Дробот В.І. та ін. Бізнес-план розвитку сільськогосподарського підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

120

послугах з можливостями їхнього забезпечення. При цьому обсяги

послуг (графа 1) повинні відповідати кількості коне-днів, які перед-

бачається відпрацювати за галузями і сферами діяльності. Кіль-

кість коне-днів, передбачених для надання послуг працівникам

підприємства, стороннім організаціям і населенню, відображують в

графі 4, а в графі 5 показують їхню вартість у відпускних цінах.

У формі «Виробництво і калькуляція собівартості продукції до-

поміжних і обслуговуючих виробництв» розрахункових таблиць та-

кож планують витрати на приготування кормів на кормокухні і

кормоцехах, які потім включають у витрати на корми (форма «По-

треба в кормах та їхня вартість на плановий рік» розрахункових

таблиць). Собівартість продукції допоміжних і обслуговуючих виро-

бництв розподіляють за видами і калькуляційними групами тварин

пропорційно фізичній масі кормів, що будуть витрачені у плановому

році. Ці витрати не включають вартість самих кормів і на них не

відносять загальновиробничі витрати.

У вільних рядках форми планують роботу інших допоміжних ви-

робництв, що обслуговують виробничу діяльність і побутові потреби

господарства (їдальні, пекарні, ремонтно-пошивочні майстерні, лаз-

ні тощо).

Вартість роботи допоміжних і обслуговуючих виробництв, пов’яза-

них з роботою тяглової сили, включають до складу витрат за інши-

ми допоміжними і обслуговуючими виробництвами. Якщо планова

собівартість робіт того чи іншого допоміжного виробництва ще не

підрахована, а її необхідно включати у витрати інших виробництв,

ці роботи оцінюють за фактичною собівартістю передпланового ро-

ку. Собівартість робіт розраховують передусім відносно тих вироб-

ництв, послуги яких менше впливають на величину витрат на робо-

ту інших допоміжних і обслуговуючих виробництв.

121

5. ОСНОВНІ ЗАСОБИ

ВИРОБНИЦТВА

Основні фонди — це матеріальні цінності, що використовуються

у виробничій діяльності підприємства впродовж періоду, який пере-

вищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію цих

матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшується у

зв’язку з їхнім фізичним або моральним зносом.

Основні фонди розподіляються на окремі групи:

група 1

— будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та пере-

давальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їхні частини (квар-

тири і місця загального користування);

група 2

— автомобільний транспорт та вузли (запасні частини)

до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні

прилади та інструменти, зокрема електронно-обчислювальні маши-

ни, інші машини для автоматичного оброблювання інформації, ін-

формаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське

(офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3

— будь-які інші основні фонди, не віднесені до груп 1 і 2.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів

передба-

чає поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або

вдосконалення та зменшення скоригованого на амортизаційні від-

рахування прибутку підприємства у межах встановлених норм амо-

ртизаційних відрахувань.

Амортизація охоплює витрати на:

➤ придбання основних фондів та нематеріальних активів для

власного виробничого використання, в тому числі на придбання

племінної худоби та закладання і вирощування багаторічних наса-

джень до початку їх плодоношення;

➤ самостійне виготовлення основних фондів для власних вироб-

ничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати

працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних

фондів;

➤ проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та

інших видів вдосконалення основних фондів;

➤ поліпшення якості земель, не пов’язаних з будівництвом.

122

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу

валових витрат платного періоду витрати підприємства на:

➤ придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

➤ вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

➤ придбання основних фондів або нематеріальних активів з ме-

тою їх подальшої реалізації іншим організаціям чи використання їх

у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів,

призначених для подальшої реалізації іншим підприємствам;

➤ утримання основних фондів, що перебувають на консервації.

Не підлягають амортизації та відносяться до відповідних джерел

фінансування:

➤ витрати з бюджетів на будівництво та утримання споруд бла-

гоустрою й жилих будинків;

➤ витрати з бюджетів на будівництво та утримання автомобіль-

них доріг загального користування;

➤ витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкового ав-

томобільного транспорту.

Суми амортизаційних відрахувань планового періоду

визнача-

ються на основі застосування встановлених норм амортизації до ба-

лансової вартості груп основних фондів на початок планового пері-

оду.

