у сферах розпорядження державними коштами, при ватизацiї,

охорони здоров’я, освiти, iнших сферах суспільного i державного

життя;

– чiтко визначити порядок повної та своєчасної реєстрацiї повi-

домлень про вчиненi злочини та iншi правопорушення i встановити

юридичну вiдповiдальнiсть за його порушення працiвниками право-

охоронних органiв;

– розв’язати колiзiю, яка iснує у чинному законодавствi, щодо по-

рядку надання iнформацiї

правоохоронним органам стосовно коштiв

та майна окремих юридичних і фiзичних осiб; унiфiкувати та конкре-

тизувати в єдиному законодавчому актi умови і порядок надання такої

iнформацiї правоохоронним та iншим органам.

Сучасний стан розслiдування кримiнальних справ і адмi нi-

стративного провадження у справах про

адмiнiстративнi правопору-

шення свiдчить про те, що через низьку якiсть наданих судам матерiалiв

остаточні рiшення у цих справах не завжди приймаються своєчасно.

Таке становище є результатом певних недоліків чинного законодавства,

а тому з метою вдосконалення дiяльностi щодо притягнення до

вiдповiдальностi винних

у вчиненнi службових злочинiв необхiдно:

– запровадити оновленi методики розслiдування кримiнальних

справ і адмiнiстративного провадження у справах про корупцiйнi пра-

вопорушення;

– привести кримiнально-процесуальне та адмiнiстративно-

процесуальне законодавство в частинi доказування у вiдповiднiсть до

сучасних вимог;

– забезпечити

дiйовий механiзм захисту вiд посягання на життя,

здоров’я, свободу та гiднiсть свiдкiв, потерпiлих, iнших учас никiв

процесу.

Ефективна боротьба зі службовими злочинами не може бути

здiйснена в результатi разових i короткочасних акцій будь-якого сту-

пеня активності та суворості на певному

рiвнi, а потребує довгостро-

кових соцiально-економiчних, полiтичних i правових перетворень. Ця

дiяльнiсть повинна базуватися на поєднаннi про фiлактичних i репре-

сивних заходiв. При цьому прiоритетна роль має надаватися запобіж-

ним заходам на загальносоцiальному i спецiально-кримiнологiчному

рівнях.

189

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

Питання та завдання для самоконтролю

1. Назвіть найбільш характерні кримінологічні риси злочинності у сфері

службової діяльності.

2. Розкрийте сукупність соціальних передумов хабарництва.

3. Чи є якісь кримінологічно значущі особливості злочинця-посадовця?

4. Перерахуйте основні напрямки запобігання злочинності у сфері службо-

вої діяльності.

5. Використовуючи статистичні дані про злочини у сфері службової діяль-

ності за останні 5 років, поясніть коливання

її динаміки.

190

Розділ 20

ЗЛОЧИННІСТЬ ПРОТИ

ПРАВОСУДДЯ

ТА ЇЇ ЗАПОБІГАННЯ

§ 1. Кримінологічна характеристика

злочинів проти правосуддя

Для успішної розбудови правової держави велике значення має

забезпечення належної поваги до закону, законних прав людини, орга-

нів, що здійснюють ті чи інші дії для підтримання режиму законності

та правопорядку. У розділі XVIII КК України (статті 371–400) норма-

тивно закріплено ті дії, які, з точки зору законодавця, є небезпечними

для правосуддя.

Останніми роками

в Україні спостерігається тенденція до збільшен-

ня кількості злочинів, що тією чи іншою мірою порушують суспільні

відносини у сфері правосуддя. У 2004 р. органами МВС та прокуратури

було зареєстровано 11 127 злочинів проти правосуддя, у 2005 р. —

11 751 зло чин, у 2006 р. — 13 017, у 2007 р. — 14 565. Отже, за 4 роки

спостерігається 30-відсотковий приріст означених злочинів.

Найбільшу питому вагу

в структурі злочинності проти правосуд-

дя складають злочини, пов’язані з порушенням правил адміністратив-

ного нагляду (ст. 395 КК України) та ухилення від покарання, не

пов’язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК України). У 2004 р.

було зареєстровано 2 026 злочинів, передбачених ст. 395 КК України,