
підприємства чи фірми, де цей товар був виготовлений, купує
його за ціну набагато вищу, ніж та, за яку можна придбати ана
логічний товар такої ж якості, але в іншого виробника, то його дії
можна назвати раціональними, оскільки вони мають певну
логічну послідовність. Іншими словами, якщо має місце пошук,
критичний аналіз і обробка інформації, які зорієнтовані на до
сягнення поставленої мети, поведінка є раціональною в межах
зібраної інформації і пізнавальних властивостей особи. Але це
зовсім не виключає існування іншого, “кращого” вибору.
Споживач послідовний відносно власної сукупності аксіом,
але не тої сукупності, яка визначена апріорі, незалежно від кон
кретної ситуації або структури переваг. Раціональна поведінка
не виключає поведінки імпульсивної, якщо останній слідують
умисно, як заради простого задоволення від імпульсивної дії, так
і заради збудження від зустрічі з непередбаченими наслідками.
Саме поняття "раціональність" не передбачає нічого більшого,
ніж слідування систематично певному методу. Її можна визна
чити як послідовне використання ряду принципів, що створю
ють базу для вибору. Якщо вибір здійснюється спонтанно, то по
ведінка стає непередбачуваною, помилковою, а аналіз – немож
ливим. Маркетинг приймає існування подібної поведінки, але
вважає, що вона не відповідає дійсній поведінці, яка спос
терігається в більшості випадків.
Теорія та практика маркетингу розробила методи дифе
ренційного підходу до вивчення потреб споживачів. Одним із
таких методів є типологія споживачів, яка передбачає роз
поділ певної їх кількості з великою кількістю особистих ознак
типової групи, для якої характерні одні й ті самі ознаки по
ведінки. Найбільш поширеною є типологія споживачів за
соціальноекономічними та демографічними характеристика
ми (прибуток, умови та місце проживання, склад сімї тощо).
Але поряд з цим все більшого розвитку набуває так звана
емпірична типологія на основі психографічного аналізу по
ведінки споживача.
230
“Основи підприємництва”