Дипломна робота - Видовий склад та екоособливості Testacea в водоймах різних типів верхівя водозбірного басейну р. Ріки

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Біологічний факультет

Кафедра зоології

Мельник А. Ю.

ВИДОВИЙ СКЛАД ТА ЕКООСОБЛИВОСТІ TESTACEA В ВОДОЙМАХ

РІЗНИХ ТИПІВ ВЕРХІВЯ ВОДОЗБІРНОГО БАСЕЙНУ р.РІКИ

Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня

«Спеціаліст»

Науковий керівник:

д. б. н, проф. Ковальчук А.А.

Ужгород - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………….………………………… …………..………… 3

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ УМОВИ ДОСЛІДЖУВАНОГО

РАЙОНУ ………………...……………………………… ………….……….... 5

1.1 Геоморфологія. ………………………………………… .……... 5

1.2 Клімат ………...………………………………………….…..….. 6

1.3 Ґрунти ..………………………………………………….………. 7

1.4 Гідрографія ……….…………….………………………… .…... 8

РОЗДІЛ 2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Формування уявлень про фауну черепашкових амеб в

водоймах різного типу …...……………………………………….………….. 9

2.2. Вивчення корененіжок в водоймах Закарпаття……….……. 11

РОЗДІЛ 3. ОБ’ЄКТ І МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ ……………...…….…….. 13

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ………………………..………16

ВИСНОВКИ …………………………………………….………………….....33

ЛІТЕРАТУРА ……..………………………………………………. …………35

ВСТУП

Річки Закарпаття разом з рельєфом та кліматом обумовлюють

унікальні природні умови, котрі забезпечують багату розмаїтість флори і

фауни краю. Завдяки розвинутій річковій системі можливе існування та

рівноважний стан природних біогеоценозів та широка господарська

діяльність на теренах області. Проте вони постійно зазнають негативного

впливу внаслідок несприятливих для гідрологічного режиму

метеорологічних явищ, та постійно зростаючого антропогенного тиску,

тому важливим є вивчення природних механізмів забезпечення

стабільності водних екосистем та їх санації, в чому одну з провідних ролей

грають мікрозообентосні угруповання черепашкових амеб (Rhizopoda,

Testacea). Вони накопичують до половини біомаси мікрозообентосу, і

мають важливе значення в трофічних ланцюгах, забезпечують очищення

водойми від рослинних решток, виконуючи розклад целюлози та лігніну,

беруть активну участь в круговороті кальцію, кремнію (Гельцер, 1993;

Gilbert et al., 1998; Gilbert, Mitchell, 2006). Характерною для групи є широка

та рясна розселеність в різних водних середовищах, і в кожному окремому

випадку можна простежити різну кількісну та якісну динаміку, що дозволяє

досить чітко сформувати особливості досліджуваних водних екосистем.

Окрім рівня сапробності водного середовища, вони можуть вказувати на

присутність в воді різних домішок, тому є цінними біоіндикаторами

(Schunborn,1973).

Однією з найбільших річок Закарпаття є Ріка, вона несе свої води від

витоків з південно - західного макросхилу Водороздільних Горган до

Хустської котловини де впадає в Тису, і має протяжність 93 кілометри. Для

цієї річки є характерним доволі високий і постійно зростаючий рівень

заселення берегів русла та території безпосередньо близької до витоків,

збільшення кількості рільних земель, постійне зменшення лісової площі

водозбірного басейну, що спричиняє велике навантаження на екосистеми як

русла, так і різних за типом водойм що живлять його. При подібних умовах

важливим є вивчення фауни корененіжок верхів'я водозбірного басейну

Ріки не лише для виявлення особливостей організації асоціацій даного

мікрозобентосного угруповування, а й для отримання оцінки рівня

сапробності.