Балансова вартість групи основних фондів на початок планового

періоду

1111

аа а а а

ББ П В А

−

−−−

=+−−

де

−

— балансова вартість групи основних фондів на початок

року, що передував плановому;

−

— сума витрат на придбання

основних фондів, капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію

та інші вдосконалення основних фондів упродовж року, що переду-

вав плановому;

−

— вартість виведених з експлуатації основних

фондів упродовж року, що передував плановому;

−

— сума амор-

тизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував плано-

вому.

Підприємства всіх форм власності мають право застосовувати

щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та

нематеріальних активів на

коефіцієнт індексації

, який визначаєть-

ся за формулою

( 110)/100,

і a

К J

−

де

−

— індекс інфляції в році, за результатами діяльності в яко-

му проводиться індексація.

123

Якщо значення

не перевищує одиниці, індексація не прова-

диться. Підприємство, яке застосовує коефіцієнт індексації, зо-

бов’язане визнати капітальний дохід у сумі, що дорівнює різниці

між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нема-

теріальних активів), визначеною на початок планового року із за-

стосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю зазначе-

ної групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індек-

сації.

Цей капітальний дохід відносять до складу валових доходів пла-

тника податку в кожному кварталі планового року в сумі, що дорів-

нює 1/4 відсотка річної норми амортизації відповідної групи основ-

них фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу

такої групи.

При застосуванні прискореного методу амортизації коефіцієнт

індексації не застосовується.

Норми амортизації

у розрахунку на календарний рік встанов-

люються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних

фондів на кінець звітного періоду у такому розмірі: група 1 — 5 %;

група 2 — 25; група 3 — 15 %.

Підприємство може самостійно прийняти рішення про застосу-

вання прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних

після прийняття Закону «Про оподаткування прибутку підпри-

ємств» за такими нормами: 1-й рік експлуатації — 15 %; 2-й — 30;

3-й — 20 ; 4-й — 15; 5-й — 10; 6-й — 5; 7-й рік експлуатації — 5 %.

Таке рішення не може бути прийняте підприємствами, що випу-

скають продукцію (здійснюють роботи, послуги), ціни (тарифи) на

які встановлюються (регулюються) державою.

Амортизація окремого об’єкта основних фондів групи 1

прова-

диться до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта ста неопо-

датковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість та-

кого об’єкта відноситься до складу валових витрат за результатами

відповідного податкового періоду, а вартість такого об’єкта прирів-

нюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2 і 3

провадиться до досяг-

нення балансовою вартістю групи нульового значення.

Амортизація нематеріальних активів

виконується за

лінійним

методом

, згідно з яким кожний окремий вид нематеріального акти-

ву амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вар-

тості, з урахуванням індексації впродовж строку, визначеного під-

приємством самостійно на основі строку корисного використання

цих нематеріальних активів або строку діяльності підприємства,

але не більш ніж 10 років безперервної експлуатації нематеріаль-

них активів.

124

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залиш-

ковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп ос-

новних фондів. 1. У разі здійснення витрат на придбання основних

фондів балансова вартість відповідної групи цих факторів збільшу-

ється на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і

страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з

таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану

вартість, якщо підприємство є його платником.

2. У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних

фондів для власних виробничих потреб балансова вартість відпові-

дної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих

витрат, понесених підприємством, що пов’язані з їх виготовленням

та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення та-

ких основних фондів, що має інші джерела фінансування, без ура-

хування сплаченого податку на додану вартість, якщо підприємство

є його платником.

3. У разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних

фондів групи 1 у зв’язку з їх реалізацією балансова вартість групи 1

зменшується на суму балансової вартості таких об’єктів.

4. Сума перевищення виручкою від реалізації балансової вартос-

ті окремих об’єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних ак-

тивів включається до валових доходів підприємства, а сума переви-

щення балансовою вартістю виручки від такої реалізації — до вало-

вих витрат підприємства.

5. У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 у

зв’язку з їх реалізацією балансова вартість відповідних групи зме-

ншується на суму реалізації таких основних фондів (вартості проду-

кції, робіт, послуг, отриманих підприємством в межах бартерних

(товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів

групи 2 чи 3 дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної

групи, ця балансова вартість прирівнюється до нуля, а зазначена

сума перевищення включається до валового доходу підприємства

відповідного періоду.

