Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

Ðîçä³ë 8. ÍÎÂ²ÒÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß

Ô²ÍÀÍÑÀÌÈ

8.1. Ìåòîäîëîã³÷í³ çàñàäè ô³íàíñîâîãî ìåíåäæìåíòó

Зміни, що відбуваються в економіці сьогодні, зумовлюють

необхідність глибокого теоретичного осмислення сутності

явищ, фактів і процесів, а також, переоцінки методів та прин

ципів і нових підходів до технології управління, особливо в об

ласті управління фінансами. Фінансовий менеджмент є одним

з найперспективніших напрямків, що органічно поєднує в собі

теоретичні надбання в галузі фінансів, інвестування, уп

равлінського обліку, аналізу та інших наук, а також, практичні

напрямки розроблені в рамках його підходу.

Слід відмітити, що у багатьох вітчизняних виданнях при

свячених фінансовому менеджменту розглядаються лише ок

ремі питання цієї сфери діяльності. Такий стан можна поясни

ти тим, що більшість підручників, монографій і методичних

рекомендацій структуровані і використовують інструментарій

фінансового менеджменту у такому ж вигляді, як зарубіжні ав

тори. Однак, на нашу думку, специфіка умов вітчизняного

ринку вимагає адаптування методів і інструментів фінансово

го менеджменту до українського законодавства, врахування

недосконалості фондового ринку, і взагалі, до ситуації, що

склалася, а також, потребує концентрації основної увагу в га

лузі системного управління фінансовою діяльністю вітчизня

них підприємств. Саме використання системного підходу, при

викладені і застосуванні фінансового менеджменту дозволить

набути якісні знання і досягти успіху при управлінні

підприємством. Практичний досвід доводить, що в умовах ста

новлення ринкової економіки роль фінансового менеджменту,

як прикладної науки і навчальної дисципліни, значно зросла.

Сучасний етап розвитку України потребує обов’язкового

системного вивчення і розвитку фінансового менеджменту,

311

оскільки, без цього неможливо надати якісні знання, а без йо

го застосування на підприємстві не можливо забезпечити

ефективного і обґрунтованого здійснення аналізу фінансового

стану підприємства і результатів його діяльності, планування

і прогнозування розвитку підприємства, забезпечення і

раціонального використання фінансових ресурсів, оператив

ного контролю за фінансовим станом і управлінського обліку

на підприємстві, тощо. Отже, концепція фінансового менедж

менту повинна бути направлена на формування цілісної сис

теми знань про фінансові відносини в господарському процесі,

розробку фінансового механізмів та технології управління

фінансовою діяльністю господарюючого суб`єкта [1]. Саме то

му, погоджуємося з думкою одного із відомих у діловому світі

експертів в галузі фінансового менеджменту Е. Хелферта,

який вважає, що будьякий бізнес можна подати як взаємо

пов’язану систему руху фінансових ресурсів, які викликані уп

равлінськими рішеннями. Такий системний підхід корисний,

оскільки, він відображає фінансову природу усієї діяльності

бізнесу, а також подає її у фінансовоекономічних термінах. І

саме у такому контексті слід вивчати фінансовий менеджмент,

оскільки, як свідчить практика, жодне стратегічне або навіть і

тактичне рішення менеджерів не буде виконане, якщо воно не

підкріплене рухом фінансових ресурсів.

Управління потоком фінансових ресурсів, виражених в гро

шових коштах, є ключовим питанням в фінансовому менедж

менті. Від того наскільки пов’язані між собою управлінські

рішення та наявні фінансові можливості залежить

життєздатність і довготривалість бізнесу. Спільним для усіх

рішень є базовий принцип ”економічного компромісу”, згідно

якого перед кожним рішенням менеджер повинен зважувати

вигоди, які отримують, та фактичні витрати. Періодично су

купний ефект від цих компромісів можна спостерігати, коли

робота чи фінансова вартість бізнесу оцінюються або через

фінансову звітність, або за допомогою спеціального аналізу.

