Фисун І.В. Опорний конспект лекцій з дисципліни Страхування
Подождите немного. Документ загружается.
Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний університет
імені Юрія Кондратюка
І.В. Фисун
СТРАХУВАННЯ
Опорний конспект лекцій
Для студентів спеціальності
«Облік і аудит», «Фінанси», «Економіка підприємства», «Правове
регулювання економіки», «Економічна кібернетика» та слухачів центру
післядипломної освіти
Полтава 2006
Зміст
Зміст
Вступ
Тематичний план дисципліни
Список рекомендованої літератури
Глосарій
Модуль 1
Модуль 2
Модуль 3
Вступ
Опорний конспект лекцій з дисципліни «Страхування» для студентів
спеціальності «Облік і аудит», «Фінанси», «Економіка підприємства»,
«Правове регулювання економіки» та слухачів центру післядипломної освіти
підготовлений відповідно до навчальної та робочих програм із дисципліни
«Страхування».
Метою даного опорного конспекту є сприяння поглибленню знань
студентів при вивченні дисципліни «Страхування». Опорний конспект
розглядає основні категорії, методи та механізми функціонування страхової
системи в Україні. Значна увага в даній розробці приділена специфічній
страховій термінології. Тематичний план дисципліни поділено на 3 модулі,
що дасть змогу студентам вивчати дисципліну в логічній послідовності, та
систематично перевіряти отримані знання.
Структура опорного конспекту лекцій сприятиме майбутнім фахівцям в
галузі фінансів, бухгалтерського обліку та економіки освоїти теоретичний
матеріал та орієнтуватися в питаннях організації та функціонування
страхового бізнесу в Україні.
Тематичний план дисципліни «Страхування»
Модуль
«Теорія страхування. Страховий ринок»
Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування. Класифікація страхування.
Тема 2. Страхові ризики і їх оцінка. Страховий ринок.
Тема 3. Страхова організація.
Тема 4. Державне регулювання страхової діяльності.
Модуль
«Основні страхові, перестрахувальні та
співстрахувальні операції»
Тема 5. Особисте страхування
Тема 6. Страхування майна.
Тема 7. Страхування відповідальності.
Тема 8. Перестрахування і співстрахування.
Модуль
«Основи економіки страхової компанії»
Тема 9. Доходи, витрати і прибуток страховика.
Тема. 10. Фінансова надійність страхової компанії.
Список рекомендованої літератури
Основна література
1. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. – Львів:»Новий світ –
2000», 2005. – 480 с.
2. Говорушко Т.А., Страхові послуги: Навчальний посібник. - К.: Центр
навчальної літератури, 2005
Додаткова література
1. Горбач Л.М. Страхова справа: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003
2. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Знання, 1998
3. Осадець С.С. Страхування. - Київ: КНЕУ,1998
4. Осадець С.С. Страхування: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002
5. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навчальний посібник. – К.:
Видавництво Європейського університету, 2003
6. Шахов В.В. Страхование. -М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 2002
7. Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування:
Підручник. – К.: Кондор, 2004
8. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року // Урядовий
кур’єр. - 1996. - №72-73.
9. Про внесення змін до Закону України „Про страхування”: Закон
України від 4 жовтня 2001 року // Вісті. - Діловий випуск. – 2001. - №6.
10.Про затвердження Положення про порядок та умови здійснення
обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників
транспортних засобів: Постанова Кабінету Міністрів України № 1175,
від 28.09.1996 р. (зі змінами та доповненнями).
11.Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів: Закон України від 9 липня
2004 року // www. rada. kiev. ua
12.Про оподаткування прибутку підприємств: Про внесення змін до
Закону України // Україна – Business. – 2003. - №3, 21-28 січня.
13.Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво. 2003. –
252с.
14.Господарський кодекс України. – К.: Парламентське видавництво.
2003. – 192с.
15.Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове
забезпечення: Закон України від 13 грудня 2001 р.// Відомості
Верховної Ради України. – 2002. - №14. – С. 364-367.
16.Повітряний кодекс України. Законодавство України про страхування:
Збірник нормативних актів. – К.: Атака, 1999. С. 61-62.
17.Про впорядкування діяльності страхових брокерів: Постанова Кабінету
Міністрів від 29.04.1999 р. №747 // Урядовий кур’єр. - 1999. – 6
травня.-С.10.
18.Положення про порядок формування і використання страхового фонду
безпеки авіації: Спільний наказ Міністерства транспорту України,
Міністерства фінансів України, Міністерства з питань надзвичайних
ситуацій та Укрдержстрахнагляду від 30.12.1998 р. №553/273/400/93 //
Україна – Business. - 1999. - №7. - С.2.
19.Державна програма розвитку страхового ринку України на період до
2005 року та на перспективу до 2010 року // Україна -Business - 2000.-
№20.- С.2-5.
20.Вимоги до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та
пере страховиків-нерезидентів. Затверджені постановою Кабінету
Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1640 // Україна –Business. –
2003 р. - № 46, 21-28 жовтня.
21.Про Положення про державну комісію з регулювання ринків
фінансових послуг України: Указ Президента України від 4.04.2003 р.