Актуальність теми: Є окремі дані щодо видового складу сезонної

динаміки кількісних показників корененіжок (Харченко, 1993; Ковальчук,

2006; Ковальчук, 2006; Пляшечник, 2006; Драчук, 2007), але спеціальних

досліджень цієї групи в басейні р. Ріки зокрема її верхів’ї не проводилось.

Актуальністю нашої роботи є вивчення видового складу, сезонної динаміки

кількісних показників корененіжок, та порівняння їх з угрупованнями

ракоподібних та нематод.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є вивчення видового

складу та структурних показників корененіжок (Testacea, Rhizopoda), в

різних типах водойм верхів’я Ріки та порівняння їх з угрупованнями

мезозообентосу.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:

1. вивчення літературних джерел, щодо вивчення мікрозообентосу різних

водойм басейну р. Тиса;

2. відбір проб мікро та мезообентосу в різних типах водойм верхів’я Ріки;

3. обробка проб мікро та мезообентосу в лабораторії;

4. на основі результатів лабораторної обробки проб, вивчення видового

складу та основних структурних показників мікро - та мезозообентосу;

5. порівняння основних структурних показників корененіжок з іншими

угрупованнями мікро - та мезозообентосу.

Структура та обсяг роботи: робота складається з вступу, 4 розділів,

включає висновки, та список джерел літератури. Містить 37 сторінок, 1

карту, 6 таблиць, 15 ілюстрацій.

РОЗДІЛ 1.

ПРИРОДНІ УМОВИ ДОСЛІДЖУВАНОГО РАЙОНУ

1.1. Геоморфологія

Район дослідження охоплює верхів’я р.Ріки в околицях сіл Тітківці,

Завійка, Присліп, Торунь що відносяться до Міжгірського району.

Досліджувана територія утворена Південно-західним гребенем

внутрішньої антиклінальної структури Карпат. Тут представлені складчасто-

покривні середньогіря з вузько гребеневими хребтами, такі як хр.Смерек та

ряди Західних Горган. Середня їх висота 800-1200 м. Ці дві гірські системи

належать до Водороздільно-Верховинського хребта . Водороздільний хребет

належить до Складчастих Карпат і має характерну для них 5-поверхову

будову, формування якої почалося близько 340 млн. років тому під час

Герцинського періоду горотворення і припинилось близько 25 млн. років

тому. Рельєф даної місцевості різноманітний: кам’яні розсипи, осипища,

урвища, вузькі різноконтурні гірські вершини. Для більшості досліджуваної

території що знаходиться в долині річки Ріки характерна висота 700-750

м.н.р.м. Тут починається зона верхнього лісового поясу. Це пояс хвойних

лісів, основні породи дерев - смерека європейська, ялиця звичайна, ялівець,

на вершинах зустрічається карликова сосна. Ближче до смт. Міжгір’я іде

зниження показників висоти і нижче зливу Ріки і Репинки починається

складчасто- ерозійне верховинсько - міжгірське низькогіря . В цій області для

обох річок характерні заплави і низькі тераси. Нижче села Бистрий Ріка

виходить на верховинську поздовжню долину.

1.2. Клімат

В загальному для цього району характерний помірно континентальний

тип клімату з достатнім зволоженням. На весні та восени посилюється вплив

холодних циклонів з Атлантики. Прихід холодних мас з півночі зумовлює

заморозки.

В літній період часу переважають повітряні маси з південно-західного і

західного напрямів. В зимові місяці - південно-східні і східні . Мікроклімат

району змінюється з підняттям у гори. Територія знаходиться в прохолодній

вертикальній кліматичній зоні.

Середні річні температури від 8,5 до 4,5°С, при середніх температурах

липня від 17 до 18,5°С, а січня від -3,4 до 6,5°С. Сума активних температур

1200°С(150) днів. Абсолютний максимум 37°С, абсолютний мінімум -36°С.

Зима наступає в третій декаді листопада і триває до початку березня. Триває

близько 3 місяців. Весна триває 170 днів. Заморозки закінчуються у першій

декаді травня. Літо триває 60-70 днів. Осінь з кінця серпня до кінця

листопада.