З точки зору механізму прийняття управлінських рішень

будьякий бізнес можна розділити на три сфери: інвестиційну,

312

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

виробничу і суто фінансову. В кожній сфері фінансовий ме

неджмент має свої специфічні основні завдання (рис. 8.1).

В інвестиційній сфері вони полягають:

••

поперше, у формуванні достатнього обсягу фінансових

ресурсів для забезпечення нормальної виробничої діяльності

за найнижчою ціною;

••

подруге, у виборі та виконанні інвестицій на основі

ґрунтовного економічного аналізу і менеджменту;

••

потретє, у постійному контролі за використанням

існуючого майнового комплексу. У сфері виробничої діяль

ності – це забезпечення прибуткової поточної діяльності за до

помогою ефективного використання всіх наявних ресурсів. І,

нарешті, у фінансовій сфері головні завдання полягають: в оп

тимізації розподілу отриманого прибутку а також в обережно

му фінансуванні бізнесу, при якому свідомо поєднується ко

ристь і ризик при використанні зовнішнього кредиту.

Фінансовий менеджмент слід розглядати, як підсистему

загального управління господарськокомерційною діяльністю

підприємства, яка включає сукупність принципів, методів і

форм організації управління усіма аспектами його фінансової

діяльності і направлена на реалізацію стратегічних і тактич

них цілей підприємства. Фінансовий менеджмент безпосеред

ньо пов’язаний з виробничим менеджментом, інноваційним

менеджментом, менеджментом персоналу і деякими іншими

видами функціонального менеджменту.

313

Ðîçä³ë 8

Îñíîâí³ òèïè ð³øåíü ùî

ïðèéìàº ìåíåäæåð

²íâåñòèö³¿

Ô³íàíñóâàííÿ

Âèðîáíè÷à ä³ÿëüí³ñòü

Рис. 8.1. Основні сфери прийняття ділових рішень

На механізм прийняття рішень по управлінню фінансами

фірми чинять вплив як внутрішні, так і зовнішні фактори

(рис. 8.2).

До внутрішніх факторів можна віднести:

••

досконалість фінансової звітності;

••

рівень ведення управлінського обліку;

••

глибину та системність проведення фінансового

аналізу;

••

наявність підготовлених фахівців з фінансового ме

неджменту і т.п.

314

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Ð³âåíü

³íôëÿö³¿

Ð³âåíü

åêîíîì³÷íî¿

àêòèâíîñò³

êðà¿íè

Ðîçâèíåí³ñòü

ô³íàíñîâîãî

ðèíêó

Ð³âåíü

ïîäàòêîâîãî

íàâàíòàæåííÿ

Óïðàâë³ííÿ

ô³íàíñàìè

ô³ðìè

Ãëèáèíà òà

ñèñòåìí³ñòü

ïðîâåäåííÿ

óïðàâë³íñüêîãî

àíàë³çó

Íàÿâí³ñòü

ï³äãîòîâëåíèõ

ôàõ³âö³â ç

ô³íàíñîâîãî

ìåíåäæìåíòó

Ñòàá³ëüí³ñòü

çàêîíîäàâñòâà

Ð³âåíü

êîíêóðåíö³¿

Äîñêîíàë³ñòü

ô³íàíñîâî¿

çâ³òíîñò³

Ð³âåíü âåäåííÿ

óïðàâë³íñüêîãî

îáë³êó

Рис. 8.2. Внутрішні та зовнішні фактори впливу на механізм прийняття

рішень по управлінню фінансами фірми

До зовнішніх факторів відносяться:

••

стабільність законодавства (в тому числі податкового);

••

рівень економічної активності країни;

••

розвиненість фінансового ринку (кредитного, фондово

го, валютного);

••

рівень інфляції;

••

рівень податкового навантаження;

••

рівень конкуренції.

Рішення, які приймають менеджери, впливають на рух

контрольованих ними ресурсів. Ці рухи описуються терміном

“фондові потоки” (funds flows), котрий означає ресурси чи

вкладенні бізнесом у вигляді грошових коштів, дебіторської

заборгованості, запасів, обладнання, чи отримані бізнесом у

вигляді позик, облігацій або акціонерного капіталу.

