Дубенко С.Д. Державна служба в Україні
Подождите немного. Документ загружается.
Друга зміна полягала у гаслі "Керувати - щоб добивати
ся результатів". Сутність була у переносі уваги з того, що є "на вході" на "вихід",
іншими словами - на результат.
У третю чергу модернізатори змінили структуру урядового апарату, наблизивши її
до моделі холдінгової кампанії, де функції планування і реалізації розведені.
І остання, четверта, зміна полягала в тому, що монополія відомств підривалася
введенням конкурсного тендера. При цьому виходили з того, що ті, хто планує курс в тій
чи іншій сфері і оплачує роботу по його проведенню, може належати до оперативних
підрозділів чи фірм, як до "чорного ящика" в плані самостійного здійснення задачі за
умову, що при необхідності, або у випадку його можна замінити іншим "чорним ящиком".
Г. Шварц, аналізуючи досвід модернізації державної служби в Австрії, Данії, Новій
Зеландії, Швеції, доходить висновку, що:
а) з технічної точки зору організація призвела до уповільненого росту чисельності
державних службовців або навіть до їх скорочення. Продуктивність праці збільшилась і це
відбилося на бюджеті;
б) введення ринкової конкуренції в бюджетну структуру дисциплінує державних
службовців. Зростаюча конкуренція допомагає збереженню відповідності між зарплатою і
продуктивністю праці'.
З метою модернізації державної служби, наближення до "ідеального типу
управління" в Європі були розроблені різні моделі, які об'єднуються загальною назвою
"Нове державне управління". Їх характеризують наступні елементи:
• розробка інструментів контролю результатів;
• посилення конкуренції місцевих органів управління;
• децентралізація і самостійність управлінських одиниць, державних і громадських
підприємств;
• орієнтація на професійне, відповідальне державне управління;
• посилення орієнтації на результати;
- вдосконалення фінансового менеджменту за допомогою методів, що
використовуються у виробництві, і так званого "адміністративного контролінгу".
' Шварц Г. Истоки современной модернизации государственной служби (на примере
Австрии, Даний, Новой Зеландии, Швеции) //Асітіпіяі-гаїіоп апгі Йосіеіу. - 1994. - № 1. -
Р. 48-77.
Найбільш розповсюджені з них мають наступні особливості:
1. Експерименти "вільної комуни" (Скандинавія):
- гнучкі, пристосовані до ситуації структури місцевого управління;
- прагматичний підхід до управління, близький економічному менеджменту.
2. Контрактний менеджмент (Тілбургська модель, Нідерланди):
- узгодження конкретних цілей;
- децентралізація відповідальності за розпорядження ресурсами;
- використання звітності і контролінгу.
3. Концепція відповідальної влади і відповідальні установи (Великобританія):
- розподіл відповідальності;
- партнерство державного і приватного секторів;
- обов'язковий конкурс;
- конкуренція з приватним сектором.
Концепції модернізації державної служби об'єднує те, що вони демонструють нові
цінності, норми, нове ставлення до громадян і клієнтів, до політичних представників, до
керівників і підлеглих: гласність, відповідальність, готовність до ризику, підприємливість,
колективний стиль керівництва, демократичну інформаційну і комунікаційну політику.
На думку німецьких вчених В.Кілліана, Ф. Шиднера, М. Вінда в процесі
перетворення організації державної служби в підприємства, які надають послуги клієнтам,
мова йде передусім про зміну норм, цінностей, поглядів і поведінки керівників і лише
після цього - про введення нових організаційних структур, методів та інструментів
менеджменту. Ці інструменти і методи стають діючими лише тоді, коли вони ви-
користовуються в дусі нової філософії керівництва*.
Кмлман В., Шидиер Ф., Вчнд М. Модернизация управлений //
Уепуаііипевогеапіхаїіоп. - 1994. - №5. - 5. 9-12.
Модернізація управління і державної служби зокрема -
це дуже складний процес культурних змін. Якщо його мета полягає у досягненні
стійких результатів (а не тільки короткостроковому рості ефективності), він не може бути
"спущений згори", централізоване керівництво може здійснюватися лише обмежено. Тому
йдеться не стільки про інструкції, нові організаційні плани, семінари, інші заходи по
підвищенню кваліфікації, скільки про нові шляхи розвитку. Керуючі ними керівні
працівники, їхні підлеглі перетворять свою організацію в ефективне підприємство по
наданню послуг.
