Екологічне маркування

Подождите немного. Документ загружается.

екологічне маркування

Зміст

Вступ

1. Екологічне маркування: ціль та необхідність

2. Типи екологічного маркування

3. Знаки у складі маркування

Висновок

Список літератури

Вступ

екологічне маркування

Екологія – це те, що навколо нас. Ми дихаємо, п’ємо воду,

їмо… Ми виробники і споживачі. І часто навіть не

замислюємося, що можемо зробити світ чистішим.

Ще сто років тому автомобілі були рідкістю, а

електроенергія працювала тільки у містах. Тепер ми

споживаємо блага цивілізації щохвилини, а Земля стає усе

більш брудною. Чому так? Чому Україна захлинається?

Учені виділяють кілька причин. У нашій державі

сконцентровані великі промислові об’єкти, які не мають

сучасних очисних споруд, оборотних систем водопостачання.

Об’єктів, що охороняють природу, немає або вони

недостатньо використовуються.

Виробництво побудоване на застарілих технологіях,

споживає надто багато енергії і сировини – у кілька разів

більше за західні підприємства.

До того ж немає належного контролю за охороною

довкілля.

Забруднення або чужорідні речовини потрапляють у

сировину, з якої виготовляються продукти харчування, через

повітря, ґрунт, воду.

От і виходить, що абсолютно екологічно чистих продуктів

харчування бути не може. Можна говорити лише про

«безпечну» і «небезпечну» для здоров'я людини продукцію.

Яка продукція вважається безпечною?

«Безпечна» та продукція, у якій вміст небезпечних

речовин (токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів,

радіонуклідів тощо) не перевищує встановлені гранично-

екологічне маркування

припустимі норми. Чим менше у продуктах шкідливих

речовин, тим вони «чистіші».

Європейська комісія «Кодекс Аліментаріус» опублікувала

відповідні норми та вказівки щодо вмісту та застосування в

продуктах харчування чужорідних речовин.

В Україні ці норми поки не є обов’язковими для виробників

харчової продукції.

Сьогодні люди скрізь прагнуть споживати «екологічно

чисті» продукти.

Тому чимало країн запровадили перехід на «органічне

сільське господарство». Виробники там відмовляються від

застосування пестицидів і антибіотиків та використовують

виключно методи, безпечні для довкілля.

Відповідальні виробники продуктів харчування шукають

способи відмовитися від методів, які загрожують життю,

виснажують ресурси та забруднюють повітря, воду й ґрунт.

Інші ж, не надто переймаючись турботами про екологічність,

бажають бути конкурентоспроможними. Вони маркують свою

продукцію всілякими написами та знаками, які ніким і нічим

не підтверджені, але стверджують: продукція «натуральна»,

«екологічно чиста», «вирощена без використання

пестицидів», «без консервантів» та інше. Все це явно вводить

в оману споживача.

екологічне маркування

1. Екологічне маркування: ціль та необхідність

В теперішній час підвищення конкурентоспроможності

продукції підприємства та збільшення прибутку – головне

завдання та мета функціонування суб’єкту господарювання.

Одним зі шляхів досягнення вказаної мети може виступати

екологічне маркування.

Вперше використання екологічного маркування було

рекомендовано на Світовому саміті в Ріо-де-Жанейро в 1992

році, а його впровадження підтримано усіма серйозними

міжнародними організаціями, такими як ООН, Світова

Організація Торгівлі, а також Європейський Союз.

Екологічне маркування – це комплекс відомостей

екологічного характеру щодо продукції, процесу чи послуги у

вигляді тексту, окремих графічних, кольорових символів

(умовних позначень) та їх комбінацій. Він наноситься в

залежності від конкретних умов безпосередньо на виріб,

упаковку (тару), ярлик, етикетку чи в супровідну

документацію.

Ціль створення екомаркування – повідомлення споживачу

інформації, яка дозволяє обирати ту продукцію, яка робить

найменший негативний вплив на навколишнє середовище;

стимулює виробників екологічно безпечної продукції,

забезпечення безпеки продукції на всіх стадіях її життєвого

циклу; призупинення або припинення реализації продукції,

яка не відповідає встановленним екологічним вимогам;

сприяння збуту продукції з кращими екологічними

характеристиками; запобігання ввезення в країну

недоброякісних з екологічної точки зору іноземних товарів;

оцінка відходів виробництва з точки зору екологічної безпеки

та утилізації.