Аналіз існуючих підходів до становлення фінансового ме

неджменту, як окремої науки [23], дозволяє зробити висно

вок, що його формування повторює основні етапи в еволюції

загального менеджменту.

Фінансовий менеджмент як наука і навчальна дисципліна

сформувався наприкінці 90х років дев’ятнадцятого століття у

США за наступних передумов:

а) були створені основи загальної економічної теорії рин

кового господарства;

б) рівень організації виробництва досяг високого розвитку

у вигляді створення індустріального суспільства, в основу

якого було покладено велике промислове виробництво й ко

лективну форму власності;

в) сформувалася ефективна система правових інститутів і

ринкова інфраструктура;

г) набула розвитку система національних і міжнародних

фондових і фінансових посередників.

Отже, фінансовий менеджмент, як наука почав формува

тися у зв’язку з посиленням ролі фінансового капіталу, фор

муванням фондового ринку, а також, у зв’язку з досить висо

ким рівнем розвитку економічної науки в цілому.

В історії розвитку фінансового менеджменту можна

виділити декілька етапів:

315

Ðîçä³ë 8

I – кінець 90х років Х1Х ст. – 30 роки ХХ ст. – відбу

вається становлення фінансового менеджменту як науки і са

мостійного виду діяльності, а також, відособлення фінансово

го менеджменту від власності;

II – 3040 рр. ХХ ст. – характерною ознакою цього періоду

стала депресія, яка охопила економіку США та інших країн

Заходу;

III – 4060 рр. ХХ ст. – цей етап характеризується виходом

з депресії та початком швидкого економічного зростання;

IV – 6070 рр. ХХ ст. – в цей період на шляху пошуку дже

рел поповнення капіталу та оптимізації його структури;

V – 7090 рр. ХХ ст. – розширюється масштабність фінан

сового аналізу з урахуванням інфляції та її наслідків при

прийнятті ділових рішень;

VI – Сучасний етап – роль фінансового менеджменту як

системи знань і вмінь щодо вибору управлінських рішень,

спрямованих на зростання вартості бізнесу значно зросла.

Знання фінансового менеджменту тепер необхідні не лише

фінансистам, але й керівникам служб маркетингу, виробничих

підрозділів і т.п.

Термін “фінансовий менеджмент” в 90х роках XXго

століття прийшов в країни пострадянського простору ізза

кордонної практики. Етапи розвитку фінансового менеджмен

ту в країнах пострадянського простру і Україні зокрема пред

ставлені у табл. 8.1.

Слід відзначити, що окремі елементи фінансового ме

неджменту використовувалися на різних етапах економічного

розвитку. В умовах становлення ринкової економіки стійкість

і успіх будьякого господарюючого суб’єкту може забезпечити

лише ефективне управління рухом фінансових ресурсів.

Капітал повинен приносити прибуток, інакше підприємство

може втратити стійкість на ринку. Щоб раціонально управля

ти рухом фінансових ресурсів, необхідно знати методологію і

методику фінансового менеджменту, а також оволодіти

вмінням прийняття рішень на практиці. Отже, сучасні умови

потребують комплексного використання інструментів фінан

сового менеджменту.

316

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Таблиця 8.1

Етапи розвитку фінансового менеджменту в країнах

пострадянського простору і в Україні зокрема

За сторічний період свого існування фінансовий менедж

мент значно розширив коло проблем, що вивчається, – якщо

при його зароджені він розглядав в основному фінансові пи

317

Ðîçä³ë 8

Ïåð³îä

Åòàï

Îñíîâí³ ïîñòóëàòè

1985 –

1994 ðð.

Ñòàíîâëåííÿ

ô³íàíñîâîãî

ìåíåäæìåíòó

– êîíòðîëü;

– îáë³ê ³ îïòèì³çàö³ÿ âèòðàò âèðîáíè÷îãî

ïðîöåñó ïî ñõåì³ “ðåñóðñè-âèðîáíèöòâî-

çáóò”;

– âèä³ëåííÿ ô³íàíñîâèõ îïåðàö³é, âèðîá³-

òêó ³ êîíòðîëþ çà ô³íàíñîâèìè îïåðàö³-

ÿìè.