6. У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фо-

ндів групи 1 в зв’язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом,

реконструкцією, модернізацією, консервацією за рішенням підпри-

ємства або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого

об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. Відповідно

амортизаційні відрахування не нараховуються.

Зворотне введення основних фондів групи 1 після їх капіталь-

ного ремонту, реконструкції або модернізації здійснюється в поряд-

ку, аналогічному для введення самостійно виготовлених підприємс-

твом основних фондів для власних виробничих потреб.

125

7. У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2 і 3 у

зв’язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією,

модернізацією або консервацією за рішенням підприємства або Ка-

бінету Міністрів України балансова вартість відповідних груп не

змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після

проведення їх капітального ремонту, реконструкції та модернізації

збільшує балансову вартість відповідних груп тільки на суму ви-

трат, пов’язаних з цими роботами.

8. У разі вимушеної заміни основних фондів, якщо з незалежних

від підприємства обставин вони (або їх частина) зруйновані, вкра-

дені чи підлягають знесенню, або виникнення загрози неминучої

заміни, зруйнування або знесення основних фондів (за умови під-

твердження наявності загрози такої неминучості у порядку, визна-

ченому законодавством) підприємство в плановому періоді, на який

припадатиме така заміна:

➤ збільшує валові витрати на суму балансової вартості об’єкта

основних фондів групи 1, який підлягає вимушеній заміні, а вар-

тість такого об’єкта в планових розрахунках прирівнює до нуля;

➤ не змінює в зазначених обставинах балансову вартість основ-

них фондів груп 2 і 3.

9. Якщо підприємство приймає рішення про ліквідацію окремого

об’єкта основних фондів групи 1, не пов’язане з вимушеною заміною

основних фондів з незалежних від підприємства обставин, балансо-

ву вартість такого об’єкта не відносять до валових витрат і відшко-

довують її за рахунок власних джерел підприємства.

10. Балансова вартість відповідної групи основних фондів не

зменшується на вартість основних фондів, які надаються підприєм-

ством в оперативний лізинг (оренду).

11. Балансова вартість відповідної групи основних фондів змен-

шується на вартість основних фондів, які надаються підприємством

у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, встановленому для реалі-

зації основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збі-

льшує балансову вартість відповідної групи власних основних фон-

дів у порядку, встановленому для придбання основних фондів.

Підприємства (платники податку) мають право впродовж плано-

вого року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з

вдосконаленням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5 % від

сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок

планового року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збіль-

шення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого

об’єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за нор-

мами, передбаченими для відповідних видів основних фондів.

126

6. ЕНЕРГЕТИКА

В силу значної кількості видів і марок машин, широкого спектра

нормоутворюючих факторів, задіяних у сільськогосподарському ви-

робництві, його сезонності особливо складними є організація та

планування використання машинно-тракторного парку (МТП). Ос-

новними методами визначення потреби в техніці і складання плану

її експлуатації є економіко-математичний і розрахунково-конструк-

тивний.

Економіко-математичний метод найбільш ефективний. За наяв-

ності у господарстві персонального комп’ютера і відповідного про-

грамного забезпечення застосуванням цього методу можна звести до

мінімуму затрати часу на розробку оптимального плану викорис-

тання МТП. Ще більший ефект досягається при плануванні складу

МТП на перспективу, коли є потреба оцінити доцільність змін у

технології і складі МТП. Порядок і приклади реалізації цього мето-

ду докладно описані в спеціальній і навчальній літературі з мате-

матичного моделювання економічних процесів у сільському госпо-

дарстві.

Розрахунково-конструктивний метод орієнтований на викорис-

тання елементарних обчислювальних засобів. Спеціалісти, що до-

сконально володіють цим методом у ситуаціях, які не потребують

істотних змін виробничої програми, спроможні одержати рішення,

близькі до оптимальних. Основною вихідною інформацією при цьо-

му є

технологічні карти

Застосування розрахунково-конструктивного методу

включає та-

кі етапи: 1) складання зведеного плану механізованих робіт, який

визначає їх перелік, обсяги, строки виконання, можливі склади аг-

регатів; 2) розподіл загального обсягу робіт за основними групами

МТП (трактори загального призначення, універсально-просапні,

спеціальні, комбайни і т.ін.); 3) визначення потреби (за марками) у

тракторах, комбайнах і сільськогосподарських машинах на весь

плановий період, складання графіка використання МТП.