Один з таких шляхів - "якісний менеджмент, що направлений на задоволення запитів
клієнтів". Це новий підхід в модернізації державної служби. Він відрізняється від
концепції 80-х рр., які передбачали, передусім, організаційні і структурні зміни та
характеризується наступними факторами.
> "Якісний менеджмент" - це спільні зусилля всіх учасників процесу модернізації
незалежно від ієрархічних відносин в межах даної організації.
> Оптимізація процесів підвищення ефективності управління починається з розробки
необхідної стратегії.
> Процес змін сконцентровано на тих видах діяльності і функціях, які приносять
клієнту найбільшу вигоду.
> Організаційні зміни стосуються передусім комунікативних зв'язків, співпраці
всередені організації, а також управління робочим процесом.
> Систематичний контроль і оптимізація всіх процесів за допомогою сучасної
інформаційної техніки скорочують терміни запропонованих послуг, підвищують якість,
клієнт отримує більше вигоди.
> Спільна робота співробітників організації, зовнішніх і внутрішніх консультантів
збільшує можливості самооптимізації і саморегулювання в даній організації.
> Використовуються і розвиваються сукупні можливості співробітників організації.
Метод "якісного менеджменту" мотивує всіх учасників його реалізації до того, щоб
вже в процесі змін брати на себе відповідальність за надання послуг, враховувати потреби
своїх клієнтів і вступати в конкуренцію з іншими організаціями.
Якісний менеджмент, на думку Кілліана, Шиндера і Вінда, - це метод, який потребує
більших зусиль, але більш перспективний, ніж визнані засоби оптимізації" управління'.
Розглядаючи шляхи модернізації державної служби в зарубіжних країнах, не можна
не згадати про книгу американців Осборна і Геблера "Реорганізація урядової діяльності".
Десять правил, які перелічені в ній, вважаються класичними і такими, що забезпечують
успіх адміністративної діяльності, а саме слід:
•4- бути у керма, а не плисти по хвилях;
•^ давати повноваження громадянам, а не лише надавати послуги;
4- створювати конкуренцію, а не монополії;
-^ керувати діяльністю повинні накази, а не правила;
4- орієнтуватися на результати, а не на виділені кошти;
-+• задовольняти потреби клієнтів, а не бюрократів;
•^ думати як підприємець - про вигоду, а не про витрати;
4- попереджати події: інвестувати в профілактику, а не на лікування;
4- децентралізувати повноваження;
-^ вирішувати проблеми шляхом розширення виконавської сфери, не обмежуючись
публікуванням програм
2
.
Килман В., Шиднер Ф., Винд М. Модернизация управлений //
Уепуа11ип85огеапі5а1іоп. - 1994. - № 5. - 5. 17.
Цит. за кн.; Государственная служба. Проблемьі реформирования. Зарубеж. оішт. -
М., 1995. - С. 20.
Список рекомендованої літератури
1. Авер'явов В.Б. Законодавче врегулювання державної
служби. Стан та проблеми // Вісн. держ. служби України. -1995. - № 1.
2. Атаманчук Г.В. Вдасть аппарата или аппарат власти // Зкономика й жизнь. - 1992.
- № 6.
3. Атамаичук Г.В. Государственная служба как сфера
управления // Проблемьі теории й практики управления. -1992. - № 4.
4. Атамавчук Г.В. Не по знакомству, а по таланту // Труд. - 1993. - 16 апр.
5. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности
государственного управления. - М.: Юрид. лит., 1990.
6. Атамаачук Г.В. Профессиональї в управлений //Рос. вести.- 1993. - 26 мая.
7. Атамавчук Г.В. Управление: социальная ценность й зффективность. - М., 1990.
8. Барабашев Г.В. Муниципальньїе органьї современного
капиталистического государства (США, Великобританця). -М.: Изд-во Моск. ун-та,
1971.
9. Бигяк Ю.П. Посада в структурі державного органу //
Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. -X., 1995.
10. Блавке У.У. Заграничная служба США. - М.:
Прогресе, 1974.
11. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Политическая нейтраль-
ность государственньїх служащих в Англии // Государство й право.- 1992. - № 9.
12. Брзбаи Т. Французское административное право. -М.: Прогресе, 1988.