№ 292/2003 // Українська Інвестиційна Газета - № 50. – С.15 – 19.
22.Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності:
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг України від 28.08.2003 р. № 40 // Українська Інвестиційна
Газета – 2003. - № 50. – С.40 – 47.
23.Про перевірку відповідності формування розміру статутних фондів
страховиків вимогам чинного законодавства: Розпорядження
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від
16.09.2003 р. № 56 // Українська Інвестиційна Газета – 2003. - № 50. –
С.51 – 53.
24.Про затвердження вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості)
страховиків та перестраховиків-нерезидентів: Постанова КМУ від
15.10.2003 р. № 1640 // Українська Інвестиційна Газета – 2003. - № 50.
– С.53 – 54.
25.Про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України:
Розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг України від 5.12.2003 р. № 155 // Українська Інвестиційна
Газета – 2004. - № 6. – С.15.
26.Про затвердження Методики формування резервів із страхування
життя: Розпорядження державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг україни від 3.02.2004 р. № 24 // Українська
Інвестиційна Газета – 2004. - № 22. – С.53 – 55.
Глосарій
Аварійний комісар – фахівець, який за дорученням страховика визначає
причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат.
Аварійний сертифікат – документ, що видається страхувальникові
аварійним комісаром, агентом або іншим уповноваженим представником
страховика на підставі наслідків огляду пошкодженого майна.
Агент страховий – фізична або юридична особа, яка діє від імені страховика
і в межах наданих ним повноважень.
Аквізиція – укладання нових договорів страхування.
Актуарій – офіційно уповноважена особа, фахівець, яка з допомогою
методів математичної статистики розраховує страхові тарифи.
Андеррайтер – висококваліфікована і відповідальна особа, уповноважена
виконати необхідні процедури по розгляду пропозицій і прийняттю ризиків
на страхування (перестрахування).
Ануїтет – договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується
визначена річна сума доходу протягом життя застрахованого замість
попередньої сплати одноразової страхової суми.
Бенефіціар – особа, на користь якої страхувальник уклав договір
страхування (вигодонабувач за страховим полісом).
Бонус-малус – система підвищень і знижок, що застосовується у страхуванні.
Бордеро – перелік ризиків, прийнятих на страхування у частині, що
передається цементом у перестрахування.
Брокер страховий – юридична або фізична особа, що має дозвіл на
здійснення посередницької діяльності на страховому ринку.
Вид страхування – страхування однорідних об’єктів від характерних для
них небезпек.
Викупна сума – сума, на яку може претендувати власник полісу зі
страхування життя в разі припинення дії полісу.
Ексцедент – залишок страхової суми, що створюється зверх власного
утримання страховика і передається у перестрахування.
Зароблена премія – та частина страхової премії, яка припадає на час, що
минув після початку страхового періоду.
Застрахований — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиє
життя, здоров'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту.
Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водночас є і
страхувальником. За деякими видами особистого страхування ці суб'єкти
можуть не збігатися. Наприклад, при страхуванні дітей страхувальниками є
батьки, а застрахованими — діти.
Збиток – втрата (шкода), що підлягає відшкодуванню страховиком.
Коефіцієнт збитків – показник, що розраховується як відношення
оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до величини зароблених
премій.
Незароблена премія – частина премії, що по договору страхування припадає
на ще непочатий період страхування.
Об’єкт страхування – конкретний майновий інтерес страхувальника або
застрахованої особи, якому може бути завдано шкоди стихійним лихом,
нещасним випадком або іншою страховою подією.
Отримувач страхового відшкодування, або страхової суми — фізична або
юридична особа, яка за умовами страхування має право на отримання
відповідних грошових засобів. У майновому страхуванні — це стра-
хувальник, в особистому— страхувальник або застрахований (страхування на
дожиття, втрату здоров'я, від нещасного випадку), а з настанням смерті —
особа, котрій заповідав страхувальник отримати страхову суму на випадок
його смерті.
Портфель відповідальності – загальна сума відповідальності страховика
або перестраховика за всіма діючими полісами.
Регрес – право страховика на висунення у межах фактично сплаченої
страхувальникові суми відшкодування збитку претензії до третьої сторони,
яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації за
нанесену шкоду.
Страховий захист — сукупність розподільчих та пере розподільчих
відносин з приводу відшкодування збитків та надання матеріальної допомоги
громадянам при загибелі або ушкодженні матеріальних об'єктів, або втратах
у сімейних доходах населення у зв'язку з втратою здоров'я, працездатності та
іншими подіями.
Страховий інтерес — усвідомлена потреба в захисті майна, доходів, життя,
здоров'я, працездатності і т. ін. шляхом страхування.
Страхова сума — сума, на яку страхується об'єкт за законом (обов'язкове
страхування) або за договором (добровільне страхування). У майновому
страхуванні вона визначається, як правило, на одиницю об'єкту, що підлягає
страхуванню (будівля, споруда, автомобіль, голова ВРХ тощо), або в цілому
за конкретним вибором майна (основні фонди, домашнє майно громадян і т.