1990 –

1996 ðð.

Ôóíêö³îíàëü

íèé ï³äõ³ä

– óïðàâë³ííÿ ô³íàíñàìè ï³äïðèºìñòâ ç

ö³ëëþ êîíòðîëþ (çíèæåí³) âèòðàò, ñâîº-

÷àñíîãî ³ â³ðíîãî ïðîâåäåííÿ ô³íàíñîâèõ

îïåðàö³é;

– âèä³ëåííÿ ôóíêö³é ô³íàíñîâîãî ïëàíó-

âàííÿ, îðãàí³çàö³¿, ìîòèâàö³¿ ³ êîíòðîëþ;

– äåô³í³ö³ÿ ô³íàíñîâîãî ìåíåäæìåíòó ç

ïîçèö³¿ ïëàíóâàííÿ, îðãàí³çàö³¿ ³ êîíòðî-

ëþ âèêîðèñòàííÿ ô³íàíñîâèõ ðåñóðñ³â

îðãàí³çàö³¿;

– ðîçðîáêà óí³âåðñàëüíèõ ïðîöåäóð äëÿ

ïðèéíÿòòÿ ð³øåíü â îáëàñò³ óïðàâë³ííÿ

ô³íàíñàìè.

1993 – ïî

òåïåð³ø-

í³é ÷àñ

Ñèñòåìíèé

ï³äõ³ä

– êëþ÷îâîþ ô³ãóðîþ íà ï³äïðèºìñòâàõ

ñòàº ô³íàíñîâèé äèðåêòîð;

– âèä³ëåííÿ ôóíêö³é ô³íàíñîâîãî ïëàíó-

âàííÿ, îðãàí³çàö³¿, ìîòèâàö³¿ ³ êîíòðîëþ;

– âèä³ëåííÿ åëåìåíò³â ñèñòåìè ô³íàíñîâî-

ãî ìåíåäæìåíòó;

- âèçíà÷åííÿ ¿õ âçàºìîçâ’ÿçê³â;

- ³íòåãðàö³ÿ ô³íàíñîâî¿ ñòðàòåã³¿ â ÿêîñò³

îñíîâíî¿ ï³äñèñòåìè çàãàëüíî¿ ñòðàòåã³¿

îðãàí³çàö³¿.

тання створення нових фірм і компаній, потім – управління

фінансовими інвестиціями і проблеми банкрутства, то в те

перішній час він включає практично всі напрямки управління

фінансами підприємств [45]. Ряд проблем фінансового ме

неджменту в останні роки отримали свій поглиблений розви

ток в нових, відносно самостійних областях знань – фінансо

вому аналізі, інвестиційному менеджменті, ризикменедж

менті, антикризовому управлінні підприємством при загрозі

банкрутства [6, с.18].

Отже, настав час, визначивши пріоритети, починати роз

робку і впровадження фінансового менеджменту, що сприятиме

стабілізації стану кожного вітчизняного підприємства. Не мож

на сказати, що системи управління фінансами підприємств не

існує. Вона існує, але вимагає перебудови і усунення недоліків.

До того ж вже існують підприємства, де система фінансового

менеджменту внаслідок органічного включення в систему за

гального економічного управління функціонує досить ефектив

но, а сама система управління фінансами сприяла стабілізації

фінансового стану підприємства; адаптації підприємства до

ринкових перетворень та стимулюванню інвестиційної актив

ності. Вочевидь, потрібно створювати таку систему управління,

при якій кожна окрема служба (в тому числі і служба фінансо

вого менеджменту) буде розуміти, що її діяльність має бути

спрямована на досягнення стратегічних і тактичних цілей

підприємства в цілому.