13. Войль И.М. Центральний аппарат государственного управления
капиталистических стран. - М.: Наука, 1984.
14. Воробьев В.А. Советская государственная служба:
(Административно-правовой аспект). - Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1986.
15. Вослеаский М.С. Номенклатура. - М., 1990.
16. Гарнер Д. Великобританця: центральнеє й местное
управление. - М.: Прогресе, 1984.
17. Гурне Б. Державне управління. - К.: Основи, 1993.
18. Государствеиаая служба основних капиталистических
стран. - М.: Наука, 1977.
19. Государствеивая служба в России: проблеми становлення. - М.: Изд-во "Луч",
1993.
20. Демадова Н.Ф. Служилая бюрократия в России й ее
роль в формировании абсолютизма. - М., 1997.
21. Державне управління; теорія і практика /Під заг. ред.
В.Б. Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998.
22. Державний службовець в Україні (пошук моделі)
/Під заг. ред. Н.Р.Нижник. - К.: Вид-во "Ін - Юре", 1998;
23. Дубевко С.Д. Державна служба в Україні: Навч.
посібник. - К.: Вид-во УАДУ, 1998.
24. Дубеако С.Д. Державна служба в умовах становлення
правової держави // Правова держава Україна: проблеми,
перспективи розвитку.- X., 1995.
25. Дубевко С.Д. Проблеми формування державної служби в Україні // Вісн. держ.
служби України. - 1995. - № 3-4. - С.95.
26. Ероткив Н.П. История государственньїх учреждений
дореволюционной России. - М., 1967.
27. Зайовчковский П.А. Правительственньїй аппарат са-
модержавной России в XIX в. - М.: Мьісль, 1978.
28. Ильивсквй И.П. Система органов власти й управления ФРГ: Учеб. пособие. - М.,
1977.
29. Иропшиков И.П. Создание советского центрального
государственного аппарата. - М., 1967.
30. Королева-Ковоплявская Г.И. Идеальное государство й
идеальное управление в политических ученнях Платона й
Аристотеля. - М., 1992.
31. Королов С.А. Административно-командная система:
генезис й зволюция. - М., 1990.
32. Кривопалов А. "Бюрократ - зто совсем неплохо":
Разговор в британ. колледже Граждан. служби // Известия. -^90. - 19 июля.
33. Крилева И.С. Аппарат государственного управлений современной Франции. - М.:
Наука, 1982.
34. Крилева И.С. Правовое регулирование государст-венной службьі й политическая
роль бюрократии в сов-ременном буржуазном государстве // Политическая орга-низация й
правовьіе системьі за рубежом: история й современность. - Свердловск, 1987.
35. Куфакова Н.А. Правовое положение служащих государственного управлення
буржуазних стран: Учеб. пособие. -М., 1967
36. Лебив Б.Д., Перфильев М.Н. Кадрьі аппарата управлення в СССР. - М., 1970.
37. Малютия М. "Новая" злита в новой России //
Обществ. науки й современность. - 1992. - № 2.
38. Маиохш В.М. Концепция Закона о государственной службе // Сов. государство й
право. - 1991. - № 12.
39. Манохии В.М. Правовеє регулирование советской
государственной служби // Сов. государство й право. - 1968. -№ 1.
40. Материадьі "Круглого стола" по проблемам государственной служби // Нар.
депутат. - 1992. - № 16.
41. Мерсер Давид. ИБМ управление в самой преуспе-вающей корпорации мира. -
М.: Прогресе, 1991.
42. Морозов Б.М. Создание й укрепление советского государственного аппарата. -
М., 1957.
43. Назаренко А.Ф. Принципи государственной служби // Нар. депутат. - 1992. - № 2.
44. Нижник Н.Р. Державна виконавча влада і право //
Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. -X., 1995.
45. Нижвик Н.Р. Державна служба в Україні як фактор державотворення // Вісн.
держ. служби України. - 1995. - № 1.
46. Новиков А.В. Правовьіе форми организации государственной служби в США. -
М., 1974.
47. Омаров А.М. Руководитель. Разммшление о етиле управления. - М., 1987.
48. Ораих М.Ф. Правовой статус должности руководи-теля в аппарате
государственного управления. - К.: Наук. думка, 1988.
49. Охотский Е.П. Политическая злита. - М., 1993.