Вітер переважно північний. Максимальна середньорічна швидкість

становить 40 м/с. Характерні гірсько- долинні вітри : дмуть вдень в напрямку

гір, вночі навпаки. Характерними для місцевого мікроклімату також є

температурні інверсії.

Середньорічна кількість опадів від 1000 до 1200 мл. Іноді місячна

норма опадів перевищує річну, а добова місячну в 2 рази. Сніг складає лише

5-ту частину загальної маси опадів, утримується майже 5 місяців. Товщина

снігового покриву може сягати 150-200 см.

Радіаційний режим – максимальний показник у липні 633 МДж/

(Міжгір’я), а мінімальний у січні – 59 МДж/м

. Річний баланс 1311 МДж/

1.3. Ґрунти

Ґрунтовий покрив у межах району досліджень має свої особливості

через велику різноманітність ландшафтів. Широкий спектр екологічних умов

і геобіологічна еволюція гірського регіону визначили значну різноманітність

ґрунтів, представлених:

бурими гірськолісовими – найбільш поширений фоновий тип ґрунтів

гірської частини Закарпаття. Кислотність гумусового горизонту особливо

висока (рН=4,0) в не окультурених ґрунтах. На орних землях цей показник

зростає до 5,0-5,2. В районі досліджень зустрічається в східній частині

описаної території;

лучними глеюватими ґрунтами – середньокислі, рідше слабко кислі, рН

становить від 4,6 до 5,5. Вони досить добре забезпечені доступними для

рослин формами азоту та калію, дещо гірше – фосфору. Вистеляють тераси

річок і струмків;

світло бурі лісові – характерні для західної частини досліджуваної

території.

1.4. Гідрографія

Район добре забезпечений водою (121 тис.м

на одну людину на рік)

завдяки великій кількості джерел та струмків що належать до басейну Ріки -

основної річки району. Ріка належить до басейну Тиси, протікає по

Закарпаттю 93 км. Стікає з південно-західного макросхилу Водороздільних

Горган . Бере початок з гори Чорна Рипа. Гідрографічна сітка району витоків

добре описана, і має наступний вигляд: з південно східного схилу Чорної

Рипи, вище с. Завійка стікає 6 струмків до них з урочищ Коритище , Багно

та Підманівське доливається ще 9 струмків і утворюють потік Присліп до

якого доливаються води джерел та струмків з ур. Щовп та Жолобок. В долині

цієї річки розташоване с. Присліп. У с. Торунь р. Присліп зливається з

потоком що проходить через села Тітківці і Торунь і бере свій початок в ур.

Чорний Верх, Туріз, Закуття. З місця злиття річка носить назву Ріка. Через

кілька десятків метрів до Ріки доливається потік сформований на гірських

системах Смерека. В с. В. Бистрий до неї доливається р. Бистрянка, а у с.

Сойми до неї доливається р. Репинка.

Є типовою гірською річкою з швидкою течією, має високі і середні

русла, верхів`я живиться за рахунок різного типу джерел та опадів. Площа

басейну 1050 м

, лісова площа водозбірного басейну 38 %.

Оминаючи відріг Водороздільного хребта поблизу смт. Міжгір’я річка

виходить на Верховинську поздовжню долину. Нижче смт. Міжгір’я Ріка по

вузькій долині перетинає Полонинський хребет і входить в Хустську

котловину де біля м. Хуст зливається з Тисою.