Що ж стосується системи фінансового менеджменту на

європейських і американських підприємств, то вона більш

консолідована, на відміну від типових фінансових відділів

країн СНД. Хоча і закордонний досвід на пряму не може бути

використаний на вітчизняних підприємствах, однак цей досвід

слід розглядати у якості орієнтиру у довгостроковій перспек

тиві. Висновки, які можна зробити із закордонного досвіду

прийнятні вже сьогодні для роботи підприємств пострадянсь

кого простору наступні:

••

на кожному підприємстві слід створити фінансовому

службу (службу фінансового менеджменту);

318

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

••

для ефективного виконання фінансових функцій на

підприємстві достатньо три відділи, а саме: відділ планування,

бухгалтерського обліку і фінансовий відділи;

••

головний бухгалтер повинен офіційно звітувати гене

ральному директорові, але працювати у тісному контакті з

фінансовим директором;

••

юридичний відділ повинен співпрацювати з фінансо

вим директором з питань забезпечення необхідною юридич

ною підтримкою при структурних угодах;

••

відділ інформаційних технологій повинен бути

підзвітним фінансовому директору, так як діяльність цього

відділу сконцентрована на бухгалтерських і фінансових аспек

тах роботи підприємства.

Виходячи з практичного досвіду зазначених зарубіжних,

російських і українських підприємств можна стверджувати,

що при формуванні фінансового менеджменту на

підприємстві, в першу чергу, необхідна постановка

внутрішнього управління, а це досить складна, велика і

кропітка робота, яка включає наступні заходи:

I. Перебудова всього механізму управління

підприємством з врахуванням необхідності впровадження

служби фінансового менеджменту. При формуванні структури

підприємств повинні враховуватися такі основні принципи, як:

забезпечення гнучкого реагування на зміну ринку; забезпечен

ня оптимального рівня децентралізації управлінських рішень;

організація і виконання кожної функції, яку слід закріпити за

структурним підрозділом; персоніфікація відповідальності за

організацію і виконання функцій.

II. Розробка організаційних структур управління з

розділом виробництва на бізнес – одиниці.

III.Організація роботи фінансового менеджменту, а саме:

••

створення центрів відповідальності за фінансовий ме

неджмент;

••

підготовка і перепідготовка керівників і спеціалістів;

••

діагностика фінансового стану;

••

розробка фінансової стратегії;

319

Ðîçä³ë 8

••

розробка регламентів фінансових служб і менеджерів;

••

розробка конкретних заходів по рішенню ідентифікова

них фінансових проблем;

••

взаємозв’язок конкретних заходів в рамках програмно

го документу;

••

організація контролю, моніторингу і оперативного ко

регування програмних заходів.

Фінансовий менеджмент слід створювати з чіткою систе

мою інформаційного обміну, що сприятиме оперативному ре

агуванню на зміну ситуації в роботі підприємства [7].

Своєчасність і об’єктивність інформації допоможе уникнути

фінансових труднощів і негативних наслідків.

Організовувати роботу фінансової служби слід таким чи

ном, щоб була можливість отримувати інформацію у розрізі:

1) об’єктів фінансового управління;

2) управлінських процесів (планування, аналіз, прогноз);

3) фінансових потоків. Основними джерелами інформації

мають бути:

1) показники, які характеризують загальноекономічний

розвиток країни (об’єм доходів і витрат державного бюджету,

розмір бюджетного дефіциту, розмір емісії грошей, індекси

інфляції, доходи населення, облікова ставка НБУ і т.д.);

2) показники, які характеризують галузь підприємства

(індекс цін, загальна вартість активів, об’єми випуску і ре

алізації продукції, ставка податку на прибуток і т. інше);

3) показники, які характеризують кон’юнктуру фінансо

вого ринку (депозитні і кредитні ставки, попит і пропозиція,

офіційні курси окремих валют і т.інше);

4) показники внутрішніх джерел інформації

підприємства (фінансова звітність, баланс підприємства, звіт

про прибутки і збитки, дані оперативного управлінського

обліку і т. інше).

IV.Розробка стандартів управлінського обліку для всього

підприємства, а також для структурних підрозділів. Це забез

печить оперативне надходження і узагальнення необхідної

фінансової інформації.

320

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