50. Песчанский В.В. Служащие в буржуазном обществе:
(на примере Англии). - М.: Наука, 1975.
51. Петришив О.В. Державна служба в структурі державно-правової організації
суспільства: (питання методології) // Вісн. Академії правових наук України. - 1995. - № 4.
52. Петршпин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація. - К.:
НМКВО, 1990.
53. Петухов Г.Е., Васильєв А.С. Понятие должностного лица в советском
законодательстве й правовой науке // Правоведение. - 1980. - № 3.
54. Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування:
Матеріали наук.-практ. конф. профес.-, викладац. складу та слухачів Академії. -К.: Вид-во
УАДУ, 1996.
55. Производительаость труда "бельїх воротничков". - М.:
Прогресе, 1989.
56. Ряйт Г. Державне управління. - К.: Основи, 1994.
57. Реформа государственного аппарата: (зарубеж. опит). -М., 1992.
58. Реформування державного управління в Україні:
проблеми і перспективи / Наук. керів. В.В. Цветков - К.: Орі-яни, 1998.
59. Роаевбаум Ю.А. О государственной службе в СССР // Проблеми теории й
практики управления. - 1990. - № 5.
60. Розенбаум Ю.А. Формирование управленческих кадров. - М., 1982.
61. Руководитель в аппарате государственного управления (организационно-
правовьіе проблеми). - К.: Наук. думка, 1988.
62. Самощевко Й. Место работи - аппарат: каким должен бьіть статус
государственного служащего // Правительств. вестн.- 1989. - № 26.
63. Семещов С.П. Как готовят профессиональньїх руко-водителей в Гарварде //
Зконом. науки. - 1991. - № 9.
64. Сергиеико Л.А. Правовая регламентация управлен-
ческого труда. - М., 1984.
65. Скальковский К.А. Наши государственньїе й общест-венньїе деятели. - Спб,
1891.
66. Служащий советского государственного аппарата. -М., 1970.
67. Служба в государственньїх й общественньїх орга-низациях. - Свердловск, 1988.
68. Сіацнільно-политические теории современной буржуазной идеологии:
критический анализ. - М., 1981.
69. Стрижов С.Г. Повьішение квалификации управленческих кадров: опьіт США //
Рос. зконом. журнал. - 1992. -№ 7.
70. Тарасова Н.Н. Государственнме работники США. -М.: Наука, 1982.
71. Усольцев А.Т. Должностное лицо в советском государственном управлений //
Правоведение. - 1987. - № 3.
72. Фідшовсккий В.М. Проблеми ефективності державної служби // Вісн. держ.
служби України. - 1995. - № 2.
73. Цветков В.В Державне управління: основні фактори ефективності: (політико-
правові аспекти). - К., 1996.
74. Цветков В.В., Щербак А.И. Дисциплина й
ответственность в аппарате государственного управления. - К.:Наук. думка, 1982.
75. Чешков И.А. Формирование правящих груп разви-вающихся стран: Дис. ... д-ра
ист. наук. -М., 1993.
76. Зльдерфельд С. Политические злитьі в современньїх обществах. - М., 1992.
77. Яковлєв Д. Деякі аспекти становлення державної служби і кадрової роботи в
сучасних економічних та політичних умовах // Вісн. держ. служби України. - 1995. - № 3-
4.
ДОДАТКИ
Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 р
Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від
23.12. 1997р
Указ Президента України "Про затвердження Програми кадрового забезпечення
державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і
організацій" від 10.10.95 р. № 1035/95
Указ Президента України "Про загальне положення про міністерство, інший
центральний орган державної виконавчої влади" від 12.03.96 р. № 179/96
Постанова Кабінету Міністрів України "Про управління державною службою" від
02.04.94 р. № 209.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про деякі питання застосування статей 4, 15,
27 Закону України "Про державну службу" від 17.06.94 р. № 423.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Головне
управління державної служби при Кабінеті Міністрів України" від 08.09.94 р. № 631.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок
стажування у державних органах" від 01.12.94 р. № 804.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про Положення про формування кадрового
резерву для державної служби" від 19.12.94р. № 853.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку проведення
службового розслідування" від 04.03.95 р. № 160.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок перебування на державній
службі працівників патронатної служби членів Уряду України" від 31.05.1995 р. № 377
Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення доповнень до пункту 1
постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р. № 423" від 30.08.95 р. № 694.