Основою критерію екологічності виступає оцінка впливу

на навколишнє середовище на усіх стадіях життєвого циклу

екологічне маркування

подукції. Ретельне вивчення стадій життєвого циклу дозволяє

визначити критерії, які враховують вимоги до ряду факторів,

що виявляються екологічно небезпечними. Якщо продукція

відповідає встановленним критеріям, в такому разі ій

надається знак екологічного маркування.

Для того щоб отримати екомаркування підприємство

повинно не тільки сплатити проведення експертизи для

оцінки екологічної безпеки продукції, життєвого циклу її

виробництва, але й впроваджувати та розвивати нові

технології, які підтримують та підвищують рівень екологічної

безпеки продукції. Безумовно, такі дії підприємства

вимагають постійних серйозних фінансових вкладень, що

пояснює велику собівартість продукції, що має

екомаркування в порівнянні з аналогічною несертифікованою

продукцією. В той же час виникає питання: «що отримує

виробник, який здійснив екологічне маркування власної

продукції»? Відповідь є очевидною: по-перше, підтвердження

ексклюзивної якості своєї продукції з урахуванням її

екологічної безпеки; по-друге, обґрунтоване підтвердження

наявності екологічної політики на підприємстві; по-третє,

полегшення взаємодії із компаніями-партнерами, особливо

іноземними (деякі західні компанії можуть просто

відмовитись працювати з продукцією, якщо вона не пройшла

екологічну сертифікацію); по-четверте, підвищення продажей

(за рахунок підвищення попиту покупців на продукцію); по-

п’яте, репутацію підприємства, яке турбується про стан

навколишнього середовища; і в заключення - підвищення

конкурентоспроможності продукції.

В залежності від інформації, яку несе екологічне

маркування, існує 3 основні типи:

1) інформація про екологічність продукції загалом, яка

враховує увесь життєвий цикл її виробництва;

екологічне маркування

2) інформація про екологічність окремих властивостей

продукції. Сюди також відносяться знаки, які відображають

відсутність речовин, які призводять до зменшення озонового

шару Землі; знаки на предметах споживання, які

відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою

для навколишнього середовища, і багато інших;

3) інформація для ідентифікації натуральних продуктів

харчування (органічне виробництво).

Підтримка екологічного маркування різними країнами

світу.

На Заході система екомаркування продукції активно

розвивається та охоплює вже практично усі групи товарів.

Найбільш популярними представниками цієї системи є 2

лейбли нехарчової продукції - північний («Північний лебідь»)

та європейський («Європейська квітка»).

екологічне маркування

8 жовтня 2004 року Україна була прийнята в Глобальну

Мережу Екологічного Маркування (GEN), яка утворена в

1994 році ассоціацією незалежних організацій, що

здійснюють заходи щодо екологічного маркування, а

національний знак екологічного маркування “Екологічно

чисто та безпечно” внесений у міжнародний реєстр GEN.

Сьогодні GEN поєднує екологічне маркування країн Європи, а

також понад 35 країн, що не входять до ЄС.

В Україні одним з перших з проведення екологічного

маркування стало підприємство “Криворіжсталь” - перше

металургійне підприємство, яке отримало право

використовувати національний знак екологічного маркування

“Екологічно чисто та безпечно” у своїй документації. Однак

досягнення таких результатів крупним промисловим

підприємством країни потребувало значних зусиль, зокрема,

виконувалась робота по усім основним екологічним

напрямкам, в тому числі щодо зниження шкідливих викидів,

утилізації відходів, впровадження нових енергозберігаючих

технологій та оздоровлення навколишнього середовища; а

також прагнення до розробки системи екологічного

менеджменту у відповідності до вимог міжнародного

стандарту ISO 14001.

Таким чином, необхідно відмітити, що екомаркування

сьогодні – це запорука успіху діяльності будь-якого

підприємства в майбутньому; в той же час - це зниження

негативного впливу на навколишнє природне середовище, а,

отже, й зменшення негативної дії на здоров’я населення.