Планування використання машинно- тракторного пар-

ку, потреби в сільськогосподарській техніці, обсягів ре-

127

монтів і технічних оглядів, прямих експлуатаційних ви-

трат та інших показників

здійснюється на основі заплано-

ваного річного обсягу тракторних та інших механізованих робіт (су-

марний виробіток тракторів, комбайнів та інших складних машин).

В якості одиниці вимірювання річного обсягу тракторних робіт

застосовується

умовний еталонний гектар

— обсяг робіт з оранки

1 га в еталонних умовах. Виробіток трактора певної марки в ета-

лонних умовах, визначений за методикою технічного нормування,

приймається як

еталонний

(дод. 11). Еталонний виробіток трактора

за 1 год змінного часу відповідає коефіцієнту переводу фізичного

трактора даної марки в умовний еталонний трактор.

Плановий обсяг робіт тракторного парку

в умовних еталонних

гектарах визначають перерахунком на них фізичного обсягу всіх

видів робіт, які виконуються машинами на тракторній тязі в рос-

линництві, тваринництві та інших галузях. Фізичні обсяги тракто-

рних робіт можна перерахувати в еталонні гектари і множенням

кількості виконаних нормо-змін тракторами конкретної марки на

змінну норму виробітку в умовних гектарах

. Остання визначається

множенням коефіцієнту переведення фізичних тракторів у еталонні

на тривалість зміни 7 год, а на роботах з шкідливими умовами пра-

ці — 6 год.

Кількість нормо-змін

встановлюється діленням виконаного обся-

гу робіт у фізичних одиницях на 7-годинну норму виробітку в тих

самим одиницях.

Приклад 1. Трактор МТЗ-82 з сівалкою СЗ-3,6 використовувався на

посіві зернових культур. 7-годинна норма виробітку 16,9 га. Виконано

за зміну 18,6 га. Кількість виконаних нормо-змін 18,6 / 16,9 = 1,1.

Якщо трактором виконується робота, яка обліковується в годинах (почасово)

і на неї не встановлена технічно обґрунтована норма виробітку, кількість вико-

наних нормо-змін визначають діленням кількості годин, фактично відпрацьо-

ваних і зафіксованих в обліковому листку тракториста-машиніста, на 7 год.

Приклад 2. Трактор МТЗ-82 з сівалкою СЗ-3,6 використовувався

впродовж 5 год на підвезенні сільськогосподарського інвентарю до ма-

шинного двору. Кількість виконаних нормо-змін 5 / 7 = 0,71. Виконано

умовних еталонних га 0,71

• 5,1 = 3,62.

Кількість виконаних нормо-змін підсумовують в обліковому листку. Кіль-

кість умовних еталонних гектарів визначають множенням 7-годинного еталон-

ного виробітку конкретного трактора на суму виконаних нормо-змін.

Приклад 3. Кількість виконаних на тракторі МТЗ-82 7-годинних

нормо-змін на різних роботах за обліковим листком становить 2,3. 7-

годинний еталонний виробіток МТЗ-82 0,73

• 7 = 5,11 (5,1). Виконано

умовних еталонних гектарів 5,1

• 2,3 = 11,73.

Для тракторних робіт, щодо яких через шкідливі умови праці встановлені

норми виробітку, засновані на тривалості зміни 6 год, кількість нормо-змін ви-

значають діленням виконаного обсягу робіт у фізичних одиницях на 6-годинну

128

норму виробітку в тих самих одиницях. Кількість умовних еталонних гектарів

визначають множенням 6-годинного еталонного виробітку даного трактора на

кількість виконаних нормо-змін.

Приклад 4. На тракторі МТЗ-82 з аерозольним пристроєм АГ-УД-2

оброблено 36 га. Через шкідливі умови праці норма виробітку встанов-

лена виходячи з тривалості зміни 6 год і становить 34 га. Кількість ви-

конаних нормо-змін 36 / 34 = 1,06. Еталонний змінний (6-годинний)

виробіток трактора МТЗ-82 0,73

• 6 = 4,38. Виконано умовних гектарів

4,38

• 1,06 = 4,64.

Із загального обсягу тракторних робіт виділяють обсяги польо-

вих і транспортних робіт, а також обсяги робіт, які будуть вико-

нані сторонніми організаціями.