РОЗДІЛ 2.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Формування уявлень про фауну черепашкових амеб в водоймах

різного типу

Вивчення даної групи було започатковане описом окремих видів на

початку ХІХ ст. Наприкінці ХІХ ст. і початку ХХ ст. вже накопичувались

дані по морфології і систематиці амеб різних регіонів світу (Leidy 1897;

Penard,1890,1902; Аверинцев,1906). Результатом цього процесу стає

створення детальних систематично-морфологічних описів окремих родів

(Deflandre,1928a, 1929,1936) та формування уявлення про макросистему

корененіжок (Saedler 1934). В середині ХХ ст. відбувається новий виток в

дослідженні групи – створюються праці присвячені загальній біології та

екології цієї групи, а також визначник (B ,1954). До 90-х років було

здійснено систематичний огляд всіх найбільших родів.

Формування уявлень про фауну черепашкових амеб різнотипних

водойм характеризується значною географічною масштабністю, зокрема

вивчення фауни корененіжок торф’яних боліт в помірній кліматичній зоні

мали місце в Англії (Heal, 1961), Канаді (Warner, 1987; Warner, Charman

1992a, 1992), в Фінляндії (Tolonen, Warner, Vasander, 1992), в районі

скелястих гір Північної Америки (Booth, Zygmynt, 2005), В Польщі

(Lamentowicz, Mitchell, 2005), в різних типах водойм північної Прибалтики

(Бабицький, 1975, 1979), в торф’яниках Західних Карпат (Opravilova,

Hajek, 2006), також проводились дослідження фауни тестацид торфових

боліт з різними домінантними видами сфагнумів на узбережжі Білого моря

(Циганов, Мазей, 2006; Мазей, Циганов, Бубнова 2009), Середнього

Поволжжя (Мазей, Циганов, 2006; Мазей, Циганов, Бубнова, 2007;

Циганов, Мазей, 2007; Мазей, Бубнова, 2008), на Київському Поліссі, в

різних біотопах Романівського болота (Бубнова, Мазей, 2008). Подібна

географія дослідження пояснюється тим що тестациди багаточисельна та

різноманітна поліфілогенетична група вільноживучих одноклітинних з

широким біотопним та географічним поширенням. Завдяки наявності

добре виражених екологічних вимог, високої чутливості до зміни стану

середовища, хорошої збережності в викопному стані і високої чисельності,

черепашкові амеби та створювані ними угрупування (асоціації) широко

використовуються в якості біоіндикаторів (Циганов, Мазей 2006).

Вивченням мікрозообентосу, в тому числі й групи Testacea,

охоплювалась велика кількість водойм природного та антропогенного

походження: озера (Бабицкий,‰Лук’янович, 1975; Скворцов,

1977;‰Бабицкий, Жуков, 1979; Дехтяр, 1979; Madoni, 1989; Мазей, Циганов,

Тихоненков, 1996 – 2005; Машина 2008; Матчинська, 2008), річки, зокрема

інтерстиціальна фауна (Pennak, Ward, 1986;Алпатова,2000, 2009; Снеговая

2000). З водойм антропогенного походження проводилось дослідження

ставів (‰Вікол,1981), водосховищ (Сахаров 1963, 1970;‰Лиепа 1973,

1984;‰Каширская, 1984; Ковальчук, 1988, 1990б), також мало місце

вивчення в іригаційних комплексах (Мовчан, 1979), очисних айротенках

(Нікітіна, 1983). Що ж до формування уявлень про склад фауни

корененіжок на території України, то географія дослідження різних

регіонів є нерівномірною. Вивчались водойми різного типу

Житомирського Полісся (Алпатова, 2009), Київського Полісся (Бубнова,

Мазей, 2008), басейни великих річок Дніпра, Сіверця, Тиси, Ужа, Дністра (

Викол, 1992; Снеговая, 2000; Ковальчук, 2002; Попович, Ковальчук, 2003;

Драчук, 2007; Ковальчук, Пляшечник, 2009 Алпатова, 2009, 2010), Дунаю

(Харченко, 1993). Вивчення проводилось в різних типах ценозів названих

річкових систем, зокрема й в умовах подібних до тих, що характерні для

річки Ріки. Це стосується праці присвяченої водоймам української частини

басейну Дунаю (Харченко, 1993), в якій представлені дані детального