ін.). Страхова сума в майновому страхуванні не може перевищувати вартості
об'єкту, що підлягає страхуванню.
В особистому страхуванні страхова сума визначається на кожного
застрахованого, закон не встановлює для неї верхньої межі, а встановлюється
вона за угодою сторін (страховика і страхувальника).
Страховик — юридична особа, яка здійснює страхування на підставі
отриманої від певних державних органів ліцензії.
Страхувальник — юридична або фізична особа, яка вступила в страхові
відносини із страховиком, сплачує страхові внески і претендує на страхове
відшкодування збитків за застрахованими подіями.
Страховий випадок — подія, з настанням якої страховик зобов'язаний за
законом (обов'язкове страхування) або за договором (добровільне
страхування) виплатити страхове відшкодування (страхову суму).
Страхове відшкодування — сума, яку повинен виплатити страховик за
майновим страхуванням та страхуванням відповідальності з настанням
страхових випадків для покриття збитків.
Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов'язання
страховика сплачувати страхове відшкодування або страхову суму за
передбаченої умовами страхування сукупності подій або окремої події.
Страхове свідоцтво (страховий поліс) — документ, що засвідчує факт
страхування відповідно до правил страхування.
Страхове поле – максимальна кількість об’єктів, котрих можна застрахувати
на добровільних засадах.
Страховий внесок (премія, платіж) – плата за страхування, сума, що її
сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки в
разі настання страхового випадку.
Термін страхування – період дії договору страхування.
Форми страхування – страхування може бути обов’язковим і добровільним.
Обов’язкове страхування запроваджується Законами України. Добровільне
страхування здійснюється на основі правил, що розробляються страховими
компаніями.
Франшиза – передбачена договором частина збитків, що в разі настання
страхової події не відшкодовується страховиком.
Цедент (перестрахувальник) - страховик, що передає за плату частину
прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування
пере страховикові.
Цесія – процес передання застрахованого ризику в перестрахування.
Цесіонер – страхова компанія, що приймає ризик у перестрахування.
Шкода – наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів
суб’єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян).
Сутність, принципи і роль страхування. Класифікація страхування
План лекції:
1. Необхідність страхового захисту від ризикових обставин.
2. Місце страхування в системі економічних категорій і його функції.
3. Принципи страхування.
4. Суб’єкти та об’єкти страхування. Системи страхування.
5. Класифікація страхування.
1. Необхідність страхового захисту від ризикових обставин.
Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний,
економічний, соціальний, юридичний, міжнародний.
Страхування – це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах
ринкової економіки.
Закон України “Про страхування” дає визначення: “Страхування – вид
цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та
юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків),
визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок
грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та
юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів
цих фондів.”
Предметом даної дисципліни є страхова діяльність як система
економічних відносин. Вона охоплює комплекс питань, пов’язаних з
визначенням основних понять та встановленням їх зв’язку, а також
проблеми, що виникають у зв’язку з необхідністю державного регулювання
страхової діяльності.
2. Місце страхування в системі економічних категорій і його функції.
Страхування є економічною категорією, перебуває в тісному
взаємозв’язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави.
Як і фінанси страхування зумовлено рухом грошових форм вартості при
формуванні і використанні цільових фондів грошових коштів у процесі
розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.
Специфічність страхування як економічної категорії обумовлюється
трьома основними ознаками:
1) випадковим характером настання страхової події;
2) надзвичайністю нанесеного збитку в натуральному та грошовому
вираженні;
3) об’єктивною необхідністю попередження та подолання наслідків вказаної
події, відшкодування втрат.
Зміст, сутність і призначення страхування найяскравіше та найповніше
проявляється через його функції. Найважливішими серед них є такі:
відновлювальна, попереджувальна, ощадна та контрольна.
3. Принципи страхування.
1) Вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком – виду
страхування.
2) Страховий ризик
3) Страховий інтерес
4) Максимальна сумлінність
5) Відшкодування в межах реально завданих збитків
6) Франшиза
7) Суброгація
8) Контрибуція
9) Перестрахування і співстрахування.
10)Диверсифікація
4. Суб’єкти та об’єкти страхування. Системи страхування.
У страховій справі страховик та страхувальник — головні суб'єкти.
Страховики — юридичні особи (акціонерні, повні, командитні
товариства або товариства з додатковою відповідальністю), що одержали у
встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони
виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм
клієнтам.
Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із
страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або
інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за
договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при
настанні страхового випадку.
Закон України "Про страхування" (ст.4) визначає об'єкти страхування як
майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:
- з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника
або застрахованої особи;
- з володінням, користуванням і розпорядженням майном;
- з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її
майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.
У страховій справі застосовують кілька систем страхування та франшизи.
1) система страхування за дійсною вартістю майна;
2) страхування за системою пропорційної відповідальності;
3) страхування за системою першого ризику;
4) страхування за системою "дробової частини";
5) страхування за відновною вартістю.
Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через
франшизу. Франшиза — звільнення страховика від покриття збитків —
передбачена підписаним страховим договором. Вона може бути встановлена