Планування потреби в тракторах, комбайнах і сільськогосподар-

ських машинах для виконання запланованого обсягу механізованих

робіт. Розрахунок потреби в сільськогосподарській техніці повинен

бути науково обґрунтованим і орієнтованим передусім на необхід-

ність придбання машин, першочергово потрібних для формування

раціонального складу машинно-тракторного парку і здійснення

прийнятої технології виробництва. При цьому враховують фактичне

використання наявного парку машин і необхідність виконання за-

планованого річного обсягу механізованих робіт.

Існує кілька методичних підходів і прийомів визначення потреби

господарства в тракторах.

Розрахунок потреби в тракторах на підставі технологічних карт і

графіків використання тракторів є найбільш поширеним і обґрунто-

ваним.

Кількість і склад машин

за цим методом розраховують в такому

порядку:

1) підготовляють вихідні дані, складають технологічні карти ви-

рощування і збирання сільськогосподарських культур, виконання

виробничих процесів в тваринництві та інших галузях господарства;

2) на підставі технологічних карт будують графіки навантажен-

ня тракторів, визначають потрібну кількість тракторів за марками,

склад і кількість робочих машин, складають план-заявку на при-

дбання нових тракторів.

При складанні технологічних карт можна керуватись орієнтов-

ними нормативами продуктивності агрегатів на виконання окремих

видів робіт (дод. 12).

Кількість тракторів, потрібних для виконання всього запланова-

ного обсягу робіт, визначають за графіками їх завантаження.

Гра-

фіки будують, як правило, на період польових робіт для окремих

марок тракторів одночасно із заповненням технологічних карт. За

горизонталями показують календарний час (місяці, декади або

п’ятиденки), за вертикалями — потрібну кількість тракторів. З тех-

129

нологічної карти на графіки переносять календарний час, трива-

лість виконання запланованого обсягу робіт і кількість тракторів

для їх виконання. Кожна операція позначається на графіку окре-

мою клітинкою, у середині якої зазначають номер операції за тех-

нологічною картою і скорочену назву культури (або номер карти).

Висота клітинки визначається кількістю агрегатів, щоденно потріб-

них для виконання кожної операції, ширина клітинки — кількістю

календарних днів роботи.

Графіки використання машин фактично є зведеним календар-

ним планом механізованих робіт.

Початковий варіант графіка має

«піки» і «провали». Для забезпечення більш рівномірного викорис-

тання тракторів графіків коригують усуненням «піків» і заповнен-

ням «провалів». Вирівнювання графіків забезпечується зменшен-

ням обсягів робіт у напружений період за рахунок перенесення де-

яких з них (менш важливих) на інші строки (в межах, припустимих

вимогами агротехніки), суміщення виконання кількох операцій од-

ним агрегатом, перерозподілу робіт між марками тракторів і т.ін.

Можливе залучення автотранспорту (а подекуди й живого тягла)

для виконання транспортних робіт, які повинні були виконуватися

тракторами.

На графік робіт, що виконуються тракторами в рослинництві,

накладають графік робіт, що виконуються ними в тваринництві та

інших галузях господарства

. Після цього роблять остаточний висно-

вок щодо потрібної кількості тракторів за марками.

Кількість сільськогосподарських машин і знаряддя визначають

за періодами найбільшої потреби в них

(пікова величина на графі-

ку).

Визначення потреби в тракторах за напруженим періодом робіт.

Розрахунок провадять окремо відносно тракторів загального при-

значення та універсально-просапних.

Потреба в тракторах загального призначення

HКt

де

— кількість тракторів загального призначення в еталонному

обчисленні, шт.;

— обсяг робіт в напружений період, ум.ет.га;

—

норма виробітку за зміну 1 еталонного трактора, ум.ет.га;

— кое-

фіцієнт змінності;

— тривалість напруженого періоду, дні.

Для тракторів загального призначення напруженим періодом є

обробіток ґрунту під час збирання і зяблевої оранки.

Обсяг основної,

збіжних і супутніх робіт, строки і тривалість їх виконання, а також

продуктивність агрегатів — вирішальні фактори, що визначають

потребу в тракторах загального призначення.

Потреба в універсально-просапних тракторах

розраховується та-

кож з орієнтацією на період максимальної напруги під час міжряд-