2. Типи екологічного маркування

Згідно з визначенням Міжнародної організації

стандартизації, усі види маркування переслідують єдину

екологічне маркування

мету «на основі перевіреної й достовірної інформації

стимулювати пропозицію товарів та послуг, які спричиняють

якнайменший негативний вплив на навколишнє середовище,

а також сприяти зростанню попиту на ці товари, тим самим

стимулюючи покращення стану навколишнього середовища

через залучення ринкових механізмів".

Але існує декілька підходів щодо оцінки впливів

продукції, ґрунтованих на оцінці життєвого циклу, які

відрізняються за типами екологічного маркування.

І тип програми екологічного маркування

Метою програми екологічного маркування І типу є

сприяння зменшенню впливів на навколишнє середовище,

пов 'язаних з продукцією, шляхом маркування такої продукції

знаком екологічного маркування третьої сторони на основі

оцінки її відповідності конкретними екологічними

критеріями.

Програма екологічного маркування типу І повинна

демонструвати прозорість на всіх стадіях її розроблення та

функціонування.

Інформація щодо програми повинна бути доступною для

зацікавлених сторін і охоплювати:

- вибір категорій продукції;

- вибір та розроблення екологічних критеріїв для

продукції;

- функціональні характеристики продукції;

- методи випробувань та перевірки;

- порядок сертифікації та присвоєння знаку

екологічного маркування;

- інформацію не конфіденційного характеру, на

підставі якого присвоюється знак екологічного

маркування;

екологічне маркування

- джерела фінансування розроблення програм

(наприклад, внески, фінансова підтримка уряду,

тощо);

- перевірку відповідності.

Екологічне маркування типу І передбачає наступні

процедури:

- консультування із зацікавленими сторонами;

- вибір категорій продукції;

- розроблення, аналіз та інтерпретацію екологічних

критеріїв для продукції;

- ідентифікацію функціональних характеристик

продукції;

- впровадження процедур сертифікації в межах

програми.

Орган сертифікації продукції за програмою екологічного

маркування І типу, відповідно до вимог міжнародного

стандарту 180 14024, повинен відповідати основним

вимогам і підтверджувати гарантію того, що він є вільним

від впливу заявника та інших зацікавлених сторін.

Програмою встановлюються чіткі умови надання ліцензії

та використання знаку екологічного маркування.

Основними елементами технічних вимог для програми

екологічного маркування типу І є екологічні критерії для

кожної категорії і функціональні характеристики продукції.

Орган із сертифікації продукції несе відповідальність за

ліцензування заявників і повинен надавати ліцензію на

використання знаку екологічного маркування лише за

умови, якщо заявник:

- відповідає загальним правилам програми;

екологічне маркування

- заявлена продукція відповідає встановленим

екологічним критеріях: та функціональним

характеристикам для даної категорії продукції.

Відповідальність за забезпечення впевненості в

підтриманні відповідності вимогам програми покладається

виключно на ліцензіата.

II тип програми екологічного маркування

II тип має на меті гармонізувати використання

екологічних само декларацій, що застосовуються до будь-якої

зробленої продукції заявником.

Цей стандарт обмежує використання деяких заяв або

тверджень, які є нечіткими чи неконкретними, або, які лише

натякають на те, що продукція є екологічно сприятливою чи

екологічно безпечною. Тому слід уникати використання та-

ких екологічних тверджень, як «екологічно сприятливий»,

«сприятливий для ґрунту», «не забруднюючий», «зелений»,

«сприятливий для природи» та «сприятливий для озону»,

тощо.

Екологічне твердження «вільний від...» за вимогами цього

стандарту слід робити лише у випадку, коли рівень

зазначеної речовини не перевищує того, який можна виявити

як підтверджений або фоновий рівень.

Самодекларації слід супроводжувати пояснювальним

доповненням, якщо поодиноке твердження може призводити

до непорозуміння. Екологічне твердження, не

супроводжуване пояснювальним доповненням, можна робити

лише у випадку, коли воно є достовірним за всіх

передбачуваних обставин без жодного обмеження.

Особливості використання символів для екологічних

тверджень: